Постанова

від 16.01.2025 по справі 588/2607/23

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року м.Суми

Справа №588/2607/23

Номер провадження 22-ц/816/96/25

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Рунова В. Ю.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

сторони:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Кордюка Віталія Петровича

на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 06 березня 2024 року, повний текст якого складено 14 березня 2024 року, в складі судді Огієнка О.О., ухвалене у м. Тростянець,

в с т а н о в и в:

22 грудня 2023 року ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Андрієнко М.В., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Свої вимоги мотивувала тим, що з 11 жовтня 2008 року по 01 травня 2023 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 у відділі реєстрації актів цивільного стану Ярмолинецького районного управління, у період якого, 14 жовтня 2014 року ними був придбаний житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами загальною площею 67,2 кв.м., розташований по АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 5925010100:00:031:0539. Титульним власником майна за погодженням сторін вказано ОСОБА_2 , а оскільки будинок є спільно нажитим майном подружжя, позивачка звернулася до відповідача із пропозицією оформити 1/2 частину будинку на неї, але він відмовився. Ринкова вартість спірного житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами складає 446 100,00 грн.

Посилаючись на зазначені обставини просила суд визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину будинку розташованого по АДРЕСА_1 на земельній ділянці, кадастровий номер 5925010100:00:031:0539, а також стягнути з відповідача витрати пов`язані з розглядом справи, які складаються з судового збору в розмірі 2230,50 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн.

30 січня 2024 року ОСОБА_2 , через свого представника адвоката Кордюка В.П., подав зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання права власності на будинок (а.с. 56).

Свої вимоги мотивував тим, що сторони мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із батьком по АДРЕСА_1 , та перебуває на повному його утриманні. ОСОБА_1 вже тривалий час перебуває за межами України, жодним чином не приймає участі в житті дитини, не надає коштів, не цікавиться здоров`ям та навчанням, тому ОСОБА_2 було подано до суду позовну заяву про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини.

ОСОБА_2 не заперечує, що спірний житловий будинок було придбано у шлюбі, цей будинок є спільним майном подружжя та ОСОБА_1 , як колишня дружина, має право на частину у праві власності на будинок. Однак, враховуючи те, що їх спільна дитина проживає разом із батьком, а мати ухиляється від обов`язку матеріально утримувати сина, частка ОСОБА_2 повинна бути збільшена до 2/3 частин. Житлова площа будинку становить 34,6 кв.м. Норма житлової площі на одну особу встановлюється в розмірі 13,65 кв.м. Тому норма житлової площі на 3 осіб перевищує площу будинку, що буду ущемлювати права дитини. Враховуючи інтереси дитини, частка ОСОБА_1 у спільному майні має бути зменшена до 1/3 частини, однак виділити таку частину буде технічно неможливо без завдання шкоди господарському призначенню будівлі. Ринкова вартість житлового будинку розташованого по АДРЕСА_1 , складає 160742,00 грн.

Посилаючись на викладене, просив суд визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 , та присудити ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/3 частини житлового будинку у розмірі 53580,67 грн.

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 06 березня 2024 року первісний позов ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задоволено повністю.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину будинку, що розташований по АДРЕСА_1 на земельній ділянці, кадастровий номер 5925010100:00:031:0539.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2230,50 грн.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на будинок залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 адвокат Кордюк В.П., посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов ОСОБА_2 визнавши за ним право особистої приватної власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та присудити ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/3 частини житлового будинку у розмірі 53580,67 грн.

Не погоджується із твердженням суду про не доведення ОСОБА_2 наявності заборгованості по аліментах на дитину, оскільки рішення суду про стягнення аліментів на сина сторін набрало законної сили лише 23 лютого 2024 року, рішення у цій справі ухвалене 06 березня 2024 року, тому він не встиг пред`явити виконавчий лист до відділу ДВС на виконання.

Зазначає, що у спірному будинку житловою площею 34,6 кв.м. він проживає разом із сином, а позивачка претендує на частку у ньому, в такому разі норма житлової площі на 3-х осіб буде перевищувати житлову площу будинку, що буде ущемляти права їх дитини, тому будинок не можливо поділити.

Вказує, що у матеріалах прави відсутній висновок судово-будівельної експертизи, погодження з компетентними органами на можливість здійснення перепланувань та переобладнань при виділенні кожному із співвласників належної йому частки у спірному будинку згідно із запропонованим експертом варіантом, які повинні бути отримані та надані суду до ухвалення судового рішення. Відповідачем на підтвердження своєї позиції надано суду висновок щодо технічної неможливості поділу спірного об`єкта нерухомості. Із врахуванням інтересів дитини сторін, частка ОСОБА_1 у спільному майні подружжя має бути зменшена до 1/3 частини, що технічно не можливо виділити в натурі, без завдання неспівмірної шкоди майну, тому за доцільне буде визнати її право власності на таку частку будинку та присудити компенсацію вартості 1/3 частини житлового будинку.

Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не подано.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 адвоката Кордюка В.П., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 11 жовтня 2008 року по 01 травня 2023 року перебували у шлюбі, мають спільного син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (а.с. 11, 12, 79).

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 23 січня 2024 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів її заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 22 грудня 2023 року (а.с. 78).

За час шлюбу, 17 жовтня 2014 року, сторони придбали садибу, що розташована по АДРЕСА_1 , яка складається із земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1000 га, кадастровий номер 5925010100:00:031:0539, а також житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами загальною площею 67,2 кв.м., житловою площею 34,6 кв.м. Право власності на вказане майно було зареєстровано за ОСОБА_2 (а.с. 62-63, 65-67).

