Ухвала

від 26.12.2007 по справі 20-5/016-12/022

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-5/016-12/022

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Ухвала

Іменем України

25 грудня 2007 року   Справа № 20-5/016-12/022

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Плута В.М.,

суддів                                                                      Горошко Н.П.,

                                                                                          Дугаренко О.В.,

секретар судового засідання                                        Рєвєнко М.Ю.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: Рєзник Юлії Валеріївни, довіреність № 32/10-011/2007 від 31.10.07;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя  Харченко І.А.) від 15.03.2005 у справі № 20-5/016-12/022

за позовом           закритого акціонерного товариства "Агробудпром" (вул. Гєловані, 11-41,Севастополь,99040)

до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя (вул. Пролетарська, 24,Севастополь,99014)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

                                                            ВСТАНОВИВ:

Постановою вищого господарського суду України від 27.11.2007 справу № 20-5/016-12/022 передано до Севастопольського апеляційного господарського суду для її розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 6 розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності    окружних та   апеляційних адміністративних   судів   адміністративні   справи,  підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують  у  першій  та апеляційній інстанціях відповідні місцеві  та  апеляційні господарські   суди   за   правилами   Кодексу   адміністративного судочинства України.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 15.03.2005 у справі № 20-5/016-12/022 позов задоволено.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000062340/0 від 30.01.04 про завищення закритим акціонерним товариством "Агробудпром" суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 30931,00 грн.

Стягнуто з Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя на користь закритого акціонерного товариства "Агробудпром" 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивовано тим, що об'єктом оподаткування є лише комісійна винагорода, отримана позивачем. Інші суми, отримані позивачем від комітенту не є об'єктом оподаткування. Договір комісії не визнано удаваною угодою.

Не погодившись з рішенням суду,  відповідач подав апеляційну скаргу (а. с. 41-44 т.3) та доповнення до неї (а. с. 90-93 т.3), в яких просить скасувати рішення суду, у позові відмовити, вважаючи рішенням прийняти з порушенням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

З відзиву на апеляційну скаргу (а. с. 55-57 т.3) слідує, що позивач не згоден з її доводами, тому що на підставі договору комісії (який не визнаний недійсним) отримав кошти для купівлі комісіонеру товарів, які не зобов'язаний включати до об'єкту оподаткування, та отримав комісійну винагороду, суму якої включив до оподаткування.

При цьому, обставини справи свідчать про те, що дана справа вже переглядалася апеляційною інстанцією, однак судовий акт з вирішенням спору по суті був скасований вищою інстанцією, у зв'язку з порушенням норм процесуального права.

Однак, судова колегія приймає до уваги те, що провадження у справі зупинялось з 27 липня 2005 року до 14 червня 2006 року у зв'язку з призначенням   судової експертизи (а. с. 99-105 т.3, 60-61 т.4). Таким чином, у даному розгляді справи, висновок судової експертизи апеляційною інстанцією приймається в якості доказу з наступним наданням відповідної оцінки та вирішенням питання щодо судових витрат за проведення судової експертизи.

Позивач у судове засідання не з'явився, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що чинне законодавство не обмежує коло представників юридичних осіб при розгляді адміністративної справи,  а також те, що згідно з пунктом 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб,  які беруть участь у справі,  належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду,  не перешкоджає  судовому  розгляду справи, судова колегія вважає можливим розглянути скаргу за відсутності позивача.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.12.2007 суддю Гонтаря В.І. замінено на суддю Горошко Н.П.

Повторно розглянувши справу у порядку статей 185, 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 30 січня 2004 року заступником керівника Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя на підставі акту перевірки №710\23-124 від 20 січня 2004 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000062340\0 про завищення платником податків товариством з обмеженою відповідальністю „Агробудпром” сум бюджетного відшкодування: за серпень 2001 року у сумі 20646,00 грн., за вересень 2001 року –504,00 грн., за жовтень 2001 року –9781,00 грн. (а. с. 8, 108-109 т.1).

З вказаного акту перевірки (а. с. 9-22 т.1 чи 70-72, 92- т.2) слідує, що позивач у серпні, жовтні і листопаді 2001 року без наявності документів вивозу за митну межу включив до експортних операцій поставку товарів  нерезиденту російській некомерційній організації „Добродійний фонд підтримки військовослужбовців Чорноморського флоту  „Дальній похід”, застосував до цих операцій нульову ставку податку на додану вартість, що привело до від'ємного значення податку і завищення суми бюджетного відшкодування у вказаних вище періодах і сумах.

