Рішення

від 15.01.2025 по справі 509/4959/23

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/4959/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Козирського Є.С.

секретаря Лепешенкової В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського ліцею Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області., Відділу освіти, культури, молоді та спорту Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області про стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

24 серпня 2023 року позивачка звернулася до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що працювала в Миколаївському ЗЗСО Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області на посаді вчителя музичного мистецтва з 1998 року за безстроковим трудовим договором. В 2017 році стала пенсіонеркою за віком, але продовжувала працювати. В 2020 році у зв`язку зі зміною законодавства про загальну середню освіту підписала контракт з керівництвом ЗЗСО на 1 рік з 24.06.2020р. по 24.06.2021р. В 2021 році підписала ще один контракт на рік з 18.06.2021 по 18.06.2022р. 09.06.2022р. написала заяву на відпустку, однак директор повідомила її про звільнення та ознайомила з наказом № 45-к від 14.06.2022 року, в якому зазначено про її звільнення з посади вчителя музичного мистецтва 10 липня 2022 року у зв`язку із закінченням строку контракту за п.2 ст.36 КЗпП України. 16.06.2022 року надала директору заяву про внесення змін до наказу щодо надання відпустки повної тривалості (56 календарних днів), яку вона отримала і підписала. 02.07.2022 року надала ще одну заяву про внесення змін до наказу № 45-к від 14.06.2022р. з проханням надіслати поштою копію цього наказу. Її заяви залишилися без відповіді. При звільненні їй була виплачена компенсація за 21 день невикористаної відпустки за період роботи 01.09.2021р.-16.06.2022р. В подальшому на адвокатський запит Відділом ОКМС Овідіопольської селищної ради була надана відповідь № 01-02-4/249 від 24.05.2023 року, в якій зазначено, що сума компенсації за невикористану відпустку обрахована невірно, і компенсація за 3 дні в сумі 347,54 грн. буде перерахована ОСОБА_1 на її картковий рахунок. Виходячи з вищенаведеного позивачка вважає, що компенсація за невикористану відпустку, незважаючи на нарахування та доплату додатково за 3 дні, є неправильною, оскільки відповідно до п.4.5 контракту від 18.06.2021р. щорічна основна відпустка становить 56 календарних днів, а надали їй лише 24 дні. Відповідно до п.4.9 Контракту, у разі звільнення педагогічного працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної основної відпустки. Таким чином, позивачка вважає, що має право на отримання від відповідача компенсації за 11 днів невикористаної відпустки в сумі 2298,78 грн.. Крім того, просить визнати незаконним та скасувати наказ № 45-к від 14.06.2022 року про звільнення ОСОБА_1 з посади вчителя музичного мистецтва Миколаївського ЗЗСО Овідіопольської селищної ради Одеської області в частині виплати грошової компенсації невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи 01.09.2021р. по 16.06.2022р., оскільки період роботи, за який нараховано компенсацію, зазначений неправильно.

Ухвалою суду від 29.08.2023 року було відкрито провадження у справі, призначений розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.

27.10.2023 року надійшов відзив на позовну заяву від відповідача Відділу ОКМС Овідіопольської селищної ради, зі змісту якого вбачається, що відповідач не визнає заявлених до нього позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що на момент звільнення ОСОБА_1 він надав розрахунковий лист за червень 2022р. таб.№ 2006.,в якому зазначені всі суми нарахувань та виплат при звільненні, в т.ч компенсацію за невикористану відпустку у кількості 21 день в сумі 4388,58 грн. Вона отримала вказаний розрахунковий лист до 18.10.2022р., що підтверджується листом Відділу від 17.10.2022р. № 01-12-3/405. При нарахуванні компенсації за невикористану відпустку бухгалтерія Відділу ОКМС керувалася наказом № 45-к від 14.06.2022р. Миколаївського ЗЗСО та даними трудової книжки працівника ОСОБА_1 , що була прийнята на роботу 01.09.1998р. (запис № 20) і працювала до звільнення до 10.07.2022р.(запис 28) А тому відпрацьований рік становить менше 10 місяців, оскільки контракт закінчився 18.06.2022р. Відтак компенсація нарахована та виплачена за 21 день невикористаної відпустки.

