Постанова

від 19.12.2024 по справі 910/15170/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2024 р. Справа№ 910/15170/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Коробенка Г.П.

секретар судового засідання: Романенко К.О.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 19.12.2024,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Сантрейд»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 26.03.2024 (повний текст складено 24.05.2024)

у справі № 910/15170/23 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційне підприємство «Горизонт»

до Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Сантрейд»

про стягнення 29 865 162, 59 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" про стягнення (з урахування заяви про збільшення позовних вимоги від 13.11.2023) 29 865 162,59 грн, з яких 1 534 970,86 грн витрат, пов`язаних з понаднормовим навантаження 82-х вагонів, 6 881 101,04 грн витрат, пов`язаних з понаднормовим вивантаженням 82-х вагонів, 11 054 301,34 грн збитків, пов`язаних з простоєм вагонів на території України (на станції Яготин та суміжних станціях), 7 796 501,00 грн упущеної вигоди, 1 705 815,16 грн пені, 366 146,90 грн - 3% річних, 526 326,29 грн інфляційних втрат.

Також позивач просив зобов`язати орган, який здійснюватиме примусове виконання рішення, здійснювати нарахування 3% річних на суму простроченого боргу в розмірі 27 266 874,24 грн з 26.09.2023 до моменту виконання рішення у повному обсязі за наступною формулою: С*3%/100%*Д/365, де С - сума простроченого боргу; Д - кількість днів прострочення починаючи з наступного дня після подання позовної заяви - 26.09.2023.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору на транспортно-експедиційне обслуговування № 04102021 від 04.10.2021.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 у справі №910/15170/23 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Сантрейд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційне підприємство «Горизонт» 8 416 071, 90 грн додаткових витрат пов`язаних з понаднормовим навантаженням/розвантаженням вагонів, 11 054 301, 34 грн збитків пов`язаних з простоєм вагонів, 7 796 501, 00 грн упущеної вигоди, 841 607, 18 грн пені, 223 604, 53 грн інфляційних втрат, 172 755, 15 грн 3% річних, 427 572, 61 грн витрат по сплаті судового збору.

Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення нарахувати 3% річних за формулою: сума 3% річних = С х 3 х Д : 365 : 100 (С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення):

- на суму боргу 8 416 071, 90 грн (додаткових витрат) за період з 26.09.2023 до моменту виконання рішення суду відповідачем.

Роз`яснено органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати Дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями «Сантрейд» суми боргу (додаткових витрат), нарахування 3% річних повинно здійснюватися на залишок заборгованості.

В іншій частині в позові відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення основної заборгованості мотивовано тим, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт порушення відповідачем погоджених сторонами термінів навантажувально-розвантажувальних операцій. За вказаних обставин суд також дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат. Водночас, встановивши неправильність визначення позивачем періодів прострочення по сплаті за рахунками № 311003 від 31.10.2022 та № 301104 від 30.11.2022, вказані позовні вимоги задоволено частково пеню у розмір 841 607, 18 грн, інфляційних втрат - 223 604, 53 грн та 3% річних - 172 755, 15 грн.

Задовольняючи позов в частині стягнення 11 035 821,34 грн збитків пов`язаних з простоєм вагонів на території України (на станції Яготин та суміжних станціях), суд дійшов висновку про доведеність позивачем повного складу цивільного правопорушення.

Суд першої інстанції також дійшов до висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами обставин наявності реальної можливості отримання ним доходу у розмірі 7 796 501,00 грн, що не були отримані ним виключно через дії відповідача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями «Сантрейд» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове, яким в цій частині відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, неправильно застосував норми матеріального права та не застосував закон, який підлягає застосуванню, неправильно тлумачив закон, неправильно визначив правовідносини відповідно до встановлених обставин, неправильно встановив обставини, які мають значення для справи внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, а висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають встановленим обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться на такого:

- суд не встановлював правової природи та нормативного регулювання додаткових витрат експедитора;

- суд не з`ясував домовленостей сторін щодо оплати експедиторських послуг та додаткових витрат, не дослідив відповідні положення договору, відповідно до яких плата за користування рухомим складом входить до складу комплексної ставки, повністю сплаченої відповідачем;

- суд не дослідив пункт 4.2 договору, де міститься перелік додаткових витрат, тобто не з`ясував ту обставину, що сторони погодили які додаткові витрати відшкодовуються і якими документами вони підтверджуються;

- обидві сторони посилались на п.п. 2.1.1.2, 2.1.1.5, 2.1.1.8, 2.1.1.9, 2.1.1.10, 2.1.2.1, 2.1.2.2, 2.1.2.3, 2.1.2.5 спірного договору, які суд не досліджував, тобто не з`ясував обсяг обов`язків експедитора;

- суд не досліджував умови договору і щодо обсягу обов`язків та меж відповідальності замовника;

- суд не встановив, що сторони ніде в договорі не погоджували строк вантажного рейсу, експедиції, перевезення вантажу тощо; ця обставина має значення для справи, адже за відсутності такого строку його неможливо порушити;

- суд не встановив обставин наявності конвенційних обмежень Укрзалізниці відносно польського перевізника ПКП Карго, в т.ч. через прикордонну станцію Ягодин;

- суд не встановлював об`єктивних причин затримки вагонів (черги на кордоні, затримки залізниць, воєнний стан, комендантська година тощо);

- суд не встановлював обставин накладення санкцій на бенефіціара Позивача та не застосував положення санкційного законодавства, що призвело до ухвалення неправомірного рішення.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, позивач подав відзив у якому просить залишити її без задоволення повністю, оскаржуване рішення - без змін, наголошуючи на тому, що наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з правильними висновками суду першої інстанції стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, 04.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційне підприємство «Горизонт» (виконавець) та Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією «Сантрейд» (замовник) укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 04102021 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання здійснювати транспортно-експедиційне обслуговування перевезення вантажів, що належать замовнику по залізницях, надалі - вантаж, відповідно до умов цього договору, здійснювати відправлення і поставку такого вантажу за реквізитами і у строки, визначені замовником, суворо дотримуючись при цьому правил техніки безпеки при навантажені, вивантажені вантажів і маневрової роботи з вагонами на елеваторах згідно рознарядок замовника та діючого законодавства.

Відповідно до п. 4.1 договору вартість послуг виконавця визначаються у додатковій угоді, яка є невід`ємною частиною цього договору, і включає в себе комплексні ставки на перевезення 1 тони вантажу.

Після завершення виконання заявки або після закінчення місяця, Виконавець надає акт прийому-передачі виконаних робіт встановленої форми, податкові накладні та завірені ксерокопії залізничних накладних.

Оплата Замовником здійснюється на розрахунковий рахунок Виконавця на підставі рахунку, виставленого після відправки вантажу за реквізитами Замовника і надання реєстру відвантажених вагонів з копіями супровідних документів, а також підписання акту приймання-передачі виконаних робіт встановленої форми.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору, між сторонами укладено додаткову угоду № 16 від 27.07.2022, якою сторонами погоджувалися конкретні експедиторські послуги.

Звертаючись з даним позовом до суду позивач стверджує, що відповідачем порушено договірні зобов`язання внаслідок чого позивачем понесені додаткові витрати у розмірі 1 534 970,86 грн - витрат пов`язані з понаднормовим навантаження 82-х вагонів та у розмірі 6 881 101,04 грн - витрати пов`язані з понаднормовим вивантаженням 82-х вагонів, а також завдано позивачу збитки у вигляді витрат пов`язаних з простоєм вагонів та збитки у вигляді упущеної вигоди, які має відшкодувати відповідач. Також позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань нараховані пеня, інфляційні втрати та 3% річних.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, заслухавши пояснення представників сторін, дійшов до наступних висновків.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Як встановлено частиною 1 статті16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що суд не встановлював обставин накладення санкцій на бенефіціара позивача та не застосував положення санкційного законодавства, що призвело до ухвалення неправомірного рішення.

Так, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником (учасником) та кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ "ТЕП "Горизонт" (код ЄДРПОУ 43198533) є фізична особа ОСОБА_1 (громадянство: Кіпр, місцезнаходження: АДРЕСА_1 ).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 23.12.2023 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», уведеного в дію Указом Президента України від 23.12.2023 № 850/2023, засновник (учасник) позивача - фізична особа ОСОБА_1 включений до переліку фізичних осіб, до яких застосовуються персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції).

Згідно з приписами статті 1 Закону України "Про санкції" з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції). Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність. Застосування санкцій не виключає застосування інших заходів захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, її економічної самостійності, прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.

Відповідно до пункту 1 частини 1, частини 2 статті 3 Закону України "Про санкції" підставами для застосування санкцій є: дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб`єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод. Застосування санкцій ґрунтується на принципах законності, прозорості, об`єктивності, відповідності меті та ефективності.

Колегія суддів відмічає, що Указ Президента України про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) є актом індивідуальної дії, позаяк не містить загальнообов`язкових правил поведінки, а з урахуванням рішення РНБО, уведеним в дію таким Указом, передбачає індивідуалізовані приписи щодо застосування санкцій до конкретних юридичних і фізичних осіб, тобто він адресований цим особам і спрямований на припинення конкретних правовідносин (подібний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2024 у справі №990/270/23).

З урахуванням того, що згідно додатку 2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України, яким встановлено відповідні санкції до юридичних осіб, Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" не включено до списку таких юридичних осіб, щодо яких застосовуються персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), а також зважаючи на те, що Указ Президента України про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) є актом індивідуальної дії, колегія суддів приходить до висновку, що санкції, які були застосовані персонально до фізичної особи - фізичної особи ОСОБА_1 , громадянина Республіки Кіпр, - не можуть бути застосовані до Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт".

Окрім цього, підтвердженням обґрунтованості висновку про те, що санкції, які були застосовані персонально до фізичної особи ОСОБА_1 , та не можуть бути застосовані до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" є те, що відповідно до частин 1, 3 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями; учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Слід звернути увагу, що згідно з власними статутними документами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" є самостійним суб`єктом господарювання, який несе відповідальність виключно за своїми зобов`язаннями та не відповідає за зобов`язаннями своїх учасників та/або за будь-які індивідуальні санкції чи обмеження, накладені на таких учасників.