Заперечення платника податків на акт перевірки залишені податковим органом без задоволення (а. с. 23-26 чи 135-136, 145-146 т.1, 44-45 т.2).

Згідно з податковими деклараціями з податку на додану вартість (а. с. 112-119 т.3) і  наданими 23 вересня 2003 року уточнюючими розрахунками (а. с. 35-43 т.2), книгами обліку придбання і продажу товарів (робіт, послуг) (а. с. 94 т.2, 79, 83, 140-158 т.3) та наданими позивачем податковими накладними (а. с. 28-34, 90, 96 т.2) позивач спочатку операції з передачі у серпні-жовтні 2001 року некомерційній організації „Добродійний фонд підтримки військовослужбовців Чорноморського флоту „Дальній похід”  товарів оподаткував за 20% ставкою, а потім відніс ці операції до експортних та застосував до них нульову ставку податку, що привело до від'ємного значення податку на додану вартість за серпень 2001 року у сумі 27635,00 грн., за вересень 2001 року –20097,00 грн., за жовтень 2001 року –13837,00 грн. (а. с. 36-43 т.2).

Обставини справи також свідчать про те, що 09 серпня 2001 року  комітент: некомерційна організація „Добродійний фонд підтримки військовослужбовців Чорноморського флоту „Дальній похід” і комісіонер –позивач, заключили договір комісії №9, за яким позивач зобов'язався за дорученням комітента вчинити поставку продукції і виконати роботи на ГРКР „Москва”. Комітент зобов'язався сплатити позивачу винагороду 5% від вартості товарів (а. с. 9-13 т. 2).

17 серпня 2001 року комітент на виконання договору комісії перерахував комісіонеру-позивачу 156000,00 російських рублів (що складає 284248,00 грн.), з яких 8838,00 грн. - комісійна винагорода. Факт перерахування комісіонером комітенту  коштів підтверджується банківськими документами  (а. с. 72 т. 1, а. с. 61 т.2).

Протягом серпня-жовтня 2001 року комісіонер виконав свої обов'язки та передав комітенту (поставив на  ГРКР „Москва”) придбаний у різних контрагентів товар вартістю 176750,00 грн., про що сторони склали акт від 12 листопада 2001 року (а. с. 71 т. 1 або 17 т. 2).

Про це також свідчать журнали-ордера, Головна книга (а. с.112-138 т. 3), фінансовий звіт (а. с. 139-140 т. 3), податкові накладні про придбання позивачем у серпні-жовтні 2001 року товару у різних контрагентів (а. с. 73-77 т. 2, 17-22, 80-82 т.3, 7-23 т. 4), товарні накладні цих контрагентів (а. с. 24-43 т. 4), надані позивачем товарні накладні (а. с. 73-81, 137-143 т.1 чи 19-27, 62-69 т. 2) і надані позивачем податкові накладні (а. с. 28-34, 90, 96 т. 2), книги обліку придбання і продажу товарів (робіт, послуг) позивача (а. с. 94 т. 2, 79, 83, 140-158 т. 3).

Комісіонер також виконав обов'язок зі сплати комітенту винагороди у розмірі 5% від вартості переданих товарів чи у сумі 8838,00 грн., що підтверджено платіжними документами (72 т.1 чи 61 т. 2), актом взаємних розрахунків (а. с. 18 т. 2) і про що додатково вказано у акті від 12 листопада 2001 року (а.с. 71 т.1 або 17 т. 2).

Відповідно до статті 395 Цивільного кодексу України (1963 року, який діяв на час складення і виконання вказаного договору) за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням іншої сторони (комітента) за винагороду здійснити одну чи кілька угод від свого імені за рахунок комітента.

Таким чином, договір комісії є договором надання послуг. Він відрізняється від схожого з ним договору купівлі-продажу, здійсненого через повіреного (статті 224 і 386 Цивільного кодексу України), у тому числі тим, що витрати (плата за придбаємий  товар) несе комітент.

Як слідує з висновків судового експерту позивач придбав за рахунок комітету у серпні-листопаді 2001 року товар вартістю 176157,70 грн., який був потім поставлений позивачем на ГРКР „Москва” (а. с. 47-55 т. 4).

