Постанова

від 15.01.2025 по справі 640/18338/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/18338/20 Суддя (судді) першої інстанції: Донець В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Бєлової Л.В.,

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Керімова К.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Інвест" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Інвест" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія-Інвест" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.02.2020 №0133050305.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2021, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 28.02.2020 №0133050305.

Постановою Верховного Суду від 20.12.2023 касаційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві задоволено, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2021 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджений наказом Міністерством аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489, (далі - Порядок № 489), що призвело до порушення основоположного принципу Верховенства права та одного з принципів податкового права - принципу презумпції правомірності рішень платника.

На думку апелянта, Порядок № 489 регулює виключно процедуру проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, у разі проведення такої оцінки після набуття ним чинності, тобто з 01.01.2017.

Апелянт наголошує, що згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у справі № 640/23439/20 у постанові від 07.02.2023 та у справі № 640/20750/21 у постанові від 14.09.2022, Порядок № 489 не передбачає жодних коригувань раніше проведених нормативних грошових оцінок земель, оскільки згідно з пунктом 1 розділу І "Загальні положення" даного Порядку, застосовується саме до процедур нормативної грошової оцінки земель населених пунктів. Тобто, Порядок регулює виключно процедуру проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, у разі проведення такої оцінки після набуття ним чинності, а саме: з 01.01.2017, не змінює та не скасовує проведені до його прийняття нормативні грошові оцінки населених пунктів, а отже, не може слугувати правовою підставою для отримання платником податків довідок (витягів) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Апелянт стверджує, що ТОВ «Мрія-Інвест» здійснювало розрахунок орендної плати за 2017-2019 роки на підставі довідок про розмір нормативної грошової оцінки земельних ділянок, які видані уповноваженим на той час державним органом Департаментом земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА). Саме на Землевласника (Орендодаця - Київську міську раду (Київську міську державну адміністрацію)) був покладений обов`язок щодо приведення кодів цільового призначення земельних ділянок. Однак, у 2015 році, видаючи довідки, на підставі яких Орендар сплачував орендну плату, Київська міська рада та Департамент земельних ресурсів не вжили заходів для приведення кодів цільового призначення земельних ділянок у відповідність до чинного законодавства та не повідомили про таку необхідність й позивача. Отже, внаслідок бездіяльності Орендодавця (Київської міської ради), останній отримав вигоду у вигляді зобов`язання позивача сплатити орендну плату у значно вищому розмірі ніж він мав би сплатити, у разі своєчасного приведення Орендодавцем кодів цільового використання земельних ділянок у відповідність до КВЦПЗ 2010 року.

Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставин відсутності у 2017, 2018 та 2019 роках договірних орендних правовідносин між позивачем та Київською міською радою, оскільки судовими рішеннями, які прийняті переважно у 2023 році, встановлений факт припинення у 2010 році договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:171:0036 та визнаний недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:171:0034 від 09.11.2005, а також, у зв`язку із закінченням строку дії договору, з 11.04.2016 припинено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:171:0069.

За таких обставин відсутність договорів оренди земельних ділянок означає неможливість нарахування орендної плати та породжує, за умови продовження користування земельною ділянкою особою після закінчення договору оренди землі, інші правовідносини, які врегульовані главою 83 Цивільно кодексу України (Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави).

Отже, на переконання апелянта податкове-повідомлення рішення щодо нарахування орендної плати може бути прийнято виключно у разі наявності діючих договорів оренди, в іншому випадку вони є протиправними.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Інвест" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Інвест" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав.

Після надходження матеріалів справи до суду, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 15 січня 2025 року.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Мрія-Інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податкових зобов`язань з орендної плати за землю за 2017, 2018, 2019 роки, за результатами якої складено акт від 28.01.2020 №18/1-26-15-05-03-05-10/32670462.

