Постанова

від 13.01.2025 по справі 906/512/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 року Справа № 906/512/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Розізнана І.В. , суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Піддубній Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 18.11.2024 (повний текст - 27.11.2024) у справі №906/512/23 (суддя Машевська О.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз"

про стягнення 118041825,05 грн

(скарга на дії приватного виконавця)

за участю представників:

ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" - Довгалюк Р.О.; Митюк С.П. (поза межами приміщення суду);

АТ "ОГС "Житомиргаз" - Кучерук М.Г.; Кіптенко В.В. (в залі суду);

приватного виконавця - Косяк Н.В. (в залі суду);

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 18.11.2024 у справі №906/512/23 задоволено скаргу представника боржника Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" адвоката Марини Кучерук від 18.10.2024 (вх.г/с №01-19/115/24 від 18.10.2024) на дії Приватного виконавця Щербакова Ігоря Миколайовича. Визнано неправомірними дії Приватного виконавця Щербакова Ігоря Миколайовича з арешту коштів та майна боржника - Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" (ідентифікаційний код 03344071) в частині 27597994,79 грн, які накладені постановами від 17.10.2024 в межах виконавчого провадження №76335553. Ухвалено, Приватному виконавцю Щербакову Ігорю Миколайовичу зняти арешт з коштів та майна боржника - Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" (ідентифікаційний код 03344071) в частині 27597994,79грн, які накладені постановами від 17.10.2024 в межах виконавчого провадження №76335553.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Щербаков Ігор Миколайович (далі апелянт-1) звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

В скарзі, зокрема зазначає, що враховуючи позицію Верховного Суду щодо правової природи безготівкових коштів та факту підтвердження ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» відкритих банківських рахунків боржником у м.Києві, дії Приватного виконавця Щербакова І.М. з відкриття виконавчого провадження шляхом винесення постанови від 17.10.2024 про відкриття виконавчого провадження №76335553 вчинені у повній відповідності до вимог вищенаведених норм чинного законодавства.

Зазначає, що із абз.8 ст.1 Закону №1639-IX врегулюванню відповідно до цього Закону підлягає заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, та/або реструктуризована, за договорами з транспортування природного газу, укладеними з особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, яка виникла з 1 січня 2020 року по 28 лютого 2022 року включно.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 02.05.2024 у справі №906/512/23 стягнуто зокрема і заборгованість, яка виникла після 28.02.2022. Всього стягнуто у справі №906/512/23 за період з 01.03.2022 по 27.03.2023 - 25089086,18 грн.

Отже, примусовому стягненню з АТ «Житомиргаз» підлягала заборгованість в загальній сумі 26028486,18 грн, з яких: 2642130,51 грн 3% річних за період з 01.03.2022 по 27.03.2023, - 1168278,32 грн пеня за період з 01.03.2022 по 27.03.2023, 21278677,35 грн інфляційні втрати за період з 01.03.2022 по 27.03.2023, 939400,00 грн судового збору.

Звертає увагу, що у приватного виконавця відсутня інформація щодо: врегулювання заборгованості шляхом укладення договору (договорів), здійснення учасником процедури врегулювання заборгованості, платежі за договором (договорами) про реструктуризацію заборгованості, укладеним (укладеними) відповідно до Закону, закінчення строку дії договору (договорів) про реструктуризацію заборгованості учасника процедури врегулювання заборгованості та/або повне погашення заборгованості за договором (договорами), погашення боргу АТ «Житомиргаз» до 31 грудня 2022 року.

Приватний виконавець зазначає, що не мав правових підстав для зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №76335553 також в сумі, які не підлягають врегулюванню відповідно до Закону №1639-IX.

Звертає увагу, що в абзаці 1 пункту 1 постанови про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №76335553, приватним виконавцем було зазначено наступне: «Накласти арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику». Зазначене свідчить про дотримання приватним виконавцем вимог законодавства, банк повинен був повідомити приватного виконавця про цільове призначення рахунку («спеціальний режим використання») та/або повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Зазначає про невідповідність (не тотожність, не аналогічність) в ухвалі Господарським судом Житомирської області від 18 листопада 2024 року у справі №906/512/23 врахованих правових позицій згідно постанов ВС КГС від 11 липня 2024 року у справі №921/366/23, від 09 квітня 2024 року у справі №910/16181/18, від 15 червня 2023 року у справі №904/5697/20, від 05 вересня 2024 року у справі №904/5697/20.

Апелянт-1 зазначає, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що Законом України «Про виконавче провадження» встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби щодо виконання постанов про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження. Згідно з цим порядком відповідні спори належать до юрисдикції адміністративних судів і їх слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Викладення висновків стосовної можливості стягнення/не стягнення винагороди приватного виконавця з урахуванням Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» та порядок стягнення коштів з боржника не розглядалися як вимоги позивача та не підлягали розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду передбачене пунктом 6 частини п`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», не є перешкодою для стягнення основної винагороди та її норми не поширюють дію на основну винагороду приватного виконавця, а тому не установлюють випадки, коли ця винагорода не стягується.

Апелянт-1 зазначає, що враховуючи позицію Верховного Суду щодо зобов`язання вчинення дій приватним виконавцем з відкриття виконавчого провадження (накладення арешту на кошти божника) та щодо відсутності порушеного права боржника, доводи та міркування, викладені в скарзі, не відповідали дійсності, а скарга була подана внаслідок зловживання Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» своїми процесуальними правами у вигляді подання завідомо безпідставних скарг та з єдиною метою ускладнити або унеможливити виконання законного та чинного рішення суду.

Апелянт-1 звертає увагу, що обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів (такі висновки виклала ВП ВС у постанові від 16.11.2022 у справі № 910/7310/20);

Також апелянт-1 стверджує про не правильне застосування Господарським судом Житомирської області у справі №906/512/23 норм матеріального права (ч.6 ст.13, п.4 ч.4 ст.17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» №6 від 23.03.2012) та не дотримання норм процесуального права (ГПК України).

