Постанова

від 22.01.2025 по справі 817/757/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року

м. Київ

справа № 817/757/18

касаційне провадження № К/9901/6615/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19.07.2018 (суддя Махаринець Д.Є.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2019 (головуючий суддя - Довга О.І., судді - Запотічний І.І., Сапіга В.П.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімол" до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бімол" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Управління від 27.02.2018 №0001301401, №0001311401, №0001321404.

Обґрунтовуючи вимоги в частині збільшення платнику сум грошового зобов`язання з податку на прибуток позивач послався на безпідставність виключення контролюючим органом зі складу собівартості готової продукції (сиру сичужного та казеїну технічного) вартості напівфабрикату для виготовлення такої продукції (молочних відвійок). Позивач доводить, що при формуванні собівартості продукції позивачем повністю дотримані вимоги Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (далі - П(С)БО №16 «Витрати», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), вимоги технічних умов, стандартів на відповідну продукцію та вимоги внутрішньої технологічної документації, а тому вважає необґрунтованими висновки відповідача про заниження ним фінансового результату до оподаткування за період з 01.04.2016 по 30.09.2017 на 10075700,00 грн.

Також позивач вважає безпідставними висновки контролюючого органу про заниження ним грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 618569,00 грн за період з 01.04.2016 по 30.09.2017 з підстав реалізації ним готової продукції (масла «Селянське») за цінами, що є нижчими собівартості готової продукції та нижчими за ринкові. Посилається на дотримання ним положень пункту 188.1 статті 188, підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14, підпункту 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Позивач доводить необґрунтованість висновків контролюючого органу про порушення ним пунктів 2.11, 3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України 15.12.2004 №637 (далі - Положення №637, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) в частині проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа. Вказує, що у нього наявні необхідні документи про проведення готівкових розрахунків.

Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 19.07.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2019, позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення рішення Управління від 27.02.2018 №0001301401, №0001311401, №001321404.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що при формуванні собівартості казеїну технічного та сиру сичужного позивачем дотримані вимоги П(С)БО №16 «Витрати» щодо формування такої собівартості. Суди дійшли висновку про необґрунтованість висновків контролюючого органу про реалізацію позивачем масла «Селянського» за цінами, що є нижчими собівартості виготовленої продукції, внаслідок чого контролюючий орган дійшов помилкового висновку про порушення платником вимог статей 185, 187, 188 ПК України та донарахування йому податкових зобов`язань з податку на додану вартість. Також суди зазначили про необґрунтованість висновків контролюючого органу про порушення Товариством пунктів 2.11, 3.1 Положення №637 в частині проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 23182,00 грн з огляду на наявність у позивача документів про проведення готівкових розрахунків.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, зазначає, що суди залишили поза увагою доводи контролюючого органу стосовно: реалізації платником товарів за ціною, меншою від собівартості виготовлених товарів, з підстав недотримання позивачем при формуванні собівартості казеїну технічного та сиру сичужного вимог П(С)БО №16 «Витрати» щодо формування такої собівартості. Скаржник вказує про реалізацію позивачем масла «Селянського» за цінами, що є нижчими собівартості виготовленої продукції, внаслідок чого ним порушені вимоги статей 185, 187, 188 ПК України. Зауважує про неврахування судами порушення позивачем вимог пунктів 2.11, 3.1 Положення №637 в частині проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 23182,00 грн.

Позивач у відзиві на касаційну скарг, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 02.04.2019 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та ухвалою від 21.01.2025 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 22.01.2025.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що основним видом діяльності Товариства є перероблення молока, виробництво масла та сиру.

