Постанова

від 17.01.2025 по справі 914/1679/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2025 р. Справа №914/1679/24

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіКравчук Н.М.

суддівМатущак О.І.

Скрипчук О.С.

розглянувшив письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Мега Тон</a> від 12.11.2024 (вх. № ЗАГС 01-05/3219/24 від 12.11.2024)

на рішення Господарського суду Львівської області від 21.10.2024 (суддя Кітаєва С.Б.)

у справі № 914/1679/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю СП УДТ</a> (надалі ТзОВ СП УДТ), м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Мега Тон</a> (надалі ТзОВ Компанія Мега Тон), м. Львів

про стягнення 233 425,24 грн. заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

28.06.2024 на розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява ТОВ «СП УДТ» до ТзОВ «Компанія Мега Тон» про стягнення 233425,24 грн. заборгованості, з якої: 153346,07 грн. основного боргу, 65529,34 грн. інфляційних втрат та 14549,83 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ТзОВ «СП УДТ» згідно з видатковими накладними здійснило поставку товару ТзОВ «Компанія Мега Тон», а саме: труб, розподілювачів, колін, трійників і сантехнічних виробів для об`єктів відповідача. Останній прийняв цей товар, однак, як стверджує позивач, своєчасно та в повному обсязі не здійснив оплати за товар. Відтак, станом на 01.06.2024 заборгованість відповідача перед позивачем становила (із врахуванням заяви про усунення недоліків позовної заяви) 153 346,07 грн. Керуючись положеннями ст. 625 ЦК України, позивачем також нараховано 65 529,34 грн. інфляційних витрат та 14 549,83 грн. 3 % річних. Окрім того, позивач просить відшкодувати судові витрати, з яких: 3028,00 грн. витрати по оплаті судового збору та 53 342,5 грн. витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування даних вимог посилається на положення ст. ст. 509, 525, 526, 530, 625, 655, 691, 692 ЦК України та ст. 173, ч.1 ст. 193 ГК України.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.10.2024 у справі № 914/1679/24 позов задоволено частково. Стягнуто з ТзОВ Компанія Мега Тон на користь ТзОВ СП УДТ 142 915,47 грн. основного боргу, 65 529,34 грн. інфляційних втрат, 14 549,83 грн. 3% річних, 18 000,00 грн. витрат на правничу допомогу та 2 675,94 грн. судового збору. В частині позовних вимог про стягнення 10430,60 грн. основного боргу - провадження у справі закрито.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що факт поставки позивачем товару відповідачу підтверджується видатковими накладними, які підписані обома сторонами без будь-яких зауважень і претензій, а тому відповідач зобов`язаний сплатити вартість поставленого йому товару. Судом встановлено та відповідачем не заперечується, що станом на момент подання позову до суду заборгованість відповідача становила 153 346,07 грн. за отриманий товар. Судом взято до уваги те, що відповідач в процесі розгляду справи здійснив часткову оплату заборгованості на суму 10 430,60 грн., тому, керуючись п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України, закрив провадження у справі в цій частині. Відтак, судом стягнуто заборгованість в розмірі 142 915,47 грн. Також судом першої інстанції визнано обґрунтованою суму позовних вимог щодо стягнення з відповідача 65 529,34 грн. інфляційних витрат та 14 549,83 грн. 3% річних з посиланням на положення ст. ст. 524, 533-535, 625 ЦК України та практику Верховного Суду, викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої палати касаційного цивільного суду від 22.04.2024 у справі №559/1622/19, постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18. Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру інфляційних та 3% річних, то суд першої інстанції зазначив, що значний обсяг простроченої заборгованості в даній справі зумовлений тривалим простроченням оплати позивачу вартості отриманого товару, а нарахування 3% річних, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України, має компенсаційний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу позивача, відповідного, в задоволенні такого клопотання суд відмовив.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ТзОВ «Компанія Мега Тон» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що висновки, викладені в оспорюваному рішенні не відповідають обставинам справи та наданим документам, вважає, що судом залишено поза увагою доводи відповідача та його клопотання про зменшення розміру інфляційних та 3% річних, розглянуто справу формально, чим порушено його право на об`єктивний та неупереджений розгляд справи. Апелянт вважає, що позивачем не доведено понесення збитків, у зв`язку з невиконанням договірних зобов`язань; обсяг відповідальності не є розумним з огляду на непропорційність наслідкам порушення. Так, на думку скаржника, розмір санкцій перевищує обсяг прибутковості договору; винна особа вживала заходів до виконання зобов`язання, добровільного усунення порушення й наслідків, скаржник відмічає також, що перебуває в скрутному фінансовому становищі, а сплата неправомірно високих стягнень (3% річних та інфляційних втрат) створює загрозу доведення до банкрутства. Скаржник вважає, що витрати на правову допомогу у вказаному розмірі є завищеними, не є співмірними зі складністю справи, яка за своїм змістом є простою.

