Рішення

від 30.12.2024 по справі 553/500/14-ц

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/500/14-ц

Провадження № 2/553/1/2024

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30.12.2024м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

Головуючої судді - Крючко Н.І.,

при секретарі Заяц А.В., Конновій Є.В., Камуз Я.М., Іжик А.В., Компанійцю А.І., Михальченко А.І.,

за участі:

позивача прокурора Сорочинської О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Полтавської окружної прокуратури (Полтавської місцевоїпрокуратури), вінтересах державив особіоргану,уповноваженого здійснюватифункції державив сферіземельних відносин-Полтавської міськоїради, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,треті особи,які не заявляютьсамостійних вимогщодо спору: Головнеуправління Держгеокадаструу Полтавськійобласті, Автогаражний колектив «Енергія» про поверненнясамовільно зайнятоїземельної ділянкита відшкодуванняшкоди,заподіяної самовільнимзайняттям земельноїділянки,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2014 року Перший заступник прокурора міста Полтави, в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у сфері земельних відносин Полтавської міської ради, звернувся з позовом до ОСОБА_1 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки, в якому прохали зобов`язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0028 га, вартістю 7111,72 грн., розташовану поруч із земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення капітальної будівлі (гаражу), який збудовано за вищевказаною адресою та повернути її територіальній громаді міста в особі Полтавської міської ради, стягнути з ОСОБА_1 на користь Полтавської міської ради шкоду, заподіяну самовільним зайняттям земельної ділянки у розмірі 226,18 грн..

Відповідно до заочного рішення Ленінського районного суду м. Полтави (головуючий суддя Кононенко С.Д.) від 20.05.2014 року, позов Першого заступника прокурора міста Полтави в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у сфері земельних відносин Полтавської міської ради звернувся з позовом до ОСОБА_1 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0028 га, вартістю 7111,72 грн., розташовану поруч із земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , привівши її у придатний стан для використання шляхом знесення капітальної будівлі (гаражу), який збудовано за вищевказаною адресою та повернути її територіальній громаді міста в особі Полтавської міської ради.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Полтавської міської ради шкоду заподіяну самовільним зайняттям земельної ділянки у розмірі 226,18 грн..

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 05 грудня 2014 року (головуючий суддя ОСОБА_3 ) заочне рішення суду від 20 травня 2014 року у справі скасовано. Призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відповідно до ухвали суду (головуючий суддя Кононенко С.Д.) провадження у справі зупинено, за клопотанням відповідача ОСОБА_1 , в зв`язку з захворюванням відповідача ОСОБА_1

21 грудня 2016 року, відповідно до ухвали суду (головуючий суддя Кононенко С.Д.) поновлено провадження у справі, призначено справу до судового розгляду.

Згідно розпорядження №166 від 27.10.2017 року керівника апарату Ленінського районного суду м. Полтави, призначено повторний автоматизований розподіл судових справ, дану справу розподілено судді Крючко Н.І., в зв`язку з відстороненням судді ОСОБА_3 від здійснення правосуддя.

Відповідно до ухвали суду від 09 листопада 2017 року, головуючою суддею Крючко Н.І. прийнято до провадження дану справу, призначено до попереднього судового засідання.

В ході підготовчого провадження відповідачем подано відзив на позов, в якому прохав відмовити у задоволенні позовних вимог прокурора у повному обсязі.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 12.02.2018 року, відповідно до змін внесених до Цивільного процесуального кодексу України від 15.12.2017 року, прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.

Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області.

В ході підготовчого провадження стороною позивача подано 14 лютого 2018 року, відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 15.03.2018 року продовжено процесуальні строки проведення підготовчого судового засідання, визначені ч.3 ст. 189 ЦПК України.

Відповідно до ухвали суду від 10.05.2018 року, провадження у справі зупинено на час перебування ОСОБА_1 у тривалому відрядженні.

29 травня 2018 року, провадження у справі поновлено на підставі ухвали суду.

19 лютого 2019 року замінено позивача Прокурора міста Полтави на належну сторону Полтавську місцеву прокуратуру.

Ухвалою суду від 19 лютого 2019 року у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду - відмовлено за безпідставністю.

13 березня 2019 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішення у справі № 554/557/16-ц за позовом Автогаражного кооперативу «Енергія», ОСОБА_1 до Полтавської міської ради в особі управління земельних ресурсів та земельного кадастру, третя особа: ТОВ «Науково - виробничий університет «Земресурс» про визнання бездіяльності неправомірною, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою суду від 09 лютого 2021 року, провадження у справі поновлено, призначено справу до підготовчого судового засідання.

Відповідно до ухвали суду від 11 січня 2022 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_2 ..

Ухвалою суду від 29 вересня 2022 року витребувано з Полтавської міської ради інформацію про наявність, як за минулий час так і станом на даний час заяв щодо оформлення земельної ділянки площею 0,0028 га, вартістю 7111,72 грн., розташованої поруч з земельною ділянкою по АДРЕСА_2 , з зазначенням прізвища, ім`я та по-батькові заявників, їх адреси реєстрації та проживання, та результати розгляду таких заяв з наданням належним чином завірених копій відповідних правоустановчих або розпорядчих документів з даного питання.

Відповідно до ухвали суду від 03 травня 2023 року, в задоволенні клопотань відповідача ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду поданих у даній справі - відмовлено за безпідставністю.

Ухвалою суду від 03 травня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті .

В судове засіданні викликати свідків сторони відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ..

Відповідачем ОСОБА_1 20.11.2023 року подано до суду клопотання про застосування строків позовної давності.

Ухвалою суду від 08 грудня 2023 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Автогаражний колектив «Енергія».

Ухвалою суду від 16 січня 2024 року відкладено розгляд справи, ухвалено здійснити виклик до суду представника третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Автогаражного колективу «Енергія» через оголошення на офіційному веб сайті судової влади України.

Ухвалою суду від 12 лютого 2024 року відкладено розгляд справи, ухвалено здійснити виклик до суду відповідача ОСОБА_1 , представника третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Автогаражного колективу «Енергія» через оголошення на офіційному веб сайті судової влади України.

