Ухвала

від 28.01.2025 по справі 755/20277/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №755/20277/24 Слідчий суддя ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/1152/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 26 грудня 2024 року про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 365 Кримінального кодексу України у кримінальному провадженні №42024010000000066,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 26 грудня 2024 року задоволено клопотання слідчого в ОВС - криміналіста 3 відділу слідчого управління Головного управління СБ України в Автономній Республіці Крим майор юстиції ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором відділу прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_9 , про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 та продовжено йому строк тримання під вартою до 22 лютого 2025 року включно.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт.

Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що слідчий суддя під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу не враховано відсутність доказів на підтвердження обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 365 КК України.

Апелянт наголошує на тому, що стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Апелянт зазначає, що слідчим суддею під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу не встановлено недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 в режимі відеоконференцзв`язку та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурорів ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів судового провадження, Слідчим управлінням Головного управління СБ України в Автономній Республіці Крим (місце реєстрації та фактичне місцезнаходження: м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 14-А) здійснюється досудове розслідування вказаного кримінального провадження за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 365 КК України.

07.11.2024 ОСОБА_7 було затримано та 08.11.2024 йому повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України.

19.11.2024 Миколаївським апеляційним судом скасовано ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 08.11.2024, якою застосовано до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із правом внесення застави, та постановлено нову ухвалу про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою до 05.01.2025 включно, без права внесення застави.

26.12.2024 ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва задоволено клопотання слідчого в ОВС - криміналіста 3 відділу слідчого управління Головного управління СБ України в Автономній Республіці Крим майор юстиції ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором відділу прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_9 , про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 та продовжено йому строк тримання під вартою до 22.01.2025 включно.

Слідчий суддя виходив з того, що слідчим доведено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 365 КК України. Крім того, слідчим суддею визнано, що слідчим доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 ЦПК України, наявність яких встановлена в судовому засіданні, які слугували підставою для застосування запобіжного заходу, а продовження застосування до підозрюваного такого запобіжного заходу як тримання під вартою, пов`язане з потребами досудового розслідування, оскільки вказані слідчим обставини є такими, що об`єктивно унеможливлюють завершення досудового розслідування до спливу строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.

Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Колегія суддів вважає, що продовжуючи строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 365 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними в ухвалі слідчого судді.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Крім цього, колегія суддів вважає, що перевіряючи доводи клопотання на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; вчинити інше кримінальне правопорушення; незаконно впливати на іншого підозрюваного, свідків, експертів, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, а також з огляду на характер та наслідки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

У справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров`я, майновий та сімейний стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , оскільки слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного, обставини інкримінованих йому кримінальних правопорушень, згідно даних повідомлення про підозру, дійшов обґрунтованого висновку про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення йому застави.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 365 КК України.

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Ионкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.

Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.

Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з`ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Доводи апелянта про те, що органом досудового розслідування не доведено продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів також вважає безпідставними, з огляду на встановлені слідчим суддею обставини провадження, належна оцінка яким надана слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі, з якою погоджується колегія суддів.

Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м`якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.

Таким чином, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у справі належних доказів, які б підтверджували, що встановлені слідчим суддею ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на день апеляційного розгляду клопотання втратили свою актуальність.

Посилання апелянта на дані про особу підозрюваного, а також на те, що підозрюваний раніше не судимий, має постійне місце проживання, позитивно характеризується, займає активну громадянську позицію, не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України, та не є достатньою підставою для застосування щодо нього більш м`якого запобіжного заходу.

Інші доводи апеляційної скарги, в тому числі щодо погіршення стану здоров`я підозрюваного, висновків слідчого судді не спростовують та не є підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки даних, які б унеможливлювали тримання ОСОБА_7 під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.

За наведених обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 26 грудня 2024 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя

---

ОСОБА_12

Судді:

ОСОБА_13