Ухвала

від 20.01.2025 по справі 345/1465/24

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 року

м. Київ

справа №345/1465/24

провадження № 51-155ск25

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

вивчила касаційну скаргу прокурора, який приймав участь у суді апеляційної інстанції ОСОБА_4 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від

07 листопада 2024 року щодо ОСОБА_5 і

встановила:

за вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від

11 червня 2024 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт Верхньоколвінськ, Республіка Комі, російська федерація, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , не одруженого, не працюючого, без утриманців, із середньою спеціальною освітою, раніше неодноразово судимого, востаннє - 18.08.2021 Рожнятівським районним судом за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років 10 місяців позбавлення волі, визнаний винним за ч. 4 ст. 185 КК України та суд призначив йому покарання

5 років позбавлення волі.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 07 листопада 2024 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 185 КК України постановлено змінити й перекваліфікувати дії ОСОБА_5 із ч. 4 ст.185 КК України на ч. 1 ст.162 КК України.

Постановлено призначити ОСОБА_5 покарання за ч.1 ст.162 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки. У решті вирок суду залишений без змін.

За вироком суду, відповідно до обставин, установлених місцевим судом та детально наведених у вказаному вироку, ОСОБА_5 в період дії воєнного стану, який був введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року з 05 години 30 хвилин 24 лютого

2022 року, вчинив умисно корисливе кримінальне правопорушення за обставин, детально викладених у згаданому вироку.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Стверджує про безпідставну перекваліфікацію дійОСОБА_5 з ч. 4 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 162 КК України. Вважає, що апеляційний суд неправильно визначив розмір матеріальної шкоди для декриміналізації дій засудженого, вважає, що висновок апеляційного суду про те, що «розмір матеріальної шкоди має бути визначений відповідно до реально підтверджених витрат - в сумі

2468 грн» суперечить вимогам чинного законодавства. Зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Мотиви Суду

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги, додані до неї судові рішення та дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до ст. 370 КПКУкраїни судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Оцінка доказів, згідно зі ст. 94 КПК України є виключною компетенцією суду, який постановив вирок, і як убачається із долучених до касаційної скарги прокурора судових рішень, апеляційний суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 162 КК України, виходив із фактичних обставин, установлених судом першої інстанції, не вдаючись до оцінки/переоцінки доказів.

На день апеляційного розгляду Законом України від 18 липня 2024 року

№ 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон № 3886-IX) у

ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП України), якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, внесено зміни і підвищено верхню межу вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Зазначені зміни набули чинності 09 серпня 2024 року.

У постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року (справа № 278/1566/21; провадження № 51-2555кмо24) зроблено висновок, що Закон № 3886?IX, яким внесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886?IX, мають зворотну дію в часі.

Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв`язку з набуттям чинності Законом № 3886?IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.

Як убачається із судових рішень, існує два документи з різними визначеннями розміру матеріальних збитків (шкоди): перший - це видаткова накладна № 70070 від 19.07.2022, згідно з якою за викрадений обвинуваченим точильний верстат потерпілим (ОСББ "Січове15") сплачено 2468 грн, а другий - висновок експерта від 09.08.2022, згідно з яким ринкова вартість викраденого верстату становила 2608 грн. При ухваленні вироку, суд першої інстанції взяв до уваги розмір шкоди в 2608 грн за висновком експерта.

Колегія суддів апеляційного суду, змінюючи рішення суду першої інстанції дійшла висновку щодо розміру матеріальної шкоди, який має бути визначений відповідно до реально підтверджених витрат - у сумі 2468 гривень, та вказав, що потреби призначати експертизу для визначення ринкової вартості викраденого майна не було необхідності. Оскільки за змістом ст. 242 КПК України експертиза, зокрема, призначається для визначення розміру матеріальних збитків, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав документ, що підтверджує розмір такої шкоди

(п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України).

Проте, майнова шкода у розмірі 2468 гривень була визначена самим потерпілим, який надав відповідний документ - видаткову накладну.

Таке визначення розміру шкоди прямо впливає на кваліфікацію дій обвинуваченого в сторону погіршення його становища, що суперечить засадам кримінального провадження та принципу верховенства права, а саме ст. 2 та

ст. 8 КПК України.

Оскільки вартість викраденого майна на час вчинення діяння не перевищувала

2 (двох) неоподатковуваних мінімумів, до цього діяння має застосовуватися ст. 5 КК України. Однак, так як діяння вчинене з проникненням у сховище, то дії засудженого підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 162 КК України.

Частиною 3 ст. 337 КПК України встановлено, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше 3 тисяч неоподатковуваних мінімумів або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі (ч. 1 ст. 12 КК України).

З огляду на зміст ч. 1 ст. 162 КК України дії, кваліфіковані за цією нормою, на відміну від кваліфікованих за ч. 4 ст. 185 КК України, є кримінальним проступком, а тому їх перекваліфікація покращує становище засудженого.

Об`єктивна сторона ст. 162 КК України полягає, серед іншого, в незаконному проникненні до житла чи іншого володіння особи, зокрема, у незаконному проникненні у сховище, як це встановлено судами попередніх інстанцій у провадженні.

Під незаконним проникненням до житла чи іншого володіння особи потрібно розуміти будь-яке вторгнення, здійснене всупереч волі законного володільця, за відсутності визначених законом підстав чи з порушенням у встановленому законом порядку.

Судами встановлено, що дії засудженого були пов`язані з проникненням 26.07.2022 біля 10:50 в підвальне приміщення ОСББ "Січове-15", а тому охоплюється нормою ч. 1 ст. 162 КК України.

Як урахувала колегія суддів апеляційної інстанції, розмір викраденого за даними видаткової накладної становить 2468 грн, що менше, ніж 2508 грн (розмір, з якого настає кримінальна відповідальність) і тому до цього випадку, згідно з приписами ч. 1 ст. 5 КК, ст. 2, 8 КПК належить застосувати Закон № 3886-IX, що пом`якшує відповідальність обвинуваченого.

Як неодноразово наголошувалось, усі сумніви, які витікають із конкуренції розмірів викраденого належить трактувати на користь обвинуваченої особи, що унормовано ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду небезпідставно пришла до висновку, щодо перекваліфікації дій засудженого ОСОБА_5 з ч. 4 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 162 КК України, що покращує становище обвинуваченого.

Суд апеляційної інстанції, в процесі розгляду справи за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_6 у зміненому вигляді, прокурора та клопотання засудженого ОСОБА_5 , ретельно перевірив і проаналізував наведені в скаргах доводи та надав на них вичерпні відповіді, належним чином мотивував свій висновок.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Вагомих аргументів, які б ставили під сумнів наведені висновки апеляційного суду, касаційна скарга не містить.

З огляду на викладене, обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора, який приймав участь у суді апеляційної інстанції ОСОБА_4 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 07 листопада 2024 року щодо ОСОБА_5.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3