Застосовані санкції до засновника юридичної особи не впливають на вирішення даної справи, оскільки позивачем у даній справі є саме юридична особа, а не безпосередньою підсанкційна фізична особа. Також перелік персональних обмежувальних заходів (санкції), вжитих до такої особи, не застосовуються та не мають застосовуватися до позивача, як пов`язаної особи.

Крім цього, відповідно до підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» №187 від 03.03.2022 для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації установлено до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (особи, пов`язані з державою-агресором):

- громадяни Російської Федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації;

- юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації;

- юридичні особи, утворені відповідно до законодавства іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації, - у випадку виконання зобов`язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті.

Листом Міністерства юстиції України №24560/8.1.3/10-22 від 08.03.2022 звернуто увагу, що Постановою КМУ №187 (абзац п`ятий підпункту 1 пункту 1) встановлено кілька винятків щодо застосування мораторію (заборони). Так, відповідне обмеження не застосовується до: громадян Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах, юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) яких є виключно громадяни Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах, юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) яких є виключно громадяни України та громадяни Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах.

Аналіз змісту підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» №187 від 03.03.2022 свідчить про те, що ані Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт", ані його бенефіціарний власник не є тими суб`єктами, які зазначені у вказаній постанові Кабінету Міністрів України, з чого слідує, що позивач не підпадає під визначення осіб, відносно яких встановлено заборону відповідно до пункту 1 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України.

А відтак, доводи скаржника щодо наявності підстави для відмови у позові з огляду на введення санкцій проти бенефіціара позивача не підтвердились.

Так, згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційне підприємство «Горизонт» та Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією «Сантрейд» виникли правовідносини на підставі Договору транспортного експедирування №04102021 від 04.10.2021.

Відповідно до частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положеннями статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Статтею 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» встановлено, що обов`язок своєчасно надати експедитору повну, точну і достовірну інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх обов`язків за договором транспортного експедирування, покладається на клієнта.

Клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Відповідно до приписів статей 525, 526, 615, 929 Цивільного кодексу України, статей 1, 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" двосторонній характер договору транспортного експедирування зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору експедитор бере на себе обов`язок за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу, і водночас набуває права вимагати їх оплати, а замовник набуває право вимагати виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування. Отже, у разі фактичного прийняття наданих експедитором послуг відмова клієнта від підписання акта приймання-передачі послуг не звільняє його від обов`язку з їх оплати. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 06.04.2021 у справі №916/3748/19, від 22.06.2018 у справі №910/5820/17.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача додаткових витрат згідно умов договору транспортного експедирування, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як підтверджено матеріалами справи, 06.07.2022 відповідачем до договору було оформлено заявку-транспортну інструкцію № 06.07-10 з наступними умовами:

1) Період відвантаження: 11.08.2022-31.08.2022.

2) Контактна особа замовника (телефон, e-mail): ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_1.

3) Точне найменування вантажу (код ЕТСНГ): Шрот кормовий 542224.

4) Загальна кількість вантажу (тн.): 5700 +/- 5%.

5) Кількість і тип рухомого складу (вагонів): 82 ЗРВ.

6) Станція і залізниця відправлення: Куліндорово ОЗ.

7) Місце відвантаження (елеватор, майданчик, № складу і т.д.): Елеватор ТОВ «Ісіфорвардсервіс».

8) Необхідні супровідні документи (карантинний сертифікат, ветеринарна сертифікація, дослідження та показники ГМО і безпеки, митне оформлення і т.д.): Показники якості, Євро 1, ГТД.

9) Комплексна ставка: 2260,64 грн/т.

10) Окремо додається інструкція заповнення накладної СМГС.

Instruction for Dorohusk до заявки № 06.07-10 від 06.07.2022 містить наступну інформацію:

Графа 3: Экспедитор на ПКП, ПКП Карго Коннект Сп. з о.о. О/Вроцлав Ум. Хандлова 2-21-004-22/ ум. Розл. 1-00260/21 Таможенная контора ПКП Карго Коннект Дорохуск.

Графа 5: ПКП Дорохуск - код 51 051102 Ветка - ПКП Карго Коннект Сп. з о.о.

Графа 6: УЗ Ягодин Гр. - 22 351503 / ПКП Дорохуск Гр. - 51 051144.

Графа 22: ПКП Карго 2151 / от Дорохуск ГР. - 51 051144 Гр. до Дорохуск - код 51 051102.

Графа 23: ЗА ПКП Карго С.А - ПКП Карго Коннект Сп. з о.о. Ум. Хандлова 2-21 -004-22 / Ум. Розл. 1 -00260/21.

Статтею 931 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

За умовами пункту 4.1 договору вартість послуг виконавця, визначаються у додатковій угоді, яка є невід`ємною частиною цього договору, і включає в себе комплексні ставки на перевезення 1 тони вантажу.

Після завершення виконання заявки або після закінчення місяця, Виконавець надає акт прийому-передачі виконаних робіт встановленої форми, податкові накладні та завірені ксерокопії залізничних накладних.

Оплата замовником здійснюється на розрахунковий рахунок виконавця на підставі рахунку, виставленого після відправки вантажу за реквізитами замовника і надання реєстру відвантажених вагонів з копіями супровідних документів, а також підписання акту приймання-передачі виконаних робіт встановленої форми.

На виконання умов договору та заявки-транспортної інструкції № 06.07-10 від 06.07.2022 сторонами погоджено додаткову угоду № 16 від 27.07.2022 відповідно до п. 1 якої, сторони домовились, що експедитор (виконавець) самостійно, або із залученням третіх осіб, надає послуги клієнту (замовнику) з організації транспортно-експедиційних послуг на таких умовах:

1.1. Вантаж: Шрот (код 542224)

1.2. Кількість (вагонів/тон): 6/410 ± 10%

1.3. Тип рухомого складу: Хопер-зерновоз

1.4. Станція відправлення: Куліндорово (400907)

1.5. Відправник: ТОВ «ТЕП «Горизонт», (код 2094)

1.6. Платник тарифу: ТОВ «ТЕП «Горизонт», код платника 8139798

1.7. Станція призначення: Дорохуск (051102)

1.8. Ставка (грн/тонна): 2260,64 грн. без ПДВ

Суд звертає увагу на те, що у додатковій угоді № 16 вказано лише 6 вагонів, проте у заявці - транспортній інструкції № 06.07-10 від 06.07.2022 клієнтом замовлено до перевезення 82 вагони.

З матеріалів справи вбачається, що клієнтом було завантажено, а експедитором перевезено 82 вагони, а саме №№ 95694915, 95558300, 95364881, 95887501, 95528683, 95738779, 95558730, 95693719, 95738670, 95558714, 95699989, 95684296, 95559134, 95887519, 95555611, 95738837, 95559308, 95699435, 95738720, 95698635, 95843157, 95684999, 95694923, 95887584, 95557443, 95798773, 95738753, 95872131, 95738878, 95738605, 95843330, 95845970, 95699187, 95556346, 95557542, 95013561, 95738761, 95872388, 95738704, 95738662, 95887410, 95846135, 95843173. 95556411, 95558771,с 95528907, 95738803, 95556049, 95843132, 95946182, 95887535, 95012506, 95843314, 95842647, 95559068, 95555629, 95872123, 95556585, 95887428, 95124947, 95843165, 95029641, 95843322, 95843215, 95697868, 95557609, 95872354, 95558128, 95887758, 95125019, 95887329, 95330734, 95871869, 95887345, 95698189, 95558169, 95003414, 95685798, 95002663, 95127056, 95555942, 95698783.

Відповідно до Instruction for Dorohusk до заявки № 06.07-10 від 06.07.2022 та залізничних накладних, складених за результатами перевезення вантажу відповідача, AT «Укрзалізниця» повинна була перевезти вагони від станції Куліндорово (400907) до станції Ягодин Гр. (22 351503) / ПКП Дорохуск Гр. (51 051144), (провізні платежі сплачує експедитор - ТОВ «ТЕП «Горизонт») звідки польський перевізник AT «ПКП Карго» повинен був доставити вагони до місця призначення - станції Дорохуск (51 051102) (провізні платежі сплачує польський експедитор - ПКП Карго Коннект Сп. з о.о., залучений ДП «Сантрейд».

Тобто, для перевезення вантажу ДП «Сантрейд» були задіяні два перевізники - AT «Укрзалізниця» та AT «ПКП Карго» та два експедитори: ТОВ «ТЕП «Горизонт» та ПКП Карго Коннект Сп. з о.о., при цьому ТОВ «ТЕП «Горизонт» відповідало за перевезення вантажу, яке здійснювалося AT «Укрзалізниця», а ПКП Карго Коннект Сп. з о.о. відповідало за перевезення вантажу, яке здійснювалося AT «ПКП Карго».

Таким чином, ТОВ «ТЕП «Горизонт» відповідало за доставку вагонів від станції Куліндорово (400907) до станції Ягодин Гр. (22 351503)/ ПКП Дорохуск Гр. (51 051144), а польський експедитор ПКП Карго Коннект Сп. з о.о. - від станції Ягодин Гр. (22 351503) / ПКП Дорохуск Гр. (51 051144) до станції Дорохуск (51 051102).

Відповідно до частини 13 статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

На виконання вимог додаткової угоди № 16 від 27.07.2022 та заявки-транспортної інструкції № 06.07-10 від 06.07.2022 виконавець надав, а замовник прийняв послуги з організації транспортно-експедиційних послуг, за результатами яких Виконавець виставив наступні рахунки на оплату:

1) № 290703 від 29.07.2022 на суму 1 050 099,74 грн,

2) № 10801 від 01.08.2022 на суму 1 187 963,06 грн,

3) № 40801 від 04.08.2022 на суму 2 492 589,60 грн,

4) № 90801 від 09.08.2022 на суму 898 231,64 грн,

5) № 120802 від 12.08.2022 на суму 1 937 538,72 грн,

6) № 130801 від 13.08.2022 на суму 2 155 447,58 грн,

7) № 160802 від 16.08.2022 на суму 2 839 881,86 грн,

8) № 170801 від 17.08.2022 на суму 1 065 517,82 грн,

9) № 300801 від 30.08.2022 на суму 980 891,91 грн.

Відповідач у свою чергу здійснив оплату рахунків № 290703 від 29.07.2022, № 10801 від 01.08.2022, № 40801 від 04.08.2022, № 90801 від 09.08.2022, № 130801 від 13.08.2022, № 160802 від 16.08.2022, № 170801 від 17.08.2022, що підтверджується випискою Акціонерного банку «Південний» по рахунку ТОВ «ТЕП «Горизонт» за період з 29.07.2022 по 30.08.2022.

Доказів оплати рахунків № 120802 від 12.08.2022 та № 300801 від 30.08.2022 позивачем не подано.

Разом з цим, позивач у позовній заяві зазначив, що відповідачем сплачено всі вищенаведені рахунки, відповідач в свою чергу у відзиві також зазначає про сплату ним всіх рахунків, тому дана обставина у відповідності до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягає доказуванню.

Крім того, позивач зазначає, що ним було складено та направлено відповідачу наступні акти надання послуг: № 290703 від 29.07.2022; № 10801 від 01.08.2022; № 40801 від 04.08.2022; № 90801 від 09.08.2022; № 120802 від 12.08.2022; № 130801 від 13.08.2022; № 160802 від 16.08.2022; № 170801 від 17.08.2022; № 300801 від 30.08.2022, проте доказів їх надіслання не подано. При цьому відповідач у відзиві на позов підтверджує про погодження та підписання актів наданих послуг за всіма оплаченими рахунками.

Пунктом 5 додаткової угоди № 16 від 27.07.2022 сторони погодили, що здійснення оплати послуг підтверджує факт належного надання/прийняття послуг (виконання робіт) за даною угодою.

Таким чином, позивачем було надано, а відповідачем прийнято без зауважень надані на підставі додаткової угоди № 16 від 27.07.2022 експедиторські послуги.

Однак, позивач стверджує, що під час виконання додаткової угоди № 16 від 27.07.2022 останнім було понесено додаткові витрати, які відносяться до витрат, понесених експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Пунктом 3 додаткової угоди № 16 передбачено, що клієнт зобов`язаний дотримуватись термінів (початок та кінець) навантажувально-розвантажувальних операцій, що становить не більше 96 (дев`яносто шести) годин. В разі порушення термінів навантажувально-розвантажувальних операцій клієнт має компенсувати усі додаткові витрати Експедитора пов`язані з даним порушенням.

Позивач звертає увагу суду на те, що пунктом 3 додаткової угоди №16 до договору встановлено обов`язок клієнта компенсувати експедитору додаткові витрати саме за порушення термінів навантажувально-розвантажувальних операцій, а не безпосередньо термінів завантаження вантажу (навантажувально-розвантажувальних робіт).

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що слід розрізняти два поняття - навантажувально-розвантажувальні операції та навантажувально-розвантажувальні роботи.

Навантажувально-розвантажувальні роботи - це комплекс заходів, спрямованих на підняття різноманітних вантажів з метою їх завантаження чи розвантаження. Такі роботи застосовуються для навантаження (розвантаження) або вивантаження вантажів вручну або за допомогою спеціалізованої техніки (вантажопідіймальних кранів і машин, навантажувачів, автоелектрокарів) (п. 3 Правил охорони праці під час вантажнорозвантажувальних робіт затверджених Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 19.01.2015 № 21).

Натомість навантажувально-розвантажувальні операції (вантажні операції) - це комплекс дій, що виконується за певним планом і спрямовані на вирішення завдань з подавання вагонів під навантаження/вивантаження, розміщення їх на вантажних фронтах, закріплення вагонів гальмовими башмаками, підготовки вагонів у комерційному та технічному відношенні, проведення безпосередньо навантажувально-розвантажувальних робіт, визначення якісних та кількісних показників вантажу, зважування вагонів, переміщення вагонів по вантажним фронтам, пломбування вагонів, забиранню вагонів з навантаження/вивантаження та здача вагонів залізниці до перевезення. У разі затримки вагонів на станції призначення з вини замовника, що унеможливлюють подачу їх на фронти навантаження/вивантаження (зайнятість фронтів іншим рухомим складом, несправність інфраструктури місць навантаження/вивантаження та з інших обставим, що залежать від замовника) час початку вантажних операцій обліковується з моменту прибуття вагону на станцію призначення.

З аналізу положень укладеного між сторонами договору вбачається, що між прибуттям вагону на станцію навантаження і його відправкою з неї відбувається ряд послідовних дій, які в сукупності і є навантажувальними операціями у розумінні договору, а саме:

- виконавець зобов`язується за заявкою (рознарядкою) замовника заявити плани на перевезення вантажу в систему АС Месплан, згідно з письмовою рознарядкою замовника та подає на станції навантаження заявки встановленої форми на подачу рухомого складу під навантаження (п. 2.1.1.2.);

- виконавець за заявкою (рознарядкою) замовника забезпечує відправку вантажу зі станції навантаження в терміни зазначені у письмовій рознарядці замовника згідно з п. 2.1.1.5. договору.

- виконавець у разі необхідності укладає договір з підприємствами промислового залізничного транспорту на подачу і збирання вагонів на під`їзні шляхи Зернового складу (елеватора (КХП) з урахуванням вартості маневрової роботи, а також вартості перевезення Вантажу по шляхах ППЗТ (п. 2.1.1.8.);

- виконавець під час зважування вагонів з вантажем замовника на станційних вагах укладає договір з механізованої дистанцією вантажнорозвантажувальних робіт і оплачує надані нею послуги (п. 2.1.1.9.);

- виконавець при перевезенні по залізниці вантажів, які вимагають обов`язкового страхування від загорання під час перевезення, укладає договір з пожежно-страховими компаніями і оплачує вартість наданих послуг (п. 2.1.1.10.);

- виконавець отримує у замовника за дорученням виконавця лист-клопотання на ім`я директора зернового складу (елеватора, КХП і ін.) на відвантаження вантажу, складську квитанцію чи складське свідоцтво та доручення замовника на отримання вантажу (п. 2.1.2.1.);

- виконавець перед початком завантаження отримує на зерновому складі (елеваторі, КХП) рахунок на оплату за навантаження і зберігання вантажу, направляє його замовнику для оплати і організовує навантаження вантажу (п. 2.1.2.2.);

- виконавець робить (у разі необхідності) сертифікацію вантажу і забезпечує кожен вагон необхідними супровідними документами, виданими відповідними державними службами, якщо це передбачено у заявці замовника (п. 2.1.2.3.);

- виконавець після навантаження вантажу в вагон встановлює на цих вагонах запірно-пломбувальні пристрої (ЗПП) (п. 2.1.2.5.).

З аналізу вказаних положень договору слідує, що між подачею вагонів на станцію відправлення та безпосередньо завантаженням вантажу у вагон та його відправкою відбувається ряд послідовних операцій, які напряму залежать від замовника.

Крім того, відповідно до вимог п. 4 Правил користування вагонами і контейнерами, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999, вантажні операції з вагонами обчислюються з моменту передачі вагонів вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника.

Згідно з положеннями абз. 2 п. 6 Правил користування вагонами і контейнерами, усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і підходах до них в очікування подавання під вантажні операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

Відповідно до вимог п. 5 розділу V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ним послуги, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №317 від 26.03.2009, за затримку на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення власних та орендованих вагонів з вини одержувача, відправника або власника (орендаря) вагонів залізниці сплачується плата в розмірі 50% ставок, зазначених у таблиці 1 п.5 р.V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ним послуги.

Згідно з положення п. 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Якщо подання вантажовідправнику на його замовлення порожніх спеціальних вагонів затримується з вини вантажовідправника, з нього стягується плата за весь час затримки вагонів на станції навантаження.

Перевезення вантажу здійснювалось у вагонах-хоперах, які відносяться до групи вагонів спеціального призначення.

Таким чином, вагон, який знаходиться на станції навантаження/вивантаження (а в певних випадках на під`їзді до станції навантаження/вивантаження) вважається таким, що знаходиться на навантажувально-розвантажувальних операціях.

В силу зазначених положень, початком навантажувальних операцій є не момент безпосереднього завантажування вантажу у вагон, а дата прибуття вагону на станцію навантаження, а кінцем - дата відправки вагону зі станції навантаження, оскільки навантажувально-розвантажувальні операції це комплекс дій, а не безпосередньо завантажування вантажу.

Верховний Суд у постановах від 25.03.2019 та від 03.02.2020 у справі № 904/2050/18 дійшов висновку, що встановлювати обставини прострочення завантаження вагонів слід виходячи з дати прибуття кожного вагону на конкретну станцію та дати відправлення вагонів саме з цієї конкретної станції.

Таким чином, згідно вказаної правової позиції, датою початку навантаження є дата прибуття вагону на станцію завантаження, а датою закінчення навантаження - дата відправки вагону зі станції навантаження. Верховний Суд також зазначив, що така інформація може бути надана філією «ГІОЦ» AT «Укрзалізниця».

Однак, під час виконання навантажувально-розвантажувальних робіт замовник не дотримався 96-ти годинного терміну, що підтверджується наступними документами: залізничними накладними; відповіддю AT «Укрзалізниця» № ЦМ-12/797 від 16.11.2022; відповіддю AT «Укрзалізниця» № 46/146 від 21.02.2023; відповіддю AT «Укрзалізниця» № 46/200 від 07.03.2023.

З відповідей Філії «Головного інформаційно-обчислювального центру» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» № 46/146 від 21.02.2023 та № 46/200 від 07.03.2023 вбачається, що дійсно мало місце порушення ДП «Сантрейд» термінів (початок та кінець) навантажувально-розвантажувальних операцій. Для зручності, інформацію з відповідей позивачем узагальнено у «Таблиці-розрахунок додаткових витрат понесених експедитором».

З вказаних відповідей вбачається, що операції по завантаженню 82-х вагонів тривали від 5 до 19 днів, операції по розвантаженню від 11 до 72 днів, тоді як сторонами було погоджено термін навантажувально-розвантажувальних операцій не більше 96-ти годин, тобто не більше 4 днів.

Розшифрування абревіатур у відповіді філії «ГІОЦ» AT «Укрзалізниця» наведена нижче:

- ОТОТ - віднесення на відповідальність;

- ПРДР - приймання до перевезення (початок вантажного рейсу);

- ОТЦ - відчеплення з поїзда;

- СДЧ - здавання на іншу дорогу;

- ПРМ - приймання з іншої дороги;

- ОТПР - відправлення вагона у складі поїзда зі станції;

- БРОС - кидання поїзда на станції;

- ПРИБ - прибуття вагона у складі поїзда на станцію;

- ПГР2 - навантаження на коліях клієнтури;

- РАСФ - розформування складу вантажного поїзда/наявність локомотива у складі поїзда під час розформування.

Таким чином, у «Таблиці-розрахунок додаткових витрат понесених експедитором» датою початку навантажувальних операцій є прибуття вагона Експедитора на станцію навантаження відповідно до заявки Клієнта, тобто операція «ПРИБ», а кінцем - дата відправки вагону зі станції навантаження, операція «ПРДР».

В силу положень договору, вагони подавались на станцію завантаження за прямою вказівкою відповідача (його уповноваженого працівника), відповідно саме відповідач має відповідати за простій вагонів на станції навантаження в очікуванні своєї черги.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» клієнт зобов`язаний своєчасно надати експедитору повну, точну і достовірну інформацію щодо найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов його перевезення, іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх обов`язків за договором транспортного експедирування, а також документи, що стосуються вантажу, які потрібні для здійснення митного, санітарного та інших видів державного контролю і нагляду, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу.

Що стосується початку вивантажувальних операцій, то початком є дата здачі завантажених вагонів перевізником України перевізнику сусідньої держави, тобто операція «СДЧ», а датою закінчення вантажного рейсу є дата отримання порожніх вагонів перевізником України від перевізника сусідньої держави, тобто операція «ПРМ», виходячи з наступного:

При перетині кордону експедитор передає рухомий склад з вантажем заявленим клієнтом третім сторонам, що безпосередньо проводять вивантажувальні операції та з моменту передачі вантажу не впливає на терміни вивантаження.

За умовами додаткової угоди № 16 від 27.07.2022 станція вивантаження (призначення) знаходяться одразу за прикордонним переходом, тобто операція «СДЧ» - здача вагонів на територію сусідньої держави являється останньою операцією, яка відповідає прибуттю на станцію призначення, оскільки попередньою є операція «ОТПР» - відправлення з прикордонної станції на території України. Враховуючи, що фізичні зупинки на лінії кордону не проводяться, наступна операція розцінюється, як прибуття на станцію призначення (вивантаження), відповідно дата повернення вагону на територію України операція «ПРМ» - прийняття з іншої дороги є датою закінчення вивантажувальних операцій.

Поставка вантажу проводилась на умовах DAP за Інкотермс 2020 (копії контрактів на поставку товару, який експедирував позивач додаються), де клієнт сплачує доставку лише до вихідної прикордонної станції на території України - Ягодин. Далі, відповідальність по вивантаженню та своєчасному поверненню рухомого складу лежить на покупці (третій стороні клієнта залученій до виконання умов договору).

Отже, в силу положень договору, вагони подавались на станцію завантаження за прямою вказівкою відповідача (його уповноваженого працівника), відповідно саме відповідач має відповідати за простій вагонів на станції навантаження в очікуванні своєї черги. При цьому, експедитор не має жодного відношення до операцій по розвантаженню, його обов`язком є експедиція вантажу до прикордонної станції звідкіля вагон з вантажем забирає закордонний перевізник та експедитор, які залучаються покупцем вантажу або відповідачем.

Передавши вагон на прикордонній станції іноземному перевізнику експедитор фактично втрачає можливість користуватись ним та розпоряджатися його переміщенням. Оскільки станцією розвантаження є наступна станція після перетину кордону України, всі подальші операції, які проводились без відома експедитора (переміщення на іншу станцію розвантаження, не погоджену сторонами, простій в очікуванні прибуття спецтехніки для розвантаження тощо), у розумінні договору є операціями по розвантаженню, оскільки експедитор доставив вантаж у місце призначення (до кінцевої точки), і за подальші дії не відповідає. Закінченням операцій по розвантаженню є дата повернення вагонів у користування Експедитора, оскільки до моменту повернення вагонів, Експедитор не має можливості використовувати їх у інших господарських операціях, а відповідно отримувати дохід.

Таким чином, між позивачем та вантажоодержувачем, закордонними перевізниками, експедиторами не існувало жодних договірних відносин, протилежного відповідач належними та допустимими доказами не довів.

Вище зазначалося, що початком навантаження було взято операцію «ПРИБ», кінцем «ПРДР», початком розвантаження - «СДЧ», а кінцем - «ПРМ». У випадку, якщо у відповіді наданій філією «Головного інформаційно-обчислювального центру» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» була відсутня одна з вищезгаданих операцій, для проведення розрахунків початку навантаження/розвантаження було взято наступну по черговості операцію, а кінця навантаження/розвантаження - попередню, що, в свою чергу, жодним чином не збільшило обсяг компенсації, а навпаки зменшило розмір суми, яку Клієнт має сплатити Експедитору.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що інформація надана філією «Головного інформаційно-обчислювального центру» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» є належним та допустимим доказом підтвердження простою вагонів, їх перебування на тій чи іншій залізничній станції, підтвердженням тривалості вантажного рейсу, тривалості вантажних операцій, зокрема під час розгляду справ № 904/2780/19 та № 905/352/18.

За вказаних обставин, позивачем належними та допустимими доказами доведено факт порушення відповідачем погоджених сторонами термінів навантажувально-розвантажувальних операцій.

Пунктом 3 додаткової угоди № 16 від 27.07.2022 сторони встановили для клієнта обов`язок компенсувати експедитору додаткові витрати пов`язані з порушенням термінів навантажувально-розвантажувальних операцій, а отже вартість користування рухомим складом в період порушення Клієнтом термінів навантажувально-розвантажувальних операцій не включено в ставку на перевезення 1 тони вантажу.

Пункт 3 додаткової угоди було передбачено для запобігання можливих комерційних ризиків Експедитора, пов`язаних з перевищенням тривалості експедиції вантажу понад заплановану. Тривалість експедиції є одним із основних критеріїв, який береться до уваги експедитором при формуванні вартості експедиційних послуг, оскільки від тривалості експедиції напряму залежать витрати експедитора на оренду рухомого складу.

При формуванні комерційної пропозиції та укладені договору з додатковою угодою позивач прораховував власний комерційний ризик, пов`язаний з можливим неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань, зокрема у зв`язку з порушенням останнім термінів навантажувально-розвантажувальних операцій. Це пов`язане, зокрема, з тим, що в операціях з експедиції вантажу відповідача були задіяні не власні, а орендовані у третіх осіб вагони.

У зв`язку з тим, що в операціях використовувались не власні, а орендовані вагони, кожен день експедиції вантажу вартував позивачу коштів, тому, при формуванні вартості послуг експедиції, позивач виходив з «Правил формування комерційних пропозицій на експедицію вантажів залізничним транспортом при міжнародному залізничному перевезені», затверджених наказом директора ТОВ «ТЕП «Горизонт» № 03/03/21 від 03.03.2021 (далі - Правила).

Згідно з п. 1.2. Правил цими Правилами визначено обов`язковий для всіх підрозділів та працівників ТОВ «ТЕП «Горизонт» порядок підготовки комерційних пропозицій та формування вартості послуг на експедицію вантажу залізничним транспортом при міжнародному перевезені.

Відповідно до п. 3.1. Правил під час підготовки комерційної пропозиції на здійснення експедиції вантажу при міжнародному залізничному сполучені необхідно враховувати наступне:

3.1.1. Параграфами 2 та 3 статті 24 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 року (далі - УМВС) встановлено, що строк доставки вантажу визначається, виходячи з наступних норм: для контейнерів - 1 доба на кожні розпочаті 150 км; для інших відправлень - 1 доба на кожні розпочаті 200 км. Строк доставки вантажу збільшується на 1 добу на операції, пов`язані з відправленням вантажу;

3.1.2. Параграфами 5, 7 статті 24 УМВС визначено, що перебіг строку доставки вантажу розпочинається з 0:00 годин дня, наступного за днем укладення договору перевезення, і закінчується в момент передачі отримувачу повідомлення про прибуття вантажу, при цьому неповна доба вважається повною;

3.1.3. Враховуючи можливі ризики на перетині кордонів між Україною та сусідніми державами зумовлені дією форс-мажорних та/або непереборних обставин, зокрема враховуючи дію карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COV1D-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину та/або інших форс-мажорних та/або непереборних обставин таких як: природні та техногенні катастрофи, стихійне лихо, війна, воєнні дії, оголошення воєнного та/або надзвичайного стану, масові заворушення, обмеження або припинення імпорту товарів, аварія, катастрофа, фізичні черги на кордоні, тощо, при підготовці комерційної пропозиції та розрахунку тривалості вантажного рейсу, слід збільшити встановлений параграфами 2 та 3 статті 24 УМВС строк доставки вантажу (вантажного рейсу) та встановити його на рівні наступних норм: для контейнерів - 1 доба на кожні розпочаті 100 км; для інших відправлень - 1 доба на кожні розпочаті 100 км; та додатково збільшити тривалість вантажного рейсу на 10 діб на операції, пов`язані з перетином кордону.

3.1.4. Тривалість навантажувальних операцій не може перевищувати 96-ти годин (4 доби) з дати прибуття вагону на станцію навантаження;

3.1.5. Тривалість розвантажувальних операцій не може перевищувати 96-ти годин (4 доби) з дати прибуття вагону на станцію розвантаження;

3.1.6. Тривалість підсилу порожнього вагону розраховується за стандартними правилами Параграфів 2 та 3 статті 24 УМВС та повинна включати в себе операції, пов`язані з відправленням вантажу (1 доба) і 1 добу врахування початку перебігу часу з 0:00 годин наступної доби, встановлену Параграфами 5 та 7 статті 24 УМВС, але не повинна перевищувати показники встановлені в п. 3.3. даних Правил.