З врахуванням наведеного, просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 21.10.2024 у справі № 914/1679/24 в частині стягнення 65 529,34 грн. інфляційних втрат, 14 549,83 грн. 3% річних та 18 000,00 грн. витрат на правничу допомогу та в цій частині ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат до 28 583,10 грн. та витрат на професійну правничу допомогу до 1000,00 грн.

Позивач ТзОВ «СП УДТ» у відзиві на апеляційну скаргу заперечує доводи апеляційної скарги, зазначає, що матеріалами справи підтверджується прострочення виконання зобов`язання, у зв`язку з чим позивач має право на нарахування сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України, а саме: 65 529,34 грн. інфляційні витрати та 14 549,83 грн. 3% річних, які вважає арифметично правильними. Щодо зменшення розміру таких нарахувань, то відповідач не надав суду першої інстанції доказів на спростування правомірності позиції позивача, а також не надав доказів їх не співмірності. Щодо витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 53 342,5 грн., то позивач вважає, що розмір таких є об`єктивним, не завищеним та таким, що не суперечить принципу розподілу таких витрат і не становить надмірного тягаря для відповідача, у зв`язку з чим вважає, що стягненню з нього на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у повному розмірі. Просить апеляційну скаргу ТзОВ «Компанія Мега Тон» залишити без задоволення, стягнути з відповідача на його користь 53 342,5 грн. витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, 26 671,25 грн. витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18 листопада 2024 року поновлено ТзОВ «Компанія Мега Тон» пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 21.10.2024 у справі № 914/1679/24 та відкрито апеляційне провадження в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Дана ухвала надіслана учасникам справи в електронні кабінети через систему електронний суд і отримана такими 19.11.2024, докази чого містяться в матеріалах справи, а відтак, сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в порядку письмового провадження.

19.11.2024 в канцелярію суду через систему електронний суд від ТзОВ «Компанія Мега Тон» поступило клопотання про долучення доказів у справі, а саме - копії платіжної інструкції № 3151 від 18.11.2024 про оплату 142 915,47 грн. основного боргу.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи положення ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними доказами у справі на час винесення оспорюваного рішення. Згідно з платіжною інструкцією № 3151 від 18.11.2024 сплата боргу відбулась після ухвалення судом першої інстанції рішення, відтак, дана обставина не береться судом апеляційної інстанції до уваги. Окрім того, суд звертає увагу, що рішення суду першої інстанції в даній справі оскаржується в частині стягнення 3% річних, інфляційних та витрат на правової допомоги.

