Ухвала

від 16.01.2025 по справі 295/7297/24

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/7297/24

Категорія 29

2/295/733/25

УХВАЛА

16.01.2025 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Кузнєцова Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Карпішиної С.С.,

представника позивача адвоката Ліпської-Романченко Г.Д.,

представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Якименка М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі в порядку загального позовного провадження заяву представника ОСОБА_1 адвоката Якименка Миколи Миколайовича про залишення позовної заяви без розгляду у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест Полісся-10» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокапітал+», Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся-Техсервіс» про визнання недійсним договору комісії та витребування майна з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з указаним позовом, в якому просить визнати недійсним договір комісії №7990/22/8/009509 від 08.09.2022 року, укладений між власником транспортного засобу ТОВ «Форест Полісся-10» в особі ОСОБА_2 і суб`єктом господарювання ТОВ «Автокапітал+» щодо транспортного засобу KOEGEL SN24, VIN: НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 ; визнати недійсним договір комісії №ПТС-383/05-62 від 13.09.2022 року, укладений між власником транспортного засобу ТОВ «Форест Полісся-10» в особі ОСОБА_2 і суб`єктом господарювання ТОВ «Автокапітал+» щодо напівпричепу навантажувача фронтального АМКАДОР 352Л, заводський номер НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_4 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу (комісії) №ПТС-383/05-62 від 14.09.2022 року, укладений між власником транспортного засобу ТОВ «Форест Полісся-10» в особі ОСОБА_2 і суб`єктом господарювання ТОВ «Полісся-Техсервіс» та покупцем ОСОБА_1 щодо купівлі-продажу напівпричепу навантажувача фронтального АМКАДОР 352Л, заводський номер НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_4 ; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ТОВ «Форест Полісся-10» вказане рухоме майно.

Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира Кузнєцова Д.В. від 03.06.2024 року позовну заяву у даній справі прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами загального позовного провадження.

Представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Якименко М.М. подано та в судовому засіданні озвучено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. В обґрунтування клопотання представник відповідача послався на те, що спір між суб`єктами господарювання (в даному випадку між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Форест Полісся-10») при здійсненні ними своєї господарської діяльності підсудний господарським судам і у суду загальної юрисдикції відсутня компетенція на вирішення спору між такими суб`єктами, а то й взагалі у Богунського районного суду м. Житомира були відсутні підстави для прийняття до розгляду такий позов. Позивач обізнаний про непідсудність загальним судам цивільної юрисдикції таких спорів між суб`єктами господарювання при здійсненні ними господарської діяльності, а тому тут має місце умисне подання позову для створення штучної підсудності саме Богунському районному суду м. Житомира. Крім того, в позовній заяві об`єднується декілька вимог, що не пов`язані між собою: підставою виникнення (по кожному із об`єктів майна існують різні правові підстави, у різні часові проміжки відбулися ті чи інші юридичні факти), поданими доказами (навіть мають місце різні документи щодо різного майна і навіть укладені різні договори), не є між собою як основні та похідні позовні вимоги по кожному із об`єктів рухомого майна, заявлені не до одного і того ж відповідача, адже відповідачі є різними щодо кожного із транспортного засобу. Даний спір є штучним та позов в тій редакції і об`єднання в ньому декілька вимог та з різною юрисдикцією слід розглядати, на думку адвоката, як зловживання процесуальними правами зі сторони позивача. Посилаючись на порушення позивачем п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 44 ЦПК України та ч.ч. 1, 4 ст. 188 ЦПК України представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Якименко М.М. просить визнати зловживання зі сторони позивача ТОВ «Форест Полісся-10» процесуальними правами, а саме необґрунтоване та штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, а саме до Богунського районного суду м. Житомира та завідомо безпідставне залучення з тією самою метою особи як відповідача ТОВ «Автокапітал+»; залишити без розгляду позовну заяву у зв`язку із зловживанням зі сторони позивача процесуальними правами.

Представник позивача адвокат Ліпська-Романченко Г.Д. в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні клопотання та зазначила, що позивачем подано віндикаційний позов. Відчуження майна відбулося товариствами як комісіонерами і без заявлення вимог про визнання недійсними договорів комісії вимога про витребування майна буде неефективним способом захисту права.

Відповідно до ч. 1, п. 3, 4 ч. 2 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою.

Частиною 4 ст. 44 ЦПК України передбачено, що суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з положеннями статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій. які порушують це право.

Зазначені норми права свідчать про те, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права та інтересу способами, які не заборонені законом, перелік яких не є вичерпним.

Наведені положення свідчать про те, що основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

З матеріальної позиції, позов це право на задоволення своїх позовних вимог. З процесуальної позиції, позов це звернена до суду вимога про захист своїх прав та інтересів. Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов. Водночас право подання позовної заяви, як будь-яке суб`єктивне право, яким є міра свободи, тобто міра можливої поведінки правомочної особи у правовідносинах, має межі свого здійснення. Об`єктивним критерієм визначення межі здійснення суб`єктивного права є неможливість використання його на шкоду правам інших осіб. Таке використання свого права вважається зловживанням, застереження щодо неприпустимості такої поведінки містить процесуальний закон.

У постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі №761/27076/19 (провадження №61-14448св20) зазначено, що під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ чи встановлення явної неповаги до суду чи учасників справи.

Аналіз частини другої статті 13 ЦК України дає підстави для висновку, що недобросовісна поведінка особи, яка полягає у вчиненні дій, які можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом. Формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти, як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права, «injuria». Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права. Термін «зловживання правом» свідчить про те, що ця категорія стосується саме здійснення суб`єктивних цивільних прав, а не виконання обов`язків. Обов`язковою умовою кваліфікації дій особи як зловживання правом є встановлення факту вчинення дій, спрямованих на здійснення належного відповідній особі суб`єктивного цивільного права (постанова Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі №311/2121/19 (провадження №61-11958св20).

Зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає в тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав. Суб`єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб`єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб`єктивного процесуального права. Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі №345/2935/21 (провадження №61-2472св22).

Зловживання процесуальними правами це протиправне, недобросовісне та неналежне використання учасником справи (його представником) належних йому процесуальних прав, що виражається у винних процесуальних діях (бездіяльності), які зовні відповідають вимогам цивільних процесуальних норм, але здійснюються з корисним або особистим мотивом, що спричиняє шкоду інтересам правосуддя у цивільних справах та (або) інтересам учасників справи, чи недобросовісна поведінка в інших формах.

Наведений у частині другій статті 44 ЦПК України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер.

Вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 44 ЦПК України).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі №757/61850/18-ц (провадження №61-22707св19) та від 15 липня 2021 року у справі №420/698/21 (провадження №К/9901/18953/21).

Європейський суду з прав людини застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання (ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року, заява №67208/01, «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 4 лютого 2003 року, заяви №61164/00 і №18589/02).

Відповідно до практики ЄСПЛ право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, щоб сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права. Таким чином, це положення втілює «право на суд», право на доступ до якого, тобто право на звернення до суду у цивільних справах, є лише одним аспектом; однак, це аспект, який фактично дає можливість скористатися додатковими гарантіями, викладеними в пункті 1статті 6 Конвенції.

При цьому Конвенція покликана гарантувати не права, які є теоретичними або ілюзорними, а права, які є практичними та ефективними. Це особливо стосується гарантій, закріплених у статті 6 Конвенції, з огляду на важливе місце, яке в демократичному суспільстві займає право на справедливий суд з усіма гарантіями відповідно до цієї статті. Правила, що регулюють офіційні кроки та строки, які мають бути дотримані при подачі апеляційної скарги або заяв на судовий перегляд, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності.

ЄСПЛ також вказує, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права. Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права.

Відповідно до критеріїв, визначених ЄСПЛ, зміст цього права полягає лише в доступності особі на національному рівні засобу юридичного захисту, здатного забезпечити втілення в життя змісту конвенційних прав і свобод (рішення ЄСПЛ у справах: «Зінченко проти України», заява №63763/11, «Мельник проти України, заява №72286/01, «Ухань проти України», заява №30628/02. Проте належна реалізація права за статтею 13 Конвенції не гарантує задоволення заяви, клопотання або скарги по суті, які задовольняються лише в разі підтвердження підстав для цього в межах установленої законом процедури.

В діях позивача ТОВ «Форест Полісся-10», яке вважає, що його права порушені трьома відповідачами та до яких товариство і пред`явило позов, суд не вбачає ознак зловживання процесуальними правами у вигляді завідомо безпідставного залучення особи як відповідача (співвідповідача) з метою зміни підсудності справи, а також подання позову, який має штучний характер та в якому штучно об`єднані позовні вимоги, що підлягають розгляду за правилами різних видів судочинств. На думку суду, позивач на даний час добросовісно використовує надані йому процесуальні права, передбачені ЦПК України. Таким чином у задоволенні клопотання належить відмовити.

З оглядуна викладенета керуючисьст.44 ЦПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Якименка Миколи Миколайовича про залишення позовної заяви без розгляду у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест Полісся-10» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокапітал+», Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся-Техсервіс» про визнання недійсним договору комісії та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Д.В. Кузнєцов