Відповідно до п. 3.2. Правил максимальна тривалість послуг експедиції розраховується наступним чином: тривалість навантажувальних операцій (встановлено п. 3.1.4. Правил) + тривалість підсилу вагонів (розраховується за правилами п. 3.1.6. Правил) + тривалість вантажного рейсу (розраховується за правилами п. 3.1.1., 3.1.2, 3.1.3. Правил) + тривалість операції по розвантаженню (встановлено п. 3.1.5. Правил).

Згідно з п. 3.3. Правил при розрахунку вартості послуг експедиції вантажу, необхідно враховувати: добову вартість оренди вагонів, які будуть використанні в операціях з експедиції вантажу, або середньоринкову вартість оренди вагонів, на дату підготовки комерційної пропозиції, якщо використовуються власні вагони; максимально можливу тривалість експедиції; середню вантажомісткість вагонів задіяних в експедиції; вартість послуг AT «Укрзалізниці» або інших перевізників, які задіяні в операціях з перевезення вантажу; станційні збори та інші додаткові складові визначені даними Правилами. Максимальна тривалість вантажного рейсу не повинна перевищувати показники указані у таблиці.

Відповідно до п. 6.1. Правил формування вартості послуг експедиції однієї тони вантажу слід здійснювати за наступною формулою:

Ет = (ЖДв + ЖДп + (Тмакс * О) + СЗ + Ох + Пс + Маржа) / М, де

Ет- вартість експедиції однієї тони вантажу з ПДВ;

ЖДв - залізничний тариф вантажного рейсу; ЖДп - залізничний тариф порожнього рейсу;

Тмакс - максимальна тривалість експедиції, яка розрахована за правилами п. 3.2. даних Правил;

О - вартість оренди вагонів, які будуть використовуватись при експедиції вантажу;

СЗ - станційні збори;

Ох - охорона вантажу;

Пс - послуги сертифікації та митно-брокерські;

М - приблизна загальна вантажомісткість усіх вагонів, які будуть використовуватись при експедиції вантажу.

За доводами позивача ставка за транспортно-експедиційні послуги, вказана в п. 1.8. додаткової угоди № 16 від 27.07.2022, охоплює лише вартість користування рухомим складом протягом певної кількості днів, які розраховуються відповідно до п. 3.2. Правил (залежно від відстані рейсу), при цьому, операції по навантаженню не повинні перевищувати 96 годин, операції по розвантаженню не повинні перевищувати 96 годин, все що перевищує вказаний термін є додатковими витратами, які не охоплюються погодженою сторонами договору вартістю послуг експедиції.

Саме з метою компенсації понесених витрат у зв`язку з порушенням термінів навантажувально-розвантажувальних операцій пункт 3 додаткової угоди № 16 містить положення про те, що у разі порушення термінів навантажувально-розвантажувальних операцій клієнт має компенсувати усі додаткові витрати Експедитора пов`язані з даним порушенням.

Додаткові витрати понесені експедитором в інтересах клієнта не є ні збитками, ні штрафними санкціями, а є звичайними договірними зобов`язаннями, які мають виконуватись. Оскільки договором встановлено обов`язок саме компенсувати понесені експедитором додаткові витрати, то такий обов`язок не можна кваліфікувати, як штрафну санкцію (оскільки компенсація не є покаранням за неналежне виконання, відсутня ознака каральної санкції) чи то збитки (оскільки обов`язок компенсувати додаткові витрати вникає з договору, а не з делікту). Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 916/3748/19.

Підписавши додаткову угоду № 16 від 27.07.2022 до договору у вищезгаданій редакції, клієнт заздалегідь погодив понесення експедитором додаткових витрат у випадку, якщо клієнтом буде перевищено 96-ти годинні терміни навантажувально-розвантажувальних операцій.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивачем були сформовані рахунки на оплату цих витрат, а саме № 160901 від 16.09.2022 на суму 1 534 970,86 грн, № 311003 від 31.10.2022 на суму 1 047 402,64 грн, № 301104 від 30.11.2022 на суму 3 987 788,80 грн, № 311202 від 31.12.2022 на суму 1 908 759,20 грн, складено відповідні акти наданих послуг № 160901 від 16.09.2022 на суму 1 534 970,86 грн, № 311003 від 31.10.2022 на суму 1 047 402,64 грн, № 301104 від 30.11.2022 на суму 3 987 788,80 грн, № 311202 від 31.12.2022 на суму 1 908 759,20 грн та направлені відповідачу для оплати та підписання, які відповідач залишив без задоволення та підписання.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання зобов`язання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Оскільки строк виконання грошового зобов`язання з оплати додаткових витрат не встановлено, позивач вправі вимагати його виконання в порядку частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, згідно якої якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Колегія суддів зазначає, що оскільки згаданою статтею 530 Цивільного кодексу України не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов`язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв`язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв`язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез`явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред`явленою.

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Відповідачем не заперечується факт отримання зазначених рахунків та актів.

Отже, викладеним підтверджується, що позивачем внаслідок порушення відповідачем навантажувально-розвантажувальних термінів понесені додаткові витрати, а саме 1 534 970,86 грн витрат пов`язаних з понаднормовим навантаження 82-х вагонів та 6 881 101,04 грн витрат пов`язаних з понаднормовим вивантаженням 82-х вагонів.

Стосовно посилань скаржника щодо недослідження судом першої інстанції положень пункту 4.2. договору, слід зазначити наступне.

З аналізу пункту 4.2. договору вбачається, що останній встановлює перелік витрат, які замовник компенсує виконавцю у разі, якщо замовник надав виконавцю письмову рознарядку на відправку вантажу, і виконавцем було проведено комплекс підготовчих заходів для його відправки залізницею, а вантаж з вини замовника, що не був завантажений і відправлений із зернового складу (через невідповідність якісних показників умов контракту або через відсутність вантажу на зерновому складі). Тобто, даний пункт регулює цілком конкретний випадок понесення додаткових витрат, а не додаткові витрати загалом.

Таким чином, посилання відповідача на п. 4.2. договору є недоречним та не є підставою для звільнення його від виконання взятих на себе договірних зобов`язань, зокрема щодо обов`язку компенсувати експедитору додаткові витрати пов`язані з порушенням термінів навантажувально-розвантажувальних операцій та збитків пов`язаних з простоєм вагонів.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання, Цивільний кодекс України покладає на неї обов`язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.12.2019 по справі №904/5424/18.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За таких обставин, саме Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією «Сантрейд» має доводити свою невинуватість у понесенні Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційне підприємство «Горизонт» додаткових витрат при виконанні договору.

Погодившись на умови пункту 3 додаткових угоди №7-13, 15-16 до договору, клієнт погодив компенсувати понесення експедитором додаткових витрат у випадку, якщо клієнтом буде перевищено 96 годинні терміни навантажувально-розвантажувальних операцій.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що відповідачем було порушено встановлені додатковими угодами терміни навантажувально-розвантажувальних операцій, в результаті чого експедитор поніс додаткові витрати в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування, які йому має відшкодувати відповідач.

При цьому, відповідачем не доведено відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання, доказів сплати таких додаткових витрат не надано.

Частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 2 статті 612 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З огляду на викладене вище та встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 1 534 970,86 грн витрат пов`язаних з понаднормовим навантаженням 82-х вагонів, 6 881 101,04 грн витрат, пов`язаних з понаднормовим вивантаженням 82-х вагонів.

Щодо заявленої до стягнення позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За умовами статей 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.1. договору передбачено, що у разі нездійснення платежу у встановлені договором терміни, замовник виплачує пеню у розмірі 0,2 % від несплаченої суми за кожну добу затримки платежу, але не більше 10% несплаченої суми.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору інший розмір процентів не визначений.

Оскільки судом встановлено обставини порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати додаткових витрат позивача, вимоги щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими, однак судом встановлено, що позивачем невірно визначено періоди прострочення по сплаті за рахунками № 311003 від 31.10.2022 та № 301104 від 30.11.2022.

Відтак означені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме вимоги щодо стягнення пеня у розмірі 841 607,18 грн, 3% річних у розмір 172 755,15 грн та інфляційних втрат у розмірі 223 604,53 грн.

Щодо вимог про стягнення 11 054 301,34 грн збитків, пов`язаних з простоєм вагонів на території України (на станції Яготин та суміжних станціях).

Статтею 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Стаття 224 Господарського кодексу України зобов`язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов`язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Вимогами статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Отже, збитки це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Реальні збитки це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Позивач зауважує, що між ним та польським перевізником не існувало жодних договірних відносин, тому він не міг напряму вплинути на прийняття вагонів польським перевізником. Такі договірні відносини існували між АТ «ПКП Карго» та польським експедитором - ПКП Карго Коннект Сп. з о.о.

Відповідно до ст. 4 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

Оскільки перевезення вантажу здійснювалось у міжнародному сполученні, до даних правовідносин застосовуються положення Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 (далі - УМВС).

УМВС являє собою міжнародну угоду про пряме вантажне сполучення між станціями, які відкриті для вантажних операцій у внутрішньому залізничному сполученні країн, яка розроблена і діє в рамках організації співпраці залізниць (ОСЖД), членом якої є і Україна. УМВС є чинною для України з 05.06.1992. Таким чином, міжнародні перевезення вантажу здійснюються відповідно до правил міжнародних договорів, які відповідно ст. 9 Конституції України та ст. 10 Цивільного кодексу України, є частиною національного законодавства України та підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до параграфу § 1 статті 3 УМВС ця Угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу в прямому міжнародному залізничному сполученні і в прямому міжнародному залізнично-поромному сполученні.

За умовами параграфів 2, 3 статті 24 УМВС встановлено, що строк доставки вантажу визначається, виходячи з наступних норм: для контейнерів - 1 доба на кожні розпочаті 150 км; для інших відправлень - 1 доба на кожні розпочаті 200 км. Строк доставки вантажу збільшується на 1 добу на операції, пов`язані з відправленням вантажу.

Параграфами 5, 7 статті 24 УМВС визначено, що перебіг строку доставки вантажу розпочинається з 0:00 годин дня, наступного за днем укладення договору перевезення, і закінчується в момент передачі отримувачу повідомлення про прибуття вантажу, при цьому неповна доба вважається повною. Строк доставки вважається дотриманим, якщо вантаж прибув на станцію призначення до спливу строку доставки і перевізник повідомив отримувача про прибуття вантажу і можливості передачі вантажу в розпорядження отримувача. Порядок повідомлення отримувача визначається національним законодавством, що діє в місці видачі вантажу.

Відповідно до Тарифного керівництва № 1, що підтверджується ЖД накладними, які складенні на згадані 82 вагони, тарифна відстань від станції Куліндорово (400907) до станції Ягодин експ. ПКП (351503) складає 958 кілометрів (графа 38 накладних).

Враховуючи приписи параграфів 2, 3, 5, 7 статті 24 УМВС термін доставки розраховується за формулою: 958 км / 200 км + 1 день на операції відправлення, + 1 день враховуючи початок перебігу часу з 0:00 годин наступної доби = 6,79 діб. Неповна доба вважається повного, тобто термін доставки відповідно до вимог УМВС складає - 7 діб.

З метою диверсифікації ризиків, розуміючи наявну чергу на перетин кордону по станції Ягодин експ. ПКП (351503) у прорахунок вартості перевезення ТОВ «ТЕП «Горизонт» закладено 30 діб на перевезення вантажу зі станції Куліндорово (400907) до станції Ягодин експ. ПКП (351503), з яких 4 дні на навантаження, 4 дні на вивантаження, 2 дні на підсил порожнього вагону та 20 діб на вантажний рейс, тобто тривалість вантажного рейсу, яка закладена ТОВ «ТЕП «Горизонт», майже у тричі більша встановленого граничного терміну.

Тридцятиденний строк на перевезення вказаного вантажу було закладено виходячи з Правил формування комерційних пропозицій на експедицію вантажів залізничним транспортом при міжнародному залізничному перевезені, затверджених наказом директора ТОВ «ТЕП «Горизонт» № 03/03/21 від 03.03.2021, про які зазначалось вище.

Згідно з п. 3.3. Правил максимальна тривалість вантажного рейсу відстань якого від 900 до 1000 кілометрів для вагонних відправок не повинна перевищувати 20 днів.

Таким чином, враховуючи всі можливі ризики та можливі затримки на перетині кордону позивач розраховував здійснити перевезення вантажу протягом не більш ніж 30 календарних днів.

Однак, у зв`язку з бездіяльністю ДП «Сантрейд», яка полягала у зволіканні приймання вагонів польським перевізником AT «ПКП Карго», який був залучений ДП «Сантрейд» та заявлений, як безальтернативний перевізник по території Польщі та не вжитті ДП «Сантрейд» заходів щодо пришвидшення приймання і розвантаження вагонів 82 вагони у серпні-жовтні 2022 року курсували від станції до станції від 27 до 71 дня чекаючи коли буде дано дозвіл на прибуття до станції розвантаження, а потім ще від 11 до 72-х днів стояли під розвантаженням. У результаті таких дій з боку відповідача, вантажний рейс тривав від 27 до 71 одного дня, замість запланованих 20 днів, а 82 вагони були задіяні у операціях з експедиції вантажу відповідача від 80 до 149 днів, замість 30 запланованих.

Оскільки всі 82 вагони були орендовані у третіх осіб, з вини замовника експедитор поніс збитки пов`язані зі сплатою орендних платежів власникам вагонів за час коли він ними фактично не користувався (період коли вагони знаходились на станції Ягодин та суміжних станціях в очікуванні польського перевізника, та коли замовником було порушено строки навантажувально-розвантажувальних робіт).

Позивач звертає увагу суду, що ставка за транспортно-експедиційні послуги, вказана в п. 1.8. додаткової угоди № 16 від 27.07.2022 до договору охоплює лише вартість користування рухомим складом протягом 30 календарних днів, з яких операції по навантаженню не повинні перевищувати 96-ти годин, операції по розвантаженню не повинні перевищувати 96-ти годин, все що перевищує вказаний термін є додатковими витратами, які не охоплюються погодженою сторонами договору вартістю послуг.

Як правильно зауважив суд першої інстанції, погоджуючись на виконання Заявки-транспортної інструкції № 06.07-10 від 06.07.2022, ТОВ «ТЕП «Горизонт», враховуючи всі можливі ризики, розраховувало виконати договірні зобов`язання протягом не більше ніж 30-ти календарних днів, однак, у зв`язку із бездіяльністю ДП «Сантрейд», яка полягала у зволіканні приймання вагонів та порушенні строків навантажувально-розвантажувальних робіт тривалість експедиції тривала від 80 до 149 днів.

Слід зазначити, що позивач був позбавлений можливості повернути вагони у власне користування, оскільки вони були завантажені вантажем ДП «Сантрейд».

Таким чином, перевищення термінів навантажувально-розвантажувальних операцій, та простій вагонів на станції Ягодин, Дорохуск та суміжних станціях з вини Клієнта тягнуть за собою виникнення у експедитора збитків, зокрема у вигляді сплаченої вартості орендних платежів власникам вагонів за користування вагонами в період, який не охоплює запланований 30-ти денний строк перевезення вантажу.

Параграфами 1-3 статті 28 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення передбачено, якщо виникає перешкода до перевезення вантажу з причин, що не залежить від перевізника, то він вирішує, чи запитати вказівку відправника або провести перевезення вантажу до станції призначення із зміною початкового шляху прямування.

§ 2. Якщо перевізник з не залежних від нього причин не може провести перевезення вантажу зі зміною початкового шляху слідування, продовжити перевезення або видати вантаж одержувачу, він негайно запитує вказівки відправника.

§ 3. Якщо протягом восьми діб після надсилання запиту відправнику, а щодо вантажів, що швидко псуються - протягом трьох діб, тварин - протягом двох діб не надходять вказівки або надходять нездійсненні вказівки відправника про дії з вантажем, то перевізник має право розпорядитися вантажем.

Як вбачається з матеріалів справи, у листі позивача № 483 від 26.09.2022, який 30.09.2022 було надіслано відповідачу та отримано останнім 06.10.2022 зазначено, що « 82 вагони-зерновози, що відправлені згідно Вашої заявки № 06.07-10 від 06.07.2022 знаходяться у кинутому стані на шляху прямування близько двох місяців за не прийому заявленим Вами перевізником Республіки Польща АО «ПКП Карго» (2151), а частина рухомого складу, що зуміла здійснити перетин кордону, вже більше місяця знаходиться під вивантажувальними операціями без розуміння дедлайну їх вивантаження та повернення на територію України».

Враховуючи викладене позивач просив вжити невідкладних заходів щодо пришвидшення прийняття відвантаженого вантажу та його розвантаження на території республіки Польща заявленим одержувачем Bunge Polska Sp. Z o.o. ul. та перевізником АТ «ПКП Карго», додатково інформував що у зв`язку з постійним зростанням попиту на руховий склад орендодавці щомісячно підвищують добову вартість оренди вагонів, що може негативно вплинути на вартість простою вагонів під вантажними операціями.

У листом № 489 від 30.09.2022, який 30.09.2022 було надіслано відповідачу та отримано останнім 06.10.2022, позивача зазначав, що 29.09.2022 о 14:00 перевізником AT «Укрзалізниця» було проведено оперативну нараду щодо збільшення пропускної спроможності на прикордонних переходах України та Польщі за участі перевізників та одержувачів Республіки Польща та Відправників України.

На даній нараді підприємством підняте питання щодо можливості прийому вище вказаних 82 вагонів-зерновозів з вантажем Шрот кормовий (542224), на що отримано відповіді від заявленого відповідачем польського перевізника АО «ПКП Карго» (2151) та представника заявленого відповідачем місця вивантаження (терміналу) КПК Карго Коннект Сп. З.о.о., що одержувачем Bunge Polska Sp. Z о.о. (0112) не погоджено прийняття вантажів під номенклатурою Жмихи, до якої відноситься Шрот кормовий (542224) у зв`язку з активним прийняттям зерна кукурудзи.

Таким чином, розуміння дедлайну можливості прийняття даних вагонів під вивантаження наразі відсутнє. Нормативний термін доставки даних вагонів, на сьогоднішній день, перевищено від 24 до 56 календарних днів. Враховуючи добову вартість оренди вагонів у вересні щоденний збиток підприємства позивача при простої вагонів дорівнює 328.000,00 грн на добу та у жовтні може складати 410.000,00 грн».

Крім того, у листі № 489 від 30.09.2022 позивач просив негайно вжити невідкладних заходів щодо вирішення порушеного вище питання. Як варіант вирішення даного питання пропонував розглянути наступні пропозиції:

1. Здійснити переадресування даних вагонів по території України з компенсацією додатково понесених витрат.

2. Провести відповідну роботу з одержувачем Bunge Polska Sp. z о. о. ні. (0112) щодо можливості оперативного прийняття та вивантаження даного рухомого складу з наданням нашому підприємству гарантійного листа, що підтвердить подальшу компенсацію простою наданого позивачем рухомого складу.

3. У разі відсутності ефективних дій зі сторони відповідача в продовж п`яти календарних днів, підприємство позивача буде змушене здійснити переадресацію даних вагонів без згоди відповідача з вивантаженням вантажу на відповідному зберіганні на партнерських зернових складах з метою уникнення масштабних збитків від простою вагонів, що з жовтня можуть складати близько 12 млн. гривень з подальшим перевиставленням витрат на підприємство відповідача».

У відповідь на листи позивача № 483 від 26.09.2022 та № 489 від 30.09.2022, відповідач листом № 101020222-1 від 10.10.2022 повідомив, що намагається вжити заходів щодо пришвидшення прийняття відвантаженого вантажу у місці його призначення; на пропозицію вирішення питання відповідач зазначив: «щодо переадресації вагонів без згоди ДП «Сантрейд» та вивантаження ТОВ «ТЕП «Горизонт» вантажу на зберігання на партнерських зернових складах, з перевиставленням витрат, пов`язаних із користуванням рухомим складом та зберіганням вантажу на складі: згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 № 1955-IV, експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку. Відповідно до пункту 1.1. договору на Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання здійснювати транспортно-експедиційне обслуговування перевезення вантажів, що належать Замовнику по залізницях, надалі «Вантаж», відповідно до умов цього договору, здійснювати відправлення і поставку такого Вантажу за реквізитами і у строки, визначені Замовником, суворо дотримуючись при цьому правил техніки безпеки при навантажені, вивантажені Вантажів і маневрової роботи з вагонами на елеваторах згідно рознарядок Замовника та діючого законодавства. Підпунктом 2.1.5 договору передбачено, що Виконавець зобов`язаний здійснювати переадресування вагонів з Вантажем Замовника, за письмовим клопотанням Замовника. При цьому оплата послуг Виконавця проводиться на підставі окремої додаткової угоди.

У зв`язку з викладеним, ДП «Сантрейд» звертається до ТОВ «ТЕП «Горизонт» з проханням дотримуватись маршруту прямування вантажу відповідно до додаткової угоди № 16 від 27.07.2022 до договору та не вчиняти дії, що суперечать письмовим вказівкам Підприємства або можуть завдати шкоди інтересам ДП «Сантрейд» як клієнта по договору на транспортно-експедиційне обслуговування № 04102021 від 04.10.2021.»

За умовами п. 5.7. договору замовник не несе відповідальність за простої власних або орендованих вагонів виконавця на станціях навантаження і вивантаження, в випадках, коли такі простої виникають з причин незалежних від замовника.

Разом з тим, вищевказаний лист відповідача підтверджує, що простій вагонів відбувся з причин, які напряму залежали від дій/бездіяльності замовника, який віддаючи вказівку не переміщувати вагони на іншу станцію та/або не розвантажувати їх на партнерських зернових складах усвідомлював, що виконання такої вказівки призведе до понесення експедитором додаткових витрат (збитків). Надання такої вказівки є рівноцінною схваленню клієнтом понесений Експедитором додаткових витрат в інтересах клієнта.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що експедитором вжито всіх належних заходів з метою якнайшвидшого повернення вагонів у своє користування, однак з вини ДП «Сантрейд» ТОВ «ТЕП «Горизонт» протягом вересня-грудня 2022 року не могло користуватися орендованими вагонами, у результаті чого понесло додаткові витрати (збитки) у вигляді орендних платежів.

На оперативній нараді AT «Укрзалізниця», яка відбулася 13.10.2022 заявлений ДП «Сантрейд» перевізник - АТ «ПКП Карго» та експедитор - ПКП Карго Коннект Сп. з о.о. повідомили, що не мають змоги вивантажити номенклатуру «Жмихи», оскільки не мають договору із заявленим ДП «Сантрейд» одержувачем - Bunge Polska Sp. Z о.о.

Крім того, факт неприймання вагонів AT «ПКП Карго» підтверджується відповіддю AT «Укрзалізниця» № ЦМ-12/797 від 16.11.2022, в якій зазначено, що «протягом серпня-вересня поточного року, іноперевізник не дотримувався узгодженого плану прийому поїздів, тому на мережі AT «Укрзалізниця» виникло значне накопичення вагонів на адресу ПКП Карго.

Затримка доставки вантажів, відправником яких виступало ТОВ «ТЕП Горизонт», сталася не з вини AT «Укрзалізниця», а через неприйом польським перевізником ПКП Карго поїздів з узгодженою добовою нормою передачі, що призвело до численного накопичення вагонів.

Доказом негативної поїзної роботи зазначеного іноперевізника є оголошення АТ «Укрзалізниця» конвенційного обмеження від 30.08.2022 № ЦД/296 на перевезення всіх вантажів на адресу ПКП Карго через прикордонну станцію Ягодин.

Всі зазначені в листі вагони з вантажем «шрот кормовий» були передані перевізнику ПКП Карго по станції Ягодин у період з 22.09.2022 по 25.10.2022. Довідка про здачу вагонів додається.

Затримку вагонів підтвердив і сам польський перевізник AT «ПКП Карго» у електронному листі від 24.10.2022, який направлявся ТОВ «ТЕП «Горизонт». В даному листі, зокрема зазначено: «Через відсутність можливостей зберігання та транспортні обмеження в Дорохуську компанія «Bunge Polska» (філія групи «Bunge») відправила вагони на розвантаження до «ETC Terminal».».

Вказаний лист не тільки підтверджує затримку вагонів, а й підтверджує факт переправлення вагонів позивача, без його на те дозволу, зі станції Дорохуск на станцію Холм.

Статті 10 та 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» регламентують, що відшкодуванню експедитору підлягають виключно витрати, які: 1) були погоджені клієнтом; 2) були здійсненні в інтересах клієнта; 3) мають документальне підтвердження; 4) понесені під час виконання договору.

Оскільки, як зазначалось вище, позивач попереджав відповідача, що затримка у прийнятті і вивантажені вагонів понесе за собою додаткові витрати для Експедитора (листи № 483 від 26.09.2022, № 489 від 30.09.2022), на що відповідач відповів позивачу (лист № 10102022-1 від 10.10.2022), що експедитор повинен не відступати від попередніх вказівок клієнта, чим фактично погодив понесення додаткових витрат здійснених експедитором в інтересах клієнта під час виконання договору. Саме в інтересах і з вини ДП «Сантейд» ТОВ «ТЕП «Горизонт» було змушене понести додаткові витрати, які полягають у сплаті орендних платежів за оренду вагонів за час, коли позивач не міг ними користуватися з вини відповідача.

За вказаних обставин, позивачем доведено наявними у справі документами понесення збитків пов`язаних з простоєм вагонів на території України (на станції Ягодин та суміжних станціях) з вини клієнта у розмірі 11 035 821,34 грн.

За умовами п. 1.1 договору виконавець прийняв на себе зобов`язання здійснювати відправлення і поставку вантажу замовника за реквізитами і у строки, визначені замовником.

У статті 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» встановлено, що обов`язок своєчасно надати експедитору повну, точну і достовірну інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх обов`язків за договором транспортного експедирування, покладається саме на клієнта.

З огляду на зазначене, ДП «Сантрейд» повинно було погоджувати поставку кожного вагону з компанією Bunge Polska Sр z o.o., яка безпосередньо контактувала з перевізником АТ «ПКП Карго» та експедитором ПКП Карго Коннект Сп. з о.о., а потім передавати інформацію та замовляти вагони до перевезення у ТОВ «ТЕП «Горизонт».

Оскільки саме ДП «Сантрейд» контактувало з отримувачем вантажу - Компанією Bunge Polska Sр z o.o. та повинно було замовляти вагони до відправки лише з вказівки Компанії Bunge Polska Sр z o.o. переконавшись у можливості прийняття вантажу на станції призначення, то саме ДП «Сантрейд», яке не виконавши такі вказівки та не переконавшись у можливості прийняття вантажу вантажоодержувачем, здійснювало відправлення, що призвело до перевантаження станції призначення, повинне нести відповідальність за простій вагонів, оскільки, ця відповідальність покладена саме на ДП «Сантрейд», а не на вантажоодержувача чи експедитора.

Як було встановлено вище, ТОВ «ТЕП «Горизонт» повідомляло ДП «Сантрейд» про неприйняття вагонів вантажоодержувачем та необхідність вжиття заходів щодо звільнення вагонів від вантажу для уникнення понесення експедитором додаткових витрат, на що відповідач повідомив, що експедитор повинен виконувати вказівки клієнта та не відступати від них. Фактично, була вказівка нічого не робити, чекати поки польський перевізник забере вагони.

Таким чином, додаткові витрати та збитки, пов`язані із затримкою вагонів на прикордонно-передавальних станціях внаслідок їх тривалого неприйняття польською стороною контрактів, понесені з вини ДП «Сантрейд», яке замовляло вагони під навантаження без попереднього погодження з вантажоодержувачем, що призвело до перевантаження станції навантаження та розвантаження, не вживало заходи щодо пришвидшення приймання і розвантаження вагонів, повинне нести ДП «Сантрейд» та компенсувати такі витрати (збитки) ТОВ «ТЕП «Горизонт».

У постановах від 20.09.2019 по справі № 910/7230/18 та від 16.10.2019 по справі № 910/7238/18 Верховний Суд дійшов висновку про необхідність стягнення з вантажовідправника на користь експедитора витрат, понесених останнім у зв`язку із затримкою вагонів на прикордонно-передавальних станціях з вини вантажовідправника, а саме через невжиття дій з розпорядження власним вантажем.

Суд першої інстанції обґрунтовано погоджився з доводами позивача, що сума в розмірі 11 035 821,34 грн сплачених витрат пов`язаних з простоєм вагонів на території України (на станції Яготин та суміжних станціях) є збитками позивача, які мали місце внаслідок неналежного виконання зобов`язань відповідачем за договором.

Отже, позивачем доведено причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями відповідача та понесеними позивачем збитками саме внаслідок неналежного виконання відповідачем договірного зобов`язання.

З вказаних обставин, позовні вимоги про стягнення 11.035.821,34 грн збитків пов`язаних з простоєм вагонів на території України (на станції Яготин та суміжних станціях) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову в частині стягнення 7 796 501,00 грн упущеної вигоди, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Упущена вигода - це доход або прибуток, який міг би одержати суб`єкт зовнішньоекономічної діяльності в разі здійснення зовнішньоекономічної операції і який він не одержав внаслідок дії обставин, що не залежать від нього, якщо розмір його передбачуваного доходу або прибутку можна обґрунтувати.

Таким чином, законодавець встановлює, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню. Тобто підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком не отримання позивачем доходу, на який він розраховував.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суд по справі № 921/377/14-г/7 від 11.04.2018.

Вище зазначалось, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

За змістом пункту 2 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 224 Господарського кодексу України, частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків у вигляді упущеної вигоди входять: 1) неотриманні стороною доходи, які вона могла б реально отримати за звичайних обставин якби її право не було порушено; 2) доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною; 3) неодержаний прибуток, на який сторона, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Отже згідно наведених норм упущеною вигодою є неодержаний (не отриманий) дохід, який кредитор міг реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено, а боржник додержувався правил здійснення господарської діяльності.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання певних грошових сум, якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

Нормами частини 4 статті 623 Цивільного кодексу України на кредитора покладений обов`язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов`язання. При цьому кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але і підтвердити їх документально. При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов`язання було виконано боржником належним чином.

За вказаних обставин пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі, якщо б відповідачем не було порушено його прав.

Отже, позивач повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

За доводами позивача, період серпень-грудень є періодом збору урожаю соняшнику та вересень-листопад кукурудзи, саме в цей час найбільший попит на вагони типу «хопер-зерновоз», оскільки саме в цих вагонах перевозиться зерно з елеваторів у морські порти для подальшого експорту. Відповідно саме у цей період року росте попит на вагони-зерновози, в свою чергу, ріст попиту викликає ріст цін на послуги перевезення та експедиції.

Більше того, 22.07.2022 у Стамбулі уклали Чорноморську зернову ініціативу за участю ООН, України, Туреччини та рф, яка передбачає вивезення зерна з трьох українських портів - Чорноморська, Одеси та Південного на 120 днів, її продовжували кілька разів.

«Зернова угода», укладена Україною, російською федерацією, Туреччиною та ООН у Стамбулі 22 липня, дозволила торговельним та вантажним суднам безперешкодно виходити з українських портів і доставляти аграрну продукцію в різні куточки світу. За 29 днів з початку дії домовленостей з України було вивезено понад 1,3 мільйона тонн продовольства. Таку інформацію повідомив речник Одеської військової адміністрації Сергій Братчук (джерело - https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/3561950-zernovii-koridor-persi-pidsumki-vidnovlenna-agroeksportu-z-ukraini.html).

Від початку роботи «зернового коридору», з 1 серпня 2022 року по 16 липня 2023 року, Україна експортувала 32,9 млн т аграрної продукції (джерело https://www.ukrinform.ua/rubric-other_news/3737388-ukraina-eksportuvala-zernovim-koridorom-majze-33-milioni-tonn-agroprodukcii-ukab.html).

Отже, як зазначає позивач, у випадку, якщо б 82 вагони не були заблоковані вантажем відповідача, то вони б використовувалися позивачем у інших господарських операціях, зокрема перевезення зерна з елеваторів до морських портів, що щоденно приносило б позивачу прибуток.

Таким чином, у позивача була реальна можливість отримати дохід від використання 82 вагонів в інших експедиційних операціях, однак неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

На підтвердження розміру заподіяних збитків, зокрема упущеної вигоди, позивачем надано Висновок суб`єкта оціночної діяльності від 28.07.2023 про розмір упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності ТОВ «ТЕП «Горизонт», внаслідок вимушеного простою 82 од. вагонів-хоперів для перевезення зерна за період серпень-грудень 2022 року, відповідно до якого розмір упущеної вигоди позивача складає 7 796 501,00 грн.

Водночас, колегія суддів звертається до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі №922/3928/20, згідно з якими:

« 130. Наявність збитків у вигляді упущеної вигоди та їх розмір не має надмірно залежати від сукупності мінливих та непередбачуваних обставин, щоб складати певний і обґрунтований розмір шкоди.

131. Тому при розгляді справ про стягнення упущеної вигоди актуальним є питання стандарту доказування, адже встановлення занадто високого стандарту зумовлює складнощі у доведенні наявності збитків та їх розміру.

…

143. Оскільки, як зазначалося вище упущена вигода є категорією визначення та розрахунок якої потребує урахування, зокрема, звичайних умов обороту, справедливості, розумності, компенсаційності відшкодування, які є оціночними поняттями, очевидно, що доведення таких обставин передбачає існування ряду міркувань (умовиводів), ймовірностей, а отже має здійснюватися із застосуванням стандарту переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

144. Таким стандартом є стандарт вірогідності доказів, який з розумною впевненістю дозволяє стверджувати, що факт є доведеним, якщо після оцінки доказів вбачається, що факт скоріше відбувся (мав місце), аніж не був. Зокрема, з розумною впевненістю стверджувати доведеність позивачем наявності заподіяних йому збитків, правильність розрахунку збитків у вигляді упущеної вигоди, розміру упущеної вигоди, яка підлягає стягненню з боржника на користь кредитора тощо.

145. За цих умов збитки у вигляді упущеної вигоди підлягають відшкодуванню у разі: 1) коли заявлений кредитором не отриманий дохід (майнова вигода) був у межах припущення сторін на момент виникнення зобов`язань; 2) втрата доходу є ймовірним результатом порушення зобов`язання іншим контрагентом (боржником); 3) дохід не є абстрактним і може бути доведеним із розумним рівнем впевненості.»

Тобто для стягнення збитків у формі упущеної вигоди заявнику необхідно підтвердити у тому числі реальне настання для нього події або тих обставин, які надають можливість отримати заявлений дохід.

Водночас, на переконання колегії суддів, позивачем не підтверджено жодними доказами можливість участі Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційне підприємство «Горизонт» у події (експедиційних операцій з перевезення зерна від елеваторів до морських портів для експорту зерна в межах «Зернової угоди»), на яку він посилається як на підставу можливості отримання ним доходів у розмірі доводів 7 796 501,00 грн.

Відтак, позов в означеній частині є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Крім того, позивач у позовній заяві просив суд зазначити в рішенні про обов`язок органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання рішення здійснювати нарахування 3% річних на суму простроченого боргу в розмірі 27 266 874,24 грн з 26.09.2023 до моменту виконання рішення у повному обсязі.

Згідно з частиною 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Положення частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України носять диспозитивний характер та надають право виключно суду вирішувати питання доцільності застосування механізму стягнення відсотків, пені. Вимога позивача про зазначення в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення за своєю правовою природою є клопотанням заявленим до суду, задоволення якого убезпечує позивача від повторних звернень з вимогами про стягнення нарахування після ухвалення рішення.

Подальша реалізація частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України після ухвалення рішення та видачі виконавчого документу відображена у частинах 11, 12 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», якими передбачено, що якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі.

До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Водночас, позивачем неправильно визначений розмір простроченої заборгованості, на який мають бути нараховані 3% річних з 26.09.2023, оскільки сума 27 266 874,24 грн включає в себе у тому числі 11 054 301,34 грн збитків та 7 796 501,00 грн упущеної вигоди, які за своєю правовою природою не є грошовим зобов`язанням та можуть набути такого статусу лише після прийняття судом рішення про стягнення цих коштів, а право у позивача на нарахування інфляційних втрат та 3% річних на ці суми грошових зобов`язань виникає після набрання рішенням законної сили.

Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у позові в частині стягнення збитків у форму упущеної вигоди у сумі 7 796 501,00 грн

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України три проценти річних сплачуються за весь час прострочення.

Отже, 3% річних можуть бути нараховані лише за кожен повний день прострочення платежу, а день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися нарахування.

З огляду на викладене, вимога позивача про роз`яснення органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду правила розрахунку 3% річних на суму простроченого боргу в розмірі 8 416 071,90 грн (додаткових витрат) з 26.09.2023 до моменту виконання рішення у повному обсязі є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2).

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом (частина 3).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення

Пунктом 1 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є не з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 ).

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 у справі №910/15170/23 в частині задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача 7 796 501,00 грн упущеної вигоди прийнято за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, внаслідок чого підлягає скасуванню у цій частині, у позові в зазначеній частині слід відмовити.

В решті рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 у справі №910/15170/23 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, не вбачається підстав для його скасування у повному обсязі.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

При цьому, колегія суддів зазначає, що сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги слід здійснити перерозподіл судових витрат.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Сантрейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 у справі №910/15170/23 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 у справі №910/15170/23 скасувати в частині стягнення упущеної вигоди у розмірі 7 796 501, 00 грн, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Стягнути з Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Сантрейд» (01054, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 19-21А, код ЄДРПОУ 25394566) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційне підприємство «Горизонт» (49083, м. Дніпро, вул. Собінова, 1; код ЄДРПОУ 43198533) 8 416 071 (вісім мільйонів чотириста шістнадцять тисяч сімдесят одну) грн 90 коп. додаткових витрат пов`язаних з понаднормовим навантаженням/розвантаженням вагонів, 11 054 301 (одинадцять мільйонів п`ятдесят чотири тисячі триста одну) грн 34 коп. збитків пов`язаних з простоєм вагонів, 841 607 (вісімсот сорок одну тисячу шістсот сім) грн 18 коп. пені, 223 604 (двісті двадцять три тисячі шістсот чотири) грн 53 коп. інфляційних втрат, 172 755 (сто сімдесят дві тисячі сімсот п`ятдесят п`ять) грн 15 коп. 3% річних, 310 625 (триста десять тисяч шістсот дадцять п`ять) грн 10 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позову.

Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення нарахувати 3% річних за формулою: сума 3% річних = С х 3 х Д : 365 : 100 (С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення):

- на суму боргу 8.416.071,90 грн (додаткових витрат) за період з 26.09.2023 до моменту виконання рішення суду відповідачем.

Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати Дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями «Сантрейд» суми боргу (додаткових витрат), нарахування 3% річних повинно здійснюватися на залишок заборгованості.

Видати наказ.

В іншій частині в позові відмовити повністю.»

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційне підприємство «Горизонт» (49083, м. Дніпро, вул. Собінова, 1; код ЄДРПОУ 43198533) на користь з Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Сантрейд» (01054, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 19-21А; код ЄДРПОУ 25394566) 188 302 (сто вісімдесят вісім тисяч триста дві) грн 71 коп. вират по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/15170/23 повернути до Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 21.01.2024 після виходу членів колегії суддів з відпусток.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Г.П. Коробенко