Рішення

від 21.01.2025 по справі 522/15734/23

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/15734/23

Провадження №2/523/845/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2025 р. Суворовський районний суд м. Одеси, в складі:

головуючого судді - Бузовського В.В.,

при секретарі - Петровської О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в місті Одесі в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської Ради (ЄДРПОУ 40199728) зареєстроване за адресою м. Одеса, вул. Черняховського, буд. 6) до ОСОБА_1 (РНОКП НОМЕР_1 ) зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державний реєстратор Краснопільської сільської ради Одеської області Антоненко Ірина Олександрівна про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 101230523739 від 25.05.2023 та скасування рішення державного реєстратора Красносільської сільської ради Одеської області Антоненко І.О. та припинити право власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна (індексний номер 1485694951101) за адресою : АДРЕСА_2 , -

встановив:

Позивач звернувся до суду із позовом в якому просить скасувати реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 101230523739 від 25.05.2023 та скасування рішення державного реєстратора Краснопільської сільської ради Одеської області № 67814765 від 30.05.2023 року та припинити право власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомості, що розташований за адресою АДРЕСА_2 .

Свою позицію позивач обумовлює тим, що відповідно до повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ОД 061201390927 від 18.05.2020 року відповідач здійснював реконструкцію належного йому на праві власності житлового будинку, що розташований за адресою АДРЕСА_2 . Реконструкція проводилася на підставі будівельного паспорту. Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно зареєстроване право власності на домоволодіння загальною площею 279.4 кв.м, житлова площа 146,0 кв.м, власник ОСОБА_1 .

Відповідно до будівельного паспорту запроектовано реконструкцію об`єкта під двоповерховий житловий будинок з двоповерховою будівлею літньої кухні з майстернею. Під час виїзду на місце для проведення перевірок 25.04.2023 та 31.05.2024 року встановлено, що фактично виконані роботи з реконструкції житлового будинку літ. «А», майстерні літ. «Б», влаштовано навіс літ. «Г», терасу, літ. «В», вбиральню літ. «Д», літній душ літ. «Е», що підтверджується технічним паспортом від 1.12.2022 року. Однак на місці вбиральні літ. «Д», літнього душу літ. «Е» згідно технічного паспорту від 5.06.2018 року тривають будівельні роботи двоповерхової будівлі літньої кухні, а даний об`єкт не відображено у технічному паспорті від 1.12.2022 року . Дані будівельно монтажні роботи виконуються власником ОСОБА_1 на відстані менше 2 м. від існуючої будівлі розташованій на суміжній земельній ділянці, що розташована за адресою АДРЕСА_2 .

