Постанова

від 21.01.2025 по справі 910/13238/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2025 р. Справа№ 910/13238/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Корсака В.А.

Алданової С.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу Приватного підприємства «Соловій-транс»

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 (повний текст складено 03.10.2024)

у справі № 910/13238/23 (суддя Карабань Я.А.)

за позовом Приватного підприємства «Соловій-транс»

до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС»

про стягнення 166 802,57 грн,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

24.09.2024 від Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуранс» (далі - АТ «СК «ББС Іншуранс», Товариство) надійшла заява (сформована в системі «Електронний суд» 20.09.2024) про вирішення питань розподілу судових витрат (далі - заява).

У поданій заяві Товариство просило стягнути з Приватного підприємства «Соловій-транс» (далі - ПП «Соловій-транс», Підприємство) 28 900,00 грн витрат на правничу допомогу та 21 203,84 грн витрат, пов`язаних з проведенням судової експертизи.

Заявник зазначає, що сплата винагороди (гонорару) за надані послуги з професійної правничої допомоги передбачена безпосередньо у договорі про надання професійної правничої (правової) допомоги №1201/0121 від 01.12.2021, укладеному Товариством з Адвокатським бюро «Голяр і партнери».

До заяви Товариство долучило (в копіях): заяву про надання професійної (правничої) допомоги від 21.08.2023; договір про надання професійної правничої (правової) допомоги №1201/0121 від 01.12.2021; додаткову угоду від 18.12.2023 до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №1201/0121 від 01.12.2021; заяву про надання професійної правничої (правової) допомоги від 21.08.2023; протокол погодження договірної ціни від 21.08.2023 до договору №1201/0121 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01.12.2021; акт прийому наданої професійної правничої допомоги від 19.09.2024 до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №1201/0121 від 01.12.2021; платіжну інструкцію №266270 від 02.01.2024 на суму 21 203,84 грн; рахунок №23-5051-Е від 11.12.2023.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 заяву АТ

«СК «ББС Іншуранс» про стягнення судових витрат задоволено частково. Стягнуто з ПП "Соловій-транс" на користь Товариства 21 203,84 грн витрат на проведення експертизи та 20 950 грн 00 коп витрат на правову допомогу адвоката. У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Суд надав оцінку доводам позивача про неспівмірність заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу та зазначив, що заявлені відповідачем витрати на правову допомогу в сумі 28 900,00 грн є надто завищеними та неспівмірними із обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, зважаючи на складність справи.

З огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у даній справі, обсяг і обґрунтованість підготовлених та поданих до суду відповідачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру, враховуючи ціну позову, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість вимог відповідача про стягнення витрат на правову допомогу, а саме в сумі 20 950,00 грн (п. 3-5, 7, 8, 10, 11, 14-16 акта від 19.09.2024).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2024, ПП «Соловій-транс» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване додаткове рішення скасувати та ухвалити нове, яким зменшити розмір витрат на правову допомогу адвоката до 5 000,00 грн.

Скаржник не погоджується з висновками суду у зв`язку з їх невідповідністю встановленим обставинам справи. Апелянт зазначає про відсутність платіжних документів, які підтверджували би реальність понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, що є підставою для відмови у задоволенні вимог відповідача про відшкодування таких витрат.

Підприємство зауважує, що послуга «детальний правовий аналіз відповіді на відзив від 25.09.2024» не була надана Товариству в т.ч. тому, що рішення у справі було прийнято 17.09.2024 і в матеріалах справи міститься відповідь на відзив від 25.09.2023, подана позивачем, а не відповідачем.

Щодо договору про надання правової допомоги Підприємство зазначає, що у протоколі до договору не визначено справи, в межах якої відповідачу надається правова допомога, та не вказано форму надання такої допомоги.

Скаржник вважає, що стягнення з нього витрат на правову допомогу в розмірі 20 950,00 грн є неспівмірним та не відповідає засадам розумності та справедливості, розмір витрат не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 24.10.2024 справу № 910/13238/23 передана на розгляд колегії у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданової С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13238/23 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Соловій-транс» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 до надходження матеріалів справи №910/13238/23.

31.10.2024 матеріали справи №910/13238/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП «Соловій-транс» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі №910/13238/23. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.

Постанову підписано 21.01.2024 після виходу судді Алданової С.О. з відпустки, що тривала з 30.12.2024 по 17.01.2025.

Позиції учасників справи.

Товариство надало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечує, наводить власні доводи на їх спростування, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідач навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, а саме витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 15 000,00 грн.

Товариство подало заяву в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України щодо надання доказів судових витрат, які відповідач поніс або має понести, у якій зазначило про наявність у нього судових витрат, серед яких зокрема витрати на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи №910/13238/23, та докази яких буде подано протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, згідно з вимогами ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

У серпні 2023 року Підприємство звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Товариства 166 802,57 грн страхового відшкодування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у задоволенні позову відмовлено повністю.

24.09.2024 від Товариства надійшла заява про стягнення з Підприємства 28 900,00 грн витрат на правничу допомогу та 21 203,84 грн витрат, пов`язаних з проведенням судової експертизи.

Обґрунтування зазначеної заяви наведено вище за текстом цієї постанови.

З наданих Товариством у матеріали справи документів встановлено таке.

01.12.2021 Товариство (замовник) уклало з Адвокатським бюро «Голяр і Партнери» (виконавець, Бюро) договір №1201/0121 про надання професійної правничої (правової) допомоги (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець протягом дії договору приймає на себе зобов`язання надати замовнику за винагороду професійну правничу (правову) допомогу з питань, що цікавлять замовника.

Розмір винагороди (гонорару) виконавця за надання правничої допомоги згідно з даним договором, підстави і порядок розрахунків визначаються сторонами у протоколах погодження договірної ціни, які є невід`ємними частинами до даного договору, та може бути розрахований виходячи із розцінок виконавця (вартість однієї години правничої допомоги, щомісячна фіксована оплата систематичної правничої допомоги, фіксована оплата за окремий замовлений вид правничої допомоги, інше) та / або кількості витраченого часу (п. 3.1 договору).

Згідно з п. 1 Протоколу погодження договірної ціни від 21.08.2023 до договору (далі - Протокол) правнича допомога, яка надається виконавцем, включає надання професійної правничої допомогу замовнику щодо представництва і захисту його прав та інтересів у судовій справі за позовом Підприємства до Товариства про стягнення 166 802,57 грн.

Відповідно до п. 2.1 Протоколу враховуючи складність справи, обсяг матеріалів справи і кількість часу, яка необхідна виконавцю на виконання відповідних робіт (послуг), обсяг цих робіт (послуг), ціну позову та особливе значенням справи для замовника, сторони домовились, що за надання професійної правничої допомоги, визначеної в п. 1.1 цього Протоколу, вартість однієї години роботи (послуг) виконавця поза судовим засіданням становить 1500,00 грн; вартість прибуття адвоката до суду для участі в судовому засіданні (включаючи витрачений час на підготовку адвоката до участі у засіданні, час на дорогу для прибуття до суду і у зворотному напрямку, час очікування та час участі в судовому засіданні (в тому числі в підготовчому) становить 2000,00 грн незалежно від тривалості такого засідання, від тривалості очікування засідання і незалежно від того, чи відбулося судове засідання (крім випадків, якщо засідання не відбулося через дії/бездіяльність виконавця).

У п. 2.2 Протоколу сторони погодили, що після надання професійної правничої допомоги відповідно до п. 1.1 даного Протоколу виконавець готує та надає на підпис замовнику Акт прийому наданої професійної правничої допомоги (далі - Акт).

Відповідно до п. 2.4 Протоколу підставою для оплати правничої допомоги є підписаний або схвалений сторонами Акт в порядку, передбаченому п. 2.3 цього Протоколу, що надається виконавцем. Оплата правничої допомоги здійснюється замовником протягом 30 днів з дати набрання законної сили судовим рішенням, в якому вирішено питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надану за відповідним Актом.

