Рішення

від 13.01.2025 по справі 755/14418/23

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/14418/23

Провадження №: 2/755/9/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Гаврилової О.В.,

за участю секретарів: Бовкун М.В., Дубенко Г.В., Зілінської М.В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1

представники позивача: адвокат Бірюков С.В., адвокат Забальський Ю.П.,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

представник відповідача - адвокат Грибова О.О.,

інші учасники справи - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Південноукраїнської міської ради, Південноукраїнська міська рада Миколаївської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Південноукраїнської міської ради, Південноукраїнська міська рада Миколаївської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Южноукраїнської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини.

Згідно заявлених вимог, позивач просить суд визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вимоги позову обґрунтовані тим, що 08 липня 2019 року між сторонами було укладено шлюб, від якого сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 14 липня 2023 року шлюб між сторонами розірвано. Позивач посилається на те, що між сторонами виникла ворожнеча та конфліктна ситуація щодо визначення місця проживання дитини. Зазначає, що причиною розірвання шлюбу слугувало те, що відповідач не працевлаштований, не має самостійного доходу, постійно перебуває вдома та поводить себе дуже агресивно по відношенню до позивача та малолітніх доньок, вдавався до психологічного та фізичного насильства, свідком чого була дитина. Позивач неодноразово зверталась з цього приводу до правоохоронних органів, відповідача неодноразово було притягнуто до адміністративної відповідальності, виносились термінові заборонні приписи, що виявилось не дієвим, тому позивач була вимушена задля убезпечення подальшого фізичного, економічного і психологічного насильства, разом із донькою залишити місце проживання. Наразі донька проживає з позивачем, якою створені найкращі умови для дитини, позивач повністю віддає доньці свою любов і турботу, велику увагу приділяє розвитку доньки. Враховуючи поведінку відповідача, позивач вважає, що визначення місця проживання доньки з нею відповідатиме інтересам дитини.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями справу було передано на розгляд судді Слободянюк А.В. (т.1 а.с.71-72)

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовчий розгляд справи, зобов`язано Орган опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації подати до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору в строк до закінчення підготовчого судового засідання. (т.1 а.с.93-95)

21 листопада 2023 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Южноукраїнської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини (т.1 а.с.127-142)

Згідно заявлених вимог, позивач за зустрічним позовом просить суд визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з її батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вимоги зустрічного позову обґрунтовані тим, що 08 липня 2019 року між сторонами було укладено шлюб, від якого сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 14 липня 2023 року шлюб між сторонами розірвано, позивачем за зустрічним позовом подано заяву про перегляд заочного рішення. За доводами зустрічної позовної заяви, під час перебування у шлюбі, після народження дитини, сторонами було прийнято спільне рішення, що заради збереження кар`єри дружини, саме позивач за зустрічним позовом візьме на себе більшу частину обов`язків щодо виховання доньки, піклування за нею і цуценям, та з побутових питань в родині. Також позивач за зустрічним позовом всіляко допомагав заробляти кошти на утримання сім`ї, до цього мав достатні накопичення, здавав в оренду нерухомість, за рахунок чого міг дозволити собі присвятити більше часу родині. Враховуючи більшу зайнятість ОСОБА_1 на роботі та стан її здоров`я, дитина більшість часу проводила з батьком. Крім того, у позивача є ще двоє дітей, одна з яких неповнолітня, які також потребують уваги. Мати позивача за зустрічним позовом була свідком знервованого ставлення ОСОБА_1 до доньки сторін, скаржилась, що остання дитиною не займається. Протягом сумісного проживання, позивач за зустрічним позовом переконався, що ОСОБА_1 не шукає способів проводити більше часу з дитиною, шукала доглядачів для дітей. За доводами зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 не розуміє, що дитині потрібна сім`я, батьківська любов та піклування, жорстоке ставлення вважає нормою, на зауваження не реагує. Позивач за зустрічним позовом посилається на те, що відповідач за цим позовом 22 серпня 2023 року спровокувала конфліктну ситуацію, забрала спільну дитину з місця її постійного проживання та виїхала в невідомому напрямку, заблокувала всі месенджери, не відповідає на дзвінки, чим перешкоджає спілкуватись з донькою. ОСОБА_2 не відомо, із ким залишається дитина, коли не перебуває з матір`ю, він стурбований здоров`ям доньки. Також позивач за зустрічним позовом стверджує, що ОСОБА_1 не вміє готували дитині кашу, не любить готувати, приділяє увагу лише роботі. При цьому ОСОБА_2 турбується лише про дитину. Також, за наведеними доводами, ОСОБА_1 , з метою погіршення репутації ОСОБА_2 , за останній час спільного проживання почала провокувати сварки та викликати поліцію, звинувачуючи його у начебто скоєнні домашнього насильства. У зустрічному позові наводяться приклади негативної поведінки ОСОБА_1 та посилання на неправдивість доводів первісного позову щодо агресивної поведінки батька, проявів ним насильства. Позивач за зустрічним позовом вважає, що відповідач за цим позовом за своєю професійною діяльністю, частими відрядженням, маючи не одну дитину на утриманні, не може надати належне виховання малолітній донці сторін, яка потребує уваги, розвитку, належного харчування та лікування, зазначає, що ОСОБА_1 має сумнівні погляди на піклування про дитину, порушує права дитини та батька на їх спілкування, тому просить визначити постійне проживання доньки з ним.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 13 грудня 2023 року, постановленою без видалення до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, прийнято до спільного розгляду разом із первісним позовом зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Южноукраїнської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини. (т.2 а.с.53-56)

