Ухвала

від 22.01.2025 по справі 420/13139/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 січня 2025 року

м. Київ

справа №420/13139/24

адміністративне провадження № К/990/43606/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,

перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року у справі № 420/13139/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Громадська організація «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (далі - ДП КДКА) Одеської області, третя особа: Громадська організація «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» (далі - ГО «ВМСОТРЛ»), у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати з моменту прийняття рішення ДП КДКА Одеської області у складі: Новицького В.М. (в.о. голови ДП КДКА Одеської області), Бакаянової Н.М. (секретар ДП КДКА Одеської області), Бойко Г.В., Іванової П.В., Маслова В.Г., Пришляк Т.О. , Слободяника О.І. , Чудновського М.З. від 16.05.2023 у дисциплінарній справі № 685/22 за окремою ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 по справі № 916/2432/21 та дисциплінарною скаргою тимчасово виконуючої обов`язки директора ГО «ВМСОТРЛ» Гнатенко І.В. від 31.10.2022, яким адвоката ОСОБА_1., притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на один рік.

У даній справі спірним є питання правомірності рішення КДКА Одеської області від 16.05.2023 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності - зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на рік - до 16.05.2024. Позивач вважає рішення протиправним через такі підстави:

- порушення строків розгляду: рішення прийняте поза межами строків, встановлених частиною першою статті 40 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

- недотримання процедурних норм: посилання на порушення пункту 39 Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, затвердженого Рішенням Ради адвокатів України 30.08.2014 № 120.

Рішенням від 31.07.2024 Одеський окружний адміністративний суд, яке залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2024, у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Єресько Л.О. (наказ від 17.12.2024 № 992/0/52-24) та на лікарняному, - питання щодо відкриття касаційного провадження вирішується колегією суддів по виходу судді з лікарняного.

За правилами частини першої статті 334 КАС України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з наступного.

Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Ухвалою від 20.05.2024 Одеського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі № 420/13139/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Частиною першою статті 334 КАС України передбачено, що за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Скаржник в обґрунтування касаційної скарги посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує на:

- порушення норм процесуального права - частина 2 статті 2 КАС України - без врахування правового висновку Верховного Суду, викладеного у пунктах 47, 48 постанови від 13.04.2020 у справі № 2540/3034/18;

- неправильне застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права - частини першої статті 40 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та статті 39 Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 30.08.2014 № 120 (далі - Положення № 120) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у пунктах 58, 59 постанови Верховного Суду від 13.04.2020 по справі № 2540/3034/18;

Також скаржник зазначає пункт 4 частини четвертої статті 328 та пункт 2 частини другої статті 353 КАС України та вказує на розгляд справи, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, тобто порушення норм процесуального права статтею 263 КАС України без врахування висновків Верховного Суду, викладених у пунктах 41, 42, 45 та 46 постанови від 22.07.2021 у справі № 280/2286/20.

Суд не бере до уваги посилання скаржника на постанову від 22.07.2021 у справі № 280/2286/20, оскільки предметом позову у цій справі є оскарження приватним нотаріусом наказу управління юстиції, яким нотаріуса зобов`язали усунути виявлені під час планової комплексної перевірки порушення та помилки у діяльності.

Так, подаючи касаційну скаргу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник оминув обґрунтування подібності правовідносин у цій справі та у справі № 2540/3034/18 на які він посилається, через що також не може вважатися Верховним Судом належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України

Таким чином, враховуючи викладене, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Так, відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

За правилами частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені в судовому рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.

Наведений перелік підстав, за яких Верховний Суд може відкрити касаційне провадження у випадку порушення судами норм процесуального права є вичерпним, однак у касаційній скарзі викладене формулювання скаржника в обґрунтуванні підстави касаційного оскарження не підпадає під жодний конкретний підпункт частини другої та/або частини третьої статті 353 КАС України, а отже Суд доходить висновку, що скаржник не виклав підставу оскарження рішень судів попередніх інстанцій.

Також скаржник в обґрунтування підстав касаційного оскарження посилається на підпункти «в» та «г» пункту 5 частини другої статті 328 КАС України.

