Постанова

від 14.01.2025 по справі 320/31371/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа 320/31371/23 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Парненко В.С., Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Бужак Н.П., Епель О.В.,

при секретарі: Литвин С.В.

за участю:

представника позивача: Шарнопільського В.Л.

представника відповідача: Олійник Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» до Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» (далі по тексту - позивач, ТОВ «АТ Каргілл») звернулось до суду із адміністративним позовом до Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (далі по тексту - відповідач, Південне міжрегіональне управління ДПС) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.03.2023 №3834000701, від 14.03.2023 №3934000701 та від 07.04.2023 №7234000701.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, які з`явилися у призначене судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати, виходячи з наступного.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «АТ Каргілл» зареєстровано 05.11.1993, перебуває на податковому обліку в Південному міжрегіональному управлінні ДПС.

Видами діяльності товариства за КВЕД є: 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний); 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів; 20.13 Виробництво інших основних неорганічних хімічних речовин; 52.10 Складське господарство; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

На підставі наказу від 19.12.2022 №182 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АТ Каргілл», на підставі п. 19-1.1.6 п. 19-1.1 ст. 19-1, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, пп. 69.2 п. 69 під. 10 ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України працівниками Південного міжрегіонального управління ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АТ Каргілл» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні, за жовтень 2022 року, від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами перевірки складено акт від 14.02.2023 №44/34-00-07-01/20010397, у висновку якого встановлені наступні порушення ТОВ «АТ Каргілл» (далі по тексту - акт перевірки №1):

- п.п. «а» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, оскільки підприємством завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню по рядку 20.2.1 Сума від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, податкової декларації з ПДВ за жовтень 2022 року на суму 433 873 грн;

- п.п. «а» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, скільки підприємством завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму ПДВ 70 631 грн.

На підставі акту перевірки, податковим органом сформовано та направлено на адресу позивача податкові повідомлення-рішення від 14.03.2023:

- №3834000701, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку за жовтень 2022 року на суму 433 873 грн. та застосовані штрафні санкції на суму 216 937 грн. (далі по тексту - оскаржуване ППР №1);

- №3934000701, яким зменшено суму від`ємного значення за жовтень 2022 року на суму 70 631 грн. (далі по тексту - оскаржуване ППР №2).

Також, на підставі наказу від 18.01.2023 №6 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АТ Каргілл», на підставі п. 19-1.1.6 п. 19-1.1 ст. 19-1, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, пп. 69.2 п. 69 під. 10 ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України працівниками Південного міжрегіонального управління ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «АТ Каргілл» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні, за листопад 2022 року, від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами перевірки складено акт від 15.03.2023 №79/34-00-07-01/20010397, у висновку якого встановлені наступні порушення ТОВ «АТ Каргілл» (далі по тексту - акт перевірки №2):

- п.п. «а» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, оскільки підприємством завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню по рядку 20.2.1 Сума від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, податкової декларації з ПДВ за листопад 2022 року на суму 571 876 грн.

На підставі акту перевірки №2 податковим органом сформовано та направлено на адресу позивача податкове повідомлення-рішення від 07.04.2023 №7234000701, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку за листопад 2022 року на суму 571 876 грн та застосовані штрафні санкції на суму 285 938 грн. (далі по тексту - оскаржуване ППР №3).

Вважаючи оскаржувані ППР №1, №2 та №3 протиправними, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що з наданих до суду позивачем первинних документів, а також з урахуванням доказів та пояснень, наведених відповідачем, неможливо встановити реальність господарських операцій позивача з контрагентами, на підставі наданих первинних документів, адже вони носять формальний характер, в той час як відповідачем надано докази та достатні доводи про неможливість встановити походження придбаних позивачем товарів (робіт/послуг) за ланцюгом постачання.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відтак, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Як передбачено п.198.2 ст.198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

За змістом положень абз.1 п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до абз. 2 п.198.6 ст.198 ПК України у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Положеннями п.200.4 ст.200 ПК України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Так, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до змісту п.201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Дослідивши наявні в справі докази та обставини справи, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 14.03.2023 №3834000701 та №3934000701 (оскаржувані ППР №1 та №2), суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Встановлені відповідачем порушення податкового законодавства ТОВ «АТ Каргілл», за наслідками якого було складено оскаржувані ППР №3834000701 та №3934000701, є наслідком нереальності операцій, на думку податкового органу, між ТОВ «АТ Каргілл» та контрагентом ТОВ «Рубін Груп».