Ухвалою суду від 18 березня 2024 року відкладено розгляд справи, ухвалено здійснити виклик до суду відповідача ОСОБА_1 , представника третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Автогаражного колективу «Енергія» через оголошення на офіційному веб сайті судової влади України.

В судовому засіданні прокурор позов підтримала та наполягала на його задоволенні в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, але надав на адресу суду заяву, в якій прохав проводити судовий розгляду справи у його відсутність, проти задоволення позовних вимог заперечував та прохав відмовити у його задоволенні в повному обсязі, застосувавши строки позовної давності до вимог заявлених до співвідповідача ОСОБА_2 ..

Представник співвідповідача ОСОБА_2 адвокат Буряк Д,М. в судове засідання не з`явився, але надав на адресу суду заяву, в якій прохав проводити судовий розгляд справи у його відсутність та відсутність ОСОБА_2 , та зазначив, що позовні вимоги вони не визнають в повному обсязі, в зв`язку з чим прохав відмовити в задоволенні позовних вимог прокурора.

Представник третьої особи,яка не заявляєсамостійних вимогщодо спору: Головногоуправління Держгеокадаструу Полтавськійобласті в судове засідання не з`явився, але надав на адресу суду заяву, в якій прохали проводити слухання справи у відсутність їх представника, при вирішенні спору покладались на розсуд суду.

Представник третьої особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Автогаражного колективу «Енергія» в судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча про день та час слухання справи був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи маються судові повістки, які направлялись на адресу останніх рекомендованими листами, які були повернуті, за закінченням терміну зберігання.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що не підлягає до задоволення за наступних обставин.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81ЦПКУкраїнипередбачено,щокожнасторона повиннадовеститіобставини,наяківона посилаєтьсяякнапідставу своїхвимогізаперечень.Докази подаютьсясторонамитаіншими особами,якіберутьучасть усправі.Доказування неможеґрунтуватисяна припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

Щодо підстав представництва прокурора в суді, суд виходить з наступного.

Статтями 13,14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Від імені Українського народу, права, власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Стороною позивача у даній справі виступає прокурор, в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції держави в сфері земельних відносин Полтавської міської ради.

Водночас пункт 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

Як вбачаєтьчя зі змісту позову пред`являючи його у вказаній справі, прокурор виходив саме з необхідності вирішення проблем суспільного (публічного) значення, існування яких виправдовує застосування механізму звернення до суду з позовом про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення капітальної будівлі (гаражу) та стягнення шкоди завданої самовільним зайняттям земельної ділянки.

Аналіз ч.3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Положеннями ч.ч.4, ст. 35, ст. 56 ЦПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно п. 5,6 висновку Верховного Суду від 16.04.2019 року у справі № 910/3486/18 представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Аналіз позиції Верховного Суду вказує на те, що лише звернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з відповідним позовом можна вважати належним здійсненням інтересів держави. Інші вжиті заходи (зокрема, листування) не відповідають вимогам чинного законодавства, зазначеної позиції.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц).

Зважаючи на норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

З урахуванням доводів прокурора щодо його представницьких повноважень, викладених у позові, прокурор виконав вимоги процесуального закону, визначив, у чому на його думку, полягає порушення інтересів держави, обґрунтував необхідність їхнього захисту, а також зазначив орган, який, хоч і уповноважений державою здійснювати такий захист, але у спірних правовідносинах відповідні заходи не вживав.

При цьому, підстави для представництва прокурором інтересів держави у даному позові перевірялись судом на стадії підготовчого судового розгляду та з урахуванням наведених вище мотивів, судом, ухвалою суду від 03 травня 2023 року, відмовлено у задоволенні численних клопотань відповідача ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду, з підстав відсутності повноважень представництва у прокурора.

Суд, з огляду на викладене та враховуючи доводи прокурора, приходить до висновку про наявність представницьких повноважень у прокурора у даному позові та відповідно безпідставними твердження Гуйвана П.Д. щодо їх відсутності.

Судом встановлені фактита відповідні їмправовідносини.

Так, 16 лютого 2012 року укладено договір оренди землі, який укладено між Полтавською міською радою та автогаражним колективом «Енергія», відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення шістнадцятої сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 08.12.2011 року, надав, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку для експлуатації та обслуговування гаражів, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до п. 2.1 вказаного договору, в оренду передано земельну ділянку загальною площею 3770 кв.м., згідно з планом (схемою) земельної ділянки, що є невід`ємною частиною цього договору , кадастровий номер земельної ділянки: 5310136700:16:005:0110.

Пунктом 5.1 вказаного договору визначено, що земельна ділянка передається в оренду орендарю для здійснення останнім господарської діяльності.

Цільове призначення земельної ділянки, що є об`єктом оренди експлуатація та обслуговування гаражів ( п.5.2 договору) (т. 1 а.с.159-160).

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами по справі, що 16 лютого 2012 року, укладено договір оренди землі, який укладено між Полтавською міською радою та автогаражним колективом «Енергія», відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення шістнадцятої сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 08.12.2011 року, надано, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку для експлуатації та обслуговування гаражів, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до п. 2.1 вказаного договору, в оренду передано земельну ділянку загальною площею 3770 кв.м., згідно з планом (схемою) земельної ділянки, що є невід`ємною частиною цього договору, кадастровий номер земельної ділянки: 5310136700:16:005:0110.

Пунктом 5.1 вказаного договору визначено, що земельна ділянка передається в оренду орендарю для здійснення останнім господарської діяльності.

Цільове призначення земельної ділянки, що є об`єктом оренди експлуатація та обслуговування гаражів ( п.5.2 договору) (т. 1 а.с.159-160).

