Ухвала

від 20.01.2025 по справі 755/20277/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/20277/24

Провадження №: 1-кс/755/205/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" січня 2025 р.Слідча суддя Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , перевіривши матеріали клопотання про скасування арешту з майна в порядку, передбаченому ст. 174 КПК України,

В С Т А Н О В И Л А:

До Дніпровського районного суду міста Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 про скасування арешту з майна, накладеного ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 12 грудня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42024010000000066 від 30 жовтня 2024 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 та ч. 2 ст. 146 КК України.

Перевіривши матеріали клопотання, слідча суддяприходить до наступного.

Положеннями ст. 64-2 КПК України передбачено, що третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.

Положеннями ч. 1 ст. 174 КПК України визначено коло осіб, які мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, а саме: підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Тобто, тільки особи указані в ст. 64-2 та ст. 174 КПК України мають можливість звернутися з клопотанням про скасування арешту з майна з урахуванням того, що, згідно вимог ст. 22 та ст. 26 КПК України, вказані обставини підлягають підтвердженню учасником кримінального провадження шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Тим самим визначено, що обов`язок доведення свого процесуального статусу лежить на особі, що звертається до суду в силу положень ст. 22 КПК України (позицію КАС викладену в ухвалах від 10.12.2022 у справі № 755/18555/20, від 15.08.2022 у справі № 755/18627/21, де суд апеляційної інстанції вказав, що наявність чи відсутність права подавати скаргу (звернення) є складовою відповідного процесуального статусу відповідного учасника кримінального провадження, у зв`язку з цим, для того щоб встановити чи має особа це право слідчий суддя має встановити процесуальний статус цієї особи на підставі доданих до скарги (звернення) документів).

Із цього клопотання вбачається, що воно подане і підписане адвокатом, як представником ОСОБА_3 , як власника майна.

Однак те, що ОСОБА_3 являється імовірним власником майна заявник не підтверджує жодними документами доданими до клопотання, яке подане у порядку ст. 174 КПК України.

При цьому, у змісті ст. 16 КПК України зазначено про позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження. Позаяк, право власності - це система правових норм, які регулюють відносини щодо володіння, користування та розпорядження майном його власником.

Положеннями ст. 316 ЦК України визначається, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону з власної волі, незалежно від волі інших осіб.

В об`єктивному значенні право власності - це право суб`єкта володіти, користуватися та розпоряджатися належними йому матеріальними благами на власний розсуд у межах закону.

У суб`єктивному значенні право власності - це система правових норм, які закріплюють належність матеріальних благ визначеним суб`єктом, й регулюють володіння, користування та розпорядження ними, а також захист компетентності власника.

Зміст права власності складається з компетентності власника щодо володіння, користування та розпорядження певною річчю (ст. 317 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, а тому суд при застосуванні норми - ст. ст. 16, 174 КПК України повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб особа, яка подала в даному порядку звернення набула право власності на майно, котре просить повернути та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному КПК України.

З доданих до звернення матеріалів, на переконання слідчого судді, не слідує факт права власності особи в інтересах якої подано клопотання у відношенні майна, з якого у зверненні порушується питання скасування арешту.

Як наслідок, у цій справі заявником, в розрізі ст. 64-2 та ст. 174 КПК України, не підтверджено свої повноваження як представника власника майна/володільця (особи, котра має статус третьої особи) на участь у кримінальному провадженні, з огляду на що, слідчий суддя вважає за необхідне, з урахуванням норм ч. 6 ст. 9 КПК України, яка регламентує, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України, беручи до уваги положення ст. 7, ч. 2 ст. 8, ч. 5 і ч. 6 ст. 9 КПК України, клопотання повернути заявнику.

Позаяк, схожим за своєю суттю є положення ч. 2 ст. 304 КПК України, адже згідно п. 1 ч. 2 ст. 304 КПК України, скарга повертається, якщо вона подана особою, яка не має права її подавати.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.06.2022 у справі № 2-591/11 вказала, що інститут аналогії закону і аналогії права первісно був доктринально обґрунтований і застосовувався судами задовго до часткового відображення цього інституту в законодавстві. Необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону. Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні. Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.

При цьому, повернення клопотання не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

На підставі наведеного та керуючись ст. 64-2, 174, 369-372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя -

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 про скасування арешту з майна, повернути особі, яка його подала.

Копію ухвали про повернення клопотання надіслати особі, яка його подала.

Повернення клопотання не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Ухвала, яка набрала законної сили в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним Кодексом України, є обов`язковою і підлягає безумовному виконанню на всій території України.

Слідчий суддя ОСОБА_1