Постанова

від 11.11.2024 по справі 727/8244/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2024 року

м. Чернівці

cправа № 727/8244/24

провадження № 22-ц/822/917/24

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Половінкіної Н. Ю.

суддів Височанської Н.К., Лисака І.Н.

секретаря Скулеба А.І.

з участю представника скаржника Мельник Степанії Георгіївни

учасники справи:

скаржник ОСОБА_1

стягувач ОСОБА_2

суб`єкт оскарження державний виконавець Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Боднар Андрій Вікторович

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мельник Степанія Георгіївна, на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09 вересня 2024 року, головуючий у першій інстанції Терещенко О.Є.

ВСТАНОВИВ

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Мельник С.Г. у серпні 2024 року звернувся до суду зі скаргою на неправомірні дії державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Боднара А.В. та зняття арешту з коштів боржника.

Зазначав, що на виконанні державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Боднара А.В. знаходиться виконавче провадження 74981773 з виконання виконавчого листа №727/4144/23, виданого Шевченківським районним судом м. Чернівці 10 квітня 2024 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі по 2500 грн на кожну дитину щомісячно.

Державним виконавцем Другого відділу Державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного Міжрегіонального управління Мінстерства юстиції Боднар А.В. не надсилалася ОСОБА_1 , постанова про відкриття виконавчого провадження.

Однак, постановою державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Боднар А.В. від 18 червня 2024 року накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 , які знаходяться на його рахунках.

Звернувся до державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Боднар А.В. з заявою від 03 липня 2024 року про скасування постанови в частині накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на його рахунку для виплат, через відсутність заборгованості з сплати аліментів та надав оригінали квитанцій сплати аліментів щомісячно, просив провести перерахунок заборгованості.

За повідомленням державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Боднар А.В. від 23 липня 2024 року №6330817 у зв`язку з надходженням заяви стягувача ОСОБА_2 від 25 червня 2024 року про не отримання від ОСОБА_1 коштів в рахунок аліментів за період з 27 квітня 2024 року по 25 червня 2024 року не можуть братись до уваги квитанції, які не можливо ідентифікувати за відсутністю відомостей про отримувача коштів та призначення платежу.

Посилався на неправомірність дій державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Боднар А.В. щодо накладення арешту на рахунки ОСОБА_1

ОСОБА_2 під час розгляду справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів визнано сплату ОСОБА_1 аліментів на її картку після розірвання шлюбу.

На виконання рішення суду продовжує сплачувати на ту ж карту ОСОБА_2 двічі на місяць аліменти на утримання дітей.

Просив визнати дії державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Боднар А.В. щодо відмови у перерахунку суми заборгованості у виконавчому провадженні № 74981773 від 13 травня 2024 року неправомірними.

Визнати дії державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Боднар А.В. щодо винесення постанови про арешт коштів на рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 , картка для виплат НОМЕР_2 незаконними.

Зобов`язати державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Боднар А.В. здійснити повторний перерахунок заборгованості у виконавчому провадженні № 74981773 з урахуванням наданих боржником квитанцій про щомісячну сплату аліментів за період з квітня 2023 року до відкриття виконавчого провадження.

Зобов`язати державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Боднар А.В. зняти арешт з коштів з рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 , картка для виплат НОМЕР_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Шевченківськогорайонного судум.Чернівці від 09 вересня 2024 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мельник С.Г., з участю стягувача ОСОБА_2 на неправомірні дії державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Боднара А.В. відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мельник С.Г., в апеляційній скарзі просить ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 з участю стягувача ОСОБА_2 на неправомірні дії державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Боднар А.В. задовольнити.

Визнати дії державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Боднар А.В. щодо відмови у перерахунку суми заборгованості у виконавчому провадженні № 74981773 від 13 травня 2024 року неправомірними.