Контролюючим органом було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2016 по 30.09.2017, за результатами якої складено акт перевірки від 13.02.2018 №467/17-00-14-01/32413662 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення платником вимог:

пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 1813626,00 грн, у тому числі за 2 - 4 квартали 2016 року в сумі 301922,00 грн, за 9 місяців 2017 року в сумі 1511704,00 грн;

підпунктів 14.1.71, 14.1.219 пункту 14.1 статті 14, пункту 188.1 статті 188 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 618569,00 грн;

пунктів 2.11, 3.1 Положення №637 в частині проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 23182,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.02.2018:

№0001301401, яким платнику збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 2267033,00 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі 1813626,00 грн, за штрафними санкціями у розмірі 453407,00 грн;

№0001311401, яким платнику збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 927854,00 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі 618569,00 грн, за штрафними санкціями у розмірі 309285,00 грн;

№0001321404, яким до платника застосовані штрафні санкції за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у сумі 23182,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у визначеній відповідачем у касаційній скарзі частині, Верховний Суд виходить із такого.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0001301401, яким платнику збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 2267033,00 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі 1813626,00 грн, за штрафними санкціями у розмірі 453407,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом за порушення платником вимог пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 1813626,00 грн.

За висновками акта перевірки, в процесі переробки підприємством молока утворюються зворотні відходи (відвійки), які в подальшому використовуються на виробництво казеїну технічного та сиру сичужного. Зазначені зворотні відходи (відвійки) відображались платником на рахунку обліку 25 «Напівфабрикати» тільки в кількісному виразі та не оцінювались. На думку контролюючого органу, підприємством самостійно не зменшено виробничу собівартість виготовленої продукції на вартість таких зворотніх відходів (відвійок), отриманих у процесі виробництва. Як наслідок, відповідач прийшов до висновку про заниження позивачем на вартість таких відходів фінансового результату до оподаткування за період з 01.04.2016 по 30.09.2017 в сумі 10075700,00 грн та порушення вимог пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, у редакції, чинній до 01.01.2017, об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток) визначається у Звіті про фінансові результати (форма №2). Фінансовим результатом господарської діяльності підприємства є прибуток або збиток.

Визначення фінансового результату полягає у визначенні чистого прибутку (збитку) звітного періоду. З цією метою в бухгалтерському обліку передбачається послідовне зіставлення доходів та витрат. Кінцевий фінансовий результат - чистий прибуток (збиток) визначається як різниця між різними видами доходів та витрат підприємства за звітний період.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону №996-ХІV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2 статті 6 Закону №996-XIV передбачено, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

П(С)БО №16 «Витрати» визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Відповідно до пункту 5 П(С)БО №16 «Витрати» витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (пункт 6 П(С)БО №16 «Витрати»).

Пункт 7 П(С)БО №16 «Витрати» визначає, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витратного звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до пункту 11 П(С)БО №16 «Витрати» собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Згідно з пунктом 12 П(С)БО №16 «Витрати» до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

Відповідно до пункту 2.13 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 №2, зворотні відходи виробництва - це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів та інших видів матеріальних цінностей, що утворилися у процесі виробництва продукції (робіт, послуг), втратили повністю або частково споживчі властивості початкового матеріалу (хімічні та фізичні) і через це використовуються з підвищеними витратами (зниженням виходу продукції) або зовсім не використовуються за прямим призначенням. Прикладами відходів виробництва можуть бути стружка, обрубки металу, обрізки тканини тощо.

У Державному класифікаторі відходів ДК 005-96 зазначено, що до відходів належать залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, тощо, утворені в процесі виробництва продукції або виконання робіт і втратили цілком або частково вихідні споживчі властивості (відходи виробництва).

Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, що затверджена наказом Міністерства фінансів України 30.11.1999 №291 (далі - Інструкція №291), на рахунку 25 «Напівфабрикати» обліковується та узагальнюється інформація про наявність та рух напівфабрикатів власного виробництва. До напівфабрикатів належить продукція, що не пройшла всіх установлених технологічним процесом стадій виробництва й потребує доопрацювання або укомплектування.

Відповідно до положень Інструкції №291 відходи обліковуються на субрахунку 209 «Інші матеріали», а напівфабрикати - на рахунку 25 «Напівфабрикати».

Наведене свідчить, що до напівфабрикатів відноситься продукція, яка не пройшла всіх установлених технологічним процесом стадій виробництва й потребує доопрацювання або укомплектування, а до відходів відносяться лише залишки матеріальних цінностей, які втратили повністю або частково споживчі властивості і через це використовуються з підвищеними витратами або зовсім не використовуються за прямим призначенням. При цьому, відходи та напівфабрикати, з точки зору бухгалтерського обліку, є різними видами запасів, які по різному обліковуються.