Крім цього зазначає, що було витрачено 50 годин з урахуванням погодинної вартості роботи адвоката та гонорар фіксованого розміру до сплати, включаючи надання професійної правничої допомоги на стадії підготовки до судового розгляду та власне участь у судових засіданнях у Господарському суді Житомирської області та у Північно-західному апеляційному господарському суді у справі №906/512/23 підлягає 70000 гривень 00 копійок

Зазначає, що докази, що підтверджують оплату послуг з надання правничої допомоги будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

На підставі викладеного апелянт-1 просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Господарського суду Житомирської області від 18 листопада 2024 року у справі №906/512/23 повністю; прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» на дії Приватного виконавця Щербакова Ігоря Миколайовича в повному обсязі; покласти витрати Приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Щербакова Ігоря Миколайовича на професійну правничу допомогу в розмірі 70 000 грн 00 копійок та судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 3028,00 грн на Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз».

Також, не погоджуючись з винесеною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - апелянт-2) звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

В скарзі апелянт-2, зокрема, зазначає, що 3% річних, інфляційні та пеня, які нараховані після 28.02.2022 врегулюванню відповідно до Закону №1639 не підлягають та можуть бути стягнуті примусово

Враховуючи, що виконавче провадження відкрито для примусового стягнення виключно заборгованості, яка виникла після 28.02.2022, про що просив стягувач у своїй заяві про примусове виконання рішення, у приватного виконавця не було правових підстав зупиняти таке виконавче провадження, як і не було правових підстав не накладати арешт на грошові кошти та майно боржника в межах даної суми стягнення.

На думку апелянта-2 твердження боржника, що виконавець не мав права накладати у виконавчому провадженні №76335553 арешт на суми, які не підлягають врегулюванню відповідно до Закону №1639, свідчить про невірне трактування Закону №1639 та Закону України «Про виконавче провадження», а також є намаганням боржника ухилитися від виконання законного рішення, що набрало законної сили, у зазначеній частині.

Зокрема, посилається на практику, викладену у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 у справі №903/62/23 щодо періоду виникнення заборгованість перед ТОВ «Оператор ГТС України», яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону №1639.

За доводами апелянта-2 відсутність доказів наявності спірної заборгованості у структурі дебіторської заборгованості, за врегулюванням якої звертався АТ «Житомиргаз» до НКРЕКП виключає можливість її врегулювання. Більш того, у зв`язку з не вчиненням юридично значимої дії щодо фактичного погашення суми основного боргу за поставлений природний газ до 31.12.2022, зокрема, шляхом укладання договору про організацію взаєморозрахунків між учасниками спору та/або договору про реструктуризацію заборгованості з оплати природного газу та послуги з його транспортування, то відповідно не має підстав говорити про можливість врегулювання будь-якої частини дебіторської заборгованості АТ «Житомиргаз» відповідно до процедур визначених Законом №1639 у чинній його редакції.

Таким чином, у зв`язку з відсутністю обставин врегулювання основної заборгованості відповідно до положень Закону №1639, відсутні підстави вважати, що нарахована до 28.02.2022 пеня, 3% річних та інфляційні втрати є такими, що підлягають списанню.

Апелянт-2 також вважає, що суд першої інстанції, погодившись з доводами боржника, безпідставно застосовував до спірних правовідносин постанову Верховного Суду від 11.07.2024 у справі №921/366/23, з огляду на відмінність правовідносин у справах №921/366/23 та №906/512/23.

Застосовуючи п.4.27 постанови Верховного Суду від 11.07.2024 у справі №921/366/23 до спірних правовідносин у даній справі №906/512/23, суд першої інстанції не врахував, що висновок викладений у вказаному пункті постанови стосується основної заборгованості переданої на врегулювання відповідно до процедур передбачених Законом №1639 та підстав/передумов для списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних. Вказані висновки стосуються основної заборгованості, неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, які передані на врегулювання згідно процедур Закону №1639. При цьому, судом першої інстанції не враховано, що питання списання/не списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань згідно процедур Закону №1639 не є предметом розгляду скарги у даній справі №906/512/23, оскільки вказана заборгованість на врегулювання не передавалася.

ТОВ «Оператор ГТС України» вважає, що прийняття судом першої інстанції додаткових доказів від 18.11.2024 у даному випадку не лише позбавило стягувача можливості завчасно ознайомитися з цими матеріалами з метою надання суду своєї аргументованої позиції щодо них, а й призвело до порушення судом норм процесуального права.

На підставі викладеного Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" просить скасувати ухвалу Господарського суду Житомирської області від 18.11.2024 у справі №906/512/23; прийняти постанову, якою у задоволенні скарги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича відмовити повністю.

Листом від 02.12.2024 матеріали справи №906/512/23 витребувано з Господарського суду Житомирської області.

10.12.2024 матеріали надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 18.11.2024 у справі №906/512/23 та призначено розгляд апеляційної скарги на 06.01.2025 об 15:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4. Запропоновано учасникам провадження у строк до 01.01.2025 подати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 18.11.2024 у справі №906/512/23 та об`єднано в одне апеляційне провадження для спільного розгляду апеляційну скаргу з апеляційною скаргою Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича.

01.01.2025 до суду від АТ "ОГС "Житомиргаз" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича.

У відзиві боржник зазначає, що Приватний виконавець Щербаков І.М. діяв у дискримінаційний спосіб, в оскаржуваній частині його рішень, що полягає в неоднаковому застосуванні норм законодавства, за одних і тих же умов та обставин до одного виду суб`єкта - юридичної особи, яка приймає участь у врегулюванні заборгованості в порядку визначеному Законом та включена до відповідного реєстру постановою НКРЕКП, посилаючись при цьому на дії Приватного виконавця Щербакова І.М. в межах виконавчого провадження №73407888.

На спростування доводів приватного виконавця, боржник цитує висновки, викладені у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 11.07.2024 у справі №921/366/23 від 05.09.2024 у справі №904/5697/20, від 09.04.2024 у справі №910/16181/18.

Позиція боржника полягає в тому, що Закон визначив основну суму заборгованості, яка підлягає врегулюванню, тільки за періодом та відповідним договором, зокрема транспортування природного газу, а пеню, штраф, проценти річних, інфляційні не обмежував періодом, а лише зробив прив`язку до об`єкту таких нарахувань, до суми основного боргу.