Так, відповідно до рішення Полтавської міської Ради від 28.09.2016 року, яке прийнято на виконання постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 27 серпня 2015 року у адміністративній справі № 554/8350/14-а, якою позовні вимоги Автогаражного колективу «Енергія», ОСОБА_1 задоволено, скасовано рішення Полтавської міської ради дев`ятої сесії шостого скликання від 23.04.2015 року «Про розгляд звернення автогаражного колективу «Енергія», та судом зобов`язано Полтавську міську раду прийняти рішення про надання Автогаражному колективу «Енергія» дозволу на розробку технічної документації на земельну ділянку під розміщенням 8 (восьми) індивідуальних гаражів загальною площею 235 кв.м, за адресою АДРЕСА_1 , на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.07.2016 року № ВП № 51736555, беручи до уваги рішення постійних комісій Полтавської міської ради, враховуючи положення ст. 19 Конституції України, ст. 25 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», прийнято рішення про надання автогаражному колективу «Енергія» дозволу на розроблення технічної документації на земельну ділянку під розміщення 8 (восьми) індивідуальних гаражів загальною площею 235 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с.155).

В свою чергу сторона позивача в обґрунтування позовних вимог вказувала про те, що відповідач ОСОБА_1 , в порушення вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, самовільно використовує земельну ділянку площею 28 кв.м., яка розташована поруч із земельною ділянкою по АДРЕСА_1 . Вільний доступ на вказану земельну ділянку обмежено двома збудованими капітальними будівлями (гаражами), які разом з проходом та площею по фасадній частині займають площу близько 220 кв.м. Виїзд (вихід) з будівель ( гаражів) облаштовано земельну ділянку АГК «Енергія». Доступ до цих будівель з іншого боку неможливий із-за крутосхилу. Будівництво одного із гаражів здійснено відповідачем ОСОБА_1 на підтвердження чого надано Акт перевірки від 16.05.2013 року.

Позивачем вказувалось про те, що доказами самовільного зайняття відповідачем ОСОБА_1 земельної ділянки є: Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державної інспекції сільського господарства у Полтавській області від 16.05.2013 року, відповідно до якого встановлено, що станом на 16.05.2013 року на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , що розташована поруч з земельною ділянкою, яка використовується авто-гаражним колективом «Енергія», з Північного сходу ділянки по АДРЕСА_1 а-г збудовано дві капітальні будівлі ( гаражі) розміром 16,32 м х 6,30 м та 2,6 м х 6,35м, облаштовані ворітьми (4х2), які разом з проходом та площею по фасадній частині обслуговування фасадної частини та розкриття воріт, займають площу близько 220 кв.м..Виїзд (вихід) з будівель (гаражів) облаштовано на ділянці АГК «Енергія», доступ до цих будівель з іншого боку неможливий із-за крутосхилу. Будівництво гаражів здійснено громадянами ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 .. Документи, які свідчать про внесення змін до договору оренди земельної ділянки № 152-п від 16.02.2012 року, укладеного АГК «Енергія» з Полтавською міською радою, щодо збільшення площі ділянки, або про окремо оформлене право користування чи власності на вищевказану земельну ділянку відсутні. Документи, що підтверджують оформлення права власності на будівлю відсутні. Перелічені факти за визначенням ч.1 ЗУ «Про Державний контроль за використанням та охороною земель», свідчать про самовільне зайняття земельної ділянки; Акт обстеження земельної ділянки №24 від 16.05.2013 року, Припис №344 від 16.05.2013 року та Протокол про адміністративне правопорушення № 000199 від 16.05.2013 року (т.1 а.с.14,15,16,17,18,19).

В ході судового розгляду справи сторона позивача вказувала на беззаперечність наведених вище доказів, що свідчить на думку останніх про те, що відповідач ОСОБА_1 , в порушення вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, самовільно використовує земельну ділянку площею 28 кв.м., вартістю 7111,72 грн., яка розташована поруч із земельною ділянкою по АДРЕСА_1 .

Вказані твердження сторони позивача в ході судового розгляду справи відповідач ОСОБА_1 не визнавав, обгрунтовуючи свою позицію тим, що індивідуальний гараж був збудований ним у повній відповідності до чинного законодавства та з оформленням усіх необхідних документів, дозволів і узгоджень.

Так, з матеріалів справи вбачається, що, відповідно до рішення Октябрської районної у м. Полтаві ради № 374 від 25.08.2009 року, ОСОБА_1 , мешканцю АДРЕСА_3 , було надано дозвіл на встановлення та будівництво гаражу в автогаражному колективі на ділянці № НОМЕР_1 , ряд НОМЕР_2 (т.1 а.с. 240). Дане рішення про надання дозволу на встановлення та будівництво гаражу ОСОБА_1 було прийнято на підставі особистого звернення останнього та наданих документів з урахуванням клопотання правління автогаражного колективу «Енергія».

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 даним рішенням Октябрської районної у м. Поотаві ради № 374 від 25.08.2009 року, було надано дозвіл на виконання будівництва гаражу розміром 4,0 м х 6,0 м. на території автогаражного колективу «Енергія».

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 на підставі вказаного рішення та на його викогання вступив до членів колективу та уклав договір про виготовлення проекту на будівництво гаражу із спеціалізованою проектною організацією, що підтверджується довідкою, наданою Головою Правління Автогаражний колектив «Енергія» від 01.11.2016 року, відповідно до якої ОСОБА_1 з 18.04.2010 року є членом автогаражного колективу, яким збудовано у відповідності до рішення виконкому Октябрської районної у м. Полтаві ради №374 від 25.08.2009 року гараж ( т.1 а.с.189).

Так, після розроблення проекту на будівництво гаражу спеціалізованою проектною організацією, він був погоджений 04.08.2010 року в Управлінні з питань містобудування та архітектури . Більше того, місце розташування даного гаражу на відповідній земельній ділянці було погоджено у Генеральному плані м. Полтави Управлінням з питань містобудування та архітектури, що підтверджується відповідними правоустановчими та розпорядчими документами (т.1 а.с. 241).

Крім того, забудовником ОСОБА_1 було подано декларацію до територіального органу ДАБК про початок робіт, яка була відповідно зареєстрована у даному органі. Так, на підставі розробленого та погодженого проекту на будівництво гаражу Полтавське територіальне БТІ виготовило технічний паспорт на гараж № НОМЕР_1 .