Так як будівництво ведеться на відстані менше 2 м від існуючої будівлі розташованій на суміжній ділянці, то це порушує норми ДБН Б. 2.2-12:2018. Таким чином позивач вважає, що ОСОБА_1 , при подані декларації про готовність об`єкта до експлуатації не зазначив, той факт, що ним ведеться будівництво з порушенням норм ДБН, а від так дане будівництво є самочинним. Таким чином позивач просить скасувати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації та скасувати рішення про реєстрацію права власності.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та пояснив, що УДАБ ОМР спільно з Суворівською райдержадміністрацією ОМР 31.05.2024 року під час проведення перевірки з виявлення об`єктів самовільного будівництва на підставі рішення ОМР № 135 від 29.03.2018 року, було обстежено домоволодіння, що розташоване за адресою АДРЕСА_2 де в ході перевірки було виявлено що на території даної земельної ділянки ведуться будівельно-монтажні роботи з зведення двоповерхової будівлі літньої кухні на відстані менше 2 м від існуючої будівлі розташованій на суміжній ділянці, що є грубим порушенням норм ДБН. За даним фактом представниками УДАБК ОМР та Суворівської райдержадміністрації ОМР було складено відповідний акт від 31.05.2023 та зроблено фотофіксацію яка додається до даного акту. Так як будівництво ведеться на її думку на такій малій відстані, то дана будівля буде заважати ходити пішоходам та забезпечувати проїзд пожежної техніки, а тому просила суд задовільнити позов.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, подав на адресу суду відзив та пояснення, а також заяву про розгляд справи за його відсутності. У відзиві відповідач зазначив, що будівельні роботи з реконструкції існуючої будівлі, що розташована на земельній ділянці проводилося у відповідності до будівельного паспорту двома етапами. В ході будівництва ним було реконструйовано житловий будинок та виконано усі приписи та рішення архітектора зазначені у будівельному паспорті. Після завершення реконструкції будинку він звернувся до ПП «Берман», які провели технічну інвентаризацію, після чого подав декларацію про готовність об`єкта до експлуатації. Протягом квітня - травня 2023 року він завершив будівництво двоповерхової будівлі літньої кухні з майстернею. В цей період квітень-травень 2023 року жодної перевірки у нього на домоволодіння представниками УДБК ОМР не проводилися, про день та час таких перевірок йому не повідомлялося. Так 25.04.2023 року до нього на об`єкт приїздили співробітники ПП «Берман» разом з особою жіночої статі яка представилась працівником архітектури, і вони радилися, щодо способу відображення в технічному паспорті об`єктів реконструкції, а потім дані особи поїхали, при цьому 25.04.2023 року жодної перевірки у нього не проводилося акт не складався, фотофіксація не робилася та дозволу на фотофіксацію він не надавав. Після реєстрації декларації про готовність він зареєстрував право власності. В вересні 2023 року йому стало відомо що 31.05.2023 року у нього на домоволодінні проводилася перевірка, при тому, що його про це ніхто не сповіщав, та до проведення перевірки не залучав, при тому, що він постійно знаходився дома. Тому просив суд у задоволені позову відмовити так як жодних протиправних дій не вчиняв, акт перевірки відносно нього не складався в декларації зазначені достовірні дані та узгоджуються з технічним паспортом. Разом з тим зазначає, що акт перевірки є невідповідним, фотофіксація не проводилася, а дії УДАБК ОМР вважає суб`єктивними, так як протягом всього часу проведення реконструкції позивач створює йому перепони. Дії працівників УДАБК ОМР та Суворівської райдержадміністрації ОМР вважаю протиправними та злочинними, та такими, що спотворюють реальний стан подій.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку.

Так згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та орган місцевого самоврядування їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У рішення по справі «Звежинський проти Польщі» (Заява N34049/96) від 19.06.2001 року Європейський суд з прав людини підкреслив, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі «Беєлер проти Італії)). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (пункт 73). Отже розглядаючи дану справу суд приходить до необхідності перевірки обставин справи в контексті виконання приписів ст. 19 Конституції України.

Судом встановлено, що 18.05.2023 року відповідач подав до УДАБК ОМР повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ОД 061201390927 на підставі будівельного паспорту № 01-07/113 від 29.04.2020 року. Реконструкція домоволодіння проводилася на земельній ділянці, яка рішенням ОМР від 06.02.2020р., № 5711-VII про затвердження проекту землеустрою відведена для обслуговування домоволодіння кадастровий номер 5110137600:66:004:0009. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно по реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5110137600:29:033:0002, загальною площею 0,06 га, власник ОСОБА_1 .

Отже реконструкція домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 проводилася на підставі будівельного паспорту, на земельній ділянці яка відведена для цієї мети, та було подано та зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Згідно ч. 4 ст. 26 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

У відповідності до ст. 27 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт).Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 500 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.

За п. 1 ч. 1 ст. 34 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.

За приписами ч. 2 ст. 34 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» зазначені у частині першій ст. 34 документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

Отже на час виконання будівельних робіт у відповідача були усі наявні документи для його здійснення.

Після завершення реконструкції відповідач звернувся до ПП «Берман» для проведення технічної інвентаризації. Провівши технічну інвентаризацію ПП «Берман» 01.12.2022 року видала відповідачу технічний паспорт.