Основним аргументом, який Південне міжрегіональне управління ДПС використовує для обґрунтування своєї позиції, є неможливість ТОВ «Рубін Груп» реально здійснювати господарські операції по взаємовідносинах з ТОВ «АТ Каргілл», через недоведеність взаємовідносин ТОВ «Рубін Груп» з ТОВ «СКІФ 2022» (код ЄДРПОУ 44640923) і ТОВ «Дія 2015» (код ЄДРПОУ 19415672), як перевізниками.

Так, в акті перевірки № 44/34-00-07-01/20010397 контролюючий орган зазначає, що згідно товарно-транспортних накладних транспортування товару, який був предметом договірних взаємовідносин між ТОВ «АТ Каргілл» та ТОВ «Рубін Груп», здійснювалося автомобільним транспортом перевізниками ТОВ «СКІФ 2022» та ТОВ «Дія 2015».

Південне міжрегіональне управління ДПС дійшло висновку, що надані для перевірки товарно-транспортні накладні містять недостовірну інформацію та не підтверджують реальність здійснення операції з руху сільськогосподарської продукції від ТОВ «Рубін Груп2 на адресу ТОВ «АТ Каргілл», і ці факти свідчать про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Також, податковий орган дійшов висновку, що ТОВ «Рубін Груп» безпідставно виписало податкові накладні на користь ТОВ «АТ Каргілл» на загальну суму 504 504,00 грн. щодо реалізації насіння ріпаку врожаю 2022 року, а ТОВ «АТ Каргілл» безпідставно включило до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, поставка по яким не підтверджена первинними документами.

Колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що між ТОВ «АТ Каргілл» та ТОВ «Рубін Груп» було укладено договір поставки №2100240631 від 04.10.2022 та додаткову угоду № 1 від 18.10.2022.

Відповідно до пункту 1.1. договору поставки № 2100240631 постачальник (ТОВ «Рубін Груп») зобов`язується поставити і передати у власність, а покупець (ТОВ «АТ Каргілл») прийняти та оплатити насіння ріпаку вищого та/або 1 класу урожаю 2022 року українського походження, надалі пойменований «Товар» на умовах DAP ТОВ «СП Рисоіл Термінал», 68000, м. Чорноморськ, вул. Центральна 20-А згідно Інкотермс 2020 в частині, що не суперечить умовам цього договору.

Згідно пункту 2.1. договору поставки № 2100240631 загальна кількість товару складає 240 тонн +- 5% за вибором покупця.

Відповідно до пункту 3.1. Договору поставки № 2100240631 ціна товару складає 15 000,00 грн за 1 тонну, без ПДВ.

Пунктом 3.2 договору поставки № 2100240631 передбачено, що загальна вартість товару визначається як вартість товару згідно всіх видаткових накладних, підписаних Сторонам на виконання Договору поставки №2100240631.

На виконання умов Договору поставки № 2100240631 ТОВ «Рубін Груп», у жовтні 2022 поставило, а ТОВ «АТ Каргілл» прийняло 240,24 тонн насіння ріпаку урожаю 2022 року відповідно до таких видаткових накладних:

- № 55 від 06.10.2022 у кількості 52,94 т на загальну вартість 905 274,00 грн, в тому числі ПДВ 111174,00 грн;

- № 56 від 07.10.2022 у кількості 26,94 т на загальну вартість 460 674,00 грн, в тому числі ПДВ 56 574,00 грн;

- № 57 від 09.10.2022 у кількості 80,5 т на загальну вартість 1 376 550,00 грн, в тому числі 169 050,00 грн;

- № 61 від 19.10.2022 у кількості 79,86 т на загальну вартість 1 365 606,00 грн, в тому числі 167 706,00 грн.

Вказаний обсяг поставки у розмірі 240,24 тон насіння ріпаку був предметом податкової перевірки та був включений до декларації, з ПДВ за жовтень 2022 року, за відповідними зареєстрованими ТОВ «Рубін Груп» податковими накладними.

Видаткові накладні № 55 від 06.10.2022, № 56 від 07.10.2022, № 57 від 09.10.2022 та № 61 від 19.10.2022 щодо постачання 240,24 тон насіння ріпаку, урожаю 2022 року за договором поставки № 2100240631 були підписані представником ТОВ «АТ Каргілл» Новосельським Русланом Петровичем, який діяв на підставі довіреності № 2022/59 від 22.06.2022.