Відповідно до рішення Октябрської районної у м. Полтаві ради № 374 від 25.08.2009 року, індивідуальним забудовником ОСОБА_1 було укладено договір на виконання будівельних робіт із спеціалізованою будівельною організацією ПП «Селеон». Будівельні роботи були завершені у жовтні 2012 року і їхнє приймання передача були оформлені відповідним двостороннім актом. В ході судового розгляду справи, стороною відповідача вказувалось про те, що по завершенню будівництва відповідачем ОСОБА_1 було подано декларацію до територіального органу ДАБК про завершення будівельних робіт та введення об`єкта у експлуатацію, яка була зареєстрована у даному органі, спрямована до Києва та зареєстрована у відповідному Єдиному державному реєстрі, згідно з нормами п.9 Прикінцевих положень ЗУ від 17.02.2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності», якими передбачена можливість узаконення певних самовільно збудованих приміщень шляхом прийняття їх в експлуатацію. При цьому, датою прийняття в експлуатацію об`єкта - є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Відповідачем ОСОБА_1 наголошувалось на тому, що зареєстрована декларація є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об`єкт необхідних для його функціонування ресурсів води, газу, тепла, електроенергії включення даних про такий об`єкт до державної статичної звітності та оформлення права власності на нього. На початку 2013 року право власності на збудований гараж було зареєстроване забудовником у державному реєстрі нерухомого майна.

Дані твердження сторони відповідача, суд визнає належними та такими, що відповідають дійсним обставинам справи та підтверджуються відповідними праворустановчими документами та розпорядчими документами.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_3 від 05.04.2013 року, гараж розташований за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 27,3 кв.м., належить на праві приватної власності ОСОБА_1 ( т. 1 а.с.242).

Таким чином, наведені вище обставини дають підстави для висновку суду про те, що відповідачем ОСОБА_1 вжито усіх необхідних дій, передбачених чинним законодавством для легалізації індивідуального гаражного будівництва та були вчинені ОСОБА_1 , як забудовником. Так, у 2011 році автогаражний колектив «Енергія» звернувся з заявою до Полтавської міської ради про надання дозволу на розробку документації на земельну ділянку з урахуванням усіх гаражів, що на той час були завершені будівництвом чи ще не завершені будівництвом.

При цьому, в ході судового розгляду справи відповідачем ОСОБА_1 вказувалось про те, що попри попереднє погодження плану розміщення гаражів на земельній ділянці та всю послідовність дій забудовниками наведену вище, Відділом архітектури Полтавської міської ради та більше того, попри включення гаражів до схем, як додатків до Договору оренди до основного тексту договору оренди земельної ділянки від 16 лютого 2012 року, вісім гаражів, будівництво яких на той час було завершено, опинилися поза межами наданої в оренду земельної ділянки, незважаючи на той факт, що їхні забудовники були членами колективу. При цьому, відповідачем ОСОБА_1 зазначалось про те, що в зв`язку з виявленими невідповідностями у договорі оренди землі від 16.02.2012 року, правління колективу та забудовники вимушені були звернутися до Полтавської міської ради, де у усній формі отримали відповідь про те, що, вісім гаражів, які збудовані, але не були введені в експлуатацію станом на дату укладення Договору оренди, а відтак на сесії міської ради було прийнято рішення не надавати земельну ділянку, а виділити землю під гаражі, які введені у експлуатацію, та отримано роз`яснення, що в разі введення даних гаражів у експлуатацію, міська рада розширить площу земельної ділянки під оренду, про що буде прийнято відповідне рішення.

Так, після вказаних рекомендацій представників міської ради, як стверджувалось відповідачем ОСОБА_1 в ході судового розгляду справи, в подальшому після прийняття гаражу в експлуатацію колектив та безпосередньо ОСОБА_1 звернулись з заявами до Полтавської міської ради про виділення Автогаражному колективу «Енергія» додаткової земельної ділянки площею 235 кв.м. для експлуатації та обслуговування 8-ми гаражів, в тому числі і для гаража ОСОБА_1 .. На дані заяви до Автогаражного колективу «Енергія» надійшов лист з Управління містобудування та архітектури Полтавської міської ради № 0102-15/155 від 25.01.2014 року, у якому було зазначено, що орган міської ради погодився з пропозицією щодо необхідності додаткового надання в оренду Автогаражному колективу земельної ділянки площею 235 кв.м.. Після того, як графічні матеріали на дану земельну ділянку були виготовлені за рахунок колективу та передані до міської ради, питання про надання згоди на розміщення гаражів та дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 було винесено на сесію Полтавської міської ради на березень 2014 року. В подальшому на адресу автогаражного колективу «Енергія» надійшов відповідний проект позитивного вирішення питання, а саме з пропозицією прийняти участь у обговоренні проекту та участі у прийнятті рішення. Проте, в подальшому перед проведенням сесії міської ради до ряду забудовників автогаражного колективу «Енергія» було подано позови, в тому числі до ОСОБА_1 з вимогою про знесення самочинно збудованих гаражів. Вказані дії сторони позивача відповідач ОСОБА_1 , вважав протизаконними, які в свою чергу призвели до порушення його прав, в зв`язку з чим останнім було подано позов про визнання незаконної бездіяльності органів місцевого самоврядування.

Проте, як вказувалось відповідачем ОСОБА_1 , незважаючи на визнання дій Полтавської міської ради на рівні всіх судових інстанції незаконними та такими, які у штучний спосіб порушили права відповідача ОСОБА_1 члена автогаражного колективу «Енергія», натомість 22 червня 2015 року Автогаражним колективом «Енергія» отримано копію рішення сорок дев`ятої сесії Полтавської міської ради від 23.04.2015 року за підписом міського голови ОСОБА_9 , яке було прийнято у відсутність останніх не на користь останніх та при цьому, в якому було вказано, що члени автогаражного колективу «Енергія» повідомлялись про проведення сесії без участі останніх, що не відповідає дійсним обставинам справи, та на чому наголошував відповідач у справі ОСОБА_1 ..