30.10.2023 року представником відповідача по справі Миколаївським ЗЗСО Овідіопольської селищної ради адвокатом Батуріним С.Є. надано відзив, в якому він заперечував проти позовних вимог в повному обсязі, просив застосувати до заявлених вимог строки позовної давності, передбачені ст.233 КЗпП України, просив стягнути з позивачки на користь відповідача судові витрати за надання правової допомоги в сумі 5000 грн. У відзиві зазначено про те, що відпустка ОСОБА_1 була надана у кількості 24 календарні дні на підставі Закону України № 2136-ІХ від 15.03.2022р. «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Оскільки всі виплати педпрацівникам здійснює бухгалтерія Відділу ОКМС, керівництво Миколаївського ЗЗСО перед виданням наказу № 45-к від 14.06.2022р. консультувалося із ними стосовно періоду роботи ОСОБА_1 . Відповідач вважає нарахування та виплату компенсації невикористаної відпустки в розмірі 24 дня правильними, посилаючись на п.4.10 Контракту, укладеного 18.06.2021р. зі ОСОБА_1 , де зазначено, що у разі звільнення працівника, який до звільнення пропрацював менше 10 місяців компенсація нараховується пропорційно до відпрацьованого часу. Зазначає також, що письмове повідомлення про суми, що були їй нараховані та виплачені при звільненні вона отримала не пізніше 18.10.2022р.

Ухвалою суду від 27.02.2024 року було замінено відповідача по справі - Миколаївський ЗЗСО Овідіопольської селищної ради на Миколаївський ліцей Овідіопольської селищної ради та зобов`язано надати повний текст Статуту Миколаївського ліцею.

12.06.2024 року позивачем було надано до суду заяву про зміну позовних вимог, в якій позивачка зменшила суму компенсації за невикористану відпустку на 347,54 грн. та збільшила позовні вимоги, додавши вимогу про стягнення на її користь 19938,60 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку без урахування податків та обов`язкових зборів та остаточно просила суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ № 45-к від 14.06.2022 року про звільнення ОСОБА_1 з посади вчителя музичного мистецтва Миколаївського ЗЗСО Овідіопольської селищної ради Одеської області в частині виплати грошової компенсації невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи 01.09.2021р. по 16.06.2022р.

- стягнути з Миколаївського ліцею Овідіопольської селищної ради Одеської області на користь ОСОБА_1 20166,40 грн., з яких: ненараховану та невиплачену компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 11 днів в сумі 2027,80 грн. відповідно до контракту № 4 від 18.06.2021р. та 19938,60 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку без урахування податків та обов`язкових зборів.

- судові витрати по справі покласти на відповідача Миколаївський ліцей Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області.

В подальшому представником позивачки було надано пояснення, з якого вбачається, що оскільки Миколаївський ліцей Овідіопольської селищної ради не має власного розрахункового рахунку, а розпорядником коштів є Відділ ОКМС Овідіопольської селищної ради, який нараховує та виплачує зарплату педпрацівникам ліцею, стягнення коштів необхідно здійснити саме з відповідача - Відділу ОКМС Овідіопольської селищної ради.

Відповідачем по справі - Відділом ОКМС Овідіопольської селищної ради було надано відзив на змінену позовну заяву, в якій з посиланням на діюче законодавство та роз`яснення Міністерства соцполітики України від 28.10.2016р. зазначив, що відпустка ОСОБА_1 надана в кількості 24 календарні дні, а компенсація за невикористану відпустку нарахована за відпрацьований час 21 календарний день.

Суд вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши кожен доказ окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено,що ОСОБА_1 працювала В Миколаївській загальноосвітній школі 1-ІІІ ступенів з 1998 року на посаді вчителя музичного мистецтва за безстроковим трудовим договором. 05.11.2013 року була призначена на посаду заступника директора з виховної роботи за суміщенням, що підтверджується копією трудовї книжки.

Назва школи - Миколаївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Овідіопольського району Одеської області була змінена рішенням Овідіопольської селищної ради № 130-УІІІ від 05.02.2021 року на Миколаївський заклад загальної середньої освіти Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області.

В 2017 році ОСОБА_1 оформила пенсію за віком, але продовжувала працювати у закладі освіти на посаді вчителя музичного мистецтва.

24.04.2020 року від керівництва закладу позивачка отримала повідомлення № 53 про зміну істотних умов праці та повідомлення № 56 з пропозицією укласти строковий трудовий договір.

