Постанова

від 05.10.2010 по справі 4-441/10

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ПОЛТАВИ

Справа № 4- 441 / 10

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2010 року м. Полтава

Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Яковенко Н.Л.

при секретарі Слепченко Я.В.,

з участю:

прокурора Каралаш Ю.В.

представника скаржника ОСОБА_1,

розглянувши скаргу ОСОБА_2 на постанову прокурора Київського району м. Полтави від 06.08.2010 року про порушення кримінальної справи по факту невиплати заробітної плати за час проходження виробничої практики та внесення до табелю обліку робочого часу недостовірної інформації службовими особами ВАТ «Полтавський домобудівельний комбінат» за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2ст.172 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського районного суду м. Полтави надійшла скарга ОСОБА_2 на постанову прокурора Київського району м. Полтави від 06.08.2010 року про порушення кримінальної справи по факту невиплати заробітної плати за час проходження виробничої практики та внесення до табелю обліку робочого часу недостовірної інформації службовими особами ВАТ «Полтавський домобудівельний комбінат» за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.172 КК України.

Свою скаргу ОСОБА_2 мотивує тим, що є керівником ВАТ «Полтавський ДБК», постанову про порушення кримінальної справи вважає незаконною, такою, що ґрунтується на припущеннях. Вважає, що кримінальна справа порушена без достатніх даних, які б вказували на наявність ознак злочину, без проведення ретельної перевірки.

Просив суд скасувати постанову прокурора Київського району м. Полтави Крилова О.Б. про порушення кримінальної справи від 06 серпня 2010 року.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 повністю підтримав подану до суду скаргу та просив її задовольнити.

Дослідивши матеріали кримінальної справи, заслухавши пояснення представника скаржника ОСОБА_2, який послався на викладені в скарзі обставини, думку прокурора, суд приходить до наступного висновку.

З постанови про порушення кримінальної справи від 06.08.2010 року вбачається, що протягом березня 2010 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 працювали на роботах по затиранню швів між бетонними плитами багатоквартирного будинку, але службові особи ВАТ «Полтавський домобудівельний комбінат», достовірно знаючи про перебування даних осіб на роботі, в порушення Конституції України та ст. 194 Кодексу Законів про працю в частині оплати праці неповнолітніх внесли до табелю обліку робочого часу недостовірну інформацію про відсутністю на роботі неповнолітніх та не провели їм оплату праці.

Згідно ч. 3 ст. 236-7 КПК України скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину може бути подана до суду особою, інтересів якої стосується порушена кримінальна справа, її захисником чи законним представником з достатнім обґрунтуванням порушення прав та законних інтересів відповідної особи.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є генеральним директором ВАТ «Полтавський домобудівельний комбінат».

Згідно положення про Генерального директора ВАТ «Полтавський домобудівельний комбінат», затвердженого Наглядовою Радою ВАТ «Полтавській ДБК» 16.03.2006 року, генеральний директор є одноосібним виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю та організовує виконання рішень Загальних зборів акціонерів та Наглядовою Радою ради товариства. Завдання генерального директора полягає у здійсненні керівництва поточною діяльністю товариства, що передбачає його відповідальність за реалізацію цілей, стратегії та політики товариства.

Враховуючи викладене, суд вважає, що оскаржувана постанова безпосередньо стосується прав та інтересів скаржника ОСОБА_2, тому він має право оскаржувати постанову про порушення кримінальної справи.

Відповідно до положень ч.2 ст.98 КПК України при наявності приводів та підстав, зазначених у ст.94 КПК України, слідчий зобовязаний винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до порушення справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також подальше її спрямування.

Як вбачається із згаданої норми, законодавець передбачив обовязкову наявність двох складових, необхідних для порушення кримінальної справи, а саме приводів та підстав.

Приводами для порушення справи є заяви або повідомлення підприємств, установ або окремих громадян, а підставами достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

Як вбачається з наданих до суду матеріалів, в квітні 2010 року до органів прокуратури надійшла скарга ОСОБА_10 про необхідність встановлення причин невиплати заробітної плати учням профтехучилища, в тому числі її неповнолітньому сину ОСОБА_4, службовими особами ВАТ «Полтавський домобудівельний комбінат».

Згідно ч. 2 ст. 94 КПК України справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

Пленум Верховного Суду України в постанові від 4 червня 2010 року N 6 «Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи» розяснив, що підставою для порушення кримінальної справи згідно з частиною другою статті 94 КПК є достатні дані, за умови законності джерел їх отримання, що вказують на наявність ознак злочину та свідчать про реальність конкретної події злочину, на основі яких після порушення справи встановлюються об'єктивні ознаки вчиненого або підготовленого злочину.

Як вбачається з матеріалів, які послугували підставами для порушення кримінальної справи, органами досудового слідства зазначені вимоги дотримані не були.

Зокрема, як встановлено судом, прокурором Київського району м. Полтави Криловим О.Б. постановою від 06 серпня 2010 року порушено кримінальну справу за фактом невиплати заробітної плати за час проходження виробничої практики учнів та внесення до табелю обліку робочого часу недостовірної інформації службовими особами ВАТ «Полтавський домобудівельний комбінат» за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 172 КК України.

В той же час, частиною 2 ст. 172 КК України передбачено кримінальну відповідальність за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, а також інше грубе порушення законодавства про працю, вчинені щодо неповнолітнього, вагітної жінки чи матері, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда.

Згідно вказаної статті грубе порушення законодавства про працю включає кримінальну відповідальність за умисне посягання на загальні умови праці і за таке посягання, яке не створює небезпеки для життя або здоров'я трудящих.

Матеріалами, що послугували підставами для порушення кримінальної справи, є наступні документи.

Договір про надання робочих місць або навчально-виробничих ділянок для проходження учнями, слухачами професійно технічного навчального закладу виробничого навчання та виробничої практики між ВАТ «Полтавський домобудівельний комбінат» та Полтавським вищим професійним училищем ім. А.О. Чепіги від 22 лютого 2010 року, наказ директора Полтавського вищого професійного училища ім. А.О. Чепіги №85 від 26.02.2010 року про направлення учнів на виробниче навчання; наказ Генерального директора ВАТ «Полтавський домобудівельний комбінат» ОСОБА_2 №11-к від 01.03.2010 року про проходження практики. Вказані документи у кримінальній справі вказують лише на наявність обовязку підприємства щодо проведення навчально-виробничої практики та виконання умов договору і не містять даних які б вказували на ознаки будь якого злочину.

Також міститься акт перевірки №16-01-60/174 територіальної державної інспекції праці у Полтавській області. В ході проведення перевірки інспектором територіальної державної інспекції праці у Полтавській області не встановлено будь яких порушень які б вказували на обєктивну сторону злочину, передбаченого ст. 172 КК України.

Відповідно до вказаної статті кримінального закону об'єктивна сторона з лочину може бути виражена у формі дії або бездіяльності. Це незаконне звільнення працівника з роботи (ч. 1 ст. 172); незаконне звільнення з роботи неповнолітнього, вагітної жінки чи матері, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину - інваліда (ч. 2 ст. 172). Такі особи не можуть бути звільнені з роботи і при загальному скороченні штатів або з інших мотивів; інше грубе порушення законодавства про працю (ч. 1 ст. 172). Поняття "інше грубе порушення законодавства про працю" охоплює випадки порушення трудових прав працівника, яке поставило його в скрутне становище, свавільне встановлення понаднормових робіт, запровадження продовженого робочого дня, залучення до важких робіт і робіт з шкідливими або небезпечними умовами праці осіб молодше 18 років, а також вагітних жінок або жінок, що мають грудних дітей, відмова в прийомі жінки на роботу з мотивів вагітності або матері, яка має грудну дитину, при наявності вакантного місця роботи.

Доповідні записки ОСОБА_11 на імя Генерального директора ВАТ «Полтавський домобудівельний комбінат» ОСОБА_2 від 31.03.2010 та 30.04.2010 року, повідомлення директору Полтавського вищого професійного технічного училища ім. А.О. Чепіги про невиконання завдань керівника практики учнями, табель використання робочого часу за березень 2010 року, вказують на зафіксовані порушення з боку учнів та не містять достатніх даних, які вказують на наявність ознак злочину, передбачених ч. 2 ст. 172 КК України, зокрема і суспільної небезпечності та кримінальної протиправності.

Надані до суду слідчим документи свідчать про діяльність підприємства та наявність трудових правовідносин між учнями-практикантами та підприємством.

Злочин, передбачений ст. 172 КК України вважається закінченим з моменту порушення законодавства про працю (звільнення працівника з роботи при відсутності для цього підстав). Грубе порушення законодавства про працю кваліфікується за ст. 172 КК України і у тому випадку, коли воно мало місце не лише у загальних галузях виробництва, а й у спеціальних, з підвищеною небезпекою для здоров'я працівника, галузях промисловості (гірничій, будівельний), а також на вибухонебезпечних підприємствах або цехах, при експлуатації будівель і споруд.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом. Порушення законодавства про працю у формі незаконного звільнення з роботи визнається злочином лише тоді, коли воно вчинене з особистих мотивів (корисливість, помста, особиста неприязнь). Незаконне звільнення з роботи неповнолітнього, вагітної жінки чи матері, яка має дитину віком до 14 років, вчиняється з прямим умислом при наявності будь-яких мотивів.

Приймаючи рішення про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 172 КК України прокурор зазначив як привід до порушення справи невиплату заробітної плати учням за фактично відпрацьований час. Проте, в мотивувальній частині не навів жодної ознаки складу злочину, передбаченого ч. 2 ст.172 КК України.

При цьому причинами виникнення конфлікту є можливе порушення трудової дисципліни учнями профтехучилища при проходженні практики та правильність ведення на ВАТ «Полтавський домобудівельний комбінат» табелів робочого часу, що підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, а не наявність грубого порушення законодавства про працю службовими особами ВАТ «Полтавський ДБК» щодо неповнолітніх.

За таких обставин суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що на час порушення кримінальної справи 06 серпня 2010 року у прокурора Київського району м. Полтави були відсутні достатні дані, які б вказували на наявність ознак злочину, передбаченого ч. 2 ст. 172 КК України та свідчили б про реальність конкретної події злочину, а тому є всі підстави для задоволення скарги і скасування постанови про порушення кримінальної справи від 06 серпня 2010 року за фактом невиплати заробітної плати за час проходження виробничої практики учнів та внесення до табелю обліку робочого часу недостовірної інформації службовими особами ВАТ «Полтавський домобудівельний комбінат» за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 172 КК України.

Керуючись ст.ст. 94, 97, 98, 236-7, 236-8 КПК України, суд, -,

П О С Т А Н О В И В:

Скасувати постанову прокурора Київського району м. Полтави від 06.08.2010 року про порушення кримінальної справи по факту невиплати заробітної плати за час проходження виробничої практики та внесення до табелю обліку робочого часу недостовірної інформації службовими особами ВАТ «Полтавській домобудівельний комбінат» за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.172 КК України.

Матеріали направити на додаткову перевірку.

На постанову протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до апеляційного суду Полтавської області. Подача апеляції не зупиняє виконання постанови.

Суддя /підпис/ Н.Л.Яковенко

Суддя Н.Л.Яковенко