Ухвала

від 20.01.2025 по справі 916/587/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

20 січня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/587/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Савицького Я.Ф.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м. Херсон

на рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2024, ухвалене суддею Нікітенко С.В., м. Одеса, повний текст складено 22.05.2024

у справі № 916/587/24

за позовом: Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», м. Київ

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Профігруп», м. Херсон

2. ОСОБА_1 , м. Херсон

про стягнення 344 300 грн. 38 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.05.2024 у справі № 916/587/24 задоволено позов Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», м. Київ, стягнуто солідарно з відповідачів на його користь 288771 грн. 13 коп. заборгованості за кредитом, 55529 грн. 25 коп. заборгованості за відсотками, а також по 2582 грн. 26 коп. витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 10.06.2024 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 (головуючий суддя Богацька Н.С, судді Принцевська Н.М., Діброва Г.І.) зазначену апеляційну скаргу залишено без руху, як таку, що не відповідає вимогам ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, а в подальшому, у зв`язку з невиконанням вимог вказаної ухвали, ухвалою суду від 24.07.2024 повернуто на підставі ч. 2 ст. 260 та ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

26.07.2024 ОСОБА_1 вдруге подав апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2024 у справі № 916/587/24.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 (головуючий суддя Принцевська Н.М., судді Філінюк І.Г., Ярош А.І.) зазначену апеляційну скаргу залишено без руху, як таку, що не відповідає вимогам ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, а в подальшому, у зв`язку з невиконанням вимог вказаної ухвали, ухвалою суду від 16.09.2024 повернуто на підставі ч. 2 ст. 260 та ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

23.09.2024 ОСОБА_1 втретє подав апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2024 у справі № 916/587/24.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2024 (головуючий суддя Богацька Н.С. судді Діброва Г.І., Принцевська Н.М.,.) зазначену апеляційну скаргу залишено без руху, як таку, що не відповідає вимогам ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, а в подальшому, у зв`язку з невиконанням вимог вказаної ухвали, ухвалою суду від 11.01.2024 повернуто на підставі ч. 2 ст. 260 та ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

14.11.2024 ОСОБА_1 вчетверте подав ту ж саму апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2024 у справі № 916/587/24.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 (головуючий суддя Діброва Г.І.,. судді Колоколов С.І, Принцевська Н.М.,.) зазначену апеляційну скаргу залишено без руху, як таку, що не відповідає вимогам ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, а в подальшому, у зв`язку з невиконанням вимог вказаної ухвали, ухвалою суду від 11.12.2024 повернуто на підставі ч. 2 ст. 260 та ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

13.12.2024 ОСОБА_1 вп`яте подав ту ж саму апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2024 у справі № 916/587/24.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/587/24 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Діброва Г.І, судді Колоколов С.І, Савицький Я.Ф., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2024 року.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді, який не є суддею-доповідачем, Колоколова С.І., на підставі розпорядження керівника апарату суду від 17.12.2024 року №484 було здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/587/24, внаслідок якого для розгляду апеляційної скарги сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя Діброва Г.І., судді: Принцевська Н.М., Савицький Я.Ф.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2024 у справі № 916/587/24 залишено без руху з мотивів несплати судового збору в розмірі 6 197 грн.40 коп., ненадання доказів направлення копії апеляційної скарги іншим учасникам справи та необхідності вказати поважні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2024 у справі № 916/587/24

24.12.24 року вищезазначену ухвалу суду апеляційної інстанції було направлено засобами поштового зв`язку на адресу ОСОБА_1 , яка ним самостійно вказана в апеляційній скарзі, а саме: АДРЕСА_1 .

07.01.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшла заява (вх. № 64/25), в якій скаржник зазначає, що ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 року ним не отримана, про її існування він нібито дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень, а тому просить суд апеляційної інстанції продовжити йому строк на виконання вищезазначеної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

02.01.2025 року поштове відправлення на офіційну адресу скаржника повернулось на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду неврученим з поміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Водночас, станом на 20.01.2025 року від скаржника до суду не надійшло жодних заяв чи клопотань про усунення недоліків апеляційної скарги.

Дослідивши вищезазначене клопотання скаржника про продовження строку на виконання ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, встановлюються судом.

Процесуальний строк, виступає одним з ключових елементів господарсько-процесуальної форми, і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження господарського процесу у визначених Господарського процесуального кодексу України часових рамках.

З огляду на системний аналіз Господарського процесуального кодексу України, під процесуальними строками розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.

Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи, також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов`язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб`єктивних процесуальних прав та обов`язків.

Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою та п`ятою статті 119 Господарського процесуального кодексу суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущений строк.

Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Правовий аналіз частин першої та другої статті 119 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що поновленим може бути процесуальний строк, встановлений законом, а процесуальний строк, встановлений судом, може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Дослідивши заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що наданий ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 десятиденний строк на усунення недоліків апеляційної скарги не може бути продовжений судом поза межами цього строку, оскільки є максимальним строком, встановленим ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України для виконання відповідної процесуальної дії.

За змістом ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, яка в силу ч. 2 ст. 260 цього кодексу субсидіарно застосовується судом апеляційної інстанції при виявленні недоліків щодо змісту та (або) форми апеляційної інстанції та визначає процесуальні наслідки у разі подання заявником апеляційної скарги з такими недоліками, а саме обов`язок суду залишити апеляційну скаргу без руху із зазначенням в ухвалі суду конкретних недоліків апеляційної скарги, а також способу та строку на їх усунення, максимальну межу якого законодавцем встановлено у десять днів від дня вручення заявнику копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

При цьому, оскільки у тих випадках, коли суду процесуальним законом надано право встановити строк в межах певного строку, встановленого Господарського процесуального кодексу України, суд також не може його продовжити понад строк встановлений Господарським процесуальним кодексом України (правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16).

Отже, приписами ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України закріплено крайній процесуальний строк на усунення недоліків заяви/скарги, який не може бути продовжено судом в порядку ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, оскільки його максимальна межа визначена Законом - Господарським процесуальним кодексом України.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає про неможливість продовження максимальної межі строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

При цьому, в апеляційній скарзі апелянт просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2024 у справі №916/587/24, взагалі не обґрунтовуючи поважності пропуску строку на апеляційне оскарження даного рішення, про що було зазначено в ухвалі Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 року з проханням усунути цей недолік апеляційної скарги, крім іншого.

Розглянувши дане клопотання, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження, частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право особи на захист судом його прав.

Згідно із ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є одним із принципів господарського судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга, зокрема, на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку повний текст оскаржуваного рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2024 року у справі №916/587/24 було складено та підписано 22.05.2024 року, отже, кінцевим строком на подання апеляційної скарги було 11.06.2024 року.

Водночас, апеляційна скарга була вп`яте зареєстрована 13.12.2024, тобто з пропуском строку, встановленого ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадку, зокрема, подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки.

Положення ч. 2 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України не свідчать про безумовний обов`язок суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, неповідомленою про розгляд справи або незалученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки.

Натомість, як вбачається із системного аналізу положень цієї статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності.

Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку, і у разі, коли відповідну апеляційну чи касаційну скаргу подано особою, незалученою до участі у справі.

Разом з цим неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою, з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою для визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.

Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить про те, що подання апеляційної скарги особою, неповідомленою про розгляд справи або незалученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, захищає її саме від передбаченої ч. 2 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими вищенаведеними нормами Господарського процесуального кодексу України. Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.05.2022 у справі № 904/1875/19, від 21.07.2022 у cправі № 904/158/20, від 20.04.2023 у cправі № 9/41).

За змістом положень ч. 3 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 цього Кодексу.

Питання щодо поновлення та продовження процесуальних строків урегульовано нормами ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, згідно із ч. 1 якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є по суті пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Можливість поновлення судом пропущеного строку на оскарження судового рішення не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується з наявністю поважних причин пропуску строку і має здійснюватися лише за умови наведення відповідних причин, які дають правові підстави вважати, що пропуск строку мав місце з об`єктивних, незалежних від волі заявника причин, а можливість їх наведення, як вже зазначалось, залежить від їх доведення заявником, і такі причини мають зазначатися судом у відповідному процесуальному документі.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.11.2023 у справі № 40/223-05.

За правовими позиціями Верховного Суду, у випадку пропуску строку апеляційного оскарження підставами для розгляду апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій. Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними (зокрема, постанова Верховного Суду від 20.04.2018 року № 822/2337/17).

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність (постанова Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі №754/9100/14-ц).

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження, ч. 2 ст. 124 Конституції України передбачає право особи на захист судом його прав.

Пунктом п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише за умови особливих непереборних обставин.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. При цьому поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яке він використовує, виходячи з поважності причин пропуску строку на оскарження.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні ст. 86 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (справа «Перетяка та Шереметьев проти України» від 21 грудня 2010 року).

У справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини роз`яснив, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

У рішенні від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності). Особи, які брали участь у справі, без сумніву мають дотримуватися таких строків, і за їх клопотанням строки на апеляційне оскарження не можуть бути поновлені зі спливом значного періоду часу, зокрема, з причин неотримання копії рішення, оскільки особи повинні в розумні інтервали часу вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006)

У п. 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).

Отже, в контексті зазначеного, необхідність апеляційного перегляду судового рішення, що набрало законної сили, має бути зумовлена виключними обставинами (оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення), наявність яких є очевидною та безспірною, що обґрунтовувало би порушення принципу правової визначеності, який вимагає поваги до остаточного рішення суду, та виправдовувало таке порушення необхідністю відновлення прав та охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулася до суду за таким переглядом, а також неможливістю цієї особи відновити свої права шляхом використання передбачених законом інших способів захисту.

Фактично, норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків. Сам лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку на подання апеляційної скарги з огляду на положення статті 256 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку з підтвердженням цього належними доказами. Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 року у справі №5/452/06).

Як зазначено вище, скаржник посилається в клопотанні про продовження процесуального строку на усунення недоліків, що фактично не отримував поштову кореспонденцію на юридичну адресу, яка є місцем фактичного знаходження відповідача, вказана ним особисто та не заперечувалась.

За висновками Великої Палати Верховного Суду негативні наслідки неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на підприємця (постанова від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19 (провадження № 12-18гс20, пункт 6.22). Не може вважатися неотриманим чи отриманим несвоєчасно звернення відправника до одержувача, якщо одержувач власними діями чи бездіяльністю (наприклад, несвоєчасним зверненням до відділення поштового зв`язку, незабезпечення особи для отримання кореспонденції за своєю адресою тощо) призвів до затримки в одержанні кореспонденції. Протилежний підхід суперечив би принципам справедливості, добросовісності і розумності (стаття 3 ЦК України).

Приписи процесуального законодавства щодо відмови у відкритті апеляційного провадження є імперативними і Верховний Суд вказав, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (постанова Верховного Суду у справі №120/5780/20-а від 22.06.2021 року).

Судова колегія зауважує, що скаржник звертається вп`яте до апеляційного господарського суду з тією ж апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку на рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2024 у справі № 916/587/24, проявивши незацікавленість щодо даної справи, не лише мав змогу раніше дізнатись про існування як спору в суді, так і оскаржуваного рішення. Зазначене свідчить, що поведінка скаржника залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто, мала суб`єктивний характер. До того ж, суд апеляційної інстанції надавав можливість скаржнику навести поважні підстави для поновлення пропущеного строку, але ним фактично цього не зроблено. Заявником не надано належних доказів на підтвердження того, що існували обставини, що об`єктивно перешкоджали отримати оскаржуване судове рішення та подати апеляційну скаргу в строк, визначений Господарським процесуальним кодексом України. Посилання на неотримання ним оскаржуваного рішення, не можна вважати поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, що було постановлено судом ще у травні 2024 року.

З огляду на вказане, судова колегія, на підставі свого внутрішнього переконання, дійшла висновку, що обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування неможливості звернення з апеляційною скаргою в межах передбачених процесуальних законодавством строків, є необґрунтованими та недостатніми для поновлення такого строку з урахуванням його пропуску.

Будь-яких обставин непереборної сили, що перешкодили б заявнику звернутися з апеляційною скаргою на зазначене рішення протягом періоду з моменту його винесення (з дня складення повного тексту) також не встановлено, про існування таких не зазначено. Зокрема, не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду, те що скаржник, вп`яте звернувся до апеляційної інстанції з тією апеляційною скаргою після невиконання без поважних причин вимог суду апеляційної інстанції про усунення виявлених недоліків.

Тому суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку, виходячи з вищенаведених обставин та вищезначених норм процесуального законодавства України.

З урахуванням викладеного, оскільки підстав в розумінні п. 4 ч. 1 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України, що зумовлюють можливість поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, судовою колегією не встановлено, відповідно до вимог ч. 1 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України, недоліки, зазначені в ухвалі про залишення без руху від 18.12.2024, не усунені скаржником в повному обсязі, судом відмовлено у клопотанні про продовження процесуального строку на усунення недоліків, тому апеляційний господарський суд вважає за необхідне відмовити у відкритті апеляційного провадження, у зв`язку з відмовою у поновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали.

Керуючись ст. 234, 256, 258, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні клопотання про продовження процесуального строку на виконання ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 року та клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2024 у справі № 916/587/24, викладеного в тексті апеляційної скарги.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2024 у справі № 916/587/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Додаток (на адресу скаржника): апеляційна скарга з додатками на 2 аркушах.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді Я.Ф. Савицький Н.М. Принцевська