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 13 грудня 2023 року витребувано з Бази даних "Відомостей про осіб, які перетнули державний кордон України, в`їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території" Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію щодо фактів перетину кордону ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за період з 06 травня 2020 року по 01 листопада 2023 року. (т.2 а.с.57-58, 61-63)

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 13 грудня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про забезпечення позову. (т.2 а.с.59-60, 64-68)

09 січня 2024 до суду надійшов відзив ОСОБА_1 на зустрічну позовну заяву, поданий представником - адвокатом Бірюковим С.В. За доводами, викладеними у відзиві, враховуючи вторгнення країни-агресора та ведення на території України бойових дій, інтересам дітей відповідатиме їх проживання з матір`ю, яка не є військовозобов`язаною та має всі можливості для створення належних умов для проживання, виховання та задоволенні інших потреб дитини, має офіційний заробіток. Дитина добре адаптувалася до нових умов проживання без батька, відвідує садочок, з нею займається психолог та соціальні працівники, відвідує гуртки та за її здоров`ям наглядає сімейний лікар. У відзиві вказується на заборону батька вивезти дитину до більш безпечного місця - за межі території України. Зазначається, що позивач за зустрічним позовом не надає жодної фінансової допомоги на утримання дитини, не виконує судове рішення про стягнення аліментів. Вважає, що неможливо встановити, яким чином в умовах воєнного стану батько здійснюватиме опіку над дитиною, буде відводити її до закладу освіти, піклуватись про її фізичне та емоційне здоров`я тощо. Також у відзиві зазначається про неправдивість тверджень, наведених у зустрічній позовній заяві. (т.2 а.с.111-119).

Розпорядженням керівника апарату Дніпровського районного суду міста Києва №18 від 01 лютого 2024 року, відповідно до п.п. 2.3.52 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл вказаної справи.

Справу передано в провадження судді Гаврилової О.В. у відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 лютого 2024 року.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 05 лютого 2024 року справу прийнято до провадження судді Гаврилової О.В., призначено підготовче засідання (т.2 а.с. 192-193)

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22 лютого 2024 року відмовлено у задоволенні заяви відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 про забезпечення позову. (т.2 а.с.201-204)

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 28 березня 2024 року залучено до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Южноукраїнську міську раду Миколаївської області, зобов`язано Орган опіки та піклування Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, відповідно до вимог ст. 19 Сімейного кодексу України, надати письмовий висновок щодо розв`язання спору. (т.2 а.с.210, 213-214)

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 25 червня 2024 року задоволено клопотання відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 про витребування доказів, витребувано з Державної прикордонної служби України інформацію щодо перетину громадянкою України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , державного кордону України з 01 січня 2024 року по дату надання відповіді. (т.2 а.с.241, 243-244)

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 30 липня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 про забезпечення позову. (т.3 а.с.12-15)

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 23 серпня 2024 року частково задоволено заяву відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 про забезпечення позову. Вжито заходи забезпечення позову наступним шляхом:

1. Визначити місце та час спілкування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (актовий запис про народження №1271 від 22 травня 2020 року, вчинений Дарницьким районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ)) з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 за наступним графіком:

1) перший місяць спілкування - перші та треті вихідні дні місяця (субота та неділя) у громадських місцях (парки, дитячі майданчики, місця відпочинку тощо) у м. Южноукраїнськ, Вознесенського району, Миколаївської області, з 16 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин, у присутності матері дитини ОСОБА_1 , за її бажанням.

2) надалі спілкування без присутності матері дитини ОСОБА_1 кожні перші та треті вихідні місяця (субота та неділя) у м. Южноукраїнськ, Вознесенського району, Миколаївської області, з 09 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин на вибір батька, із повідомленням батьком матері про місце перебування дитини.