Так, відповідно до Постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 27 серпня 2015 року, позовні вимоги Автогражного колективу «Енергія», ОСОБА_1 до Полтавської міської ради про скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задоволено.

Скасовано рішення Полтавської міської ради сорок дев`ятої сесії шостого скликання від 23 квітня 2015 року «Про розгляд звернення автогаражного колективу «Енергія».

Зобов`язано Полтавську міську раду прийняти рішення про надання автогаражному колективу «Енергія» дозволу на розробку технічної документації на земельну ділянку під розміщення 8 (восьми) індивідуальних гаражів, загальною площею 235 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 ( т. 1 а.с.226-227).

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2015 року Постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 27 серпня 2015 року у справі № 554/8350/15а залишено без змін ( т. 1 а.с.228 -230).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 квітня 2016 року Постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 27 серпня 2015 року у справі № 554/8350/15а та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2015 року залишено без змін ( т. 1 а.с.231-233).

Відповідно до Ухвали Верховного суду України від 03 червня 2016 року - відмовлено у допуску справи за позовом автогаражного колективу «Енергія», ОСОБА_1 до Полтавської міської ради про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 05 квітня 2016 року ( т.1 а.с.234).

Наведені твердження сторони відповідача ОСОБА_1 з приводу протиправної бездіяльності Полтавської міської ради на даний час не змінились, незважаючи на те, що Постанова Октябрського районного суду м. Полтави від 27.08.2015 року набрала законної сили і є обов`язковою до виконання, станом на 2018 рік та до теперішнього часу.

Так, Полтавським міським управлінням земельних ресурсів та земельного кадастру Виконавчого комітету Полтавської міської ради листом від 08.02.2018 року № 01-04-01-07/195, на адресу Полтавської місцевої прокуратури надано інформацію про те, що за наявними в управління даними станом на 08.02.2018 року рішення про надання дозволу автогаражного колективу «Енергія» на розробку землевпорядної документації на земельну ділянку площею 235 кв.м. по АДРЕСА_1 міською радою не приймалося.

На виконання постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 27.08.2015 року у адміністративній справі № 554/8350/14-а та постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.07.2016 року № ВП №51736555 Полтавською міською радою прийняте рішення сьомої сесії сьомого скликання від 28 вересня 2016 року «Про прийняття рішення про надання дозволу на розроблення технічної документації на земельну ділянку під розміщення 8 (восьми) індивідуальних гаражів по АДРЕСА_1 , відповідно до якого Полтавська міська рада вирішила прийняти рішення про надання автогаражному колективу «Енергія» дозволу на розроблення технічної документації на земельну ділянку під розміщення 8 (восьми) індивідуальних гаражів загальною площею 235 кв.м, за адресою АДРЕСА_1 .

Рішенням шістнадцятої сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 08.12.2011 року «Про надання земельних ділянок, оформлення та продовження права користування земельними ділянками» затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3770 га по АДРЕСА_1 же рішенням автогаражному колективу «Енергія» надано в оренду строком на 5 років земельну ділянку площею 0,3770 га по АДРЕСА_1 для експлуатації обслуговування гаражів.

В даному листі зазначено, що земельна ділянка площею 235 кв.м. по АДРЕСА_1 в межі земельної ділянки площею 0,3770 га за цією адресою не входить.

Рішення щодо затвердження землевпорядної документації на земельну ділянку площею 235 кв.м. для розміщення 8 (восьми) індивідуальних гаражів по АДРЕСА_1 -Г Полтавською міською радою не приймалось (т. 2 а.с.41).

Так, предметом розгляду у Октябрському районному суді м. Полтави у справі № 554/5557/16-ц був позов ОСОБА_1 до Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю Науково виробничий інститут «Земресурс», Автогаражний колектив «Енергія» про визнання бездіяльності неправомірною, що полягала у неналежному розгляді заяв щодо надання висновку про обмеження прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути на земельну ділянку, площею 235 кв.м; зобов`язання Управління земельних ресурсів та земельного кадастру Полтавської міської ради розглянути в межах компетенції заяву та надати ТОВ НВІ «Земресурс» висновок про обмеження прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути на земельну ділянку, площею 235 кв.м.; стягнення з Управління земельних ресурсів та земельного кадастру Полтавської міської ради 50000 грн. моральної шкоди на користь ОСОБА_1 понесеної у зв`язку із порушенням його громадянських прав та свобод.

Відповідно до рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 26 серпня 2020 року позов ОСОБА_1 до Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю Науково виробничий інститут «Земресурс», Автогаражний колектив «Енергія» про визнання бездіяльності неправомірною - задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру, що полягає у неналежному розгляді заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробничого інституту «Земресурс» щодо надання висновку про обмеження прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути на земельну ділянку, площею 235 кв.м..

Зобов`язано Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру розглянути в межах компетенції заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Науково виробничого інституту «Земресурс» та надати висновок про обмеження права на земельну ділянку і наявні земельні сервітути на земельну ділянку, площею 235 кв.м..

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено ( т. 2 . а.с.177-184).

Постановою Полтавського апеляційного суду від 17.11.2020 року рішення Октябрського районного суду м. Полтави - залишено без змін ( т.2 а.с.172-176).

Частиною 4 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що вказане рішення суду , яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання до теперішнього часу не виконане, що підтверджується тим, що відповідно до доказів наданих стороною позивача у справі у судовому засіданні 24 грудня 2024 року, надано лист Департаменту земельних і водних ресурсів та земельного кадастру Полтавської міської ради від 30.08.2024 року, що надійшов на адресу Полтавської окружної прокуратури, який по змісту та інформативності ідентичний попередньому листу шестирічної давними, а саме датованому 08.02.2018 року, з огляду на наступне.

Станом на 30 серпня 2024 року, Департаментом земельних і водних ресурсів та земельного кадастру Полтавської міської ради надано відповідь на адресу Полтавської окружної прокуратури № 010401.214/2262 від 30.08.2024 року, що земельна ділянка площею 0,0235 га, за адресою АДРЕСА_1 , в межі земельної ділянки за цією ж адресою, що знаходиться в оренді Автогаражного колективу «Енергія», площею 0,3770 га (кадастровий номер 310136700:16:005:0110), не входить.

