Ухвала

від 15.01.2025 по справі 904/386/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 904/386/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кам`янської міської ради Дніпропетровської області

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2024 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024

за позовом Кам`янської міської ради Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНФ"

про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки

за участю: позивача Тарасюк О. Л. (самопредставництво), Щербатов Д. О. (самопредставництво)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Кам`янська міська рада (далі - Міськрада) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНФ" (далі - ТОВ "ДНФ") про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки в редакції позивача.

1.2 Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідач без укладення відповідного договору користується земельною ділянкою, на якій розміщено нерухоме майно відповідача, та не вчиняє дії щодо реєстрації права користування нею й, відповідно, не сплачує орендну плату.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024, залишеним постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2024 без змін, у позові відмовлено.

2.2 Суди дійшли висновку про те, що після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості.

2.3 Враховуючи те, що на момент розгляду справи в суді першої інстанції такий договір оренди був чинний, суд зазначив про відсутність підстав для визнання укладеним ще одного договору оренди тієї самої земельної ділянки.

3. Короткий зміст касаційної скарги

3.1 У касаційній скарзі Міськрада просить судові рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норму права в частині автоматичного переходу права користування від попереднього власника нерухомого майна до нового, без необхідності укладення нового договору на підставі рішення міської ради про надання земельної ділянки в користування на умовах оренди, за виключним випадком, який передбачений пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки не застосував до спірних правовідносин висновки, викладені в постанові Верховного Суду у справі № 904/6013/23 та в постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, що на підставі рішення Дніпродзержинської міської ради від 31.10.2014 № 1122-56/VІ Товариству з обмеженою відповідальністю "Ки.мод" надано в користування на умовах оренди земельну ділянку за адресою: вулиця Широка, 351-Б, загальною площею 0,4254 га для розміщення будівлі з підпіллям адміністративно-побутового корпусу (об`єкт незавершеного будівництва) про що 05.01.2015 між Дніпродзержинською міською радою (орендодавцем) та цим товариством (орендарем) укладено договір оренди земельної ділянки № 13014, відповідно до умов якого орендареві передано в строкове платне користування строком до 31.10.2024 земельну ділянку несільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1210400000:03:035:0146. Сторонами складено та підписано Акт прийому-передачі земельної ділянки від 05.01.2015, а 17.02.2015 проведено реєстрацію речового права.

4.2 Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 16.09.2020 право власності на об`єкт нерухомого майна - будівлі та споруди, що розташовані за адресою: м. Дніпродзержинськ, вулиця Широка, № 351-Б, перейшло від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ки.мод Д" до ТОВ "ДНФ" (відповідач у справі).

4.3 Також суди встановили, що 16.06.2023 Міськрадою прийнято рішення № 1122-35/VIIІ "Про вилучення з користування земельних ділянок у ТОВ "Ки.мод" та передачі в користування на умовах оренди земельних ділянок ТОВ "ДНФ", яким, зокрема, вирішено: 1) вилучити з користування, у зв`язку з відчуженням нерухомого майна, земельну ділянку за адресою: м. Кам`янське, вулиця Широка, 351-Б, кадастровий номер 1210400000:03:035:0146, загальною площею 0,4254 га, надану для розміщення будівлі з підпіллям адміністративно-побутового корпусу (об`єкт незавершеного будівництва); 2) передати ТОВ "ДНФ" в користування на умовах оренди строком до 30.06.2033, зокрема, земельну ділянку за адресою: м. Кам`янське, вулиця Широка, 351-Б, кадастровий номер 1210400000:03:035:0146, загальною площею 0,4254 га, надану для розміщення будівлі з підпіллям адміністративно-побутового корпусу (об`єкт незавершеного будівництва).

4.4 За твердженням позивача, у визначений цим рішенням строк, відповідач договір не уклав, у зв`язку з чим листом від 28.06.2023 № 09-08/990 позивач направив на адресу відповідача для узгодження та підписання, зокрема, проєкт договору оренди земельної ділянки, який останній не підписав.

4.5 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.6 Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.7 Отже, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 вказаного Кодексу підставами касаційного оскарження судових рішень є виключно неврахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

4.8 У касаційній скарзі Міськрада посилається на те, що суди не врахували висновків Верховного Суду, викладених у справі № 904/6013/23, та зазначає, що предмет спору у справах є ідентичним, однак суди першої та апеляційної інстанції ухвалили судові рішення у справі № 904/6013/23 на користь Міськради.

4.9 Колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові відхилив доводи Міськради про необхідність врахування висновків суду у справі № 904/6013/23, та зазначив, зокрема, що обставини у справах не є подібними. Так, у справі № 904/6013/23 у попереднього власника нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, на момент відчуження майна було відсутнє належним чином оформлене право користування цією ділянкою, на відміну від встановлених обставин у справі № 904/386/24.

4.10 Суд касаційної інстанції зазначає, що після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними, оскільки у справі № 904/6013/23 було встановлено, що у попереднього власника нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, щодо якої позивач просив визнати укладеним у судовому порядку договір оренди земельної ділянки, було відсутнє належним чином оформлене право користування цією ділянкою, на відміну від встановлених обставин у даній справі, яка переглядається у касаційному порядку.

4.11 Таким чином, доводи скаржника про неврахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, на які він посилається як на виключний випадок касаційного оскарження, не підтвердилися, оскільки застосування норм права залежало від різних встановлених судами фактичних обставин справи.

4.12 Водночас посилання скаржника у касаційній скарзі на неврахування судами постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки ця постанова не є тим судовим рішенням, невідповідність висновкам якого щодо застосування норми права у подібних правовідносинах є підставою касаційного оскарження за виключним випадком, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки такими судовими рішеннями є постанови Верховного Суду.

4.13 Враховуючи викладене, касаційне провадження за касаційною скаргою скаржника підлягає закриттю відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

4.14 У зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" не підлягають.

Керуючись статтями 234, 235, 240, 296 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Кам`янської міської ради Дніпропетровської області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2024 у справі № 904/386/24 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Є. В. Краснов

Л. І. Рогач