Рішення

від 22.01.2025 по справі 911/101/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2025 р. м. Київ Справа № 911/101/21 (911/2330/24)

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімсервіс»

до Селянсько-фермерського господарства «Добробут»

про витребування майна з чужого незаконного володіння

у межах справи № 911/101/21

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімсервіс» (08350, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Глибоке, вул. Центральна, 2, ідентифікаційний код 30608366)

1. Стислий виклад позицій учасників справи (заяви по суті справи) та процесуальні дії у справі

1.1. У провадженні Господарського суду Київської області (далі - суд) перебуває справа № 911/101/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімсервіс» (далі - ТОВ «Агрохімсервіс», банкрут, позивач) на стадії судової процедури ліквідація банкрута, яку на підставі постанови суду 06.09.2021 здійснює арбітражний керуючий Демчан Олександр Іванович (свідоцтво № 1732 від 11.11.2015; далі - ліквідатор).

1.2. 02.09.2024 через канцелярію суду від ліквідатора надійшла позовна заява № 02-91/145 від 27.08.2024 (вх. № 1215/24) до Селянсько-фермерського господарства «Добробут» (далі - СФГ «Добробут», відповідач) в якій просить суд витребувати від останнього на користь позивача комбайн CASE 2166, заводський номер НОМЕР_1 , № двигуна НОМЕР_2 , 1997 року випуску (далі - майно).

Позовну заяву обґрунтовує ст.ст. 387, 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та зазначає, зокрема, що:

ТОВ «Агрохімсервіс», у період коли у останнього уже була наявна заборгованість перед державним бюджетом, безоплатно відчужено сільськогосподарську техніку, яка перебувала у заставі Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - АТ «Укрексімбанк») без дозволу останнього;

відчуження ТОВ «Агрохімсервіс» майна безпосередньо призвело до втрати боржником платоспроможності та неможливості у подальшому погасити свої зобов`язання;

СФГ «Добробут» не є добросовісним набувачем;

єдиним засновником ТОВ «Агрохімсервіс» у період відчуження підприємством основних активів був ОСОБА_1 , який станом на 20.06.2010 також був керівником, єдиним засновником та кінцевим бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» (далі - ТОВ «Хлібороб»). Таким чином, майно банкрута вибуло із його власності на користь заінтересованої особи - ТОВ «Хлібороб», що доводить спрямованість таких дій виключно на завдання шкоди кредиторам ТОВ «Агрохімсервіс».

1.3. Ухвалою суду від 10.09.2024, зокрема: прийнято позовну заяву до розгляду в межах справи №911/101/121 про банкрутство ТОВ «Агрохімсервіс»; відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; залучено до участі у справі № 911/101/21 (911/2330/24) третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору АТ «Укрексімбанк» та ТОВ «Хлібороб».

1.4. Відповідач скористався своїм правом та у строк установлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) подав до суду відзив на позовну заяву від 25.09.2024 (вх. № 10518/24), в якому проти позовних вимог заперечив та зазначив, зокрема, що відсутні докази того, що спірний комбайн вибув із власності банкрута проти його волі і тому теперішній власник є недобросовісним набувачем, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ТОВ «Агрохімсервіс» не отримував від заставодержателя згоди на продаж заставодавцем заставних комбайнів.

Також керуючись ст.ст. 16, 203, 204, 215 ЦК України, та ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) указує, що укладений правочин між СФГ «Добробут» та ТОВ «Хлібороб» не можна вважати фраудаторним, оскільки договір: укладений більше ніж 11 років до відкриття провадження у справі про банкрутство; перевірений незалежним один від одного уповноваженими особами - уповноваженою особою Бориспільського ІДТН в Київській області та уповноваженими особами Бобровицької ІДТН Чернігівської області, які здійснювали перереєстрацію спірного комбайну. Крім того вважає, що сплинув строк позовної давності для визнання правочину недійним.

З огляду на те, що позивач не вимагає визнання договору купівлі-продажу укладеного між ТОВ «Агрохімсервіс» та ТОВ «Хлібороб» недійсним та такими, що укладено без волі ТОВ «Агрохімсервіс», то вимоги в частині повернення майна СФГ «Добробут» на користь позивача задоволенню не підлягають.

У той же день відповідачем заявлено суду клопотання (вх. № 10544/24) про визнання поважними причини неподання разом із відзивом письмові докази, яке суд, з урахуванням ст.ст.42, 74, 80 ГПК України, вважає за можливе задовольнити.

