Ухвала

від 20.01.2025 по справі 42/277-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

20 січня 2025 року Справа № 42/277-10

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Пугачові Д.І.

розглянувши заяву Акціонерного товариства «Державний експортноімпортний банк України» (вх. № 32581 від 27.12.2024) про поновлення строків пред`явлення до виконання виконавчого документа та про видачу дубліката наказу, подану у справі

за позовом Прокуратури Київського району м. Харкова в інтересах держави, в особі Публічного акціонерного товариства «Державний експортноімпортний банк України» (адреса: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 127; код ЄДРПОУ 00032112) в особі Харківської філії акціонерного товариства «Державний експортноімпортний банк України» в м. Харкові (адреса: 61057, м. Харків, вул. Чернишевського, буд. 11; код ЄДРПОУ 19362160) до 1) Фірми «Стиль» товариства з обмеженою відповідальністю (адреса: 61177, м. Харків, вул. Жовтневої революції, буд. 68/114; код ЄДРПОУ 22677178); 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека № 1» (адреса: 61002, м. Харків, вул. Сумська, буд. 60; код ЄДРПОУ 01974603) про стягнення 5277204,50 грн.

за участю представників сторін:

стягувача - Гнатенко О. М. (довіреність № ДП24701/24-0223 від 07.06.2024);

боржників - не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Київського району м. Харкова звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави в особі ПАТ Державний експортно-імпортний банк України в особі філії АТ Укрексімбанк в м. Харкові до відповідачів - 1) фірми Стиль ТОВ та 2) ТОВ Аптека № 1; третя особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідачів, ТОВ фірма Озон Інвест, про стягнення заборгованості за кредитними договорами в загальній сумі 5277204,50 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.10.2010 (суддя Яризько В.О.) по справі № 42/277-10 позовні вимоги задоволено; стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Аптека №1 та Фірми Стиль товариство з обмеженою відповідальністю (далі - боржники) на користь Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України в особі філії АТ Укрексімбанк в м. Харкові (далі стягувач) заборгованість у сумі 5277204,50 грн. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Аптека №1 та Фірми Стиль товариство з обмеженою відповідальністю на користь державного бюджету України державне мито в сумі 25500,00 грн та 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.01.2011 рішення Господарського суду Харківської області від 07.10.2010 у справі № 42/277-10 залишено без змін.

Таким чином, рішення Господарського суду Харківської області від 07.10.2010 по справі № 42/277-10 набрало законної сили. На примусове виконання наведеного рішення судом видано накази від 03.02.2011 № 42/277-10.

Акціонерне товариство Державний експортноімпортний банк України звернулось до Господарського суду Харківської області з заявою (вх. № 32581 від 27.12.2024), в якій просить суд:

1) визнати поважними, поновити строки пред`явлення до виконання та видати дублікат наказа Господарського суду Харківської області у справі № 42/277-10 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Аптека № 1 на користь Публічного акціонерного товариства Державний експортноімпортний банк України в особі Харківської філії акціонерного товариства Державний експортноімпортний банк України в м. Харкові заборгованість у сумі 5277204,50 грн;

2) визнати поважними, поновити строки пред`явлення до виконання та видати дублікат наказа Господарського суду Харківської області у справі № 42/277-10 про стягнення з Фірми Стиль товариства з обмеженою відповідальністю на користь Публічного акціонерного товариства Державний експортноімпортний банк України в особі Харківської філії акціонерного товариства Державний експортноімпортний банк України в м. Харкові заборгованість у сумі 5277204,50 грн.

Відповідно до п. п. 6.4, 6.7.1 Засад використання Автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл заяви у справі № 42/277-10 у зв`язку з звільненням судді ОСОБА_1 .

Протоколом повторного автоматизованого розподілу від 27.12.2024 суддею-доповідачем за заявою визначено суддю Байбак О.І.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.01.2025 призначено заяву (вх. № 32581 від 27.12.2024) до розгляду у судовому засіданні на 20.01.2025.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з вимогами п. п. 5-6 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення, зокрема, є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З метою повідомлення сторін про порядок розгляду справи та надання їм можливості реалізувати власні процесуальні права, судом направлено копії ухвали від 02.01.2025 на їх адреси.

Зокрема, копію наведеної ухвали доставлено до електронного кабінету стягувача в системі Електронний суд, про що свідчить долучена до матеріалів справи довідка про доставку електронного листа від 02.01.2025.

Також копію наведеної ухвали направлено засобами поштового зв`язку на адресу реєстрації боржників, однак вони повернулися на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою». Відомостей про наявність у боржників інших адрес матеріали справи не містять.

Також повідомлення боржників про порядок розгляду заяви здійснювалося шляхом направлення відповідних телефонограм від 16.01.2025, однак їх також передати не вдалося.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення сторін про порядок розгляду заяви, а останні в розумінні ст. 120, 242 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про такий розгляд.

У судове засідання 20.01.2025, яке проводилось в режимі відеоконференції, прибув представник стягувача, який наполягав на задоволенні поданої ним заяви у повному обсязі.

Боржники у судове засідання 20.01.2025 своїх уповноважених представників не направили, про причини неприбуття суд не повідомили. Неявка на судове засідання представників боржників не є перешкодою в розгляді заяви стягувача.

Розглянувши заяву стягувача (вх. № 32581 від 27.12.2024), суд зазначає.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст.129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Статтею 115 ГПК України (в редакції станом на дату прийняття рішення від 07.10.2010 по даній справі) передбачалося, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 116 ГПК України (станом на 07.10.2010) передбачалося, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили. Накази про стягнення державного мита надсилаються до місцевих органів державної податкової служби.

Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Згідно з п. 19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) сформульовано правовий висновок щодо можливості відмови у видачі дубліката виконавчого листа з огляду на відсутність підстав для поновлення строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання: приписи підпункту 19.4 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України та підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIІІ "Перехідні положення ЦПК України не суперечать приписам частини шостої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження", частини першої статті 433 ЦПК України, частини першої статті 329 ГПК України. Зазначені приписи перехідних положень вказаних кодексів не забороняють суду одночасно розглянути та вирішити поставлені у заяві стягувача питання про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та про видачу дубліката такого документа у разі його втрати або розглянути питання про видачу дубліката втраченого виконавчого документа після того, як суд поновив строк для пред`явлення цього документа до виконання.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у разі пропуску стягувачем строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання заяву стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа може бути задоволено у разі, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення такого документа до виконання. Тобто, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11 (провадження № 61-34св21) зазначено, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06, від 03 лютого 2021 року у справі № 643/20898/13-ц, 23 червня 2021 року у справі № 2-162/12 (провадження № 61-14111св20).

Дублікат виконавчого документа - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Від оригіналу зазначений документ відрізняється лише спеціальною позначкою "Дублікат".

Аналіз змісту підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ Перехідних положень ГПК України свідчить, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є: втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, вилучення у виконавця або стягувача, що унеможливлює його виконання, тощо) та звернення до суду з заявою до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

ГПК України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

При цьому, як вже зазначалося, обов`язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

Відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на день видачі наказу від 03.02.2011) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом трьох років.

В даному випадку, Наказ Господарського суду Харківської області від 03.02.2011 у справі № 42/277-10 про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Аптека №1 та Фірми Стиль товариство з обмеженою відповідальністю на користь Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України в особі філії АТ Укрексімбанк в м. Харкові заборгованості у сумі 5277204,50 грн був дійсним для пред`явлення до виконання до 20.01.2014.

Як зазначає стягувач, з метою примусового виконання вищевказані накази були пред`явлені ним до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області.

Щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області про стягнення заборгованості з боржника - Фірма «Стиль» ТОВ.

З листа Східного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції Управління забезпечення примусового виконання рішень від 03.12.2024 року вих.№25755 вбачається, що 16.05.2011 державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №26511253 щодо стягнення боргу з боржника Фірма «Стиль» ТОВ.

06.02.2012 державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області, при примусовому виконанні наказу Господарського суду по справі № 42/277-10 було винесено постанову ВП № 26511253 про повернення виконавчого документу стягувачу.

Однак, як зазначає стягувач, станом на день подання даної заяви, оригінали наказу Господарського суду про стягнення з Фірма «Стиль» ТОВ та постанови про повернення виконавчого документу до АТ «Укрексімбанк» не надходили. На підтвердження вказаного стягувачем надано довідку від 19.12.2024 №0680120/35159-24 керуючого філією АТ «Укрексімбанк» в м. Харків.

Щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області про стягнення заборгованості з боржника - ТОВ «Аптека №1».

З листа Східного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції Управління забезпечення примусового виконання рішень від 03.12.2024 року вих.№25744 вбачається, що 18.02.2011 державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №24571637 щодо стягнення боргу з боржника ТОВ «Аптека №1».

20.02.2012 державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області, при примусовому виконанні наказу Господарського суду Харківської області №42/277-10 було винесено постанову ВП № 24571637 про повернення виконавчого документу стягувач

Однак, як зазначає стягувач, станом на день подання даної заяви, оригінал наказу про стягнення з ТОВ «Аптека №1» та постанови про повернення виконавчого документу до АТ «Укрексімбанк» не надходили. На підтвердження вказаного стягувачем надано довідку від 19.12.2024 №0680120/35159-24 керуючого філією АТ «Укрексімбанк» в м. Харків.

Суд зазначає, що з 05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016.

Пунктом 5 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 передбачено: виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

На підставі ч. ч. 1-2, 5 ст. 12 зазначеного Закону виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Отже, строк пред`явлення до виконання наказу у справі № 42/277-10 про стягнення з Фірми Стиль товариство з обмеженою відповідальністю заборгованості у сумі 5277204,50 грн, сплив 07.02.2015, а строк пред`явлення до виконання наказу у справі № 42/277-10 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Аптека №1 заборгованості у сумі 5277204,50 грн сплив 21.02.2015.

Однак, як зазначалось, одночасно у своїй заяві стягувач просить поновити строки пред`явлення до виконання Наказу Господарського суду по справі № 42/277-10 з посиланням на те, що йому не було відомо про винесення ДВС постанов від 06.02.2012 та від 20.02.2012 про повернення виконавчого документа, оскільки ні копій цих постанов ні оригіналу наказу по справі № 42/277-10 на його адресу не надходило.

З цього приводу суд зазначає, що згідно зі ст. 329 ГПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.. Про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч.6 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Разом з тим, ст. 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Виходячи з аналізу зазначеної норми права, суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання, повинен з`ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від обставин та характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання.

В даному випадку, з моменту сплину строку пред`явлення наказу по справі № 42/277-10 минуло майже 10 років.

При цьому, суд критично ставиться до посилань стягувача з цього приводу на те, що на його адресу нібито не надходило постанов від 06.02.2012 та від 20.02.2012 про повернення виконавчого документа, оскільки в зв`язку зі знищенням матеріалів ВП № 26511253 та ВП №24571637 (за закінченням строку зберігання) суд не може достеменно встановити що копії наведених постанов дійсно не направлялися ДВС на адресу стягувача.

Доводи стягувача про те, що ці документи не реєструвалися в його програмних комплексах (про що ним надано довідку від 19.12.2024) також не може достеменно свідчити про те, що такі документи ДВС на адресу стягувача дійсно не направлялися, оскільки не проведення реєстрації не виключає можливості отримання уповноваженими особами документів від ДВС проте не проведення їх реєстрації (з будь-яких причин) або свідоме неотримання ними надісланих ДВС документів.

Разом з тим, суд враховує, що згідно з вимогами ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом дату винесення постанов від 06.02.2012 та від 20.02.2012) Державний виконавець зобов`язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Однак, стягувач знаючи або маючи знати про встановлений законом строк для проведення виконавчих дій та встановлений в наказі трирічний строк для його виконання, після надання на примусове виконання наказу по справі № 42/277-10 в лютому та травні 2011 року (щодо кожного з боржників окремо) в подальшому протягом більше ніж 13 років (до моменту надання запитів) не цікавився ходом проведення виконавчих дій.

Також не є поважними посилання стягувача на існування карантинних обмежень, як підставу для тривалого не звернення до суду із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів встановлено карантин на всій території України, дія якого продовжується відповідними постановами КМУ.

Однак, наведена постанова була прийнята після більше ніж 5 років після того, як сплинув строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

До того ж, відповідно до п. 4. Прикінцевих положень ГПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

В даному випадку, стягувачем не надано жодного доказу пропуску строку для пред`явлення наказу по справі № 42/277-10 до виконання в зв`язку з існуючими карантинними обмеженнями.

Посилання стягувача на те, що з 24 лютого 2022 року запроваджено воєнний стан на всій території країни, а тому це нібито є підставою для поновлення строку на пред`явлення наказу до виконання, також не можуть бути взяти судом до уваги, оскільки зупинення процесуальних строків на час дії воєнного стану, нормами ГПК України не передбачено.

Крім того, за весь період дії карантину та воєнного стану в України, який триває і нині, Господарський суд Харківської області працював та працює у штатному режимі. Вказані стягувачем в заяві загальні обставини введення карантину, запровадження воєнного стану в Україні без зазначення конкретних доказів того, що ці загальні обставини вплинули на діяльність стяувача, не можуть вважатися поважними причинами пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання, оскільки вони обумовлені не об`єктивними причинами, незалежними від волі стягувача.

У період з моменту звернення прокурора до суду з позовом у даній справі, що мало місце майже 15 років тому, суд та інші державні органи не припиняли роботу. Стягувач в свою чергу мав легітимні очікування щодо вирішення позову та ухвалення судового рішення, та у межах строків і у спосіб, що визначені законом, мав можливість реалізувати своє право на отримання судового рішення, виконавчого документа, в подальшому пред`явити його до виконання та контролювати хід проведення виконавчих дій. Однак, знаючи або маючи знати про встановлений законом строк для проведення виконавчих дій та встановлений в наказі трирічний строк для його виконання, після надання на примусове виконання наказу по справі № 42/277-10 в лютому та травні 2011 року (щодо кожного з боржників окремо) в подальшому протягом більше ніж 13 років (до моменту надання запитів) не цікавився ходом проведення виконавчих дій, та відповідно звернувся до суду з заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання зі сплином майже 10 років з моменту сплину строку пред`явлення наказу по справі № 42/277-10 до виконання.

На думку суду, поважними причинами визнаються лише такі, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій і підтверджені належними доказами.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 60/258-10.

Однак, в даному випадку стягувачем не надано належних доказів того, що тривалий пропуск ним строку для пред`явлення наказу до виконання мав місце внаслідок саме об`єктивних непереборних обставин.

Такі обставини свідчать про відсутність підстав, з якими закон пов`язує можливість поновлення процесуального строку на пред`явлення наказу до виконання.

За таких обставин, в задоволенні заяви про поновлення строку для пред`явлення наказу по справі № 42/277-10 до виконання слід відмовити.

Відмова ж в задоволенні заяви про поновлення строку для пред`явлення наведеного наказу до виконання зумовлює неможливість видачі дублікату вказаного наказу.

При прийнятті даної ухвали суд враховує, що аналогічної позиції при вирішенні питання про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання дотримується і Верховний суд, зокрема в постанові від 01.08.2023 по справі № 700/3521/15-ц.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 73, 74, 118, 119, 232-235, 329 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Державний експортноімпортний банк України» (вх. № 32581 від 27.12.2024) про поновлення строків пред`явлення до виконання виконавчого документа та про видачу дубліката наказу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та у строки, передбачені статтями 254-258 ГПК України з урахуванням вимог пп. 17.5 п.17 ч. 1 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст ухвали підписано 21.01.2025.

СуддяО.І. Байбак