Скаржник зазначає, що з 02.10.2012 здійснює індивідуальну адвокатську діяльність як єдине джерело доходу. Оскаржуваним рішенням відповідача під час складної економічної ситуації в Україні, спричиненої військовою агресією, на рік позбавлений можливості заробляти, що змусило припинити договори з клієнтами, втратити доходи та погіршити фінансовий стан і ділову репутацію. Хоча дія рішення припинилася 16.05.2024, річний період без доходів суттєво вплинув на становище, тому розгляд цієї справи має виняткове значення для позивача.

Також зазначає, що суд першої інстанції помилково відніс справу до категорії незначної складності та розглянув її за спрощеним провадженням без повідомлення сторін, попри складні обставини, що вимагали загального провадження. Основною підставою позову є порушення відповідачем встановленого строку розгляду дисциплінарної справи № 685/22 через рішення про зупинення її розгляду, які позивач вважає незаконними та необґрунтованими. Суд дійшов висновку, що строк не порушений, але позивач стверджує, що через спрощене провадження суд не мав можливості детально з`ясувати обґрунтованість прийнятих рішень про зупинення справи, що свідчить про невідповідність категорії справи її фактичній складності.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновками суду апеляційної інстанції щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України.

Суд звертає увагу, що пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.

Натомість скаржник стверджує про суттєве погіршення свого фінансового стану та ділової репутації через зупинення права на заняття адвокатською діяльністю. Проте він не надав достатніх доказів на підтвердження цих обставин. Не можна з упевненістю стверджувати, що втрата доходів і необхідність припинення договорів з клієнтами є прямими наслідками дисциплінарного стягнення. Відсутність доказів розірвання договорів з клієнтами та втрати доходу свідчать про недостатню обґрунтованість підстав касаційного оскарження.

Щодо розгляду справи за спрощеним провадженням, скаржник не обґрунтував, чому справа вимагала загального провадження. Суд першої інстанції діяв у межах своїх повноважень, віднісши справу до категорії незначної складності. Скаржник не навів конкретних аргументів або доказів того, що такий порядок розгляду порушив його права чи вплинув на справедливість судового рішення.

Скаржник в касаційній скарзі також зазначає, що оскаржує рішення судів попередніх інстанцій на підставі пункту підпункт «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України в частині помилкового віднесення судом першої інстанції справи до категорії справ незначної складності.

Водночас доводи скаржника про помилкове віднесення справи до категорії справ незначної складності знаходять свого підтвердження, оскільки ця справа не підпадає під категорію справ, які не можуть розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження.

Таким чином, подана касаційна скарга не містить належним чином обґрунтованих випадків, зазначених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі незначної складності.

Доводи касаційної скарги фактично, зводяться до переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Відповідно до частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Частиною четвертою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Аналізуючи наведені положення процесуального закону у контексті доводів ОСОБА_1 , колегія суддів уважає, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина шоста статті 12 КАС України), а також інші адміністративні справи, щодо яких процесуальний закон не містить імперативних норм про їхній розгляд за правилами загального позовного провадження (частина четверта статті 12 КАС України) або ж про заборону розглядати їх за правилами спрощеного позовного провадження (частина четверта статті 257 КАС України).

За відсутності імперативних вимог до порядку розгляду справи (спрощеного або загального) презюмується, що суд розглядає (усі) адміністративні справи за правилами спрощеного позовного провадження. Водночас з урахуванням вимог, встановлених у частині третій статті 257 КАС України, суд може прийняти рішення про розгляд певної справи (яку дозволено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження) за правилами загального позовного провадження.

Крім того, виходячи зі змісту частини другої статті 257 КАС України, за відсутності у процесуальному законі вказівки (прямої чи опосередкованої) на необхідність розгляду справи (з огляду на її категорію) тільки за правилами загального позовного провадження, суду дозволено розглядати цю справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Дана справа не містить ознак, за наявності яких вона відносилась би до справ, як такі, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного провадження, а позивачка не довела, що розгляд справи у вказаному провадженні вплинув на правильність результатів її вирішення.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Отже, скаржником не викладені передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції може бути переглянуте судом касаційної інстанції на підставі пунктів 1 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Суд роз`яснює скаржнику, що відповідно до положень частини восьмої статті 169 КАС України повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись статтями 248, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року у справі № 420/13139/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Громадська організація «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.

Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

Судді Л.О. Єресько В.М. Соколов А.Г. Загороднюк