Видаткові накладні № 55 від 06.10.2022, № 56 від 07.10.2022, № 57 від 09.10.2022 та № 61 від 19.10.2022 оформлені у відповідності до вимог законодавства, чинного протягом періоду виникнення спірних правовідносин, та мають всі обов`язкові реквізити, передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Відповідно до пункту 4.7 договору поставки № 2100240631 право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент приймання товару за якістю та кількістю в місці поставки (дата розвантаження транспортного засобу).

При цьому, 240,24 тон насіння ріпаку за договором поставки № 2100240631 було доставлено за такою адресою: 6800, м. Чорноморськ, вул. Центральна, 20 А (ТОВ «СП Рисоіл Термінал»), що підтверджується такими товарно-транспортними накладними (ТТН):

- № КА014 від 05.10.2022 у кількості 26,2 т;

- № КА016 від 05.10.2022 у кількості 26,74 т;

- № КА015 від 06.10.2022 у кількості 26,94 т;

- № КА017 від 07.10.2022 у кількості 26,32 т;

- № КА018 від 07.10.2022 у кількості 26,92 т;

- № КА019 від 07.10.2022 у кількості 27,26 т;

- № КА021 від 18.10.2022 у кількості 26,56 т;

- № КА022 від 18.10.2022 у кількості 26,68 т;

- № КА023 від 18.10.2022 у кількості 26,62 т.

На підтвердження отримання ТОВ «СП Рисоіл Термінал» 240,24 тон насіння ріпаку, урожаю 2022 року за договором поставки № 2100240631, позивачем подано до позовної заяви лист № 2007_1 від 20.07.2023 ТОВ «СП Рисоіл Термінал», з переліком транспортних засобів, прийнятих ТОВ «СП Рисоіл Термінал» від ТОВ «Рубін Груп» для ТОВ «АТ Каргілл».

У подальшому, насіння ріпаку урожаю 2022 року, отримане ТОВ «АТ Каргілл» за договором поставки № 2100240631 було експортовано, на підтвердження експорту насіння ріпаку урожаю 2022 року, в якості доказів позивачем до позовної заяви додано:

- копія митної декларації (ЕК10ДР) № 22UA500090014575U4 від 03.11.2022;

- копія митної декларації (ЕК10ДР) № 22UA500090014590U8 від 03.11.2022;

- копія митної декларації (ЕК10ДР) № 22UA500090014591U7 від 03.11.2022;

- копія митної декларації (ЕК10ДР) № 22UA500090014592U6 від 03.11.2022;

- копія митної декларації (ЕК10ДР) № 22UA500090014593U5 від 03.11.2022;

- копія митної декларації (ЕК10ДР) № 22UA500090014604U0 від 03.11.2022;

- копія митної декларації (ЕК10ДР) № 22UA500090014605U0 від 03.11.2022;

- копія митної декларації (ЕК10ДР) № 22UA500090014606U9 від 03.11.2022;

- копія митної декларації (ЕК10ДР) № 22UA500090014607U8 від 03.11.2022;

- копія митної декларації (ЕК10ДР) № 22UA500090014608U7 від 03.11.2022.

Згідно із здійсненою поставкою насіння ріпаку (реальною господарською операцією) відповідно до умов Договору поставки № 2100240631 та видаткових накладних № 55 від 06.10.2022, № 56 від 07.10.2022, № 57 від 09.10.2022 та № 61 від 19.10.2022, у відповідності до положень статей 187, 198, 201 ПК України ТОВ «Рубін Груп» у Єдиному реєстрі податкових накладних було зареєстровано наступні податкові накладні: № 1 від 06.10.2022, № 2 від 07.10.2022, № 3 від 09.10.2022; № 7 від 19.10.2022, за поставкою 240,24 тон насіння ріпаку урожаю 2022 року, загальною вартістю з ПДВ 4 108 104,00 грн. та сумою ПДВ 504 504,00 грн.

Право ТОВ «АТ Каргілл» на податковий кредит та відповідне бюджетне відшкодування у розмірі 504 504,00 грн. підтверджується зареєстрованими ТОВ «Рубін Груп» податковими накладними за наслідками здійснення реальної господарської операції з постачання насіння ріпаку урожаю 2022 року.

На підтвердження зміни майнового стану, у результаті здійснення господарських операцій з ТОВ «Рубін Груп», ТОВ «АТ Каргілл» додано до позовної заяви докази щодо перерахування коштів за договором поставки № 2100240631, а саме довідку АТ «Сітібанк» № 230091/0401-1 від 24.01.2023, яка підтверджує, що ТОВ «АТ Каргілл» було здійснено перерахування на користь контрагента ТОВ «Рубін Груп» на суму 794 097,3 грн від 10.10.2022, на суму 1 207 495,89 грн від 12.10.2022, на суму 404 098,63 від 12.10.2022 та на суму 1 197 895,93 Від 21.10.2022.

Загальна сума сплачених ТОВ «АТ Каргілл» грошових коштів контрагенту - ТОВ «Рубін Груп» на виконання договору поставки № 2100240631, у жовтні 2022 року, становить 3 603 587,75 грн.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що за наслідками господарських операцій між ТОВ «АТ Каргілл» та контрагентом - ТОВ «Рубін Груп», підприємство позивача зазнало змін майнового стану, що підтверджується первинними документами, які містяться в матеріалах справи та досліджені судом апеляційної інстанції в повному обсязі.

Щодо оскаржуваного ППР №3 від 07.04.2023 №7234000701 (оскаржуване ППР №3), суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Встановлені відповідачем порушення податкового законодавства ТОВ «АТ Каргілл», за наслідками якого було складено оскаржуване ППР № 7234000701 є наслідком нереальності операцій між ТОВ «АТ Каргілл» та контрагентами ТОВ «Клондайк» (код ЄДРПОУ 30899001) та ТОВ «Рубін Груп» (код ЄДРПОУ 38793733).

Основним аргументом, який використовується відповідачем для обґрунтування своєї позиції, є недостатність у ТОВ «Клондайк» площ земельних ділянок для вирощування пшениці, що поставлялася ТОВ «АТ Каргілл», на підставі чого податковий орган дійшов висновок про те, що ТОВ «Клондайк» неправомірно зареєструвало податкову накладну №3 від 11.11.2022.

Так, в акті перевірки № 79/34-00-07-01/20010397 контролюючим органом зазначено, що відповідно до декларації платника єдиного податку 4-ї групи ТОВ «Клондайк», за 2022 рік у ТОВ «Клондайк» площа земельних ділянок (рілля), що знаходиться на праві власності та/або користуванні становить 652,6014 га.

Водночас, згідно з державними реєстрами у користуванні ТОВ «Клондайк» знаходяться лише орендовані землі у фізичних осіб у розмірі 750,94 га.

Базуючись на даних щодо постачання сільськогосподарських культур, у 2022 році (згідно з ЄРПН) та середній врожайності сільськогосподарських культур з відкритих джерел, відповідач вказує на те, що ТОВ «Клондайк» необхідно було мати у володінні 973,50 га земельних ділянок (ріллі) для можливості реалізації ТОВ «Клондайк» 3 252,71 тон сільськогосподарської продукції урожаю 2022 року.

На підставі вищезазначеного, Південне міжрегіональне управління ДПС дійшло висновку, що з огляду на невідповідність інформації з державних реєстрів та невідповідність даних про земельні ділянки, згідно декларації ТОВ «Клондайк», платника єдиного податку 4-ї групи за 2022 рік, неможливо підтвердити та встановити фактичну кількість землі, на якій було вирощено сільськогосподарські культури, реалізовані ТОВ «Клондайк» на ТОВ «АТ Каргілл», у листопаді 2022 року.

У результаті податковим органом встановлено, що ТОВ «Клондайк» не мало можливості поставити ТОВ «АТ Каргілл» пшеницю врожаю 2022 року на суму ПДВ 501245,00 грн.

Разом з тим, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та доводи сторін, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, між ТОВ «АТ Каргілл» та ТОВ «Клондайк» було укладено договір поставки №2100253612 від 11.11.2022 року.

Відповідно до пункту 1.1. договору поставки № 2100253612 продавець (ТОВ «Клондайк») зобов`язується поставити та передати у власність покупця (ТОВ «АТ Каргілл»), а покупець - прийняти та оплатити продовольчу пшеницю 3 класу урожаю 2022 року українського походження, надалі пойменований «Товар», на умовах: EXW «Франко завод - зерновий склад Постачальника» на зерновому складі філія Куцівський елеватор ТОВ «АТ Каргілл», місцезнаходження: Кіровоградська обл., с. Куцівка, вул. Привокзальна, 5 згідно Інкотермс 2020 в частині, що не суперечить умовам цього договору.

Згідно з пунктом 2.1. договору поставки № 2100253612 загальна кількість товару складає 680 тон +/- 5%, за вибором покупця.

Відповідно до пункту 3.1. договору поставки № 2100253612 ціна товару складає 5 263,16 грн. за 1 тонну, без ПДВ.

Пунктом 3.2. договору поставки № 2100253612 передбачено, що загальна вартість товару визначається як вартість товару згідно всіх видаткових накладних, підписаних сторонами на виконання цього договору поставки №2100253612.

На виконання умов договору поставки № 2100253612, у листопаді 2022, ТОВ «Клондайк» поставив, а ТОВ «АТ Каргілл» прийняв 680,26 тон пшениці урожаю 2022 року, відповідно до видаткової накладної № 2 від 11.11.2022. Загальна вартість поставки за договором поставки № 2100253612 склала 4 081567,63 грн. з ПДВ (3 580 322,48 грн. без ПДВ + 501 245,15 грн. ПДВ (14%)).

Вказаний обсяг поставки у розмірі 680,26 тон пшениці урожаю 2022 року був предметом податкової перевірки та був включений ТОВ «АТ Каргілл» до декларації з ПДВ, за листопад 2022 року, за відповідною зареєстрованою ТОВ «Клондайк» податковою накладною № 3 від 11.11.2022.

Видаткова накладна № 2 від 11.11.2022 щодо постачання 680,26 тон пшениці урожаю 2022 року за договором поставки № 2100253612 була підписана представником ТОВ «АТ Каргілл» Розумом В. Ю., який діяв на підставі довіреності № 2022/55 від 20.06.2022.

Відповідно до пункту 4.3. Договору поставки № 2100253612 право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту видачі зерновим складом складського документу на ім`я покупця (якщо зерновий склад видає складські документи на зерно), або підписання постачальником, покупцем та зерновим складом трьохстороннього акту приймання-передачі товару у формі, прийнятній для покупця (у разі, якщо зерновий склад не видає складські документи на зерно).

Відповідно до складської квитанції № 1296 від 11.11.2022 року ТОВ «Клондайк» передало у власність, а ТОВ «АТ Каргілл» прийнято 680,26 тон пшениці продовольчої 3 класу урожаю 2022 року. Складська квитанція № 1296 від 11.11.2022 видана Куцівським елеватором ТОВ «АТ Каргілл».

У подальшому пшеницю, що була поставлена ТОВ «АТ Каргілл» контрагентом позивача - ТОВ «Клондайк», за договором поставки № 2100253612, було експортовано.

На підтвердження експорту пшениці урожаю 2022 року позивачем додано до позовної заяви копії митної декларації (ЕК10РР) № 23UA500130002062U9 від 31.01.2023 та митної декларації (ЕК10ДР) № 23UA500130002815U1 від 08.02.2023.

Згідно із здійсненою поставкою пшениці (реальною господарською операцією) відповідно до умов Договору поставки № 2100253612, видаткової накладної № 2 від 11.11.2022, складської квитанції № 1296 від 11.11.2022 відповідності до положень статей 187, 198, 201 ПК України ТОВ «Клондайк» у Єдиному реєстрі податкових накладних було зареєстровано податкову накладну № 3 від 11.11.2022 за поставкою 680,26 тон пшениці урожаю 2022 року загальною вартістю 4 081567,63 з ПДВ (сума ПДВ 501 245,15 грн).

Отже, право ТОВ «АТ Каргілл» на податковий кредит та відповідне бюджетне відшкодування у розмірі 501 245,15 грн. підтверджується зареєстрованою ТОВ «Клондайк» податковою накладною № 3 від 11.11.2022, за наслідками здійснення господарської операції з постачання пшениці урожаю 2022 року.

Загальна сума сплачених ТОВ «АТ Каргілл» грошових коштів на виконання договору поставки № 2100253612, у листопаді 2022, становить 4 081 567,63 грн (загальна вартість поставки за договором № 2100253612 разом з ПДВ).

На підтвердження зміни майнового стану, у результаті здійснення господарських операцій з ТОВ «Клондайк», ТОВ «АТ Каргілл» додано до позовної заяви докази щодо перерахування коштів за договором поставки № 2100253612, а саме довідку АТ «Сітібанк» № 230183/0401-1 від 15.02.2023, яка підтверджує, що ТОВ «АТ Каргілл» було здійснено перерахування на користь контрагента ТОВ «Клондайк» на суму 3 580 310,31 грн. від 115.11.2022, та на суму 501 257,32 грн від 30.11.2022.

Загальна сума сплачених ТОВ «АТ Каргілл» грошових коштів контрагенту - ТОВ «Клондайк» на виконання договору поставки № 2100253612, у листопаді 2022 року, становить 4 081 567,63 грн.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що за наслідками господарських операцій між ТОВ «АТ Каргілл» та контрагентом - ТОВ «Клондайк», підприємство позивача зазнало змін майнового стану, що підтверджується первинними документами, які містяться в матеріалах справи та досліджені судом апеляційної інстанції в повному обсязі.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що ТОВ «АТ Каргілл» сплачено на користь контрагентів ТОВ «Рубін Груп» та ТОВ «Клондайк» грошові коштів за здійснення поставки насіння ріпаку та пшениці урожаю 2022 року, що підтверджується належними доказами, які містяться в матеріалах справи, та спростовують доводи податкового органу.

Таким чином, висновки податкового органу, які помилково взяв до уваги суд першої інстанції, про відсутність реального характеру відповідних операцій між позивачем та його контрагентами, є безпідставними та не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції.

Крім того, в даному випадку посилання контролюючого органу про наявність податкової інформації з бази ДПС щодо третіх осіб, які не були учасниками господарських операцій з позивачем не може бути підставою для притягнення до відповідальності позивача.

Також, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 року по справі №160/3364/19 вказала на те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними (пункт 65 Постанови»),

Отже, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.

Самі по собі такі обставини, як-от: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) тощо не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій.

Крім того, у пункті 105 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі 160/3364/19 сформульовано висновок про те, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

З урахуванням вищезазначеної правової позиції Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що на час укладання та виконання договорів з контрагентами позивача - ТОВ «Рубін Груп» та ТОВ «Клондайк» були належним чином зареєстрованими платниками податків та згідно ЄДР були зареєстровані за місцем знаходження, мав статус юридичної особи, наділений правоздатністю та дієздатністю, мав право укладати з позивачем будь-які договори.

При цьому, відповідач не навів обґрунтованих доводів та не надав доказів того, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним, чи міг бути обізнаним про допущення його контрагентом певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності, оскільки, укладаючи угоду зі своїми контрагентом, позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосуб`єктності контрагента: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов`язання, нести за ними відповідальність тощо.

Отже, надані ТОВ «АТ Каргілл» первинні документи доводять реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами: ТОВ «Рубін Груп» та ТОВ «Клондайк».

З огляду на зазначене, висновки суду першої інстанції про неможливість встановити реальність господарських операцій позивача з контрагентами, на підставі наданих первинних документів, адже вони носять формальний характер, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, які досліджені колегією суддів в повному обсязі.

З огляду на вище викладене суд апеляційної інстанції доходить висновку про реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, за наслідками яких сформовано витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування та спірний податковий кредит, відповідно висновки суду першої інстанції в цій частині є помилковими.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (ч. 2 ст. 6 КАС України).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року №127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010 року).

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що доводи апеляційної скарги ТОВ «АТ Каргілл» є обґрунтованими, а висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову - помилковими, відповідно оскаржувані ППР Південного міжрегіонального управління ДПС №3834000701 від 14.03.2023, №3934000701 від 14.03.2023 та №7234000701 від 07.04.2023 є протиправними та підлягають скасуванню.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права.

У зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст. 139 КАС України).

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що сплачений позивачем під час подання позовної заяви та апеляційної скарги судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, як суб`єкта владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 59 222,10 грн. судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, що підтверджується квитанціями, які містяться в матеріалах справи.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» - задовольнити повністю.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» до Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків №3834000701 від 14.03.2023, №3934000701 від 14.03.2023 та №7234000701 від 07.04.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (ЄДРПОУ ВП 44104032) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» (ідентифікаційний номер юридичної особи 20010397) витрати пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги 59 222,10 грн (п`ятдесят дев`ять тисяч двісті двадцять дві грн. 10 коп.).

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н.П. Бужак

О.В. Епель

Повний текст виготовлено 21.01.2025 року