Постанова

від 16.01.2025 по справі 161/19351/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 161/19351/24 пров. № А/857/30553/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-суддіКузьмича С. М.,

суддівКачмара В.Я., Курильця А.Р.,

за участю секретаряКулабухової М.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 листопада 2024 року (ухвалене головуючим суддею Черняк В.В. у м. Луцьк, повне судове рішення складено 06 листопада 2024 року) у справі № 161/19351/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову відповідача MVA № 2434237 від 25.09.2024, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що в її діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП ) (щодо порушень правил стоянки). Зазначає, що місце розміщення контейнерного майданчика для збору побутових відходів за адресою м. Луцьк вул. Градний Узвіз 2 не відповідає вимогам законодавства.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.11.2024 постанову Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради MVA 2434237 від 25.09.2024 залишено без змін, а позовну заяву Самолюк Д.О. - без задоволення.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що в діях власника транспортного засобу MINI Cooper SD Countryman, д.н.з. НОМЕР_1 , наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржила позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та в прийняти нове, яким задовольнити позов.

Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що під час паркування біля контейнерного майданчика позивачка виходила з вимог пункту 15.10 Правил дорожнього руху та п. 2.8 Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, тому притягнення її до адміністративної відповідальності вважає несправедливим та протиправним

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що 25.09.2024 інспектором (старшим інспектором з паркування) Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради Пліско Діаною Ігорівною винесена постанова MVA 2434237, в якій зафіксовано, що 24.09.2024 року о 14:43:56 год. у м. Луцьку по вул. Градний Узвіз 2, особа, яка керувала транспортним засобом MINI Cooper SD Countryman, д.н.з. НОМЕР_1 , порушила правила зупинки, а саме здійснила зупинку транспортного засобу ближче 5 метрів від контейнерних майданчиків та/або контейнерів для збирання відходів, чим порушила п.15.10 «е» ПДР. У зв`язку з наведеним вище, на ОСОБА_1 , як власника автомобіля MINI Cooper SD Countryman, д.н.з. НОМЕР_1 , накладене адміністративне стягнення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, у вигляді штрафу розміром 340,00 грн. (а.с.5).

Вважаючи, що спірну постанову протиправною, позивач звернулася до суду з відповідними позовними вимогами.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами ч. 5 ст. 160 КАС України право оскаржити рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень мають особи, права, свободи та інтереси яких відповідні рішення, дії чи бездіяльність порушують.

Відповідно до п. 1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР) учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з пунктом 15.10 «е» ПДР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), стоянка забороняється ближче 5 м від контейнерних майданчиків та/або контейнерів для збирання побутових відходів, місце розміщення або облаштування яких відповідає вимогам законодавства.

Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відтак згідно наведеного вище колегія суддів встановила, що закон пов`язує відповідальність за порушення правил стоянки.

Статтею 9 КУпАП закріплено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 279-8 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 3 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

В силу положень ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КАС України достовірним є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а ч.1, 2 ст.76 КАС України передбачає, що достатнім є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та суд вирішує питання про достатність доказів відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як слідує з оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 здійснила стоянку транспортного засобу ближче 5 м. від контейнерних майданчиків та/або контейнерів для збирання відходів.

Вимір здійснено ручним лазерним світловіддалеміром BOSCH GLM 500.

Фотозйомка проводилась засобом марки «Samsung SM-A546E/DS», про що зазначено в оскаржуваній постанові.

Апелянт не заперечує факту стоянки ближче 5-ти метрів від контейнерів, однак наголошує, що розміщення контейнерів для сміття по вул. Градний Узвіз, 2 у м. Луцьку здійснене з порушенням вимог п. 2.8 Санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених наказом МОЗ України, відповідно до яких контейнерні майданчики повинні бути віддалені від меж земельних ділянок навчальних та лікувально-профілактичних закладів, стін житлових та громадських будівель і споруд, майданчиків для ігор дітей та відпочинку населення на відстань не менше 20 м.

Колегія суддів вважає доводи апелянта такими, що не стосуються факту вчинення порушення.

Крім цього, наголошує, що згідно п. 3.2 ДСТУ-Н Б Б.2.2-7:2013 контейнерний майданчик - спеціально обладнанні майданчики для розміщення контейнерів для зберігання побутових відходів із зручними під`їздами для спеціально обладнаних транспортних засобів.

Відповідно до п. 4.5 ДСТУ-Н Б Б.2.2-7:2013 контейнерні майданчики повинні бути віддалені від стін житлових будівель, майданчиків для ігор дітей та відпочинку населення на відстань не менше ніж 20 м.

Згідно п. 1.1. Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць (затвердженні Наказом МОЗ України №145 від 17.03.2011) контейнер для зберігання побутових відходів (контейнер) - металева або пластикова ємність, призначена для збирання та зберігання побутових відходів, виготовлена згідно з вимогами державних стандартів.

Із долучених відповідачем доказів вбачається, що контейнери для твердих побутових відходів (далі - ТПВ) по вул. Градний Узвіз встановлені відповідно до «Схеми санітарного очищення міста Луцька», затвердженої рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 840-1 від 18.12.2018.

Згідно відомостей додатку 1.4. до схеми за адресою м. Луцьк, вул. Градний Узвіз 2 розташовані три контейнери для зберігання ТПВ.

Колегія суддів відхиляє покликання апелянта на те, що значна частина контейнерних майданчиків не облаштовані належним чином - відсутні огородження, накриття або немає твердого покриття, оскільки подібне може слугувати для подання окремого позову щодо правомірності встановлення таких майданчиків, однак, не підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Відтак, аналіз фактичних обставин справи, установлених під час її розгляду, у їх взаємному зв`язку та сукупності, та мотивів, покладених в основу оскаржуваної постанови, дає підстави для висновку суду апеляційної інстанції про доведеність у спірних правовідносинах належними та допустимими доказами вини позивачки у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 листопада 2024 року у справі № 161/19351/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді В. Я. Качмар А. Р. Курилець Повне судове рішення складено 16 січня 2025 року