Інформація про затвердження технічної документації на земельну ділянку площею 0,0235 га, за адресою: АДРЕСА_1 , під розміщення восьми індивідуальних гаражів та про укладання на даний час договору оренди земельної ділянки площею 0,0235 га за вищевказаною адресою, в Департаменті відсутня.

Виконавчий лист № 554/5557/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Полтавської міської ради в особі Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру про визнання бездіяльності неправомірною щодо розгляду заяви про надання висновку про обмеження прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути на земельну ділянку площею 235 кв.м., до міської ради не надходив ( т. 4 а.с.166).

Проте, на виконання вимог ухвали суду від 29 вересня 2022 року, прийнятої у межах даної справи, якою витребовувалась інформація з Полтавської міської ради про наявність, як за минулий час так і станом на даний час заяв щодо оформлення земельної ділянки площею 0,0028 га.,вартістю 7111,72 грн., розташованою поруч з земельною ділянкою по АДРЕСА_2 , з зазначенням ім`я, по-батькові заявників, їх адреси реєстрації та проживання, та результати розгляду таких заяв з наданням належним чином завірених копій відповідних правоустановчих документів з даного питання, надано лист Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру від 14.11.2022 року № 01-04-01.2-12/2175.

Так, Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру в своєму листі від 14.11.2022 року № 01-04-01.2-12/2175, з приводу порушеного питання у ухвалі суду вказує на наявність листа № 984 від 24.11.2015 року ТОВ НВІ «Земресурс», з доданими графічними матеріалами, стосовно підготовки висновку щодо надання земельної ділянки Автогаражному колективу «Енергія» за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0235 га ( для колективного гаражного будівництва), лист Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру від 02.12.2015 року № 01-04-01.07/2338; лист Автогаражного колективу «Енергія» №4 від 06.06.2016 року з доданими судовими матеріалами, лист Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру № 01-04-01.07/1228 від 30.06.2016 (т. 3 а.с.75-,76-89).

Так, у своєму листі Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру від 02.12.2015 року, направленому на адресу ТОВ НВІ «Земресурс», вказує про те, що питання щодо надання висновку стосовно земельної ділянки для розміщення 8-ми гаражів буде розглянуто управлінням у разі прийняття рішення сесією міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки автогаражному колективу «Енергія», для розміщення 8-ми гаражів (т.3 а.с.90). Аналогічного змісту Полтавським міським управлінням земельних ресурсів та земельного кадастру надано відповідь на адресу Голови правління автогаражного колективу «Енергія» у листі від 30.06.2016 року за вих. № 01040107/228 (т.3 а.с.100).

Наведені вище докази сторона позивача вважала безумовним підтвердження відсутності правових підстав для користування відповідачем ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 0,0028 га, розташованою поруч з земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , вказуючи на відсутність рішення сесії міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки автогаражному колективу «Енергія» для розміщення 8-ми гаражів, в тому числі і земельної ділянки площею 0,0028 га, якою самовільно на думку сторони позивача користується сторона відповідача ОСОБА_1 ..

Вказані твердження сторони позивача є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки стороною позивача не надано доказів, які б спростували презумпцію правомірності набуття ОСОБА_1 права власності на гараж за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки саме по собі встановлення наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, фактично здійснене з вини, саме органів місцевого самоврядування у штучний спосіб, та не є достатньою підставою для кваліфікації такого користування земельної ділянки як самовільного її заняття. При цьому дане тлумачення поняття «самовільне зайняття земельної ділянки» стороною позивача, а саме відсутності правових підстав у ОСОБА_1 для користування земельною ділянкою, а саме щодо відсутності рішення сесії міської ради про виділ спірної земельної ділянки, є спотворенням стороною позивача фактичних обставин справи у штучний спосіб та нехтуванням рішень судів, які були предметом перегляду апеляційних та касаційних інстанції та набрали законної сили і відповідно є обов`язковими до виконання , попри це залишаються не виконаними до цього часу.

Відповідно до ч.1 ст. 18 ЦПК України визначено, що всі судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Частиною 2 ст. 18 ЦПК України передбачено, що невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно цього кодексу, поданих учасниками справи або витребовуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках ( ч.1 ст. 13 ЦПК України).

За змістом ст. 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено ст. 16 цього Кодексу.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в томі числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/ відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту і обраний спосіб.

Так, у даній справі спір, що виник у правовідносинах щодо захисту прав Полтавської міської ради на земельну ділянку комунальної власності від порушення відповідачем при здійсненні ним самочинного будівництва ( ч.4 ст. 376 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Так, ч. 2 ст. 386 ЦК України передбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій ля запобігання такому порушенню.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органом місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктами «а», «б», «в», «г» статті 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (статті 125, 126 ЗК України).

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Стаття 212 ЗК України визначає, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно із частиною четвертою статті 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

При цьому знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Відповідно до частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

З урахуванням змісту статті 376 ЦК України в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 цього Кодексу та статті 212 ЗК України, вимога про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки із приведенням її у попередній стан шляхом знесення самочинно побудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення самочинною забудовою.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин важливо встановити критерії її визначення. Велика Палата Верхового Суду у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) звернула увагу на те, щоу кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

Таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Так, Верховний Суд у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 569/10027/15-ц дійшов висновку про те, що: «Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудовано з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Водночас згідно із частиною третьою статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).»

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (провадження № 12-115гс19), у подібних правовідносинах, розглядаючи позов прокурора, в інтересах держави, в особі Одеської міської ради, про зобов`язання відповідача знести самовільно побудовану споруду (приміщення паркінгу), дійшла наступних висновків: «за положеннями частини першої статті 376 ЦК України (у редакції, чинній станом на час звернення до суду із цим позовом) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У силу спеціального застереження, наведеного в частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України). Також за рішенням суду на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК України).

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

За статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 ЦК України).

Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті».

