Ухвала

від 17.01.2025 по справі 522/15106/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

17 січня 2025 року

м. Київ

справа № 522/15106/18

провадження № 61-17573ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , яка підписана представником Возіяном Андрієм Андрійовичем , на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2023 року, додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 січня 2024 року та постанови Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2024 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: візична особа-підприємець ОСОБА_4 , про відшкодування вартості на поліпшення орендованого майна, стягнення штрафу, пені, збитків та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Верховного Суду 30 грудня 2024 року засобами кур`єрського поштового зв`язку надійшла касаційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , яка підписана представником Возіяном А. А. , на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2023 року, додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 січня 2024 року та постанови Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2024 року (повне судове рішення складено 21 жовтня 2024 року). Відповідно до накладної відправлення прийнято в доставку кур`єром 20 листопада 2024 року.

06 січня 2025 року ОСОБА_5 через Електронний суд подав заперечення проти відкриття касаційного провадження, які підписані адвокатом Цвігун В. В., в яких просить відмовити у відкритті касаційного провадження. Заперечення мотивовані тим, що відповідно до накладної, доданої до конверта, у якому наявне вкладення (касаційна скарга у справі 522/15106/18), вона сформована Кур`єрською службою доставки, в якій зазначено дату здачі відправлення кур`єрській службі 20 листопада 2024 року, проте Верховний Суд отримав зазначений конверт лише 30 грудня 2024 року. Зміст накладної не містить відомостей про особу Кур`єрської служби доставки та її реквізити, тому Верховний Суд позбавлений можливості зробити висновок, що згадана служба доставки є повноважним оператором з надання послуг поштового зв`язку, яка зареєстрована відповідно до вимог чинного законодавства та наділена такими правовим статусом і відповідними повноваженнями. Саме такі висновки викладались неодноразово Верховним Судом у своїх ухвалах (наприклад, ухвала КЦС ВС від 27 лютого 2023 року по справі № 522/18462/20). Наявна в матеріалах справи кур`єрська накладна за відсутності розрахункового документу та поштового ідентифікатора не може бути доказом подання касаційної скарги саме 20 листопада 2024 року. Надання накладної служби кур`єрської доставки без належного її заповнення (відсутність відбитку печатки служби кур`єрської доставки, відбитку календарного штемпелю та ідентифікатора поштових відправлень) та без відповідного розрахункового документа не може вважатися належним доказом подання касаційної скарги, відповідно не є належним доказом на підтвердження дати надіслання касаційної скарги саме 20 листопада 2024 року. Зазначений підхід оцінки належного відправлення матеріалів касаційної скарги відповідає практиці Верховного Суду, яка є сталою, зокрема у постанові від 22 лютого 2022 року у справі № 420/254/20, в ухвалах від 16 червня 2023 року у справі №910/17544/20 та від 20 вересня 2023 року у справі № 916/1746/22, від 20 грудня 2023 року у справі № 617/1395/20. Касаційна скарга підписана адвокатом позивача - Возіян А. А., який має електронний кабінет в системі електронний суд та мав можливість направити касаційну скаргу в ЄСІТС, однак не зробив цього.

На підставі касаційної скарги не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 390 ЦПК України).

Постанови Одеського апеляційного суду ухвалено 26 вересня 2024 року (повні судові рішення складено 21 жовтня 2024 року). Касаційна скарга подана до Верховного Суду 30 грудня 2024 року, що підтверджується відповідною відміткою штампу вхідної кореспонденції Верховного Суду «Скриня». Тобто з пропущенням, передбаченого частиною першою статті 390 ЦПК України строку на касаційне оскарження, оскільки останнім днем строку на касаційне оскарження було 20 листопада 2024 року.

Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку (частина шоста статті 124 ЦПК України).

Аналіз касаційної скарги ОСОБА_1 свідчить, що вона подається 20 листопада 2024 року.

Разом з тим, указана касаційна скарга надійшла до Верховного Суду 30 грудня 2024 року. З накладної не можливо встановити відомості про особу Кур`єрської служби доставки та її реквізити, тому касаційний суд позбавлений можливості зробити висновок, що згадана служба доставки є повноважним оператором з надання послуг поштового зв`язку, яка зареєстрована відповідно до вимог чинного законодавства та наділена такими правовим статусом і відповідними повноваженнями (див. ухвалу Верховного Суду в складі судді Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2023 року в справі № 522/18462/20 (провадження № 61-2004ск23)).

Указане викликає розумні сумніви у правильності зазначеної дати відправки 20 листопада 2024 року. Таким чином, дата подачі касаційної скарги ОСОБА_1 на пошту свідчить про різні процесуальні наслідки її розгляду.

Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

У частині другій та третій статті 390 ЦПК України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

З урахуванням наведеного, з метою визначення дати подання ОСОБА_1 касаційної скарги та перевірки дотримання нею процесуальних строків під час звернення до суду з касаційною скаргою, позивачці необхідно подати відомості (письмові докази) на підтвердження тієї обставини, що Кур`єрська служба доставки, послугами якої вона скористувалася під час звернення із касаційною скаргою, є повноважним оператором з надання послуг поштового зв`язку, яка зареєстрована відповідно до вимог чинного законодавства та наділена такими правовим статусом та повноваженнями, тобто відомості про яку внесено до Єдиного державного реєстру операторів поштового зв`язку, а також про причини тривалого доставлення цього відправлення: з 20 листопада 2024 року до 30 грудня 2024 року.

Також, ОСОБА_1 необхідно уточнити (підтвердити) дату подачі касаційної скарги 20 листопада 2024 року засобами зв`язку і надати до суду відповідні докази (докази приймання поштового відправлення; розрахунковий документ, що підтверджує надання послуг поштового зв`язку; довідку оператора поштового зв`язку, тощо).

На підставі викладеного, згідно з частиною 3 статті 393 ЦПК України касаційна скарга підлягає залишенню без руху. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа, яка подала касаційну скаргу має право звернутися до суду касаційної інстанції зі заявою про поновлення строку на касаційне оскарження і навести інші підстави для поновлення строку, подавши відповідні докази.

Окрім цього, 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-IX від 15 січня 2020 року.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на постанови Верховного Суду. Однак підстави касаційного оскарження судових рішень, визначені у частині другій статті 389 ЦПК України, належним чином не обґрунтовує.

Особі, яка подала касаційну скаргу, слід звернути увагу, що у разі посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга, на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду) у касаційній скарзі слід зазначити, яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в указаних у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Посилаючись на постанови Верховного Суду, особі, яка подала касаційну скаргу, слід зазначити, які саме висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (та якої саме) у них викладено та які не застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Окрім цього, ОСОБА_1 у касаційній скарзі посилається на відсутність висновку Верховного Суду.

Разом з тим, формальна вказівка на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах не свідчить про обґрунтування особою, яка подала касаційну скаргу, підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Особою, яка подала касаційну скаргу, не зазначено щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, не обґрунтовано неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Також, з урахуванням того, що ОСОБА_1 оскаржує і додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 січня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2024 року за наслідками його перегляду, особі, яка подає касаційну скаргу, слід зазначити підстави касаційного оскарження і в частині оскарження додаткового рішення.

У частині першій статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

З урахуванням викладеного, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Окрім цього, у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету (пункт частини другої статті 392 ЦПК України).

18 жовтня 2023 року введено в дію Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» № 3200-ІХ від 29 червня 2023 року, яким внесено зміни до Цивільного процесуального кодексу України.

Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п`ята статті 14 ЦПК України).

Адвокати,нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку (частина шоста статті 14 ЦПК України).

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (частини сьомої статті 14 ЦПК України).

Представником позивача - адвокатом Возіяном А. А., у касаційній скарзі вказується, що він зареєстрований в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі. Однак без зазначення представником реєстраційного номеру облікової картки платника податків у суду відсутня можливість перевірити наявність у нього зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС та вручити у відповідності до частини сьомої статті 14 ЦПК України будь-які документи у справі в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету. Таким чином, представнику слід зазначити реєстраційний номер облікової картки платника податків для внесення відомостей про учасника справи, надання доступу до електронної справи та вручення у відповідності до частини сьомої статті 14 ЦПК України будь-яких документів у справі в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету.

Таким чином, особі, яка подала касаційну скаргу, слід надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи.

Окрім цього, як свідчить аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, в порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України, до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на день пред`явлення позову - 2018 рік) за подання до суду фізичною особою або фізичною особою - підприємцем позовної заяви майнового характеру судовий збір становив 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У підпункті 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду розмір судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Таким чином, ураховуючи ціну позову та клопотання у скарзі, за подання касаційної скарги ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір у розмірі 17 620,00 грн (1 762,00 грн *5 * 200%).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або сплачено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДР: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007; ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: Судовий збір (Верховний Суд, 055).

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Керуючись статтями 185, 260, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , яка підписана представником Возіяном Андрієм Андрійовичем , на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2023 року, додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 січня 2024 року та постанови Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2024 року залишити без руху.

Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження або якщо наведені підстави для поновлення строку будуть визнані неповажними у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. У разі невиконання у встановлений строк інших вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Крат