Постанова

від 21.01.2025 по справі 910/13238/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2025 р. Справа№ 910/13238/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Корсака В.А.

Алданової С.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу Приватного підприємства «Соловій-транс»

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 (повний текст складено 30.09.2024)

у справі № 910/13238/23 (суддя Карабань Я.А.)

за позовом Приватного підприємства «Соловій-транс»

до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС»

про стягнення 166 802,57 грн,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

У серпні 2023 року Приватне підприємство «Соловій-транс» (далі - ПП «Соловій-Транс», Підприємство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» (далі - ПрАТ «СК «Брокбізнес», Товариство) 166 802,57 грн страхового відшкодування.

На обґрунтування заявлених вимог Підприємство з посиланням на ст. 990, 991 ЦК України, ст. 8, 25 Закону України «Про страхування» зазначає про порушення Товариством своїх обов`язків за договором №006-476965/07НТ добровільного страхування наземного транспорту від 31.03.2022 (КАСКО спецтехніки), в частині виплати страхового відшкодуванняу зв`язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу «Schmitz», державний номер НОМЕР_1 .

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд зазначив, що оскільки сторони перебували в договірних відносинах та ними погоджено всі умови договору, які вони зобов`язались виконувати належним чином, однак, позивач порушив умови договору, що встановлено вище, відповідач правомірно відмовив у виплаті страхового відшкодування, в зв`язку з пошкодження транспортного засобу «Schmitz SCB», д.н.з. НОМЕР_1 .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2024, ПП «Соловій-транс» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (з урахуванням поданої 11.11.2024 уточненої апеляційної скарги), у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги Підприємства до Товариства задовольнити повністю; судові витрати покласти на відповідача.

Підприємство зазначає, що не погоджується з висновками суду першої інстанції у зв`язку з тим, що оскаржуване рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та з невідповідністю викладених у оскаржуваному рішенні висновків встановленим обставинам справи.

Скаржник вважає, що виконав умови договору страхування, а Товариство відмовило йому у виплаті страхового відшкодування з посиланням на неіснуючі умови договору.

Позиції учасників справи.

Товариство надало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів та вимог Підприємства заперечує, наводить власні доводи на їх спростування, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як законне та обґрунтоване.

Товариство подало заяву в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України щодо надання доказів судових витрат, які відповідач поніс або має понести, у якій зазначило про наявність у нього судових витрат, серед яких зокрема витрати на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи №910/13238/23, та докази яких буде подано протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, згідно з вимогами ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2024 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13238/23 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Підприємства на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 до надходження матеріалів справи №910/13238/23.

31.10.2024 матеріали справи №910/13238/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2024 апеляційну скаргу Підприємства на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі №910/13238/23 залишено без руху. Надано Підприємству строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання доказів сплати судового збору в сумі 3 220,80 грн у встановленому порядку. Попереджено Підприємство, що у випадку неусунення у встановлений термін недоліків апеляційної скарги, дану апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику.

Від скаржника на виконання вказаної ухвали надійшла заява про усунення недоліків з доданими до неї доказами сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Підприємства на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі №910/13238/23. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

31.03.2022 Товариство (страховик) та Підприємство (страхувальник) уклали договір №006-476965/07НТ добровільного страхування наземного транспорту від 31.03.2022 (КАСКО спецтехніки) (далі - договір), згідно з додатком №1 до якого застраховано напівпричіп тентований «Schmitz SCB», 2015 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , страхова сума 400 000, 00 грн, виплата без врахування зносу.

Відповідно до п. 3 частини договору вигодонабувачем за договором є Підприємство.

Строк дії договору з 00 год. 00 хв. 15.04.2022 по 24 год. 00 хв. 14.04.2023 (п. 8.11. договору).

Відповідно до п. 9.1 договору страховий випадок - подія, передбачена договором, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику (вигодонабувачу). Страховими випадками є пошкодження, знищення (загибель) або втрата застрахованого транспортного засобу в цілому, або окремих його деталей та частин, внаслідок настання застрахованих ризиків (позначених відміткою «так» в п. 8.3 договору) під час дії договору, і за умови, що ці події не підпадають під виключення або обмеження страхування за договором.