З аналізу наведених вище норм права, які визначають поняття та критерії самочинного будівництва та правовий режим користування ним, порядок легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, до спірних правовідносини не можливо застосувати поняття самочинного будівництва за наступних підстав.

Відповідно до рішення Октябрської районної у м. Полтаві ради № 374 від 25.08.2009 року, було надано дозвіл на встановлення та будівництво гаражу в автогаражному колективі ОСОБА_1 , мешканцю АДРЕСА_3 на ділянці № НОМЕР_1 , ряд № НОМЕР_2 ( т. 1 а.с.240).

Таким чином, даним рішення було надано дозвіл ОСОБА_1 на виконання будівництва гаражу розміром 4,0 х 6,0 м. на території автогаражного колективу «Енергія».

На підставі та на виконання вказаного рішення, відповідач ОСОБА_1 вступив до членів вказаного вище кооперативу та уклав договір про виготовлення проекту на будівництво гаражу із спеціалізованою проектною організацією. В подальшому даний проект було погоджено 04.08.2010 року в Управлінні з питань містобудування та архітектури, при цьому місце розташування гаражу на земельній ділянці було погоджене у Генеральному плані м. Полтави Управлінням з питань містобудування та архітектури ( т.1 а.с.241).

Так, в подальшому забудовником відповідачем ОСОБА_1 було подано декларацію до територіального органу ДАБК про початок робіт та на підставі розробленого та погодженого проекту на будівництво гаражу Полтавське територіальне БТІ виготовило технічний паспорт на гараж № НОМЕР_1 .

Відповідно до матеріалів справи, 16 лютого 2012 року було укладено договір оренди землі між Полтавською міською радою та автогаражним колективом «Енергія», відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення шістнадцятої сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 08.12.2011 року, надано, а орендар прийнято в оренду земельну ділянку для експлуатації та обслуговування гаражів, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 3770 кв.м., згідно з планом (схемою) земельної ділянки, що є невід`ємною частиною цього договору, кадастровий номер земельної ділянки: 5310136700:16:005:0110. Даним договором визначено строк дії договору з 08.12.2011 року до 08.12.2016 року ( т. 1 а.с.8-9). Цільове призначення земельної ділянки, що є об`єктом оренди експлуатація та обслуговування гаражів ( т.1 а.с.159-160).

Таким чином, відповідно до рішення Октябрської районної у м. Полтаві ради № 374 від 25.08.2009 року, індивідуальним забудовником ОСОБА_1 було укладено договір на виконання будівельних робіт із спеціалізованою будівельною організацією «Селеон». Завершення даного будівництва у жовтні 2012 році було оформлено між сторонами двостороннім актом.

Судом встановлено, що по завершенню будівництва відповідачем ОСОБА_1 , було подано декларацію до територіального органу ДАБК про введення об`єкта у експлуатацію, яка була зареєстрована у даному органі, спрямована до м. Києва та зареєстрована у єдиному державному реєстрі.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.04.2013 року, 18.03.2013 року, за ОСОБА_10 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 1407693 від 05.04.2013 року, зареєстровано право приватної власності на гараж, що розташований за адресою: м. Полтава, «Енергія» автогаражний колектив, гараж НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ( т.1 а.с.185).

Згіднорішення Полтавськоїміської Радивід 28.09.2016року,яке прийнятона виконання постановиОктябрського районногосуду м.Полтави від 27 серпня2015року уадміністративній справі№ 554/8350/14-а,якою позовнівимоги Автогаражного колективу«Енергія», ОСОБА_1 задоволено, скасовано рішення Полтавськоїміської ради дев`ятоїсесії шостогоскликання від23.04.2015року «Про розглядзвернення автогаражногоколективу «Енергія»та зобов`язано Полтавську міськураду прийняти рішення пронадання Автогаражному колективу«Енергія» дозволу нарозробку технічної документаціїна земельнуділянку під розміщенням 8 (восьми) індивідуальних гаражівзагальною площею 235кв.м,за адресою АДРЕСА_1 ,на виконання постановипро відкриття виконавчогопровадження від21.07.2016року №ВП №51736555,беручи доуваги рішенняпостійних комісій Полтавськоїміської ради,враховуючи положенняст.19Конституції України,ст.25ЗУ «Промісцеве самоврядування вУкраїні», було надано автогаражномуколективу «Енергія»дозвіл на розроблення технічної документаціїна земельну ділянку підрозміщення 8(восьми) індивідуальних гаражів загальноюплощею 235кв.м., заадресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с.155).

Відповідно до рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 26 серпня 2020 року, позов ОСОБА_1 до Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю Науково виробничий інститут «Земресурс», Автогаражний колектив «Енергія» про визнання бездіяльності неправомірною - задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру, що полягає у неналежному розгляді заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробничого інституту «Земресурс» щодо надання висновку про обмеження прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути на земельну ділянку, площею 235 кв.м..

Зобов`язано Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру розглянути в межах компетенції заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Науково виробничого інституту «Земресурс» та надати висновок про обмеження права на земельну ділянку і наявні земельні сервітути на земельну ділянку, площею 235 кв.м..

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено ( т. 2 . а.с.177-184).

Постановою Полтавського апеляційного суду від 17.11.2020 року рішення Октябрського районного суду м. Полтави - залишено без змін ( т.2 а.с.172-176).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26.04.2021 року, на даний час власником гаражу за адресою: АДРЕСА_1 зазначено ОСОБА_2 . Підставою виникнення права власності на вказане нерухоме майно вказано - договір купівлі продажу від 03.04.2017 року № 807 ( т.2 а.с.204-208, т.3 а.с.204, 205).

Таким чином, сторона відповідача використовує спірну земельну ділянку на підставі рішення органу виконавчої влади, яке є чинним, тому посилання сторони позивача на норми ст.212 Земельного кодексу України є безпідставним.