1.5. Позивач скористався наданим йому правом у строк, установлений судом, та надав відповідь на відзив від 30.09.2024 (вх. № 9884/24 від 02.10.2024) в якій зазначив, зокрема, що вимога про визнання правочину недійсним ним не заявлялася. Із посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 зазначає, що власник майна має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама чи придбала його в особи, яка не мала права відчужувати це майно. Додатково вважає, що придбання спірного майна за 70 000,00 грн доводить, що відповідач не є добросовісним набувачем майна банкрута, оскільки майно придбавалося останнім за очевидно нижчою за ринкову вартість, що свідчить про обізнаність відповідача про обставини вибуття відповідного майна із власності ТОВ «Агрохімсервіс».

1.6. Відповідач скористався своїм правом та у строк, установлений судом подав до суду заперечення на відповідь на відзив від 17.10.2024 (вх. № 11517/24), в яких додатково зазначив, що СФГ «Добробут» не міг і не повинен був передбачити наявність ризику того, що право власності на спірний комбайн може бути припинено, також не міг піддавати сумнівам інформацію з уніфікованої автоматизованої електронно-облікової системи «Агротех», а відтак ставити під сумнів законність дій посадових осіб Бориспільского ІДТН, стосовно зняття з обліку та реєстрації вищевказаного комбайну. Майно вибуло з власності ТОВ «Хлібороб» за його волею та за відплатним договором. Випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність в діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

1.7. Треті особи наданим їм правом не скористалися та у встановлені судом строки письмових пояснень щодо позовної заяви та/або відзиву на позовну заяву суду не надіслали. Про розгляд даної судової справи повідомлялись своєчасно та у порядку визначеному у ч. 5 ст. 242 ГПК України (довідки про доставку електронного листа від 10.09.2024).

2. Фактичні обставини, встановлені судом, із посиланням на докази

2.1. 31.12.2003 Міністерством фінансів України (Мінфін), Українською аграрною біржею (Боржник) та ТОВ «Агрохімсервіс» (поручитель), в особі директора Нетеси Миколи Івановича, підписана Угода про реструктурування № 130-04/178 (далі - Угода), відповідно до п. 1 якої Мінфін реструктурує прострочену заборгованість станом на 1 січня 2003 перед державою в сумі 107 768,03 дол. США за кредитами, наданими Боржнику на умовах кредитної угоди від 24.07.1997 №18/03-149, укладеної між Укрексімбанком від імені Кабінету Міністрів України та Боржником, та кредитної угоди від 23.07.1997, укладеної між Боржником та банком «Societe General. New York Branch», а Боржник погашає цю заборгованість у строки та на умовах, що визначені в угоді.

Відповідно до п. 3 Угоди поручитель у порядку та на умовах, визначених цією угодою зобов`язується солідарно з Боржником у повному обсязі відповідати перед Мінфіном за виконання Боржником зобов`язань, що виникли з цієї угоди.

Поручитель зобов`язується за письмовою вимогою Мінфіну сплатити за зобов`язаннями Боржника, визначеними цією угодою, включаючи пеню, протягом трьох банківських днів з дати отримання зазначеної вимоги (п. 8 Угоди).

У разі невиконання або виконання не в повному обсязі Боржником зобов`язань за угодою понад 90 днів несплачена сума заборгованості та/або відсотків визнається простроченою заборгованістю перед державою та підлягає стягненню разом із сумою пені, нарахованої за весь період такого невиконання або виконання не в повному обсязі, в установленому законодавством порядку, в тому числі шляхом звернення до поручителя, звернення стягнення на предмет договору застави (п. 15 Угоди).

Ця Угода набирає чинності одночасно з набранням чинності договором застави, який укладається банком-агентом від імені держави з заставодавцем щодо забезпечення виконання зобов`язань Боржника за цією угодою, та діє до повного виконання зобов`язань за цією угодою (п. 18 Угоди).

