Постанова

від 16.01.2025 по справі 921/112/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 921/112/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О. М. - головуючий, Губенко Н. М., Кондратова І. Д.,

за участю секретаря судового засідання Москалика О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Комунального некомерційного підприємства «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради

про ухвалення додаткової постанови

у справі № 921/112/24

за позовом Комунального некомерційного підприємства "Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради

до Кременецької міської ради

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним Статуту (в частині), визнання протиправними дій щодо виключення окремих положень з нової редакції Статуту,

за участю представників:

позивача: не з`явилися,

відповідача: не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне некомерційне підприємство "Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради (далі - КНП "Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради) звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Кременецької міської ради про:

- визнання незаконним та скасування п.1 рішення Кременецької міської ради №5419 від 12.02.24 в частині викладення у новій редакції п.п. 1.4, 8.2.1, 8.3.3, 8.3.7, 8.4.9, 8.6, 8.7, 9.3 статуту позивача;

- визнання недійсними п.п. 1.4, 5.3, 6.3.3, 6.6, 7.1.5, 8.2.1, 8.3.3, 8.3.7, 8.4.9, 8.6, 8.7, 9.3 статуту КНП "Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради в редакції, затвердженій рішенням Кременецької міської ради №5419 від 12.02.2024;

- визнання протиправними дій відповідача щодо виключення з нової редакції статуту позивача, затвердженої рішенням Кременецької міської ради №5419 від 12.02.2024, без ухвалення відповідачем про це відповідного рішення, положень п.п. 6.3.4, 6.8, 8.3.8, 8.3.9, 8.4, 8.5.17, 11.5 статуту позивача, затвердженого рішенням Кременецької міської ради №3904 від 23.06.2022.

Господарський суд Тернопільської області рішенням від 10.04.2024 у справі №921/112/24 позовні вимоги задовольнив частково. Визнав незаконним і скасував п.1 рішення Кременецької міської ради №5419 від 12.02.2024 в частині викладення у новій редакції п.п. 8.2.1 і 8.3.7 статуту Комунального некомерційного підприємства "Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Західний апеляційний господарський суд постановою від 20.08.2024 у справі №921/112/24 рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.04.2024 скасував в частині визнання незаконним і скасування п.1 рішення Кременецької міської ради №5419 від 12.02.2024 в частині викладення у новій редакції пункту 8.3.7 Статуту Комунального некомерційного підприємства "Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради, в цій частині в позові відмовив.

Визнав незаконним і скасував п.1 рішення Кременецької міської ради №5419 від 12.02.2024 в частині викладення у новій редакції п. 9.3 Статуту Комунального некомерційного підприємства "Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради. В решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.

За наслідками касаційного оскарження, Верховний Суд постановою від 12 грудня 2024 року касаційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради задовольнив частково. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.04.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.08.2024 у справі № 921/112/24 в частині відмови в задоволенні позову про визнання незаконним і скасування п.1 рішення Кременецької міської ради №5419 від 12.02.2024 в частині викладення у новій редакції п. 1.4 Статуту Комунального некомерційного підприємства "Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради та визнання недійсним пункту 1.4 Статуту в частині включення до нього умови про те, що підприємство позивача є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним наглядовій раді, яка є колегіальним органом управління, скасував. Прийняв в цій частині нове рішення. Позов задовольнив частково. Визнав незаконним і скасував п.1 рішення Кременецької міської ради №5419 від 12.02.2024 в частині викладення у новій редакції п. 1.4 Статуту Комунального некомерційного підприємства "Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради, визнав недійсним в частині пункт 1.4 Статуту Комунального некомерційного підприємства "Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради, виключивши з них слова «…а також наглядовій раді, яка є колегіальним органом управління».

В решті постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.08.2024 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.04.2024, в частині, що залишена в силі судом апеляційної інстанції, залишив без змін.

Стягнув з Кременецької міської ради на користь Комунального некомерційного підприємства "Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради витрати по сплаті судового збору у суді касаційної інстанції в розмірі 4 844,80 грн .

У касаційній скарзі позивач навів попередній розрахунок судових витрат за розгляд справи у суді касаційної інстанції, який становить 29782,4 грн, з яких 9782,4 грн - витрати на сплату судового збору та 20 000 грн очікувані витрати на правничу допомогу. Зазначив, що докази, які обґрунтовують розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу будуть надані суду після ухвалення рішення по суті спору.

16 грудня 2024 року через систему «Електронний суд» Комунальне некомерційне підприємство "Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з заявою про ухвалення додаткової постанови у справі № 921/112/24, у якій просило вирішити питання щодо перерозподілу судових витрат, понесених ним у суді першої та апеляційної інстанції, а також здійснити розподіл понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції згідно з наявними в матеріалах справи і додатковими доказами, що обґрунтовують розмір таких витрат.

До заяви додано: - копію договору № 593/1 від 05.09.2024, за яким адвокат Авдєєнко В.В. зобов`язався надати замовнику - Комунальному некомерційному підприємству "Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради за плату професійну правничу допомогу, а саме підготувати, підписати та подати касаційну скаргу по справі № 921/112/24, та інші необхідні процесуальні документи, а також здійснювати представництво інтересів замовника у цій справі у Верховному Суді (пункт 1.1 договору); - копію додаткової угоди № 1 від 30.10.2024 до договору № 593/1 від 05.09.2024, якою визначено, що вартість наданих послуг згідно з договором становить 30 000,00 грн, які оплачуються замовником на першу вимогу виконавця після ухвалення судом рішення по суті спору; - звіт адвоката (детальний опис) по справі № 921/112/24, згідно з яким, у цій справі адвокатом надано такі послуги з професійної правничої допомоги у сумі 30000,00 грн: - аналіз постанови суду апеляційної інстанції у справі № 921/112/24 на предмет підстав касаційного оскарження (1 година роботи); - пошук правовстановлюючої практики Верховного Суду у подібних спорах до справи № 921/112/24 правовідносинах (4 години роботи); - підготовка касаційної скарги (4 години роботи); участь у судових засіданнях в суді касаційної інстанції (3 години роботи).

Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2024 року заяву Комунального некомерційного підприємства "Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради про ухвалення додаткової постанови у справі № 921/112/24 призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідач заперечень щодо заяви позивача, з наведенням доводів щодо наявності підстав для зменшення розміру заявлених до відшкодування судових витрат, не надав.

Розглянувши заяву позивача, суд вважає, що вона не підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Верховний Суд постановою від 12 грудня 2024 року касаційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради задовольнив частково. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.04.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.08.2024 у справі № 921/112/24 в частині відмови в задоволенні позову про визнання незаконним і скасування п.1 рішення Кременецької міської ради №5419 від 12.02.2024 в частині викладення у новій редакції п. 1.4 Статуту Комунального некомерційного підприємства "Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради та визнання недійсним пункту 1.4 Статуту в частині включення до нього умови про те, що підприємство позивача є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним наглядовій раді, яка є колегіальним органом управління, скасував. Прийняв в цій частині нове рішення. Позов задовольнив частково. Визнав незаконним і скасував п.1 рішення Кременецької міської ради №5419 від 12.02.2024 в частині викладення у новій редакції п. 1.4 Статуту Комунального некомерційного підприємства "Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради, визнав недійсним в частині пункт 1.4 Статуту Комунального некомерційного підприємства "Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради, виключивши з них слова «…а також наглядовій раді, яка є колегіальним органом управління».

В решті постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.08.2024 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.04.2024, в частині, що залишена в силі судом апеляційної інстанції, залишив без змін.

Стягнув з Кременецької міської ради на користь Комунального некомерційного підприємства "Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради витрати по сплаті судового збору у суді касаційної інстанції в розмірі 4 844,80 грн .

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

За змістом частини першої та третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частин першої та абзацу першого другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Отже, право сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, відшкодувати понесені нею судові витрати, зокрема витрати на професійну правничу допомогу адвоката, передбачене зазначеними нормами закону.

Питання розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції у зв`язку з розглядом його касаційної скарги, є судовими витратами, про стягнення яких заявив позивач, не було вирішене судом касаційної інстанції, з огляду на що наявні підстави для ухвалення додаткової постанови з цього питання.

Згідно з пунктом 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Відсутність документального підтвердження факту понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України)

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

За змістом частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Отже, надання адвокатом правничої допомоги в порядку представництва у суді здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема у Главі 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. Згідно з положеннями цієї статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:

(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");

(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару;

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18, від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19, від 16.02.2023 у справі №911/1779/21.

На підтвердження обставин понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу за розгляд цієї справи в суді касаційної інстанції та розміру цих витрат суду надано копію договору № 593/1 від 05 09.2024, за яким адвокат Авдєєнко В.В. зобов`язався надати замовнику - Комунальному некомерційному підприємству "Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради за плату професійну правничу допомогу, а саме підготувати, підписати та подати касаційну скаргу по справі № 921/112/24, та інші необхідні процесуальні документи, а також здійснювати представництво інтересів замовника у цій справі у Верховному Суді (пункт 1.1 договору); копію додаткової угоди № 1 від 30.10.2024 до договору № 593/1 від 05 09.2024, якою визначено, що вартість наданих послуг згідно з договором становить 30 000,00 грн, які оплачуються замовником на першу вимогу виконавця після ухвалення судом рішення по суті спору.

У доданому до заяви про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу звіті адвоката (детальний опис) від 16.12.2024 по справі № 921/112/24, зазначено, що у цій справі адвокатом надано такі послуги з професійної правничої допомоги у сумі 30000,00 грн: - аналіз постанови суду апеляційної інстанції у справі № 921/112/24 на предмет підстав касаційного оскарження (1 година роботи); - пошук правовстановлюючої практики Верховного Суду у подібних спорах до справи № 921/112/24 правовідносинах (4 години роботи); - підготовка касаційної скарги (4 години роботи); участь у судових засіданнях в суді касаційної інстанції (3 години роботи).

Верховний Суд зазначає про те, що відображена у звіті інформація щодо наданих позивачу у цій справі послуг з правничої допомоги та обставини надання таких послуг підтверджується матеріалами справи, зокрема щодо підготовки та подання адвокатом позивача касаційної скарги, а також щодо участі адвоката у судових засіданнях у суді касаційної інстанції, що підтверджується протоколами судового засідання.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає доведеними обставини надання адвокатом Авдєєнко В.В. позивачеві послуг з професійної правничої допомоги у цій справі.

Однак, при перевірці та дослідженні розміру понесених стороною спору витрат на оплату послуг адвоката, які заявлені до відшкодування за рахунок іншої сторони, суд керується принципами співмірності, достовірності, пропорційності та обґрунтованості цих витрат.

Приписами частини 2 статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з частиною 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що за результатами касаційного перегляду справи № 921/112/24, Верховний Суд частково скасував рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позову про визнання незаконним і скасування п.1 рішення Кременецької міської ради №5419 від 12.02.2024 в частині викладення у новій редакції п. 1.4 Статуту Комунального некомерційного підприємства "Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради (1/8 заявленої позивачем немайнової вимоги) та визнання недійсним пункту 1.4 Статуту в частині включення до нього умови про те, що підприємство позивача є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним наглядовій раді, яка є колегіальним органом управління (1/12 заявленої позивачем немайнової вимоги), витрати позивача на правову допомогу у суді касаційної інстанції підлягають відшкодуванню пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 5 000,00 грн.

Щодо вимоги позивача про проведення перерозподілу витрат на професійну правничу допомогу у суді першої та апеляційної інстанцій, то заява позивача взагалі не аргументована, складається з двох речень, що є недостатнім для вирішення питання про зміну проведеного судами першої та апеляційної інстанцій розподілу витрат на правничу допомогу, з огляду на те, що касаційна скарга позивача задоволена в частині визнання недійсним лише одного пункту Статуту з поміж інших, та за відсутності обґрунтованих доводів позивача, що це призвело до збільшення визначеного судами попередніх інстанцій розміру відшкодування витрат позивача на правничу допомогу. Відсутні будь-які доводи з цього приводу і в касаційній скарзі позивача.

Керуючись статтями 126, 129, 234, 235, 244, 314, 315 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Комунального некомерційного підприємства "Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради про ухвалення додаткового рішення у справі № 921/112/24 щодо відшкодування судових витрат задовольнити частково.

2. Стягнути з Кременецької міської ради (47001, Тернопільська область, м.Кременець, вул. Шевченка, 67, ЄДРПОУ 04058338) на користь Комунального некомерційного підприємства "Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради (47004, Тернопільська область, м.Кременець, вул. Горбача, 1, ЄДРПОУ 43188153) 5 000,00 (п`ять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з касаційним розглядом справи № 921/112/24.

3. Видачу відповідного наказу у справі № 921/112/24 доручити Господарському суду Тернопільської області.

4. Додаткова постанова у справі № 921/112/24 набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.

Головуючий О. Баранець

Судді Н. Губенко

І. Кондратова