Ухвала

від 15.01.2025 по справі 947/34511/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/208/25

Справа № 947/34511/24 1-кс/947/17676/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

за участі прокурора ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського райсуду м. Одеси від 20.12.2024, якою в межах к/п № 12024160000001338 від 23.10.2024 відносно:

ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Одесі, громадянина України, голови громадської організації «Молодіжне об`єднання Одеси», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 23.09.2024 Жовківським райсудом Львівської області, за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України;

- підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 28.01.2025 включно, із залишенням без змін раніше визначеного розміру застави

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 20.12.2024 було задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 та продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 28.01.2025 включно, із залишенням без змін раніше визначеного розміру застави, відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Обґрунтовуючи ухвалу в частині продовження строку запобіжного заходу, слідчий суддя врахував тяжкість інкримінованого злочину, відомості про особу підозрюваного, стан його здоров`я, та дійшов до висновку про те, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати, що є підставою для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Водночас, врахувавши положення ч.ч. 4, 5 ст. 182 КПК України, з огляду на суспільну небезпеку інкримінованого злочину, обставини його вчинення, слідчий суддя дійшов висновку, що застава в розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 757 000 грн. зможе забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_9 процесуальних обов`язків.

Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.

В апеляційній скарзі підозрюваний ОСОБА_7 не погодився із оскаржуваною ухвалою, посилаючись на ненадання слідчим суддею оцінки усім обставинам справи з огляду на те, що:

- заявлені у клопотанні ризики, слідчим та прокурором не доведені;

- слідчим суддею не взято до уваги порушення розумності строку тримання його під вартою, за відсутності нових доказів на підтвердження його винуватості, при цьому до клопотання слідчого не додано жодного суттєвого доказу, який би підтверджував пред`явлення обґрунтованої підозри;

- наведені слідчим суддею у п. 3.8 оскаржуваної ухвали обставини у підтвердження існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню внаслідок наявності у нього досвіду роботи в юридичній сфері, а також в органах державної влади, не відповідають дійсності;

- у нього відсутні наміри впливати на свідків, інших підозрюваних та експертів у кримінальному провадженні, як і відсутні наміри перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або знищувати речові докази, які були вилучені при затриманні та оглянуті; також відсутній ризик переховування від слідства та суду, оскільки він готовий на співпрацю зі слідством, раніше відповідних дій не вчиняв.

За таких обставин підозрюваний ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді від 20.12.2024 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосувати щодо нього запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту у родичів в м. Одесі або за його фактичним місцем проживання.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 проти задоволення скарги заперечував, натомість захисник ОСОБА_10 в судове засідання апеляційного суду не з`явився, повідомивши, що не здійснює захист інтересів ОСОБА_7 , при цьому підозрюваний ОСОБА_7 не звертався із клопотанням про апеляційний розгляд за його участі.

Враховуючи неявку захисника в судове засідання апеляційного суду, колегія суддів, врахувавши думку прокурора, який не заперечував проти розгляду скарги за відсутності захисника, на підставі ч. 4 ст. 405, ч. 4 ст. 422-1 КПК України, вважає за можливе апеляційний розгляд здійснити за його відсутності.

Заслухавши доповідь судді, позицію прокурора, перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.

Разом з тим, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Системний аналіз оскаржуваної ухвали свідчить про те, що слідчий суддя зазначених вище вимог кримінального процесуального закону дотримався з огляду на таке.

У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

За приписами п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Так, на підставі аналізу матеріалів провадження вбачається, що 29.10.2024 ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України (а.с. 47-56), санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 3-х до 8-ми років.

Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерело права.

Так, відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.04.2011, заява №42310/04, суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Органами досудового розслідування ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України за наступних обставин.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , діючи умисно, всупереч ст.ст. 19, 68 Конституції України, ст.ст. 3, 22, 24 Закону України «Про запобігання корупції», переслідуючи корисливі мотиви, з метою особистого незаконного збагачення, шляхом одержання неправомірної вигоди за впив на прийняття рішення осою уповноваженою на виконання функцій держави.

Так, в жовтні 2024 року ОСОБА_11 зустрівся з раніше знайомим йому ОСОБА_7 де в ході особистої розмови останній запропонував ОСОБА_11 , виготовити для нього, шляхом впливу на посадових осіб РТЦК та СП, військово-обліковий документи, а саме тимчасове посвідчення військовозобов`язаного з відміткою «не придатний у військовий час», на що останній згодився.

22.10.2024 ОСОБА_7 за допомогою соціальної мережі «Instagram» здійснив дзвінок ОСОБА_11 , де в ході розмови визначив останньому час та місце зустрічі. У подальшому, ОСОБА_12 , прибув на обумовлене місце, в району приморського бульвару у м. Одесі, де зустрівся з ОСОБА_7 .

В ході розмови ОСОБА_7 реалізуючи свій умисел на незаконне збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, поєднуючи свої дії з вимаганням, в особистій бесіді з ОСОБА_11 , повідомив що його документи готові та виказав останньому прохання надати неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 2500 доларів США за виготовлення вказаного документу, а у разі його відмови, відносно останнього, зокрема, за допомогою зв`язків в РТЦК та СП, буде призивано на військову службу за мобілізацією, на що з урахуванням вказаних обставин ОСОБА_11 вимушений був погодитись.

У цей же час, в ході розмови ОСОБА_11 , запитав у ОСОБА_7 , про можливість виготовлення аналогічного документу для його знайомого ОСОБА_13 , на що останній згодився та наголосив про необхідність надання йому грошових коштів у сумі 2500 доларів США та копій особистих документів з фотокарткою ОСОБА_13 .

