Ухвала

від 20.01.2025 по справі 320/5499/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про повернення касаційного провадження

20 січня 2025 року

м. Київ

справа № 320/5499/24

адміністративне провадження № К/990/51191/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Коваленко Н.В., перевіривши касаційну скаргу Колективного підприємства "Фірма "Берегиня-94" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.07.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2024 у справі за позовом Колективного підприємства "Фірма "Берегиня-94" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Департаменту територіального контролю виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання протиправними та скасування приписів, стягнення матеріальної і моральної шкоди та збитків,

У С Т А Н О В И В:

Колективне підприємство "Фірма "Берегиня-94" у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту територіального контролю виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати припис Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 08 серпня 2023 року №2320827;

- визнати протиправним та скасувати припис Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 08 серпня 2023 року №2320825;

- визнати протиправним та скасувати припис Комунального підприємство "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 08 серпня 2023 року №2320828;

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Департаменту територіального контролю виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), оформленого дорученням від 18 серпня 2023 року №064-3667 в частині демонтажу шлагбауму та дизельного генератора (пункти 6, 7, 8);

- стягнути з Департаменту територіального контролю виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь позивача матеріальну шкоду в сумі 378 360,87 грн;

- стягнути з Департаменту територіального контролю виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь позивача збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 1 353 665,38 грн;

- стягнути з Департаменту територіального контролю виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь позивача моральну шкоду в сумі 20 000,00 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11.07.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2024, в задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Колективне підприємство "Фірма "Берегиня-94" у формі товариства з обмеженою відповідальністю подало касаційну скаргу.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, Суд виходить із такого.

Судом першої інстанції призначено та розглянуто справу за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та прийнятих в порядку загального позовного провадження, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у таких справах, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правову позицію Верховного Суду, яка сформована в постанові від 11.11.2020 у справі №826/17074/18.

Проте скаржник обмежився лише цитуванням окремих пунктів постанови Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №826/17074/18 та не аргументував, у чому саме полягає помилка суду першої та апеляційної інстанцій у застосуванні відповідної норми права, а також не пояснив, як, на його думку, ця норма повинна була бути застосована. Крім того, скаржник не конкретизував, у чому саме полягає схожість правовідносин між справами, в яких викладено висновки Верховного Суду, та обставинами справи, що розглядається.

Додатково заявник навів перелік постанов Верховного Суду від 28.05.2019 у справі №826/9030/17, від 10.07.2019 у справі №826/6063/18, від 26.05.2020 у справі №826/13792/16, та від 05.10.2020 у справі №755/12736/17, які, на його думку, стосуються аналогічних правовідносин. Однак наведення цих постанов було здійснено без належного обґрунтування їхньої релевантності до обставин даної справи.

Колегія суддів наголошує, що позивач не сформулював чіткого переліку норм права чи висновків Верховного Суду, які, на його думку, залишилися без належної оцінки судами попередніх інстанцій, а також не довів існування подібності правовідносин між справами, на які він посилається, та обставинами розглядуваної справи.

Для відкриття касаційного провадження заявник зобов`язаний не лише зазначити постанови Верховного Суду, але й обґрунтувати їх застосовність до конкретних обставин справи та довести, що судом апеляційної інстанції ці правові висновки не були враховані.

Суд наголошує, що формальне зазначення постанов Верховного Суду, зокрема шляхом цитування окремих їх абзаців, не відповідає вимогам щодо належного обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження судових рішень.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, зводяться до переоцінки доказів і свідчать про незгоду позивача із правовою оцінкою судів щодо обставин справи, які суди встановили у процесі її розгляду. Водночас за приписами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи, нормативно-правові акти, а також позицію скаржника про те, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено судове рішення з порушенням вимог чинного законодавства України, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.

Керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Колективного підприємства "Фірма "Берегиня-94" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.07.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2024 у справі за позовом Колективного підприємства "Фірма "Берегиня-94" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Департаменту територіального контролю виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання протиправними та скасування приписів, стягнення матеріальної і моральної шкоди та збитків, - повернути особі, яка її подала.

2. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не оскаржується.

Суддя Н.В. Коваленко