3. Зобов`язати матір дитини ОСОБА_1 надавати можливість батьку ОСОБА_2 вільно спілкуватися з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (актовий запис про народження №1271 від 22 травня 2020 року, вчинений Дарницьким районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ)) три рази на тиждень з 19 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин засобами телефонного зв`язку через будь-який мобільний додаток «Viber», «Whats App», «Telegram», «Signal» тощо.

В іншій частині заяви - відмовлено. (т.3 а.с. 26-32)

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 27 серпня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. (т.3 а.с.132, 133-136)

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 27 грудня 2024 року призначено судове засідання для розгляду клопотання в частині викладених у ньому вимог про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 23 серпня 2024 року, на 02 січня 2025 року на 12 годину 00 хвилин в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, відмовлено в прийнятті до розгляду клопотання в частині вимог про скасування штрафів та тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом, накладених постановами державного виконавця. (т.4 а.с.39-42)

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 02 січня 2025 року відмовлено у задоволені клопотання позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову, поданого представником - адвокатом Забальським Юрієм Петровичем. (т.4 а.с.59-63)

Позивач (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 вимоги позовної заяви підтримала в повному обсязі та просила первісний позов задовольнити, в задоволенні зустрічного позову - відмовити, надала пояснення аналогічні доводам, викладеним у заявах по суті справи та додатково пояснила, що дитина з народження проживає з нею, відповідач не працював, за кошти позивача були придбані будинок, земельна ділянка та автомобіль. Наголошувала на тому, що відповідач знущався над нею та її старшою донькою, внаслідок чого позивач була вимушена тікати з дитиною в серпні 2023 року. З часу повернення позивача з дитиною з Польщі в серпні 2022 року, відповідач вчиняв домашнє насильство щодо неї та її старшої доньки, маніпулював спільною дитиною, при дитині знущався над позивачем. Зауважила, що наразі дитина постійно знаходиться з нею, позивач бере доньку з собою на змагання, в разі необхідності за донькою доглядають сестра та племінниця позивача.

Представник позивача - адвокат Бірюков С.В. в судовому засіданні пояснив, що враховуючи вік та стать дитини, фінансові можливості позивача, задоволення первісного позову відповідатиме інтересам дитини. Зауважив, що відповідач не працював, дитину не утримував, має заборгованість по аліментам, щодо нього винесено обмежувальний припис, який неодноразово порушувався, відкрито кримінальне провадження з приводу заподіяння позивачу тілесних ушкоджень та інші кримінальні провадження. Підкреслив, що позивач має постійний дохід та житло. Зазначив, що позивач саме через погрози відповідача, з міркувань безпеки не повідомляє останньому адресу проживання. Під час відряджень позивача дитина знаходиться або з нею бо з її родичами.

Представник позивача - адвокат Забальський Ю.П. в судовому засіданні пояснив, що щодо відповідача винесено обмежувальний припис, який порушувався, також його було неодноразово притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, має заборгованість по сплаті аліментів, що характеризує відповідача як асоціальну особу, з якою не можна визначати місце проживання дитини. Додатково зазначив, що через загрозу позивач не може проживати у власному житлі.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 в судовому засіданні просив в задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов - задовольнити, надав пояснення, аналогічні доводам, викладеним у зустрічній позовній заяві, докладно розповів про обставини виховання позивачем двох старших дітей, наполягаючи на тому, що в родині позивача завжди спостерігалось неналежне ставлення до виконання батьківських обов`язків, що відобразилось на її ставленні до дітей. Наполягав на тому, що позивач провокувала скандали з метою виклику поліції, зауважив, що в матеріалах справ про адміністративні правопорушення щодо нього містяться підроблені документи. Також зазначив, що він є фізичною особою - підприємцем, крім того працює водієм та отримує дохід.

Представник відповідача - адвокат Грибова О.О. в судовому засіданні пояснила, що позивач не приділяє необхідної уваги дитині, донька знаходиться з сестрою або вітчимом позивача, з 2023 року не відвідує дитячий садочок. Зазначила, що у позивача троє дітей, старший син висловив бажання проживати з батьком, середня донька проживає почергово з матір`ю та батьком. Зауважила, що щодо дитини судом обмежувального припису видано не було, а свідків конфліктів між сторонами немає. Зазначила, що відповідач деякий час не працював офіційно, займався дитиною, яка постійно перебувала саме з батьком. Наразі відповідач отримує дохід, є фізичною особою - підприємцем, уклав договір на надання послуг водія. Також пояснила, що заборгованість по сплаті аліментів погашається.

Представники третіх осіб в судове засідання не з`явились, направили до суду заяви про розгляд справи без їх участі.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом установлено, що з 08 липня 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі, який був розірваний заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 14 липня 2023 року (т.1 а.с. 17).

ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась ОСОБА_3 , батьками якої є сторони у справі (т.1 а.с. 20).

Донька сторін поживає разом з матір`ю з серпня 2023 року, до цього сторони з донькою проживали разом, що не оспорюється сторонами.

ОСОБА_1 є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 19 лютого 2016 року (т.1 а.с.63).

Також відповідачем стверджувалось в судовому засіданні, що сторони є співвласниками приватного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де сім`я сторін проживала до серпня 2023 року, позивач наполягала на тому, що будинок придбаний за її кошти.

Станом на час ухвалення цього рішення позивач відмовилась повідомляти місце фактичного проживання її та дитини сторін.

29 вересня 2023 року Дніпровським районним судом міста Києва видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 2а.с.122), який перебуває на примусовому виконанні.

Актуальних відомостей про наявність або відсутність заборгованості відповідача по сплаті аліментів матеріали справи не містять.

Відповідно до частин 2, 8, 9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно із ч.7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (ч. 1, 2 ст. 155 СК України).

Відповідно до ч. 1, 2 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає алкогольними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд виходячи із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам малолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

При розгляді справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи, при цьому, сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах.

За змістом характеристики, виданої 27 жовтня 2023 року директором ДНЗ №792 Дарницького району м. Києві, ОСОБА_3 відвідувала дошкільний навчальний заклад з січня 2023 року, останній раз була в садочку 01 серпня 2023 року, в садочок Кіру приводили мама і тато, обидва здійснювали оплату по квитанціях (т.1 а.с.148)

Відомостей про те, що з цього часу донька сторін була зарахована до іншого дошкільного навчального закладу та відвідувала його, матеріали справи не містять.

ОСОБА_1 обіймає посаду президента ВГО «Федерація кікбоксингу України «ВАКО», виключно позитивно характеризується за місцем роботи (т.1 а.с.66), має стабільний дохід - з квітня 2023 року в розмірі 9 100,00 грн на місяць (т.1 а.с.91), до кримінальної відповідальності не притягувалась, незнятої чи не погашеної судимості не має, в розшуку не перебуває (т.1 а.с.81).

В судовому засіданні позивач пояснила, що отримує заробітну плату ще й за іншою посадою, проте матеріали справи відповідних доказів не містять.

ОСОБА_2 позитивно характеризується за місцем проживання, під час повномасштабного вторгнення, як власник собаки, залучався до патрульно-караульної та пошукової роботи, є добровольцем територіальної оборони, волонтером та добровольцем ДФТГ № НОМЕР_3 , під час проходження служби також зарекомендував себе виключно з позитивної сторони (т.1 а.с.149-155).

12 вересня 2023 року ОСОБА_2 уклав цивільно-правовий догові про надання послуг водія (т.1 а.с.156-157), проте пояснив у судовому засіданні, що надання послуг за цим договором припинено.

Також відповідач стверджував у судовому засіданні, що він є фізичною особою - підприємцем, проте відповідні докази у визначені законом строки до суду подані не були.

За наданими відповідачем транзакціями (т.1 а.с.214) та банківськими виписками (т.3 а.с.230-236) неможливо встановити, що в них відображений дохід відповідача. Жодної інформації з фіскальних органі щодо розміру повідомленого відповідачем, як фізичною особою-підприємцем, доходу матеріали справи не містять. Єдиним документом, що підтверджує дохід ОСОБА_2 , є платіжна інструкція на суму 15 000,00 грн (т.3 а.с.243).

В підготовчому засіданні було задоволено заяву відповідача про виклик і допит свідків.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду показав, що обидві сторони мають складні характери, у 2022 році в присутності свідка відбулась сварка між сторонами, ініціатора якої свідок назвати не зміг. За спостереженнями свідка обоє батьки надавали дитині належні увагу та виховання. На час перебування позивача у відрядженнях дитиною опікувався відповідач.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду показав, що вона працює консьєржем на вул. Миропільській, де проживає мати відповідача, позивача свідок ніколи не бучила, відповідач приводив дитину до своєї матері, яка гарно ставилась до онуки, остання могла перебувати у бабусі цілий день.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду показала, що брат відповідача є другом сина свідка, на прохання сторін свідок надавала допомогу по догляду за дитиною, оскільки позивач була зайнятою людиною, а відповідачу необхідно було займатись господарством. Більше часу свідок спостерігала дитину з батьком, охарактеризувала відповідача, як зразкового тата. В присутності свідка між сторонами ніяких суперечностей не було.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду показав, що його дружина залучалась до догляду за донькою сторін, свідок також допомагав. Дружина свідка допомагала по догляду за дитиною, оскільки позивач була зайнята на роботі, а відповідачу була потрібна допомога. З помешкання свідка доньку сторін забирав батько.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду показав, що не був присутнім при сварках сторін, обидва батьки проявляли турботу до дитини, відповідач ніякої шкоди дитині не завдавав.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду показала, що вона є матір`ю відповідача, залучалась до виховання онуки, конфліктів не бачила. Надала розгорнуті свідчення щодо свого проживання з позивачем та дитиною в Польщі, наводячи конкретні ситуації та висловила свою думку про те, що дитині буде краще жити з батьком, оскільки позивач, в силу свого характеру і роботи не може приділяти дитині належної уваги, вважає, що їй не притаманна родинність. Навела приклад конфлікту між свідком та позивачем, коли остання забирала свої речі, під час чого позивач штовхнула свідка, вдарила її та виганяла, розкидала речі.