Звертає увагу, що з огляду на прохальну частину скарги боржника та резолютивну частину ухвали Суду першої інстанції від 18.11.2024, що предметом спору не є ані винагорода, ані витрати тощо, а спір стосується виключно арешту грошових коштів, що вочевидь вказує на не правомірність висновків апеляційної скарги, зокрема в цій частині.

За доводами боржника грошові зобов`язання, в тому числі неустойка (штраф, пеня), інфляційні, проценти річних, які нараховані на основну суму боргу, яка підлягає врегулювання згідно з Закону є частиною процедури врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, а відтак Приватний виконавець Щербаков І.М. мав застосовувати до всіх грошових зобов`язань, які були пред`явлені до стягнення на підставі рішення по справі №906/512/23 норми Закону України «Про виконавче провадження», які врегульовують порядок і виконання судових рішень предметом яких є стягнення заборгованості, яка врегульована Законом (зупинення виконавчого провадження тощо) (крім суми судового збору, погашення якого не врегульовано вказаним Законом).

Як і Закон №1639, так і Верховний Суд, який у постанові від 11.07.2024 по справі №921/366/23 надав оцінку змісту Закону №1639, виокремлюють основний борг, який підлягає врегулюванню та штрафні санкції, які підлягають списанню, як дві окремих процедури визначені Законом №1639, водночас, штрафні санкції визначаються, як такі, що підпадають чи не підпадають під дію Закону №1639, виключно по критерію суми основного боргу на яку вони нараховуються, а відтак виключно сума основного боргу, а саме період її виникнення є ключовим та вирішальним для вірного застосування норм Закону №1639 і як наслідок Закону України «Про виконавче провадження».

На підставі викладеного боржник просить суд апеляційну скаргу Приватного виконавця Щербакова Ігоря Миколайовича на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 18.11.2024 у справі №906/512/23 залишити без задоволення, а ухвалу - без змін.

01.01.2025 до суду від АТ "ОГС "Житомиргаз" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України".

У відзиві боржник, зокрема, зазначає, що Закон визначив основну суму заборгованості, яка підлягає врегулюванню, тільки за періодом та відповідним договором, зокрема транспортування природного газу, а пеню, штраф, проценти річних, інфляційні, не обмежував періодом, а лише зробив прив`язку до об`єкту таких нарахувань, до суми основного боргу.

За доводами боржника справа №904/4463/23, на яку посилається апелянт-2, є абсолютно не релевантною з даною судовою справою №906/512/23, а відтак не заслуговує на увагу суду.

Також боржник звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 05.09.2024 у справі №904/5697/20, на яку посилається стягувач, мова йде про те, що сума основного боргу не була включена до реєстру, який передбачений Законом, а відтак і похідні від суми основного боргу - пеня, 3% річних, інфляційні, списанню не підлягають. Натомість, у справі №906/512/23, сума основного боргу підлягає врегулюванню згідно Закону, а відтак і нараховані пеня, 3% річних та інфляційні підлягають врегулюванню Законом, шляхом списання, що підтверджується рішенням суду від 02.05.2024 у справі №906/512/23.

На підставі викладеного боржник просить залишити без задоволення апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", а ухвалу Господарського суду Житомирської області від 18.11.2024 у справі №906/512/23 без змін.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Саврія В.А. судове засідання у справі №906/512/23 06.01.2025 не відбулося.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.01.2025 розгляд апеляційної скарги призначено на 13.01.2025 об 15:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №4 (ВКЗ).

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 13.01.2025 представниця Приватного виконавця Щербакова І.М. - Косяк Н.В. підтримала доводи та вимоги своєї апеляційної скарги, надала пояснення по справі. Просила суд скасувати ухвалу Господарського суду Житомирської області від 18 листопада 2024 року у справі №906/512/23 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» на дії Приватного виконавця Щербакова Ігоря Миколайовича в повному обсязі. Також зазначала, що докази понесених витрат на правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів.

Представники ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" підтримали доводи та вимоги своєї апеляційної скарги, надали пояснення по справі. Просили скасувати ухвалу Господарського суду Житомирської області від 18.11.2024 у справі №906/512/23 та прийняти постанову, якою у задоволенні скарги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» на дії Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича відмовити повністю.

Представники АТ "ОГС "Житомиргаз" заперечили проти доводів та вимог апеляційних скарг, надали пояснення у справі. Просили суд відмовити у задоволенні апеляційних скарг, а ухвалу Господарського суду Житомирської області від 18.11.2024 у справі №906/512/23 залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, відзивів, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне:

Постановою НКРЕКП від 18.10.2022 за №1319 включено Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.

Постановою НКРЕКП від 12.03.2024 за №494 затверджено Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз":1) обсяг перевищення фактичної вартості послуг з розподілу природного газу [...], над тарифною виручкою, передбаченою тарифами на розподіл природного газу [...], з урахуванням отриманих компенсацій витрат, що утворився за період до 31 грудня 2019 року включно у сумі 699656,02 тис.грн (без ПДВ); 2) обсяг перевищення фактичної вартості послуг з розподілу природного газу [...], над тарифною виручкою, передбаченою тарифами на розподіл природного газу [...], з урахуванням отриманих компенсацій витрат, що утворився за період з 01 січня 2020 року по 31 жовтня 2021 року у сумі 240 089,10 тис.грн (без ПДВ);

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 02.05.2024 у справі №906/512/23, залишеним в силі постановою ПЗАГС від 27.08.2024, позов задоволено частково, зменшено розмір пені на 50% з обґрунтованої до стягнення пені 7659024, 68 грн до суми 3829512,34 грн. Стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" (код ЄДРПОУ 03344071) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (код ЄДРПОУ 42795490): 82004900,22грн основного боргу; 3829512,34грн пені; 24859545,08грн інфляційних втрат; 3518355,07грн 3% річних; 939400,00грн судового збору. У стягненні 3829512,34 грн пені відмовлено.

