Рішення

від 10.01.2025 по справі 372/2494/23

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/2494/23

2/368/150/25

Рішення

Іменем України

"10" січня 2025 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого судді Шевченко І.І.

за участі секретарів Варлам Є.Р. та Назаренко А.І.

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Грабового О.А.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Корзаченка В.М.

та психолога ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик Київської області цивільну справу в загальному позовному провадженні за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Виконавчого комітету Обухівської міської ради, Служба у справах дітей та сім`ї Виконавчого комітету Української міської ради Обухівського району Київської області, Службу у справах дітей та сім`ї Виконавчого комітету Ржищівської міської територіальної громади Обухівського району Київської області про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дітей та визначення способу в участі батька у вихованні дітей, -

встановив:

позивач та його представник просять суд зобов`язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не чинити перешкоди у спілкуванні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з малолітніми дітьми - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зобов`язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не чинити перешкоди у щоденному спілкуванні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з малолітніми дітьми - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що здійснюється за допомогою телефонних дзвінків та SMS-повідомлень, зокрема у месенджерах Viber, WhatsApp, Теlergrаm, Facebook, Signal, встановити наступний порядок участі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 : перший та третій тиждень місяця з 17:00 год. п`ятниці до 16:00 год. неділі включно, без присутності матері, з урахуванням стану здоров`я дітей, за місцем проживання батька, ОСОБА_1 ; у вівторок та четвер з 18:00 год. до 20:00 год. без присутності матері, з урахуванням стану здоров`я дітей, з дотриманням режиму дня дітей, за місцем проживання батька, ОСОБА_1 ; у день народження дітей, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за домовленістю між сторонами, а у разі недосягнення такої домовленості на наступний день після дня народження, з 09:00 год. до 18:00 год. за місцем проживання батька, ОСОБА_1 ; у період літніх та зимових канікул щороку протягом 1/2 від загальної кількості календарних днів канікул за фактичним місцем проживання ОСОБА_1 з можливістю виїзду на відпочинок поза межі міста за домовленістю з ОСОБА_2 з дотриманням режиму дня дітей, з урахуванням стану їх здоров`я, без присутності матері та за наявності згоди та бажання дітей; за домовленістю між батьками зустрічі можуть відбуватись і в інші дні тижня, не порушуючи режиму дня малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , обґрунтовуючи позов наступним.

У період часу з 2016 року по 2019 рік ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу та вели спільне господарство.

За період спільного проживання однією сім`єю у подружжя народилося двоє дітей:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане повторно Обухівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 13.04.2023 р., актовий запис №65);

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане повторно Обухівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 13.04.2023 р., актовий запис №185).

Спільне життя у позивача з відповідачем не склалося, оскільки вони мають різні погляди на сімейне життя, у зв`язку із чим останні припинили спільно проживати як чоловік та жінка з 2019 року, однак до березня 2023 року позивач надав відповідачу можливість проживати у його квартирі, оскільки хотів постійно бачити дітей та щодня приймати участь у їх вихованні.

У березні 2023 року відповідач без відома позивача забрала дітей та змінила місце проживання. Наразі місце перебування дітей позивачу невідоме, а відповідач без пояснення причини свідомо перешкоджає позивачу у спілкуванні з дітьми.

Не зважаючи на фактичне припинення сімейних стосунків та ведення спільного господарства, позивач всіляко намагався підтримувати зв`язок з малолітніми дітьми та брати участь у їх вихованні.

Позивач завжди приймав участь у вихованні та утриманні дітей, цікавився їх життям, здоров`ям, навчанням, купував подарунки та намагався забезпечити дітей усім необхідним.

Окрім того, позивач щомісяця добровільно сплачує аліменти на утримання неповнолітніх дітей шляхом перерахування коштів на особистий рахунок відповідача, що підтверджується копіями відповідних платіжних доручень.

Однак, з березня 2023 року відповідач не дає можливості вільно зустрічатися та спілкуватися з малолітніми дітьми. ОСОБА_1 неодноразово звертався до відповідача з проханням надати можливість спілкуватися з дітьми, дозволити забирати дітей за місцем свого проживання, гуляти з ними без присутності матері, які відповідач ігнорувала та повністю ізолювала малолітніх дітей від нього.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що спілкування позивача з дітьми спричинить будь-яку шкоду не існує, діти бажають спілкуватися з ним, та прихильні до нього. Таким чином, створення відповідачем перешкод батьку у спілкуванні з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 порушує не лише його права як батька, а в першу чергу суперечить інтересам дітей.

Наразі, матір продовжує безпідставно обмежувати позивача у праві на участь у вихованні дітей, зокрема обмежує в інформації щодо місця перебування останніх, систематично ігнорує телефонні дзвінки та SMS-повідомлення, що стосуються дітей. Факт перешкоджання у спілкуванні з дітьми також підтверджується знімками з екрану смс-листування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Окрім того, у зв`язку з вищевикладеними обставинами, ОСОБА_1 був змушений звернутись до правоохоронних органів та до служби у справах дітей та сім`ї для встановлення місця перебування його дітей, адже іншим чином дізнатись зазначену інформацію не виявилось можливим.