У розділі 13 сторони погодили дії страхувальника у разі настання страхового випадку, а саме:

13.1. У разі настання події, яку можна кваліфікувати як страховий випадок, страхувальник зобов`язаний:

13.1.1. вжити у межах розумної доцільності всіх можливих заходів з метою зменшення розміру збитку, рятування застрахованого ТЗ, допомоги потерпілим; при ДТП діяти у відповідності з вимогами ПДР;

13.1.3. негайно повідомити з місця події цілодобову інформаційну сервісну службу страховика за номером 0-800-500-123. Неможливість виконання страхувальником даної вимоги має бути підтверджена ним документально;

13.1.5. після настання події, що може бути визнана страховим випадком, страхувальник зобов`язаний впродовж 2 (двох) робочих днів письмово повідомити про це страховика шляхом подання повідомлення (заяви) встановленої страховиком форми, особисто або його довіреною особою (представником);

13.1.6. надати представнику страховика (уповноваженому ним експерту) можливість огляду пошкодженого ТЗ чи його окремих частин (залишків) не пізніше 7 (семи) робочих днів з дати надання страховику письмового повідомлення про настання події, що має ознаки страхового випадку;

13.1.7. надати страховику всю необхідну інформацію для встановлення причин, обставин і наслідків страхового випадку, а також документи, передбачені розділом 14 договору;

13.1.10. не розпочинати ремонтно-відновлювальних робіт без письмового узгодження зі страховиком місця проведення цих робіт, вартості відновлювального ремонту, в межах якого має бути виплачене страхове відшкодування, крім робіт, пов`язаних з транспортуванням ТЗ.

За умовами п. 16.1 договору страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у повному обсязі на підставі:

16.1.1. вчинення страхувальником умисного злочину, що призвів до настання страхового випадку;

16.1.2. подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про причини, факт, обставини чи наслідки настання страхового випадку;

16.1.3. не повідомлення страхувальником страховика про зміну умов експлуатації ТЗ (передача ТЗ страхувальником в оренду, лізинг, прокат, використання страхувальником ТЗ у якості таксі, допущення до керування осіб, що не зазначені у цьому договорі, тощо);

16.1.4. отримання страхувальником повного відшкодування збитків від особи, винної у їх заподіянні;

16.1.5. здійснення страхувальником без письмового дозволу страховика ремонту пошкодженого транспортного засобу;

16.1.6. несвоєчасного повідомлення страховика про настання страхового випадку без поважних на це причин, підтверджених документально, або створення страхувальником або його довіреною особою, представником перешкод у визначені обставин та причин настання страхового випадку та/або розміру завданих збитку;

16.1.7. невиконання страхувальником, його довіреною особою чи представником обов`язків, передбачених умовами цього договору та Правилами страхування;

16.1.8. порушення страхувальником, його довіреною особою чи представником правил безпеки, правил технічної експлуатації встановлених заводом-виробником, вимог ПДР щодо технічного стану і обладнання транспортного засобу;

16.1.9 експлуатація ТЗ у зимовий період, а саме з 01 листопада до 31 березня, із автошинами, відмінними від зимових (для легкових ТЗ та мототехніки), та/або зношеними згідно з ПДР автошинами;

16.1.10. невиконання умов цього договору щодо надання страхувальником інформації про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику та подальшого інформування страховика про будь-яку зміну страхового ризику в бік його збільшення;

16.1.11. створення страхувальником, його довіреною особою чи представником перешкод у реалізації страховиком права вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток;

16.1.12. непідкорення вимогам представників правоохоронних органів (залишення місця ДТП, переслідування працівниками МВС, втеча з місця злочину).