24.06.2020 року з позивачкою було укладено контракт (трудовий строковий договір) з Миколаївською загальноосвітньою школою 1-ІІІ ступенів Овідіопольського аройну Одеської області. Термін дії контракту з 24.06.2020 року по 24.06.2021 року.

30.04.2021 року позивачка отримала повідомлення за № 153 з пропозицією укласти новий трудовий договір терміном на 1 рік після закінчення чергової відпустки.

В 2021 році з позивачкою було укладено ще один контракт від 18.06.2021 року терміном на 1 рік. Термін дії контракту з 18.06.2021 року по 18.06.2022 року.

Наказом № 36-к від 01.06.2022 року ОСОБА_1 було надано оплачувану відпустку тривалістю 24 дні з 17.06.2022 по 10.07.2022р.

Наказом № 45-к від 14.06.2022 року ОСОБА_1 було звільнено з посади вчителя музичного мистецтва 10 липня 2022 року у зв`язку із закінченням строку контракту за п.2 ст.36 КЗпП України.

Відповідно до розрахункового листа за червень 2022р. таб.№ 2006. Позивачці було нараховано та сплачено за невикористану відпустку в кількості 21 день 4388,58 грн.

Обидва відповідачі зазначали у відзивах, що вказаний розрахунковий лист ОСОБА_1 отримала до 18.10.2022р.

Після звернення ОСОБА_1 до Відділу ОКМС їй додатково було доплачено компенсацію за 3 дні невикористаної відпустки в розмірі 347,54 грн.

Відповідно до положень ч.1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 5ЦПК Україниздійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Положенняст. 12 ЦПК Українирегламентують, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За положеннямист.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до положеньст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннямист. 43 Конституції України, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначенні суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Статтею 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен оплатити зазначене у цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника.

Крім того, частинами 1, 2 ст. 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до ч.1 статті 12 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки».

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за невикористані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.

Відповідно до наказу № 46-к від 14.06.2022 року позивачка була звільнена на підставі п.2 ст.36 КЗпП України з виплатою грошової компенсації невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи 01.09.2021р.-16.06.2022р.

Однак згідно контракту, укладеного 18.06.2021 року між ОСОБА_1 та Миколаївським ЗЗСО Овідіопольської селищної ради Одеської області, строк його дії починався 18.06.2021 і закінчувався 18.06.2022р. Отже період роботи, за який нараховується відпустка, становить з 18.06.2021 по 18.06.2022р., а не 01.09.2021р.-16.06.2022р., як зазначено у наказі № 46-к від 14.06.2022р. А тому в цій частині наказ належить визнати незаконним та скасувати.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача Миколаївського ліцею Овідіопольської селищної ради про те, що вказаний наказ вже оскаржувався позивачкою в іншій судовій справі та існує з цього приводу рішення Овідіопольського районного суду Одеської області по справі № 509/3511/22 та постанова Одеського апеляційного суду від30.10.2023р., якими у позові ОСОБА_1 було відмовлено, оскільки наказ оскаржувався з підставі незаконності щодо звільнення останньої.

В даній справі позивачка оскаржує наказ в частині неправильного зазначення періоду роботи, відповідно з яким нараховано та виплачено компенсацію за невикористану відпустку.

Відповідно до п.4.5 цього Контракту щорічна основна відпустка тривалістю 56 календарних днів у перший та наступні роки надається Педагогічному працівнику у період літніх канікул незалежно від часу прийняття його на роботу. Відповідно до п.4.9 Контракту, у разі звільнення Педагогічного працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної основної відпустки.

Листом № 01-12-4/249 від 24.05.2023 року Відділ ОКМС Овідіопольської селищної ради зазначив про те, що в наказі № 45-к від 14.06.2022 року «Про звільнення вчителя ОСОБА_1 » не було враховано період відпустки з 17.06.2022р. по 10.07.2022р. та що сума компенсації за невикористану відпустку в кількості 3 дні 347,54 грн. буде перерахована ОСОБА_1 на картковий рахунок, отже фактично визнав, що компенсація за невикористану відпустку виплачена несвоєчасно та не в повному обсязі.

Судом встановлено та не заперечувалося відповідачами, що письмове повідомлення щодо нарахованих та сплачених сум не було надано позивачці у день її звільнення, а лише в жовтні 2022року.

