Ухвала

від 21.01.2025 по справі 300/4659/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"21" січня 2025 р. Справа № 300/4659/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Боршовського Т.І., розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 від 16.01.2025 про відвід судді в адміністративній справі № 300/4659/23 за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Міністерство освіти і науки України, про визнання протиправними та скасування рішень від 24.05.2023 та від 27.06.2023, -

Процесуальні обставини щодо розгляду справи:

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.07.2023 відкрито провадження у справі № 300/4659/23 за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Комітету з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти №16 (29) від 24.05.2023 та рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від 27.06.2023 про виявлення порушення академічної доброчесності у вигляді академічного плагіату у дисертації ОСОБА_1 на тему "Інститут уповноважених у здійсненні Голодомору-геноциду 1932-1933 років в УСРР".

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 задоволено позов: визнано протиправними та скасовано рішення Комітету з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти №16 (29) від 24.05.2023 та рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від 27.06.2023 про виявлення порушення академічної доброчесності у вигляді академічного плагіату у дисертації ОСОБА_1 на тему "Інститут уповноважених у здійсненні Голодомору-геноциду 1932-1933 років в УСРР"; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2024 задоволено частково апеляційну скаргу Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти: рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року у справі №300/4659/23 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Комітету з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти №16 (29) від 24.05.2023 скасовано і в цій частині у задоволенні позову відмовлено; у решті рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року у справі №300/4659/23 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 20.12.2024: задоволено частково касаційну скаргу Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти; скасовано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року; справу № 300/4659/23 за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти про визнання протиправними та скасування рішень направлено на новий розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

09.01.2025 здійснено автоматизований розподіл адміністративної справи № 300/4659/23 та визначено суддю Боршовського Т.І. для розгляду цієї справи.

Ухвалою від 14.01.2025 прийнято до провадження Івано-Франківського окружного адміністративного суду адміністративну справу № 300/4659/23 за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти про визнання протиправними та скасування рішень від 24.05.2023 та від 27.06.2023; визначено розгляд справи № 300/4659/23 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); залучено Міністерство освіти і науки України до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Стислий виклад заяви позивача щодо якої постановлено ухвалу :

15.01.2025 через канцелярію провадження Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 від 14.01.2025 про долучення матеріалів до справи.

17.01.2025 через канцелярію провадження Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 від 16.01.2025 про відвід судді в цій адміністративній справі № 300/4659/23.

Заяву позивач обґрунтовує такими доводами:

- Не враховуючи докази, які знаходяться в матеріалах справи, судову практику з подібних правовідносин, грубі порушення норм процесуального права та внесенням в офіційний документ завідомо неправдивих відомостей суддями Верховного Суду Берназюком Я.О., Єзеровим А.А., Чиркіним С.М., суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Боршовський Т.І. без будь-яких правових підстав виніс ухвалу від 14.01.2025 та залучив Міністерство освіти і науки України до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, чим порушив вимоги статті 60 Конституції України.

- Суддя Боршовський Т.І. безпідставно постановив здійснювати розгляд справи у формі спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). ОСОБА_1 зазначила, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження від 14.05.2024 Верховний Суд звернув увагу на те, що ця справа становить значний суспільний інтерес, а такі справи проводяться за загальною процедурою та за участі сторін.

Позивач вважає, що викладене свідчить, що судді Верховного Суду Берназюк Я.О., Єзеров А.А., Чиркін С.М. та суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Боршовський Т.І. вступили у змову, грубо зловживаючи своїми процесуальними правами, порушуючи норми Конституції та законів України, з метою прийняття неправосудного рішення, що свідчить про особисту упередженість та зацікавленість судді Боршовського Т.І. у прийнятті неправосудного рішення.

Також заявник звернула увагу на те, що суддя Боршовський Т.І. не врахував докази у матеріалах справи про те, що вже більше трьох років прокремлівська група осіб (п`ята колона), під час українсько-російської війни, переслідує ОСОБА_1 та низку науковців за розкриття злочинів кремля, зокрема геноциду українців. Дані обставини, продовжує позивач, викликають сумніви в неупередженості та об`єктивності судді Боршовського Т.І. при розгляді справи № 300/4659/23.

Позивач просить суд відвести від розгляду справи № 300/4659/23 суддю Боршовського Т.І. на підставі пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 від 16.01.2025 про відвід судді в справі № 300/4659/23, суд вказує на таке.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені в статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Так, згідно з частиною першою статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Частиною другою вказаної ж Статті передбачено, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. В даному випадку стаття 37 КАС України визначає умови недопустимості повторної участі судді в розгляді адміністративної справи.

