Постанова

від 25.12.2007 по справі 11/186-07-4746

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/186-07-4746

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"25" грудня 2007 р. Справа № 11/186-07-4746

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів  Тофана В.М., Михайлова .В.    

при секретарі судового засідання  Бритавська Ю.С.  

за участю представників сторін у судовому засіданні 18.12.2007р.

від позивача Гамарц О.С. за довіреністю від 12.12.2006р. №440

від відповідача Постригач М.Й. за довіреністю від 22.06.2007р.,

                           Крижановський В.Б. за довіреністю від 03.10.2007р. №205

за участю представників сторін у судовому засіданні 25.12.2007р.

від позивача   Гамарц О.С. за довіреністю від 12.12.2006р. №440

від відповідача Крижановський В.Б. за довіреністю від 03.10.2007р. №205

розглянувши  у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту” в особі Одеської філії

на рішення господарського суду Одеської області  від 15 жовтня 2007 року   

у справі №11/186-07-4746

за позовом  Одеської залізниці

до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту” в особі Одеської філії

про стягнення 2561,52 грн., -    

В С Т А Н О В И В:

          Рішенням господарського суду Одеської області від 15 жовтня 2007 року у справі №11/186-07-4746 (суддя Власова С.Г.) позов Одеської залізниці про стягнення з ВАТ  „Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту” в особі Одеської філії 2561,52 грн.  задоволено.  

Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач обґрунтовано нарахував відповідачу збір за подачу й забирання вагонів локомотивом залізниці за ставками Таблиці №2 Тарифного керівництва №1 у період з 02.01.2007р. по 18.01.2007р., оскільки зміни, якими встановлено право позивача нараховувати збір за подачу й забирання вагонів локомотивом залізниці заставками Таблиці №2 Тарифного керівництва №1 внесені в укладений між сторонами договір рішенням господарського суду Одеської області від 10.11.2006р. у справі №22/343-06-8868, яке набрало законної сили з 05.12.2006р. Також позивач обґрунтовано нарахував відповідачу збір за подачу й забирання вагонів локомотивом залізниці за ставками Таблиці №2 Тарифного керівництва №1 у період з 18.01.2007р. по 06.02.2007р., оскільки таке нарахування передбачено умовами договору №5759 від 18.01.2007р.

Відповідач із судовим рішенням не згодний, в апеляційні скарзі просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов Одеської залізниці залишити без задоволення, з посиланням при цьому на те, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст.180,181 ГК України, ст.11, п.4 ч.1 ст.104 ГПК України.

Згідно доводів відповідача,  додаткова угода з правом позивача нараховувати відповідачу плату за подачу й забирання вагонів відповідно до Тарифного керівництва за таблицею №2, укласти яку відповідач зобов'язаний судовим рішенням від 10.11.2006р. у справі №22/343-06-8868, не була укладена і підписана сторонами у судовому засіданні. Позивач направив відповідачу додаткову угоду про зміну договору від 18.01.2002р. №4444, але відповідач підписав її з протоколом розбіжностей, який направив позивачу. Потім позивачем і відповідачем був підписаний протокол узгодження розбіжностей. У встановленому ст.ст.180,188 ГК України порядку позивач не направив цю додаткову угоду з протоколом узгодження розбіжностей до суду, а отже, додаткова угода автоматично приймається в редакції відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення –без змін, з посиланням при цьому на те, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, є обґрунтованим і правомірним, а тому підстави для його скасування відсутні.

На підставі ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалася перерва, про що сторони у справі повідомлені належним чином.

          Відповідно до ст.85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, з огляду на наступне:

Як випливає із матеріалів справи і відповідачем не заперечується, позивач власним локомотивом у період з 02.01.2007р. по 06.02.2007р.  надав відповідачу послуги з подачі та забирання вагонів. При цьому збір за надані позивачем послуги становить 739,40 грн. (без ПДВ) і нарахований позивачем на підставі Таблиці №2 Розділу 2 Тарифного керівництва №1 Збірника Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Мінтрансу №551 від 15.11.1999р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.1999р. за №828/4121 (надалі Тарифне керівництво №1).  

Відповідач вважає, що збір за надані позивачем послуги необхідно нараховувати на підставі Таблиці №1 Розділу 2 Тарифного керівництва №1, а тому цей збір становить 445,20 грн. (без ПДВ).  