28.11.2024 в канцелярію суду через систему електронний суд від ТзОВ «Компанія Мега Тон» поступило клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги б/н від 28.11.2024, де останній зазначає, що заявлений представником позивача розмір витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції у даній справі є способом надмірного збагачення сторони позивача, не підтверджується матеріалами справи, неспівмірний із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат, а тому просить у задоволенні таких відмовити повністю.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з видатковими накладними: №ЦСП-1013 від 30 січня 2020 року на суму 47 641,40 грн з ПДВ; №ЦСП-1189 від 5 лютого 2020 року на суму 6 041,49 грн з ПДВ; -№ЦСП-1155 від 5 лютого 2020 року на суму 3 448,62 грн з ПДВ; -№ЦСП-1717 від 20 лютого 2020 року на суму 3 825,68 грн з ПДВ; №ЦСП-1860 від 28 лютого 2020 року на суму 4 858,70 грн з ПДВ; №ЦСП-2561 від 12 березня 2020 року на суму 6 592,68 грн з ПДВ; №ЦСП-13960 від 17 грудня 2020 року на суму 8 320,62 грн з ПДВ; №ЦСП-13959 від 17 грудня 2020 року на суму 2 105,20 грн з ПДВ; №ЦСП-1005 від 20 січня 2021 року на суму 3 658,42 грн з ПДВ; №ЦСП-3509 від 23 березня 2021 року на суму 5 996,65 грн з ПДВ; №ЦСП-3769 від 29 березня 2021 року на суму 12 205,76 грн з ПДВ; №ЦСП-4860 від 15 квітня 2021 року на суму 13 713,43 грн з ПДВ; №ЦСП-5109 від 20 квітня 2021 року на суму 15 806,64 грн з ПДВ; №ЦСП-6829 від 28 травня 2021 року на суму 4 480,72 грн з ПДВ; №ЦСП-7317 від 9 червня 2021 року на суму 7 863,16 грн з ПДВ; №ЦСП-7500 від 14 червня 2021 року на суму 2 753,52 грн з ПДВ; №ЦСП-7971 від 24 червня 2021 року на суму 1 363,82 грн з ПДВ; №ЦСП-8187 від 1 липня 2021 року на суму 1 733,76 грн з ПДВ; №ЦСП-8432 від 6 липня 2021 року на суму 5 894,81 грн з ПДВ; №ЦСП-8668 від 13 липня 2021 року на суму 28 201,63 грн з ПДВ; №ЦСП-8951 від 16 липня 2021 року на суму 8 899,86 грн з ПДВ; №ЦСП-8961 від 16 липня 2021 року на суму 2 658,20 грн з ПДВ; №ЦСП-9972 від 9 серпня 2021 року на суму 2 254,78 грн з ПДВ; №ЦСП-11909 від 24 вересня 2021 року на суму 2 619,11 грн з ПДВ; №ЦСП-1445 від 11 лютого 2022 року ТзОВ «СП УДТ» (постачальник) було поставлено, а ТзОВ «Компанія Мега Тон» (покупець) було отримано товар: труби, розподілювачі, коліна, трійники та сантехнічні вироби на загальну суму 163 346,07 грн з ПДВ. Вказані видаткові накладні підписані обома сторонами без зауважень та скріплені печатками.

В матеріалах справи також містяться копії довіреностей, виданих представнику відповідача на отримання відповідного товару від позивача, а саме: № 32 від 11.02.2022, №3 6 від 11.03.2020, № 25 від 24.02.2020, № 21 від 19.02.2020, № 14 від 04.02.2020, №12 від 04.02.2020, №8 від 30.01.2020, а також генеральна довіреність № 04/01 від 04.01.2021 та генеральна довіреність № 01/06 від 01.06.2020.

28.05.2024 на адресу ТзОВ «Компанія Мега Тон» позивачем було надіслано претензію вих. № 45, у якій останній просив терміново сплатити суму заборгованості, а також інфляційні витрати та 3% річних.

Однак, відповідач не здійснив оплати, що стало підставою для звернення ТзОВ "СП УДТ" до суду позовом про стягнення з відповідача 153 346,07 грн. заборгованості, 65 529,34 грн. - інфляційних витрат та 14 549,83 грн. 3 % річних, нарахованих внаслідок несвоєчасного проведення розрахунків.

При прийнятті даної постанови суд апеляційної інстанції керується таким.

Як зазначалося вище, рішенням Господарського суду Львівської області від 21.10.2024 даний позов задоволено частково. Стягнуто з ТзОВ Компанія Мега Тон на користь ТзОВ СП УДТ 142 915,47 грн. основного боргу, 65 529,34 грн. інфляційних втрат, 14 549,83 грн. 3% річних, 18 000,00 грн. витрат на правничу допомогу та 2 675,94 грн. судового збору. В частині позовних вимог про стягнення 10430,60 грн. основного боргу - провадження у справі закрито.

З апеляційної скарги вбачається, що відповідач оскаржує вказане рішення лише в частині стягнення з нього - 65 529,34 грн. інфляційних втрат, 14 549,83 грн. 3% річних та 18 000,00 грн. витрат на правничу допомогу. Відтак, з врахуванням положень ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає оспорюване рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, ТзОВ «СП УДТ» здійснивши поставку товару на користь відповідача, а ТзОВ «Компанія Мега Тон» відповідно, здійснивши прийняття товару по накладних, сторони вчинили фактичні дії щодо укладення договору поставки у спрощений спосіб, а отже, між ними виникли зобов`язальні відносини, які регламентуються положеннями глави 54 ЦК України та глави 30 ГК України.

Даний факт поставки позивачем товару підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи і підписані обома сторонами без будь-яких зауважень і претензій.

Згідно з вимогами ч. ч. 1-2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до положень ст. 526 ЦК України, що кореспондується з положеннями ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з обставин справи та апеляційної скарги, відповідачем сума основної заборгованості не оспорюється, у відзиві на позов просить позовні вимоги про стягнення основного боргу задовольнити частково у розмірі 142 915,48 грн.

Поряд з основною сумою боргу позивачем заявлено до стягнення з відповідача 65 529,34 грн. інфляційних витрат та 14 549,83 грн. 3% річних, згідно розрахунку (Т-1, а.с.189), який по суті скаржник не заперечує, а лише просив суд першої інстанції у відзиві на позов зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат до 28 583,10 грн. а витрати на професійну правничу допомогу зменшити до 1000,00 грн. (Т-2, а.с.50-57).

У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід відмітити, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що норми ст. 625 ЦК України спрямовані в першу чергу на те, щоб через неправомірні дії боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов`язань, буде значно меншою, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.

Відповідач (скаржник) в суді першої інстанції у відзиві на позов просив зменшити розмір штрафних санкцій 3% річних та інфляційних втрат до 28 583,10 грн. з врахування недоведеності з боку позивача факту наявності збитків від сплати заборгованості у добровільному порядку.

У відповідності до вимог ст. 233 ГК України, що кореспондується положенням ч.3 ст. 551 ЦК України, встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З врахуванням обставин справи та доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що обставини не співмірності заявленої до стягнення суми процентів річних та інфляційних втрат не доведено та необґрунтовано відповідачем, сам розмір заявлених до стягнення відсотків річних та інфляційних нарахувань відповідає розміру встановленому законом.

Відповідач (скаржник) не надав суду першої інстанції доказів на спростування позиції позивача щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат, а також доказів їх не співмірності, відтак, відсутніми у суду першої інстанції були правові підстави для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, що описано в оспорюваному рішенні.

Також суд апеляційної інстанції вважає голослівними твердження скаржника про те, що сплата штрафних санкцій може призвести до банкрутства відповідача, оскільки твердження документально не є підтвердженими.

Отже, з врахуванням наведеного, судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 65 529,34 грн. інфляційних втрат та 14 549,83 грн. 3% річних.

Позивачем в суді першої інстанції заявлено до стягнення витрати на правові послуги в сумі 53 342,5 грн., однак, судом першої інстанції визнано обґрунтованою суму таких в розмірі 18 000,00 грн., з чим не погодився скаржник в апеляційній скарзі, вказавши, що такий розмір є завищеним, не є співмірним зі складністю справи, яка за своїм змістом є простою. В спростування даного суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

Згідно з ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, в зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

У постанові Верховний Суд від 11.06.2021 у справі № 34-16/17-3683-2011 висловлено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Представником позивача в суді першої інстанції був адвокат Поваляєв Павло Олегович, який діяв на підставі ордеру серія ВС №1287438 від 27.06.2024 (Т-1, а.с.222).

В обґрунтування витрат на правові послуги позивачем долучено договір про надання правової допомоги від 22.03.2023, укладений між адвокатом Поваляєвим Павлом Олеговичем та позивачем, копію додаткової угоди від 01.02.2024 до договору про надання правової допомоги від 22.03.2023, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я адвоката Поваляєва П.О., копію акту наданих послуг від 10.06.2024 на суму 30 000, 00 грн. та виписку з банку адвоката Поваляєва П.О. за період з 19.06.2024 по 25.06.2024, що підтверджує оплату за вказаним актом у розмірі 30 000, 00 грн. (Т-1, а.с.218-227).

З акту надання послуг №8 від 10.06.2024 на суму 30 000,00 грн., встановлено, що адвокатом надано позивачу правову допомогу в справі №914/1679/24 на загальну суму 30 000, 00 грн. і надано наступні послуги: - консультація 1 год. 1000 грн.; - аналіз документів 1 год. 1000 грн.; - підготовка претензії 1 год. 1000 грн.; - аналіз судової практики, з питань, що є предметом спору 2 год. 3000 грн.; - підготовка позовної заяви 2 год. 5000 грн.; - сканування додатків до позовної заяви 1 год. 1000 грн.; - проведення розрахунків та перевірка правильності розрахунків - 2 год. 4000 грн.; - формування позовної заяви та додатків в системі «Електронний суд» 1 год. 1000 грн.; - моніторинг та супровід руху справи 1 год. 1000 грн.; - представництво інтересів клієнта в господарському суді 3 год. 12000 грн. (Т-1, а.с.223).

Серед переліку послуг, наведених в акті від 10.06.2024 №8 є «консультація», і як правильно зазначено судом першої інстанції, представником позивача не надано суду належних доказів проведення адвокатом відповідної консультації, зокрема, яким засобом комунікації така була здійснена, в які дату та час, який характер питань був її предметом, доказів фіксації та обліку витраченого часу тощо, а відтак, заявлені до стягнення судові витрати в цій частині є недоведеними. Аналогічної позиції притримується і Верховний Суд у постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.

Також в акті зазначено наступна послуги «аналіз документів»; «підготовка претензії»; «аналіз судової практики, з питань, що є предметом спору»; «сканування додатків до позовної заяви»; «проведення розрахунків та перевірка правильності розрахунків»; «формування позовної заяви та додатків в системі «Електронний суд»», то судом першої інстанції правильно вказано, що такі є необхідними передумовами для складання відповідної заяви по суті справи (позовної заяви), а отже, і складовими послуги з її підготовки та оформлення, а тому вірно визначено, що в сукупності вартість цих послуг на суму 12000 грн. є неспівмірною із фактично наданим обсягом правової допомоги та підлягає виключенню із загальної вартості наданих послуг.

Вартість послуги: «підготовка позовної заяви» , яка вказана в п.5 в акті наданих послуг від 10.06.2024 №8 у розмірі 5000 грн. підлягає до відшкодування, як обґрунтована, що вірно вказано судом першої інстанції.

Слід зазначити, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї прав та обов`язків. (Рішення Конституційного Суду від 08.04.1999 у справі № 3-рп/99 за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України).

Будь-яка процесуальна дія в суді однієї особи в інтересах іншої особи, внаслідок якої вона набуває певних прав та обов`язків (у тому числі підписання та/або подання певного процесуального документа до суду) є представництвом, а отже, на такі правовідносини поширюється дія положень статті 131-2 Конституції України щодо виключного представництва адвокатом інтересів іншої особи.

З врахуванням наведеного, судом першої інстанції правильно визначено, що витрати, понесені у зв`язку з правовою допомогою адвоката: «представництво інтересів клієнта в господарському суду» (п.10 в акті наданих послуг від 10.06.2024 №8) вартістю 12000 грн. підлягають до відшкодування.

Позовна заява сформована в системі «Електронний суд» і всі подальші заяви обох сторін, в тому числі по суті, формувалась сторонами в електронній формі з використанням електронних кабінетів, то така послуга як «моніторинг та супровід справи» вартістю 1000 грн. також правомірно визначена обґрунтованою та такою, що підлягає до відшкодування.

Щодо решти витрат на правову допомогу на суму 23 342,50 грн. (53342,50 - 30000,00=23342,50), то такі правомірно судом першої інстанції визнано такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на те, що позивачем не подано доказів на підтвердження надання послуг з правничої допомоги на зазначену суму.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими витрати на правову допомогу в сумі 18 000,00 грн., які є документально підтвердженими співрозмірними з складністю справи, а відтак, правомірно задоволені до стягнення судом першої інстанції.

З врахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в рішенні Господарського суду Львівської області від 21 жовтня 2024 року в даній справі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Суд апеляційної інстанції вважає, що Господарський суд Львівської області ухвалив рішення від 21 жовтня 2024 року у справі №914/1679/24 з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, рішення Господарського суд Львівської області від 21 жовтня 2024 року у справі №914/1679/24 належить залишити без змін, апеляційну скаргу ТОВ «Компанія Мега Тон» без задоволення.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить стягнути з відповідача на його користь 26 671,25 грн. витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, однак, доказів понесення таких останнім не подано, відтак в задоволенні даної вимоги суд апеляційної інстанції відмовляє.

Керуючись ст. ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу ТОВ Компанія Мега Тон від 12.11.2024 (вх. № ЗАГС 01-05/3219/24 від 12.11.2024) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 21 жовтня 2024 року у справі №914/1679/24 - залишити без змін.

3.Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на ТОВ «Компанія Мега Тон».

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду.

5.Матеріали справи №914/1679/24 повернути Господарському суду Львівської області.

Головуючий суддяН.М. Кравчук

СуддяО.С. Скрипчук

СуддяО.І. Матущак