Суд надає критичну оцінку показанням свідка ОСОБА_10 , оскільки остання є матір`ю відповідача, яким у даній справі заявлено зустрічний позов, отже вочевидь свідок є заінтересованою в результатах розгляду справи, враховуючи також, що між сторонами склались вкрай недоброзичливі відносини, що не могло не вплинути на ставлення свідка до позивача.

Пунктом 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 передбачено, що під час розв`язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов`язків матері та батька щодо дитини. Під час вирішення питання щодо визначення місця проживання дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров`я дитини та інші обставини, що мають істотне значення. Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.

Як за місцем проживання дитини з матір`ю в м. Південноукраїнськ, так і за місцем реєстрації відповідача в м. Києві обома батьками створені належні умови для проживання, виховання та розвитку дитини (т.1 а.с. 84, 200).

Згідно положень ч.5 ст. 19 СК України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Враховуючи, що на час надання такого висновку, позивач з донькою проживали в м. Південноукраїнськ (до перейменування Южноукраїнськ) Миколаївської області, Южноукраїнською міською радою Миколаївської області було надавано висновок щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (т.3 а.с.77-80)

Зі змісту висновку Органу опіки та піклування, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що відповідно до висновку оцінки потреб сім`ї ОСОБА_1 , складеного Южноукраїнським міським центром соціальних служб з 01.05.2024 по 06.05.2024, наявні складні життєві обставини, спричинені тривалим конфліктом ОСОБА_1 з колишнім чоловіком, який є батьком молодшої доньки ОСОБА_3 , погіршення психо-емоційного стану дітей та матері. Стан задоволення потреб дітей - задовільний, мати забезпечує базові потреби дітей, але діти потребують психологічної підтримки, як і матір. Згідно висновку оцінки потреб сім`ї №9/24 від 30.04.2024 ОСОБА_2 , складеного Дарницьким районним в місті Києві центром соціальних служб, з`ясовано, що складні життєві обставини наявні та основними ознаками, що спричиняють СЖО є існуючі конфліктні ситуації з колишньою дружиною (матір`ю дитини) з приводу спілкування. Колишня дружина перешкоджає батькові дитини спілкуватись та бачитись із донькою. Стан задоволення потреб дитини задовільний, в помешканні створені всі умови для проживання дитини, батько згоден забезпечувати потреби дитини. Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 06.05.2024, за ОСОБА_2 рахується заборгованість зі сплати аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 станом на 01.05.2024 в розмірі 34 712,66 грн. Вислухавши батьків та розглянувши документи, враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Южноукраїнської міської ради від 10.06.2024, орган опіки та піклування Южноукраїнської міської ради вважає за доцільне затвердити висновок про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 .

Статтями 12-15 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено право дитини висловлювати свою думку (право бути почутою).

Частиною 2 ст.171 СК України передбачено, що дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

В підготовчому засіданні, судом, з урахуванням положень ст. 171 СК України, та враховуючи вік малолітньої дитини, визнано за недоцільне вислуховування думки дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по суті спору.

Також судом установлено, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 02 листопада 2023 року у справі №753/14906/23 частково задоволено заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису. Ухвалено видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 на строк три місяці, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав, а саме: заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань ближче 300 м. до місця проживання (перебування), навчання, роботи ОСОБА_1 ; заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому йому, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто. В іншій частині вимог заяви про видачу обмежувального припису відмовлено. (т. 2 а.с.39-46)

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень Постановою Київського апеляційного суду від 29 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 листопада 2023 року залишено без змін.

Відповідно до частини 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру (ч. 3 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 02 листопада 2023 року встановлено:

«Як зазначає заявник та слідує з загальнодоступних відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Дарницького районного суду міста Києва від 26.08.2023 у справі №753/8794/22 встановлено, що 13 серпня 2022 року о 14 год. 00 хв. ОСОБА_2 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_1 , а саме висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, в результаті чого могла бути заподіяна шкода психологічному здоров`ю потерпілої, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Вказаною ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 н.м.д.г., що становить 170 гривень.

Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 20.09.2022 у справі №753/8794/22 встановлено, що 13 серпня 2022 року о 14 год. 00 хв. ОСОБА_2 знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 вчинив домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_1 , а саме не впускав її до будинку, в результаті чого могла бути заподіяна шкода психологічному здоров`ю потерпілої, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Цією постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та звільнено його від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 17.03.2023 у справі №753/3420/23 встановлено, що 23 лютого 2023 року о 18 год. 00 хв. ОСОБА_2 знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , умисно, в присутності малолітніх дітей вчинив домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_1 , в ході чого виражався в адрес останньої нецензурною лайкою, кидався у бійку, псував речі та вимагав сплачувати комунальні платежі, в результаті чого могла бути заподіяна шкода психологічному та фізичному здоров`ю потерпілої, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Цією постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 н.м.д.г.

Постановою Київського апеляційного суду від 10.04.2023 постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 17 березня 2023 року щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП скасовано, на підставі ст.22 КУпАП звільнено його від адміністративної відповідальності за скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення та оголошено ОСОБА_2 усне зауваження.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 18.04.2023 у справі №753/3847/23 встановлено, що 05.03.2023 о 14-й годині за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 умисно вчинив дії психологічного та фізичного характеру у відношенні своєї дружини ОСОБА_1 , а саме виражався нецензурною лайкою, забирав насильно малолітню дитину з кімнати останньої та вдарив по голові малолітню дитину з метою виховання, як зазначив кривдник, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Цією постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та звільнено його від адміністративної відповідальності за ст. ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у зв`язку з малозначністю, провадження у справі закрито та обмежившись усним зауваженням.

23.08.2023 винесено терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА № 312220 у зв`язку з вчиненням ОСОБА_2 за місцем проживання домашнього насильства відносно ОСОБА_1 , а саме чинив психологічне насильство у вигляді погроз фізичною розправою та вбивством. ОСОБА_2 зобов`язано залишити місце проживання постраждалої особи, заборонено вхід та перебування в місці проживання постраждалої особи та заборонено у будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою строком на 10 днів з 01:30 год. 23.08.2023 по 01:30 01.09.2023.

Заявником також надано витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань про внесення до Реєстру відомостей про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 129, ч.1 ст. 193 КК України.»

«З наданих суду пояснень учасників справи та письмових матеріалів, вбачається, що ОСОБА_2 систематично вчиняє домашнє насильство психологічного характеру щодо дружини ОСОБА_1 , тобто завдає шкоди її психологічному здоров`ю. Звернення заявника до правоохоронних органів та притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності не дали очікуваного результату, а тому обмежувальний припис є належним та допустимим способом захисту прав ОСОБА_1 .

Суд при цьому відхиляє заперечення ОСОБА_2 щодо незначного побутового характеру конфліктів між сторонами та щодо закриття справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за заявами самої заявниці, оскільки вказані доводи не спростовують сам факт вчинення ним домашнього насильства до заявниці та його неодноразове вчинення.

Суд також критичного оцінює і доводи ОСОБА_2 про те, що звернення із заявою про видачу обмежувального припису зумовлено бажанням ОСОБА_1 створити підстави для формування негативної та спаплюженої репутації ОСОБА_2 під час розгляду № 755/14418/23 за позовною заявою ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини, оскільки із таким позовом ОСОБА_1 , як вбачається з інформації, розміщеної на вебсайті «Судова влада України», звернулася після подання заяви про видачу обмежувального припису та в обґрунтування заяви не посилалася на вчинення ОСОБА_2 будь-який протиправних дій щодо дитини.

За результатами розгляду справи суд дійшов до переконання, що ОСОБА_1 , як особа, що постраждала від домашнього насильства, потребує невідкладного захисту, та з огляду на встановлені судом обставини, наявні обґрунтовані ризики подальшого вчинення заінтересованою особою домашнього насильства щодо заявниці.

Тому суд вважає видачу обмежувального припису належним і достатнім інструментом забезпечення ефективності захисту прав постраждалої особи, який повинен забезпечити дієвий, ефективний та невідкладний захист заявника від домашнього насильства та буде сприяти недопущенню повторних випадків такого насильства.

Водночас щодо вимог заяви в частині вжиття таких заходів щодо дитини - ОСОБА_3 , суд дійшов висновку, що з досліджених доказів в діях ОСОБА_2 не встановлено ознак домашнього насильства щодо дитини, а відтак суд погоджується з доводами представника ОСОБА_2 в цій частині та не вбачає підстав для видачі обмежувального припису щодо дитини. Крім цього зауважує, що за обставинам цієї справи вжиття таких заходів, про які просить заявник, унеможливлюватиме реалізацію батьком його прав на спілкування з дитиною та участь у її вихованні.»