У відомостях плати за користування вагонами (контейнерами) та накопичувальних картках позивач донарахував відповідачу збір в сумі 353,04 грн. з ПДВ, який становить різницю між збором, нарахованим по Таблиці №2 Розділу 2 Тарифного керівництва №1 та збором, який нараховується по Таблиці №1 Розділу 2 Тарифного керівництва №1 (т.1, а.с.104-108, 14-21). Проте вказані відомості плати за користування вагонами (контейнерами) та накопичувальні  картки,  які в силу вимог п.2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №864/5058 є підставою для списання коштів з рахунку відповідача, останній  підписав із зауваженнями, а тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача цієї суми збору.

Між тим, як правильно встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи, надання позивачем вищевказаних послуг, а відтак і нарахування збору за ці послуги здійснено позивачем на підставі укладеного з  відповідачем договору на експлуатацію залізничної під'їзної колії, що належить ВАТ Одеське МППЗТ (ділянка№3) і примикає до станції Одеса-Вантажна від 18.01.2002р. за №4444 та додаткової угоди до цього договору з обумовленим правом позивача збирати плату за подачу та прибирання вагонів на коліях залізниці відповідно до Тарифного керівництва №1 за Таблицею №2.

Так, умовами укладеного між Одеською залізницею (позивач) і ВАТ Одеське ПММЗТ (правонаступником якого згідно із реєстраційними і статутними документами є відповідач) договору передбачена експлуатація під'їзної колії, яка належить відповідачу, що примикає до станції Одеса-Застава-2 Одеської залізниці через стрілочні переводи №12,14 (подача вагонів робиться від вихідної стрілки №23 станції Одеса-Вантажна).

У п.2 цього договору встановлено, що розгорнута довжина під'їзної колії складає 5,5 км.

Згідно з п.6 цього договору, вагони подаються локомотивом позивача на колію №1 ділянки №3 відповідача, що має довжину 954 п.м. Подальший рух вагонів провадиться локомотивом відповідача.

Відповідно до умов п.16 договору, відповідач сплачує позивачу плату за користування вагонами, а також інші збори і плати згідно з Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України Тарифного керівництва №1. При цьому, збори і плати вносяться централізовано через ТехПД з урахуванням діючого коефіцієнту.   

Термін дії договору встановлений сторонами до 18.01.2007р. включно.

Таким чином в укладеному між сторонами договорі передбачено, що відповідач сплачує позивачу збори (в т.ч. й збір за подачу та забирання вагонів)  згідно із Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України Тарифного керівництва №1. Втім, положеннями Розділу 2 Тарифного керівництва №1 передбачено справляння збору за подачу й забирання вагонів локомотивом залізниці як за ставками Таблиці №1 „Ставки зборів за подачу й забирання вагонів локомотивом залізниці на (з) під'їзні(их) колії(й) незагального користування”, так і за ставками Таблиці №2 „Ставки зборів за подачу й забирання вагонів локомотивом залізниці  на (з) під'їзні(их) колії(й) незагального користування, що перебувають на балансі залізниць”.

Але, в укладеному між сторонами договорі взагалі не встановлено за якими саме ставками (Таблиця №1 або Таблиця №2 Розділу 2 Тарифного керівництва №1) відповідач сплачує позивачу збір за подачу й забирання вагонів локомотивом позивача.

Водночас матеріали справи свідчать про врегулювання цього питання сторонами лише у судовому порядку.  Так, 10.11.2006р. господарським судом Одеської області розглянута справа №22/343-06-8868 за позовом Одеської залізниці до ВАТ „Київ-Дніпровське МППЗТ” про зобов'язання укласти додаткову угоду, а саме, додаткову угоду до договору №4444 від 18.02.2002р. з правом Одеської залізниці збирати плату за подачу та прибирання вагонів на коліях залізниці відповідно до Тарифного керівництва №1 за Таблицею №2.

Означеним рішенням від 10.11.2006р. у справі №22/343-06-8868 відповідач зобов'язаний укласти додаткову угоду „Про визначення тарифів” до договору №4444 від 18.02.2002р. з позивачем, з правом останнього збирати плату за подачу та прибирання вагонів на коліях залізниці відповідно Тарифного керівництва №1, за таблицею №2.

Це рішення підписане 24.11.2006р., не оскаржувалося відповідачем і у встановленому законом порядку  набрало законної сили  05.12.2006р.

В силу вимог ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Отже, судовим рішенням від 10.11.2006р. (підписане 24.11.2006р.) фактично змінені умови укладеного між сторонами договору щодо розрахунку за послуги з  подачі й забирання вагонів локомотивом залізниці, а в силу вимог ч.5 ст.188 ГК України договір вважається зміненим з дня набрання чинності рішенням суду, яким змінений договір, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Таким чином саме з моменту набрання чинності рішення господарського суду Одеської області від 10.11.2006р. у справі №22/343-06-8868, тобто з  05.12.2006р.,   умови договору щодо нарахування позивачем збору за подачу  та забирання вагонів є погодженими сторонами, оскільки саме з цієї дати набрала чинності додаткова угода до договору №4444 від 18.02.2002р., якою встановлюється право позивача   збирати плату за подачу та прибирання вагонів на коліях залізниці відповідно Тарифного керівництва №1, за таблицею №2.

Такі факти щодо набрання чинності рішення господарського суду Одеської області від 10.11.2006р. у справі №22/343-06-8868 саме з 05.12.2006р., а отже, саме з цієї дати і набрання чинності умов додаткової угоди до договору №4444 від 18.02.2002р. встановлені також у постанові Одеського апеляційного господарського суду від 17.07.2007р. у справі №26/77-07-1432, а в силу вимог ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Означена постанова винесена апеляційним господарським судом за результатами розгляду апеляційної скарги ВАТ „Київ-Дніпровське МППЗТ” в особі Одеської філії на рішення господарського суду Одеської області від 23.05.2007р. у справі 26/77-07-1432  за позовом Одеської залізниці до ВАТ „Київ-Дніпровське МППЗТ” в особі Одеської філії про стягнення з відповідача 9324,10 грн., які становлять різницю між збором, що нарахований позивачем на підставі Таблиці №2 Розділу 2 Тарифного керівництва №1 та збором, який нараховується на підставі Таблиці №1 Розділу 2 Тарифного керівництва №1 за період з 27.04.2006р. по 30.05.2006р. (Аналогічна постанова Одеського апеляційного господарського суду від 17.07.2007р. у справі №26/78-07-1433).

Постанова Одеського апеляційного господарського суду 17.07.2007р. у справі №26/77-07-1432 та аналогічна постанова Одеського апеляційного господарського суду від 17.07.2007р. у справі №26/78-07-1433 залишені без змін Вищим господарським судом України, про що 18.08.2007р. винесені відповідні постанови, які у встановленому законом порядку набрали законної сили.

За таких підстав суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про  наявність  у позивача права  нараховувати збір за подачу та забирання вагонів на підставі Таблиці №2 Розділу 2 Тарифного керівництва №1 у період з 02.01.2007р. по 18.01.2007р., оскільки це відповідає умовам договору №4444 від 18.02.2002р., зміни до якого про право позивача нараховувати збір за подачу й забирання вагонів локомотивом залізниці за ставками Таблиці №2 Тарифного керівництва №1 внесені рішенням господарського суду Одеської області від 10.11.2006р. у справі №22/343-06-8868, яке набрало законної сили  з 05.12.2006р.

Водночас суд першої інстанції правильно встановив, що у період з 18.01.2007р. по 06.02.2007р. позивач також обґрунтовано нарахував відповідачу збір за подачу й забирання вагонів на підставі Таблиці №2 Розділу 2 Тарифного керівництва №1, оскільки таке право позивача передбачено умовами п.п.13, 14 договору про експлуатацію під'їзної колії, що належить Одеської філії ВАТ „Київ-Дніпровське МППЗТ” 3 ділянка і примикає до станції Одеса–Товарна, який укладений між сторонами у справі 18.01.2007р. (т.1, а.с.117-121).

В силу вимог ч.2 ст.11 ЦК України договір є однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків, а вимогами  ч.1 ст.629 ЦК України передбачено, що  договір (додаткова угода до договору) є обов'язковими для виконання сторонами.  

Відповідно до ч.1 ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, оскільки суд першої інстанції ретельно дослідив обставини справи, здійснив на підставі досліджених обставин правильні висновки та прийняв обґрунтоване і правомірне судове рішення.

Доводи, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі не приймаються до уваги апеляційним господарським судом, оскільки по-перше, такі доводи не підтверджені жодним документальним доказом, а в силу вимог ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. По-друге, у суді першої інстанції відповідач  взагалі таких доводів не наводив і доказів також не надав. В апеляційному господарському суді відповідач необгрунтував неможливість подання цих доказів до суду першої інстанції, з причин, що не залежали від нього.   

Керуючись ст.ст.99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 15 жовтня 2007 року у справі №11/186-07-4746 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту” в особі Одеської філії  - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя

О.О. Журавльов

Судді

В.М. Тофан

М.В. Михайлов