Так, згідно з листом Служби у справах дітей та сім`ї Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області №186/02-05 від 27.04.2023 р. стало відомо, що вищезазначений орган наразі не взмозі посприяти у відновленні порушених стосунків позивача та відповідача щодо їх спільної домовленості на спілкування та участь батька у вихованні спільних малолітніх дітей, адже за наявними контактними номерами телефонів ОСОБА_2 не відповідає, інша інформація щодо місця проживання останньої з дітьми теж відсутня.

Ситуація, яка склалася щодо перешкоджання відповідачем спілкуванню позивача з малолітніми дітьми, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , та усунення його від участі у житті дітей створює передумови для порушення характеру дитячо-батьківських стосунків, поступового емоційного відчуження дітей від батька, яке з часом може призвести до повної втрати довіри та емоційної близькості.

З часом виникне ситуація, що діти, які наразі люблять і сприймають добре обох батьків, повинні будуть обрати одного з них. У подібних ситуаціях відчуження та негативне психологічне сприйняття дітьми одного з батьків зумовлене не їх особистим відношенням, а конфліктною ситуацією, яка склалася між батьками.

Відновлення регулярного контакту дітей з обома батьками та налагодження їх стосунків створить належні умови для їх подальшого повноцінного і гармонійного розвитку.

Позивач має стабільний дохід, постійне місце проживання, з усіма належними умовами для проживання, виховання та утримання дітей, де є іграшки та різні розвиваючі ігри, і все необхідне, аби приймати активну участь у вихованні та спілкуванні з дітьми. Протипоказань по здоров`ю в нього не має, за наданням медичної допомоги до лікаря - психіатра та лікаря - нарколога не звертався та на обліку не перебуває. Тобто обмежень для спілкування з дитиною не має.

Стаття 7 Сімейного кодексу України визначає загальні засади регулювання сімейних відносин, відповідно до якої регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини закріплені в ст. 150 СК України.

Відповідно до ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між: собою крім випадків, коли це право обмежене законом.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 157 СК України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. У свою чергу, той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно ч.2 ст.159 Сімейного кодексу України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров я та інші обставини, що мають істотне значення.

При вирішенні даного спору суд керується положенням ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР № 789-ХІІ від 27.02.1991 р., за якими в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх з відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про охорону дитинства» контакт з дитиною - це реалізація матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі з тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Згідно ст. 8 Закону дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

У ч. 3 ст. 11 Закону передбачено, що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Статтею 15 зазначеного Закону встановлено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами такого захисту можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право: примусове виконання обов`язку в натурі.

Оскільки сторонами не досягнуто між собою домовленості щодо добровільного усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, а також щодо визначення способів участі батька у вихованні дітей, він змушений звертатись до суду із даною позовною заявою.

Окрім того, враховуючи, що відповідач, як вказувалося вище, забороняє позивачу з невідомих причин спілкуватися з дітьми, позивач вважає за доцільне у судовому порядку зобов`язати відповідача не чинити йому перешкоди у щоденному його спілкуванні з дітьми.

