Постанова

від 22.01.2025 по справі 160/19013/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 січня 2025 року м. Дніпросправа № 160/19013/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Дніпровської митниці на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року (суддя 1-ї інстанції Серьогіна О.В.) в адміністративній справі №160/19013/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруталія» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-

ВСТАНОВИВ:

15.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фруталія» звернулось до суду із позовною заявою до Дніпровської митниці, в якій просило суд визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів від 08.01.2024 року №UA110130/2024/000016/1.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів від 08.01.2024 року №UA110130/2024/000016/1.

Стягнуто сплачений позивачем судовий збір.

15.10.2024 на адресу суду від представника позивача адвоката Хозяїнова Володимира Валерійовича надійшло клопотання, в якому останній просив суд прийняти додаткове рішення у справі №160/19013/24, в якому вирішити питання про розподіл судових витрат шляхом стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруталія» документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8500,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці.

Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруталія» задоволено частково.

Стягнуто з Дніпровської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруталія» витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн.

В іншій частині клопотання про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 6500 грн. - відмовлено.

Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неповне з`ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати додаткове рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні клопотання позивача відмовити.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивачем до позовної заяви не було додано в обґрунтування стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу всіх необхідних документів, передбачених статтею 134 КАС України. Відтак, оскільки з урахуванням різниці митних платежів, яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зазначена справа віднесена до справ незначної складності (малозначної) та її розгляд здійснювався судом за правилами спрощеного провадження без виклику сторін, вважає, що стягнутий розмір правничої допомоги 2000,00грн. не співмірним із складністю справи.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у її задоволенні.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України.

Перевіривши обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у позові позивачем заявлено вимогу про розподіл судових витрат у тому числі на правничу допомогу.

Так, 16.06.2023 між позивачем (клієнт) та АО «АДВІС» (далі адвокатське об`єднання) було укладено договір №16/01-06/23 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 16.06.2023 (далі договір).

Відповідно до додатку №11/07-24 від 11.07.2024 до вказаного договору адвокатське об`єднання в рамках домовленостей, викладених в даному додатку та договору, зобов`язувалося надавати правову допомогу клієнту (позивачу) в даній справі.

Орієнтовний перелік послуг, їх кількість та вартість було узгоджено сторонами у вказаному додатку.

26.09.2024 АО «АДВІС» було направлено позивачеві рахунок на оплату №95 від 26.09.2024. Позивачем витрати на правничу допомогу оплачені 26.09.2024 відповідно до платіжної інструкції від 26.09.2024 №1465.

07.10.2024 між адвокатським об`єднанням та позивачем було підписано акт приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги до договору, в якому сторонами було узгоджено вартість наданих адвокатським об`єднанням послуг професійної правничої (правової) допомоги в сумі 8500,00 грн.

Так, згідно вказаного акту позивачу було надано наступні правові послуги:

- консультація клієнта щодо обґрунтованості, процедури та перспективи розгляду позовної заяви з урахуванням судової практики та правових висновків Верховного Суду 1000 грн.;

- підготовка позовної заяви: визначення підстав і предмету позову, доказів на обґрунтування позовних вимог, вираховування розміру судового збору, підготовка додатків до позову, підготовка позову як документу 4 год.;

- підготовка відповіді на відзив: визначення підстав і предмету, можливих додаткових доказів на обґрунтування позовних вимог, підготовка відповіді на відзив як документу 2 год.

На підтвердження перерахування коштів адвокату до матеріалів справи долучено копію платіжної інструкції від 26.09.2024 №1465 на суму 15000 грн. за договором №16/01-06/23 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 16.06.2023 по рахунку на оплату №95 від 25.09.2024.

Суд першої інстанції ухвалюючи рішення про часткове задоволення клопотання та стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 2000,00грн враховував критерій реальності витрат, розумності розміру, співмірності, тощо.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).

Згідно з п.п. 1, 2 ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).

Згідно з п.п. 6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.05.2020 року у справі № 320/3271/19.

Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Колегія суддів звертає увагу на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Надаючи оцінку співмірності заявленої до стягнення суми понесених витрат із критеріями, встановленими ч.5 ст.134 КАС України колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за характером спірних правовідносин, предметом доказування та складом учасників вказана адміністративна справа є справою незначної складності (малозначна справа). До того ж її розгляд здійснено у спрощеному порядку без виклику сторін та без проведення судового засідання.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції здійснено оцінку обґрунтованості суми компенсації витрат на правничу допомогу, у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, з урахуванням категорії складності, зважаючи на характер спірних правовідносин, та перелік наданих послуг, є вірними висновки суду першої інстанції про те, що стягненню з відповідача підлягають витрати на правничу допомогу саме у розмірі 2000,00грн. При цьому доводи скаржника з приводу того, що позивачем до позовної заяви не додано з передбачених статтею 134 КАС України документів, а присуджені судом витрати на правову допомогу є не співмірними зі складністю справи, обсягом робіт та витраченим часом є необґрунтованими.

Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведених вище обставин та нормативно-правових обґрунтувань, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задоволенню не підлягає, у зв`язку з чим підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровської митниці залишити без задоволення.

Додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року в адміністративній справі №160/19013/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддяН.І. Малиш

суддяН.П. Баранник

суддяА.А. Щербак