Згідно ч. 1-2 ст. 393 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» технічна інвентаризація об`єкта нерухомого майна - це комплекс робіт з метою визначення складу, фактичної площі, об`єму, технічного стану та/або визначення змін зазначених характеристик за певний період часу із виготовленням відповідних документів (матеріалів технічної інвентаризації, технічного паспорта) з використанням Реєстру будівельної діяльності. Технічна інвентаризація об`єкта нерухомого майна проводиться юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, у складі яких працює один або більше відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури, які пройшли професійну атестацію та отримали кваліфікаційний сертифікат на право виконання робіт із технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна відповідно до Закону України «Про архітектурну діяльність»:

1) перед прийняттям в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (у тому числі після проведення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єкта будівництва, щодо якого набуто право на виконання будівельних робіт);

2) перед проведенням державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, щодо якого набуто право на виконання будівельних робіт;

3) перед проведенням державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, що утворився внаслідок поділу, об`єднання об`єкта нерухомого майна або виділення частки з об`єкта нерухомого майна, крім випадків, коли за результатами такого поділу, об`єднання або виділення частки шляхом реконструкції закінчений будівництвом об`єкт приймався в експлуатацію;

4) перед прийняттям в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, визначених пунктом 9 розділу V «Прикінцеві положення» цього Закону;

5) на підставі судового рішення;

6) в інших випадках за бажанням замовника/власника об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва.

За результатами проведення технічної інвентаризації виготовляються інвентаризаційна справа, матеріали технічної інвентаризації та технічні паспорти з використанням Реєстру будівельної діяльності (ч. 4 ст. 393 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Таким чином технічна інвентаризація також відбулася у відповідності до вимог чинного законодавства. 02.05.2023 року відповідач подав до УДАБК ОМР декларацію про готовність до експлуатації об`єкта будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорту яка була зареєстрована 23.05.2023 року за № ОД 101230523739. В подальшому відповідач 26.05.2023 року на підставі декларації про готовність до експлуатації об`єкта будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорту № ОД 101230523739 від 23.05.2023 було зареєстроване право власності на домоволодіння загальною площею 279,4 кв.м, житлова 146 кв.м, власник ОСОБА_1 , адреса, буд. АДРЕСА_2 .

ч.1 ст. 39 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката за приписами ч. 5 ст. 39 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності»

Отже 26.05.2023 року ОСОБА_1 набув право власності, на підставі декларація про готовність об`єкта до експлуатації будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорту № НОМЕР_2 від 23.05.2023, яка після реєстрації права власності втратила свою чинність.

Звертаючись з позовною заявою до суду УДАБК ОМР зазначає, що об`єкт будівництва, за адресою АДРЕСА_2 є самочинною, а від так реєстрація права власності відбулася на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, яка містить недостовірні дані, і як наслідок підлягає скасуванню.

Суд не погоджується такими аргументами позивача, та вважає їх такими що не відповідають вимогам законодавства.

За приписами ч. 7 ст. 34 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» самочинним вважається будівництво яке виконується без зареєстрованого у встановленого законом порядку повідомлення про початок будівельних робіт.

Разом з тим згідно ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України закріплено поняття самочинного будівництва, за якою житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Також ст. 391 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» будівництво вважається самочинним, якщо воно об`єкт збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі набрання законної сили судовим рішенням про скасування містобудівних умов та обмежень.

Судом встановлено, що будівництво проводилося на підставі будівельного паспорту, відповідачем 18.05.2020 року було подано та зареєстровано повідомлення про початок будівельних робіт, а будівельні роботи проводилася на земельній ділянці кадастровий номер 5110137600:29:033:0002 яка належить на праві власності ОСОБА_1 , а від так даний об`єкт будівництва не є самочинним.

Також про те, що даний об`єкт нерухомості не є самочинним, свідчить і той факт, що 26.05.2023 року було зареєстровано право власності на даний об`єкт нерухомості за ОСОБА_1 , а від так після реєстрації права власності на об`єкт нерухомості на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації даний об`єкт не може бути визнано самочинним. Даний висновок суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду викладеному у постанові від 07.03.2023 року по справі №420/9217/21 прийшов до наступних висновків:

«…Колегія суддів звертає увагу на те, що виключною підставою для звернення з позовом до суду про скасування реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт та декларації про введення об`єкта до експлуатації є встановлений факт здійснення самочинного будівництва. Ознаками самочинного будівництва, зокрема, є: 1) будівництво здійснюється на земельній ділянці, що невідведена для цієї мети; 2) будівництво здійснюється за відсутності документа, який дає право виконувати будівельні роботи; 3) будівництво здійснюється за відсутності затвердженого проекту або будівельного паспорту; 4) скасовано містобудівні умови та обмеження. Такий висновок щодо застосування норм права наведено у постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №420/998/21.

При цьому Верховний суд зазначив, що наявність порушень, які не свідчать про самочинне будівництво, не є підставою для скасування реєстрації декларацій, однак може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого характеру.

Аналогічний висновок сформований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14.03.2018 у справі №814/1914/16, від 26.06.2018 у справі №826/20445/16, від 18.10.2018 у справі №695/3442/17, від 23.10.2018 у справі №826/9275/17, від 13.12.2018 у справі №522/6212/17, від 22.01.2019 у справі №826/17907/17.

Також Верховний Суд зробив висновок за яким після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання та виключає можливість віднесення такого об`єкта до самочинного. Даний висновок міститься у постановах Верховного Суду викладених у справі № 804/1510/16 від 19 вересня 2018 року, у справі № 465/1461/16-а від 2 жовтня 2018 року, у справі № 815/3172/18 від 5 червня 2019 року, у справі № 826/5607/17 від 23 липня 2019 року, у справі № 640/10134/19 від 11 листопада 2020 року.

Щодо правомірності проведення перевірки та складання акту, суд приходить до висновку про невідповідність дій посадових осіб вимогам чинного законодавства з наступних підстав.

Так згідно ст. 41 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Підставами для проведення позапланової перевірки є:

1) подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням;

2) необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів;

3) виявлення факту самочинного будівництва об`єкта;

4) перевірка виконання суб`єктом містобудування вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю;

5) вимога головного інспектора будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, про проведення перевірки за наявності підстав, передбачених законом;

6) звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;

7) вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Повторне проведення позапланової перевірки за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для раніше проведеної позапланової перевірки об`єкта будівництва чи суб`єктів містобудування, забороняється.

Проведення позапланових перевірок з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових перевірок, передбачених абзацом десятим цієї частини.

Аналогічне закріплено і в Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 533 (далі -Порядок КМУ № 533)

В позовній заяві позивач зазначає, що у відповідності до ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування» та Порядку взаємодії виконавчих органів комунальних підприємств, установ, закладів та організацій Одеської міської ради з питань пов`язаних із виявленням самочинного будівництва у місті Одесі та вжиттям заходів реагування, затвердженого рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 29.03.2018 № 135 (надалі -Порядок ОМР № 135) 31.05.2023 року посадовою особою позивача спільно з представником Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради , здійснено обстеження об`єкта за адресою АДРЕСА_2 . За результатами даної перевірки було складено акт.

Станом на 31.05.2023 рік згідно постанови КМУ № 303 від 13.03.2022 року «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» припинено право УДАБК ОМР на проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період дії воєнного стану введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні». Зі змісту позовної заяви суд встановив що УДАБК ОМР відомо про наявну заборону Кабінету Міністрів України запроваджену Постановою КМУ № 303 від 13.03.2022 року.

Отже судом встановлено, що силу дії постанови КМУ № 303 від 13.03.2022 року дія ст. 41, 411 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» припинена на час дії Указу Президента № 64/2022. З огляду на це УДАБК ОМР не мала жодного права проводити планові та позапланові перевірки 31.05.2023 року.

Посилання позивача на те, що перевірка є правомірною, в силу того, що вона проводилася у відповідності до Порядку ОМР № 135 не заслуговують на увагу суду з наступних підстав.

Так у відповідності до п. 1 Порядку ОМР № 135, який є підзаконний нормативно-правовий акт, та який визначає організаційні засади взаємодії виконавчих органів, комунальних підприємств, установ, закладів та організацій Одеської міської ради з питань виявлення фактів самочинного будівництва та вжиття відповідних заходів реагування на такі факти.

Як вже зазначалось вище, дане будівництво не є самочинним, а від так проведення перевірки на даному об`єкті нерухомості не підпадає під дію Порядку ОМР № 135. Також про те, що дана перевірка проводилася протизаконно свідчить і те, що вона проводилася з порушення п.4 Порядку ОМР № 135 через не дотримання вимог Порядку КМУ № 533 та Постанов КМУ № 303.

Так п . 4 Порядку ОМР № 135 закріплено, що управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради проводить позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт на відповідному об`єкті будівництва, за необхідності із залученням представника районної адміністрації Одеської міської ради, управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, департаменту комунальної власності Одеської міської ради в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Повноваження УДАБК ОМР щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контролю визначені ст. 31 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю» затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 533 (далі -Порядок КМУ № 533). З даного вбачається, що виключно Порядок КМУ № 533 визначає порядок проведення перевірки дотримання забудовниками вимог законодавства і в силу п. 4 Порядку ОМР № 135.

За змістом статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» як вже зазначалось державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Порядок № 533 визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовником, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил підчас виконання підготовчих та будівельних робіт.

Згідно п. 5 «Загальної частини» Порядку КМУ № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Згідно п. 9 «Загальної частин» Порядку № 533 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва. Під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю фіксування процесу проведення перевірки здійснюється з використанням фото, аудіо та відеотехніки.

Згідно абзацу 6 п. 12 Порядку КМУ № 533 посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язані надсилати повідомлення про проведення планової перевірки суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, рекомендованим листом та/або за допомогою електронного поштового зв`язку, зокрема електронного кабінету, або вручати особисто під розписку керівнику суб`єкта містобудування чи його уповноваженій особі із зазначенням дати початку та дати закінчення перевірки не пізніше ніж за десять днів до її початку. У відповідності до п. 13 Порядку КМУ № 533 суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та за результатами перевірки отримувати та ознайомлюватись з актом перевірки, складеним органом державного архітектурно-будівельного контролю.

В матеріалах справи (аркуш справи 12 Том 1) міститься звернення головного спеціалісту відділу дозвільно-декларативних процедур ОСОБА_2 до начальника УДАБК ОМР № 01-18 138-41в від 23.05.2023 . Зі змісту даного звернення вбачається, що головний спеціаліст відділу дозвільно-декларативних процедур після реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації звернулася до начальника УДАБК ОМР з проханням призначити позапланову перевірку достовірності даних, наведених у повідомлені про початок виконання підготовчих робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації на підставі абз. 4 п. 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою КМУ № 533 від 26.05.2011. Даний доказ спростовує доводи позивача викладені в позовній заяві, що перевірка проводилася у Порядку ОМР № 135, так як УДАБК ОМР мало наявне зареєстроване повідомлення про початок будівельних робіт, мало копію будівельного паспорту, зареєструвало декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, та станом на 31.05.2023 року було поінформоване, що за даним об`єктом уже зареєстроване право власності. За таких обставин суд відхиляє доводи позивача про правомірність проведення перевірки на підставі Порядку ОМР № 135, через не доведення даної обставини належними доказами.

Отже, судом встановлено, що 31.05.2023 року перевірка проводилася у відповідності до абзацу 4 п. 7 Порядку КМУ № 533, а від так перевірка повна бути проведена за участі суб`єкта містобудування та обов`язкового його повідомлення про день та час перевірки. Так як на сьогоднішній день так само як і на день проведення перевірки, 31.05.2023 діяла, заборона Уряду на проведення планових та позапланових перевірок в силу дії Постанови КМУ № 303 від 13.03.2022 року, то акт обстеження від 31.05.2023 року було складено з явним порушенням законодавства з боку посадових осіб.

По порушення процедури перевірки свідчить і той факт, що з Акту перевірки від 31.05.2023 року суд встановив , що під час перевірки був відсутній суб`єкт містобудування ОСОБА_1 . Доказів того, що посадові особи виконали приписи абзацу 6 п. 12 Порядку КМУ № 533 УДАБК ОМР до суду не подали так само як і не було подано до суду направлення на перевірку з наказом про призначення позапланової перевірки.

Проаналізувавши дані обставини суд приходить до висновку, що дана перевірка була проведена з порушенням норм чинного законодавства та є протизаконною так як не були виконані приписи вимог п. 9 Порядку КМУ № 533.

Даний висновок суду повністю узгоджується з правовими висновка Верховного Суд викладеними зокрема, у постанові від 23 січня 2018 року у справі № 804/12558/14, у постанові від 17 липня 2019 року у справі № 822/714/16, у постанові від 24 грудня 2019 року у справі № 822/716/16, у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 826/7847/17, у постанові від 21 травня 2020 року у справі № 208/6557/16-а, де висловлювалась позиція, відповідно до якої невиконання органами ДАБК вимог законодавця щодо порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, зокрема, проведення перевірки за відсутності суб`єкта містобудування, призводить до визнання перевірки незаконною та тягне неправомірність актів, ухвалених за наслідком такої перевірки.