При встановленні саме такого порядку участі батька у житті та вихованні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , будуть дотримані права, свободи та законні інтереси самих дітей, що є головним для позивача.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 6 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат Корзаченко В.М. вважають, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дітей та визначення способів участі батька у вихованні дітей необхідно задовольнити частково, а саме: встановити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 наступний порядок участі у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми: сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 : перший та третій тиждень місяця у період часу з 17.00 години п`ятниці до 16.00 години неділі включно, у присутності матері дітей до досягнення дітьми 10-річного віку, з дотриманням режиму дня дітей та з урахуванням стану здоров`я дітей і їхньої згоди та бажання; у вівторок та четвер з 18.00 години до 20.00 години у присутності матері дітей до досягнення дітьми 10-річного віку, з дотриманням режиму дня дітей та з урахуванням стану здоров`я дітей і їхньої згоди та бажання; у день народження дітей, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за домовленістю між сторонами, а у разі недосягнення такої домовленості на наступний день після дня народження, з 09.00 годин до 18.00 години, у присутності матері дітей до досягнення дітьми 10-річного віку, з дотриманням режиму дня дітей та з урахуванням стану здоров`я дітей і їхньої згоди та бажання; за домовленістю між батьками, зустрічі батька з дітьми можуть відбуватися у присутності матері дітей до 10-річного віку дітей і в інші дні тижня, не порушуючи режиму дня малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , з урахуванням стану здоров`я дітей і їхньої згоди та бажання; щоденне спілкування за допомогою телефонних дзвінків та смс-повідомлень, зокрема у месенджерах Вайбер, Ватцап, Телеграм, Фейсбук, Сігнал з дотриманням режиму дня дітей та з урахуванням стану їх здоров`я, власної згоди та бажання, обґрунтовуючи наступним. Так, відповідачка стверджує, що у 2014 році познайомилась з ОСОБА_1 . У січні 2015 року він був присутній на її 35-річчі, оскільки у них були один до одного почуття і в першому кварталі 2015 року вони стали проживати разом у мами позивачки за адресою: АДРЕСА_1 . Проживаючи разом однією сім`єю як чоловік та жінка, у сторін по справі народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідачка працювала в Управлінні Пенсійному фонду України в Обухівському районі та пішла в декретну відпустку. Перебуваючи в декретній відпустці та проживаючи у мами відповідачки, її мама починаючи від народження сина піклувалася по неї і дитину, допомагаючи в догляді за сином. Коли сину виповнилось 2 роки він тяжко захворів та відповідачка будучи вдруге вагітною потрапила з ним на лікування до Охматдиту, де також їй допомагала матір. Після одужання сина, сторони разом вирішили жити окремо у квартирі позивача у будинку по АДРЕСА_2 . Після народження другої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , сторони стали проживати у квартирі позивача, де також майже кожного дня відповідачці з дітьми допомагала її мама. Позивач сплачував квартплату та купував необхідні речі дітям, грався з ними після роботи та приділяв увагу у вихідний, який у нього був один день на тиждень. Таким чином діти зростали та виховувалися в повноцінній сім`ї. Так тривало до 19 березня 2023 року, коли ОСОБА_1 прийшов о 6.00 ранку і попросив відповідачку зібрати свої та дітей і піти з його квартири. Причини такому рішенню не пояснив та жодного пояснення він не хотів чути. Як пізніше стало відомо, що це начебто через ревнощі, по причині, що відповідачка прийшла з роботи о 22.00 годині. ОСОБА_2 була змушена збирати власні речі та речі дітей і йти з ними до своєї мами. Речі вона за день не змогла перевезти та попросила дати їй час, щоб вона змогла їх забрати, проте, прийшовши вже на наступний день забирати речі, ОСОБА_1 почав її силоміць виштовхувати з квартири, застосовуючи при цьому грубу фізичну силу (за зверненням відповідачки було встановлено судово-медичною експертизою наявність у неї легких тілесних ушкоджень). Таким чином, речі дітей та ліки для них вона так і не змогла забрати, а прийшовши на наступний день до квартири, вона вже не змогла відкрити двері своїм ключем, оскільки замок у вхідних дверях був змінений. Перетелефонувавши ОСОБА_1 , почула від нього, що робити їй там нічого, а все що залишилося у квартирі, то все його. Залишившись проживати у мами, відповідачка продовжувала ходити на роботу, щоб отримувати заробіток та за щось існувати з дітьми. За період з 20 березня 2023 року телефонні дзвінки від ОСОБА_1 та смс-повідомлення не надходили. Через місяць від позивача отримала смс-повідомлення що він хоче побачити дітей. Проте вже на наступний день її допитали працівники ювенальної поліції, так як позивач звернувся до них, що він начебто не знає де перебувають діти, хоча насправді жодного разу навіть не телефонував і не приходив, знаючи, де вона працює та живе. Відповідачка знову ж таки написала, що має намір забрати власні речі з квартири, на що отримала відповідь, що її нічого там немає, всі її речі він давно викинув на смітник, а дитячі речі він з дільничним поверне по опису. Однак, згодом відповідачка побачила свої речі на продажах ОЛХ, навіть вазони з кімнатними квітами та змушена була звернутися до поліції щоб їй допомогли забрати речі. Приїхавши до квартири та викликавши його, відповідачка збирала всі дитячі речі по вулиці, оскільки позивач просто все насмішливо викинув і закрив квартиру. Через деякий час позивач знову згадав про дітей та написав, що хоче їх побачити. І знову ж відповідачка повідомила, що згодна на це та запропонувала час і місце. Зустрівшись з батьком, діти почали плакати і просили їхати додому, але відповідач їх умовляла побути з батьком, тим паче, він привіз їм подарунки. У подальшому, коли позивачеві було зручно, він пропонував зустрічатися з дітьми, приїжджаючи на годину раз в тиждень там, де відповідачка орендує квартиру у АДРЕСА_3 . Він зустрічався з дітьми, грався з ними, хоча відповідачка перед цим довго умовляла дітей на зустріч з батьком. Так продовжувалось до 18 червня 2023 року. На його день народження відповідачка підготувала з дітьми подарунок, діти чекали батька, щоб його привітати, але він написав, що його не буде, і коли він буде він не міг сказати чи через тиждень чи через два. Дітям відповідач пояснила, що батько поїхав по роботі. Однак, поїхавши зі старшим сином ввечері за продуктами, син побачив батькову машину біля