Такий висновок зроблено судовим експертом на підставі первинних документів бухгалтерського та податкового обліків, а тому підстав не брати до уваги такі висновки судового експерту чи призначати повторну (чи додаткову) судову експертизу у апеляційного господарського суду не має.

Встановлені висновками судового експерта обставини (придбання позивачем товарів за рахунок комітенту, тобто у межах договору комісії) також підтверджуються іншими доказами, про що вказано вище.   

Той факт, що позивач додатково 17 серпня 2001 року заключив і отримав за кредитним договором з банківською установою кошти у сумі 30000,00 грн. на оплату продуктів харчування не оспорює той обставини, що позивач придбав у різних контрагентів товар для комісіонера та за його рахунок, тому що вартість придбаного для комітенту товару значно більша, ніж розмір отриманого кредиту. Також позивач здійснював інші операції з придбання товарів, які не відносяться до договору комісії (а. с. 78-79 т. 2).

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України „Про податок на додану вартість” об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Згідно з пунктом 1.4 того ж Закону, до продажу товарів не належать операції з передачі товарів у межах договорів комісії, у той ж час, продаж послуг це будь-які операції цивільно-правового характеру з надання послуг за компенсацію.

Таким чином, здійснені у серпні-жовтні 2001 року позивачем операції  передачі нерезиденту - некомерційній організації „Добродійний фонд підтримки військовослужбовців Чорноморського флоту „Дальній похід” (на ГРКР „Москва”), товарів вартістю 176157,00 грн. не є об'єктом оподаткування.

Помилкове віднесення платником податку цих операцій до оподаткування за нульовою ставкою не привело до заниження бази оподаткування, а тому у податкового органу не було підстав для визначення податкового зобов'язання і прийняття рішення про завищення бюджетного відшкодування.     

Слідує відмітити, що відповідно до акту перевірки  №17852\23-269 від 21 листопада 2002 року (а. с. 147-151 т. 1 або 14-16 т. 2) порушень валютного законодавства за вказаним договором контролюючим органом встановлено не було.

Апеляційний господарський суд згоден з податковим органом про те, що відповідно до підпункту 6.2.2 Закону України „Про податок на додану вартість” факт експортування товару за межи митної території України (у тому числі на військове морське судно іноземної держави) може бути підтверджений належно оформленою митною вантажною декларацією, якої позивач не мав.

Однак таки обставини, не мають значення, оскільки здійснені у вересні-жовтні 2001 року позивачем операції передачі нерезиденту (на військове морське судно іноземної держави) товар вартістю 176157,00 грн. не є об'єктом оподаткування і таки обставини податковий орган був зобов'язаний прийняти до уваги при здійснені перевірки і прийнятті оскарженого у судовому порядку податкового повідомлення-рішення.

Апеляційна інстанція вважає, що не є підставою для зміни (скасування) судового рішення доводи апеляційної скарги про те, що судом визнано недійсним податкове повідомлення-рішення про штрафні санкції, тоді як прийняте було податкове повідомлення-рішення про завищення суми бюджетного відшкодування. Тому що відповідно до письмових доказів, описової і мотивувальної частин судового рішення слідує, що предметом розгляду було податкове повідомлення-рішення про завищення бюджетного відшкодування. Крім того, згідно з ухвалою господарського суду міста Севастополя від 24 березня 2005 року (копії якої надіслані сторонам 25 березня 2005 року) судом першої інстанції вказана у апеляційній скарзі описка виправлена.

В процесі розгляду справи, позивач поніс судові витрати –3139,20 грн. за проведення судової експертизи, що підтверджено платіжними документами (а. с. 63-67 т. 4). А тому, такі витрати повинні буди відшкодовані за рахунок відповідача.                      

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду міста Севастополя є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1. ст. 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 15.03.2005 у справі № 20-5/016-12/022 залишити без змін.

3. Стягнути з Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста  Севастополя (99014, Севастополь, вул. Пролетарська, 24 ) на користь закритого акціонерного товариства „Агробудпром” (99040, Севастополь, вул.  Гєловані, 11-41,  код 20748574) судові витрати у сумі 3139,20 грн. за проведення судової експертизи.

4. Господарському суду міста Севастополя видати виконавчий документ.

Суд апеляційної інстанції роз`яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя                                        В.М. Плут

Судді                                                                      Н.П. Горошко

                                                                      О.В. Дугаренко