Ухвала від 21.01.2025 по справі 308/18193/24

Справа № 308/18193/24

1-кс/308/279/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2025 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород клопотання представника власника майна ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 , про скасування арешту у кримінальному провадженні за №42024072210000249 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.07.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачен их ч. 5 ст. 426-1, ч. 3 ст. 332 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням, в якому просить скасувати арешт накладений ухвалою колегією суддів Закарпатського апеляційного суду на автомобіль марки «TOYOTA» моделі «PRADO», номерний знак НОМЕР_1 , який тимчасово вилучений під час проведення огляду, що проводився 06.11.2024 в с. Рокосово, Хустського району, Закарпатської області.

Клопотання обґрунтовує тим, що 06.11.2024 в селі Рокосово, Хустського району, Закарпатської області проведено огляд транспортного засобу автомобіля марки «Toyota Prado», д.н.з. НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_5 . За результатами огляду вищевказаного транспортного засобу, такий вилучено та поміщено на штраф майданчик ВП №1 Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області

Власником вищевказаного автомобіля згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 являється ОСОБА_4 .

18.11.2024 Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_1 судова справа №308/18193/24 провадження №1-кс/308/6891/24 відмовлено у арешті на майно, а саме в частині арешту на автомобіль марки «Toyota» моделі «Prado» д.н.з. НОМЕР_1 , який вилучений 06.11.2024 в ході проведення огляду вищевказаного транспортного засобу.

17.12.2024 Ухвалою колегії суддів Закарпатського апеляційного суду судова справа №308/18193/24 апеляційну скаргу прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону задоволено частково. Накласти арешт на автомобіль марки «Toyota Prado» д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_4 , шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження.

Як вбачається зі змісту вказаної ухвали слідчого судді в її основу покладено обґрунтування, що вказане тимчасово вилучене майно відповідає критеріям ч. 2 ст. 167 КПК України, та є необхідним для збереження речових доказів.

Заявник вважає, що транспортний засіб марки «Toyota» моделі «Prado», номерний знак НОМЕР_1 немає жодного відношення до вказаного кримінального правопорушення і не відповідає критеріям речових доказів передбачених ст.98 КПК України, з огляду на наступне.

Також вказує, що працівниками Державного бюро розслідування вказується, що вищевказаним транспортним засобом користується ОСОБА_5 , однак власником є ОСОБА_4 . Жодного права на користування чи розпорядження транспортним засобом ОСОБА_6 не надавала ОСОБА_5 , вона взагалі не знає вищевказану особу.

Також зазначає, що ОСОБА_4 інколи надає для користування транспортний засіб своєму братові ОСОБА_7 , який ймовірно міг взяти попутника, ОСОБА_5 , рухаючись в напрямку міста Виноградів, що пояснює факт присутності вищевказаної особи в транспортному засобі під час проведення огляду, але не факт користування ним.

Заявник зазначає, що по вказаному транспортному засобу ніяких слідчих дій та експертиз органом досудового розслідування не проводилося, вказаний транспортний засіб не є викраденими, не є таким, що здобутий злочинним шляхом. Тому, фактично, вказаний транспортний засіб марки «Toyota Prado» д.н.з. НОМЕР_1 , який вилучений в рамках даного кримінального провадження не може мати значення речового доказу у вказаному кримінальному провадженні.

Також вказує, що ОСОБА_4 не є підозрюваною тобто жодної підозри останній не вручено у даному кримінальному провадженні та не має жодного відношення до вчиненого кримінального правопорушення.

В даному випадку тимчасово вилучене майно - належне ОСОБА_4 автомобіль - не відповідає вимогам ч. 2 ст. 167 КПК України, зокрема такі не є предметом кримінального правопорушення, не відносяться до таких, що одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них тощо, тому існують всі підстави, що передбачені положеннями ч.1 ст. 174 КПК України, що стосується накладення арешту на транспортний засіб, оскільки арешт в цій частині накладено необґрунтовано.

Прокурор у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином.

У судовому засіданні представник власника майна - адвокат ОСОБА_3 зазначив, що арешт накладено необґрунтовано, ніякі слідчі її з транспортним засобом не проводяться. Окрім того, зазначив, що автомобіль, тех. паспорт та ключі передані на відповідальне зберігання власнику майна, просив скасувати арешт в частині відчуження та розпорядження.

Заслухавши представника власника майна, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Із змісту ч.1 ст.170 КПК України вбачається, що арештом майна є тимчасове до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Порядок скасування арешту майна визначений статтею 174 КПК України, якою передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Поряд з цим, при розгляді клопотання, поданого в порядку ст.174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту.

Із доводів, викладених у клопотанні вбачається, що заявник посилається на те, що арешт накладено необґрунтовано.

При розгляді клопотання встановлено, що Шостим слідчим відділом (з дислокацією у місті Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №42024072210000249 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.07.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 426-1, ч. 3 ст. 332 КК України.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 17.12.2024 року апеляційну скаргу прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону задоволено частково. Ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2024 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42024072210000249 від 02.07.2024, скасовано. Клопотання прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42024072210000249 відомості про яке 02.07.2024 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 5 ст. 426-1 КК України, задоволено частково. Накладено арешт на мобільний телефон марки «Samsung» чорного кольору та марки «Samsung» чорного кольору в чохлі чорного кольору ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 , серійний номер НОМЕР_5 ; мобільний телефон марки «Sigma mobile», ІМЕІ: НОМЕР_6 , ІМЕІ: НОМЕР_7 та мобільний телефон марки «Samsung» із сім картою оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Водафон» з номером НОМЕР_8 , які добровільно видані ОСОБА_8 , грошові кошти в сумі 2700 (дві тисячі сімсот) доларів США, банківську карту ПриватБанк № НОМЕР_9 , шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження. Накладено арешт на автомобілі: «Skoda Octavia» д.н.з НОМЕР_10 , VIN: НОМЕР_11 , власником якого є ОСОБА_9 ; марки «Volkswagen» реєстрації Республіка Польща НОМЕР_12 , VIN: НОМЕР_13 , яким користувався ОСОБА_10 ; марки «Toyota Prado» д.н.з НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_4 , шляхом заборони їх розпорядженням та відчуженням.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 власником автомобіля марки Toyota Prado, д.н.з. НОМЕР_1 є ОСОБА_4 .

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Так, з доданої до матеріалів клопотання копії ухвали Закарпатського апеляційного суду від 17.12.2024 року слідує, що арешт на майно накладено з метою забезпечення збереження речових доказів.

У випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт накладається на майно будь - якої фізичної чи юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України (ч.3 ст.170 КПК України).

Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч.1 ст.98 КПК України).

Відповідно до ч.3ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції вимагає, щоб будь-яке втручання органів державної влади у володіння майном відбувалося згідно із законом: відповідно до другого речення першого абзацу цієї статті будь-яке позбавлення власності має здійснюватися «на умовах, передбачених законом»; другий абзац надає державам право здійснювати контроль за користуванням, вводячи в дію «закони».

Будь-яке втручання у мирне володіння майном має супроводжуватися процесуальними гарантіями, які надають відповідній фізичній чи юридичній особі обґрунтовану можливість звернутися зі своєю справою до компетентних органів державної влади для ефективного оскарження заходів, які становлять втручання у права, гарантовані цим положенням. Під час оцінки дотримання цієї умови необхідно здійснити комплексний розгляд відповідних судових та адміністративних процедур (рішення у справі «Лекіч проти Словенії», заява № 36480/07, пункт 95, від 11 грудня 2018 року).

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним (див. рішення у справі «Бакланов проти Російської Федерації» від 09.06.2005, рішення у справі «Фрізен проти Російської Федерації» від 24.03.2005).

При накладенні арешту на нерухоме майно, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, судом апеляційної інстанції, з огляду на дані досудового розслідування в кримінальному провадженні, було встановлено наявність достатніх правових підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, з метою збереження речових доказів, з підстав, визначених п. 1 ч. 2 ст.170 КПК України

З урахуванням викладеного, а також беручи до уваги ту обставину, що однією із засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України, враховуючи, що досудове розслідування у кримінальному провадженні наразі триває, слідчий суддя приходить до висновку, що доводи клопотання про скасування арешту не містить належного обґрунтування, яке б надало слідчому судді підстави дійти висновку, що арешт накладено необґрунтовано, а тому в задоволенні поданого клопотання про скасування арешту майна слід відмовити.

Керуючись вимогами ст. ст. 2, 170-174, 309 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника власника майна ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 , про скасування арешту у кримінальному провадженні за №42024072210000249 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.07.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 426-1, ч. 3 ст. 332 КК України, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1