Постанова

від 15.01.2025 по справі 295/7297/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №295/7297/24 Головуючий у 1-й інст. Кузнєцов Д. В.

Категорія 8 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Коломієць О.С., Талько О.Б.,

за участі секретаря судового засідання Бузган А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №295/7297/24 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест Полісся-10» про забезпечення позову

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест Полісся-10» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокапітал+», Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся-Техсервіс» про визнання недійсним договору комісії та витребування майна з чужого незаконного володіння

за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Якименком Миколою Миколайовичем,

на ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 10 червня 2024 року, яка постановлена під головуванням судді Кузнєцова Д.В. у м.Житомирі,

в с т а н о в и в:

У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Форест Полісся-10» (далі - ТзОВ «Форест Полісся-10») через представника Ліпську-Романченко Г.Д. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокапітал+» (далі - ТзОВ «Автокаптал+»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся-Техсервіс» (далі ТзОВ «Полісся-Техсервіс»). Просить: визнати недійсним договір комісії від 08 вересня 2022 року №7990/22/8/009509, укладений між власником транспортного засобу ТзОВ «Форест Полісся-10» в особі Юрчук Світлани Михайлівни і суб`єктом господарювання ТзОВ «Автокапітал+» щодо транспортного засобу KOEGEL SN24, VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 ; визнати недійсним договір комісії від 13 вересня 2022 року №ПТС-383/05-62, укладений між власником транспортного засобу ТзОВ «Форест Полісся-10» в особі Юрчук С.М. і суб`єктом господарювання ТзОВ «Полісся-Техсервіс» щодо напівпричепу навантажувача фронтального АМКАДОР 352Л, заводський номер НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_4 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу (комісії) від 14 вересня 2022 року №ПТС-383/05-62, укладений між власником транспортного засобу ТзОВ «Форест Полісся-10» в особі Юрчук С.М., суб`єктом господарювання ТзОВ «Полісся-Техсервіс» та покупцем ОСОБА_1 щодо купівлі-продажу напівпричепу навантажувача фронтального АМКАДОР 352Л, заводський номер НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_4 ; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Форест Полісся-10» вказані вище транспортні засоби.

Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 03 червня 2024 року відкрито провадження у справі.

Після відкриття Богунським районним судом м.Житомира провадження у справі до цього ж суду, у провадженні якого перебуває справа, у червні 2024 року ТзОВ «Форест Полісся-10» через адвоката Ліпську-Романченко Г.Д. подало заяву про забезпечення позову. Просило вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засібKOEGEL SN24, VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 та на напівпричіп навантажувач фронтальний АМКАДОР 352Л, заводський номер НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_4 .

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що в провадженні Богунського районного суду м.Житомира перебуває цивільна справа за позовомТзОВ «Форест Полісся-10» про визнання недійсними договорів комісії та витребування майна з чужого незаконного володіння. Предметом спору в справі є транспортні засоби марки KOEGEL SN24 та навантажувач фронтальний АМКАДОР 352Л, які незаконно відчужені відповідачу ОСОБА_1 . Для запобігання повторного відчуження майна, яке є предметом спору, про витребування якого заявлені вимоги, виникла необхідність звернутися із заявою до суду, у провадженні якого перебуває справа, про забезпечення позову, оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 10 червня 2024 року заява про забезпечення позову задоволена. Накладений арешт на транспортний засіб маркиKOEGEL SN24, VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 танапівпричіп навантажувач фронтальний АМКАДОР 352Л, заводський номер НОМЕР_3 , марка двигуна Д-260.

Відповідач ОСОБА_1 , не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, через адвоката Якименка М.М. подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпеченні позову в цивільній справі відмовити.

Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що по-перше, позивачем не надано доказів належності на праві власності ТзОВ «Форест Полісся-10» транспортного засобу KOEGEL SN24, VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , що ставить під сумнів право позивача на заявлення будь-якого позову до судових органів України. По-друге, позивачем заявлений позов щодо напівпричепу навантажувачу фронтального АМКАДОР352Л заводський номер НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_4 , який є технологічним транспортним засобом. За змістом норм щодо Порядку відомчої реєстрації та ведення обліку великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 січня 2010 року №8, технологічний транспортний засіб, який використовується власником для забезпечення виробничих процесів під час провадження ним господарської діяльності (виготовлення продукції, виконання робіт, надання послуг), а також для переміщення сировини (матеріалів), що обробляється, і відходів виробництва. Реєстрація, перереєстрація, тимчасова реєстрація, взяття на облік та зняття з нього технологічного транспортного засобу здійснюється територіальними органами Держпраці через центри надання адміністративних послуг. ОСОБА_1 , є фізичною особою-підприємцем (дата державної реєстрації: 19 квітня 2004 року, номер запису: 22820170000000292), а відтак й суб`єктом господарювання та, використовує і володіє навантажувачем фронтальним АМКАДОР352Л у своїй господарській діяльності, здійснив реєстрацію цього технологічного транспортного засобу в територіальному органі Держпраці, про свідчить свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_5 . Спір між суб`єктами господарювання (в даному випадку між ФОП ОСОБА_1 та ТзОВ «Форест Полісся-10») при здійсненні ними своєї господарської діяльності, підсудний господарським судам і у суду загальної юрисдикції відсутня компетенція на вирішення спору між такими суб`єктами, а тому в Богунського районного суду м.Житомира були відсутні підстави для прийняття до розгляду такого позову та постановлення оскаржуваної ухвали. Вважає, що має місце зловживання згідно зі ст.44 ЦПК України зі сторони позивача процесуальними правами для умисного подання позову для створення штучної підсудності саме Богунському районному суду м. Житомира. По-третє, позов об`єднує декілька вимог, що не пов`язані між собою: підставою виникнення (по кожному із об`єктів майна існують різні правові підстави, у різні часові проміжки відбулися ті чи інші юридичні факти), поданими доказами (мають місце різні документи щодо різного майна і укладені різні договори), не є між собою як основні та похідні позовні вимоги по кожному із об`єктів рухомого майна. Поданий позов із штучним об`єднанням позовних вимог для створення штучної підсудності Богунському районному суду м. Житомира спору і розгляду різних вимог в одному позові. По-четверте, у цьому випадку можна говорити про можливий спір між ОСОБА_1 та ТзОВ «Форест Полісся-10», які виступають в якості сторін відповідач і позивач. Як наслідок, ТзОВ «Форест Полісся-10» має скористатися ефективним та правильним способом захисту, а саме: правом власника на віндикаційний позов, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі, тобто витребування ТзОВ «Форест Полісся-10» (позивачем) у ОСОБА_1 (відповідача) рухомого майна, яке позивач вважає незаконно вибуло із його володіння і перебуває наразі у відповідача. Проте, позивач, порушуючи норми п.п.3,4 частини другої ст.44 ЦПК України та зловживаючи процесуальними правами, завідомо безпідставно залучив відповідачами у спорі за віндикаційним позовом ТзОВ «Автокапітал+» та ТзОВ «Полісся-Техсервіс». Ці товариства, у разі правильного обрання способу захисту права, залученими відповідачами бути не можуть, а тому безпідставне залучення відповідачами ТзОВ «Автокапітал+» та ТзОВ «Полісся-Техсервіс» утворює штучність заявленого позову та такий позов має на меті зміну підсудності справи до Богунського районного суду м. Житомира, де зареєстровані товариства. При правильному визначенні кола відповідачів таким міг би бути лише ОСОБА_1 , який зареєстрований у м. Баранівці, то позов слід було подавати до Баранівського районного суду м. Житомира. По-п`яте, позивач, звертаючись по юрисдикції та територіальності не до того суду, враховуючи не пов`язаність заходів забезпечення позову з предметом штучного позову, відсутність співмірності заходів заявленим позовним вимогам і не відповідності виду забезпечення позову способу судового захисту саме судом цивільної юрисдикції, не вмотивовано, яким чином невжиття заходів забезпечення позову в спосіб арешту рухомого майна за відсутності конкретних ризиків може запобігти утрудненню виконання рішення суду про витребування майна від кінцевого володільця.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до змісту частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

У судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Якименко М.М. апеляційну скаргу підтримав. Просить апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та постанови нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Представник позивача адвокат Ліпська-Романченко Г.Д. апеляційну скаргу не визнала. Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися. За загальним правилом явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою. Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Відповідно до частин першої та другоїст.149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихст.150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися досуду, а також з інших підстав, визначених законом.

Метою забезпечення позову є вжиття судом,у провадженніякого знаходитьсясправа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першоїст.151 ЦПК України).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

У частині першійст.150 ЦПК Українизакріплені види забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачем і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1 частини першої ст.150 ЦПК України).