До відходів належать залишки сировини і матеріалів, що утворюються в процесі виробництва, а також при використанні палива, електроенергії тощо. Причинами відходів можуть бути: технологічні умови виробництва тощо. Відходи поділяються на зворотні та неповоротні. Неповоротні відходи обліковуються в кількісному виразі за місцем їх виникнення і списуються на виробничу собівартість конкретних виробів.

Відтак, відходи та напівфабрикати є різними видами запасів.

За правилами пункту 11 П(С)БО №16 «Витрати» до виробничої собівартості продукції включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Отже, виробнича собівартість напівфабрикатів, як різновиду продукції, формується так само, як і готової продукції.

Судами з`ясовано, що для виготовлення готової продукції «Казеїн технічний» та «Сир сичужний» Товариство використовує молочні відвійки, які отримуються при сепаруванні звичайного молока шляхом виділення на сепараторі вершків різної жирності із звичайного молока, в результаті чого залишається знежирене молоко - що і є відвійками. Відповідно до Технологічної схеми виготовлення сиру сичужного, Технологічної схеми виготовлення казеїну технічного, Рецептури на казеїн технічний, Рецептури на сир сичужний знежирений для плавлення, ГОСТу 17626-81 Казеїн технічний, ТУ «Казеїн технічний. Технічні умови. ДСТУ 4639:2006», РСТ УССР 1326-88 «Вершки, що заготовляються. Технічні умови», ТУ 46.39.060-95 «Сири нежирні для плавлення» після сепарування знежирене молоко (відвійки) використовується у виробництві готової продукції, в тому числі казеїну технічного та сиру сичужного.

Собівартість витраченого знежиреного молока (відвійок) на конкретний вид продукції, а саме на виготовлення казеїну технічного та сиру сичужного, визначається позивачем на підставі Технологічної інструкції по виробництву сирів сичужних, Технологічної схеми виготовлення казеїну технічного, Рецептури на казеїн технічний, Рецептури на сир сичужний, Наказу про норми використання обезжиреного молока (відвійок) на виготовлення готової продукції, Норм витрат знежиреного молока при виробництві сиру сичужного на 1 тонну сиру, Диференційованих норм витрат сировини на казеїн технічний сухий.

Ураховуючи наведені правові норми та встановлені судами обставини, колегія суддів вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про дотримання позивачем вимог П(С)БО №16 «Витрати» при формуванні собівартості продукції.

Стосовно висновків контролюючого органу про реалізацію позивачем готової продукції масла «Селянське» ДСТУ4399:2005 за цінами, що є нижчими собівартості готової продукції та значно нижчими ринкових цін, що призвело до заниження позивачем податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 618569,00 грн за період з 01.04.2016 по 30.09.2017 внаслідок порушень вимог підпунктів 14.1.71, 14.1.219 пункту 14.1 статті 14, пункту 188.1 статті 188 ПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

За правилами пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості.

Зміст наведеної норми дає підстави стверджувати, що для її застосування працівникам фіскального органу слід провести аналіз конкретних господарських операцій на предмет їх збитковості.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що Товариство за період з 01.04.2016 по 30.09.2017 здійснювало постачання масла «Селянське» ДСТУ4399:2005 контрагентам, зокрема, ТОВ «Торгівельний дім «Танір», ТОВ «Торговий дім «Каргес», ТОВ «ВК», ТОВ «Агромолтранс», ТОВ ВТП «Всесмак», ТОВ «Еней», з якими були укладені відповідні договори поставки.

Позивачем щомісячно затверджувались ціни на молочну продукцію з врахуванням кон`юнктури ринку та цін по регіонах. При визначенні ціни реалізації молочної продукції позивач керувався наступними чинниками: собівартість готової продукції, оптова та роздрібна ринкова ціна за регіонами України, обсягами поставок в розрізі кожного контрагента та кожної поставки, тривалістю співпраці з контрагентами, можливістю контрагента здійснювати попередню оплату за товар.

Господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов`язана з господарською діяльністю, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати доход від конкретної операції. Так, на певний час на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) в операціях між особами, які не є пов`язаними, складається справедлива ринкова ціна, яка може бути нижчою ніж витрати на вироблені товари.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів не може погодитись із доводами скаржника про порушення платником вимог статей 185, 187, 188 ПК України.

Стосовно висновків про порушення платником вимог пунктів 2.11, 3.1 Положення №637, яке виникло внаслідок проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 23182,00 грн, колегія суддів зазначає про наступне.

Висновки про зазначене порушення ґрунтувались на тому, що підзвітною особою ОСОБА_1 надано бухгалтерії підприємства авансові звіти про використання коштів, до яких долучено оригінали розрахункових документів (квитанції), в яких платником вказано: ТОВ «Бімол» ч/з ОСОБА_2 , ТОВ «Бімол» ч/з ОСОБА_3 , ТОВ «Бімол» ч/з ОСОБА_4 , на підставі чого контролюючий орган дійшов висновку про порушення пунктів 2.11, 3.1 Положення №637. Контролюючий орган зазначив, що позивачем проведені готівкові розрахунки без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 23182,00 грн.

Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного Банку України від 29.12.2017 №148 передбачено, що суб`єкти господарювання мають право до 30 червня 2018 року (включно) використовувати в своїй діяльності форми відомості на виплату грошей, прибуткового касового ордера, видаткового касового ордера, журналу реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, касової книги, книги обліку виданої та прийнятої старшим касиром готівки та акту про результати інвентаризації наявних коштів, установлені Положенням №637.

Згідно з пунктом 2.11 Положення №637 видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Відповідно до пункту 3.1 цього Положення касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Судами попередніх інстанцій установлено, що підзвітною особою ОСОБА_1 було надано до бухгалтерії підприємства звіти, до яких долучено наступні документи: 1) договір - доручення №2 від 30.05.2016 із ОСОБА_2 , із звітом повіреного на суму 2282,40 грн. та квитанцією № TR 4 від 31.05.2016; 2) договір-доручення №4 від 16.08.2016 із ОСОБА_2 , із звітом повіреного на суму 1728,80 грн, квитанцією № 9159-3 від 16.08.2016; 3) договір-доручення №3 від 21.06.2016 із ОСОБА_2 , із звітом повіреного на суму 1141,20 грн, квитанцією № TR 1 від 21.06.2016; 4) договір-доручення №3 від 01.03.2017 із ОСОБА_2 , із звітом повіреного на суму 1705,60 грн, квитанцією №TR 12699834.54975.9657 від 06.03.2017; 5) договір-доручення №2 від 05.01.2017 із ОСОБА_2 , разом із звітом та квитанцією №TR 12699834.55834.9657 від 17.01.2017; 6)договір-доручення №4 від 12.05.2017 із ОСОБА_4 , разом із звітом повіреного на суму 3255,72 грн, квитанцією №120FB918B3 від 12.05.2017; 7) договір - доручення №7 від 20.06.2017 із ОСОБА_3 , разом із звітом повіреного на суму 9900,00 грн, квитанцією №24236352 від 27.06.2017.

За змістом цих документів підзвітна особа ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 внести кошти на банківський рахунок одержувача, здійснити оплату в банківських установах. Вчинення довіреними особами дій що свідчать про виконання договірних зобов`язань є долучені до матеріалів справи оригінали підтверджуючих документів (квитанції). Квитанції оформлені відповідно до положень чинного законодавства.

Відповідно до статті 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Ураховуючи встановлені судами обставини, колегія суддів не може погодитись із доводами скаржника про порушення позивачем вимог пунктів 2.11, 3.1 Положення №637 в частині проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 23182,00 грн.

За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність оскаржуваних податкових-рішень контролюючого органу.

Відповідач доводами касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій. Контролюючий орган касаційною скаргою не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Відповідач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 КАС України, якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19.07.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова