Постанова

від 21.01.2025 по справі 562/168/15-ц

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2025 року

м. Рівне

Справа № 562/168/15-ц

Провадження № 22-ц/4815/196/25

Головуючий у Здолбунівському районному суді

Рівненської області: суддя Шуляк А.С.

Ухвалу суду першої інстанції постановлено

(вступна і резолютивна частини)

о 14 год. 37 хв. 13 листопада 2024 року в м. Здолбунів

Рівненського району Рівненської області

Повний текст ухвали складено: 18 листопада 2024 року

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Хилевич С.В

судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

учасники справи:

стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Траст Фінанс";

боржник: ОСОБА_1 ;

орган державної виконавчої служби: Здолбунівський відділ державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції;

за участі: представника ОСОБА_1 адвоката Осіпової Ганни Вікторівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Осіпової Ганни Вікторівни на ухвалу Здолбунівського районного суду Рівненської області від 13 листопада 2024 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Здолбунівського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Осіпова Г.В. звернулась до суду з відповідною скаргою, оскільки вважала, що діями та рішеннями державного виконавця Здолбунівського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі державний виконавець або державний виконавець Здолбунівського ВДВС) порушено права її довірителя під час виконання судового рішення.

Мотивуючи скаргу, покликалась на те, що 20 вересня 2019 року державним виконавцем Здолбунівського ВДВС Павліш І.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60123190 за виконавчим листом №562/168/15-ц виданим Здолбунівським районним судом Рівненської області 10 червня 2015 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 боргу в сумі 11 879,89 швейцарських франків, що згідно з офіційним курсом Національного банку України (далі НБУ) станом на 06 січня 2015 року становило 189 960,63 гривень та сплаченого при пред`явленні позову судового збору в сумі 1 899,61 гривень.

20 вересня 2024 року державний виконавець звернув стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 , його пенсію, стипендію та інші доходи і про арешт коштів боржника. Як указано в постанові про арешт коштів боржника, державний виконавець наклав арешт на кошти на рахунках боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору основної винагороди державного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 566 633,50 гривень.

Разом з тим існувала постанова державного виконавця від 26 жовтня 2023 року про арешт коштів боржника в межах суми звернення стягнення, яка склала 199 151,08 гривень.

Згодом, 15 жовтня 2024 року, державний виконавець виніс постанову про арешт коштів боржника та наклав арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 , в сумі 566 633,50 гривень.

Отже, сума стягуваних державним виконавцем грошових коштів значно збільшилась і такі дії представник боржника вважала протиправними. Зважала при цьому на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, який викладений у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц, згідно з яким у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні.

Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням судового рішення.

З наведених мотивів просила:

1) визнати поважними причини пропуску строку на оскарження дій державного виконавця в частині здійснення перерахунку загальної суми заборгованості в розмірі 566 633,50 гривень 20 вересня 2024 року;

2) поновити ОСОБА_1 строк на подання скарги на дії державного виконавця Здолбунівського ВДВС Павліш І.С. у виконавчому провадженні №60123190 в частині здійснення перерахунку загальної суми заборгованості в розмірі 566 633,50 гривень 20 вересня 2024 року;

3) визнати протиправними дії державного виконавця Здолбунівського ВДВС Павліш І.С. щодо безпідставного здійснення перерахунку загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням №60123190 в розмірі 566 633,50 гривень;

4) визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Здолбунівського ВДВС Павліш І.С. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні №60123190 від 20 вересня 2024 року;

5) визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Здолбунівського ВДВС Павліш І.С. про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №60123190 від 20 вересня 2024 року;

6) визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Здолбунівського ВДВС Павліш І.С. про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №60123190 від 15 жовтня 2024 року.

Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 13 листопада 2024 року представнику ОСОБА_1 адвокату Осіповій Г.В. відмовлено в задоволенні скарги.

При постановленні ухвали суд виходив із того, що нормами Цивільного кодексу України та Закону України "Про виконавче провадження" передбачено вираження і виконання зобов`язання (стягнення заборгованості) як у національній грошовій одиниці України гривні, так і у іншій валюті за домовленістю сторін. Істотним є саме виконання зобов`язання у передбаченій таким зобов`язанням грошовій одиниці, а виконуючи зобов`язання за виконавчим документом у національній валюті, повинен братися до уваги офіційний валютний курс НБУ, встановлений для відповідної валюти на день платежу, тобто на день зарахування коштів на рахунок кредитора. З огляду на те, що сума стягнення вказувалась державним виконавцем в оспорюваних постановах в іноземній валюті відповідно до виконавчого документа та в еквіваленті до гривні за офіційним курсом НБУ на час винесення відповідних постанов, а з розрахунку погашення заборгованості поданим державним виконавцем було видно, що сума погашення заборгованості визначалася в іноземній валюті за офіційним курсом НБУ на день платежу, то будь-якого збільшення суми стягнення не відбулося.

На ухвалу представником боржника адвокатом Осіповою Г.В. подано апеляційну скаргу, де покликалась на її незаконність та необґрунтованість, які полягали в неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності викладених в ній висновків обставинам справи, порушенні норм процесуального права і неправильному застосуванні норм матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначала, що у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням судового рішення. Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц.

У виконавчому листі зазначено про стягнення боргу в сумі 11 879,89 швейцарських франків, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 06 січня 2015 року становило 189 960,63 гривень. Проте в своїх постановах від 20 вересня 2024 року державний виконавець вказує, що сума боргу ОСОБА_1 становить 11 879,89 швейцарських франків, а гривневий еквівалент такого боргу станом на 20 вересня 2024 року становить 566 633,50 гривень. Отже, державний виконавець без достатніх правових підстав збільшив суму заборгованості за виконавчим провадженням, відкритим щодо ОСОБА_1 . При цьому жодних доказів неможливості конвертування стягнутих грошових коштів надано не було.

Судом не враховано, що відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року у період дії заборони на купівлю іноземної валюти, встановленої НБУ, виконавець за наявності письмової згоди стягувача на перерахування йому коштів у національній валюті звертає стягнення на виявлені у боржника кошти в національній валюті. Між тим, на це жодної згоди стягувача не було, а тому відсутні підстави для звернення стягнення на кошти ОСОБА_1 в національній валюті.

Крім того, в постановах державного виконавця від 20 вересня і 15 жовтня 2024 року сума боргу в іноземній валюті зазначена в розмірі 11 879,89 швейцарських франків, а сума боргу в національній валюті 566 633,50 гривень. Офіційний курс НБУ станом на 20 вересня 2024 року становив 48,9136 гривень за 1 швейцарський франк, а 15 жовтня 2024 року - 47,8137 гривень. Тому суд попередньої інстанції зробив хибний висновок, що сума стягнення, що вказувалася державним виконавцем в оспорюваних постановах, зазначалася за офіційним курсом НБУ на час винесення відповідних постанов.

Звертала увагу на те, що матеріали виконавчого провадження не містили жодного розрахунку суми заборгованості в іноземній валюті, а суду такий розрахунок не було надано. Тому достовірно не можна встановити, яку конкретно суму боргу в іноземній валюті, перерахованої державним виконавцем в національну валюту, станом на день винесення оспорюваних постанов від 20 вересня та 15 жовтня 2024 року залишилось погасити ОСОБА_1 .

З викладених міркувань просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

У поданому відзиві державний виконавець Здолбунівський ВДВС Павліш І.С. просила в задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі. Зважала на те, що згідно із ст. 533 ЦК України зобов`язання має бути виконане у гривнях, тоді як у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо при цьому інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Тому судове рішення не може змінювати грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті, а сума, що підлягає стягненню за виконавчим листом, обчислюється в іноземній валюті, яка конвертується в національну валюту на день здійснення платежу. Наведене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 квітня 2018 року у справі №914/3151/13.

Крім того, покликалась на позицію Великої Палати Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 11 вересня 2024 року у справі №500/5194/16, згідно з якою, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення. З цих підстав державний виконавець вважала необґрунтованими посилання заявника на те, що сума, яка підлягає сплаті у гривнях, визначається на день подання позову.

На її переконання, положення ст. 49 розділу VII "Порядок звернення стягнення на майно боржника" не можна застосувати до звернення стягнення на доходи боржника, оскільки ці відносини регулюються розділом IX "Звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника" Закону України "Про виконавче провадження".

Стягнуті з боржника грошові кошти перераховані на користь стягувача у гривні, адже звернення стягнення здійснено із доходів боржника в гривні та коштів на рахунках боржника в гривнях. Разом із тим сума погашення зобов`язання визначена, виходячи із офіційного курсу НБУ валюти зобов`язання до гривні.

При цьому вважала твердження особи, яка подала апеляційну скаргу, про те, що сума заборгованості збільшилася у зв`язку із рішеннями чи діями державного виконавця, такими, що не відповідають дійсності, позаяк валюта зобов`язання є валютою, курс якої змінюється.

Щодо залишення судом поза увагою відсутності письмової згоди стягувача на перерахування грошових коштів у національній валюті у виконавчому провадженні, то державний виконавець посилалася на те, що ці доводи не наводились в суді попередньої інстанції. Також надала лист від стягувача вих. №26.12.2024-4 від 26 грудня 2024, в якому він не заперечував щодо перерахування коштів у виконавчому провадженні у національній валюті.

Крім того, представила апеляційному суду розрахунок заборгованості станом на 27 грудня 2024 року із зазначенням загальної суми боргу в розмірі 10 184,30 швейцарських франків. При цьому вважала необґрунтованими посилання заявника про те, що заборгованість не обліковувалась, а також зазначала про відсутність будь-яких розрахунків заборгованості, які надавалися б боржником, що підтверджували б його аргументи стосовно неправильного зарахування грошових коштів.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Судом з`ясовано, що рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 17 квітня 2015 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" (далі ПАТ "Універсал Банк") заборгованість за кредитним договором № 019-2008-222 від 12 лютого 2008 року в сумі 11 879,89 швейцарських франків, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 06 січня 2015 року становить 189 960,63 гривень та сплачений при пред`явленні позову судовий збір в сумі 1 899,61 гривень.

20 вересня 2019 року державним виконавцем Здолбунівського ВДВС Павліш І.С. відкрито виконавче провадження № 60123190 за виконавчим листом № 562/168/15-ц, виданим Здолбунівським районним судом Рівненської області 10 червня 2015 року, про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Універсал Банк" боргу в сумі 11 879,89 швейцарських франків, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 06 січня 2015 року становить 189 960,63 гривень та сплачений при подачі позову судовий збір у сумі 1 899,61 гривень (а.с. 168).

Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 25 листопада 2021 року замінено стягувача - ПАТ "Універсал Банк" його правонаступником ТОВ "ФК "Траст Фінанс" (а.с. 127).

26 жовтня 2023 року державним виконавцем Здолбунівського ВДВС Павліш І.С. винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення, яка становить 199 151,08 гривень (а.с. 170).

20 вересня 2024 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у межах суми звернення стягнення, яка становить 566 633,50 гривень.

Постановою державного виконавця від 20 вересня 2024 року накладено арешт на грошові кошти боржника ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення, яка становить 566 633,50 гривень.

Постановою державного виконавця від 15 жовтня 2024 року накладено арешт на грошові кошти боржника ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення, яка становить 566 633,50 гривень.

Звертаючись до суду зі скаргою, боржник стверджував про те, що його права як сторони виконавчого провадження були порушені рішеннями державного виконавця, які призвели до неправомірного збільшення належної до стягнення в межах виконавчого провадження заборгованості.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно частин 2, 3 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Якщо оскаржуване рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Отже, за змістом вказаних процесуальних норм закону, обов`язковою умовою для задоволення скарги є встановлення факту порушення прав заявника при примусовому виконанні судового рішення.

Стаття 49 Закону України "Про виконавче провадження" визначено особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень під час обчислення боргу в іноземній валюті

Так, частиною 3 цієї норми закону встановлено, що у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця.