12.12.2022 о 23:50 на автодорозі М10 Львів-Краківець 52км+200м водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Man TGX 18440», д.н.з. НОМЕР_2 , з причепом «Bodex KIS3B», д.н.з. НОМЕР_3 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого скоїв зіткнення з транспортним засобом марки «Volvo FHA3C», д.н.з. НОМЕР_4 , з причепом «Schmitz», д.н.з. НОМЕР_5 , який стояв попереду та в результаті удару по інерції допустив зіткнення з транспортним засобом марки «DAF FT XF 105460», д.н.з. НОМЕР_6 , з причепом «Koegel S2411», д.н.з. НОМЕР_7 .

Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

14.12.2022 Підприємство звернулось до Товариства з повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку, вважаючи, що зазначена подія кваліфікується як страховий випадок.

30.12.2022 аварійний комісар Процайло В.М. за заявою Товариства здійснив огляд транспортного засобу «Schmitz SCB», про що повідомив у рапорті аварійного комісара (вих. №2/23 від 30.01.2023).

Постановою Жидачівського районного суду Львівської області від 05.01.2023 у справі №443/1587/22 водія ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

15.03.2023 Підприємство звернулось до Товариства із заявою щодо спрямування виплати страхового відшкодування на рахунок ФОП Загребельного В.С.

Згідно з актом №04/04 від 04.04.2023 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), підписаним між ФОП Загребельним В.С. та Підприємством, ремонт транспортного засобу «Volvo», д.н.з. НОМЕР_5 , склав 166 802,57 грн.

28.03.2023 Товариство листом (вих. №564-11) відмовило Підприємству у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 13.1.6 договору, а саме у зв`язку не наданням страхувальником транспортного засобу «Schmitz SCB», д.н.з. НОМЕР_5 , для огляду в зазначені в договорі строки, про що повідомило Підприємство належним чином.

24.07.2023 Товариство звернулось до Підприємства з листом (вих. №1435-11), в якому просило надати транспортний засіб «Schmitz SCB», д.н.з. НОМЕР_5 , для повторного огляду та фотографування.

Листом (вих. №04-09/01) від 04.09.2023 на лист Товариства (вих. №1435-11) від 24.07.2023 Підприємство повідомило Товариству, що транспортний засіб «Schmitz SCB», д.н.з. НОМЕР_5 , згідно з пп. 12.3.11 п. 12.3 договору буде надано для повторного огляду та фотографування після виконання Товариством обов`язку з виплати страхового відшкодування.

Оскільки Товариство виплату страхового відшкодування не здійснило, Підприємство звернулось до суду з позовом, що розглядається, у якому просить стягнути з Товариства 166 802,57 грн страхового відшкодування.

Товариство надало відзив на позовну заяву, у якому проти заявлених до нього вимог заперечило.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Стаття 1 Закону України «Про страхування» визначає, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства (ст. 6 Закону України «Про страхування»).

Згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства (ст. 982 ЦК України).

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 610 ЦК України визначає порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Суд встановив, що 31.03.2022 Підприємство уклало з Товариством договір страхування, в якому сторони погодили притаманні цього виду договору істотні умови, права та обов`язки сторін, та який набрав чинності відповідності ст. 982, 983 ЦК України.

Згідно з додатком №1 до договору застраховано напівпричіп тентований «Schmitz SCB», 2015 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .

12.12.2022 на автодорозі М10 Львів-Краківець водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Man TGX 18440», д.н.з. НОМЕР_2 , з причепом «Bodex KIS3B», д.н.з. НОМЕР_3 , скоїв зіткнення з іншими транспортними засобами, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

14.12.2022 Підприємство звернулось до Товариства з повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку, вважаючи, що зазначена подія кваліфікується як страховий випадок.

30.12.2022 аварійний комісар Процайло В.М. за заявою Товариства здійснив огляд транспортного засобу «Schmitz SCB», про що повідомив у рапорті (вих. №2/23 від 30.01.2023).

Згідно з актом №04/04 від 04.04.2023 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), підписаним між ФОП Загребельним В.С. та Підприємством, ремонт транспортного засобу «Volvo», д.н.з. НОМЕР_5 , склав 166 802,57 грн.