В акті перевірки контролюючим органом встановлено порушення платником податків вимог підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271, пунктів 286.2, 286.4 статті 286 Податкового кодексу України, що призвело до заниження орендної плати, яка підлягає сплаті до бюджету, в загальній сумі 51055031,39 грн., у тому числі за 2017 рік на суму 12671373,37 грн., за 2018 рік на суму 18460480,61 грн., за 2019 рік на суму 19923177,41 грн.

Позивачем 14.02.2020 подано заперечення на акт перевірки від 28.01.2020 №18/1-2-15-05-03-05-10/32670462, яке рішенням Головного управління ДПС у м. Києві від 02.03.2020 залишено без задоволення, акт перевірки - без змін.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.02.2020 №0133050305, яким збільшено суму грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб на 47979572,52 грн., з них за податковим зобов`язанням 38383658,02 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9595914,50 грн.

Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням Головного управління ДПС у м. Києві, оскаржив його в адміністративному порядку, подавши до Державної податкової служби України скаргу від 16.03.2020.

Рішенням про результати розгляду скарги від 06.07.2020 №21037/6/99-00-06-02-06-06 Державною податковою службою України залишено без змін податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 28.02.2020 №0133050305, скаргу ТОВ "Мрія-Інвест" - без задоволення.

Під час нового розгляду адміністративної справи, у тому числі в суді апеляційної інстанції, сторонами не заперечувались обставини надання ТОВ "Мрія-Інвест" в оренду земельних ділянок:

8000000000:90:171:0034 на підставі договору від 09.11.2005 (рішення Київської міської ради від 07.07.2005 №608/3184) по просп. Миколи Бажана та вул. Ревуцького (в районі озера Вирлиця) у Дарницькому районі міста Києва, розміром 197194 кв.м., цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-розважального та офісно-виставкового комплексу у складі багатофункціональної планувальної структури;

8000000000:90:171:0069 на підставі договору від 11.04.2008 (рішення Київської міської ради від 12.07.2007 №1064/1725) по просп. Миколи Бажана та вул. Ревуцького (в районі озера Вирлиця) у Дарницькому районі міста Києва, розміром 4,0996 га., цільове призначення - для благоустрою прилеглої території без права капітального будівництва;

8000000000:90:171:0036 на підставі договору від 13.10.2005 (рішення Київської міської ради від 07.07.2005 №608/3184) по просп. Миколи Бажана та вул. Ревуцького (в районі озера Вирлиця) у Дарницькому районі міста Києва, розміром 197194 кв.м., цільове призначення - для благоустрою прилеглої території озера.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.02.2020 №0133050305.

Як зазначалось, за наслідками первинного розгляду справи, позовні вимоги були задоволені.

Водночас, після перегляду справи Верховним Судом, остання направлена до суду першої інстанції на новий розгляд.

Зокрема, підставою для направлення справи до суду першої інстанції на новий розгляд послугувало те, що суди попередніх інстанцій не перевірили наявність/відсутність підстав для застосування коефіцієнту функціонального призначення земельної ділянки на рівні 3,0 при здійсненні контролюючим органом розрахунку грошового зобов`язання з орендної плати з огляду на відсутність до вересня 2019 року у Державному земельному кадастрі актуальної інформації щодо коду КВЦПЗ для земельних ділянок.

Суд першої інстанції за наслідками повторного розгляду справи у задоволенні адміністративного позову відмовив та зазначив, що контролюючим органом правомірно застосовано коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки - 3,0 з липня 2018 року (набрання чинності наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27.03.2018 №162) до вересня 2019 року (внесення змін до Державного земельного кадастру щодо використовуваних позивачем земельних ділянок).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні відносини у цій справі виникли з приводу сплати позивачем в повному розмірі грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб, що врегульовано, зокрема, Податковим кодексом України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин. ПК України).

Так, згідно зі статтею 14 ПК України:

дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону (підпунктом 14.1.42 пункту 14.1).

земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів підпункт 14.1.72 пункту 14.1);

землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (підпункт 14.1.73 пункту 14.1).

За змістом 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Статтею 271 ПК України встановлено:

базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено (пункт 271.1);

рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (пункт 271.2).

Відповідно до пункту 274.1 статті 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Пунктом 286.1 статті 286 ПК України визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Законом України "Про Державний земельний кадастр" 07.07.2011 №3613-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено:

до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку (частина перша статті 15);

зміни до відомостей про земельну ділянку (крім випадків, визначених у частині другій цієї статті) вносяться до Поземельної книги за заявою власника або користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на підставі документації, передбаченої цим Законом (частина третя статті 26);

відомості з Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру (частина перша статті 38);

в разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення (пункт 4 розділу VІІ "Прикінцеві та перехідні положення").

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Мрія-Інвест" здійснювало розрахунок орендної плати за 2017-2019 роки на підставі довідок про розмір нормативної грошової оцінки земельних ділянок (а.с.124-126, т. 1):

№Ю-15664/2015 (від 15.10.2015 №1282) (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:90:171:0034) - Кф 0,50, розмір нормативної грошової оцінки - 72971191,04 грн.;

№Ю-15663/2015 (від 15.10.2015 №1283) (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:90:171:0036) - Кф 0,50, розмір нормативної грошової оцінки - 21 504 953,48 грн.;

№Ю-15660/2015 (від 15.10.2015 №1284) (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:90:171:0069) - Кф 0,50, розмір нормативної грошової оцінки - 17212656,06 грн.

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548 (набрав чинності 15.02.2011) затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель (КВЦПЗ 2010 року).

Верховний Суд, направляючи цю справу на новий розгляд, зазначив, що з набранням чинності наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548 при веденні Державного земельного кадастру та державного реєстру земель, а також при функціонуванні автоматизованої системи державного земельного кадастру обов`язковою до використання була саме КВЦПЗ 2010 року.

З 01.01.2017 процедура проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів визначена "Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів", затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства від 25.11.2016 №489, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.12.2016 за №1647/29777 (Порядок №489).

Пунктом 5 розділу ІІ Порядку № 489 визначено, що коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі КВЦПЗ 2010 року.

Відповідно до примітки 2 до Додатку 1 Порядку №489 у разі якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27.03.2018 №162 (набрав чинності від 17.07.2018) внесено зміни до додатка 1 Порядку №489: цифри "2,0" замінено цифрами "3,0".

Отже, з 01.01.2017 визначення Кф знаходиться у прямій залежності від коду КВЦПЗ 2010 року, відомості про який містяться у Державному земельному кадастрі. У разі відсутності таких відомостей при розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки має застосовуватись Кф "2,0", а з 17.07.2018 - "3,0".

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 08.04.2021 у справі №160/10137/19, від 01.04.2021 у справі №160/8847/19, від 07.12.2020 у справі №817/1795/17, від 27.01.2020 у справі №804/886/18.

У постанові від 12.07.2021 у справі №640/9862/20 Верховний Суд визнав помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що Порядок №489 повинен застосовуватися до процедур нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, які будуть проводитися з 01.01.2017 і не передбачає жодних коригувань раніше проведених нормативних грошових оцінок земель. Також у цій постанові Верховний Суд підтримав усталену позицію, що саме власник земельної ділянки або землекористувач має бути зацікавлений у тому, щоб відомості в Державному земельному кадастрі були повними і достовірними, для чого таким суб`єктам надано право на отримання витягів (без обмеження кількості звернень за ними) та внесення змін до відомостей про земельну ділянку. Тому, саме орендар як землекористувач, мав бути зацікавлений у тому, щоб у Державному земельному кадастрі були наявні відомості щодо цільового призначення земельних ділянок за кодами КЦВПЗ 2010.

Водночас Верховний Суд у постанові від 12.07.2021 справа №640/9862/20 сформулював висновок, відповідно до якого видача витягу про нормативну грошову оцінку конкретної земельної ділянки є способом відображення вартісного показника грошової оцінки цієї земельної ділянки на підставі існуючої у Державному земельному кадастрі інформації щодо неї та із використанням законодавчо встановлених показників, зокрема і показника Кф, який характеризує її функціональне використання. Отже, цей вартісний показник об`єктивно існує та може бути обрахований безвідносно до додержання форми такого витягу, чи його відкликання. При цьому, показник Кф не обчислюється самостійно органами Держгеокадастру чи іншими суб`єктами владних повноважень, а лише застосовується відповідно до встановленого порядку. Тому, зміст витягу не може змінювати дійсну нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а правомірність його формування може бути перевірена, зокрема у судовому порядку.

Колегія суддів наголошує, що визначені Порядком №489 коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки (Кф), підлягали врахуванню і застосуванню позивачем при здійсненні розрахунку річної суми платежу за користування земельними ділянками з 01.01.2017.

Неотримання позивачем нових витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок станом на час подання податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017, 2018, 2019 роки не може нівелювати вимоги Порядку №489 в частині застосування відповідного коефіцієнту.

У період з 01.01.2017 по вересень 2019 року актуальна інформація до даних Державного земельного кадастру щодо коду КВЦПЗ для земельних ділянок землекористувачем (позивачем) не внесена.

У силу приписів статті 26 Закону України "Про Державний земельний кадастр" саме власнику земельної ділянки або землекористувачу надано право на внесення змін до Державного земельного кадастру, натомість, посадові особи Держгеокадастру законодавчо не наділені правом на здійснення певних коригувань за власною ініціативою.

Отже, землекористувач і несе певний тягар негативних для себе наслідків у разі, якщо відомості Державного земельного кадастру не приведені у відповідність до вимог чинного законодавства з його вини (постанова Верховного Суду від 27.01.2020 справа №804/886/18).

Саме власник земельної ділянки або землекористувач має бути зацікавлений у тому, щоб відомості в Державному земельному кадастрі були повними і достовірними, для чого таким суб`єктам надано право на отримання витягів (без обмеження кількості звернень за ними) та внесення змін до відомостей про земельну ділянку.

Тому, саме позивач, як землекористувач, мав бути зацікавлений у тому, щоб у Державному земельному кадастрі були наявні відомості щодо цільового призначення земельних ділянок за кодами КЦВПЗ 2010.

При цьому, з моменту набрання чинності наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, яким затверджено КЦВПЗ 2010 року, у позивача було достатньо часу для звернення до Державного земельного кадастру із заявою про внесення змін щодо кодів цільового призначення земельних ділянок.

Натомість, позивачем такі дії були вчинені платником у вересні 2019 року.

Як зазначалось, з 01.01.2017 визначення Кф знаходиться у прямій залежності від коду КВЦПЗ 2010 року, відомості про який містяться у Державному земельному кадастрі. У разі відсутності таких відомостей при розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки має застосовуватись Кф "2,0", а з 17.07.2018 - "3,0".

Зі змісту акта перевірки від 28.01.2020 №18/1-26-15-05-03-05-10/32670462 вбачається, що контролюючий орган зазначив про необхідність застосування Додатку 1 Порядку №489, якими передбачено застосування коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки 3,0 (до 17.07.2018 - 2,0).

Згідно з розрахунком нормативної грошової оцінки земельних ділянок до акту перевірки 28.01.2020 №18/1-26-15-05-03-05-10/32670462 (а.с.57-59, т. 2), контролюючим органом використано коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки - 2,0 та 3,0 на підставі листа від 29.08.2019 №8-26-0.10-4325/2-19 ГУ Держгеокадастру у м. Києві та витягів: від 15.01.2019 №153/86-19 земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:171:0034; від 30.05.2019 №3726/86-19 земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:171:0036;- від 22.02.2019 №2359/86-19 земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:171:0069.

Згідно з листом від 29.08.2019 №8-26-0.10-4325/2-19 ГУ Держгеокадастру у м. Києві на підставі приміток 2 до Додатку 1 Порядку №489 підлягав застосуванню коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки - 3,0 (до 17.07.2018 - 2,0) (а.с.63-66, т.2).

Також у вказаному листі зазначено, що за період з 01.01.2017 по теперішній час виготовлено витяги:

від 15.01.2019 №153/86-19 земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:171:0034, згідно з яким нормативно грошова оцінка земельної ділянки з коефіцієнтом, який характеризується функціональне використання земельної ділянки (Кф),, дорівнює 3,0;

від 30.05.2019 №3726/86-19 земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:171:0036 - Кф - 3,0;

від 22.02.2019 №2359/86-19 земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:171:0069 - Кф - 3,0.

Згідно з листом від 24.12.2019 № 8-26-0.10-6145/2-19 ГУ Держгеокадастру у м. Києві (а.с.60-62, т. 2) Державним кадастровим реєстратором ГУ Держгеокадастру у м. Києві внесені відомості до Державного земельного кадастру в частині коду цільового призначення земельних ділянок щодо земельних ділянок:

у кадастровий номер 8000000000:90:171:0034 від 12.09.2019 (код 03.10);

у кадастровий номер 8000000000:90:171:0036 від 12.09.2019 (код 07.01);

у кадастровий номер 8000000000:90:171:0069 від 17.09.2019 (код 03.15).

Крім того, у вказаному листі зазначено, що після приведення коду цільового призначення земельних ділянок у відповідність до КВЦПЗ -2010 ГУ Держгеокадастру у м. Києві виготовлено витяги за кадастровими номерами:

8000000000:90:171:0034 від 25.09.2019 № 4820/86-19 - Кф - 2,5;

8000000000:90:171:0036 від 20.09.2019 № 4795/86-19, № 4796/86-19, від 24.09.2019 № 4803/86-19, від 26.09.2019 № 4855/86-19 - Кф - 0,5;

8000000000:90:171:0069 від 20.09.2019 № 4785/86-19, від 24.09.2019 № 4802/86-19 - Кф - 0,7.

Отже, оскільки позивач у період з 01.01.2017 по вересень 2019 року актуальну інформацію до даних Державного земельного кадастру щодо коду КВЦПЗ для земельних ділянок не вносив, то контролюючий орган правомірно за період з 01.01.2017 по вересень 2019 року застосував коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки - 2,0 та 3,0 у відповідний період.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що контролюючий орган обґрунтовано збільшив грошове зобов`язання з орендної плати за землю та правомірно прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Отже, підстави для задоволення позову відсутні.

Посилання апелянта на правові висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 07.02.2023 у справі № 640/23439/20 та від 14.09.2022 у справі № 640/20750/21, щодо відсутності підстав отримувати новий витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки після прийняття Порядку№489 та можливість здійснювати розрахунок податкових зобов`язань на підставі довідок (витягів) з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, отриманих в 2015- 2016 роках, колегія суддів вважає безпідставним та не враховує такі висновки, оскільки справа, що розглядається, Верховним Судом направлена на новий розгляд, а згідно з положеннями ч. 5 ст. 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки щодо відсутності у 2017, 2018 та 2019 роках договірних орендних правовідносин між позивачем та Київською міською радою, які мають визначальне значення для сплати орендної плати за землю, адже судовими рішеннями встановлений факт припинення у 2010 році договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:171:0036 та визнаний недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:171:0034 від 09.11.2005, а також з 11.04.2016 припинено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:171:0069, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки у спірному випадку йдеться про неналежне виконання платником податків обов`язку зі сплати грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб за земельні ділянки, яке Товариство нараховувало самостійно, користуючись земельним ділянками. Контролюючий орган здійснив лише донарахування грошового зобов`язання у зв`язку з неправильним обчисленням орендної плати за землю. Цю обставину представник позивача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції не заперечував. Тому, питання щодо наявності договірних орендних правовідносин не є спірним.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а тому не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Інвест" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 20 січня 2025 року.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді В.О. Аліменко,

Н.В. Безименна