Таким чином, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку.

Відповідно до п.20 Постанови Пленуму ВСУ № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» судам роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 січня 2018 року у справі № 61-590св17 висловив позицію, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від вланиска або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

У п.п.39,40 постанови Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 24.04.2019 р. у справі № 607/14495/16-ц, а саме, що не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належить йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Середній заробіток працівника розраховується відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

Відповідно до розрахунку заборгованості по сумі компенсації за невиплачену відпустку, наданого позивачкою, вона становить 2375,34 грн. Враховуючи, що ОСОБА_1 було сплачено 347,54 грн. компенсації, залишок становить 2027,80 грн.

(2375,34 грн. 347,54 грн. = 2027,80 грн.).

Вказаний розрахунок був оскаржений відповідачем Відділом ОКМС Овідіопольської селищної ради, оскільки він вважає, що відпустка ОСОБА_1 повинна становити не 56 днів, як зазначено у Контракті, а 24 дні, оскільки на момент надання відпустки діяв Закон України № 2136-1Х від 15.03.2022р. «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», згідно якого у разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки». Відповідно до ст.12 цього Закону роботодавець під час війни має право обмежити працівнику строк відпустки і надати йому відпустку строком на 24 дні, не зважаючи на те, що правцівник у мирний час мав право на відпустку більшої тривалості.

З огляду на наказ № 36-к від 01.06.2022р. «Про надання відпусток педпрацівникам школи за 2021/2022р. відпустка ОСОБА_1 становила 24 календарні дні. Однак у відповідності до ч.2 ст.24 Закону України «Про відпустки», в редакції станом на дату вищезазначеного наказу у разів звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за невикористані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.

Отже, оскільки ОСОБА_1 пропрацювала за контрактом № 4 від 18.06.2021 р. більше 10 місяців, при звільненні компенсація за невикористану відпустку повинна була бути виплачена їй з розрахунку 56 днів, а не 21 чи 24.

Обчислення середнього заробітку за час затримки виплати належних працівникові сум позивачкою зроблені відповідно до норм Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабміну України від 08.02.1995 № 100 зі змінами та листів Державної служби України з питань праці № 4206/2/2.1-23 від 30.11.2023р. та листа Міністерства економіки «Про надання роз`яснень».

Для розрахунку середньоденної зарплати позивачкою взяті 2 попередні звільненню місяці травень, червень 2022 року. В травні 2022р. було 22 робочі дні, в червні 12 робочих днів. 22+12 =34 робочі дні. Зарплата за травень 2022 склала 3313,52 грн, за червень 1822,26 грн., разом 5135,78 грн (3313,52 + 1822,26). Отже 5135,78 : 34 = 151,05 грн (середньоденна зарплата для розрахунку середнього заробітку за час затримки виплати належних працівникові сум.

Робочі дні за шість місяців розраховані, починаючи з 11.07.2022 року.

11.07.2022 10.08.2022 - (15+8) = 23 робочі дні

11.08.2022 10.09.2022 (15+7) = 22 робочі дні

11.09.2022 10.10.2022 (15+6) = 21 робочий день

11.10.2022 10.11.2022 (15+8) = 23 робочі дні

11.11.2022 10.12.2022 (14+7) = 21 робочий день

11.12.2022 10.01.2023 (15+7) = 22 робочі дні

А всього 132 робочі дні (23+22+21+23+21+22)

Отже, сума середнього заробітку за час затримки виплати належних працівникові сум становитиме 19938,60 грн. (132 робочі дні х 151,05 грн. середньоденна зарплата).

Суд бере до уваги вказаний розрахунок суми середнього заробітку за час затримки виплати належних працівникові сум за 6 місяців, оскільки такий розрахунок не оспорювався відповідачами.

Щодо строку позовної давності.

Згідно з положеннями ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Вказаний строк застосовується судом незалежно від наявності заяви відповідача про застосування такого строку, оскільки відповідно до ч.1 ст.9 ЦК України норми цього Кодексу у трудових спорах можуть застосовуватись лише субсидіарно, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Тоді як строки звернення до суду у КЗпП України передбачені окремо.