Визнати дії державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Боднар А.В. щодо винесення постанови про арешт коштів на рахунку ОСОБА_1 картка для виплат НОМЕР_3 незаконними.

Зобов`язати державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Боднар А.В. здійснити повторний перерахунок заборгованості у виконавчому провадженні № 74981773 з урахуванням наданих боржником квитанцій про щомісячну сплату аліментів за період з квітня 2023 року до відкриття виконавчого провадження.

Зобов`язати державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Боднар А.В. зняти арешт з коштів з рахунку ОСОБА_1 картка для виплат НОМЕР_3 .

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Зазначає, що судом першої інстанції не надано оцінку діям державного виконавця щодо належного виконання рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 05 квітня 2024 року у справі №727/4144/23.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівц від 05 квітня 2024 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів встановлено визнання ОСОБА_2 отримання аліментів за березень 2023 року, визнано судом аліментами на утримання дітей платежі, здійснені ОСОБА_1 у травні, червні, липні 2023 року.

Суд першої інстанції дійшов хибних висновків, що ОСОБА_1 не надав державному виконавцю належних доказів сплати аліментів на виконання рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 05 квітня 2024 року через здійснення переказу аліментів на утримання дітей на картковий рахунок матері ОСОБА_2 , а не на рахунок виконавчої служби.

При цьому судом першої інстанції не з`ясовано, що йдеться про сплату ОСОБА_1 аліментів у добровільному порядку до ухвалення рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 05 квітня 2024 року, тобто за період з квітня 2023 року до травня 2024 року. Після відкриття виконавчого провадження ОСОБА_1 продовжував сплачувати аліменти вже на рахунок, наданий державним виконавцем.

Відсутня домовленість між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про додаткові витрати на утримання дітей.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мельник С.Г., залишити без задоволення.

Стверджує, що за домовленістю з ОСОБА_1 останній до моменту визначення судом розміру аліментів погодився оплачувати додаткові витрати на дітей.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про відсутність домовленості між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про оплату додаткових витрат на дітей спростовуються квитанцією від 22 серпня 2023 року на суму 1000 грн, які ОСОБА_1 перерахував на стоматологічні послуги доньки.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 05 квітня 2024 року у справі №727/4144/23 встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відбулась домовленість у березні 2023 року про сплату аліментів на утримання дітей по 4000 грн, ОСОБА_2 визнано обставини здійснення ОСОБА_1 сплати аліментів у березні 2023 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 05 квітня 2024 року у справі №727/4144/23 постановлено стягувати аліменти з ОСОБА_1 з 27 квітня 2023 року, між тим боржник просить зобов`язати державного виконавця здійснити перерахунок суми заборгованості з врахуванням квитанцій, серед яких є квитанції за період до 27 квітня 2023 року.

Дії державного виконавця з складання розрахунку заборгованості є правомірними, враховуючи, що квитанції не містять прізвища отримувача коштів та призначення здійснених боржником платежів, а стягувач заперечила отримання цих коштів в якості аліментів, квитанції є нечитабельними.

Вважає, що скарга ОСОБА_1 в частині оскарження постанови державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Боднар А.В. від 18 червня 2024 року про накладення арешту на кошти підлягає залишенню без розгляду, оскільки ОСОБА_1 було відомо про наявність постанови щонайменше станом на 03 липня 2024 року.

Вимоги про зобов`язання вчинити дії не можуть бути пред`явлені до державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Боднар А.В., який мобілізований, у зв`язку з цим посадоі обов`язки не здійснює.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мельник С.Г., підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 на неправомірні дії державного виконавця, суд першої інстанції дійшов висновку, що державний виконавець Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Боднара А.В. при виконанні рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів діяв відповідно до вимог Закону і в межах своєї компетенції.

На обґрунтування таких висновків суд першої інстанції вказав, що державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Боднар А.В. вжито достатніх та дієвих заходів щодо примусового виконання рішення суду, використано передбачені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» права, зважаючи на принцип обов`язковості виконання рішень.

Крім того, боржник у виконавчому провадженні ОСОБА_1 надав державному виконавцю квитанції про грошові перекази стягувачу ОСОБА_2 , у яких відсутні відомості про призначення платежу, а тому державний виконавець правильно відмовив у зарахуванні цих сум в розрахунок заборгованості ОСОБА_1 по аліментам.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення наведеним нормам не відповідає.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 05 квітня 2024 року у справі №727/4144/23 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітній дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 2500 грн на кожну дитину з подальшою індексацією відповідно до закону з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 505 від прожиткового мінімуму на утримання кожної дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 29 листопада 2022 року до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 10 квітня 2024 року виправлено описку в рішенні Шевченківського районного суду м.Чернівці від 05 квітня 2024 року замість дати початку сплати аліментів 29 листопада 2022 року ухвалено вважати належним 27 квітня 2023 року.

Постановою державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Боднара А.В. від 13 травня 2023 року відкрито виконавче провадження 74981773 з виконання виконавчого листа №727/4144/23, виданого Шевченківським районним судом м. Чернівці 10 квітня 2024 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі по 2500 грн на кожну дитину щомісячно.

Державним виконавцем Другого відділу Державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного Міжрегіонального управління Мінстерства юстиції Боднар А.В. не надсилалася ОСОБА_1 , постанова про відкриття виконавчого провадження.

Постановою державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Боднар А.В. від 18 червня 2024 року накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 , які знаходяться на його рахунках.

Стягувач ОСОБА_2 18 червня 2024 року звернулася до державного виконавця з заявою про здійснення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів.

За заявою ОСОБА_2 начальнику Другого відділу Державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного Міжрегіонального управління Мінстерства юстиції від 25 червня 2024 року не отримувала від ОСОБА_1 коштів в рахунок сплати аліментів.

ОСОБА_1 звернувся до державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Боднар А.В. з заявою від 03 липня 2024 року про здійснення перерахунку заборгованості з сплати аліментів за весь період з квітня 2023 року, надавши оригінали квитанцій сплати аліментів, зняття арешту з рахунків.

За повідомленням державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Боднар А.В. від 23 липня 2024 року №6330817 у зв`язку з надходженням заяви стягувача ОСОБА_2 від 25 червня 2024 року про не отримання від ОСОБА_1 коштів в рахунок аліментів за період з 27 квітня 2024 року по 25 червня 2024 року не можуть братись до уваги квитанції, які не можливо ідентифікувати за відсутністю відомостей про отримувача коштів та призначення платежу.

На підставі розрахунку державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Боднар А.В. від 19 серпня 2024 року заборгованість зі сплати аліментів боржника ОСОБА_1 складає 68972 грн 30 коп.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Частиною п`ятоюстатті 124 Конституції Українипередбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

У пункті 9 частини третьоїстатті 129 Конституції Українидоосновних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першоюстатті 18 ЦПК Українипередбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини «Матківська проти України» (№38683/04) зазначено про те, що судовий розгляд і виконавче провадження - це перша та друга стадії загального провадження, які стосуються тривалості провадження; виконання рішення є другим етапом судового провадження, а також що реалізоване право знаходить свою ефективну реалізацію саме у момент виконання.

Відповідно до пункту 40 рішення Європейського суду з прав людини «Горнсбі проти Греції», право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок («Hornsby v. Greece» № 18357/91).

Конституційний Суд України неодноразово підкреслював, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 225.04.2012 №11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013).

Зокрема, у рішенні №2-р(II)/2019 від 15.05.2019 Конституційний Суд України наголосив, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв`язку із внесеннямЗаконом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 №1401-VIIIзмін доКонституції Українита доповненням її, зокрема, статтею 129-1, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2020 року у справі № 488/3753/17-ц (провадження № 61-17011сво19) зроблено висновок про те, що розгляд процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб) є виконанням судових рішень, як заключного етапу у процесі реалізації захисту цивільних прав.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Відповідно до положень частини 1статті 447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з частиною першоюстатті 74 Закону України «Про виконавче провадження»рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Положення наведених статей дають підстави для висновку, що до суду можуть бути оскаржені не тільки дії державного виконавця, а й бездіяльність.

У пункті 20 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз`яснено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути лише рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

За змістом частини 3 статті 451 ЦПК якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчиненні відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до абзацу 5 пункту 18 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність було прийнято або вчинено відповідно до закону, у межах повноважень суб`єкта оскарження і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. При цьому, визнаючи доводи скарги необґрунтованими і відмовляючи в її задоволенні, суд має зазначити в ухвалі, у зв`язку з чим і на підставі яких саме норм закону він дійшов такого висновку.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З огляду на наведене дотриманнямЗакону України «Про виконавче провадження», інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цього Закону, які є обов`язковими при вчиненні виконавчих дій є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов`язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження та балансу їх інтересів.

ОСОБА_1 , звертаючись зі скаргою до суду стверджував, що дії державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Боднар А.В. щодо відмови у перерахунку суми заборгованості у виконавчому провадженні № 74981773, щодо винесення постанови від 18 червня 2024 року про арешт коштів на рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 , картка для виплат НОМЕР_2 є незаконими, порушують право на виконання судового рішення.

Верховний Суд у постанові від 08 квітня 2024 року у справі № 522/19803/15-ц (провадження № 61-18661св23) зазначив, що частиною першою та третьою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частки від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України.

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом (частина третя статті 195 СК України).

За змістом пункту 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня

2012 року № 512/5, виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.

Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 СК України.

Системний аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що законодавець визначив обов`язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами і водночас імперативно закріпив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мельник С.Г., що сформований державним виконавцемдержавного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Боднар А.В. розрахунок заборгованості з аліментів по виконавчому листу № 749817731 є незаконним, оскільки не враховано суму грошових коштів, які сплачено з квітня 2023 року по червень 2024 року.

За повідомленням державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Боднар А.В. від 23 липня 2024 року №6330817 у зв`язку з надходженням заяви стягувача ОСОБА_2 від 25 червня 2024 року про не отримання від ОСОБА_1 коштів в рахунок аліментів за період з 27 квітня 2024 року по 25 червня 2024 року не можуть братись до уваги квитанції, які не можливо ідентифікувати за відсутністю відомостей про отримувача коштів та призначення платежу.

ОСОБА_1 до матеріалів справи додано квитанції за період з квітня 2023 року по червень 2024 року про поповнення рахунку ОСОБА_2 , з яких вбачається періодична сплата двічі на місяць коштів.

Частиною третьоюстатті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень»передбачено, що суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 05 квітня 2024 року у справі №727/4144/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відбулась домовленість у березні 2023 року про сплату аліментів на утримання дітей по 4000 грн, ОСОБА_2 визнано обставини здійснення ОСОБА_1 сплати аліментів у березні 2023 року.

Суд прешої інстанції, відмовляючи у скарзі ОСОБА_1 , виходив з того, що оскільки у наданих ОСОБА_1 квитанціях про перерахування коштів на картковий рахунок стягувача ОСОБА_2 не зазначено призначення платежу сплати аліментів, такі квитанції не повинні враховуватись державним виконавцем при складенні розрахунку заборгованості боржника ОСОБА_1 зі сплати аліментів.

Натомість, сплата боржником ОСОБА_1 на користь стягувача ОСОБА_2 грошових коштів у спірний період здійснювалась зі сталою періодичністю двічі на місяць, що відповідає періоду сплати аліментів на утримання дітей.

При цьому стягувачем ОСОБА_2 визнаються обставини сплати боржником ОСОБА_1 на її картковий рахунок грошових коштів у спірний період.

Разом з тим стягувач ОСОБА_2 вказувала, що не отримувала від боржника ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей, стверджуючи, що кошти, які перераховувались ОСОБА_1 , є сплатою додаткових витрат на утримання дітей.

Проте у справі відсутні докази існування інших зобов`язань ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 , що є відмінними від зобов`язань зі сплати аліментів на підставі рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 05 квітня 2024 року

Реалізовуючи стандарт переважаючої переконливості в оцінці обставин справи, що переглядається, та доказів, поданих учасниками справи, квитанції без зазначення призначення платежу «аліменти», надані на підтвердження сплати боржником на користь стягувача аліментів, також мали бути враховані державним виконавцем при обрахунку заборгованості ОСОБА_1 за аліментами, оскільки доказів на підтвердження наявності інших зобов`язань боржника перед стягувачем у матеріалах справи немає, як і не надано доказів відмови останньої від отримання грошових переказів від боржника, що також у сукупності з іншими доказами доводить, що грошові кошти, сплачені ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , є саме аліментами на дітей.

Подібний правовий висновок викладено у Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі № 642/6906/16-ц (провадження 61-26229св18), від 17 травня 2023 року у справі № 199/2951/21 (провадження № 61-1769св23).

Відповідно до частини першої статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 05 квітня 2024 року стягнуто аліменти з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , починаючи з 27 квітня 2023 року.

Чинне законодавство не передбачає права та обов`язку у державного виконавця вимагати від боржника надання квитанцій із зазначенням призначення грошових переказів на ім`я стягувача й не враховувати безпосередньо копії наданих квитанцій.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі № 642/6906/16-ц (провадження № 61-26229св18), від 18 листопада 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-7500св20).

У постанові Верховного Суду від 01 серпня 2019 року в справі№ 642/6906/16-ц суди дійшли висновків, що відсутність інших, окрім аліментних, грошових зобов`язань між стягувачем та боржником, відсутність відмови стягувача від отримання грошових переказів, здійснених боржником, а також неможливість самостійно вказувати призначення платежу у таких грошових переказах може свідчити про добровільне виконання боржником свої обов`язків.

Враховуючи, що ОСОБА_1 надано копії квитанцій про здійснення платежів з квітня 2023 року до червень 2024 року, а судовим рішенням було стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей починаючи з 27 квітня 2023 року, у державного виконавця не було підстав не враховувати надані боржником квитанції під час визначення заборгованості зі сплати аліментів.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність дій державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Боднар А.В. на порушення норм матеріального права.

Також не може бути взято до уваги твердження ОСОБА_2 щодо не встановлення судом першої інстанції дотримання ОСОБА_1 строків звернення зі скаргою на постанову державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Боднар А.В. від 18 червня 2024 року про арешт коштів.

За правилами частин першої, другоїстатті 126 ЦПК Україниправо на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першоїстатті 127 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

В той же часчастиною п`ятоюстатті 74 Закону України від 02 червня 2016 року «Про виконавче провадження»передбачено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Враховуючи те, що десятиденний строк на подання скарги на рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення ЦПК України) визначає у календарних днях, аЗакон України «Про виконавче провадження»- у робочих днях, за наявності суперечностей у змісті вказаних норм заявник має законне очікування на те, щоб його скарга на дії на рішення виконавця була прийнята судом до провадження на протязі десяти робочих днів з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першоїстатті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

ОСОБА_8 у скарзі зазначав, що не отримував постанову державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Боднара А.В. від 13 травня 2023 року про відкриття виконавчого провадження 74981773 з виконання виконавчого листа №727/4144/23, виданого Шевченківським районним судом м. Чернівці 10 квітня 2024 року, не був повідомлений про постанову державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Боднар А.В. від 18 червня 2024 року про арешт коштів.

У матеріалах справи та виконавчого провадження відсутні відомості про отримання боржником ОСОБА_1 постанови державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Боднара А.В. від 13 травня 2023 року про відкриття виконавчого провадження та постанови державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Боднар А.В. від 18 червня 2024 року про арешт коштів.

ОСОБА_1 звернувся до суду з скаргою на постанову державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Боднар А.В. від 18 червня 2024 року про арешт коштів через отримання повідомлення державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Боднар А.В. від 23 липня 2024 року №6330817 на заяву ОСОБА_1 про скасування арешту.

З огляду на наведене відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 подав скаргу на дії державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Боднар А.В 03 серпн 2024 року з порушенням десятиденного строку з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення права.

Не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_2 про відсутність підстав зобов`язання державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Боднар А.В. вчинити дії у зв`язку із мобілізацією останнього.

Згідно частиною 3статті 450 ЦПК Україниякщо суд встановить, що особа, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються, звільнена з посади (не здійснює відповідну діяльність), він залучає до участі в справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення права чи свободи заявника.

На підставі частини 2 статті 451 ЦПК України у разі встановлення обгрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Статтею 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено, що відповідно до цього Закону державними виконавцями є керівники органів державної виконавчої служби, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби. Державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Таким чином, у розумінні цієї норми державний виконавець не є окремим суб`єктом, а є представником влади, який здійснює свої повноваження від імені держави в системі органів державної влади.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини другої статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» у разі хвороби державного виконавця, його перебування у відрядженні чи відпустці, звільнення чи відсторонення від посади державного виконавця, включення державного виконавця до складу виконавчої групи при іншому органі державної виконавчої служби, відводу (самовідводу) державного виконавця, наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення, виконавче провадження може бути передане від одного державного виконавця до іншого.

Передача виконавчих проваджень від одного державного виконавця до іншого, від одного органу державної виконавчої служби до іншого або до виконавчої групи здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України (частина четверта статті 25 Закону України «Про виконавче провадження»).

В пункті 5 розділу V Інструкції № 512/5 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, зазначено, що виконавче провадження передається від одного державного виконавця до іншого в межах одного органу державної виконавчої служби у разі звільнення чи відсторонення від посади державного виконавця. Передача виконавчого провадження від одного державного виконавця до іншого в межах одного органу державної виконавчої служби чи виконавчої групи, між державними виконавцями одного органу державної виконавчої служби здійснюється за письмовим дорученням начальника цього органу державної виконавчої служби чи керівника виконавчої групи. Про прийняття виконавчого провадження до виконання державний виконавець, якому воно передано, виносить відповідну постанову.

З огляду на наведене передача виконавчого провадження від одного державного виконавця до іншого не впливає на виконання рішення суду у цій справі.

Висновки апеляційного суду

Відповідно до п.4 ч.1ст.376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, ухвала Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09 вересня 2024 року підлягає скасування, передбачених п.4 ч.1ст.376 ЦПК України.

Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мельник Степанія Георгіївна, на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09 вересня 2024 року задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09 вересня 2024 року скасувати.

Скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мельник Степанія Георгіївна, на неправомірні дії державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Боднар Андрія Вікторовича задовольнити.

Визнати дії державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Боднара Андрія Вікторовича щодо відмови у перерахунку суми заборгованості у виконавчому провадженні № 74981773 неправомірними.

Визнати дії державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Боднара Андрія Вікторовича щодо накладення арешту на кошти на рахунку ОСОБА_1 незаконними.

Зобов`язати державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Боднара Андрія Вікторовича здійснити повторний перерахунок заборгованості у виконавчому провадженні № 74981773 з урахуванням наданих боржником квитанцій про щомісячну сплату аліментів за період з квітня 2023 року до відкриття виконавчого провадження.

Зобов`язати державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Боднара Андрія Вікторовича зняти арешт з коштів з картки для виплат НОМЕР_4 ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення 16 листопада 2024 року.

Головуючий Н. Ю. Половінкіна

Судді Н. К. Височанська

І. Н. Лисак