На примусове виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 02.05.2024 видано наказ №906/512/23 від 18.09.2024.

Стягувач 17.10.2024 подав приватному виконавцю заяву про примусове виконання рішення за №ТООВИХ-24-15801, в якій просив відкрити виконавче провадження для примусового виконання рішення Суду. Стягувач, з посиланням на абз.8 ст.1 Закону №1639-ІХ щодо врегулювання заборгованості операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами з транспортування природного газу, укладеними з особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 01 січня 2020 року, яка виникла з 01 січня 2020 року по 28 лютого 2022 року включно, повідомив, що рішенням суду від 02.05.2024 стягнуто зокрема і заборгованість, яка виникла після 28.02.2022 за період з 01.03.2022 по 27.03.2022 - 2642130,51 грн 3% річних, 1168278,32 грн пені, 21278677,35 грн інфляційні втрати та 939400,00 грн судового збору. Отже примусовому стягненню з боржника підлягає заборгованість в загальній сумі 26028486,18 грн.

Постановою Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербаковим І.М. від 17.10.2024 відкрито виконавче провадження ВП №76335553 за наказом №906/512/23 від 18.09.2024 та зазначено, що стягується заборгованість за період з 01.03.2022 по 27.03.2022 - 2642130,51 грн 3% річних, 1168278,32 грн пені, 21278677,35 грн інфляційні втрати, 939400,00 грн судового збору, всього: 26028486,18 грн. Стягнуто з боржника основну винагороду приватного виконавця 2602848,61 грн.

Приватним виконавцем Щербаковим І.М. у виконавчому провадженні №76335553 винесено постанови:

- 17.10.2024 - про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику АТ "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" (код ЄДРПОУ 03344071) у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 28632308,85 грн;

- 17.10.2024 - про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника АТ "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" (код ЄДРПОУ 03344071) у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, мінімальних витрат даного виконавчого провадження 28632308,85 грн.

18.10.2024 боржник звернувся до приватного виконавця із заявою про зняття арешту з коштів боржника в частині, відповідно до якої просив зняти арешт з коштів та майна боржника в частині 27597994,79грн в межах виконавчого провадження №76335553.

З боржника в період з 18.10.2024 до 05.11.2024 примусово стягнуто кошти на загальну суму 850343,09грн за наказом суду №906/512/23 від 18.09.2024.

За приписами статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Як передбачено ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з положеннями статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п.15 ч.1 ст.34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі якщо сума, що стягується, підлягає врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", за умови перебування боржника в реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.

Згідно частини 2 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в ч.1 цієї статті, а з підстави, передбаченої п.9 ч.1 цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.

Як встановлено ч.4 ст.35 Закону України "Про виконавче провадження", арешт, накладений виконавцем на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей протягом строку, на який виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, не знімається, крім випадків, передбачених п.п.10, 15 ч.1 ст.34 цього Закону. У період зупинення вчинення виконавчих дій виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів до розшуку боржника (його майна) або проведення перевірки його майнового стану.

У випадку, передбаченому п.15 ч.1 ст.34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до виключення боржника з реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу". У разі поновлення виконавчого провадження, зупиненого на підставі п.15 ч.1 ст.34 цього Закону, виконавче провадження повторному зупиненню з таких підстав не підлягає (ч.11 ст.35 Закону України "Про виконавче провадження").

Про наявність обставин, зазначених у п.15 ч.1 ст.34 Закону України "Про виконавче провадження" Приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Щербакову Ігорю Миколайовичу стало відомо у день отримання заяви ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" №ТОВВИХ-24-15801 від 17.10.2024 про примусове виконання рішення - 17.10.2024, де стягувач зазначив, що постановою НКРЕКП від 18.10.2022 №1319 включено АТ "Житомиргаз" до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.

При цьому, оскільки стягувач зазначив, що заборгованість стягнута з боржника рішенням суду від 02.05.2024 лише частково підпадає під врегулювання відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" (у тексті - Закон №1639-ІХ), так як виникла після 28.02.2022, приватний виконавець постановою від 17.10.2024 відкрив виконавче провадження №76335553 за наказом №906/512/23 від 18.09.2024 про стягнення заборгованості за період з 01.03.2022 по 27.03.2022 - 2642130,51грн 3% річних, 1168278,32 грн пені, 21278677,35грн інфляційні втрати, 939400,00грн судового збору, всього: 26028486,18грн, а також стягнув з боржника основну винагороду приватного виконавця в сумі 2602848,61 грн.

Того ж дня, 17.10.2024, приватний виконавець вчинив виконавчі дії з винесення постанов про арешт коштів та майна боржника у межах суми звернення 28632308,85 грн.

В абз.3 ч.2 ст.56 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Однак, під час відкриття виконавчого провадження приватний виконавець вправі також винести постанову про зупинення вчинення виконавчих дій за наявності обставин, передбачених п.15 ч.1 ст.34 Закону України "Про виконавче провадження", що унеможливить винесення постанов про арешт майна (коштів) боржника на суми, що стягуються, які підлягають врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом №1639-ІХ.

Як слідує зі змісту п.4 ст.35 Закону України Про виконавче провадження зупинення вчинення виконавчих дій на підставі п.15 ч.1 ст.34 цього Закону є підставою для зняття арешту, накладеного виконавцем на майно боржника, у тому числі на кошти на боржника. Така ситуація виникає коли дата винесення постанови про накладення арешту на майно/кошти боржника не співпадає з датою винесення постанови про зупинення виконавчих дій, оскільки таку дію виконавець вчиняє не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в ч.1 ст.34 Закону.

В силу ст.339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Боржник оскаржує дії приватного виконавця з арешту його коштів та майна в частині 27597994,79грн, які накладені постановами від 17.10.2024 в межах виконавчого провадження №76335553, оскільки суми, що стягуються, підлягають врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом №1639-ІХ.

29.08.2021 набрав чинності Закон №1639-ІХ, який визначає комплекс відповідних заходів організаційного та економічного характеру спрямованих на врегулювання заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування, шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості.

Так, відповідно до положень статті 1 Закону №1639-ІХ (у редакції від 29.08.2021 та до 19.08.2022) було передбачено, що:

- заборгованістю суб`єктів ринку природного газу, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону є, зокрема [...], заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, та/або реструктуризована, за договорами з транспортування природного газу, укладеними з особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, не сплачена станом на розрахункову дату [... ]; (абзаци 7, 8, 9 частини першої статті 1);

- процедура врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу - заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості (абзац 14 частини першої статті 1);

- реєстр підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу (далі - Реєстр) - відкритий загальнодоступний перелік підприємств та організацій, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (абзац 15 частини першої статті 1);

- розрахункова дата - 31 грудня 2020 року (абзац 16 частини першої статті 1).

З наведеного слідує, що Закон №1639-ІХ (у редакції від 29.08.2021 та до 19.08.2022) предметом врегулювання у спосіб проведення взаєморозрахунків та реструктуризації визначав саме заборгованість операторів газорозподільних систем за послуги з транспортування природного газу, не сплачену станом на 31.12.2020 і очевидним є те, що складовою такої заборгованості був лише основний борг.

В свою чергу, рішенням суду від 02.05.2024 з боржника стягнуто основний борг в загальній сумі 82004900,22грн, що виник у квітні, травні та вересні 2021.

Так, 19.08.2022 набрав чинності Закон №2479-IX, у преамбулі якого визначено, що цей Закон визначає особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання протягом дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування. Терміни вживаються в цьому Законі у значеннях, наведених у законах України "Про ринок природного газу", "Про теплопостачання", Про житлово-комунальні послуги", "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та інших законах України. Вказаним законом внесені зміни, зокрема, і до Закону №1639-IX.

У статті 2 Закону №2479-IX визначено гарантії, що надаються суб`єктам господарювання. Зокрема, у частині сьомій статті 2 цього Закону передбачено, що взаєморозрахунки в цілях реалізації заходів, передбачених цією статтею, проводяться у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до положень абзацу 4 частини другої статті 1 Закону №2479-IX визначено, що порядок підтвердження обставин, що є підставою для ненарахування неустойки (штрафу, пені), визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону №2479-IX були внесені зміни, зокрема і до Закону №1639-IX.

Так, відповідно до положень статті 1 Закону №1639-ІХ (у редакції змін внесених Законом №2479-IX з 19.08.2022) передбачено, що:

- взаєморозрахунки - розрахунки з погашення заборгованості (грошових зобов`язань) суб`єктів ринку природного газу, які проводяться за рахунок видатків державного бюджету учасниками процедури врегулювання заборгованості (абзац 2 частини першої статті 1);

- заборгованість (грошові зобов`язання) суб`єктів ринку природного газу, що підлягає (підлягають) врегулюванню відповідно до цього Закону, а саме: [... ] заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, та/або реструктуризована, за договорами з транспортування природного газу, укладеними з особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, яка виникла з 1 січня 2020 року по 28 лютого 2022 року включно (абзац 8 частини першої статті 1);

- процедура врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) суб`єктів ринку природного газу - заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) за [...] послуги з його транспортування шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, а також списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість у разі її погашення (абзац 17 частини першої статті 1);

- учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру, [...] оператор газотранспортної системи, [...] оператори газорозподільних систем [... ] (абзац 21 частини першої статті 1);

- розрахункова дата - 31 грудня 2020 року (крім випадків, якщо дата або підстава виникнення заборгованості (грошових зобов`язань) визначена цим Законом для виду заборгованості (абзац 19 частини першої статті 1).

Згідно зі статтею 2 Закону №1639-ІХ (у редакції змін внесених Законом №2479-IX з 19.08.2022) дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості [...] за [...] послуги з розподілу і транспортування природного газу [...].

Відповідно до положень частини першої статті 3 Закону №1639-ІХ (у редакції змін внесених Законом №2479-IX з 19.08.2022) для участі у процедурі врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) суб`єкти ринку природного газу включаються до Реєстру, який веде Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Так, Законом №2479-IX були внесені численні зміни до статті 6 Закону №1639-IX, зокрема вказану статтю викладено в такій редакції:

"На заборгованість за [...] договорами про надання послуг з транспортування природного газу, яка підлягає врегулюванню відповідно до статті 1 цього Закону, погашену до 31 грудня 2022 року, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону, а також на заборгованість, реструктуризовану відповідно до статті 5 цього Закону, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються.

Неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість підприємств, включених до Реєстру, за [...] договорами про надання послуг з транспортування природного газу, у тому числі підтверджені судовими рішеннями, які набрали законної сили, що обліковуються учасниками процедури врегулювання заборгованості та не сплачені станом на дату включення до Реєстру, підлягають списанню: за умови погашення основного боргу до 31 грудня 2022 року, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону; за умови повного виконання належним чином підприємством-дебітором укладеного договору про реструктуризацію заборгованості".

У постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №904/5697/20 зазначено, що законодавцем на державному рівні ураховано обставини щодо неможливості підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити свої розрахунки та саме з прийняттям Закону №1639-ІХ (у редакції змін внесених Законом №2479-IX з 19.08.2022) визначено порядок певних дій, спрямованих на врегулювання такої заборгованості, зокрема, шляхом проведення взаєморозрахунків за рахунок видатків державного бюджету, реструктуризації заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування та списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість з оплати природного газу та послуги з його транспортування.

З наведеного слідує, що Закон №1639-ІХ (у редакції змін внесених Законом №2479-IX з 19.08.2022) в абз.8 ч.1 статті 1 предметом врегулювання у спосіб проведення взаєморозрахунків та реструктуризації визначив саме заборгованість операторів газорозподільних систем за послуги з транспортування природного газу, яка виникла з 1 січня 2020 року по 28 лютого 2022 року і очевидним є те, що складовою такої заборгованості є лише основний борг. І в цій частині Суд поділяє доводи боржника.

Місцевий господарський суд правильно зазначає про помилковість доводів стягувача та приватного виконавця, що до складу заборгованості операторів газорозподільних систем за послуги з транспортування природного газу за змістом абз.8 ч.1 статті 1 Закону №1639-ІХ входять 3% річних, пеня та інфляційні втрати, нараховані на основний борг за період з 01.03.2022 по 27.03.2023 та стягнуті рішенням суду від 02.05.2024, і тому суми таких нарахувань не підлягають врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом №1639-ІХ (у редакції змін внесених Законом №2479-IX з 19.08.2022).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховуються на заборгованість підприємств, включених до Реєстру, за договорами про надання послуг з транспортування природного газу, і можуть бути підтверджені судовими рішеннями, які набрали законної сили, однак такі нарахування не можуть бути складовими такої заборгованості.

Так, з аналізу положень Закону №1639-ІХ (у редакції змін внесених Законом №2479-IX з 19.08.2022) та наведеного вище визначення процедури врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) суб`єктів ринку природного газу, викладеного у ст.1 цього Закону, вбачається проведення таких процедур врегулювання заборгованості: процедури взаєморозрахунків (ст.4), процедури реструктуризації заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування (ст.5), процедури списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість з оплати природного газу та послуги з його транспортування у разі її погашення (ст.6).

Очевидним є те, що неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не підлягають врегулюванню шляхом процедури взаєморозрахунків чи процедури реструктуризації, оскільки такі процедури застосовуються до врегулювання заборгованості у складі основного боргу.

Верховний Суд у своїй постанові від 15.06.2023 у справі №904/5697/20 зауважує, що нараховані штрафні санкції, 3% річних та інфляційні втрати на суму основного боргу є акцесорними (додатковими) вимогами, які виникають, як на підставі Договору, так і на підставі закону. Водночас положення Закону №1639-ІХ у відповідній редакції не створюють безумовних підстав для відмови у задоволенні вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, а лише передбачають можливість врегулювання такої заборгованості відповідно до його положень, за умови існування, визначених цим Законом передумов.

Пеня, 3% річних та інфляційні втрати, нараховані на основний борг як за період з 01.04.2021 по 28.02.2022, так і за період з 01.03.2022 по 27.03.2023 та стягнуті рішенням суду від 02.05.2024, підлягатимуть врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом №1639-ІХ (у редакції змін внесених Законом №2479-IX з 19.08.2022), тобто під час запровадження усього механізму врегулювання заборгованості, визначеного цим Законом.

Адже за змістом абз.2 ст.6 №1639-ІХ (у редакції змін внесених Законом №2479-IX з 19.08.2022) неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість підприємств, включених до Реєстру, за договорами про надання послуг з транспортування природного газу, у тому числі підтверджені судовими рішеннями, які набрали законної сили, повинні обліковуватися учасниками процедури врегулювання заборгованості та не бути сплаченими станом на дату включення до Реєстру.

Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 у cправі №904/5697/20 зазначає, що аналіз положень Закону №2479-IX дає підстави дійти висновку, що фактично державою на законодавчому рівні були внесені зміни/уточнення/деталізація положень статті 6 Закону №1639-ІХ. При цьому, порядок підтвердження обсягів заборгованості, які підлягають урегулюванню згідно із Законом №1639-ІХ, визначено саме його положеннями. Відповідно до положень статей 2, 3 Закону №1639-ІХ (у редакції змін внесених Законом №2479-IX з 19.08.2022) таке підтвердження у будь-якому випадку має здійснюватися НКРЕКП в установленому цим Законом порядку (на підставі висновків аудиторів та остаточного підтвердження НКРЕКП обсягів заборгованості за результатами процедури верифікації).

Стягувач, у контексті висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 05.09.2024 у справі №904/5697/20, звертає увагу, що боржник не надав доказів передання на врегулювання відповідно до Закону №1639-ІХ, заборгованості в загальній сумі 26028486,18 грн, яка виникла після 28.02.2022, та стягується у виконавчому провадженні №76335553.

Як було встановлено, до загальної суми 26028486,18грн входять нараховані на основний борг 3% річних, пеня та інфляційні втрати за період з 01.03.2022 по 27.03.2023, стягнуті рішенням суду від 02.05.2024 в загальній сумі 25089086,18грн та 939400,00грн судового збору. При цьому, 939400,00грн судового збору не підлягають врегулюванню відповідно до Закону №1639-ІХ і боржник в цій частині не оскаржує дії приватного виконавця.

Верховний Суд у постанові від 05.09.2024 у справі №904/5697/20, вказав, що повертаючи справу на новий розгляд Верховний Суд (у постанові від 15.06.2023 по цій же справі №904/5697/20) зокрема вказав, що судам належало з`ясувати обставини, чи було сторонами врегульовано спірні правовідносини в частині погашення основного боргу та нарахованих на вказану заборгованість пені, 3% річних та інфляційних втрат, саме відповідно до положень Закону №1639-ІХ.

Верховний Суд у постанові від 05.09.2024 у справі №904/5697/20, також вказав: "Відповідно доводи скаржника стосовно акцесорного характеру додаткових зобов`язань не беруться судом до уваги як такі, що не враховують вимог спеціального законодавства Закону №1639-ІХ (у редакції Закону №2479-IX), якими безпосередньо визначено умови та порядок врегулювання заборгованості (в т.ч. пені, 3% річних та інфляційних втрат), та які мають застосовуватися у спірних правовідносинах як спеціальна норма. Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено і матеріалами справи підтверджується про відсутність доказів укладання договору про реструктуризацію заборгованості та/або договору про організацію взаєморозрахунків, всупереч змісту статті 6 Закону № 1639-ІХ (в редакції Закону № 2479-IX), що не перешкоджатиме відповідачу у його праві врегулювати цю заборгованість відповідно до Закону №1639-ІХ за умови існування визначених цим Законом передумов. Судами також встановлено, що у справі відсутні обставини врегулювання сторонами заборгованості відповідно до положень Закону України №1639-ІХ, а тому відсутні підстави вважати, що нарахована пеня, 3% річних та інфляційні втрати є такими, що підлягають списанню".

Як правильно зазначає суд першої інстанції, відсутність у матеріалах скарги доказів передання боржником на врегулювання відповідно до Закону №1639-ІХ 3% річних, пені та інфляційних втрат за період з 01.03.2022 по 27.03.2023, стягнутих рішенням суду від 02.05.2024 в загальній сумі 25089086,18грн, не є підставою для їх примусового стягнення у виконавчому провадженні №76335553, оскільки це не перешкоджає боржнику у його праві врегулювати цю заборгованість відповідно до Закону №1639-ІХ за умови існування визначених цим Законом передумов.

Наявність чи відсутність підстав для застосування ст.6 Закону №1639-ІХ (у редакції змін внесених Законом №2479-IX з 19.08.2022) щодо списання 3% річних, пені та інфляційних втрат, нарахованих на основний борг як за період з 01.04.2021 по 28.02.2022 , так і за період з 01.03.2022 по 27.03.2023, стягнутих рішенням суду від 02.05.2024, не є підставою для незастосування п.15 ч.1 ст.34 Закону України "Про виконавче провадження" щодо обов`язку виконавця зупинити вчинити виконавчі дії з примусового стягнення таких сум, оскільки їх облік та спосіб врегулювання здійснюється учасниками процедури врегулювання заборгованості визначеними Законом №1639-ІХ. Остаточне ж підтвердження обсягів заборгованості за результатами процедури верифікації здійснюється саме НКРЕКП, а не стягувачем чи боржником.

Верховний Суд у постанові від 12 грудня 2024 року у справі №924/395/24 зазначив, що за умови перебування товариства в Реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, та віднесення суми основного боргу за наказом до передбаченої Законом №1639-ІХ та ініційованої боржником процедури врегулювання, у приватного виконавця відповідно до положень пункту 15 частини 1 статті 34 та частини 4 статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" був наявний обов`язок зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому проваджені з виконання наказу також і в частині пені, інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на основну заборгованість, і зняти арешт з майна та грошових коштів боржника у відповідній частині.

При цьому, у вказаній справі №924/395/24 пеню, інфляційні нарахування, проценти річних було стягнуто за період після 01.03.2022, і в цій частині приватного виконавця також було зобов`язано зупинити вчинення виконавчих дій по виконавчому провадженню та зняти арешт з майна та коштів, розміщених на розрахункових рахунках в банківських установах.

За неведеного вище також не приймаються доводи приватного виконавця, що станом на дату відкриття виконавчого провадження №76335553 та накладення арешту на кошти та майно боржника 17.10.2024 була відсутня інформація щодо врегулювання заборгованості шляхом укладення договору (договорів), здійснення учасником процедури врегулювання заборгованості, платежі за договором (договорами) про реструктуризацію заборгованості, укладеним (укладеними) відповідно до Закону, закінчення строку дії договору (договорів) про реструктуризацію заборгованості учасника процедури врегулювання заборгованості та/або повне погашення заборгованості за договором (договорами), погашення боргу до 31 грудня 2022 та, що саме стягувач у своїй заяві про примусове виконання рішення зазначив яка частина заборгованості не підлягає врегулюванню відповідно до процедур передбачених Законом №1639-ІХ, що дало змогу приватному виконавцю ідентифікувати в якій частині рішення суду від 02.05.2024 підлягає невідкладному виконанню та виконавче провадження не може бути зупинене.

Так, Верховний Суд у постанові від 05.09.2024 у справі №904/5697/20, звертає увагу, що згідно з вимогами частини другої статті 3 Закону №1639-ІХ (у редакції Закону №2479-IX) порядок участі у процедурі передбачає, що для включення до Реєстру суб`єкти ринку природного газу подають до НКРЕКП заяву, до якої додаються, зокрема і наступні документи: довідка, складена підприємством (організацією) у довільній формі, про обсяги та структуру дебіторської і кредиторської заборгованості із зазначенням кредиторів, дебіторів, величини і видів заборгованості станом на розрахункову дату; копії актів звіряння взаєморозрахунків між суб`єктами ринку природного газу тощо.

При цьому частина третя вказаної норми передбачає, що неподання або подання не в повному обсязі документів, необхідних для затвердження обсягів заборгованості та обсягів перевищення, що підлягають врегулюванню відповідно до цього Закону, протягом одного календарного місяця після включення до Реєстру є підставою для виключення учасника процедури врегулювання заборгованості з Реєстру, яке здійснюється за рішенням НКРЕКП.

Аналіз вказаних норм сукупно дає підстави вважати, що суб`єкти ринку природного газу включаються до Реєстру з конкретним обсягом заборгованості, яка підлягає врегулюванню згідно з Законом №1639-ІХ (у редакції Закону №2479-IX).

Аналогічно вказаному відповідні норми Закону №1639-ІХ були застосовані Верховним Судом і у справі №910/16181/18.

Як вбачається з матеріалів справи боржник не виключений з Реєстру як учасник процедури врегулювання заборгованості відповідно до Закону №1639-ІХ, тоді як відсутність доказів подання ним документів, необхідних для затвердження обсягів заборгованості та обсягів перевищення, що підлягають врегулюванню відповідно до цього Закону №1639-ІХ не доводить, що такі обсяги заборгованості не підлягають такому врегулюванню.

Постановою НКРЕКП від 12.03.2024 за №494 затверджено Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз":1) обсяг перевищення фактичної вартості послуг з розподілу природного газу [...], над тарифною виручкою, передбаченою тарифами на розподіл природного газу [...], з урахуванням отриманих компенсацій витрат, що утворився за період до 31 грудня 2019 року включно у сумі 699656,02 тис.грн (без ПДВ); 2) обсяг перевищення фактичної вартості послуг з розподілу природного газу [...], над тарифною виручкою, передбаченою тарифами на розподіл природного газу [...], з урахуванням отриманих компенсацій витрат, що утворився за період з 01 січня 2020 року по 31 жовтня 2021 року у сумі 240089,10 тис.грн (без ПДВ).

Отже, боржником у порядку, визначеному ч.2 ст.3 Закону №1639-ІХ, розпочато (ініційовано) процедуру врегулювання заборгованості, передбаченої абзацом 6 частини 1 статті 4 вищезазначеного Закону, шляхом проведення взаєморозрахунків.

Зупинення вчинення виконавчих дій на час перебування боржника у Реєстрі підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу відповідно до статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" є обмеженням, передбаченим Законом, дія якого поширюється на відносини із врегулювання видів заборгованості (грошових зобов`язань), визначених у статті 1 цього Закону, суб`єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру.

Гарантії забезпечення прав та інтересів кредиторів визначені статтею 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", відповідно до якої НАК "Нафтогаз України", особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, особа, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, заборгованість перед якими (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість) підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, мають право на відшкодування з державного бюджету додаткових витрат на сплату процентів та інших витрат у зв`язку із запозиченням коштів з метою покриття касових розривів, що утворилися внаслідок врегулювання заборгованості відповідно до статей 5-6 цього Закону, в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Отже, наведеними положеннями Закону передбачений механізм урегулювання питань щодо основної заборгованості підприємств, включених до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а також підстави та передумови для списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на цю ж заборгованість, учасниками такої процедури врегулювання, визначеними статтею 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у справі №921/366/23.

Приватний виконавець не є учасником процедури врегулювання заборгованості, визначеної Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", і відповідно до пункту 15 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" у приватного виконавця виник обов`язок зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу Господарського суду Житомирської області від 18.09.2024 у справі №906/512/23.

З положень ст.6 Закону №1639-ІХ слідує, що списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість з оплати природного газу та послуги з його транспортування є складовою процедури врегулювання заборгованості. Саме лише включення боржника до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості не є безумовною підставою для списання 3% річних, інфляційних втрат та неустойки. В той же час, як саме списання так і відмова у ньому, можуть бути вчинені лише в результаті реалізації усього механізму врегулювання заборгованості учасниками цієї процедури. При цьому, ні приватний виконавець, ні Суд не являючись учасниками процедури врегулювання заборгованості не вправі приймати рішення щодо наявності/відсутності умов для списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, в ході процедури врегулювання заборгованості, яка ще не завершилася.

Верховний Суд у постанові від 09.04.2024 у справі №910/16181/18 виходить з міркувань, що держава, визнаючи неможливість підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити свої розрахунки, із прийняттям Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" вчиняє дії, спрямовані на врегулювання такої заборгованості, зокрема, шляхом проведення взаєморозрахунків за рахунок видатків державного бюджету, реструктуризації заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування та списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість з оплати природного газу та послуги з його транспортування.

Таким чином, як правильно зазначає суд першої інстанції, на момент звернення стягувача до приватного виконавця із заявою про примусове виконання рішення №ТОВвих-24-15801 від 17.10.2024 були наявні дві обов`язкові обставини для зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №76335553, передбачені п.15 ч.1 ст.34 Закону України „Про виконавче провадження":

- сума, що стягується за наказом №906/512/23 від 18.09.2024 підлягає врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу";

- перебування боржника - АТ "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" в реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.

Тому, не зупинивши 17.10.2024 виконавче провадження №76335553 щодо виконання наказу Господарського суду Житомирської області №906/512/23 від 18.09.2024 в частині стягнення нарахованих на основний борг за період з 01.03.2022 по 27.03.2022 - 2 642 130, 51грн 3% річних, 1168278,32грн пені та 21278677, 35грн інфляційних втрат, та вчинивши дії з накладення арешту на грошові кошти та майно боржника 17.10.2024, приватний виконавець порушив майнові права боржника на врегулювання цих сум відповідно до Закону №1689-ІХ.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується, що арешт, накладений на майно та кошти боржника в цій частині в загальній сумі 25089086,18грн підлягає зняттю відповідно до ч.4 ст.35 Закону України "Про виконавче провадження".

Разом з тим, не підлягають врегулюванню відповідно до Закону №1689-ІХ витрати зі сплати судового збору в розмірі 939400,00грн, стягнуті рішенням Господарського суду Житомирської області від 02.05.2024 у справі №906/512/23, а також 974,06грн витрати на виконавче провадження.

Тому вчинення виконавчих дій в частині виконання наказу про стягнення витрат зі сплати судового збору відповідно до п.15 ч.1 ст.34 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягає зупиненню.

Відповідно до ч.2 ст.27 Закону України " Про виконавче провадження" виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню. Однак у п.6 ч.5 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу. Відповідно до ч.3 статті 45 Закону України "Про виконавче провадження" основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

На основі аналізу наведених норм матеріального права і практики їхнього тлумачення, застосування п.6 ч.5 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" обумовлюється обставиною включення боржника до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду 21.12.2023 №380/13876/22, від 12.06.2024 року №500/4626/22.

Таким чином, суд першої інстанції правильно звернув увагу, що арешт, накладений на майно та кошти боржника в цій частині в загальній сумі 2508908,61грн основної винагороди приватного виконавця підлягає зняттю, а основна винагорода приватного виконавця у розмірі 10% від суми судового збору 939400,00грн - 93940,00грн підлягає примусовому стягненню та правомірно стала предметом накладеного арешту на кошти та майно боржника.

Відповідно до ч.2 ст.343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З огляду на викладене суд першої інстанції правомірно задоволив скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" на дії Приватного виконавця Щербакова Ігоря Миколайовича, визнав неправомірними дії приватного виконавця з арешту коштів та майна боржника - Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" в частині 27597994,79 грн, які накладені постановами від 17.10.2024 в межах виконавчого провадження №76335553 та ухвалив Приватному виконавцю Щербакову Ігорю Миколайовичу зняти арешт з коштів та майна боржника - Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" в частині 27597994,79грн, які накладені постановами від 17.10.2024 в межах виконавчого провадження №76335553.

Згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України") одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").

В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подані позивачем та відповідачем апеляційні скарги не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені у них доводи не спростовують висновків суду.

Відповідно до положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за апеляційний перегляд рішення залишаються за апелянтами.

Керуючись ст.ст.252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 18.11.2024 у справі №906/512/23 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскарженою до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складений 21.01.2025.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Коломис В.В.