Відповідно до частини третьої статті 36 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим.

Частиною четвертою статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

ОСОБА_1 в заяві від 16.01.2025 про відвід судді в адміністративній справі № 300/4659/23 вказала на безпідставність постановлення ухвали від 14.01.2025 та залучення Міністерства освіти і науки України до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Порядок залучення третіх осіб до участі у справі регламентовано статтею 49 КАС України.

Так, відповідно до частини другої статті 49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Згідно з частиною п`ятою статті 49 КАС України про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

З огляду на зміст вищевказаних положень, залучення третіх осіб до участі у справі може бути не лише за клопотанням учасників справи, але й за ініціативою суду.

В спірному випадку в ухвалі від 14.01.2025 про прийняття до провадження Івано-Франківського окружного адміністративного суду адміністративної справи № 300/4659/23 суд зазначив:

«Скасовуючи рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року, Верховний Суд в пункті 69 постанови від 20.12.2024 зазначив, що прийняття оскаржуваного у цій справі рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти тягне за собою правові наслідки, зокрема у вигляді виникнення у Міністерства освіти і науки України прав та обов`язків, визначених Законом № 2145-VIII та Порядком № 1197.

Зокрема, Міністерство освіти і науки України на підставі рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти щодо виявлення в дисертації академічного плагіату, фабрикації та/або фальсифікації приймає рішення про позбавлення особи наукового ступеня або залишає в силі рішення про видачу особі відповідного диплома, обґрунтованість прийняття якого переглядалося.

З огляду на вищевказане, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залучення до участі у справі № 300/4659/23 Міністерства освіти і науки України як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.».

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини п`ятої статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи. Частиною першою статті 359 КАС України передбачено, що постанови суду касаційної інстанції набирають законної сили з дня їх прийняття. Частиною п`ятою статті 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими для виконання на всій території України.

Отже, постановляючи ухвалу від 14.01.2025 про призначення справи до розгляду та залучення до участі в справі третьої особи: Міністерства освіти і науки України, суд дотримався норм частин четвертої та п`ятої статті 353 КАС України щодо обов`язковості висновків Верховного Суду при новому розгляді справи судом першої інстанції та врахував висновок суду касаційної інстанції щодо вказаного процесуального питання, викладений в постанові від 20.12.2024 у цій адміністративній справі.

Що стосується положень частини шостої статті 353 КАС України, яка вказана ОСОБА_1 в заяві від 16.01.2025 про відвід судді в справі № 300/4659/23, то така норма містить конкретний перелік обставин, вказівки щодо яких для суду першої або апеляційної інстанції не може містити постанова суду касаційної інстанції: про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу; про переваги одних доказів над іншими; про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Так, питання залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, не відноситься до перелічених в частині шостій статті 353 КАС України переліку обставин, вказівки щодо яких для суду першої або апеляційної інстанції не може містити постанова суду касаційної інстанції

Щодо розгляду справи № 300/4659/23 у формі спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), про що ОСОБА_1 вказала в заяві від 16.01.2025 як підставу для відводу, то суд звертає увагу на таке.

Положеннями статті 12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Водночас, частинами четвертою та п`ятою статті 12 КАС України встановлено, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Статтею 257 КАС України передбачено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Так, частинами першою та другою наведеної статті визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності, а також, будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Приписи частини четвертої вказаної статті кореспондуються із приписами частини четвертої статті 12 КАС України та, знову ж таки, визначають конкретний перелік адміністративних справ, що належить розглядати виключно за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до частини третьої статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:

1) значення справи для сторін;

2) обраний позивачем спосіб захисту;

3) категорію та складність справи;

4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо;

5) кількість сторін та інших учасників справи;

6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;

7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на зміст вищевказаних положень, суд звертає увагу на те, що за загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов`язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України).

В спірному випадку справа № 300/4659/23 за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Міністерство освіти і науки України, про визнання протиправними та скасування рішень від 24.05.2023 та від 27.06.2023, не належить до категорій справ, які обов`язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження, та які не можуть розглядатися за правилами спрощеного провадження у значенні згаданих положень частини четвертої статті 12 та частини четвертої статті 257 КАС України.

Водночас, беручи до уваги передбачені частиною третьою статті 257 КАС України чинники, суд може розглянути таку справу за правилами загального позовного провадження, якщо дійде такого висновку.

Вказаний висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, зазначеній в постанові від 03.03.2021 в справі № 340/1916/20.

В спірному випадку суди першої, апеляційної та касаційної інстанції здійснювали розгляд цієї справи № 300/4659/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Щодо доводів позивача про те, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження від 14.05.2024 Верховний Суд звернув увагу на те, що ця справа становить значний суспільний інтерес, то суд зазначає, що Верховний Суд за результатом розгляду клопотань ОСОБА_1 та Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти про розгляд справи у касаційному порядку в судовому засіданні прийняв ухвалу від 19.12.2024, якою відмовив у задоволенні таких клопотань.

Водночас, після надходження 09.01.2025 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду справи № 300/4659/23 на новий розгляд, автоматизованого розподілу такої справи № 300/4659/23 та визначення судді Боршовського Т.І. для розгляду цієї справи, ні від ОСОБА_1 , ні від інших учасників справи, не надходило жодних клопотань про розгляд цієї справи № 300/4659/23 за правилами загального позовного провадження або за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У випадку надходження таких клопотань, суд розгляне такі клопотання у порядку та строки, визначені в статті 260 КАС України.

Суд звертає увагу на те, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У справі "Салов проти України" (заява № 65518/01), рішення від 05 вересня 2005 року, на яке посилається представник позивача в заяві про відвід від 02.03.20120, Європейський суд з прав людини зазначив:

80. Суд повторює, щоб встановити, чи може суд вважатися "незалежним" відповідно до статті 6 параграф 1, необхідно, зокрема, звернути увагу на спосіб призначення його членів та строки їх повноважень, існування гарантій проти зовнішнього тиску та наявність зовнішніх ознак незалежності (див. Findlay v. theUnitedKingdom, рішення від 25 лютого 1997р., Reports 1997-I, с.281, параграф 73).

81. Суд далі нагадує, що "неупередженість", в сенсі статті 6 параграф 1, має визначатися суб`єктивною оцінкою, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивною оцінкою - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які законні сумніви з цього приводу (див. Bulut v. Austria, рішення від 22 лютого 1996 року, Reports 1996-II, с. 256, параграф 31 та Thomannv.Switzerland, рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с.815, параграф 30). У межах об`єктивної оцінки має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо неупередженості судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Вирішується питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

Стосовно суб`єктивного критерію, то особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (справа "Білуха проти України, заява N 33949/02, рішення від 09 листопада 2006, пункт 50). Стосовно об`єктивного критерію слід визначити, окремо від поведінки голови В.Л.Г, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (справа "Білуха проти України, заява N 33949/02, рішення від 09 листопада 2006, пункт 52).

Ознайомившись із доводами заяви, вважаю, що доводи позивача про наявність підстав для відводу судді фактично полягають у незгоді представника сторони з ухвалою судді від 14.01.2025 та залученням Міністерства освіти і науки України до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, а також із призначенням розгляду справи № 300/4659/23 у письмовому провадженні. Тобто доводи позивача в заяві про відвід судді зводяться до незгоди з процесуальним рішенням суду.

Однак вказані обставини згідно з частиною четвертою статті 36 КАС України не можуть бути підставою для відводу судді.

Суд, оцінивши заяву про відвід судді від 16.01.2025, дійшов висновку, що доводи позивача щодо відводу судді від розгляду справи № 300/4659/23, викладені в заяві, не містять викладу вмотивованих обставин, передбачених пунктом 4 частини першої статті 36 КАС України, які б свідчили, як за суб`єктивним, так і за об`єктивним критерієм, про упередженість судді в розгляді цієї адміністративної справи.

Заявник не надала жодних доказів в підтвердження доводів, як вказано в заяві: "особистої упередженості та зацікавленості судді Боршовського Т.І. в прийнятті неправосудного рішення".

Будь-яких інших підстав для відводу судді, передбачених статтями 36 та 37 КАС України, а також доказів, які б підтверджували існування таких підстав позивачем у заяві від 16.01.2025 про відвід судді не зазначено.

Отже, заява від 16.01.2025 про відвід судді Боршовського Т.І. є безпідставною.

За наслідками розгляду заяви від 16.01.2025 висновую, що справу належить передати для вирішення питання про відвід іншому судді.

Керуючись статями 36, 37, 39, 40, 44, 243, 256, Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Передати адміністративну справу № 300/4659/23 для вирішення питання про відвід судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу і визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню, окремо від рішення суду.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.