будинку і сказав, щоб мати йому перетелефонувала і попросила, щоб батько вийшов забрав подарунок. На телефонний дзвінок позивач не відповів, хоча у квартирі було ввімкнене освітлення. Син наполягав та попросив сходити до квартири, щоб він міг привітати батька, адже дитина була впевнена, що тато буде радий його бачити. Позивач відчинив двері квартири, де був не сам, і навіть не впустив сина з подарунком на поріг. Після цього випадку, син плакав усю дорогу і попросив про батька більше не говорити. ОСОБА_6 добре знав, що син після перенесеного раніше захворювання, яке пов`язане з судомами не з`ясованого генезу, був поставлений на «Д» - облік та потребує спостереження, зменшення психологічного та емоційного збудженні. Однак, позивачеві психологічний стан дитини та стан здоров`я сина був не цікавий. За весь період зустрічей, син просив батька, щоб він знову був з мамою як раніше, тримав за руки, оскільки дане питання для дитини є болючим, хоча батько й надалі навіть при синові, продовжував ображати маму. Після 18 червня 2023 року ОСОБА_1 жодного разу так і не писав і не телефонував, проте написав знову заяву в поліцію, що відповідачка начебто пропала з дітьми, хоча сам жодного разу не телефонував і не приходив ані за адресою орендованої квартири, ані за адресою місця роботи відповідачки. Надавши пояснення в поліції, що відповідачка насправді нікуди не ховалася і не зникала, вона наголосила, що позивач жодного разу не цікавився станом дітей. 28 серпня 2023 року позивач написав смс, де висловив намір прийти на 1 вересня, хоча до 28 серпня 2023 року йому було байдуже, в яку школу йде дитина, чи потрібно йому щось із учнівського приладдя, тощо. 1 вересня він написав смс чи буде лінійка і знову тиша. Потім, 13 листопада 2023 року приходить лист у Службу у справах дітей та сім`ї від його адвоката, що відповідачка порушує законодавство, дитина не пішла до школи, молодша дитина до дитячого садочку, що живуть вони невідомо де і в яких умовах, на що йому було надано повну інформацію. Яскравим є приклад ставлення сина до батька, коли той у листопаді 2023 року приїхав до школи, де опинився разом з відповідачкою в очікуванні сина ОСОБА_8 біля школи. Син вибіг із школи, кричить мама і біжить її обійняти, а на ОСОБА_1 не реагує, а після того як ОСОБА_1 підійшов до сина і дав два пакетики з іграшкою, то син почав кричати, плакати і тягнути матір, щоб швидко забрала його та просив їхати додому. Тобто є очевидним, що на сьогодні син не бажає зустрічатися з батьком. Знову проходить час і позивач знову написав що хоче привітати дітей зі святом Святого Миколая. Відповідач у свою чергу жодного разу не відмовила йому в зустрічі з дітьми, будь-яких перешкод не чинила. Насправді, позивач сам не хоче їх бачити, хоче тільки травмувати психологічний стан дітей, чим впливати на відповідачку. Адже, у разі коли діти відіграють для батька, якусь роль в його житті, то він би знаходив би можливість виховувати їх, приділяти їм увагу і жодна інша жінка не була б цьому перешкодою. Чому батько викинув дітей та їх маму на вулицю, з квартири, де вони народилися і жили? Чому своїми вчинками завдавав болю дітям? Як після цього можна довіряти дітей людині, яка буде на них морально тиснути, налаштовувати один проти одного та проти матері, якщо за їхнього життя він жодного повного дня з ними не був сам, а лише у присутності матері? Зважаючи на не зовсім адекватну поведінку позивача, про яку зазначено вище, а також з урахуванням стану здоров`я дітей, у тому числі й їх психологічного стану, відповідачка просила позивача, щоб до 10-річного віку дітей вона могла бути поруч з ними під його з ними побачень, щоб не ламати їх та їхнє психологічне здоров`я та щоб вони в цей час відчували власну безпеку і захищеність. Наразі діти відмовляються йти на зустрічі з батьком самі, без присутності відповідачки, а викладене у позовній заяві не відповідає дійсності та спрямоване на введення суду в оману щодо реального стану справ. За таких обставин, спору про участь батька у вихованні дітей фактично не існує, а сам позов обґрунтовується виключно вигадками позивача. Єдиним питанням, яке наразі насправді є, то це питання спілкування батька з дітьми у присутності матері чи без участі останньої. Однак, вважає, що сторона відповідача навела достатньо аргументів щодо необхідності присутності матері під час зустрічей батька з дітьми. Окрім того, відповідач додає до цього відзиву фотокопії переписки з позивачем щодо участі останнього у вихованні дітей. При цьому, є очевидним, що під час вирішення спору суд має виходити з того, щоб хвалене рішення було не на користь батька чи матері, а щоб якнайкраще відповідало виключно інтересам дітей та поряд з правами батьків враховувало потреби дітей і їх особисте бажання у такому спілкуванні з батьком. Адже суд не може примусити дітей спілкуватися з батьком, якщо вони цього самі не бажають та замість задоволення внаслідок такого спілкування отримують від цього лише психологічні травми. Більше того, позивач оминув у позові ту обставину, що вказане питання не було предметом вивчення Служби у справах сім`ї та дітей, і Служба не надавала відповідних висновків чи рекомендацій про визначення позивачеві способу та порядку участі у вихованні дітей, а відтак судовий спір фактично вигаданий позивачем. Адже згідно з приписами ст. 19 СК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу. При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, до втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини. батьків, інших осіб, які бажають пооживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Також частиною третьою статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно статті 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли не суперечить найкращим інтересам дитини. Відповідно до приписів ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а ч. 1 ст. 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Адже відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи 1 підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Статтею 79 ЦПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до вимог статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Крім того, ч. 6 ст. 81 ЦПК України чітко визначає, що доказування не може грунтуватися на припущеннях. Отже, аналізуючи норми законодавства, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин у сукупності з наданими сторонами письмовими доказами, можна дійти однозначного і безальтернативного висновку про фактичну відсутність спору щодо участі позивача у вихованні дітей, необґрунтованість позовних вимог позивача та необхідність часткового задоволення позову з урахуванням інтересів дітей.

