Постанова

від 15.05.2008 по справі 11/186-07-4746

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

11/186-07-4746

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 15 травня 2008 р.                                                                                    № 11/186-07-4746  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя :            Першиков Є.В.

суддів:                                   Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.

розглянувши  матеріали касаційної скаргивідкритого акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Одеської філії

на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 25.12.2007р.

у справі господарського суду№11/186-07-4746Одеської області

за позовомдержавного підприємства "Одеська залізниця"

довідкритого акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Одеської філії

проза участю представників сторін                                                 позивача -                                    

відповідача -стягнення  2 561,52грн.

не з'явився

пр. Сучкова О.О. –дов. №231 від 24.12.07р.

В С Т А Н О В И В:

У червні 2007 року державне підприємство "Одеська залізниця" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відкритого акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Одеської філії про стягнення з відповідача на користь позивача плати за подачу та забирання навантажених та порожніх вагонів за період з 02.01.2007р. по 06.02.2007р. локомотивом Одеської залізниці у розмірі 2 561,52грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.10.2007р. (суддя Власова С.Г.) залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.12.2007р. (судді Журавльов О.О., Тофан В.М., Михайлов М.В.) позовні вимоги задоволені у повному обсязі, посилаючись на те, що позивач обґрунтовано нарахував відповідачу збір за подачу й забирання вагонів локомотивом залізниці за ставками Таблиці №2 Тарифного керівництва №1 у період з 02.01.2007р. по 18.01.2007р., оскільки зміни, якими встановлено право позивача нараховувати збір за подачу й забирання вагонів локомотивом залізниці заставками Таблиці №2 Тарифного керівництва №1 внесені в укладений між сторонами договір рішенням господарського суду Одеської області від 10.11.2006р. у справі №22/343-06-8868, яке набрало законної сили з 05.12.2006р. Також позивач обґрунтовано нарахував відповідачу збір за подачу й забирання вагонів локомотивом залізниці за ставками Таблиці №2 Тарифного керівництва №1 у період з 18.01.2007р. по 06.02.2007р., оскільки таке нарахування передбачено умовами договору №5759 від 18.01.2007р.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, відкрите акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Одеської філії звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилається на порушення норм матеріального права, а саме ст.188 ГК України, ст. 654 ЦК України, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У запереченні на касаційну скаргу державне підприємство "Одеська залізниця" зазначає, що касаційна скарга є безпідставною та не підлягає задоволенню і просить розглянути касаційну скаргу без участі його представника та залишити касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" без задоволення.

Заслухавши пояснення присутнього представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові і доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що умовами укладеного між Одеською залізницею і ВАТ Одеське ПММЗТ договору від 18.02.2002р. №4444 передбачена експлуатація під'їзної колії, яка належить відповідачу, що примикає до станції Одеса-Застава-2 Одеської залізниці через стрілочні переводи №12, 14 (подача вагонів здійснюється від вихідної стрілки №23 станції Одеса-Вантажна).

У п.2 цього договору встановлено, що розгорнута довжина під'їзної колії складає 5,5 км.

Згідно із п.6 цього договору, вагони подаються локомотивом позивача на колію №1 ділянки №3 відповідача, що має довжину 954 п.м. Подальший рух вагонів провадиться локомотивом відповідача.

Відповідно до умов п.16 договору, відповідач сплачує позивачу плату за користування вагонами, а також інші збори і плати згідно з Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України Тарифного керівництва №1. При цьому, збори і плати вносяться централізовано через ТехПД з урахуванням діючого коефіцієнту.   

Термін дії договору встановлений сторонами до 18.01.2007р. включно.

Таким чином в укладеному між сторонами договорі передбачено, що відповідач сплачує позивачу збори (в т.ч. й збір за подачу та забирання вагонів)  згідно із Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України Тарифного керівництва №1. Втім, положеннями Розділу 2 Тарифного керівництва №1 передбачено справляння збору за подачу й забирання вагонів локомотивом залізниці як за ставками Таблиці №1 "Ставки зборів за подачу й забирання вагонів локомотивом залізниці на (з) під'їзні(их) колії(й) незагального користування", так і за ставками Таблиці №2 "Ставки зборів за подачу й забирання вагонів локомотивом залізниці  на (з) під'їзні(их) колії(й) незагального користування, що перебувають на балансі залізниць".

Судами встановлено, що в укладеному між сторонами договорі взагалі не встановлено, за якими саме ставками (Таблиця №1 або Таблиця №2 Розділу 2 Тарифного керівництва №1) відповідач сплачує позивачу збір за подачу й забирання вагонів локомотивом позивача.

Водночас матеріали справи свідчать про врегулювання цього питання сторонами лише у судовому порядку. Так, 10.11.2006р. господарським судом Одеської області розглянута справа №22/343-06-8868 за позовом Одеської залізниці до ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" про зобов'язання укласти додаткову угоду, а саме, додаткову угоду до договору №4444 від 18.02.2002р. з правом Одеської залізниці збирати плату за подачу та прибирання вагонів на коліях залізниці відповідно до Тарифного керівництва №1 за Таблицею №2.

Означеним рішенням від 10.11.2006р. у справі №22/343-06-8868 відповідач зобов'язаний укласти додаткову угоду "Про визначення тарифів" до договору №4444 від 18.02.2002р. з позивачем, з правом останнього збирати плату за подачу та прибирання вагонів на коліях залізниці відповідно Тарифного керівництва №1, за таблицею №2.

Це рішення підписане 24.11.2006р., не оскаржувалося відповідачем і у встановленому законом порядку  набрало законної сили  05.12.2006р.

В силу вимог ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Отже, судовим рішенням від 10.11.2006р. (підписане 24.11.2006р.) фактично змінені умови укладеного між сторонами договору щодо розрахунку за послуги з  подачі й забирання вагонів локомотивом залізниці, а в силу вимог ч.5 ст.188 ГК України договір вважається зміненим з дня набрання чинності рішенням суду, яким змінений договір, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Таким чином саме з моменту набрання чинності рішення господарського суду Одеської області від 10.11.2006р. у справі №22/343-06-8868, тобто з  05.12.2006р., умови договору щодо нарахування позивачем збору за подачу  та забирання вагонів є погодженими сторонами, оскільки саме з цієї дати набрала чинності додаткова угода до договору №4444 від 18.02.2002р., якою встановлюється право позивача збирати плату за подачу та прибирання вагонів на коліях залізниці відповідно Тарифного керівництва №1, за таблицею №2.

Такі факти щодо набрання чинності рішення господарського суду Одеської області від 10.11.2006р. у справі №22/343-06-8868 саме з 05.12.2006р., а отже, саме з цієї дати і набрання чинності умов додаткової угоди до договору №4444 від 18.02.2002р. встановлені також у постанові Одеського апеляційного господарського суду від 17.07.2007р. у справі №26/77-07-1432, а в силу вимог ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Означена постанова винесена апеляційним господарським судом за результатами розгляду апеляційної скарги ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" в особі Одеської філії на рішення господарського суду Одеської області від 23.05.2007р. у справі №26/77-07-1432 за позовом Одеської залізниці до ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" в особі Одеської філії про стягнення з відповідача 9 324,10грн., які становлять різницю між збором, що нарахований позивачем на підставі Таблиці №2 Розділу 2 Тарифного керівництва №1 та збором, який нараховується на підставі Таблиці №1 Розділу 2 Тарифного керівництва №1 за період з 27.04.2006р. по 30.05.2006р.

Судами встановлено, що позивач власним локомотивом у період з 02.01.2007р. по 06.02.2007р. надав відповідачу послуги з подачі та забирання вагонів. При цьому збір за надані позивачем послуги становить 739,40грн. (без ПДВ) і нарахований позивачем на підставі Таблиці №2 Розділу 2 Тарифного керівництва №1 Збірника Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Мінтрансу №551 від 15.11.1999р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.1999р. за №828/4121 (надалі Тарифне керівництво №1).  

Однак, відповідач вважає, що збір за надані позивачем послуги необхідно нараховувати на підставі Таблиці №1 Розділу 2 Тарифного керівництва №1, а тому цей збір становить 445,20 грн. (без ПДВ).  

У відомостях плати за користування вагонами (контейнерами) та накопичувальних картках позивач донарахував відповідачу збір в сумі 353,04грн. з ПДВ, який становить різницю між збором, нарахованим по Таблиці №2 Розділу 2 Тарифного керівництва №1 та збором, який нараховується по Таблиці №1 Розділу 2 Тарифного керівництва №1. Проте вказані відомості плати за користування вагонами (контейнерами) та накопичувальні  картки,  які в силу вимог п.2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №864/5058 є підставою для списання коштів з рахунку відповідача, останній  підписав із зауваженнями, а тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача цієї суми збору.

Між тим, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій і підтверджується матеріалами справи, надання позивачем вищевказаних послуг, а відтак і нарахування збору за ці послуги здійснено позивачем на підставі укладеного з  відповідачем договору на експлуатацію залізничної під'їзної колії, що належить ВАТ Одеське МППЗТ (ділянка№3) і примикає до станції Одеса-Вантажна від 18.01.2002р. за №4444 та додаткової угоди до цього договору з обумовленим правом позивача збирати плату за подачу та прибирання вагонів на коліях залізниці відповідно до Тарифного керівництва №1 за Таблицею №2.

За таких підстав суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність у позивача права нараховувати збір за подачу та забирання вагонів на підставі Таблиці №2 Розділу 2 Тарифного керівництва №1 у період з 02.01.2007р. по 18.01.2007р., оскільки це відповідає умовам договору №4444 від 18.02.2002р., зміни до якого про право позивача нараховувати збір за подачу й забирання вагонів локомотивом залізниці за ставками Таблиці №2 Тарифного керівництва №1 внесені рішенням господарського суду Одеської області від 10.11.2006р. у справі №22/343-06-8868, яке набрало законної сили  з 05.12.2006р.

Водночас судами правильно встановлено, що у період з 18.01.2007р. по 06.02.2007р. позивач також обґрунтовано нарахував відповідачу збір за подачу й забирання вагонів на підставі Таблиці №2 Розділу 2 Тарифного керівництва №1, оскільки таке право позивача передбачено умовами п.п.13, 14 договору про експлуатацію під'їзної колії, що належить Одеської філії ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" 3 ділянка і примикає до станції Одеса–Товарна, який укладений між сторонами у справі 18.01.2007р.

В силу вимог ч.2 ст.11 ЦК України договір є однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків, а вимогами  ч.1 ст.629 ЦК України передбачено, що  договір (додаткова угода до договору) є обов'язковими для виконання сторонами.  

Відповідно до ч.1 ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги відкритого акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Одеської філії, оскільки судами попередніх інстанцій повно досліджені всі обставини даної справи, їм надана належна правова оцінка та прийняті обґрунтовані та правомірні судові рішення.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Одеської філії залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.12.2007р. у справі №11/186-07-4746 залишити без змін.

Головуючий                                                             Є. Першиков

Судді                                                                                  Т. Данилова

                                                                                              І. Ходаківська