28.03.2023 Товариство листом (вих. №564-11) відмовило Підприємству у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 13.1.6 договору, а саме у зв`язку не наданням страхувальником транспортного засобу «Schmitz SCB», д.н.з. НОМЕР_5 для огляду в зазначені в договорі строки, про що повідомило Підприємство належним чином.

24.07.2023 Товариство звернулось до Підприємства з листом (вих. №1435-11), в якому просило надати транспортний засіб «Schmitz SCB», д.н.з. НОМЕР_5 для повторного огляду та фотографування.

Листом (вих. №04-09/01) від 04.09.2023 на лист Товариства (вих. №1435-11) від 24.07.2023 Підприємство повідомило Товариству, що транспортний засіб «Schmitz SCB», д.н.з. НОМЕР_5 , згідно з пп. 12.3.11 п. 12.3 договору буде надано для повторного огляду та фотографування після виконання Товариством обов`язку з виплати страхового відшкодування.

У листі (вих. №564-11) від 28.03.2023 «Рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування по договору №006-476965/07НТ від 31.03.2022» Товариство зазначило, що відповідно до п. 13.1.6 договору у разі настання події, яку можна кваліфікувати як страховий випадок, страхувальник зобов`язаний надати представнику страховика можливість огляду пошкодженого ТЗ чи його окремих частин (залишків) не пізніше 7 (семи) робочих днів з дати настання події, що має ознаки страхового випадку, або не пізніше узгодженого сторонами терміну, якщо подія сталася за кордоном та наявність вимоги страховика щодо проведення огляду на території України. Не надання страховику (його представнику) пошкодженого ТЗ чи окремих його частин (залишків) для огляду відповідно до умов п. 13.1.6 договору може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

В порушення умов договору ТЗ був наданий на огляд страховій компанії «Брокбізнес» лише 30.12.2022, тобто протягом 14 робочих днів з моменту події. За результатами складено протокол огляду ТЗ. В порушення умов договору ТЗ не був наданий на огляд у строки, зазначені у договорі.

Враховуючи зазначене, Товариство прийняло рішення підмовити Підприємству у виплаті страхового відшкодування.

З наявного у матеріалах справи договору суд встановив, що сторони у п. 13.1.6 договору узгодили, що страхувальник зобов`язаний надати представнику страховика (уповноваженому ним експерту) можливість огляду пошкодженого ТЗ чи його окремих частин (залишків) не пізніше 7 (семи) робочих днів з дати надання страховику письмового повідомлення про настання події, що має ознаки страхового випадку.

ДТП за участю страхувальника сталась 12.12.2022, 14.12.2022 Підприємство повідомило Товариство про подію, а отже з урахуванням умов договору страхувальник (Підприємство) було зобов`язане надати Товариству на огляд пошкоджений транспортний засіб не пізніше 23.12.2022, однак аварійний комісар Процайло В.М. за заявою відповідача здійснив огляд транспортного засобу «Schmitz SCB», д.н.з. НОМЕР_1 лише 30.12.2022, тобто на 14-й робочий день після ДТП.

Акт комісара свідчить, що оскільки ТЗ«Schmitz SCB», д.н.з. НОМЕР_1 , перебуває у відрядженні та приїде до м. Львів 29.12.2022, огляд ТЗ був проведений 30.12.2022.

Обставини щодо ненадання представнику Товариства транспортного засобу для огляду у встановлені договором строки з підстав того, що автомобіль після ДТП поїхав за кордон для виконання інших договірних зобов`язань з перевезення вантажу, з метою уникнення сплати штрафу Підприємство навело у позовній заяві. У ній Підприємство зазначило, що міжнародна товарно-транспортна накладна на вантаж була складена 09.12.2022, транспортний засіб перетнув кордон 18.12.2022, а прибув до місця розвантаження (Німеччина) 21.12.2022. Одразу після повернення з відрядження було здійснено огляд ТЗ.

Підприємство також відзначає, що повідомило Товариство про час, місце ДТП, місцезнаходження ТЗ і у Товариства також виник обов`язок щодо проведення огляду впродовж 3 робочих днів. Проведення огляду після повернення з відрядження було погоджено з уповноваженим відповідачем експертом. Отже, Підприємство вчинило всі передбачені договором страхування та правилами дії для отримання страхового відшкодування.

Позивач переконаний - ні законом, ні договором не передбачено, що несвоєчасне проведення огляду є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Встановлені судом обставини у сукупності з обставинами, які визнані позивачем у позовній заяві та підтверджені наданими у матеріали справи доказами, свідчать, що ДТП за участю страхувальника сталась 12.12.2022, 14.12.2022 Підприємство повідомило Товариство про подію, 18.12.2022 ТЗ перетнув кордон, 30.12.2022 було здійснено огляд ТЗ.

Доводи Підприємства про обов`язок Товариства оглянути ТЗ впродовж 3 робочих днів колегія суддів оцінює критично, оскільки у матеріалах справи відсутні докази, які свідчили би про наявність у Товариства такого обов`язку сукупно з обізнаністю щодо місцезнаходження ТЗ для огляду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що така хронологія подій свідчить про наявність у позивача можливість надати відповідачу ТЗ для огляду. Крім того, позивач мав розуміти наслідки невиконання таких умов договору, однак самостійно прийняв рішення їх не виконувати, а виконувати умови іншого договору (договору перевезення).

Апеляційний суд, з огляду на доводи позивача про те, що договором не передбачено такої підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування як несвоєчасне проведення огляду, звертає увагу Підприємства на умови п. 16.1.7 договору, згідно з яким страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у повному обсязі у разі невиконання страхувальником, його довіреною особою чи представником обов`язків, передбачених умовами цього договору та правилами страхування.

Апеляційний суд враховує, що умови наданого Підприємством договору страхування, зокрема п. 13.1.6, відрізняються від тих, що наведені Товариством у листі (вих. №564-11) від 28.03.2023. Водночас встановлені у справі обставини свідчать, що Підприємство надало ТЗ на огляд з порушенням умов п. 13.1.6 договору у редакції, наданій самим Підприємством разом із позовною заявою.

Отже, з урахуванням встановлених вище обставин, правомірним є остаточний висновок Товариства про те, що в порушення умов договору ТЗ був наданий на огляд страхової компанії «Брокбізнес» лише 30.12.2022, тобто протягом 14 робочих днів з моменту події. За результатами складено протокол огляду ТЗ. В порушення умов договору ТЗ не був наданий на огляд в строки, зазначені у договорі.

Під час розгляду справи суд першої інстанції також врахував, що за умовами п. 13.1.10 договору страхувальник зобов`язаний не розпочинати ремонтно-відновлювальних робіт без письмового узгодження зі страховиком місця проведення цих робіт, вартості відновлювального ремонту, в межах якого має бути виплачене страхове відшкодування, крім робіт, пов`язаних з транспортуванням ТЗ.

Однак матеріали справи не містять доказів погодження з позивачем місця проведення робіт з ремонту транспортного засобу «Schmitz SCB», д.н.з. НОМЕР_1 , та вартості такого відновлювального ремонту. Суд встановив, що позивач спочатку звернувся до ФОП Загребельного В.С. для здійснення ремонту транспортного засобу (13.01.2023), потім - до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування на рахунок ФОП Загребельного В.С., після чого згідно з актом №04/04 від 04.04.2023 такий ремонт було виконано. Зазначене є порушенням вимог п. 13.1.10 договору.

Товариство також зазначає, що Підприємство не підтвердило факт проведення ремонту, оскільки після його проведення не надало представнику страховика транспортний засіб «Schmitz SCB», д.н.з. НОМЕР_1 , для повторного огляду, що ставить під сумнів здійснення такого ремонту. Також, згідно зі звітом №2084/23, виконаним на замовлення Товариства, вартість відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу «Schmitz SCB», д.н.з. НОМЕР_1 , складає 41 333,62 грн, в той час як Підприємство надало акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №04/04 від 04.04.2023, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу складає 166 802,57 грн. Тобто вартість ремонту згідно з актом позивача є вчетверо більшою, ніж відповідно до звіту відповідача.