Представник третьої особи в особі Служби у справах дітей та сім`ї Виконавчого комітету Обухівської міської ради в судове засідання не з`явилась, подавши до суду заяву, в якій повідомляють наступне. На ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 11.07.2024 по цивільній справі № 372/2494/23 за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дітей, та визначення способів участі батька у вихованні дітей, повідомляють наступне. 17.04.2023 на адресу служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Обухівської міської ради надходила заява від представника позивача ОСОБА_9 , про усунення перешкод у спілкуванні ОСОБА_1 з малолітніми дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_4 27 квітня 2023 року на адвокатське звернення була надана відповідь службою у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області від 27.04.2023 № 186/02-05. Інших доказів або пояснень по даній справі виконавчий комітет Обухівської міської ради Київської області не має, тому просять справу розглядати без участі представника виконавчого комітету Обухівської міської зади Київської області, як органу опіки та піклування. Стосовно винесення рішення покладаються на розсуд суду.

Представник третьої особи в особі Служби у справах дітей та сім`ї Виконавчого комітету Української міської ради Обухівського району Київської області в судове засідання не з`явилась, подавши до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити у відсутність представника. Комісією з питань захисту прав дітей виконавчого комітету Української міської ради 15 жовтня 2024 року було розглянуто ухвалу суду від 19 вересня 2024 року про зобов`язання служби у справах дітей та сім`ї Української міської ради подати письмовий висновок щодо визначення способу в участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітніх дітей. Рішення «Про розв`язання спору між батьками щодо визначення способу в участі батька у вихованні дітей» та висновок від 24.10.2024 № 321, додавши до матеріалів справи.

Представник третьої особи в особі Службу у справах дітей та сім`ї Виконавчого комітету Ржищівської міської територіальної громади Обухівського району Київської області в судове засідання не з`явилась, подавши до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити у відсутність представника та проводити розгляд за наявними в матеріалах справи документів.

Суд, вислухавши сторони та їх представників, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного висновку, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі, яка переглядається Верховним Судом, предметом спору є усунення перешкод у вихованні та вільному спілкуванні батька з донькою, а тому Верховний Суд під час оцінки доводів касаційної скарги керується положеннями Конвенції про права дитини, СК України, Законом України «Про охорону дитинства», а також іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України, яка кореспондується із частиною третьою статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Статтею 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.

Згідно з положеннями частини першої та другої статті 159 СК України якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце, час і порядок їхнього спілкування.

Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2016 року по березень 2023 рік проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу та вели спільне господарство.

За період спільного проживання однією сім`єю у подружжя народилося двоє дітей:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане повторно Обухівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 13.04.2023 р., актовий запис № 65);

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане повторно Обухівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 13.04.2023 р., актовий запис № 185).

З березня 2023 року сторони проживають окремо, діти проживають з матір`ю, з відповідачем по справі.

З цього моменту між сторонами тривають спори щодо участі батька в спілкуванні з дітьми, способу такого спілкування та тривалості.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Разом з тим, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Орган опіки та піклування виконавчого комітету Української міської ради Обухівського району Київської області висновком від 24 жовтня 2024 року вважає за доцільне визначити позивачу наступні способи участі у вихованні та спілкуванні з дітьми:

- один раз на тиждень з понеділка по п`ятницю з 18:00 години до 20:00 години, за адресою проживання дітей, проводити час з дітьми, допомагати виконувати домашні завдання по навчанню, за попередньою домовленістю з матір`ю та за умови, якщо діти здорові,

- у вихідні дні проводити з дітьми у присутності матері дві години, за попередньою домовленістю з матір`ю та за умови, якщо діти здорові.

Вказаний висновок орган опіки та піклування обґрунтовано наступним.

Статтями 11, 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства», статтями 150, 151, 152, 155 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати своїх дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання; готувати їх до самостійного життя; створювати необхідні побутові умови, забезпечувати їх догляд та лікування, а ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов`язків є підставою для притягнення їх до відповідальності, передбаченої чинним законодавством.

Службою у справах дітей та сім`ї Української міської ради у процесі підготовки даного висновку на підставі наданих оригіналів/копій засвідчених належним чином документів встановлено наступне.

Громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , перебували у цивільному шлюбі. Від спільного проживання народилися діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 13 квітня 2023 року та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 13 квітня 2023 року.

