Ухвала

від 09.01.2025 по справі 569/13494/23

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/13494/23

1-кс/569/95/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2025 року м. Рівне

Рівненський міський суд в особі слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання адвоката ОСОБА_6 про зміну міри запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Захисник підозрюваного ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Рівненського міського суду із вказаним клопотанням, у якому просить змінити міру запобіжного заходу підозрюваному тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з використанням електронного засобу контролю.

Своє клопотання мотивує тим, що при застосуванні запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 слідчим суддею не в повній мірі було враховано дані щодо сімейного стану останнього. Підозрюваний має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та має на своєму утриманні дружину та малолітнього сина, 2013 р.н., а тому перебуваючи під вартою не має змоги доглядати та допомагати дружині по догляду за сином, піклуватися про його стан здоров`я, оскільки син часто хворіє.

Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні повністю підтримали клопотання та просили задоволити з підстав викладених у ньому.

Прокурор та слідчий в судовому засіданні заперечили щодо задоволення клопотання захисника підозрюваного та просили відмовити за безпідставністю, оскільки ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину. Наполягають на тому, що забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігти ризикам, зазначеним в ухвалі слідчого судді, можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного.

Слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, всебічно та повно дослідивши клопотання, приходить до наступного висновку.

Так, в судовому засіданні встановлено, що СУ ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023180000000225 від 14.06.2023, за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 311, ч. 2 ст. 311 КК України.

За вищевказаних обставин, у рамках даного кримінального провадження, 25 вересня 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 27.09.2024 відносно підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, який вподальшому було продовжено до 18.01.2025.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази, обставини, які свідчать, про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

У рішенні від 23 листопада 2017 року № 1-р/17 у справі № 1-28/2017 Конституційний Суд України зазначив, що частина друга статті 29 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, що встановлені законом.

Конституційний Суд України неодноразово вказував на те, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які визначені в законі (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011). Обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканність має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина.

Згідно із частиною першою статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до частини першої статті 124 Основного Закону України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

З огляду на викладене та положення частини другої статті 29 Конституції України Конституційний Суд України вважає, що слід визначити такі обов`язкові вимоги до правомірного арешту або тримання під вартою: по-перше, арешт чи тримання під вартою має здійснюватися виключно на підставі належним чином вмотивованого рішення суду; по-друге, підстави та порядок застосування цих запобіжних заходів мають бути визначені в законі та повинні відповідати конституційним гарантіям справедливої судової процедури та принципу верховенства права.

Таким чином, метою статті 29 Конституції України є недопущення свавільного обмеження (позбавлення) свободи чи особистої недоторканності особи, то дотримання зазначених вимог є обов`язковим.

Відповідно до частини першої статті 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до пунктів 12, 13 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, повноваження, надані суддям, регулюються не тільки внутрішнім правом - національним волевиявленням, а й принципами міжнародного права та правосуддя, як це прийнято в сучасних демократичних суспільствах. Метою довірення таких повноважень суддям є надання їм можливості здійснювати правосуддя, застосовуючи закон та гарантуючи те, що кожна людина має права та/або власність, які правомірно належать їй та яких вона була або могла бути несправедливо позбавлена.

Європейський суд з прав людини неодноразово у рішеннях зазначав, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежене державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року вказано, що обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не має правомірної мети і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між вжитими засобами та поставленою метою. Зазначена позиція висловлена також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

Вища Рада равосуддя та Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово вказували, що тримання під вартою є найсуворішим видом запобіжного заходу у кримінальному провадженні, отже, зокрема, слідчому судді під час вирішення питання про його застосування під час досудового розслідування слід враховувати, що настільки серйозне обмеження прав і свобод підозрюваного у даному конкретному випадку має відповідати характеру певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Слідчим суддею відповідно до пункту 18 частини першої статті 3 КПК України є суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому КПК України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Слідчий суддя щоразу зобов`язаний належно здійснювати вказані повноваження, у тому числі вирішуючи питання про обрання, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань.

Відповідно до вимог статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Згідно ч. 5 ст. 201 КПК України слідчий суддя, суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом.

Таким чином, адвокат звернувся до суду у відповідності до вимог ст. 201 КПК України.