За умовами п. 12.3.11 договору страхувальник після отримання страхового відшкодування та проведення відновлювального ремонту надати представнику страховика ТЗ для повторного огляду та фотографування.

Для об`єктивного та правильного вирішення спору за клопотанням відповідача суд першої інстанції ухвалою від 31.10.2023 призначив у справі №910/13238/23 судову автотоварознавчу експертизу з обов`язковим оглядом транспортного засобу, проведення якої доручив Львівському науково-дослідного інституту судових експертиз, на вирішення якої поставив наступні питання:

1) Яка вартість відновлювального ремонту, завданого власнику транспортного засобу «Schmitz SCB», д.н.з. НОМЕР_1 , станом на 12.12.2022, внаслідок його пошкодження в ДТП 12.12.2022;

2) Чи ремонтувався транспортний засіб «Schmitz SCB», д.н.з. НОМЕР_1 , після ДТП 12.12.2022?

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи по господарській справі №910/13228/23 за №5051-Е від 04.06.2024, судовий експерт Романяка А.М. зробив наступні висновки:

1) На момент огляду 26.01.2024 досліджуваний напівпричеп Schmitz SCB, знаходився в частково відремонтованому стані, більш детально в п. 1 дослідницької частини висновку.

2) Вартість відновлювального ремонту напівпричепа «Schmitz SCB» внаслідок його пошкодження в ДТП 12.12.2022, в цінах на день ДТП - 12.12.2022, згідно цінових даних офіційного дилера, виходячи з матеріалів справи, становить 163 998,00 грн.

Суд першої інстанції дослідив акт №04/04 від 04.04.2023 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), підписаний між ФОП Загребельним В.С. і позивачем (а.с. 37-39), та перелік робіт, матеріалів, вказаних у висновку судової експертизи за №5051-Е від 04.06.2024 (а.с.223-231), та зазначив, що вони суттєво відрізняються, а саме: в акті наведено 40 видів складових і матеріалів (запчастин), необхідних для ремонту, тоді як у висновку лише 21, а також у акті вказано 20 видів робіт (послуг), тоді як у висновку 14.

За таких підстав суд виснував, що наведене в сукупності свідчить про повідомлення позивачем відповідачу (страховику) неправдивих відомостей відносно ремонту застрахованого транспортного засобу, тобто наслідків настання страхового випадку, а також розміру збитків.

Місцевий суд врахував висновки Верховного Суду у постанові від 10.12.2021 у справі №910/4296/21. Відповідно до ч. 1 ст. 979 ЦК за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

У статті 104 Закону "Про страхування" передбачено, що порядок прийняття страховиком рішення про відмову у здійсненні страхової виплати визначається в договорі страхування або законодавством України.

У разі прийняття рішення про відмову у здійсненні страхової виплати страховик зобов`язаний протягом строку, передбаченого договором страхування або законодавством, повідомити страхувальника (іншу особу, яка відповідно до договору або законодавства має право на отримання страхової виплати) у письмовій формі про прийняте рішення з обґрунтуванням підстави відмови.

Підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат є:

1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, вчинених у стані крайньої необхідності або необхідної оборони, або випадків, визначених законом чи міжнародними звичаями;

2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного кримінального правопорушення, що призвело до настання страхового випадку;

3) подання страхувальником неправдивих відомостей про об`єкт страхування, обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, або про факт настання страхового випадку;

4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків від особи, яка їх заподіяла. Якщо збиток відшкодований частково, страхова виплата здійснюється з вирахуванням суми, отриманої від зазначеної особи як відшкодування збитків;

5) несвоєчасне повідомлення страхувальником (особою, визначеною у договорі страхування або законодавством) про настання страхового випадку без поважних причин або невиконання інших обов`язків, визначених договором страхування або законодавством, якщо це призвело до неможливості страховика встановити факт, причини та обставини настання страхового випадку або розмір заподіяної шкоди (збитків);

6) наявність обставин, які є винятками із страхових випадків та обмеженнями страхування, передбаченими договором страхування;

7) наявність інших підстав, встановлених законодавством, у тому числі для договорів страхування, обов`язковість укладення яких визначена законом.