В матеріалах справи, що розглядається в даному провадженні, також наявна копія постанови Київського апеляційного суду від 04 грудня 2023 року у справі №753/15216/23, якою залишено без змін постанову Дарницького районного суду міста Києва від 01 листопада 2023 року щодо ОСОБА_2 за ч. 2ст. 173-2 КУпАП. (т.2 а.с.47-51)

Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 01 листопада 2023 року встановлено наступне:

«22 серпня 2023 року о 20-й годині 25 хвилин, ОСОБА_2 умисно погрожував нанесенням тілесних ушкоджень та фізичною розправою по відношенню до своєї колишньої дружини ОСОБА_12 , що проживає з ним за адресою: АДРЕСА_2 , чим спричинив психологічне насильство.»

«… працівниками поліції була складена форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, відповідно до якої вказано, що кривдник ОСОБА_2 погрожував застосуванням зброєю до потерпілої ОСОБА_12 , погрожував вбивством, застосовував раніше фізичне насильство, до нього вже виносився терміново заборонний припис, кривдник має зброю і може її застосувати, схильний до ревнощів, виганяв з місця проживання, висловлював наміри про самогубство та утримував постраждалу особу, або її дітей проти її волі в певному місці. Кривднику визначено рівень небезпеки високий, та на підставі чого було винесено терміновий заборонений припис стосовно кривдника серія АА № 312220 від 23.08.2023 р. (а.с.2, 3-4).

Відповідно до відеозапису, який долучений до матеріалів справи (а.с. 11) та був досліджений судом, вбачається, що потерпіла ОСОБА_12 поводить себе спокійно, розповідає працівникам поліції про обставини вчинення на неї психологічного тиску з боку ОСОБА_2 , які в цілому співпадають з даними її заяви, а останній веде себе агресивно та зухвало, кричить на працівника поліції, стверджує, що він у даній ситуації є потерпілим, що саме він викликав поліцію. Така поведінка ОСОБА_2 свідчить про те, що він здатний до вчинення психологічного тиску стосовно колишньої дружини.»

Встановлені вказаними вище судовими рішеннями обставини свідчать про схильність ОСОБА_2 до агресивної поведінки, принаймні до матері дитини, та неспроможність залагодження ним конфліктних ситуацій, що не може бути не враховано судом при визначенні місця проживання дитини.

Що ж стосується доводів відповідача про те, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 12 липня 2013 року місце проживання на той час неповнолітнього сина позивача визначено з батьком (т.1 а.с.163-169), то ця обставина в розрізі правовідносин, що є предметом спору в даному провадженні, не свідчить про те, що визначення місця проживання спільної доньки сторін з батьком відповідатиме якнайкращим інтересам дитини.

На виконання ухвал суду Центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України направлено до суду витяги з наявною в базі даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в`їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території» інформацією щодо перетину державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України у період з 06 травня 2020 року по 01 листопада 2023 року (т.2 а.с.89-90) та з 01 січня 2024 року по 30 липня 2024 року (т.3 а.с.64-68), з яких серед іншого вбачається, що в серпні 2023 року ОСОБА_1 перебувала за межами України 10 днів, в жовтні 2023 року - неповних 7 днів, у січні-лютому 2024 року - 2 дні, у травні 2024 року - неповних 6 днів, у червні 2024 року - 4 дні.

З пояснень сторін убачається, що виїзд позивача за кордон України пов`язаний з її професійною діяльністю - участю в змаганнях. При цьому, згідно пояснень сторони позивача, у закордонні відрядження позивач їздить як з дитиною, так і без неї, в останньому випадку догляд за дитиною здійснюють родичі позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

На переконання суду періодичні, не значні за часом відрядження одного з батьків не можуть бути безумовною підставою для визначення місця проживання дитини з іншим із батьків, оскільки при вирішенні таких спорів у першу чергу враховуються інтереси дитини, виходячи із загалу досліджених доказів та встановлених обставин.

При цьому суд критично оцінює доводи відповідача про те, що родичі позивача не можуть здійснювати належний догляд за дитиною, оскільки за матеріалами справи цього не встановлено.

Доводи відповідача про те, що присутність дитини на спортивних змаганнях негативно впливає на неї (т.3 а.с.96-102), суд вважає безпідставними, оскільки присутність доньки сторін на дитячих спортивних змаганнях не має негативного впливу на дитину, а доказів того, що донька сторін була присутня на змаганнях між дорослими, матеріали справи не містять.