Згодом, 24.10.2024 в ході особистої зустрічі з ОСОБА_14 . ОСОБА_15 передав останньому тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 13.10.2024 видане на ім`я ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , при цьому виказав необхідність надання йому грошових коштів у сумі 2500 доларів США.

В подальшому, 25.10.2024 ОСОБА_7 продовжуючи свій злочинний умисел направлений на незаконне збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, поєднуючи свої дії з вимаганням, за допомогою соціальної мережі «Instagram» здійснив дзвінок ОСОБА_11 , де в ході розмови повідомив останньому, що документи ОСОБА_13 готові, виказав останньому прохання надати неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 2500 доларів США за виготовлення вказаного документу та запитав в ОСОБА_11 коли він віддасть йому раніше обумовлену ним решту грошових коштів.

28.10.2024 близько 14:20 год., ОСОБА_9 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, попередньо визначивши з ОСОБА_11 за допомогою соціальної мережі «Instagram» місце зустрічі, знаходячись поблизу входу до Стамбульського парку (зі сторони вул. Приморського бульвару) у м. Одесі, особисто віддав ОСОБА_13 посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 від 20.10.2024 видане на ім`я ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 та одержав неправомірну вигоду для себе у сумі 5000 доларів США (що відповідно до даних НБУ станом на 28.10.2024 складало 206 567,5 гривень) від ОСОБА_11 за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Всупереч твердженням підозрюваного ОСОБА_7 , колегія суддів зауважує на тому, що обґрунтованість підозри у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченому ч. 3 ст. 369-2 КК України на даному етапі досудового розслідування підтверджується долученими до клопотання матеріалами провадження, зокрема заявою про вчинення кримінального правопорушення; протоколами допиту свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , протоколом затримання в порядку ст. 208 КПК України, підозрюваного ОСОБА_7 ; протоколом ідентифікації (огляду) та вручення грошових коштів від 28.10.2024; протоколом освідування особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 28.10.2024.

На переконання апеляційного суду, в даному випадку сукупності зібраних органом досудового розслідування у зазначеному провадженні доказів достатньо для формування стійкого переконання у причетності ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, тому підозра у вчиненні останнім зазначеного злочину є обґрунтованою.

Окрім того, колегія суддів також враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Водночас, апеляційний суд критично оцінює доводи підозрюваного ОСОБА_7 з приводу того, що заявлені у клопотанні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не є доведеними з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Як вбачається з обґрунтованих висновків слідчого судді, викладених в мотивувальній частині ухвали, в даному кримінальному провадженні продовжують існувати доведені прокурором та слідчим ризики, визначені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від органу досудового розслідування та/або суду; незаконного впливу на свідків; знищення, приховування або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що висновки про наявність ризиків та неможливість запобігання їм шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

На підставі аналізу матеріалів судового провадження, колегія суддів приходить до висновку про те, що у вказаному кримінальному провадженні дійсно має місце ризик переховування підозрюваного ОСОБА_9 від органу досудового розслідування та/або суду, який обумовлений тяжкістю покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим.

Більш того, апеляційний суд враховує специфіку інкримінованого злочину, що також свідчить про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Апеляційний суд критично оцінює аргументи підозрюваного з приводу необґрунтованості можливості існування вказаного ризику, оскільки слідчий суддя має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.

ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Колегія суддів також погоджує висновки слідчого судді щодо продовження існування ризику, який передбачений п.2) ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на спосіб вчинення злочину.

Окрім того, апеляційний суд не може виключити існування ризику, який передбачений п.3) ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на те, що досудове розслідування триває, здійснюється ряд необхідних слідчих дій.

Доводи підозрюваного ОСОБА_9 з приводу не підтвердження наведених слідчим суддею обставин щодо наявності у нього досвіду роботи в юридичній сфері та органах державної влади, колегія суддів вважає слушними натомість зауважує, що на даному етапі досудового розслідування вони не спростовують поза розумним сумнівом існування зазначених вище ризиків, в тому числі ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, з огляду на обставини інкримінуємого йому злочину.

Відтак, апеляційний суд робить висновок про те, що на даній стадії досудового розслідування процесуальна поведінка підозрюваного ОСОБА_7 вимагає виняткового контролю.

Окрім того, апеляційний суд також враховує суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ні слідчим суддею, ні апеляційним судом під час апеляційного розгляду скарги не встановлено.

Більш того, запобіжний захід застосований до ОСОБА_7 на визначений строк, а питання доцільності застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою буде перевірено слідчим суддею через нетривалий час в порядку, передбаченому ст. 194 КПК України.

При цьому, застосований до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід не є безальтернативним, оскільки слідчим суддею обґрунтовано була передбачена можливість застосування щодо нього альтернативного запобіжного заходу у виді застави.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які могли б стати підставою для скасування або зміни оскаржуваної ухвали апеляційним судом не встановлено.

Таким чином, зважаючи на вказані обставини, колегія суддів вважає, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_7 не суперечить ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», оскільки, незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після скоєння злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину постала перед компетентними органами.

Відповідно до приписів п. 1) ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги підозрюваного немає, тому ухвала слідчого судді підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 24, 177, 182, 183, 194, 199, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532, 615 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 20.12.2024 про продовження ОСОБА_7 , підозрюваному у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 28.01.2025 включно, із залишенням раніше визначеного розміру застави - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4