Згідно з пунктом 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року, на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках і на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку/електронного гаманця, на якому знаходяться кошти/електронні гроші, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти/електронні гроші на всіх рахунках/електронних гаманцях боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

За зведеним виконавчим провадженням арешт накладається на загальну суму заборгованості за зведеним виконавчим провадженням з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.

Арешт на кошти боржника може бути накладено в національній та/або в іноземній валюті, про що зазначається у постанові.

У період дії заборони на купівлю іноземної валюти, встановленої НБУ, виконавець за наявності письмової згоди стягувача на перерахування йому коштів у національній валюті звертає стягнення на виявлені у боржника кошти в національній валюті.

Еквівалент зазначеної у виконавчому документі суми стягнення в іноземній валюті визначається за офіційним курсом НБУ на день перерахування коштів на рахунок стягувача.

Як встановлено, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції визначив суму боргу в іноземній валюті з її відображенням в еквіваленті у гривні за офіційним курсом НБУ станом на день ухвалення.

Між тим, в суді попередньої інстанції чи в апеляційному суді не було встановлено порушень прав боржника, які б полягали в неправомірному збільшенні заборгованості за виконавчим провадженням, стягненні заборгованості у більшому, ніж визначено судовим рішенням, розмірі, хибному обчисленні заборгованості тощо.

Повно і правильно встановивши обставини справи та застосувавши при вирішенні скарги норми права, які підлягали застосуванню, суд першої інстанції обґрунтовано залишив скаргу боржника без задоволення.

Приходячи до переконання про відхилення апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги те, що заявником хибно тлумачиться зміст висновку, висловленого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц, оскільки питанням, яке було предметом перегляду, було стягнення в порядку примусового виконання державним виконавцем грошових коштів саме в іноземній валюті - доларах США, а не в їхньому гривневому еквіваленті, який зазначений в тому ж рішенні на час ухвалення.

В зв`язку з цим Велика Палата Верховного Суду зазначала, що визначаючи характер грошового зобов`язання, судом було визначено стягнення з боржника суми саме в іноземній валюті. Однак вказівка судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесла двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця.

Внаслідок цієї неоднозначності зроблено і висновок про те, що у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Тобто не еквівалент у гривні на час ухвалення відповідного судового рішення, а суму грошових зобов`язань, яку визначено саме в іноземній валюті.

Отже, на вирішення Великої Палати Верховного Суду не ставилось питання про стягнення в межах виконавчого провадження виключно іноземної валюти без можливості конвертування в гривню за курсом станом на здійснення відповідних платежів та зарахування в рахунок погашення заборгованості.

Як правильно на це покликається державний виконавець, стягнуті з боржника грошові кошти перераховані на користь стягувача у гривні, адже звернення стягнення здійснено із доходів боржника в гривні та з рахунків боржника, на яких знаходилися заощадження у національній валюті.

Так, курс валюти за зобов`язанням є мінливим і змінюється, однак в ході апеляційного розгляду підтверджено, що погашення зобов`язання здійснювалось з урахуванням офіційного курсу НБУ за кожним з періодичних платежів.

Разом з тим, відхиляючи апеляційну скаргу, колегія суддів ураховує також те, що заявником фактично розширено предмет доказування та обсяг з`ясування обставин справи в апеляційній скарзі порівняно з поданою до суду першої інстанції скарги. Натомість у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги та підстави, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення.

Оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції. Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21)).

Тому аргументи апеляційної скарги про незаконність і необґрунтованість рішення суду на увагу не заслуговують та спростовуються правильністю висновків суду.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами.

Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення у справах Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Підставою для залишення оскаржуваної ухвали без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при її постановленні.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 383-384, 388- 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Осіпової Ганни Вікторівни залишити без задоволення, а ухвалу Здолбунівського районного суду Рівненської області від 13 листопада 2024 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 21 січня 2025 року

Головуючий: С.В.Хилевич

Судді: Н.М. Ковальчук

С.С. Шимків