Також відповідачем не надано суду доказів того, що позивач не вміє готувати, а відповідні твердження відповідача суперечать висновку оцінки потреб сім`ї ОСОБА_1 , складеного Южноукраїнським міським центром соціальних служб з 01.05.2024 по 06.05.2024, згідно якого стан задоволення потреб дітей - задовільний.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом установлено, що між сторонами у справі загострились взаємовідносин, що в решті решт призвело до вчинення відповідачем домашнього насильства, така ситуація в їх особистих відносинах, серед іншого, не давала можливості мирним шляхом вирішити питання про визначення місця проживання дитини, що зумовлює вирішення даного питання в судовому порядку, в межах заявлених позовних вимог, оскільки саме такий спосіб захистити право на визначення місця проживання дитини передбачений сімейним законодавством України.

За встановлених судом обставин, з серпня 2023 року малолітня донька сторін проживає з матір`ю, яка здійснює за донькою належний догляд, піклується про неї, забезпечує всім необхідним, з відповідача за судовим наказом стягуються аліменти на утримання дитини.

При вирішенні даної справи, суд виходить з того, що за обставин що склались, дитина сторін має більший зв`язок із матір`ю ері, як з особою, яка постійно проживає з нею, здійснює щоденний догляд та турботу.

Разом із тим, судом не встановлено обставин, за яких проживання дитини з матір`ю могло б негативно впливати на неї. При цьому позивач належним чином виконує свої батьківські обов`язки по вихованню та утриманню доньки, піклується про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, створила належні умови для проживання.

При вирішенні даного спору суд також враховує дані про особу відповідача, щодо якого рішенням суду видано обмежувальний припис, та якого було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП.

При цьому судом також враховується, що позивачем вчиняються дії, спрямовані на перешкоджання відповідачу у спілкуванні та вихованні дитини - не повідомлення останнього про фактичне місце проживання дитини на час ухвалення цього рішення.

Разом із тим судом не встановлено обставин неналежної поведінки відповідача по відношенню до дитини.

Проте, захист прав того з батьків, з ким дитина не проживає, на спілкування з нею та її виховання підлягає захисту не шляхом визначення місця проживання дитини з таким із батьків, а у спосіб, визначений ст. 158, 159 СК України.

За встановлених судом обставин, виходячи із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своєї дитини, враховуючи ставлення сторін до доньки, участь кожного з них у її вихованні, вік дитини, тривале проживання дитини з матір`ю, яка створила належні умови для виховання та розвитку дитини, дані, що характеризують кожного з батьків, суд виходячи з якнайкращих інтересів дитини, приходить до висновку, що визначення місця проживання дитини сторін з матір`ю в ситуації, що склалась на час розгляду справи, відповідатиме якнайкращим інтересам дитини сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, виходячи з якнайкращих інтересів доньки сторін, суд приходить до висновку, що визначення місця проживання дитини з матір`ю відповідатиме найважливішим інтересам доньки сторін.

За вказаних обставин, первісний позов підлягає задоволенню, а зустрічний позов задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 209 ЦПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача за первісним позовом на користь позивача за цим позовом підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 073,60 грн.

Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заходи забезпечення зустрічного позову, вжитті ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 23 серпня 2024 року підлягають скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, статтями 7, 141, 150, 153, 155, 160, 161 Сімейного кодексу України, Законом України «Про охорону дитинства», статтями 2, 10, 76-82, 89, 141, 158, 209, 258, 259, 263-265, 354, Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ), треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (ЄДПРОУ: 37397237, місцезнаходження: м.Київ, Харківське шосе, буд.4-А), Служба у справах дітей Південноукраїнської міської ради (ЄДПРОУ: 22433478, місцезнаходження: Миколаївська область, Вознесенський район, м. Південноукраїнськ, вул. Європейська, буд. 48), Південноукраїнська міська рада Миколаївської області (ЄДПРОУ: 20910974, місцезнаходження: Миколаївська область, Вознесенський район, м. Південноукраїнськ, вул. Європейська, буд. 48), про визначення місця проживання малолітньої дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (ЄДПРОУ 37397237, місцезнаходження: м.Київ, Харківське шосе, буд.4-А), Служба у справах дітей Південноукраїнської міської ради (ЄДПРОУ: 22433478, місцезнаходження: Миколаївська область, Вознесенський район, м. Південноукраїнськ, вул. Європейська, буд. 48), Південноукраїнська міська рада Миколаївської області (ЄДПРОУ: 22433478, місцезнаходження: Миколаївська область, Вознесенський район, м. Південноукраїнськ, вул. Європейська, буд. 48), про визначення місця проживання малолітньої дитини - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 073,60 грн.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 23 серпня 2024 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 20 січня 2025 року.

Суддя: