Рішення

від 19.07.2018 по справі 817/757/18

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 липня 2018 року м. Рівне №817/757/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Махаринця Д.Є. за участю секретаря судового засідання Сисун Н.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача: представник ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бімол" доГоловне управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бімол» звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі по тексту ГУ ДФС у Рівненській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Рівненській області:

- № НОМЕР_1 від 27.02.2018 про збільшення сум грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2267033,00 грн., в тому числі 1813626,00 грн. за податковим зобов'язанням та 453407,00 грн. за штрафною санкцією;

- № НОМЕР_2 від 27.02.2018 про збільшення сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 927854,00 грн., в тому числі 618569,00 грн. за податковим зобов'язанням та 309285,00 грн. за штрафною санкцією;

- № НОМЕР_3 від 27.02.2018 про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у сумі 23182,00 грн.

Позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 27.02.2018р. про збільшення сум грошового зобов'язання з податку на прибуток обґрунтовані тим, що податковим органом безпідставно виключено зі складу собівартості готової продукції (сиру сичужного та казеїну технічного) вартість напівфабрикату для виготовлення такої продукції - молочних відвійок. Позивач вказує, що при формування собівартості продукції позивачем повністю дотримані вимоги законодавства щодо формування такої собівартості, а саме: Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» , вимоги технічних умов, стандартів на відповідну продукцію та вимоги внутрішньої технологічної документації. У зв'язку з цим вважає безпідставним висновок відповідача щодо заниження позивачем фінансового результату до оподаткування за період з 01.04.2016 по 30.09.2017 на 10075700 грн. Відтак, просив податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 27.02.2018 на суму 2267033,00 грн. визнати протиправним та скасувати.

Позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення НОМЕР_2 від 27.02.2018 про збільшення сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 927854,00 грн. обґрунтовані безпідставністю висновку ГУ ДФС у Рівненській області про реалізацію позивачем готової продукції (масла «Селянське» ) за цінами, що є нижчими собівартості готової продукції та нижчими за ринкові. За таких обставин позивач вважає безпідставним і висновок ГУ ДФС у Рівненській області про заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 618569,00 грн. за період з 01.04.2016р. по 30.09.2017р. та про порушення позивачем п.188.1 ст. 188, пп.14.1.71 п. 14.1 ст.14, пп. 14.1.219 п.14.1 ст. 14 ПКУ. У зв'язку з чим просив податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 27.02.2018 про збільшення сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 927854,00 грн. визнати протиправним та скасувати.

Позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 27.02.2018 обґрунтовані відсутністю порушення зі сторони позивача п.2.11, п.3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України в частині проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа. Вказує, що у нього наявні необхідні документи про проведення готівкових розрахунків. У зв'язку з чим просив податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 27.02.2018 про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у сумі 23182,00 грн. визнати протиправним та скасувати.

Ухвалою суду від 16.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі у порядку загального позовного провадження, та встановлено відповідачу строк для подання суду відзиву на позовну заяву.

Відповідачем подано до суду відзив, в якому він вважає позов безпідставним та необґрунтованим. Відзив обґрунтований тим, що в ході проведення перевірки ТОВ «Бімол» встановлено наступні порушення:

- п. 44.1 п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 розд. ІІІ Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 1813626 грн.,

- пп. 14.1.71, пп. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, зокрема занижено податок на додано вартість в сумі 618569 грн.,

- п. 2.11, п.3.1. Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України 15.12.2004 № 637 - проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 23182 грн. Відтак, у задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю.

У судовому засіданні 19.07.2018 судом проголошена вступна і резолютивна частини рішення.

Повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх доказами та письмовими поясненнями, що викладені у заявах по суті справи, дослідженими в судовому засіданні, заслухавши усні пояснення представників сторін, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бімол» зареєстроване як юридична особа 10.10.2003 Березнівською районною державною адміністрацією, взято на облік в контролюючих органах 22.10.2003, зареєстровано платником податку на додану вартість 03.11.2003, про що зазначено безпосередньо в акті перевірки та сторонами не заперечуються. Основним видом діяльності ТОВ «Бімол» є перероблення молока, виробництво масла та сиру.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Рівненській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Бімол» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2016 по 30.09.2017, за результатами якої складено акт перевірки від 13.02.2018 № 467/17-00-14-01/32413662.

Згідно з висновками вказаного акта перевірки податковим органом встановлено порушення п. 44.1 п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 розд. ІІІ Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 1813626 грн., у т.ч. за 2 - 4 кв. 2016 року в сумі 301922 грн., за 9 міс. 2017 року в сумі 1511704 грн., порушення пп. 14.1.71, пп. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього в сумі 618569 грн., у т.ч. за жовтень 2016 року в сумі 47561 грн., за листопад 2016 року в сумі 18917 грн., за грудень 2016 року в сумі 81626 грн., за лютий 2017 року в сумі 94447 грн., за березень 2017 року в сумі 36154 грн., за квітень 2017 року в сумі 182863 грн., за травень 2017 року в сумі 105119 грн., за червень 2017 року в сумі 51882 грн., порушення п. 2.11, п.3.1. Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України 15.12.2004 № 637, зокрема проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 23182 грн.

На підставі акта перевірки від 13.02.2018 № 467/17-00-14-01/32413662 ГУ ДФС у Рівненській області прийнято податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 27.02.2018 про збільшення сум грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2267033,00 грн., в тому числі 1813626,00 грн. за податковим зобов'язанням та 453407,00 грн. за штрафною санкцією, № НОМЕР_2 від 27.02.2018 про збільшення сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 927854,00 грн., в тому числі 618569,00 грн. за податковим зобов'язанням та 309285,00 грн. за штрафною санкцією, № НОМЕР_3 від 27.02.2018 про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у сумі 23182,00 грн.

Вважаючи такі рішення податкового органу протиправними, ТОВ «Бімол» звернулося до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, та порядок їх адміністрування, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

Згідно з пп. 134 п. 134 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» , яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318.

Відповідно до п. 11 вказаного Положення (стандарту), до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Згідно з п. 12 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» , до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Відповідно до п. 2.13 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 № 2, зворотні відходи виробництва - це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів та інших видів матеріальних цінностей, що утворилися у процесі виробництва продукції (робіт, послуг), втратили повністю або частково споживчі властивості початкового матеріалу (хімічні та фізичні) і через це використовуються з підвищеними витратами (зниженням виходу продукції) або зовсім не використовуються за прямим призначенням. Прикладами відходів виробництва можуть бути стружка, обрубки металу, обрізки тканини тощо.

У Державному класифікаторі відходів ДК 005-96 зазначено, що до відходів належать залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, тощо, утворені в процесі виробництва продукції або виконання робіт і втратили цілком або частково вихідні споживчі властивості (відходи виробництва).

Згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, що затверджена наказом Міністерства фінансів України 30.11.1999 № 291, на рахунку 25 «Напівфабрикати» обліковується та узагальнюється інформація про наявність та рух напівфабрикатів власного виробництва. До напівфабрикатів належить продукція, що не пройшла всіх установлених технологічним процесом стадій виробництва й потребує доопрацювання або укомплектування.

Відповідно до положень зазначеної вище Інструкції № 291, відходи обліковуються на субрахунку 209 «Інші матеріали» , а напівфабрикати - на рахунку 25 «Напівфабрикати» .

Отже, чинним законодавством передбачено віднесення до напівфабрикатів продукції, що не пройшла всіх установлених технологічним процесом стадій виробництва й потребує доопрацювання або укомплектування. В той же час, до відходів відносяться лише залишки матеріальних цінностей, які втратили повністю або частково споживчі властивості і через це використовуються з підвищеними витратами або зовсім не використовуються за прямим призначенням. При цьому, відходи та напівфабрикати, з точки зору бухгалтерського обліку, є різними видами запасів, які по різному обліковуються.

Як випливає зі змісту акта перевірки, податковим органом в ході проведення перевірки ТОВ «Бімол» було виявлено, що в процесі переробки підприємством молока утворюються зворотні відходи (відвійки), які в подальшому використовуються на виробництво казеїну технічного та сиру сичужного. Зазначені зворотні відходи (відвійки) відображались ТОВ «Бімол» на рахунку обліку 25 «Напівфабрикати» тільки в кількісному виразі та не оцінювались. На думку податкового органу, підприємством самостійно не зменшено виробничу собівартість виготовленої продукції на вартість таких зворотніх відходів (відвійок), отриманих у процесі виробництва. Як наслідок, відповідач прийшов до висновку про заниження позивачем на вартість таких відходів фінансового результату до оподаткування за період з 01.04.2016 по 30.09.2017 в сумі 10075700 грн. та порушення п. 44.1 п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України.

Разом з тим, суд вважає, що висновки податкового органу про заниження позивачем фінансового результату до оподаткування за період з 01.04.2016 по 30.09.2017 в сумі 10075700 грн. на вартість молочних відвійок та про порушення п. 44.1 п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України є безпідставними.

Як зазначено вище, відходи та напівфабрикати є різними видами запасів. Із визначення напівфабрикатів, яке міститься в Інструкції № 291, напівфабрикати є продукцією. Згідно з п. 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» до виробничої собівартості продукції включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Отже, виробнича собівартість напівфабрикатів, як різновиду продукції, формується так само, як і готової продукції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач для виготовлення готової продукції «Казеїн технічний» та «Сир сичужний» використовує молочні відвійки, які отримуються при сепаруванні звичайного молока шляхом виділення на сепараторі вершків різної жирності із звичайного молока, в результаті чого залишається знежирене молоко - що і є відвійками. Відповідно до Технологічної схеми виготовлення сиру сичужного, Технологічної схеми виготовлення казеїну технічного, Рецептури на казеїн технічний, Рецептури на сир сичужний знежирений для плавлення, ГОСТу 17626-81 Казеїн технічний, ТУ «Казеїн технічний. Технічні умови. ДСТУ 4639:2006» , РСТ УССР 1326-88 «Вершки, що заготовляються. Технічні умови» , ТУ 46.39.060-95 «Сири нежирні для плавлення» після сепарування знежирене молоко (відвійки) використовується у виробництві готової продукції, в тому числі казеїну технічного та сиру сичужного.

Собівартість витраченого знежиреного молока (відвійок) на конкретний вид продукції, а саме на виготовлення казеїну технічного та сиру сичужного, визначається позивачем на підставі Технологічної інструкції по виробництву сирів сичужних, Технологічної схеми виготовлення казеїну технічного, Рецептури на казеїн технічний, Рецептури на сир сичужний, Наказу про норми використання обезжиреного молока (відвійок) на виготовлення готової продукції, Норм витрат знежиреного молока при виробництві сиру сичужного на 1 тонну сиру, Диференційованих норм витрат сировини на казеїн технічний сухий.

Таким чином, судом встановлено, що податковим органом безпідставно віднесено молочні відвійки до зворотніх відходів і, відповідно, безпідставно зменшено виробничу собівартість виготовленої продукції на вартість таких відвійок.

Окрім того, податковим органом безпідставно визначено вартість відвійок виходячи з усередненого показника питомої ваги всього закупленого у населення молока у загальній сумі витрат виробництва згідно рахунку 23 «Виробництво» , оскільки на вказаному рахунку позивачем обліковуються витрати на виготовлення різних видів готової продукції, кожен з яких має різну питому вагу молока у своєму складі. Собівартість витраченого знежиреного молока (відвійок) на конкретний вид продукції визначається позивачем на підставі технологічних інструкцій по виробництву відповідної продукції, рецептур, норм витрат сировини тощо. Тому застосування усередненого показника питомої ваги молока в будь-якому виді готової продукції є безпідставним.

Отже, при формуванні собівартості казеїну технічного та сиру сичужного позивачем дотримані вимоги законодавства щодо формування такої собівартості, а саме вимоги Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» . У зв'язку з цим висновки податкового органу про заниження позивачем фінансового результату до оподаткування за період з 01.04.2016 по 30.09.2017 в сумі 10075700 грн. та порушення п. 44.1 п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України є безпідставними. Відтак, податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Рівненській області № НОМЕР_1 від 27.02.2018 про збільшення сум грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2267033,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Податковим органом в ході проведення перевірки ТОВ «Бімол» було встановлено реалізацію позивачем готової продукції масла «Селянське» ДСТУ4399:2005 за цінами, що є нижчими собівартості готової продукції та значно нижчими ринкових цін. Як наслідок, відповідач прийшов до висновку про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 618569,00 грн. за період з 01.04.2016 по 30.09.2017 та порушення пп. 14.1.71, пп. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України.

Однак, суд вважає, що висновки податкового органу про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 618569,00 грн. за період з 01.04.2016 по 30.09.2017 та порушення пп. 14.1.71, пп. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України є безпідставними.

Так, згідно з п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. При цьому база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів не може бути нижче звичайних цін.

Відповідно до пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Згідно з пп. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівнянних економічних (комерційних) умовах.

Судом встановлено, що позивач за період з 01.04.2016 по 30.09.2017 здійснював постачання масла «Селянське» ДСТУ4399:2005 таким контрагентам як ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "ТАНІР" , ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "КАРГЕС» , ТОВ "ВК", ТОВ "АГРОМОЛТРАНС", ТОВ ВТП "ВСЕСМАК", ТОВ «ЕНЕЙ» . Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо зазначених контрагентів, ТОВ «Бімол» та його контрагенти є взаємно незалежними юридично та фактично. Усі контрагенти довгий час здійснюють діяльність з торгівлі продуктами харчування, тому володіють достатньою інформацією про такий продукт як масло, а також ціни на нього. З усіма контрагенти були укладені договори поставки, що передбачає вільне волевиявлення сторін на їх укладення.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем щомісячно затверджуються ціни на молочну продукцію з врахуванням кон'юнктури ринку та цін по регіонах. При визначенні ціни реалізації молочної продукції позивач керувався наступними чинниками: собівартість готової продукції, оптова та роздрібна ринкова ціна за регіонами України, обсягами поставок в розрізі кожного контрагента та кожної поставки, тривалістю співпраці з контрагентами, можливістю контрагента здійснювати попередню оплату за товар.

Отже, ціна продажу масла була визначена позивачем та його контрагентами на ринкових умовах відповідно до вимог пп. 14.1.219 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Як випливає з акту перевірки, для визначення цін на масло «Селянське» податковим органом використано інформацію із періодичного видання «Огляд цін» ДП «Держзовнішінформ» . Однак, пункт 83.1 статті 83 Податкового кодексу України не передбачає використання інформації з періодичних видань як матеріалів для прийняття висновків посадовими особами контролюючих органів під час проведення перевірок.

Що ж до висновку відповідача згідно акта перевірки про реалізацію позивачем масла «Селянського» по цінах, що є нижчими собівартості виготовленої продукції, то такий висновок взагалі нічим не обґрунтовано і є лише припущенням відповідача.

Отже, висновки відповідача про реалізацію позивачем масла «Селянське» за цінами, що є нижчими собівартості готової продукції та значно нижчими ринкових цін, є безпідставними. У зв'язку з цим є безпідставними і висновки податкового органу про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 618569,00 грн. за період з 01.04.2016 по 30.09.2017 та про порушення позивачем пп.14.1.71 п. 14.1 ст.14, пп. 14.1.219 п.14.1 ст. 14, п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України. Відтак, податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 27.02.2018 про збільшення сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 927854,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

В ході проведення перевірки ТОВ «Бімол» податковим органом також було встановлено порушення позивачем п. 2.11, п.3.1. Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України 15.12.2004 № 637, зокрема проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 23182 грн.

Як випливає з акта перевірки, суть порушення зводиться до того, що підзвітною особою ОСОБА_5 надано бухгалтерії підприємства авансові звіти про використання коштів, до яких долучено оригінали розрахункових документів (квитанції), в яких платником вказано: ТОВ «Бімол» ч/з ОСОБА_6, ТОВ «Бімол» ч/з ОСОБА_7, ТОВ «Бімол» ч/з ОСОБА_8 У зв'язку з цим відповідач прийшов до висновку про наявність порушення п. 2.11 та п.3.1. Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України 15.12.2004 № 637, а саме проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 23182 грн.

Суд вважає, що висновки податкового органу про порушення позивачем п. 2.11, п.3.1. Положення про ведення касових операцій у національній валюті України є безпідставними.

Так, згідно з п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Відповідно до п. 3.1 вказаного Положення, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Матеріалами справи підтверджено, що підзвітною особою ОСОБА_5 було надано до бухгалтерії підприємства звіти, до яких долучено наступні документи:

1. договір - доручення №2 від 30.05.2016 із ОСОБА_6, із звітом повіреного на суму 2282,40 грн. та квитанцією № TR 4 від 31.05.2016.

2. договір - доручення №4 від 16.08.2016 із ОСОБА_6, із звітом повіреного на суму 1728,80 грн., квитанцією № 9159_3 від 16.08.2016.

3. договір - доручення №3 від 21.06.2016 із ОСОБА_6, із звітом повіреного на суму 1141,20 грн., квитанцією № TR 1 від 21.06.2016.

4. договір - доручення №3 від 01.03.2017 із ОСОБА_6, із звітом повіреного на суму 1705,60 грн., квитанцією № TR 12699834.54975.9657 від 06.03.2017.

5. договір - доручення №2 від 05.01.2017 із ОСОБА_6, разом із звітом та квитанцією № TR 12699834.55834.9657 від 17.01.2017.

6. договір - доручення №4 від 12.05.2017 із ОСОБА_8, разом із звітом повіреного на суму 3255,72 грн., квитанцією № 120FB918B3 від 12.05.2017.

7. договір - доручення № 7 від 20.06.2017 із ОСОБА_9, разом із звітом повіреного на суму 9900,00 грн., квитанцією № 24236352 від 27.06.2017.

Зі змісту зазначених договорів доручень випливає, що підзвітна особа ОСОБА_5 уповноважила ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 внести кошти на банківський рахунок одержувача, здійснити оплату в банківських установах. Уповноважені особи належно виконали доручення, про свідчать оригінали підтверджуючих документів (квитанції). При цьому, усі квитанції оформлені відповідно до положень чинного законодавства.

Відповідно до ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні не містить заборони для підзвітної особи уповноважувати іншу особу на внесення коштів на банківський рахунок одержувача чи здійснення оплати в банківських установах. В будь-якому випадку, дії уповноваженої особи (повіреного) створюють, змінюють, припиняє цивільні права та обов'язки саме довірителя.

Отже, висновки податкового органу про порушення позивачем п.2.11, п.3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України в частині проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 23182 грн., є безпідставними, оскільки у позивача наявні документи про проведення готівкових розрахунків. У зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 27.02.2018 про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у сумі 23182,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що відповідач не довів правомірності свого рішення, в той час як позивачем позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, а відтак, позов слід задовольнити повністю.

Враховуючи положення ч.1 ст.139 КАС України, суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Бімол" до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДФС у Рівненській області № НОМЕР_1 від 27 лютого 2018 року про збільшення сум грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДФС у Рівненській області № НОМЕР_2 від 27 лютого 2018 року про збільшення сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДФС у Рівненській області № 001321404 від 27 лютого 2018 року про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімол"( 34600, м.Березне, Рівненська обл., вул.Андріівська, 87, код ЄДРПОУ 32413662) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Рівненській області (вул.Відінська, буд.12, м.Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 39394217) судовий збір в сумі 48271 ( сорок вісім тисяч двісті сімдесят одна) гривні 04 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Махаринець Д.Є.