19.09.2024 сторони підписали Акт прийому наданої професійної правничої допомоги, згідно з яким Бюро надало Товариству такі послуги:

- детальний правовий аналіз позовної заяви та доданих до неї документів, 1 год, 1500,00 грн;

- складання та надсилання адвокатського запиту №1/08 від 22.08.2023, 0,5 год, 750,00 грн;

- формування правової позиції замовника, складання та надсилання відзиву на позовну заяву від 15.09.2023 з додатками, 5 год, 7 500,00 грн;

- складання та друк заяви про призначення експертизи від 15.09.2023, 0,5 год, 750,00 грн;

- складання та друк заяви про продовження строків від 15.09.2023, 0,3 год, 450,00 грн;

- детальний правовий аналіз відповіді на відзив від 25.09.2024, 0,3 год, 450 грн;

- складання, друк та надсилання заперечень на відповідь на відзив від 02.10.2023 з додатками, 3 год, 4500,00 грн;

- підготовка адвоката до судового засідання, прибуття до суду, очікування засідання та участь адвоката в судовому засіданні 31.10.2023, 1 засідання, 2 000,00 грн;

- складання, друк та надсилання заяви в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України щодо надання доказів судових витрат, які відповідач поніс або має понести, 04.06.2024, 0,2 год, 300 грн;

- складання, друк та надсилання листа про оплату експертизи погодження дати, часу і місця огляду автомобіля від 16.01.2024 до Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, 0,5 год, 750 грн;

- складання та друк та надсилання заяви від 23.02.2004 про виконання ухвали суду від 15.02.2024 з додатками,0,5 год, 750 грн;

- прибуття адвоката до суду та участь адвоката в судовому засіданні 05.06.2023, 1 засідання, 2000,00 грн;

- детальний правовий аналіз висновку експерта №5051-Е віл 04.06.2024, 1 год, 1 500,00 грн;

- складання та надсилання додаткових пояснень від 08.07.2024 з урахуванням висновків експерта, 1 год, 1 500,00 грн;

- складання та надсилання клопотання про долучення доказів витрат на проведення судової експертизи від 17.09.2024, 0,5 год, 750 грн;

- підготовка адвоката до судового засідання, прибуття до суду, очікування засідання та участь адвоката в судовому засіданні 17.09.2024, 1 засідання, 2 000,00 грн;

- складання і надсилання заяви про вирішення питань розподілу судових витрат від 19.09.2024, 1 год, 1 500,00 грн.

Згідно з п. 2 Акта загальна вартість правничої допомоги, наданої виконавцем, становить 28 900,00 грн без ПДВ.

Позивач надав заперечення на подану відповідачем заяву про стягнення судових витрат, у якій зазначив, що відсутні платіжні документи, які підтверджували б реальність понесених витрат на професійну правничу допомогу; в матеріалах справи № 910/13238/23 відсутня відповідь на відзив від 25.09.2024, а тому зазначена послуга не підлягає включенню до судових витрат; до вартості витрат на професійну правничу допомогу включено вартість послуг, які не пов`язані з розглядом справи в суді - послуги «складання, друк та надсилання заяви в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України щодо надання доказів судових витрат, які відповідач поніс або має понести 04.06.2024» та «складання і надсилання заяви про вирішення питань розподілу судових витрат від 19.09.2024», оскільки звернення сторони із заявою про відшкодування витрат на правничу допомогу - це право сторони, а не обов`язок, а тому підготовка тексту самої заяви про відшкодування витрат не може бути підставою для компенсування таких витрат іншої стороною, оскільки у цьому разі відповідач просто скористався своїм правом; у Протоколі погодження договірної ціни до договору №1201/0121 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01.12.2021 не визначено справи, в межах якої відповідачу надається правова допомога, та не вказано форми надання такої правової допомоги.