Однак відповідно до п.1 Глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України, який набрав чинності 02.04.2020 року, під час дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України з метою запобігання поширенню короно вірусної хвороби (СОВІД-19), строки, визначені ст.233 цього Кодексу, продовжуються на час дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236, з подальшими змінами з 19 грудня 2020р. по 30 червня 2024 року продовжено на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020року № 211.

Позивачка звернулася з позовом 24.08.2023 року, тобто протягом 2-х місяців з моменту закінчення строку дії карантину, тому суд вважає, що нею не порушено строків давності при поданні позову.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає встановленим та підтвердженим факт того, що відповідачем було допущено порушення умов трудового законодавства щодо своєчасного проведення оплати за невикористану відпустку при звільненні працівника , що є порушенням ст.ст.116,117 КЗпП України.

Відповідно доч.1-5статті 263ЦПК України судоверішення повинноґрунтуватися назасадах верховенстваправа,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповіднодо п.1-6ч.1статті 264ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

З огляду вищезазначеного, суд вважає, щло позовні вимоги ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Оскільки судом встановлено, що відповідно до листа № 02-06/210/21/71 від 09.01.2025 року, який є відповіддю на адвокатський запит від 02.01.2025р., в Миколаївському ліцеї відсутній окремий розрахунковий рахунок, зарплата вчителів Миколаївського ліцею фінансується із загальнодержавного бюджету, нараховує та виплачує заробітну плату Відділ освіти, культури, молоді та спорту Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області,кошторис Миколаївського ліцею погоджується Відділом освіти, культури, молоді та спорту та затверджується Овідіопольським селищним головою. Відділ освіти, культури, молоді та спорту Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області є розпорядником коштів, які передбачені Миколаївському ліцею для здійснення його діяльності, в тому числі коштів, передбачених на зарплату вчителів, стягнення коштів на користь позивача покладається на відповідача - Відділ освіти, культури, молоді та спорту Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це заяву.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за отриманням професійної правничої допомоги звертався до адвоката Конової Л.М.

Так, на підтвердження факту надання і отримання професійної правничої допомоги заявником подано до суду договір про надання правничої допомоги № 24 від 25.08.2022р., копія додаткової угоди № 1 від 24.08.2023р., копію розрахунку суми гонорару у твердій фіксованій сумі, копію квитанції № 5 від 231.03.2024р. про оплату коштів, відповідно до яких загальний розмір отриманої професійної правничої допомоги складає 5000,00 грн.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 12.02.2020 р. в справі № 648/1102/19, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2ст. 137 ЦПК України).

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 р. у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 р. у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 р. у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 р. «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд, оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, вважає, що заявлена позивачкою сума в розмірі 5000,00 грн. є співмірною з реальним обсягом наданої їй професійної правничої допомоги в суді, витраченим часом на надання таких послуг, критерію реальності таких витрат. До того ж вказана сума не була оспорена відповідачами як завищена або неспівмірна.

За таких обставин, оскільки судом встановлено, що заявлений позивачкою розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним зі складністю справи і обсягом наданих адвокатом послуг, а тому суд приходить до висновку про задоволення поданої заяви.

Керуючись ст.ст. 4,5,12,77,81,141,259, 263-265, 268- 270,273, 352-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Миколаївського ліцею Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області., Відділу освіти, культури, молоді та спорту Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області про стягнення грошових коштів - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ № 45-к від 14.06.2022 року про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з посади вчителя музичного мистецтва Миколаївського ЗЗСО Овідіопольської селищної ради Одеської області в частині виплати грошової компенсації невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи 01.09.2021р. по 16.06.2022р.

Стягнути з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Овідіопольської селищної ради Одеської області (код ЄДРПОУ: 44118485) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) 20166,40 грн., з яких: ненараховану та невиплачену компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 11 днів в сумі 2027,80 грн. відповідно до контракту № 4 від 18.06.2021р. та 19938,60 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку без урахування податків та обов`язкових зборів.

Стягнути з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Овідіопольської селищної ради Одеської області (код ЄДРПОУ: 44118485) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на сплату судового збору в сумі 1211,20 гривень. та витрати на правову допомогу у розмірі 5000 гривень.

Стягнути з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Овідіопольської селищної ради Одеської області (код ЄДРПОУ: 44118485) на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 гривень.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення в порядку ч.6 ст.259 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 20.01.2025 року.

Суддя: Є. С. Козирський