Ухвала

від 20.01.2025 по справі 719/523/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

20 січня 2025 року м. Чернівці Справа № 719/523/24

Чернівецький апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Лисака І.Н., Литвинюк І.М., Перепелюк І.Б., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 17 вересня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відділу гуманітарної політики Новодністровської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про зміну в умовах виплати середнього заробітку, поновлення нарахування та стягнення середнього заробітку, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Новодністровського міського суду Чернівецької області від 17 вересня 2024 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 оскаржив його, подавши апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції та заяву про поновлення строку на його оскарження.

В обґрунтування доводів з приводу поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт вказує, що у зв`язку із перебуванням на військовій службі у віддалених місцях та відсутності доступу до адвокатів був обмежений у можливості звернутися вчасно з апеляційною скаргою.

Вирішуючи питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, колегія суддів вказує таке.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч.1 ст.129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»).

У п.8 ч.2 ст.129 Конституції України визначено, що основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

При цьому, подання апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має відбуватись з дотриманням певних умов.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному Провадження №22-ц/822/171/25

порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (ч.1 ст.352 ЦПК України).

Згідно зі ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що: «вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження» (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

Принцип правової визначеності включає й дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності судового рішення. Згідно із цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, тому сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини [рішення ЄСПЛ від 09.06.2011 у справі «Желтяков проти України» (Zheltyakov v. Ukraine), заява № 4994/04].

Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип «res judicata», особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Як приклад порушення зазначеного принципу, є висновок ЄСПЛ у справі USTIMENKO v. UKRAINE (№ 32053/13, § 46 - 53, ЄСПЛ) від 29 жовтня 2015 року, де констатовано, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року в справі №521/2816/15-ц зазначено, що тлумачення норм національного законодавства, з урахуванням усталеної практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що у липні 2024 року позивачем через свого представника ОСОБА_2 , що підтверджується договором №13 про надання правової допомоги від 04.03.2024 року та ордером серії СЕ №1081307 від 23.07.2024 року, подано позовну заяву (а.с.1-10, 30, 32).

В подальшому, ухвалою суду від 26.07.2024 року відкрито спрощене позовне провадження, копія ухвали направлялася ОСОБА_2 (а.с.39, 41-зворот), 22.08.2024 року винесено ухвалу, якою здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного позовного провадження до розгляду такої за правилами загального позовного провадження, копію якої направлено ОСОБА_2 (а.с.50-51), 03.09.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду, копію ухвали суду направлено ОСОБА_2 (а.с.56-57), як і було направлено судом копію рішення суду від 17.09.2024 року в електронний кабінет ОСОБА_2 , підтвердження отримання якого 17.09.2024 року о 17:55:55 вбачається із довідки про доставку електронного документу (а.с.60-64).

До суду апеляційної інстанції позивач апеляційну скаргу скерував засобами поштового зв`язку 08.01.2025 року, тобто поза межами 30 денного строку, який сплив 18 жовтня 2024 року.

Як вже зазначалося, підставою для поновлення строку апелянт вказує перебування на військовій службі у віддалених місцях та відсутності доступу до адвокатів.

В силу ч.1 ст.123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (ч.1 ст.126 ЦПК України).

За правилами ч.1 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Водночас особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно строків подання, форми і змісту скарги, в тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, що є проявом добросовісного користування процесуальними правами.

Для особи, яка не брала участь у справі, але скористалася за певних обставин правом на оскарження судового рішення, строк на апеляційне оскарження обчислюється з часу обізнаності про існування судового рішення, яке впливає на права цієї особи, а не з часу отримання позовної заяви, за якою таке було ухвалене.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що процесуальний строк на подання апеляційної скарги пропущений, а наведені в обґрунтування клопотання причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення у цій справі слід визнати неповажними та такими, що не доведені матеріалами справи.

Так, з матеріалів справи вже встановлено, що позов було подано представником позивача, яка приймала участь у розгляді справи та отримала рішення суду по суті спору 17.09.2024 року.

Частина 1 ст.58 ЦПК України вказує на те, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч.1 ст.60 ЦПК України).

Згідно з п.2 ч.4 ст.62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів, крім іншого, ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері. Про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви (ч.1-3, 4 ст.64 ЦПК України).

За приписами ч.7 ст.272 ЦПК України, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє.

Таким чином, можна дійти висновку, що ОСОБА_1 скористався своїм правом на представництво своїх інтересів представником Букатко Н.Б., що вказує на обізнаність останнього про хід справи та результати її розгляду.

Протилежного матеріали справи не містять, як і доказів повідомлення суду про припинення представництва інтересів позивача його представником адвокатом Букатко Н.Б.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (дивись постанови Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі №643/856/15-ц, від 18 січня 2022 року у справі №369/3184/19).

Посилання заявника у заяві на те, що він не мав доступу до адвокатів через перебування на військовій службі, спростовується наявністю в нього представника в суді першої інстанції, а тому можна дійти висновку, що в цьому випадку позивач не є окремим учасником судового процесу, представник діє від імені особи, яку він представляє.

Крім того, будь-яких переконливих пояснень та доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність об`єктивних істотних перешкод та труднощів, які унеможливлювали позивача на протязі понад 3 три місяці вжити заходи задля своєчасного вчинення процесуальних дій із звернення із апеляційною скаргою, до суду апеляційної інстанції не надано.

Згідно з ч.3 ст.357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з ч.4 ст.357 ЦПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

За таких обставин, скарга підлягає залишенню без руху, про що слід повідомити апелянта та надати йому строк для усунення недоліків, шляхом подання суду обґрунтованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин та із наданням доказів причин такого пропуску, протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Керуючись ст.ст.126, 127, 136, 354, 357 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Визнати неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 17 вересня 2024 року, зазначені ОСОБА_1 .

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 17 вересня 2024 року залишити без руху.

Для усунення недоліків надати ОСОБА_1 строк десять днів з дня отримання копії ухвали для зазначення інших причин поважності пропуску строку на апеляційне оскарження, про що повідомити апелянта.

Роз`яснити, що в разі невиконання зазначених вимог зазначених в ухвалі суду скаржнику буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І.Н. Лисак

І.М. Литвинюк

І.Б. Перепелюк