За даними довідки № 2475 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 16 грудня 2023 року, виданої відділом «ЦНАП» апарату Тростянецької міської ради, за адресою: пров. Разіна, 34 у м. Тростянець Охтирського району Сумської області, значаться зареєстрованими ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та їх син ОСОБА_3 (а.с. 64).

Згідно зі Висновком про вартість майна », від 28 листопада 2023, складеного Приватним підприємством Експертно-оціночна фірма «Апекс», ринкова вартість житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами загальною площею 67,2 кв.м., що розташований по АДРЕСА_1 , станом на 27 листопада 2023 складає 446100 грн (а.с. 13-25).

Відповідно до висновку про вартість квартири складеного ТОВ «КОНСАЛТИНГ-ЕКСПЕРТ І», від 30 січня 2024 року, ринкова вартість житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами загальною площею 67,2 кв.м., по АДРЕСА_1 , станом на 30 січня 2024 року складає 160742 грн (а.с. 68-77).

Згідно висновку ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ПРОМІНВЕСТБУД» від 24 січня 2024 за № 018-ВТП за технічними показниками об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 не може бути поділено (а.с. 61).

Факт перебування у шлюбі та придбання майна за час шлюбу сторонами визнається, тому такі обставини, відповідно до положень ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Задовольняючи первісний позов ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову про визнання права власності на будинок, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для визнання за ОСОБА_2 права особистої приватної власності на спірний житловий будинок та присудження позивачці-відповідачці компенсації вартості частини житлового будинку, оскільки сторони не дійшли згоди щодо отримання грошової компенсації та відповідна грошова сума не була внесена на депозитний рахунок суду, тому за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/2 частину спірного житлового будинку.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції в цій частині ухвалене правильне по суті рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За приписами ст.ст. 12, 81, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достовірність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні приписи містить ч.ч. 1, 2 ст. 60 СК України, відповідно до якої майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч. 1 ст. 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно із ст. 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Зі змісту роз`яснень п.п. 23, 24 постанови Пленуму ВСУ від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Згідно ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Згідно ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Відповідно до висновків Верховного Суду викладених у постанові від 26 лютого 2024 року у справі № 754/16992/15-ц, обов`язок доведення обставин, які б вказували на наявність підстав для відступлення від рівності часток подружжя у праві спільної власності покладається на особу, яка ініціює питання про збільшення частки у спільному сумісному майні подружжя.

У постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 691/1240/18, провадження № 61-4680св23, зазначено, що згідно з усталеною судовою практикою щодо застосування частини п`ятої статті 71, статті 365 ЦК України суд визнає ідеальні частки подружжя в майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності, якщо один із подружжя не вчинив передбачених частиною п`ятою статті 71 СК України дій. Верховний Суд звертає увагу, що визнання права на половину частини спірного майна (визнання права на ідеальну частку у майні без його виділу в натурі) є поділом майна подружжя у розумінні частини першої статті 71 СК України, а тому суд може визнати право на частку у спільному майні подружжя за вказаних вище умов.

Виходячи із встановлених обставин справи та наведених норм матеріального права, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що за відсутності належних доказів підтвердження наявності заборгованості ОСОБА_1 по аліментах на сина, відсутності даних про розмір щомісячних витрат ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 та, що розмір отримуваних ним аліментів недостатній для забезпечення потреб дитини, не можливо зробити висновок про наявність передбачених ст. 70 СК України підстав для відступлення від засад рівності часток подружжя при вирішенні спору про поділ спірного будинку.

Судом правильно зазначено, що за встановлених обставин справи, враховуючи положення ст. 70 СК України, проживання дитини сторін з батьком ОСОБА_2 само по собі не є підставою для збільшення його частки у спільному майні подружжя.

Крім того, за змістом ч. 4 ст. 71 СК України згоду на отримання грошової компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно під час його поділу має надати той із подружжя, на чию користь таку компенсацію присуджує суд.

Цей припис узгоджується з приписом ч. 2 ст. 364 ЦК України, за змістом якого саме той співвласник, який бажає виділу, має надати згоду на одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки у неподільній речі

ОСОБА_1 згоди на отримання грошової компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на житловий будинок не надавала, її представник в суді першої інстанції заперечувала проти зустрічного позову, зазначала що питання про виділ частки в натурі не ставиться.

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання в апеляційній скарзі на незаконність ухвалення рішення у справі без врахування висновку судово-будівельної експертизи щодо можливості здійснення перепланувань та переобладнань при виділенні кожному із співвласників належної йому частки у спірному будинку, оскільки це питання вивчалося ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ПРОМІНВЕСТБУД» згідно з висновком якого № 018-ВТП від 24 січня 2024 року за № 018-ВТП, житловий будинок по АДРЕСА_1 за технічними показниками не може бути поділено (а.с. 61).

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про не співмірність майнових вимог ОСОБА_1 у праві власності на спірний будинок із розміром житлової площі будинку та кількістю проживаючих у ньому осіб, оскільки ці обставини не можуть обмежувати її право власності.

Апеляційний суд погоджується із рішенням суду першої інстанції про визнання за ОСОБА_1 на підставі ст.ст. 60, 69 СК України, права власності на 1/2 частину спірного будинку, придбаного сторонами під час шлюбу.

Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування судового рішення в оскаржуваній частині під час апеляційного провадження.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині та додаткове рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 367 - 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Кордюка Віталія Петровича залишити без задоволення.

Рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 06 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: О. І. Собина

В. Ю. Рунов