2.2. 30.04.2004 Відкрите акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», що діє від імені і за дорученням Кабінету Міністрів України, представленим Мінфіном (заставодержатель) за цим договором застави та ТОВ «Агрохімсервіс» (заставодавець) в особі директора Нетеси Миколи Івановича уклали договір застави № 130-04/178/011 (далі - Договір застави) відповідно до п. 1.1 якого заставою за цим Договором забезпечується всі вимоги заставодержателя, що випливають із Угоди про реструктурування, відповідно до якої заставодержатель, при виконанні Боржником певних її умов, реструктурує прострочену станом на 01.01.2003 заборгованість перед державою у сумі 107 768,03 дол. США за кредитами наданими Боржнику на умовах Кредитної угоди від 24.07.1997 №18/03-149, укладеної між заставодержателем та Боржником, та Кредитної угоди від 23.07.1997, укладеної між Боржником та банком «Societe General. New York Branch», а Боржник погашає прострочену заборгованість не пізніше 31.10.2010, на умовах, зазначених в Угоді про реструктурування.

Відповідно до п. 1.2. Договору застави в забезпечення виконання зобов`язань Боржника за Угодою про реструктурування заставодавець заставляє сільськогосподарську техніку (предмет застави), а саме: комбайн CASE 2166 в комплексі з навісним обладнанням, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , заводський номер НОМЕР_5 ; комбайн CASE 2166 в комплексі з навісним обладнанням, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_6 , реєстраційний номер НОМЕР_7 , заводський номер НОМЕР_8 .

Предмет застави знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Глибоке, вул. Леніна, 2. Право власності на предмет застави підтверджено: договором викупу с/г техніки від 09.03.2004 № 2003-В/3, укладеного між заставодавцем та боржником; видатковою накладною від 11.03.2004 № 2003-В/3; податковою накладною від 11.03.2004 № 178; довідкою заставодавця про врахування предмету застави на балансі заставодавця із зазначенням інвентарних номерів на кожного транспортного засобу; свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів.

Предмет застави залишається у володінні та користуванні заставодавця (п. 1.4. Договору застави).

Відчуження предмету застави застоводавцем дозволяється лише за письмовою згодою заставодержателя (п.1.6. Договору застави).

Сторони домовились про те, що застава зберігає силу, якщо заставлене майно переходить у власність іншої особи, або якщо заставодержатель уступить вимогу, забезпечену заставою, іншій особі або боржник переведе за згодою заставодержателя борг, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу. У випадку реорганізації заставодавця зобов`язання за цим договором розповсюджується на його правонаступника (п.п. 1.9., 1.10. Договору застави).

Як зазначено у п. 2.1.5. Договору застави заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави достроково, якщо, зокрема: проти заставодавця та/або Боржника порушено провадження у справі про банкрутство або прийнято рішення про його/їх ліквідацію.

У свою чергу, у п. 2.3.4. Договору застави визначені зобов`язання заставодавця по відношенню до предмету застави без письмової згоди заставодержателя не здійснювати дій, пов`язаних із зміною права власності на предмет застави або його частину, а також дій, пов`язаних з передачею предмету застави третім особам.

Пунктом 2.4.3. Договору застави визначені права заставодавця по відношенню до предмету застави реалізовувати предмет застави за письмовим дозволом заставодержателя дотримання вимог чинного законодавства України, цього договору та Угоди про реструктурування.

Право застави виникає з моменту підписання цього договору повноважними представниками сторін (п. 3.1. Договору застави).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і залишається чинним до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором та виконання Боржником зобов`язань за Угодою про реструктурування (п. 6.3. Договору застави).

Державна реєстрація Договору застави останнім не передбачалася.

2.3. Рішенням суду від 05.08.2014 у справі № 911/2226/14 стягнуто з ТОВ «Агрохімсервіс» як поручителя у дохід державного бюджету 641 141,40 грн у зв`язку із невиконанням Боржником своїх зобов`язань за Угодою. 11.09.2014 судом виданий відповідний наказ.

Ураховуючи відсутність майна у ТОВ «Агрохімсервіс» та повернення державним виконавцем зазначеного наказу Головним управлінням ДПС у Київській області ініційоване питання щодо відкриття провадження у справі про банкрутство згаданого товариства (ухвала суду від 14.06.2021 справа № 911/101/21).

2.4. Відповідно до інформації, наданої Головними управліннями Держпродспоживслужби в Київській та Кіровоградській областях, зокрема, комбайн зернозбиральний CASE IH 2166, рік випуску 1997, заводський номер НОМЕР_1 , № двигуна НОМЕР_2 (пояснення від 05.11.2021 №10-12/2447/17): з 07.07.2000 по 19.03.2004 - зареєстрований за Українською аграрною біржею, номерний знак НОМЕР_9 ; з 22.03.2004 по 01.03.2010 - зареєстрований за ТОВ «Агрохімсервіс», номерний знак НОМЕР_7 ; з 15.06.2010 по 30.08.2010 - зареєстрований за ТОВ «Хлібороб», номерний знак НОМЕР_10 ; з 25.10.2010 - зареєстрований за СФГ «Добробут», номерний знак НОМЕР_11 .

Як зазначено у листі Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області від 27.07.2024, спірне майно зареєстроване за СФГ «Добробут» після 25.10.2010, перереєстрації на третіх осіб не здійснювалося.

Водночас правочини, на підставі яких здійснювалася реєстрації майна, учасниками справи суду надано не було.

2.5. Відповідно до банківських виписок по рахунках ТОВ «Агрохімсервіс», за період із 01.01.2010 по 20.10.2021, відомості про здійснені платежі за отримані ТОВ «Хлібороб» комбайни останні не містять. Доказів протилежного учасниками справи суду надано не було.

2.6. Із змісту листа Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області від 25.09.2024 убачається, що комбайн зернозбиральний CASE IH 2166, 1997 року випуску, номерний знак НОМЕР_11 , зареєстрований за СФГ «Добробут» на підставі договору купівлі-продажу № 8 від 26.08.2010. При цьому, суду на дослідження зазначений договір учасниками справи надано не було.

2.7. Із змісту банківської виписки по рахунку СФГ «Добробут» за 27.08.2020 убачається, що відповідачем перераховано ТОВ «Хлібороб» 70 000,00 грн, призначення платежу: «Оплата за комбайн згідно рахунку № СФ-0000025 від 26.08.2020». Проте, зазначений рахунок на дослідження суду також надано не було.

2.8. Із змісту витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 01.03.2010, станом на 20.06.2010 та станом на 15.07.2021 убачається, що керівником ТОВ «Агрохімсервіс» (до 07.12.2010) і керівником ТОВ «Хлібороб» значився Нетеса Микола Іванович.

3. Висновки суду із посиланням на докази та норми права, які застосовано

Частиною 1 ст. 321 ЦК України, яка кореспондується із ст. 41 Конституції України, унормовано, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

ЦК України одним зі способів захисту порушених прав передбачено віндикацію.

Так, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).

Віндикація - це витребування своєї речі не володіючим власником від володіючого не власника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного безпосередньо із власником договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Для застосування п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України ключовими аспектами є відсутність волі власника на відчуження майна, добросовісність набувача, а також оплатність при відчуженні спірного майна.

Отже, для застосування положень п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України є визначальним питання добросовісності/недобросовісності набувача, оплатність чи неоплатність набуття добросовісним набувачем такого майна, а також обставини, за яких спірне майно вибуло з володіння первісного власника, а тому такі обставини підлягають обов`язковому з`ясуванню та перевірці судом для правильного вирішення ним спору.

Крім того, власник, за наявності підстав, передбачених ст. 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (правові висновки, викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18).

Водночас вирішуючи питання про можливість витребування від відповідача майна, зокрема, про наявність або відсутність підстав для застосування ст. 388 ЦК України, судом ураховуються висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності оцінки на добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна (постанови від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц, від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18), а також висновок про те, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (постанови від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16, від 21.09.2022 у справі № 908/976/19).

У свою чергу, процедура банкрутства за своєю суттю є конкурсним процесом, основною метою якого, зокрема, є чергове і пропорційне задоволення вимог всієї сукупності кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.

Позовні вимоги боржника можуть впливати на формування складу активів боржника з огляду на положення ст. 216 ЦК України (застосування наслідків з огляду на визнання правочину недійсним), ст. 388 ЦК України (витребування майна від добросовісного набувача після визнання договору недійсним, тобто такі позови можуть призводити до зміни ліквідаційної маси боржника, що в свою чергу впливає на права кредиторів у справі про банкрутство.

У процедурах банкрутства суттєве значення має принцип судового нагляду, оскільки з моменту порушення щодо боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

Зазначений принцип полягає у нагляді за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об`єктів ліквідаційної маси, а також інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів тощо. Господарський суд у справах про банкрутство має забезпечити як принцип рівності учасників процедури банкрутства, баланс інтересів боржника і його кредиторів та інших заінтересованих учасників, так і справедливий розподіл майна боржника між кредиторами, що є особливістю процедури банкрутства.

З огляду на зазначене, легітимною метою у випадку витребування арбітражним керуючим рухомого майна від набувача такого майна на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України можна вважати судовий нагляд у процедурах банкрутства та нагляд за дотриманням інтересів кредиторів щодо збереження об`єктів ліквідаційної маси, а також інтересів боржника щодо задоволення грошових вимог кредиторів.

Разом із тим, при відкритті провадження у справі про банкрутство боржник не втрачає право на майно, охоронюване положеннями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). І у випадку вибуття майна з володіння власника поза його волею до добросовісного набувача, обидві сторони можуть розраховувати на захист їх права на майно в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Крім того обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконане належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.

Водночас особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій (або бездіяльності), які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.

Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Добросовісність набувача майна має значення для застосування як критерію законності втручання держави у право набувача на мирне володіння майном, так і критерію пропорційності такого втручання легітимній меті останнього.

Так, у судовій практиці наявні випадки, коли втручання держави у право власності відповідача є пропорційним незалежно від наявності у нього статусу добросовісного чи недобросовісного набувача спірного нерухомого майна (постанова Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 924/1351/20 (924/914/20)).

Тобто наявність у відповідача статусу добросовісного набувача спірного майна, з огляду на зміст ст. 388 ЦК України, не є безумовною підставою для відмови у задоволені позовних вимог у випадках, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Витребування майна від добросовісного набувача залежить від обставин вибуття майна з володіння власника та оплатності (безоплатності) придбання цього майна набувачем (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 674/31/15-ц). Водночас наявність оплати з боку добросовісного набувача за спірне майно, з огляду на зміст ст. 388 ЦК України, не є безумовною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про витребування майна від добросовісного набувача.

З огляду на зазначене, для здійснення контролю за користуванням майном з метою захисту суспільного інтересу або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів, судом береться до уваги обставини, а саме, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, вартість цього майна з майновим станом особи-відповідача, цільове призначення цього майна та обставини його використання, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо.

Установлення таких обставин безпосередньо впливає на рішення суду за наявності прямо встановленого вибуття спірного майна поза волею власника та набуття майна добросовісним набувачем за відплатним правочином, оскільки дозволить визначити чи є таке втручання пропорційним його меті.

При цьому, судом береться до уваги правова позиція Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20) та полягає в тому, що власник з дотриманням вимог ст.ст. 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. При цьому зазначені норми є загальними, стосуються майна в цілому, тобто регулюють правовідносини щодо і рухомого, і нерухомого майна.

3.1. Так, із матеріалів справи вбачається, що на час укладення Договору застави 30.04.2004 спірний комбайн належав на праві власності ТОВ «Агрохімсервіс», а саме з 22.03.2004 (дата реєстрації) по 01.03.2010 (знято з обліку).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про заставу» (у редакції станом на 01.03.2010) заставодавець зберігає право розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачено законом чи договором. Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя. Аналогічне застереження міститься і в п.1.6. Договору застави.

Отже, на момент зняття з обліку майна у зв`язку з його відчуженням, останнє перебувало в заставі та відповідно до ст. 17 Закону України «Про заставу» могло бути відчужено тільки за згодою заставодержателя. Доказів наявності такої згоди учасниками справи суду надано не було. Також, учасниками справи не надано суду доказів того, що застава на спірне майно на час зняття його з обліку була припинена у встановлений договором або законом спосіб.

Крім того, як установлено судом та не спростовано учасниками справи:

як під час підписання Угоди та Договору застави, так і під час відчуження спірного комбайну, у ТОВ «Агрохімсервіс» (станом на 01.03.2010 - дата зняття з обліку) та ТОВ «Хлібороб» (станом на 15.06.2010 - дата реєстрації) керівником була одна і та сама особа - Нетеса Микола Іванович;

у рішенні суду від 05.08.2014 у справі № 911/2226/14 зазначено, що майнове зобов`язання за Угодою виникло, зокрема у ТОВ «Агрохімсеріс» як поручителя з 30.01.2009, та яке, зокрема, на час постановлення відповідного судового рішення, не було виконано;

невиконання зазначеного зобов`язання стало підставою для відкриття справи про банкрутство ТОВ «Агрохімсеріс».

Таким чином, відчуження майна здійснено після настання строку виконання зобов`язання боржника за Угодою та без згоди заставодержателя. Тобто боржник відчужив майно в період існування грошових зобов`язань, усвідомлюючи ризик стягнення заборгованості за рахунок реалізації майна. І внаслідок такого відчуження погашення боржником заборгованості перед кредиторами стало повністю неможливим, та стало підставою для його банкрутства.

Ураховуючи зазначені обставини суд дійшов висновку, що спірне майно вибуло з володіння ТОВ «Агрохімсервіс» без наявних на те правових підстав, у зв`язку з чим повинно бути повернуто останньому.

3.2. Проте, із матеріалів справи вбачається, що спірне майно було відчужено ТОВ «Хлібороб» на користь СФГ «Добробут».

Як зазначалося вище, відчуження спірного майна відбулася на підставі договору купівлі-продажу № 8 від 26.08.2010, проте учасниками справи зазначений правочин на дослідження суду надано не було, а тому встановити його умови, ціну, мету, повноваження сторін що його підписали, а також виявити ознаки недійсності, фіктивності тощо, у суду можливості немає.

Водночас дослідивши надану відповідачем банківську виписку СФГ «Добробут» від 27.08.2010 можна зробити висновок лише про те, що останнім був здійснений платіж на користь ТОВ «Хлібороб» у розмірі 70 000,00 грн по рахунку №СФ-0000025 від 26.08.2010 (оплата за комбайн). Проте зазначене не підтверджує, що такий платіж здійснений саме за договором купівлі-продажу № 8, оскільки відповідний рахунок суду на дослідження наданий не був. Крім того, як зазначає відповідач, що ціна (70 000,00 грн) за майно була сформована відповідно до дати виробництва комбайну (13 років з дати виробництва) та його технічного стану (потребував значних вкладень для відновлення його роботи). У той же час, жодного доказу, які б вказували на відновлення придбаного майна (зокрема, банківські виписки, які наявні у відповідача) СФГ «Добробут» суду надано не було, а вартість аналогічного майна згідно із відкритих джерел мережі Інтернет станом на час розгляду спору у рази перевищує розмір, який зазначений відповідачем.

Крім того, відповідно до відомостей ГУ Держпродспоживслужби, зокрема, щодо ТОВ «Хлібороб» та СФГ «Добробут», період між датою зняття майна з обліку до дати його наступної реєстрації становить понад декілька місяців, що не відповідає строкам, які передбачені у Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2009 № 694.

Отже, СФГ «Добробут» не наведено обставини та не надано достатньо доказів, які б вказували, на те, що відповідач не міг знати та передбачити наявність ризику того, що право власності на комбайн може бути припинено у зв`язку з тим, що право власності на спірний комбайн може виявитися незаконним.

Ураховуючи зазначене у своїй сукупності, зробити висновок, що СФГ «Добробут» є добросовісним набувачем спірного майна у суду підстав не має, а тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для його витребування.

3.3. Інші обставини про які зазначає відповідач у своїх заявах по суті (щодо визнання недійсним правочину (строки та підстави), повноваження ГУ Держпродспоживслужби) судом до уваги не приймаються, оскільки вони не мають суттєвого значення для вирішення даного спору.

4. Щодо судових витрат.

Відповідно до п. 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 7 КУзПБ, ст.ст. 42, 73-74, 77, 80, 86, 129, 233, 237-241, 252 ГПК суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімсервіс» Демчана Олександра Івановича від 27.08.2024 № 02-91/145 (вх. № 1215/24 від 02.09.2024) - задовольнити.

2. Витребувати від Селянсько-фермерського господарства «Добробут» (ідентифікаційний номер 31000744; адреса: вул. Близнюка А., 35, с. Петрівка, Ніжинський р-н, Чернігівської обл., 17454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімсервіс» (ідентифікаційний код 30608366; вул. Леніна, 2, с. Глибоке, Бориспільський р-н, Київської області, 08350,) комбайн CASE 2166, заводський номер НОМЕР_1 , № двигуна НОМЕР_2 , 1997 року випуску.

3. Стягнути з Селянсько-фермерського господарства «Добробут» (ідентифікаційний номер 31000744; адреса: 17454, Ніжинський р-н, Чернігівська обл., с.Петрівка, вул.Близнюка А., буд.35) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімсервіс» (ідентифікаційний номер 31000744; адреса: вул. Близнюка А., 35, с. Петрівка, Ніжинський р-н, Чернігівської обл., 17454) судовий збір у розмірі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.).

4. Видати накази.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.

Суддя О.С. Янюк

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 22.01.2025.

Станом на 22.01.2025 рішення законної сили не набрало.