Згідно Постанови N 14 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 р. «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи.

ЄСПЛ визнав, що абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню є недостатньою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Як зазначено в п. 143 Рішення ЄСПЛ «Бойченко проти Молдови» одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказання підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню по справі, переховуватись від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатніми для ухвалення рішення про тримання заявника під вартою (аналогічні справи - «Беччієв проти Молдови» та «Сарбан проти Молдови»).

Стосовно загрози втечі, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, чи обвинувачений можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці Ризик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання («Сулаоя проти Естонії», «Панченко проти Росії») та зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою («Ноймайстер проти Австрії»).

Сама по собі тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа не може бути безумовною підставою для обрання щодо цієї особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту (рішення ЄСПЛ у справі "Ніколова проти Болгарії"). Відповідно до рішення ЄСПЛ по справі "Ноймайстер проти Австрії" позбавлення волі особи (тримання під вартою) не повинно перетворюватися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого у майбутньому вироку про позбавлення волі.

Основними аргументами тримання під вартою з ухвали слідчого судді Рівненського міського суду вфід 09.06.2020 слідує, що підозрюваний буде незаконно впливати на свідків, експертів, переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Однак при розгляді даного клопотання слідчим суддею враховано доводи захисника про те, що ОСОБА_5 раніше не судимий, тісно співпрацює із органом досудового розслідування, має постійне місце проживання за адресою АДРЕСА_1 , де проживає разом із дружиною та малолітнім сином, по місцю свого проживання позитивно характеризується, а отже має стійкі соціальні зв`язки.

Вказані доводи захисника слідчим суддею при обранні запобіжного заходу у виді тримання не досліджувались, оскільки не були відомі.

Як пояснили в судовому засіданні слідчий та прокурор, на даний момент по кримінальному провадженню допитані свідки, зібрані усі необхідні докази по справі. Жодних доказів того, що підозрюваний або інші особи незаконно впливали на свідків в органу досудового розслідування немає. Що стосується переховування від органу досудового розслідування та суду, то як встановлено в ході судового розгляду, підозрюваний має постійне місце проживання, де проживає з дружиною та сином.

З огляду на норми кримінального процесуального законодавства вбачається, що застосування до особи тримання під вартою вимагає від слідчого судді особливо ретельної оцінки обставин вжиття такого запобіжного заходу, з викладенням ґрунтовних пояснень щодо наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор.

Вмотивованість - це вимога до суду наводити письмово у рішенні судження, пояснення про наявність чи відсутність фактів, які є основою для висновку суду. Це також пояснення суду, чому він ухвалив саме таке рішення, погодився з одними та відкинув інші доводи.

У свою чергу, незазначення належних, співвідносних з положеннями процесуального закону мотивів, з яких виходив суд, задовольняючи клопотання про продовження строку тримання під вартою стосовно підозрюваного у кримінальному провадженні, можливо розцінювати як порушення прав людини і основоположних свобод.

Так, згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод після спливу певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи зобов`язані навести інші підстави для продовжуваного тримання під вартою (пункт 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»). При цьому такі підстави мають бути чітко зазначені національними судами (пункт 60 рішення Європейського суду з прав людини від 6 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України»).

На підставі викладеного, слідчий суддя вважає за можливе задовольнити клопотання захисника - підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 та змінити підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобовог домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю, з покладенням відповідних обов"язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, виходячи з того, що слідчим та прокурором не наведено даних, які б давали достатні підстави вважати про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178,181,183,193-194, 201,205, 309, 395,376 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання адвоката ОСОБА_6 про зміну міри запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України задоволити частково.

Змінити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з використанням електронного засобу контролю терміном до 18.01.2025.

Звільнити ОСОБА_5 з-під варти із залу суду негайно.

Заборонити ОСОБА_5 цілодобово покидати житло за адресою: АДРЕСА_1 .

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обовязки: прибувати за викликом до слідчого, прокурора та суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати на виконання до СУ ГУНП в Рівненській області, для відома в ДУ «Рівненський слідчий ізолятор».

Встановити строк дії ухвали та термін дії покладених обов`язків до 18.01.2025.

Ухвала щодо зміни запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення, а підозрюваний негайно доставляється до місця проживання.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1