Умовами договору страхування можуть передбачатися також інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить законодавству.

Виходячи зі змісту наведених норм, коли виникає страховий випадок, страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування, а решта умов договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховикові переконатися, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватися окремо у кожному випадку. При цьому слід ураховувати, що закон пов`язує обов`язок страховика здійснити відшкодування саме зі страховим випадком, а не із наданням певних доказів страхувальником (постанова Верховного Суду від 13.11.2018 у справі №910/922/18).

Згідно з п. 16.1 договору страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у повному обсязі, зокрема, на підставі наступного:

16.1.1. вчинення страхувальником умисного злочину, що призвів до настання страхового випадку;

16.1.2. подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про причини, факт, обставини чи наслідки настання страхового випадку;

16.1.3. не повідомлення страхувальником страховика про зміну умов експлуатації ТЗ (передача ТЗ страхувальником в оренду, лізинг, прокат, використання страхувальником ТЗ у якості таксі, допущення до керування осіб, що не зазначені у цьому договорі, тощо);

16.1.4. отримання страхувальником повного відшкодування збитків від особи, винної у їх заподіянні;

16.1.5. здійснення страхувальником без письмового дозволу страховика ремонту пошкодженого транспортного засобу;

16.1.6. несвоєчасного повідомлення страховика про настання страхового випадку без поважних на це причин, підтверджених документально, або створення страхувальником або його довіреною особою, представником перешкод у визначені обставин та причин настання страхового випадку та/або розміру завданих збитку;

16.1.7. невиконання страхувальником, його довіреною особою чи представником обов`язків, передбачених умовами цього договору та Правилами страхування;

16.1.8. порушення страхувальником, його довіреною особою чи представником правил безпеки, правил технічної експлуатації встановлених заводом-виробником, вимог ПДР щодо технічного стану і обладнання транспортного засобу;

16.1.9 експлуатація ТЗ у зимовий період, а саме з 01 листопада до 31 березня, із автошинами, відмінними від зимових (для легкових ТЗ та мототехніки), та/або зношеними згідно з ПДР автошинами;

16.1.10. невиконання умов цього договору щодо надання страхувальником інформації про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику та подальшого інформування страховика про будь-яку зміну страхового ризику в бік його збільшення;

16.1.11. створення страхувальником, його довіреною особою чи представником перешкод у реалізації страховиком права вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток;

16.1.12. непідкорення вимогам представників правоохоронних органів (залишення місця ДТП, переслідування працівниками МВС, втеча з місця злочину).

Суд виснував, що наявні в матеріалах справи докази, дослідженні як окремо кожен так і сукупності з іншими, дають підстави для висновку про те, що позивач не виконав умови п. 12.3.11, 13.1.6, 13.1.10 договору, а також порушив п. 16.1.2, 16.1.5, 16.1.6, 16.1.7 договору.

Зазначене відповідно до ст. 104 Закону України «Про страхування» та п. 16.1 договору є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, а отже страховик (відповідач) правомірно реалізував своє право на відмову у виплаті такого відшкодування, адже сторони, насамперед, повинні виконувати взяті зобов`язання за договором, які є обов`язковими до виконання.

Оскільки сторони перебували в договірних відносинах та погодили всі умови договору, які вони зобов`язались виконувати належним чином, однак позивач порушив умови договору, а тому відповідач правомірно відмовив у виплаті страхового відшкодування у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу «Schmitz SCB», а тому правомірним є висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначеного не спростовують.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим; підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Соловій-транс» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі №910/13238/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі №910/13238/23 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу №910/13238/23 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді В.А. Корсак

С.О. Алданова