Підприємство вважає, що стягнення з нього витрат на правову допомогу в розмірі 28 900,00 грн є неспівмірним та не відповідає засадам розумності та справедливості. Адже вбачається той факт, що спектр послуг та кількість витраченого часу є надуманими задля збільшення гонорару адвокатом, також розмір таких витрат не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

У разі підтвердження понесення таких витрат Підприємство просило зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 5000,00 гривень.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 за змістом ч. 3 ст. 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону №5076-VI).

Закон №5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.

Частинами 1 та 2 ст. 30 Закону №5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, згідно із зазначеною нормою гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону №5076-VI як «форма винагороди адвоката», але у розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

За положенням ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Пункт 1 ч. 3 цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

Зміст вказаного принципу неодноразово і досить детально аналізував Конституційний Суд України. Так, зокрема, в абз. 2 пп. 4.1 п. 4 Рішення від 02.11.2004 №15-рп/2004 ним акцентувалася увага на тому, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Так, ч. 3 ст. 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що ч. 3 ст. 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до положень ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України).

У розумінні положень ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Суд першої інстанції надав оцінку доводам позивача про неспівмірність заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та дійшов висновку, що витрати на правову допомогу в сумі 28 900,00 грн є надто завищеними та неспівмірними із обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, зважаючи на складність справи.

Місцевий суд виснував про часткову обґрунтованість вимог відповідача про стягнення витрат на правову допомогу, а саме в сумі 20 950,00 грн (п. 3-5, 7, 8, 10, 11, 14-16 Акта від 19.09.2024). В іншій частині вимог заяви Товариства суд відмовив.

Зміст апеляційної скарги (зокрема, наведені в ній доводи, в т.ч. про те, що стягнення з Підприємства витрат на правничу допомогу в розмірі 20 950,00 грн є неспівмірними та не відповідає засадам розумності та справедливості, такий розмір витрат не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору) свідчить, що Підприємство оскаржує рішення суду першої інстанції в частині, якою заяву Товариства було задоволено.

Щодо доводів апеляційної скарги щодо послуги «детальний правовий аналіз відповіді на відзив від 25.09.2024» колегія суддів зазначає, що така послуга зазначена у Акті у п. 6, тобто у пункті, відсутньому у переліку номерів щодо обґрунтованості вимог, за якими суд дійшов висновку в оскаржувані додатковій постанові.

Щодо доводів скарги про те, що відповідач включив до вартості витрат на професійну правничу допомогу послугу, яку фактично йому не надано, оскільки він не подав відповіді на відзив від 25.09.2024, колегія суддів вважає, що в цьому конкретному випадку має місце описка щодо дати поданої Підприємством відповіді на відзив (2024 замість правильного 2023), заперечення на яку надало Товариство. Таке заперечення наявне у матеріалах справи та датоване 02.10.2023 (надійшло до суду 06.10.2023). Відмова у відшкодуванні понесених Товариством витрат на таку послугу (п. 7, «складання, друк та надсилання заперечень на відповідь на відзив від 02.10.2023 з додатками») з підстав зазначення дати заперечення з помилкою, на переконання колегії суддів, стане надмірним формалізмом.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що у наданому відповідачем Протоколі погодження договірної ціни до договору №1201/0121 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01.12.2021 не визначено справи, в межах якої відповідачу надається правова допомога, та не вказано форми надання такої правової допомоги, колегія суддів зазначає, що такі умови визначені у п. 1.1 Протоколу.

Так, згідно з п. 1 Протоколу правнича допомога, яка надається виконавцем, включає надання професійної правничої допомогу замовнику щодо представництва і захисту його прав та інтересів у судовій справі за позовом Підприємства до Товариства про стягнення 166 802,57 грн, що повністю відповідає справі №910/13238/23.

У вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу апеляційний суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, згідно з яким для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Зазначене спростовує доводи скаржника в частині відсутності платіжних документів, які підтверджували би реальність понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Соловій-транс» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі №910/13238/23 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі №910/13238/23 залишити без змін.

Справу № 910/13238/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287- 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді В.А. Корсак

С.О. Алданова