Відносини між батьками не склалися, тому вони припинили спільне проживання, громадянин ОСОБА_1 залишився проживати в місті Обухів Київської області, громадянка ОСОБА_2 разом з дітьми переїхала проживати до міста Українка Обухівського району Київської області.

Відповідно до платіжних інструкцій від Приват Банку громадянин ОСОБА_1 перераховує матері дітей, кошти для їх утримання.

Спеціалістами Служби у справах дітей та сім`ї Української міської ради 04 жовтня 2024 року (що підтверджується актом обстеження умов проживання від 04.10.2024 № 104) було встановлено, що ОСОБА_10 разом з дітьми проживають за адресою: АДРЕСА_4 , житлово-побутові умови відповідають вимогам для перебування та проживання дітей. В дітей окрема спальна кімната, одяг та іграшки відповідно до віку, гаджети та література, що задовольняє потреби дітей в повному обсязі. Дітям створено належні умови для проживання та виховання. В родині доброзичливі, довірливі та щирі відносини.

Відповідно до Акту обстеження житлово-побутових умов громадянина ОСОБА_1 , наданого від служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Обухівської міської ради, громадянин проживає за адресою: АДРЕСА_5 . Житлово-побутові умови проживання задовільні та відповідають нормам, в помешканні чисто, охайно та для дітей є окремі спальні кімнати. Батько має бажання спілкуватися з дітьми.

Встановлено, що батько і матір мають достатній фінансовий дохід для утримання своїх дітей.

Відповідно до висновку оцінки потреб сім`ї - родина ОСОБА_11 не перебуває у складних життєвих обставинах, хоча наявні проблеми та обставини, які певною мірою порушує нормальну життєдіяльність дітей. Зі сторони матері потреби сина задовольняються в повному обсязі.

З довідки про проведену діагностичну роботу психолога «Центру надання соціальних послуг» Української міської ради з малолітніми дітьми, можна зробити наступний підсумок, що психоемоційний стан малолітніх на достатньому рівні. У ОСОБА_8 наразі наявний емоційний зв`язок з матір`ю та молодша сестра. З батьком спілкуватись не виявляє бажання. Для малолітньої ОСОБА_12 також значимим дорослим є мати, має прихильність до старшого брата. З розповідей дівчинки можна зробити висновок, що спілкуватися з батьком дитина також не виявляє бажання.

Питання про розв`язання спору між батьками щодо участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 розглядалось на комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Української міської ради 15 жовтня 2024 року (протокол № 11). На комісію з`явились обоє батьків.

Суд враховує, що при вирішенні спору між сторонами не було встановлено будь-яких обставин, які б свідчили про те, що спілкування відповідача з дітьми буде перешкоджати їх нормальному розвитку, а тому суд приходить до переконання, що спілкування позивача з дітьми буде сприяти повноцінному вихованню дітей, їх розвитку, задоволенню життєвих потреб, зростанню під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить їх виховання в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості.

Суд враховує, що при вирішенні спору між сторонами не було встановлено будь-яких обставин, які б свідчили про те, що спілкування відповідача з дітьми буде перешкоджати їх нормальному розвитку, а тому суд приходить до переконання, що спілкування позивача з дітьми буде сприяти повноцінному вихованню дітей, їх розвитку, задоволенню життєвих потреб, зростанню під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить їх виховання в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості.

Суд вважає, що безпосередня участь батька у вихованні дітей та регулярне спілкування між ними не лише забезпечить виконання батьківських прав відповідача, але і буде відповідати інтересам дітей.

Приймаючи до уваги відносини, які склалися між сторонами, як батьками дітей, конфліктну ситуацію та різне бачення ними припинення їх існування, як сім`ї, неможливість сторін в добровільному порядку вирішити порядок спілкування батька з дітьми, рівність їх прав на спілкування з дітьми та участі у їх вихованні незалежно від того, з ким вони проживають, суд приходить до висновку про наявність підстав для встановлення порядку участі батька в спілкуванні з дітьми та їх вихованні.

Частиною 6 ст. 19 СК України встановлено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі статтею 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Згідно із статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно зі статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.

Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства).

Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

При цьому, мати, батько, баба, дід, інші особи, з якими проживають неповнолітні брати та сестри, зобов`язані сприяти їхньому спілкуванню (частина третя статті 259 СК України).

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізував Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Відповідно до частини четвертої і п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Встановлено, що сторонами не досягнуто згоди щодо участі батька у вихованні спільних дітей, зокрема в частині присутності матері при зустрічах батька з дітьми.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

Згідно зі статтею 9 Конвенції, держави-учасники поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини. Аналогічна норма відображена в ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства».

Загалом Європейський суд з прав людини виділяє такі складові елементи принципу «найкращі інтереси дитини»: між інтересами батьків і дітей має бути дотримано справедливої рівноваги; інтереси дітей за своєю важливістю переважають над інтересами батьків; в інтересах дитини є її розвиток у стійкому доброзичливому середовищі; у найкращих інтересах дитини є збереження її зв`язків із кровними батьками; втручання держави в сімейні стосунки повинно застосовуватися згідно із законом, мати легітимну мету, тобто захист інтересів дітей, і таке втручання повинно бути необхідним у демократичному суспільстві.

У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків або одного з них та їх небажанням чи неможливістю винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку у найкращих інтересах своїх дітей.

Конвенція про права дитини у статті 12 визначає, що Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Згідно Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, якщо внутрішнім законодавством дитина визнається такою, що має достатній рівень розуміння, перед прийняттям рішення судовий орган: визначає, чи має він достатньо інформації для прийняття рішення в найвищих інтересах дитини, і в разі необхідності одержує додаткову інформацію, зокрема від суб`єктів батьківської відповідальності; упевнюється в тому, що дитина отримала всю відповідну інформацію; у відповідних випадках консультує особисто дитину (у разі необхідності - приватно) сам або через інших осіб чи інші органи в зрозумілий дитині спосіб, якщо це явно не суперечить найвищим інтересам дитини; надає можливість дитині висловлювати її думки; приділяє належну увагу думкам, висловленим дитиною.

Зважаючи на вікову категорію малолітніх дітей, бесіду з останніми має проводити психолог, головним завданням якого є встановлення дійсного психоемоційного стану дітей, визначення інтересів дітей та отримання їхньої думки.

Малолітні діти сторін - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у присутності психолога ОСОБА_3 висловили свої думку щодо участі у їхньому житті батька, а саме: ОСОБА_8 категорично не має бажання на зустрічі з батьком, оскільки останній їх вигнав з матір`ю з квартири, але якщо і бачитись з батьком, то лише в присутності матері, а ОСОБА_13 притримується тієї ж думки, що і її брат ОСОБА_8 , але бачитись з батьком бажання має. Щодо спілкування по телефону та інших засобів зв`язку, то обоє погодились на спілкування, але у вільний від навчання та перебування у закладах освіти час.

Відповідно статті 27 Конвенції ООН Про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ, визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Одним із основоположних обов`язків батьків відповідно законодавства України та моральних засад суспільства є їхній обов`язок утримувати дитину. Утримання полягає в забезпеченні дитині розвитку та зростання з метою підготовки до дорослого самостійного життя. В окремих випадках, наприклад, у зв`язку із станом здоров`я дитини, батьки також зобов`язані докладати і інших зусиль та додаткових витрат з метою забезпечення благополуччя дитини, викликаних особливостями її стану здоров`я.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Приймаючи рішення в інтересах дітей суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних й світових історичних

і культурних цінностей, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.

Батько, який проживає окремо від своїх дітей, також має право на особисте спілкування з ними, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дітей. Водночас, відновлення стосунків та емоційного контакту малолітніх дітей з їхнім батьком перебуває у площині належного виконання обома батьками своїх обов`язків з виховання дітей.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо,

а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У § 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Отже, визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю переважають інтереси батьків.

Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду: від 05 жовтня 2022 року у справі № 196/1202/19 (провадження № 61-5501св22), від 26 червня 2023 року у справі № 753/5374/22 (провадження № 61-2097св23) та багатьох інших.

У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.

Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостро-емоційними і мінливими стосунки між батьками, отже остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки.

Суд приходить до висновку, що проведення зустрічей батька з дітьми без присутності матері може негативно вплинути на психоемоційний стан дітей, оскільки між позивачем та дітьми відсутній сталий психологічний зв`язок та діти, враховуючи їх вік та тривале проживання з матір`ю, повноцінно не сприймає позивача, як батька.

Тому суд вважає, що у цьому випадку для установлення психологічного зв`язку дітей із батьком необхідний певний час, протягом якого поступово буде відбуватися налагодження спілкування та формування емоційної прив`язаності дітей до батька, відтак слід визначити наступний порядок участі батька у малолітніх дітей, а саме:

?перший та третій тиждень місяця з 17:00 год. по 21:00 год. п`ятниці та з 09:00 до 21:00 год. суботи, у присутності матері та з урахуванням стану здоров`я дітей, або за місцем проживання дітей або за місцем проживання батька, ОСОБА_1 ;

?щотижня у вівторок та четвер з 18:00 години до 20:00 години, у присутності матері та з урахуванням стану здоров`я дітей, за місцем проживання дітей;

?у день народження дітей, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у присутності матері та з урахуванням стану здоров`я дітей, з 12:00 год. до 18:00 год. за місцем проживання дітей або в іншому місці для проведення святкування дня народження;

?у період літніх та у період зимових канікул щороку забезпечити відпочинок та оздоровлення дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у присутності матері та з урахуванням стану здоров`я дітей.

Окрім того, суд вважає, що сторонами необхідно пройти курси з психологом, що може покращити відносини між сторонами та їхніми дітьми.

Робота психолога з батьками - це комплексний процес, спрямований на надання психологічної підтримки, консультування та корекцію для покращення взаємодії між батьками та їхніми дітьми. Ця сфера діяльності передбачає не лише вирішення конкретних проблем, але й вплив на загальну динаміку сімейних відносин.

Основні завдання психолога у роботі з батьками полягають у створенні сприятливого психологічного клімату в родині, підвищенні навичок спілкування та виховання, розвитку емоційної підтримки для дітей. Просвітницька робота психолога з батьками полягає у наданні інформації та уявлення про психологічні аспекти виховання та розвитку дітей.

Щодо висловленого питання про врахування бажань дітей при спілкуванні з батьком, то слід зазначити наступне.

Прив`язавши можливість спілкування батька із дітьми виключно за бажанням самих малолітніх дітей, які проживають з матір`ю і в якої неприязні стосунки із батьком, та яка має безпосередній вплив на бажання дітей спілкуватися із батьком, стане порушенням права та інтересів як батька, так і дітей. Так як втрата психоемоційного зв`язку між батьком та дітьми в майбутньому матиме негативний вплив на психічний розвиток дітей і їх формування.

Вказане суперечить встановленим судами обставинам та вищезазначеним нормам права, які регулюють ці відносини, оскільки не враховано принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також принцип врахування найкращих інтересів дитини (стаття 18 Конвенції про права дитини).

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про неможливість встановлення залежності побачень батька з дітьми від бажання самих дітей.

Щодо решти приведених у позові, так і у відзиві тверджень, суд виходить з того, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Це ж підтверджується чисельними рішеннями Європейського суду з прав людини та Верховного Суду.

Суд звертає увагу на сталу практику Верховного Суду, що в такій категорії справ, незалежно від вирішення спору, сторони не позбавлені в майбутньому права на зміну встановленого судом способу участі у вихованні дитини із врахуванням змін поведінки позивача, відповідних вікових змін дітей, їх розвитку та потреб, що буде відповідати, насамперед, засадам якнайкращого забезпечення інтересів дітей (див. постанову від 29 травня 2024 року в справі № 354/608/15).

Крім того, призначаючи вказаний спосіб участі батька у вихованні дитини, суд в обов`язковому порядку з урахуванням віку дітей вважає необхідним зобов`язати ОСОБА_1 забезпечити та дотримуватись режиму харчування, розвитку та відпочинку дітей, не допускати протиправних дій та негативних розмов відносно матері дитини ОСОБА_2 , а також одночасно зобов`язати ОСОБА_2 не допускати протиправних дій щодо перешкод у побаченні батька з дітьми та негативних розмов з дітьми відносно батька дитини ОСОБА_1 .

З урахування вищевикладеного, суд не знаходить підстав для задоволення інших вимог позивача.

На підставі Законом України «Про охорону дитинства», Сімейним кодексом України, керуючись ЦПК України суд, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Виконавчого комітету Обухівської міської ради, Служба у справах дітей та сім`ї Виконавчого комітету Української міської ради Обухівського району Київської області, Службу у справах дітей та сім`ї Виконавчого комітету Ржищівської міської територіальної громади Обухівського району Київської області про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дітей та визначення способу в участі батька у вихованні дітей - задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не чинити перешкоди у спілкуванні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з малолітніми дітьми - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Зобов`язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не чинити перешкоди у щоденному спілкуванні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з малолітніми дітьми - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що здійснюється за допомогою телефонних дзвінків та SMS-повідомлень, зокрема у месенджерах Viber, WhatsApp, Теlergrаm, Facebook, Signal.

Зобов`язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відвідати курси психотерапії з психологом кожний по три курси та одночасно п`ять курсів протягом двох місяців з дня набрання рішенням законної сили.

Встановити наступний порядок участі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 :

?перший та третій тиждень місяця з 17:00 год. по 21:00 год. п`ятниці та з 09:00 до 21:00 год. суботи, у присутності матері та з урахуванням стану здоров`я дітей, або за місцем проживання дітей або за місцем проживання батька, ОСОБА_1 ;

?щотижня у вівторок та четвер з 18:00 години до 20:00 години, у присутності матері та з урахуванням стану здоров`я дітей, за місцем проживання дітей;

?у день народження дітей, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у присутності матері та з урахуванням стану здоров`я дітей, з 12:00 год. до 18:00 год. за місцем проживання дітей або в іншому місці для проведення святкування дня народження;

?у період літніх та у період зимових канікул щороку забезпечити відпочинок та оздоровлення дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у присутності матері та з урахуванням стану здоров`я дітей;

?за домовленістю між батьками зустрічі можуть відбуватись і в інші дні тижня, не порушуючи режиму дня малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Зобов`язано ОСОБА_1 забезпечити та дотримуватись режиму харчування, розвитку та відпочинку дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не допускати протиправних дій та негативних розмов відносно матері дитини ОСОБА_2 .

Зобов`язано ОСОБА_2 не допускати протиправних дій щодо перешкод

у побаченні батька з дітьми - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та негативних розмов відносно батька дитини ОСОБА_1 .

У задоволенні решти вимог ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його складення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 20.01.2025 р.

Суддя І.І. Шевченко