Більше того,на підставірішення Октябрськогорайонного суду м.Полтави суду від 26серпня 2020рокувизнано неправомірною бездіяльність Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру, що полягає у неналежному розгляді заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробничого інституту «Земресурс» щодо надання висновку про обмеження прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути на земельну ділянку, площею 235 кв.м. Зобов`язано Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру розглянути в межах компетенції заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Науково виробничого інституту «Земресурс» та надати висновок про обмеження права на земельну ділянку і наявні земельні сервітути на земельну ділянку, площею 235 кв.м.. Дане рішення суду, яке набрало законної сили і є обов`язковим до виконання, натомість Полтавським міськимуправлінням земельних ресурсів таземельного кадаструне виконано,що фактичноу такийспосіб порушуєправа відповідача ОСОБА_1 та співвідповідача ОСОБА_2 ,який євласником гаражу наданий час, нареалізацію своїхзаконних прав,як власника.

Цивільнийкодекс визначаєпрезумпцію правомірностінабуття прававласності.Право власностінабувається напідставах,що незаборонені законом,зокрема ізправочинів.Право власностівважається набутимправомірно,якщо іншепрямо невипливає іззакону абонезаконність набуттяправа власності не встановлена судом. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду при розгляді справи №911/1902/19.

Ураховуючи, що відповідно достатті 328 ЦК України,набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб особа набула право власності на спірний об`єкт.

Наведені вище обставини справи, спростовують твердження сторони позивача про те, що спірний об`єкт нерухомого майна є самочинним та дії сторони відповідача є самовільними, а натомість вказують на штучність вказаного позову, де позивачем виступає Прокурор, як гарант захисту порушеного права органу уповноваженого здійснювати функції держави в сфері земельних правовідносин Полтавської міської ради, бездіяльність якого фактично призвела до порушення прав відповідача ОСОБА_1 ..

Поряд з цим, позивачем ставиться вимога про стягнення з відповідача ОСОБА_1 суми нанесеної шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки.

З огляду на встановлені вище судом обставини та фактичні їм правовідносини та приймаючи до уваги той, факт, що спірна земельна ділянка внесена до Генерального плану міста, безпосередньо Управлінням архітектури Полтавської міської ради, та на даний об`єкт відповідачем ОСОБА_1 ще у 2013 році отримано свідоцтво про право власності , що по своїй природі виключає її самочинність та її самочинне зайняття . відповідчаем Гуйваном П.Д..

Поряд з цим, слід звернути увагу на те, що у 2012 році Державною екологічною інспекцією України в Полтавській області за зверненням Громадської ради при виконавчому комітеті Полтавської міської ради було виявлено факт використання земельних ділянок, в тому числі і спірної земельної ділянки Автогаражним колективом «Енергія», кваліфікувавши його як незаконний, на підставі чоого даним державним органом було пред`явлено позов до Автогаражого колективу з виплати збитків на суму 3700 грн., які останній були сплачені в повному обсязі.

Таким чином, вимога сторони позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_1 шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки у розмірі 226,18 грн. є безпідставною та до задоволення не підлягає.

Відповідачем ОСОБА_1 було подано заяву про застосування позовної давності до співідповідача ОСОБА_2 , посилаючись на те, що останній набув право власності на гараж № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 , 8 а-Г у квітні 2017 року. Таким чином, з часу, коли особа стала законним власником майна, право на яке оспорюється позивачем у даному провадженні, до неї може бути пред`явлена судова вимога.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Отже, позовна давність є строком для подання позову як безпосередньо суб`єктом, право якого порушене (зокрема і державою, що наділила для виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах певний орган державної влади, який може звернутися до суду), так і прокурором, уповноваженим законом звертатися до суду з позовом в інтересах держави як носія порушеного права, від імені якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах може певний її орган.

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20.09.2011 року за заявою №14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22.10.1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

І в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 року у справі №362/44/17).

За змістом ч.1 ст.261ЦКУкраїни позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску. Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі №183/1617/16.

Таким чином,зважаючи на те, що суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову прокурора, підстави для застосування позовної давності за заявою відповідача відсутні.

За таких обставин, суд, на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до переконання, що у задоволенні позову Полтавської окружної прокуратури (Полтавської місцевоїпрокуратури), вінтересах державив особіоргану,уповноваженого здійснюватифункції державив сферіземельних відносин-Полтавської міськоїради, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,треті особа,яка не заявляєсамостійних вимогщодо спору: Головнеуправління Держгеокадаструу Полтавськійобласті, Автогаражний колектив «Енергія» про поверненнясамовільно зайнятоїземельної ділянкита відшкодуванняшкоди,заподіяної самовільнимзайняттям земельноїділянки слід відмовити, у зв`язку із безпідставністю заявлених вимог.

Враховуючи те, що на момент подання позову органи прокуратури відповідно до ст.5 Закону України «Про судовий збір» були звільненні від сплати судового збору, судові витрати у даній справі відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, слід віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 15, 16, 376 ЦК України, ст.ст. 256, 367,368,374,376,382 - 384 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності відмовити.

В задоволенні позову Полтавської окружної прокуратури (Полтавської місцевоїпрокуратури), вінтересах держави,в особіоргану,уповноваженого здійснюватифункції державив сферіземельних відносин-Полтавської міськоїради, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,треті особа,які не заявляютьсамостійних вимогщодо спору: Головнеуправління Держгеокадаструу Полтавськійобласті, Автогаражний колектив «Енергія» про поверненнясамовільно зайнятоїземельної ділянкита відшкодуванняшкоди,заподіяної самовільнимзайняттям земельноїділянки відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подаєтьсядо Полтавського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Полтави протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:

Позивач - Полтавська окружна прокуратура, 36000, м. Полтава, вул. Козака,1

в інтересах держави в особі Полтавської міської ради, 36000, м. Полтава, вул. Соборності,36

Відповідач ОСОБА_1 , АДРЕСА_4 ;

ОСОБА_11 , Полтавська область, Миргородський район, с. В. Обухівка;

Треті особи:

Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області м. Полтава, вул. Уютна, 23;

Автогаражний колектив «Енергія» (ідентифікаційний код юридичної особи 37061199), 36004, м. Полтава, вул. Південна,8А-Г.

Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиН. І. Крючко