При цьому, вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертаст.263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі №914/1570/20 зазначено, що: під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надана можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі №381/4019/18 зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 зазначила, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Із виділених матеріалів справи прослідковується, що відповідно до листа Головного управління Держпродспоживспілки в Житомирській області від 17 квітня 2024 року №вих-1135/10-00/-ДВ наразі власникомнавантажувача фронтального АМКАДОР 352Л є ОСОБА_1 (а.с.30). Раніше цей транспортний засіб належав на праві власності ТзОВ «Форест Полісся-10», підтвердженням чого є додана до позову копія свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_6 .

Із змісту договору комісії від 08 вересня 2022 року №7990/22/8/009509, укладеного між ТзОВ «Автокапітал+» та ТзОВ «Форест Полісся-10», убачається, що власником транспортного засобу KOEGEL SN24, VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , також був позивач. У подальшому, відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу від 10 вересня 2022 року №7990/22/8/004791, згаданий транспортний засібKOEGEL SN24, VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , перейшов у власність ОСОБА_1 (а.с.21-22,27-28).

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що між сторонами виник спір з приводу права власності на рухоме майно та існує реальна загроза утруднення виконання рішення суду в разі задоволення позову, зважаючи на предмет спору та межі заявлених вимог, а також ризики можливого перепродажу ОСОБА_1 спірних транспортних засобів, що утруднить виконання рішення суду. Захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на перелічені вище транспортні засобі марки АМКАДОР 352Л та KOEGEL SN24 є співмірним із заявленими позовними вимогами та буде достатнім інструментом забезпечення ефективності судового захисту, забезпечить баланс прав та обов`язків сторін у справі та усуне можливі подальші судові спори в разі задоволення заявлених позовних вимог. Такий вид забезпечення позову не перешкоджає ОСОБА_1 використовувати спірне майно у своїй діяльності, оскільки право володіння та користування не обмежує, а лише тимчасово забороняє останньому відчужувати рухоме майно.

Доводи апеляційної скарги про те, що вказаний спір підсудний господарському суду, тобто щодо предметної та суб`єктної юрисдикції (підсудності), а тому в Богунського районного суду м.Житомира були відсутні підстави для прийняття до розгляду відповідного позову та забезпечення такого позову спростовуються наступним.

Відповідно до положень ст.152 ЦПК України заява прозабезпечення позовуподається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2)одночасно зпред`явленням позову-до суду,до якогоподається позовназаява,за правиламипідсудності,встановленими цимКодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Як вже зазначалося вище, ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 03 червня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою, яка надійшла до суду першої інстанції 15 травня 2024 року (а.с.41-42). Заява про забезпечення позову подана ТзОВ «Форест Полісся-10» до суду першої інстанції 07 червня 2024 року, тобто після відкриття провадження у справі (а.с.43).

Оскільки на час подання заяви про забезпечення позову провадження у справі уже було відкрито, то на цьому етапі цивільного судочинства заява про забезпечення позову обґрунтовано подана до суду, у провадженні якого перебуває справа на підставі п.3 частини першої ст.151 ЦПК України, тобто до Богунського районного суду м.Житомира. Якщо сторона у справі вважає, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, вона не обмежена у праві звернутися до суду, який розглядає справу, з заявою про закриття провадження у справі. У випадку закриття провадження у справі суд зазначає про скасування заходів забезпечення позову, що передбачено частиною дев`ятою ст.158 ЦПК України.

Статтею 175 ЦПК України передбачено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред`являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача (частина п`ятнадцята ст.28 ЦПК України).

Із виділених матеріалів справи вбачається, що позов поданий до трьох відповідачів із різним місцем проживання та місцезнаходження, а тому в цій справі позивач наділений правом вибору, яким він скористався.

Разом із тим, учасник справи також не позбавлений права у суді першої інстанції заявити про непідсудність справи та п.1 частини першої ст.31 ЦПК України уповноважує суд першої інстанції передати справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Із огляду на викладене вище, суд першої інстанції розглянув питання про забезпечення позову з додержанням норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги щодо юрисдикції (підсудності) є передчасними. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Ухвала суду першої інстанції залишається без змін, що відповідає положенням ст.375 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Якименком Миколою Миколайовичем, залишити без задоволення.

Ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 10 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 20 січня 2025 року.

Головуюча Судді: