Ухвала

від 21.01.2025 по справі 2-4851/11

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 4-с/759/19/25

ун. № 2-4851/11

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 рокуСвятошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Шум Л.М.

при секретарі - Бетіні М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві скаргу ОСОБА_1 до Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), зацікавлена особа: ОСОБА_2 на бездіяльність начальника Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ)Василевського Андрія Миколайовича-

ВСТАНОВИВ:

До Святошинського районного суду м. Києва надійшла вищезазначена скарга, в обгрунтування якої скаржником зазначено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2011 року було стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 солідарно, на користь ПАТ «УніКредит Банк» (01034 м. Київ вул. Ярославів Вал. буд. 14А, код ЄДРПОУ 21753123, МФО 303536) заборгованість за Договором про іпотечний кредит №MRTG - 000000010020 від 21.12.2007 року. Угоди про внесення змін та доповнень №1 до вказаного договору від 19.03.2010 року у розмірі 915 806 (дев`ятсот п`ятнадцять тисяч вісімсот шість) грн. 67 коп.

На виконання вищезазначеного рішення суду було видано виконавчий лист № 2- 4851/11 від 28.11.2012 року.

Згідно з відповіддю Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 92093 від 03.05.2024 року на адвокатський запит, у відділі ДВС на виконанні раніше перебувало виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого документу №2-4851 від 28.11.2012 виданого Святошинським районним судом м. Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 боргу на користь Пат «УніКредит Банк» в сумі 915 806 грн. 67 коп.

19.12.2012 року державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_3.

25.12.2015 року державним виконавцем Чубарем О.О. винесено постанову про повернення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.І ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», виканавчий лист повернуто стягувачу.

Згідно з відомостями з Актуальної інформації про державну реєстрацію обтяжень на все нерухоме майно боржника за постановою державного виконавця ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві від 19.02.2014 року у ВП НОМЕР_3 було накладено арешт, який станом на сьогоднішній день залишається чинним.

Так, зазначена в рішенні суду заборгованість (права грошової вимоги за Договором про іпотечний кредит №MRTG-000000010020 від 21.12.2007 року, що укладений між УніКредит Банк ТзОВ (правонаступником якого є AT «Альфа-Банк») та громадянкою України - ОСОБА_1 ) 25 лютого 2021 року була відступлена AT «Альфа-Банк» на користь TOB «Є-Розстрочка» на підставі договору факторингу від 25.02.2021 року, а у свою чергу TOB «Є-Розстрочка» відступила зазначену заборгованість на ім`я ОСОБА_4 на підставі Договору про відступлення права вимоги №240221-001 від 25.02.2021 року.

Заборгованість за Договором про іпотечний кредит №MRTG-000000010020 від 21.12.2007 року погашена боржником у повному обсязі.

Таким чином рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2011 року, на підставі якого був виданий виконавчий лист № 2-4851/11 від 28.11.2012 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 боргу на користь ГІат «УніКредит Банк» в сумі 915 806 грн. 67 коп. виконано ОСОБА_1 у повному обсязі, заборгованість перед стягувачем погашена.

Оскільки, зазначена заборгованість, яка стягувалась за виконавчим листом у виконавчих провадженнях була погашена боржником у повному обсязі, доцільність існування арештів відсутня, а їх наявність порушує права боржника як власника майна.

Крім того, згідно відомостей з Автоматизованої системи виконавчого провадження (далі - АСВП https://asvpweb.miniust.gov.Ua/#/search-debtors) вбачається, що всі ВП, що були відкриті відносно боржника (Скаржника) давно завершені.

На даний час наявність арешту (обтяження) в ДРРП перешкоджає Скаржникові в безперешкодному розпорядженні та реалізації його права власності на належне майно.

У зв`язку із цим, боржник через свого представника 29.07.2024 року звернулась до Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про зняття арешту з майна, накладеного в процесі виконання зазначеного виконавчого листа суду та не знятого після завершення виконавчого провадження.

Однак арешт знятий не був, а начальник Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Андрій Василевський своїм листом повідомив, що арешт може бути знятий лише за рішенням суду.

Враховуючи, що заборгованість за виконавчим листом Святошинського районного суду м. Києва, виданого в рамках даної справи, яка стягувалась у виконавчому провадженні НОМЕР_3 була погашена боржником у повному обсязі, будь-які ВП на виконанні у Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відносно Скаржника відсутні, Скаржник в Єдиному реєстрі боржників не значиться, - то правових підстав не знімати арешт з майна боржника у органу ДВС не було, а тому ігнорування заяви є бездіяльністю з боку такого органу.

Ухвалою суду від 24.09.2024року скаргу було прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

В наданому клопотанні представник скаржника просив розглядати скаргу за їх відсутності, задовольнивши скаргу в повному обсязі.

Заінтересовані особи за викликами суду явку своїх представників не забезпечили, про причини неявки не повідомили.

За вказаних обставин та положень ст.ст.211,223,247,450 ЦПК України, судом було ухвалено про подальший розгляд справи за відсутності сторін, за наявними у справі матеріалами та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Перевіривши викладені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2011 року було стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 солідарно, на користь ПАТ «УніКредит Банк» (01034 м. Київ вул. Ярославів Вал. буд. 14А, код ЄДРПОУ 21753123, МФО 303536) заборгованість за Договором про іпотечний кредит №MRTG - 000000010020 від 21.12.2007 року. Угоди про внесення змін та доповнень №1 до вказаного договору від 19.03.2010 року у розмірі 915 806 (дев`ятсот п`ятнадцять тисяч вісімсот шість) грн. 67 коп.

Судом встановлено, що на виконання вищезазначеного рішення суду було видано виконавчий лист № 2- 4851/11 від 28.11.2012 року.

Судом встановлено, що згідно з відповіддю Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 92093 від 03.05.2024 року на адвокатський запит, у відділі ДВС на виконанні раніше перебувало виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого документу №2-4851 від 28.11.2012 виданого Святошинським районним судом м. Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 боргу на користь Пат «УніКредит Банк» в сумі 915 806 грн. 67 коп.

Судом встановлено, що 19.12.2012 року державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_3.

Судом встановлено, що 25.12.2015 року державним виконавцем Чубарем О.О. винесено постанову про повернення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.І ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», виканавчий лист повернуто стягувачу.

Судом встановлено, що згідно з відомостями з Актуальної інформації про державну реєстрацію обтяжень на все нерухоме майно боржника за постановою державного виконавця ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві від 19.02.2014 року у ВП НОМЕР_3 було накладено арешт, який станом на сьогоднішній день залишається чинним.

Судом встановлено, що зазначена в рішенні суду заборгованість (права грошової вимоги за Договором про іпотечний кредит №MRTG-000000010020 від 21.12.2007 року, що укладений між УніКредит Банк ТзОВ (правонаступником якого є AT «Альфа-Банк») та громадянкою України - ОСОБА_1 ) 25 лютого 2021 року була відступлена AT «Альфа-Банк» на користь TOB «Є-Розстрочка» на підставі договору факторингу від 25.02.2021 року, а у свою чергу TOB «Є-Розстрочка» відступила зазначену заборгованість на ім`я ОСОБА_4 на підставі Договору про відступлення права вимоги №240221-001 від 25.02.2021 року.

Судом встановлено, що заборгованість за Договором про іпотечний кредит №MRTG-000000010020 від 21.12.2007 року погашена боржником у повному обсязі.

Судом встановлено, що рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2011 року, на підставі якого був виданий виконавчий лист № 2-4851/11 від 28.11.2012 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 боргу на користь ГІат «УніКредит Банк» в сумі 915 806 грн. 67 коп. виконано ОСОБА_1 у повному обсязі, заборгованість перед стягувачем погашена.

Суд враховує, що одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження у відповідності до ст.447 ЦПК України, ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 року №904/51/19.

Таким чином, оскільки підставами та предметом поданої скарги є захист майнових прав заявника щодо законності подальшого обтяження у вигляді арешту його майна, накладеного в рамках виконавчого провадження, у якому останній був боржником, суд вважає, що в даному випадку заявником обрано належний спосіб захисту шляхом подачі скарги в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.32 Закону №606-ХІV та п.1 ч.1 ст.10 Закону №1404-VІІІ, одним із заходів примусового виконання рішення є звернення стягнення на майно боржника.

Згідно ч.1 ст.52 Закону №606-ХІV та ч.1 ст.48 Закону №1404-VІІІ звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилучені та примусовій реалізації.

Положеннями ч.ч.1,2 ст.57 Закону №606-ХІV та ч.ч.1,2 ст.56 Закону №1404-VІІІ передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення та накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника.

Підстави для зняття арешту з майна боржника за рішенням суду або державним виконавцем визначені ст.60 Закону №606-ХІV та ст.59 Закону №1404-VІІІ.

Як встановлено судом, постановою державного виконавця від 25.12.2015 року у виконавчому провадженні НОМЕР_3 виконавчий лист було повернуто стягувачу на підставі п.7 ч.1 ст.47 Закону №606-ХІV, тобто з підстав, якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Законом №606-ХІV питання щодо зняття арешту з майна боржника, скасування інших заходів примусового виконання рішень, виключення записів з відповідних реєстрів, у разі повернення виконавчого документу стягувачу, врегульовано не було.

Згідно ч.ч.1,2,4 ст.40 Закону №1404-VІІІ, в діючий редакції та на момент звернення скаржника до виконавчої служби з заявою про скасування заходів примусового виконання рішення, встановлено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

У разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбаченихчастиною першоюстатті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Згідно п.20 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №5112/5 від 02.04.2021 року, визначено, що у разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбаченихчастиною першоюстатті 37 Закону України «Про виконавче провадження», встановлено, що такий виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, виконавець, керуючисьчастиною четвертоюстатті 40 Закону України «Про виконавче провадження», виносить постанову про скасування заходів примусового виконання, здійснених під час виконання такого виконавчого документа, без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження.

Суд враховує, що метою застосування заходів примусового виконання рішення є забезпечення реального виконання останнього.

Передбачені ст.ст.22,23 Закону №606-ХІV та ст.12 Закону №1404-VІІІ строки для повторного пред`явлення виконавчого до виконання сплили та питання щодо їх поновлення стягувачем не ініціювалось.

За вказаних обставин, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту з майна, накладеного у завершеному виконавчому провадженні, порушує права скаржника на мирне володіння своїм майном.

Тому, невжиття виконавчою службою за заявою представника заходів щодо скасування обтяжень майна останнього, застосованих постановою від 19.02.2014 року в рамках виконавчого провадження НОМЕР_3, є неправомірними.

Статтею 451 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення ( поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені від повідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені положення діючого законодавства, суд приходить до висновку про необхідність задоволення скарги в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.1,22,23,32,47,52,57,60 Закону України від 21.04.1999 року №606-ХІV «Про виконавче провадження», ст.ст.1,10,12,37,40,48,56,59,74 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VІІІ «Про виконавче провадження», ст.ст.2,4,5,10-13,76-81,211,223,247,258-260,447-451 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 до Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), зацікавлена особа: ОСОБА_2 на бездіяльність начальника Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ)Василевського Андрія Миколайовича- задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність начальника Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Василевського Андрія Миколайовича, що полягає у не знятті арешту з усього нерухомого майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , накладеного у виконавчому проваджені НОМЕР_3 на підставі постанови старшого державного виконавця ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві Горкун Н.М. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: НОМЕР_2, виданої 19.02.2014 року.

Скасувати арешт нерухомого майна, а саме реєстраційний номер обтяження № 10768599 (4855519 - спеціальний розділ) від 03.03.2014 року, підстава: постанова старшого державного виконавця ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві Горкун Н.М. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: НОМЕР_2, виданої 19.02.2014 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена учасниками справи шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: Л.М. Шум