Ухвала

від 28.01.2025 по справі 509/4959/23

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/4959/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року Овідіопольський районний суд Одеської Області у складі:

головуючого судді Козирського Є.С.,

секретаря Лепешенкової В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника Миколаївського ліцею Овідіопольської селищної ради та ОСОБА_1 адвоката Батуріна С.Є. про ухвалення додаткового рішення суду по цивільній справі № 509/4959/23 за позовом ОСОБА_2 до Миколаївського ліцею Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області., Відділу освіти, культури, молоді та спорту Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області про стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Овідіопольського районного суду Одеської області перебувала цивільні справа за позовом ОСОБА_2 до Миколаївського ліцею Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області., Відділу освіти, культури, молоді та спорту Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області про стягнення грошових коштів.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 15 січня 2025 року: позов ОСОБА_2 до Миколаївського ліцею Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області., Відділу освіти, культури, молоді та спорту Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області про стягнення грошових коштів задоволено, визнано незаконним та скасовано наказ № 45-к від 14.06.2022 року про звільнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з посади вчителя музичного мистецтва Миколаївського ЗЗСО Овідіопольської селищної ради Одеської області в частині виплати грошової компенсації невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи 01.09.2021р. по 16.06.2022р.; стягнуто з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Овідіопольської селищної ради Одеської області (код ЄДРПОУ: 44118485) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) 20166,40 грн., з яких: ненараховану та невиплачену компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 11 днів в сумі 2027,80 грн. відповідно до контракту № 4 від 18.06.2021р. та 19938,60 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку без урахування податків та обов`язкових зборів; стягнуто з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Овідіопольської селищної ради Одеської області (код ЄДРПОУ: 44118485) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на сплату судового збору в сумі 1211,20 гривень. та витрати на правову допомогу у розмірі 5000 гривень; стягнуто з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Овідіопольської селищної ради Одеської області (код ЄДРПОУ: 44118485) на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 гривень.

До Овідіопольського районного суду Одеської області 23 січня 2025 року від представника відповідача Миколаївського ліцею Овідіопольської селищної ради та ОСОБА_1 адвоката Батуріна С.Є. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просить суд стягнути з позивача витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн., посилаючись на те, що позов до Миколаївського ліцею був поданий необґрунтовано, а тому повинні бути відшкодовані витрати на правничу допомогу.

Сторони в судове засідання не з`явилися.

Суд розглядає дане питання відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали зазначеної цивільної справи та заяву про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов наступних висновків.

Згідност. 246 ЦПК Україниякщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченомустаттею 270 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст.141, п. 3 ч. 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ізст. 270 ЦПК України- суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановленихстаттею 430 цього Кодексу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Відповідно до п. 20Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі»- додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбаченихст. 220 ЦПК(1618-15); воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Додаткове рішення може ухвалити лише той склад суду, що ухвалив рішення в даній справі. В іншому разі особа має право звернутися до суду з тими ж вимогами на загальних підставах.

Порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав - суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.

Суд наголошує, що рішення суду, як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованихКонституцією Україниправ і свобод людини та здійснення проголошеногоосновним Законом Українипринципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (стаття 263 ЦПК України). Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно достатті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно достатті 10 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Рішення суду повинно бути повним, тобто повинно вирішувати усі позовні вимоги та усі питання, пов`язані із розглядом спору. Способом усунення неповноти рішення суду є ухвалення додаткового рішення.

Згідно з уже розробленими теоретичними підходами, зробленими на основі аналізу прецедентної практики ЄСПЛ, існують такі критерії мотивованості судового рішення: 1) у рішенні вмотивовано питання факту та права, проте обсяг умотивування може відрізнятися залежно від характеру рішення та обставин справи; 2) у рішенні містяться відповіді на головні аргументи сторін; 3) у рішенні чітко та доступно зазначені доводи і мотиви, на підставі яких обґрунтовано позицію суду, що дає змогу стороні правильно аргументувати апеляційну або касаційну скаргу; 4) рішення є підтвердженням того, що сторони були почуті судом; 5) рішення є результатом неупередженого вивчення судом зауважень, доводів та доказів, що представлені сторонами; 6) у рішенні обґрунтовано дії суду щодо вибору аргументів та прийняття доказів сторін.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Низка рішень ЄСПЛ містить та розвиває такий підхід до обґрунтованості судових рішень, зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ (наприклад, «Богатова проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України» та ін.).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

У справі «Горнсбі проти Греції», Суд зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін. Крім того, невиконання рішення є втручанням у право на мирне володіння майном, гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Так, ст. 13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантоване ст.ст. 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Позивач, звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 12.06.2020 у справі № 906/775/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Наявність порушених, не визнаних або оспорених прав позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду, та визначення осіб, якими такі права були порушені, встановлюється судом за наслідками розгляду справи по суті на підставі наданих сторонами доказів.

Представником відповідача заявлено до стягнення з позивача в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 5000 грн., посилаючись на те, що позов до Миколаївського ліцею був поданий необґрунтовано, а тому повинні бути відшкодовані витрати на правничу допомогу.

Проте, суд не згоден з твердженням представника відповідача, оскільки саме директором Миколаївського ліцею було видано наказ № 45-к від 14.06.2022р., яким неправильно зазначено період роботи для обрахування грошової компенсації за невикористану відпусту, який судом в цій частині скасовано.

Так рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 15 січня 2025 року позов ОСОБА_2 до Миколаївського ліцею Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області., Відділу освіти, культури, молоді та спорту Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області про стягнення грошових коштів задоволено. Зокрема, Визнано незаконним та скасовано наказ № 45-к від 14.06.2022 року про звільнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з посади вчителя музичного мистецтва Миколаївського ЗЗСО Овідіопольської селищної ради Одеської області в частині виплати грошової компенсації невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи 01.09.2021р. по 16.06.2022р

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаютьсяу разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на те, що позовні вимоги позивача задоволенні у повному обсязі, то витрати понесені на правничу допомогу покладаються безпосередньо на відповідача, і не підлягають стягненню з позивача.

До того ж, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу виникли у відповідача не внаслідок необґрунтованих дій позивача, а в порядку реалізації відповідачем своїх процесуальних прав, зокрема, представництво адвокатом його інтересів у суді.

Зазначене є підставою для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Керуючись ст.ст. 141, 270, 353 ЦПК України,

УХВАЛИВ :

В задоволенні заяви представника Миколаївського ліцею Овідіопольської селищної ради та ОСОБА_1 адвоката Батуріна С.Є. про ухвалення додаткового рішення суду по цивільній справі №509/4959/23 за позовом ОСОБА_2 до Миколаївського ліцею Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області., Відділу освіти, культури, молоді та спорту Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області про стягнення грошових коштів - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі в 15-денний строк апеляційної скарги з дня її проголошення, а у разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Є.С. Козирський