Ухвала

від 21.01.2025 по справі 340/4428/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 січня 2025 року

м. Київ

справа №340/4428/20

адміністративне провадження №К/990/46977/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Руденко Ганна Валентинівна, на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Кіровоградській області про визнання протиправними, скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління поліції охорони в Кіровоградській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ від 10.09.2020 № 189 «Про застосування дисциплінарного стягнення до працівника Управління поліції охорони в Кіровоградській області» та №208 о/с «Про особовий склад», якими до старшого сержанта поліції ОСОБА_1 - поліцейського групи реагування Гайворонського міжрайонного відділення Управління поліції охорони в Кіровоградській області застосовано дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частиною першою статті 77 Закону України «Про національну поліцію»;

- поновити ОСОБА_1 з 10.09.2020 на посаді поліцейського групи реагування Гайворонського міжрайонного відділення Управління поліції охорони в Кіровоградській області зі збереженням спеціального звання - старший сержант поліції;

- стягнути з Управління поліції охорони в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення (середнього заробітку) за час вимушеного прогулу з 10.09.2020 по день ухвалення судом рішення, з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів;

- стягнути з Управління поліції охорони в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 10 000 грн.

Рішенням від 29.03.2021 Кіровоградського окружного адміністративного суду, яке залишене без змін постановою від 21.09.2021 Третього апеляційного адміністративного суду, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково - змінено наказ Управління поліції охорони в Кіровоградській області від 10.09.2020 № 208 о/с «Про особовий склад» у частині дати звільнення старшого сержанта поліції ОСОБА_1 поліцейського групи реагування Гайворонського міжрайонного відділення Управління поліції охорони в Кіровоградській області звільненим з 10.09.2020 на 16.09.2020.

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Руденко Г.В., не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою через підсистему «Електронний Суд».

За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Єресько Л.О. (наказ від 17.12.2024 № 992/0/52-24) та на лікарняному (з 15.01.2025 по 17.01.2025), - питання щодо відкриття касаційного провадження вирішується колегією суддів по виходу судді з лікарняного.

Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з наступного.

Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Ухвалою від 28.10.2020 Кіровоградського окружного адміністративного суду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

За частиною першою статті 328 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас пунктом 2 частини 5 цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень є підпункти «а» «б» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

За підпунктом «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України скаржник обґрунтовує необхідність відкриття касаційного провадження фундаментальним значенням касаційної скарги для формування єдиної правозастосовчої практики. Зокрема, йдеться про визначення правової природи укладення та перебування на контракті зі Збройними силами України поліцейського як іншої оплачуваної діяльності та співвідношення цього факту з настанням дисциплінарної відповідальності. Скаржник наполягає, що участь громадянина у військовій службі, зокрема за контрактом, є його конституційним обов`язком, а не порушенням трудової чи службової дисципліни, тож вирішення цього питання має формувати уніфікований підхід судової практики.

Суд звертає увагу скаржника, що пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.

Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах тощо.

При цьому, скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення.

Скаржник фактично лише проголошує фундаментальність порушеного питання, але не демонструє унікальності чи новизни проблеми, яка б виходила за межі звичайних трудових і дисциплінарних правовідносин. Збереження чи втрата місця роботи поліцейським через укладення контракту зі Збройними силами України - не правова ситуація, якій притаманні рідкісні або неординарні риси, що потребували б виняткового касаційного втручання для формування єдиної правозастосовної практики.

Іншими словами, скаржник не довів, що це питання порушує загальний підхід судів чи породжує істотні розбіжності у правозастосуванні. Звичайний характер спору та відсутність ґрунтовно обґрунтованих ознак «фундаментальності» позбавляють аргумент скаржника необхідної сили для відкриття касаційного провадження.

На підставі викладеного, Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Тому, колегія суддів не може взяти до уваги посилання на існування обставин, визначених підпунктом «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, оскільки скаржник не обґрунтував у чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.

За підпунктом «б» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України скаржник стверджує, що позбавлений можливості спростувати встановлені судом обставини в іншій судовій справі, що розглядається окремо, та де оскаржуване рішення матиме преюдиційне значення. Зокрема, у справі № 404/1367/21, яка розглядається іншим судом, також порушено питання про сумісництво чи суміщення з іншими видами діяльності (корупційне правопорушення). Фактичні обставини, встановлені у цій справі № 340/4428/20 щодо наявності чи відсутності дисциплінарного проступку в діях поліцейського ( ОСОБА_1 ), прямо вплинуть на можливість спростувати висновки у згаданій справі про корупційні дії, що безпосередньо порушує права скаржника.

Водночас скаржник не обґрунтував, які саме встановлені оскаржуваним рішенням обставини він не зможе спростувати в іншій справі, а також не пояснив, як саме ці фактичні дані матимуть преюдиційний вплив на розгляд справи про можливе корупційне правопорушення. Узагальнені та необґрунтовані твердження без чіткої вказівки на конкретні преюдиційні факти і їхній вплив на іншу судову справу не підтверджують наявності підстав для відкриття касаційного провадження за цим критерієм.

Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «б» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

За підпунктом «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України скаржник наголошує, що справа має значний суспільний інтерес, оскільки порушує питання рівності можливостей осіб, які перебувають на державній службі (зокрема в поліції), у реалізації конституційного права на працю та військову службу за контрактом без дискримінаційних обмежень. Вирішення цієї справи вплине на формування правозастосовної практики щодо забезпечення рівності працівників різних професій та посад у реалізації їх права на військову службу і збереження трудових гарантій, передбачених частиною 3 статті 119 КЗпП України. Це також стосується забезпечення конституційних прав скаржника та, на думку останнього, може вимагати передачі справи до Великої Палати Верховного Суду для уніфікації та подальшого розвитку правової позиції.

Поняття значний суспільний інтерес - оціночне, оскільки кожна справа становить значний суспільний інтерес та виняткове значення для кожного учасника справи. Втім, Верховний Суд виходить з того, що справа становитиме значний суспільний інтерес, якщо результат її перегляду прямо або опосередковано матимуть вплив на забезпечення реалізації системи гарантій права на справедливий суд, та, як наслідок, визначення змісту та обсягу прав, свобод чи законних інтересів невизначеного кола осіб. Допустимість відкриття касаційного провадження у справах незначної складності чи розглянутих у порядку спрощеного провадження, з умов, що справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, також зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення.

Однак скаржник не навів обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору, як не наведено й існування різної судової практики у подібних правовідносинах, яка б свідчила про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики.

Скаржник лише декларує суспільну важливість цієї справи, однак не наводить фактичних даних про існування системних проблем із застосуванням норм права чи про різноспрямовану судову практику, що дійсно потребувала б уніфікації. Питання рівності можливостей реалізувати право на службу за контрактом та збереження трудових гарантій не набуває тут особливих, унікальних ознак, які б перетворювали цей спір на справу з винятковим суспільним значенням. Відсутність конкретних прикладів неоднакової правозастосовної практики і чітких ознак «винятковості» свідчить, що посилання на суспільний інтерес надто загальне та не обґрунтовує відкриття касаційного провадження.

Так, помилкове посилання скаржника, що суди першої та апеляційної інстанцій в аналогічних справах - №№ 360/568/20, 140/14502/20, 140/123/20 - задовольнили позови.

У вказаних справах головним питанням було застосування гарантій статті 119 КЗпП України до осіб, які вже проходили службу в поліції та були прийняті (призвані) на військову службу за контрактом під час дії особливого періоду. Суд у цих справах визнав, що такі особи користуються гарантіями, передбаченими законодавством, зокрема збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку, а сам факт переходу на військову службу під час особливого періоду не є підставою для їх звільнення з поліції без збереження гарантій.

Натомість у цій справі поліцейський - Нелюб Г.А., - перебуваючи у відпустці, уклав контракт на військову службу, однак суди встановили, що він був знятий з військового обліку, тож законних підстав для призову або вступу на військову службу за контрактом у нього не було. Також встановлено, що поліцейський ввів керівництво в оману, не дотримався вимог дисципліни, а його перебування на військовій службі анулювали. Суд вирішив, що на таку особу не поширюються гарантії статті 119 КЗпП, оскільки фактичного належного призову чи прийняття на військову службу за контрактом під час особливого періоду не відбулося. Відповідно, суди визнали законним звільнення за дисциплінарний проступок, за винятком дати звільнення під час хвороби.

Таким чином, подана касаційна скарга не містить належним чином обґрунтованих випадків, зазначених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі незначної складності.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, приписами пунктів 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Водночас підстав, визначених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України скаржником не наведено.