Акт обстеження об`єкта містобудування щодо дотримання законодавства від 31.05.2023 року також не може бути сприйнятий судом як належний доказ в силу наявних в ньому суперечностей. Так згідно змісту Акт обстеження об`єкта містобудування щодо дотримання законодавства від 31.05.2023 вбачається, що під час перевірки були виявлені порушення під час проведення будівельних робіт. Так за даним актом позивач зазначає, що будівництво ведеться на відстані менше 2 м. від існуючої будівлі, що розташована на суміжній земельній ділянці за адресою АДРЕСА_2 . Однак доказів того, що на суміжній ділянці існує будівля суду подано не було. За змістом позовної заяви вбачається, що станом на 31.05.2023 року вже було зареєстроване право власності на домоволодіння яке було ведено в експлуатацію, а від так суд приходить до висновку, що інформація зазначена в акті не відповідає дійсності.

Також суд не бере до уваги фотографії, які долучені до акту обстеження від 31.05.2023 року. З матеріалів справи вбачається, що після відкриття провадження по даній цивільній справі Відповідачем 05.10.2023 року було подано до відділу поліції № 3 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області повідомлення про злочин, за якою було внесено відомості до ЄРДР за № 12023164490000405 від 5.10.2023.

За актом обстеження від 31.05.2023 року обстеження проводили головний спеціаліст інспекційного відділу № 2 УДАБК ОМР Бежан Наталія Сергіївна, та головний спеціаліст відділу контролю та моніторингу за станом території району Суворовської районної адміністрації ОМР Коршак Тетяною Іванівною. Допитані в якості свідків дані особи зазначили, що дані фото було зроблено 25.04.2023 року. Дані обставини підтверджуються протоколами допитів даних осіб, а також постановою старшого дізнавача СД відділення № 3 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області про закриття кримінального проведення № 1202314490000405 від 4.11.2023 року за якою встановлено, що з показів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 а також з документів отриманих з УДАБК ОМР було встановлено, що фотографії, які долучено до акту обстеження від 31.05.2023 року було зроблено не 31.05.2023 року а 24.05.2023 року.

Разом з тим з заяви про виконання ухвали суду вх. № 31.01.2024 року (аркуш справи 4-6 Том 2) УДАБК ОМР зазначає, що 25.04.2023 року перевірка не проводилася та акт не складався. Разом з тим за текстом даної відповіді судом встановлено, що у розпорядженні УДАБК ОМР відсутні дані фотографії, так як перевірка, яка проводилася у порядку визначеному Порядком ОМР № 135 за яким не передбачено складання фото таблиць.

Таким чином, суду не вдалося встановити обставини за яким було виготовлено фотографії. Так як дані фотографії, які долучені до акту обстеження від 31.05.2023 року не були зроблені 31.05.2023 під час обстеження, то суд не бере дані фотографії до уваги тим більше, що дані фотографії не доводять обставини викладені в акті.

З вище зазначено, суд приходить до висновку, що жодним доказом які містяться в матеріалах справи не доведено, той факт, що реконструкція домоволодіння проводилася з порушенням норм чинного законодавства.

Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 5-р/2019, Конституція України містить низку фундаментальних положень щодо здійснення державної влади, передбачених статтями 3, 5, 6, 8, 19 Основного Закону. Названі конституційні приписи перебувають у взаємозв`язку, відображають фундаментальне положення конституціоналізму щодо необхідності обмеження державної влади з метою забезпечення прав і свобод людини та зобов`язують наділених державною владою суб`єктів діяти виключно відповідно до усталених Конституцією України цілей їх утворення.

Тому, коли йдеться про реалізацію компетенції у межах дискреції суб`єктом владних повноважень, такі суб`єкти зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що міститься, зокрема у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 826/16495/17, від 25 липня 2019 року у справі № 826/13000/18, від 8 липня 2021 року у справі № 160/674/19, від 19 серпня 2021 року у справі № 464/7343/17, від 21 вересня 2021 року у справі № 420/4649/19.

З приводу позовної вимоги щодо скасування рішення державного реєстратора Красносільської сільської ради Одеської області та припинення права власності то суд приходить до висновку про відмову у задоволені позовних вимог з наступних підстав.

Після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпала свою дію фактом виконанням. Дана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 804/1510/16 та у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі № 465/1461/16-а. Сам факт реєстрації такої декларації та отримання свідоцтва на право власності на підставі неї виключає можливість віднесення спірного об`єкту нерухомого майна до самочинного в силу його узаконення. В даних постановах суд визнав правомірними висновки судів першої та другої інстанції ,про незаконність проведення позапланової перевірки щодо зазначеного об`єкту нерухомого право власності на яке вже зареєстроване.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена, зокрема, у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 916/641/18 та постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 927/849/17 свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права, і не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов`язки, тобто не є правочином.

Свідоцтво видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі. Чинність документа, в даному випадку свідоцтва є показником, який характеризує його юридичну силу, тобто якщо правова підстава (правочин), у зв`язку з якою був виданий документ, визнана недійсною, то такий правочин не породжує у його сторін прав, а відтак свідоцтво, як посвідчувальний документ, втрачає свою юридичну силу, і не може підтверджувати право, яке вже відсутнє.

Судом встановлено, що реєстрація права власності була правомірною та на підставі вже зареєстрованої декларації про готовність об`єкта до експлуатації реєстрацію якої провів позивач. Реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації була проведена через 21 день після дня її подачі, що свідчить, що у позивача було достатньо часу для проведення перевірки достовірності даних наведених у декларації. В матеріалах справи відсутні відомості та докази, які саме недостовірні дані були зазначені у декларації. Обставини позбавлення права власності чітко визначені законодавством, а від так право власності яке зареєстровано на підставі рішення державного реєстратора Красносільської сільської ради Одеської області не може бути припинено, так як рішення державного реєстратора є правомірним, та не оскаржується позивачем.

Крім цього, частиною 1 статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Право власності на домоволодіння АДРЕСА_2 становить «майно», яке підпадає під захист статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Зеленчук та Цицюра проти України» зазначено, що перша і найважливіша вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання державної влади у безперешкодне користування своїм майном повинно бути законним: друге речення першого абзацу дозволяє позбавлення майна тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення дотримання «законів». Більш того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, властивий всім статтям Конвенції. Принцип законності передбачає, що відповідні положення національного законодавства є досить доступними, точними і передбачуваними в їх застосуванні.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає непередбачуваності закону. Сумніви щодо тлумачення закону, які залишаються, враховуючи зміни у повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, якою необхідно досягти, та засобами, які застосовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

Таким чином вимога, щодо скасування права власності та скасування реєстрації декларації є неправомірними та такими, що порушують сталий порядок управління шляхом зловживань з боку державного органу.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Доказами згідно ст.. 76 ЦПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 78 ЦПК України закріплює що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування факту суми заборгованості за кредитним договором мають бути письмові докази, акти перевірок, акти звірки, розрахунок заборгованості, квитанції тощо.

Позивачем по справі не подано жодного належного доказу на підтвердження обставин викладених у позовній заяві. Перевірка яка була ініційована за зверненням № 01-18 138-41в від 23.05.2023 головного спеціаліста відділу дозвільно-декларативних процедур мала б проводитися у порядку закріпленого Порядком КМУ № 533, до реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Разом з тим, на день проведення такої перевірки існувала заборона на проведення планових та позапланових перевірок суб`єктів містобудування запроваджену Постановою КМУ № 303 від 13.03.2022 року , в силу дії якої акт обстеження від 31.05.2023 є протизаконним.

Доказів існування будівлі на суміжній земельній ділянці до суду подано не було, як і не було доведено, які саме та у який спосіб були вчинені порушення ОСОБА_1 під час реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, таким чином суд приходить до висновку про відмову у задоволені позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 82, 95, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

В позові Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської Ради (ЄДРПОУ 40199728) зареєстроване за адресою м. Одеса, вул. Черняховського, буд. 6) до ОСОБА_1 (РНОКП НОМЕР_1 ) зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державний реєстратор Краснопільської сільської ради Одеської області Антоненко Ірина Олександрівна про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 101230523739 від 25.05.2023 та скасування рішення державного реєстратора Красносільської сільської ради Одеської області Антоненко І.О. та припинити право власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна (індексний номер 1485694951101) за адресою : АДРЕСА_2 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.

Судове рішення складено 22.01.2025 року.

Суддя: