Постанова

від 21.01.2025 по справі 911/1827/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2025 р. Справа№ 911/1827/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Сибіги О.М.

Тищенко А.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-Фармація"

на рішення Господарського суду Київської області

від 16.09.2024

у справі №911/1827/24 (суддя А.Р. Ейвазова)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ароматика"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-Фармація"

про стягнення 177 202,48 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ароматика" (далі - позивач, ТОВ "Ароматика") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-Фармація" (далі - відповідач, ТОВ "Смарт-Фармація") про стягнення 213 606,37 грн основного боргу.

Позовні вимоги обгрунтовані порушення відповідачем зобов`язань за договором поставки від 01.10.2018 №01/10/2018СФ в частині оплати переданого товару в установлений договором строк.

Історія справи, короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

В процесі судового розгляду позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій він просив стягнути з відповідача 177 202,48 грн основного боргу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.09.2024 прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог до 177 202,48 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.09.2024 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-Фармація" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ароматика" 177 202,48 грн - основного боргу, а також 3 028 грн - в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд виходив, зокрема, з того, що враховуючи прийняте відповідачем рішення про закриття аптек, обставина, з якою пов`язується виникнення у відповідача обов`язку оплатити товар, - реалізація товару фактично наступити не може. Доказів того, що відповідач має намір реалізовувати у подальшому прийнятий товар не надано. З огляду на зазначене, суд вважає відповідну обставину такою, що настала в силу ч.3 ст.212 ЦК України, тому відповідач мав здійснити оплату товару, який набув у власність з моменту його передачі позивачем, після отримання вимоги позивача про його оплату у строк, встановлений ч.2 ст.530 ЦК України. За таких обставин, заявлені вимоги про стягнення з відповідача 177 202,48грн в рахунок оплати товару суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт-Фармація" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 16.09.2024 у справі №911/1827/24 скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте місцевим судом з порушенням норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник стверджував, що:

- судом першої інстанції, було неправомірно продовжено позивачу строк на надання відповіді на відзив та враховано її при вирішенні спору по суті, оскільки продовжити можна лише той строк, який не сплив, відповідно до ст. 119 ГПК України;

- скаржник був позбавлений права надати будь-які пояснення та заперечення на відзив та заяву про зменшення позовних вимог, оскільки не мав об`єктивної можливості бути ознайомленим з цими документами;

- суд не надав оцінки та мотивів відхилення доказів надсилання та прийняття самих звітів щодо реалізованого товару, самостійно перекваліфікувавши звіти в оборотні відомості, які складені не на виконання умов договору, в той час, як у самому договорі ані форма, ані зміст звітів не встановлено. Так в договорі (п.4.1.) вказано про те, що сплата за товар здійснюється на підставі звітів про реалізацію. Так відповідач надсилав, а позивач приймав й приймає без жодних зауважень звіти щодо реалізації товару по електронній пошті в форматі Ехсеl. При цьому, а ні у позовній заяві ані в будь-який інший спосіб позивач не ставить під сумнів як дані у звіті так й факт їх отримання;

- скаржник, здійснюючи правомірну поведінку, має "законні підстави на очікування" на відповідну добросовісну поведінку позивача та застосування до нього процедур, що є передбачуваними і очікуваними для нього. Так, не може вважатися добросовісною поведінка позивача, яка проявляється у тому, що, він спочатку приймає рішення (шляхом підписання договору поставки) про сплату грошових коштів по факту реалізації товару, а потім приймає рішення по суті про відмову в такий спосіб приймати оплату та бажаючи отримати грошові кошти. Отже, у ТОВ "Смарт-Фармація" фактично виникли права та "правомірні очікування" на саме таку модель щодо виконання зобов`язання за договором поставки, а тому дії ТОВ "Ароматика" з дострокового стягнення усієї суми заборгованості були непослідовними, суперечливими та такими, що зумовили порушення прав скаржника;

- відповідач, вказавши підстави для повернення товару як закриття аптек, жодним чином не мав на увазі відмову від взятих на себе зобов`язань щодо сплати коштів за товар, як про це вказує позивач, а лише намагався оптимізувати залишки товару, який можливо було б повернути саме в розумінні п. 3.7 протоколу, а не інших умов договору, про що в пропозиції було зроблено віднесення саме до умов договору.

Узагальнені доводи та заперечення сторін

15.11.2024 через канцелярію суду позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін. Узагальнені доводи відзиву позивача зводяться до того, що:

- стверджуючи, що суд першої інстанції прийняв відповідь позивача на відзив на позовну заяву чим порушив вимоги процесуального законодавства, скаржник не заперечує, проти прийняття судом заяви про зменшення суми позовних вимог, та не оскаржує відповідну ухвалу суду, хоча дані документи подавались позивачем одночасно;

- твердження скаржника, стосовно позбавлення його можливості надати заперечення на заяву про зменшення позовних вимог, не відповідає дійсності. В даному випадку і відповідь на відзив на позовну заяву, і заява про зменшення позовних вимог, були направлені позивачем відповідачу одним листом з описом вкладень на юридичну адресу відповідача, яка зазначена в ЄДРПОУ, докази чого знаходяться в матеріалах справи;

- надані відповідачем, як докази по справі звіти щодо реалізованого товару, які не мають прямого стосунку до суті спору, суд при прийнятті рішення по справі, дослідив відповідно до вимог чинного законодавства та надав їм належну оцінку;

- позивач не стверджував у позовній заяві та в ході розгляду справи, що відповідач раніше порушував взяті на себе зобов?язання по договору поставки. Проте, 15 квітня 2024 року, за номером №15/04-4, позивач отримав листа від відповідача, з повідомленням про те, що ним прийнято рішення про закриття аптек, у зв?язку з чим він просить прийняти всі залишки товару, який не був реалізований, у відповідності до договору поставки №01/10/2018СФ від 01.10.2018 року, укладеного між ТОВ "Смарт-Фармація" та ТОВ "Ароматика".

25.11.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи позивача наведені у відзиві та підтримав свою позицію викладену в апеляційній скарзі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2024 апеляційну скаргу у справі №911/1827/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

16.10.2024 матеріали справи №911/1827/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2024, у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/1827/24.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 21.10.2024, справу №911/1827/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Тарасенко К.В., Тищенко О.В.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024, у зв`язку з перебуванням суддів Тищенко О.В. та Тарасенко К.В. у відпустках, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/1827/24.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 28.10.2024, справу №911/1827/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Тищенко А.І.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2024, у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/1827/24.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 04.11.2024, справу №911/1827/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Сибіга О.М., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-Фармація" на рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2024 у справі №911/1827/24. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

01.10.2018 між позивачем (далі - постачальник) та відповідачем (далі - покупець), укладено договір поставки від 01.10.2018 №01/10/2018СФ з урахуванням протоколу розбіжностей, які врегульовані сторонами (далі - договір).

Відповідно до п.1.1 договору постачальник взяв на себе зобов`язання поставити та передати у власність покупцеві товар згідно з заявками покупця в асортименті та по цінам, зазначеним у прайс-листі та вказаним у видаткових накладних, а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах, визначених договором.

Поставка товару здійснюється у відповідності до заявок, які подаються покупцем за узгодженим сторонами графіком замовлень та поставки; заявка обов`язково повинна містити дані щодо асортименту та кількості товару; вартість замовленої партії товару не повинна бути меншою ніж 500грн при поставці у межах м. Києва і 1 000грн - за межами м. Києва (п.1.2 договору).

Заявка може подаватися постачальником по факсу, електронною поштою, кур`єром або іншим, погодженим сторонами способом; сторони попередньо узгоджують надану покупцем заявку; остаточне замовлення на товар покупець зобов`язаний передати постачальнику в письмовому вигляді не пізніше ніж за 3 робочих дні до початку його виконання (п.1.3 договору).

Згідно п.2.1 договору найменування товару, асортимент та ціна товару визначаються сторонами у специфікації (додаток №1 до даного договору), що є невід`ємною частиною цього договору.

Як визначено п.2.4 договору, загальна сума договору обумовлюється сумами, зазначеними у накладних на кожну партію товару, а партією товару, в силу п.1.4 договору, є його кількість, вказана в одній накладній.

У відповідності до п.п.3.1-3.2 договору: поставка товару здійснюється силами та за рахунок постачальника протягом 3 робочих днів з моменту отримання попередньо узгодженої сторонами заявки від покупця в порядку, передбаченому п.1.3 договору; адреси аптечних закладів зазначаються у заявках на поставку товару; поставка товару в межах міста Києва здійснюється на умовах DDP (доставка товару в пункт, вказаний покупцем); при доставці товару покупцю за допомогою перевізника, передача товару здійснюється перевізником по кількості місць, зазначених у декларації перевізника на доставку та передачу товару покупцю; датою продажу товару і переходу права власності на цей товар, а також усіх ризиків по збереженню, неушкодженості та його реалізації вважається дата передачі товару покупцю, вказана у видатковій накладній чи інших двосторонніх документах на поставлений товар; постачальник гарантує, що дата, яка вказана в видатковій накладній, співпадає з фактичною датою отримання товару покупцем.

Пунктом 3.7 договору сторони узгодили, що: товар, поставлений згідно із замовленням покупця та дотриманням вимог розділу 2, 3 та 5 цього договору, поверненню не підлягає, але, як виключення, покупець має право повернути до 5% від конкретно закупленого найменування; також покупець залишає за собою право повернути нереалізований товар постачальнику за 3 місяці до закінчення терміну придатності такого товару.

Згідно п.п.4.1-4.2 договору: покупець здійснює оплату на умовах реалізації з моменту здійснення поставки, згідно умов цього договору; оплата здійснюється на підставі звіту про реалізацію за попередній місяць до 15 числа поточного місяця; звіт про реалізацію за минулий місяць повинен бути наданий до 5 числа поточного місяця; оплата проводиться на поточний рахунок постачальника або шляхом внесення готівки в касу постачальника.

Даний договір вступає в силу з дати його підписання і діє до 31.12.2019; якщо за 20 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить про свій намір його розірвати, договір вважається пролонгованим до кінця наступного календарного року на тих же умовах (п.10.1 договору).

01.12.2020 сторонами укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якої п.10.1 договору викладено в новій редакції, яка передбачає, що: договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2021, а у випадку, якщо за 10 календарних днів до моменту закінчення строку дії даного договору жодна зі сторін письмово не повідомить іншу про своє бажання його розірвати, договір вважається продовженим (переукладеним) на тих самих умовах на кожен наступний календарний рік без складання додаткового письмового документу.

Доказів письмового повідомлення будь-якої із сторін іншу про розірвання такого договору в установленому договором порядку жодною із сторін не надано.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором в частині поставки товару в період з 29.08.2023 по 05.04.2024 позивач надав видаткові накладні, які підписані сторонами, на загальну суму 226 215,30грн.

Як вказує відповідач, щомісячно за період з 09.2023 по 06.2024, на виконання умов укладеного договору, ним направлялись з електронної адреси "Аптека "Вітамін": "davidenko@vitamingroup.co.ua" на електронну адресу позивача: "aromatika12@aromatika.ua" звіти про реалізацію товару. В якості доказів направлення звітів - відповідач долучив скріншоти відповідей, з яких вбачається, що користувач з наданим іменем "Olena Lazarenko" підтвердила отримання відправлень.

Разом з тим, суд встановив, що самих звітів за відповідний період, складання та надання яких позивачу передбачено договором, відповідач не надав, а до відзиву долучив оборотні відомості за період з 01.08.2023 по 30.06.2024. Разом з тим, відповідні відомості невідомо ким складені, оскільки не містять підпису особи, що їх склала та підтверджує достовірність їх відомостей; доказів направлення відповідних відомостей позивачу суду не надано.

У відповідний період відповідач здійснював оплату як поставленого у вказаний період товару, так і товару, який поставлений на умовах договору, однак у інший період, на підтвердження чого відповідач надав платіжні інструкції №15378 від 12.09.2023, №15716 від 09.10.2023, №16213 від 13.11.2023, №16636 від 11.12.2023; №17109 від 11.01.2024, №17538 від 13.02.2024, №17918 від 11.03.2024, №18400 від 12.04.2024, №18727 від 13.05.2024. Відповідне підтверджується підписаними обома сторонами без зауважень актами звіряння взаємних розрахунків.

Так, відповідно до акту звіряння взаємних розрахунків за договором у період з 01.03.2024 по 31.03.2024, який підписано сторонами, борг за товар, поставлений на умовами даного договору, який включає сальдо у розмірі 274 166,60 грн на початок періоду - 01.03.2024, складає 276 968,79 грн.

Відповідно до акту звіряння взаємних розрахунків за відповідним договором за період з 01.05.2024 по 31.05.2024, сальдо на початок періоду складало 276 968,79 грн, а борг на кінець періоду звіряння - 31.05.2024 складав 234 181,33 грн.

Окрім того, судом встановлено, що відповідач після 31.05.2024 частково оплатив поставлений за договором товар, перерахувавши позивачу загалом 56000,67 грн, що вбачається з виписок з рахунку позивача за 13.06.2024, 12.07.2024, 09.08.2024, платіжних інструкцій від 13.06.2024 №19028, 12.07.2024 №19391.

Також, під час розгляду справи встановлено, що позивач отримав лист відповідача за вих. №15/04-4 від 15.04.2024, у якому ТОВ "Смарт-Фармація" повідомило про прийняття рішення про закриття аптек та просило прийняти залишок нереалізованого товару за договором поставки від 01.10.2018 №01/10/2018СФ.

Відповідно до претензії від 18.04.2024 №47 позивач вимагав від відповідача сплатити суму боргу за поставлений товар у розмірі 258 821,01грн.

В якості доказів направлення вказаної претензії надано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 30.04.2024. Окрім того, отримання такої претензії підтверджує й відповідач у відзиві на позов.

У подальшому частина поставленого товару на загальну суму 978,18грн повернута, що підтверджується: видатковими накладними (повернення): №48-Нв-0000048 від 14.06.2024 на суму 443,28грн, №169569 від 18.06.2024 на суму 534,90грн.

Отже, звертаючись до суду із даним позовом, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у розмірі 177 202,48 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач зазначав, зокрема, що сторони у договорі визначили, що оплата за поставлений товар проводиться під відкладною умовою - після його реалізації, тому строк оплати товару, який не реалізований, не настав;- враховуючи часткову оплату за товар у розмірі 250 513,91 грн за період з вересня 2023 року по липень 2024 року станом на 31.05.2024 залишок неоплаченого товару становить 202 337,29 грн;- у період з кінця серпня 2023 року по червень 2024 року, у зв`язку із закриттям аптечних пунктів, позивачу повернуто товару на суму 22 129,96 грн, однак така обставина у заявленому позові не врахована.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з такого.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, як установлено ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи зміст зобов`язань сторін за договором, такий договір містить загальні положення щодо організації та умов майбутніх поставок товару та разом з узгодженими заявками, видатковими накладними за своєю правовою природою може бути віднесений до договору, який містить умови, характерні для договору поставки. Так, фактично узгодження кількості, асортименту, ціни товару, що поставлялась на умовах такого договору, визначається за заявками відповідача, прийнятими позивачем.

Так, згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець - прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч. 1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках; предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 ГК України загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Укладений договір не містить загальної кількості товарів, що мають постачатись за договором, а лише вказує, що поставка здійснюється у відповідності до заявок, а ціна товару базується на прайс-листах постачальника, при цьому загальна сума договору обумовлюється сумами, зазначеними у накладних на кожну партію товару. Отже, у суду відсутні підстави вважати, що між сторонами не виникло відносин з поставки певних партій товару, що здійснюється на загальних умовах, визначених укладеним договором, оскільки наявність таких відносин підтверджується письмовими доказами, що свідчать про поставки товару певної кількості та асортименту, за ціною, зазначеною у накладних, підписаних сторонами.

Схоже із ст. 265 ГК України визначення надано і ст.712 ЦК України, відповідно до якої продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як визначено ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, за загальним правилом, визначеним ч. 1 ст. 692 ЦК України, яким установлена черговість виконання взаємних зобов`язань, виконання зобов`язання з передачі товару передує виконанню зобов`язання з оплати.

Згідно положень ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

З аналізу зазначеної норми слід дійти висновку, що відкладальна обставина, це така обставина, щодо якої невідомо, настане вона чи ні. Тобто сторони на момент укладення правочину, щодо якого правові наслідки пов`язуються з настанням певної обставини, усвідомлюють можливість ненастання такої обставини.

В силу ч.2 ст.212 ЦК України якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Так, як вище встановлено судом, сторони в п. 4.1 договору погодили, що покупець здійснює оплату на умовах реалізації з моменту здійснення поставки, що фактично свідчить про те, що настання обов`язку оплатити товар сторони обумовили певною обставиною, а саме - реалізацією товару, що може наступити або не наступити і не залежить виключно від відповідача та обумовлено такими діями третіх осіб.

Також сторони фактично погодили, що обов`язок оплатити товар наступає лише на умовах його реалізації та виконується у термін - до 15 числа місяця, наступного за місяцем його реалізації, на підтвердження чого відповідач надає позивачу звіт про реалізацію товару за минулий місяць до 5 числа поточного місяця (п.4.1 договору).

При цьому, місцевий суд обгрунтовано зазначив, що укладений сторонами договір не покладає на відповідача обов`язок реалізовувати товар третім особам, отже, відповідач, отримуючи відповідний товар у власність вільно розпоряджається ним та може як вчиняти дії, направлені на реалізацію відповідного товару третім особам, так і не вчиняти будь-яких дій для цього.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач звернувся до позивача з пропозицією прийняти залишок товару, який ним не був реалізований (лист від 15.04.2024 №15/04-4), без зазначення певного переліку товару, який пропонується до повернення, а в подальшому, повернув позивачу, а позивач прийняв товар на загальну суму 978,18 грн.

Отже, за взаємною згодою сторін, частина товару, що передана за договором, повернута. При цьому, відповідач не надав доказів того, що ним запропоновано позивачу повернути ще інший товар, окрім того, що прийнятий позивачем і позивач погодився його прийняти.

Стосовно передбаченої п. 3.7 договору можливості повернення відповідачем позивачу 5% від конкретного закупленого найменування, повернення нереалізованого товару за 3 місяці до закінчення його придатності, то колегія суддів погоджується з місцевим судом, що в даному випадку, відповідач не довів наявності у нього підстав для такого повернення товару, або досягнення сторонами домовленості щодо повернення іншого товару, аніж той, що вже повернутий (на загальну суму 978,18 грн).

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верхового Суду України від 15.03.2017 №911/4620/15, якщо сторони передбачили в договорі право покупця повернути постачальникові товар у разі нереалізації його покупцем за умови попереднього повідомлення про це постачальника, то нереалізація товару з моменту поставки та невчинення покупцем зі спливом указаного строку передбачених договором дій щодо повернення товару постачальникові, тягне за собою обов`язок покупця оплатити товар.

Окрім того, з наявного в матеріалах справи листа ТОВ "Смарт-Фармація" №15/04-4 від 15.04.2024 адресованого ТОВ "Ароматика" вбачається що, відповідачем прийнято рішення про закриття аптек, у зв`язку з чим він просить прийняти всі залишки товару, який не був реалізований, у відповідності до договору поставки №01/01/2018СФ від 01.10.2018.

Таким чином, враховуючи прийняте відповідачем рішення про закриття аптек, обставина, з якою пов`язується виникнення у відповідача обов`язку оплатити товар, - реалізація товару фактично наступити не може. Доказів того, що відповідач має намір реалізовувати у подальшому прийнятий товар відповідачем суду не надано та в матеріалах справи відсутні.

Відкладальна обставина вважається такою, що настала, якщо її настанню недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно (ч. 3 ст. 212 ЦК України).

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновом місцевого суду про те, що обставина з якою пов`язується виникнення у відповідача обов`язку оплатити товар, - реалізація товару, є такою, що настала в силу ч. 3 ст. 212 ЦК України, тому відповідач мав здійснити оплату товару, який набув у власність з моменту його передачі позивачем, після отримання вимоги позивача про його оплату у строк, встановлений ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно зі ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Такі обставини як наявність або відсутність економічного ефекту від укладених в ході підприємницької діяльності договорів та зростання договірних зобов`язань суб`єкта підприємницької діяльності є комерційним ризиком, за який несе відповідальність сам суб`єкт підприємницької діяльності.

При цьому, судом враховано, що метою укладення договору поставки є отримання товару покупцем та отримання грошових коштів постачальником, тому укладаючи такий договір, позивач розраховував на отримання оплати за поставлений товар і добросовісну поведінку зі сторони відповідача, яка мала б полягати у повному розрахунку за отриманий товар, а у випадку дійсної нереалізації товару - на його повернення.

Разом з тим, відповідач, як покупець, до якого з моменту передачі товару перейшло право власності на нього, не здійснив його оплати, не надав інформації щодо реалізації/нереалізації товару, а також не звернувся до позивача про повернення нереалізованого товару, за виключенням того, що вже повернутий (на загальну суму 978,18 грн), натомість повідомив позивача про закриття аптек, що повністю позбавить позивача можливості отримати кошти, за вже поставлений товар.

Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Стосовно доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі про те, що відповідач, вказавши підстави для повернення товару, як закриття аптек, не мав на увазі відмову від взятих на себе зобов`язань щодо сплати коштів за товар, а лише намагався оптимізувати залишки товару, який можливо було б повернути саме в розумінні п. 3.7 протоколу, колегія суддів зазначає, що вказане, навіть при відповідному тлумаченні скаржником інформації зазначеної в листі від 15.04.2024) не спростовує обставину неможливості отримання позивачем коштів за поставлений відповідачу товар.

Доводи ж апелянта про те, що жодного закриття аптек не відбулось, критично оцінюються апеляційним судом, оскільки в такому випадку видається незрозумілим, яка мета звернення до позивача з листом №15/04-4 від 15.04.2024 та зазначення в ньому непідтверджених та, як виявляється, суперечливих тверджень відповідача щодо закриття аптек.

Крім того, в силу приписів статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права.

При цьому, добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини заборони суперечливої поведінки міститься принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (подібний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №910/9397/20, від 10.04.2019 у справі №390/34/17).

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що він був позбавлений права надати будь-які пояснення та заперечення на відзив та заяву про зменшення позовних вимог, оскільки не мав об`єктивної можливості бути ознайомленим з цими документами, колегія суддів відхиляє, оскільки в матеріалах справи наявні докази, що підтверджують відправлення відповіді на відзив на заяви про зменшення розміру позовних вимог на адресу відповідача зазначену в ЄДРПОУ.

Решта доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, зводяться до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, з огляду на що, та враховуючи що апеляційний суд погодився з висновками місцевого господарського суду щодо наявності підстав для задоволення позову в силу викладеного вище, доводи апелянта наведені в апеляційній скарзі не спростовують встановлених судом під час розгляду справи обставин.

Викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-Фармація".

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення від 16.09.2024 відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-Фармація" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2024 у справі №911/1827/24 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт-Фармація".

Матеріали справи №911/1827/24 повернути Господарському суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді О.М. Сибіга

А.І. Тищенко