Верховний Суд не бере до уваги посилання на постанови Верховного Суду від 17.02.2015 у справі № 21-8а15, 19.11.2019 у справі № 812/452/17, 22.10.2019 у справі № 812/204/18, 20.06.2018 у справі № 631/1919/16-ц, 21.02.2018 у справі № 211/1546/16-ц, оскільки такі посилання наведені без взаємозв`язку з конкретним пунктом частини четвертої статті 328 КАС України.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди з висновком судів попередніх інстанцій щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію суду права, що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є судом фактів, а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судом першої та апеляційної інстанції, та/або переоцінювати їх.

З аналізу доводів касаційної скарги слідує, що скаржник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями КАС України могли б вимагати касаційного розгляду цієї справи.

Доводи касаційної скарги фактично, зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.

Обмеження переліку судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Європейський Суд з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 щодо неприйнятності заяви у справі Azyukovska v. Ukraine, № 26293/18, в якій заявниця оскаржувала відмову суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв`язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності, указав, що застосування критерію малозначності у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Levages Prestations Services v. France» від 23.10.1996, № 21920/93; «Brualla Gomes de la Torre v. Spain» від 19.12.1997, № 26737/95).

Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Касаційну скаргу подано з пропуском строку на касаційне оскарження.

Відповідно до частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Згідно з приписами частини третьої статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

З матеріалів касаційної скарги слідує, що оскаржувана постанова суду Третього апеляційного адміністративного суду ухвалена 21.09.2021, а цю касаційну скаргу здано у поштове відділення 29.11.2024, тобто з пропуском, передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження.

Скаржник подав заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, яка обґрунтована тим, що апеляційний суд не надсилав рішення позивачу, що підтверджується довідкою у справі № 340/4428/20; 05.11.2024 представник позивача отримав рішення апеляційної та першої інстанцій у Кіровоградському окружному адміністративному суді, тому позивач просить поновити строк на касаційне оскарження, адже скарга подається у межах 30 днів з моменту вручення рішення.

Так, у матеріалах касаційної скарги міститься фотокопія Акта про відсутність поштових марок для відправлення копії постанов (ухвал) після закінчення апеляційного провадження від 28.10.2021. Відповідно до вказаного Акта, копії судових рішень, разом з матеріалами справи направлені до суду першої інстанції для можливості отримання їх сторонами по справі.

Розглядаючи зазначену заяву скаржника, колегія суддів виходить з наступного.

Так, частиною п`ятою статті 251 КАС України встановлено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення в електронній формі надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Приписи частини другої статті 329 КАС України передбачають, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.

Скаржник, зокрема, посилається, що постанова суду апеляційної інстанції не отримана позивачем, проте з дня ухвалення постанови суду апеляційної інстанції минуло понад три роки, а скаржник - є позивач, який мав би виявляти активний інтерес до власного позову та відстежувати рух процесуальних документів. Відсутність належної уважності та контроль за власною ж ініціативою у спорі не може розглядатися як поважна причина пропуску строку; навпаки, довготривала пасивність скаржника свідчить про відсутність об`єктивних перешкод для звернення до суду вчасно і не виправдовує необхідність поновлення пропущеного строку.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом.

Як неодноразово у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зауважував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Скаржник понад три роки рухом справи № 340/4428/20 не цікавився та обов`язку виконувати процесуальні дії не дотримався.

Водночас на вебсторінці призначеної для пошуку та перегляду документів Єдиного державного реєстру судових рішень, 24.09.2021 забезпечено надання загального доступу до постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 21.09.2021 (номер у Єдиному державному реєстрі судових рішень 99795358).

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що вказані підстави пропуску строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними.

Отже, скаржнику необхідно надати належні та допустимі докази на підтвердження указаних ним підстав для поновлення пропущеного процесуального строку або подати клопотання із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження та надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини.

Згідно із частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, обґрунтовуванням наявності у цій справі винятків, передбачених пунктами «а-г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи; клопотання із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку.

Керуючись статтями 248, 329-332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними, зазначені ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Руденко Ганна Валентинівна, підстави для поновлення пропущеного процесуального строку.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Руденко Ганна Валентинівна, на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Кіровоградській області про визнання протиправними, скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - залишити без руху.

Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Недоліки необхідно усунути шляхом подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:

1) клопотання із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку;

2) уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, обґрунтовуванням наявності у цій справі винятків, передбачених пунктами «а-г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.

Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині невиконання вимог статті 330 КАС України касаційна скарга буде повернута.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині виконання вимог частини третьої статті 332 КАС України у відкритті касаційної скарги буде відмовлено.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

В.М. Соколов

А.Г. Загороднюк ,

Судді Верховного Суду