Рішення

від 15.01.2025 по справі 182/1811/22

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/1811/22

Провадження № 2/0182/172/2025

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15.01.2025 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Рунчевої О.В.,

секретаря судового засідання Паламарчук П.Ю.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Шашликова Д.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

05.05.2022 року ОСОБА_2 звернувся до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовними вимогами до ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, посилаючись на наступні обставини.

ОСОБА_2 є батьком малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мати дитини - ОСОБА_3 , після 25.10.2021 року зникла з їх спільного місця проживання та більше не поверталася. Спільне життя з відповідачем не склалось, оскільки за час спільного проживання відповідач зловживала алкогольними та наркотичними речовинами, перебувала у Центрі психосоціальної реабілітації «Сім доріг» з 2018 по 2019 роки.

Вказує, що матір дитини, ОСОБА_3 , ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її подальший долі, не цікавиться станом здоров?я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання. Можна констатувати, що відповідач фактично ухиляється від виконання своїх обов?язків щодо виховання дитини з жовтня 2021 року.

Відповідно до ст.ст.150,157 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, той із батьків, хто проживає окремо від дитини зобов`язаний брати участь у її вихованні та утриманні. У випадку ухилення батьків від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини вони можуть бути позбавлені батьківських прав згідно ст. 164 Сімейного кодексу України.

Всупереч наведеним вимогам закону, відповідач, як матір дитини, не виконує своїх обов`язків по відношенню до своєї доньки, фактично не займається її вихованням та утриманням, ухиляється від виконання покладених на неї батьківських обов`язків. Не піклується жодним чином про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток. Не створює належні умови для розвитку природних здібностей дитини, не готує її до самостійного життя і праці.

В судовому засідання представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав та просив задоволити у повному обсязі, позбавити відповідача батьківських прав стосовно малолітньої дочки та стягувати з відповідача аліменти на її утримання.

В судовому засідання представник відповідача Шашликов Д.Г. проти позову заперечив, просив у задоволенні його відмовити. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та її винної поведінки, тому у задоволенні позову слід відмовити.

Від представника третьої особи - Служби у справах дітей сім`ї Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області на адресу суду надійшла заява, згідно якої на задоволенні позовних вимог наполягає, просить справу слухати у її відсутності.

У судовому засіданні 15.01.2025 року допитана як свідок матір позивача - ОСОБА_5 , повідомила, що відповідач як матір дитини жодним чином не бере участі у вихованні дитини, зокрема у її матеріальному забезпеченні. Весь тягар виховання та утримання дитини ліг на батька дитини, а саме позивача у справі.

Суд вислухавши учасників процесу, свідка, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, приходить до наступного.

Судом встановлено, що сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах у період з 2019 року до 2021 року, шлюб між такими не був зареєстрований.

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та внесено відповідний актовий запис за № 1288.

Згідно із ст. 19 ч. ч. 4, 5 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення чи поновлення батьківських прав орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору.

Судом встановлено, що згідно відповіді служби у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області від 27.03.2023 року № 229, письмових звернень щодо неналежного виконання ОСОБА_3 своїх батьківських обов?язків відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до служби у справах дітей Борщагівської сільської ради не надходило.

Згідно акту обстеження умов проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , зі слів ОСОБА_2 ОСОБА_6 на даний час знаходиться з бабусею за кордоном. Виїхали 18.10.2022 року в зв?язку з відключенням світла та продовження військових дій.

13 вересня 2022 року до служби у справах дітей Нікопольської міської ради надійшов лист від Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, з проханням здійснити обстеження умов проживання ОСОБА_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , та відібрати у неї пояснення щодо позбавлення батьківських прав відносно її малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Спеціалістами служби у справах дітей Нікопольської міської ради здійснений вихід за вищевказаною адресою, за результатами виходу з?ясовано, що ОСОБА_3 , не проживає та місце фактичного проживання не відоме. Залишено запрошення для звернення до служби.

Таким чином, судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_3 за адресою свого місця реєстрації не проживає, та виїхала закордон, а саме у Німеччину.

Висновок служби у справах дітей та сім`ї Борщагівської сільської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , по відношенню до її неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який було витребувано судом, суд вважає необґрунтованим та не належно мотивованим, що, окрім іншого, суперечить інтересам дитини.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч.2 ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, його фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно ч.2 ст. 157 Сімейного кодексу України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Згідно п.2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Відповідно до положень ч.ч.2,3 ст.166 Сімейного кодексу України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Відповідно до п.п.15,16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Інтереси дітей захищаються передусім не лише національним законодавством, але й нормами міжнародного права. Так, згідно з положеннями ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року, дата набуття чинності для України 27.09.1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, а також на положення ч.8 ст.7 Сімейного Кодексу України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Доказів того, що з відповідача проводяться стягнення по іншим виконавчим листам в матеріалах справи немає.

Згідно ч.2 ст.182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 почав обмежувати права ОСОБА_3 на спілкування із донькою, так як матір позивача ОСОБА_2 , разом із малолітньою донькою сторін ОСОБА_4 виїхала у Німеччину ще у 2022 році, що визнається сторонами. На теперішній час малолітня дитина проживає у Київській області разом з позивачем.

Згідно п.1 ст. 151 СК України права батьків щодо виховання дитини, батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, зобов`язані також піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, моральний та духовний розвиток (ст. 150 СК України).

ЄСПЛ у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний правовий висновок викладено у численних постановах Верховного Суду: від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц (провадження № 61-4022св19); від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц (провадження № 61-29266св18); від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19); від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19); від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20 та інших).

Наведене також узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17 (провадження № 61-3462 св. 20).

Таким чином, нестабільна участь матері в житті дочки, спричинена конфліктом між батьками, проживанням матері на відстані від дитини, а також фізична неможливість спілкування матері з дочкою не можуть бути підставою для позбавлення матері батьківських прав, а свідчить про відсутність емоційного зв`язку між ними, згідно правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 755/17233/16 (провадження № 61-7070св24).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 вживає заходів щодо участі в житті своєї дитини та спілкування з донькою, зокрема зверталась до Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області із заявою про визначення способу участі у вихованні та спілкування матері з дитиною, відповідно бажає спілкуватись із дитиною, брати участь у її вихованні та житті.

За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер.

Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року).

Висновок Служби у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 судом не береться до уваги як такий, що є необгрунтованим та суперечить інтересам дитини, оскільки спрямований на позбавлення батьківських прав матері дитини, яка бажає спілкуватись з дитиною та брати участь у її вихованні, однак, з об`єктивних підстав, зокрема у зв`язку із збройною агресією російської федерації та введенням на території України воєнного стану, не має можливості здійснювати свої права як матері дитини у повному обсязі.

Судом також не беруться до уваги покази свідка - матері позивача, яка була допитана у судовому засіданні 15.01.2025 року, згідно яких відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо дитини - ОСОБА_4 , так як такі не підтверджені жодними доказами у матеріалах справи та є голослівними.

Враховуючи фактичні обставини справи, на думку суду, лише самого висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав та встановлення факту неналежного виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, згідно із положеннями діючого в Україні сімейного законодавства, є недостатнім для позбавлення особи батьківських прав.

За таких обставин, враховуючи те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, відповідач як матір дитини, не нехтує своїми батьківськими обов`язками, виявляє намір займатись вихованням та матеріальним утриманням малолітньої дитини, створенням умов для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, і зазначені обставини підтверджуються сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, що мають значення для справи, суд відповідно до свого внутрішнього переконання вважає, що позовні вимоги позивача про позбавлення відповідача батьківських прав не є обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Згідно ч. 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі, рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі, на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно положень ст.ст.183,191 СК України, з відповідача підлягають стягненню аліменти на користь позивача на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3 000, 00 грн., щомісячно, починаючи з моменту подачі позову і до повноліття дитини, оскільки дитина проживає з позивачем.

Зазначена сума буде необхідною та достатньою для цілей забезпечення гармонійного розвитку дитини віком до 6 років.

Згідно п.1ч.1ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково.

В силу ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, із відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1 211 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст.10, 12, 13, 81, 82, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 430 ЦПК України, ст.ст. 10, 157, 164-167, 180, 182 СК України , суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ), аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 3 000 (три тисячі грн. 00 коп.) щомісяця, починаючи з моменту подачі позову, тобто з 05.05.2022 року та до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині місячного платежу аліментів підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП НОМЕР_2 ), на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 грн. 20 коп. (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.).

В іншому відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: О. В. Рунчева