Ухвала від 20.03.2025 по справі 308/18193/24

Справа № 308/18193/24

1-кс/308/1605/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2025 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника власників майна адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород клопотання прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні за №42024072210000249 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.07.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332, ч. 5 ст. 426-1 КК України, про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з клопотанням у кримінальному провадженні за №42024072210000249 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.07.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332, ч. 5 ст. 426-1 КК України, про арешт майна.

Клопотання надійшло на адресу суду 18.03.2025 року поштовими засобами зв`язку. Згідно відмітки на поштовому конверті клопотання здано на пошту 13.03.2025 року.

Клопотання обґрунтовано тим, що Шостим слідчим відділом (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за №42024072210000249 за фактом того, що протягом 2023-2024 років військовослужбовці ІНФОРМАЦІЯ_1 перевищуючи службові повноваження вносили неправдиві відомості про непридатність, відстрочку від військової служби або бронювання конкретних осіб, які не мали на це право, шляхом несанкціонованого втручання до Реєстру призовників, військовозобов`язаних за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України.

В ході досудового розслідування вказаного кримінального правопорушення, було задокументовано, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи на виконання попередніх домовленостей з начальником Хустського районного управління Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області (надалі ГУ ДСНС в Закарпатській обл.) ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (надалі ОСОБА_6 ) залучивши свого рідного брата ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (надалі ОСОБА_7 ), водія оперативно-координаційного відділення з державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС в Закарпатській області ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (надалі ОСОБА_8 ) та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (надалі ОСОБА_9 ) з корисливих мотивів організували доставку військовослужбовців з військових частин, які мали намір самовільно покинути військові частини, а також осіб чоловічої статі та призовного віку, до Закарпатської області, до ділянок наближених до державного кордону України, з метою подальшого переправлення таких осіб через державний кордон України, поза встановленим порядком його перетинання, тобто поза пунктами пропуску чи шляхом виготовлення таким особам документів, у яких містилася недостовірна інформація, щодо права у таких осіб на перетинання державного кордону України, у період дії воєнного стану.

Зокрема встановлено, що під час реалізації вищевказаної схеми, а саме 05.11.2024, при доставці військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 з полігону розташованому у Яворівському районі Львівської області а саме: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (надалі ОСОБА_10 ) та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (надалі ОСОБА_11 ), за грошову винагороду, здійснивши доставку вказаних військовослужбовців на територію Закарпатської області, поза встановленими стаціонарним постом поліції розташованого у н.п. Нижні Ворота Мукачівського р-ну Закарпатської обл., до прикордонних околиць Закарпатської області були викриті працівниками прикордонної служби та Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України.

12.03.2025 на підставі ухвали слідчого судді було проведено обшуки за місцем проживання начальника Хустського районного управління ГУ ДСНС в Закарпатській області ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в будинку та інших спорудах, які розташовані на земельній ділянці №976 з кадастровим номером 2125380600:01:001:0004 у с. Березово Хустського р-ну Закарпатської області, в ході проведення якого виявлено та вилучено: 3 сітки-путанки (зберігання та використання яких заборонено), які поміщені в поліетиленовий чорний пакет та гладкоствольну мисливську рушницю НОМЕР_2 , дозвільні документи на яку були відсутні.

Крім цього, 12.03.2025 також було проведено обшук за місцем проживання водія оперативно-координаційного відділення 3 ДПРЗ ГУ ДСНС в Закарпатській області ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 по АДРЕСА_1 , в ході проведення якого, виявлено та вилучено мобільний телефон Айфон 16 Pro, що належить ОСОБА_8 , який поміщено до спец. пакету ДБР №S1003048.

13.03.2025вищевказані речіта предметивизнані речовимидоказами укримінальному провадженні,оскільки можутьмістити ознакита слідивчинення кримінальногоправопорушення,які можебути використанийяк доказфакту чиобставин,що встановлюютьсяпід часкримінального провадження,чи іншогокримінального чиадміністративного правопорушення.

Прокурор вказує, що також на даний час є необхідність у проведенні огляду вказаного мобільного телефону, та можливо експертного дослідження.

Крім того прокурор зазначає, що встановлено, що зберігання сіток-путанок заборонено, оскільки відповідно до ч.1 ст. 85-1 КУпАП виготовлення, збут чи зберігання заборонених знарядь добування (збирання) об`єктів тваринного або рослинного світу, а також збут незаконно добутої продукції, тягнуть за собою накладення штрафу від дев`яти до двадцяти одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян з конфіскацією цих знарядь, матеріалів та засобів для їх виготовлення.

Разом з цим, відповідно до ст. 190 КУпАП передбачено, що відповідальність за порушення громадянами порядку придбання, зберігання, передачі іншим особам або продажу вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї, у вигляді штрафу від семи до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією зброї або без такої.

Зокрема вилучені речі та предмети є речовими доказами у даному кримінальному провадженні, так як могли зберегти на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, чи ознаки вчинення іншого кримінального правопорушення.

Сторона обвинуваченнявказує,що відповіднодо ч.3ст.170КПК Україниу випадку,передбаченому пунктом1частини другоїцієї статті(арештмайна допускаєтьсяз метоюзабезпечення збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Враховуючи те, що вилучений телефон, три сітки-путанки та гладкоствольна мисливська рушниця є речовим доказом у даному кримінальному провадженні, так як можуть зберегти на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, чи бути предметом або містити на собі ознаки іншого кримінального чи адміністративного правопорушення, виникла необхідність накладення арешту на вказане майно, з метою збереження речових доказів, а також з метою конфіскації майна, як виду покарання, прокурор просить накласти арешт на вказані вилучені речі.

Прокурор, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду клопотання, в судове засідання не з`явився. При цьому, подав заяву, згідно якої просить розглянути клопотання про арешт майна без його участі, клопотання підтримує в повному обсязі.

Представник власників майна адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання про накладення арешту на вилучене майно. Щодо майна вилученого у ОСОБА_6 зазначив, що останній має дозвіл на вилучену рушницю, а також вказав, що під час дії воєнного стану такий дозвіл можна не продовжувати. Щодо вилученої сітки-путанки вказав, що така ОСОБА_6 дісталася від батька, вона була в пакеті, і така може використовуватись в господарських цілях. Щодо майна вилученого у ОСОБА_8 просив задовольнити частково та надати можливість користуватися даним телефоном.

Заслухавши думку представника власників майна, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно ст.131КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Згідно з ч.3 ст.132КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе лише якщо: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно змісту ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Слідчим суддею встановлено, що Шостим слідчим відділом (з дислокацією у місті Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №42024072210000249 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.07.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 426-1, ч. 3 ст. 332 КК України.

Згідно протоколу обшуку від 12.03.2025 року слідує, що обшук був проведений старшим слідчим о ОВС Шостого СВ ТУ ДБР, розташованого у м. Львові ОСОБА_12 в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично проживає ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в період з 07.25 по 08.25 год., в ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон Айфон 16 Pro, що належить ОСОБА_8 , який поміщено до спец. пакету ДБР №S1003048.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області (справа № 308/18193/24, провадження 1-кс/308/1182/25) від 28.02.2025 року надано стороні кримінального провадження слідчим групи слідчих та прокурорам групи прокурорів у кримінальному провадженні за №42024072210000249 від 02.07.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 426-1, ч. 3 ст. 332 КК України, дозвіл на проведення обшуку в приміщенні будинку, надвірних будівель, споруд, та території домогосподарства, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично проживає ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з метою відшукання та вилучення мобільних телефонів та інших засобів зв`язку, які використовуються ОСОБА_8 , чорнових записів, блокнотів, щоденників, нотаток та інших рукописних чи друкованих носіїв інформації, електронних носіїв інформації, що можуть містити інформацію, яка свідчить про вчинення кримінального правопорушення.

Згідно протоколу обшуку від 12.03.2025 року слідує, що обшук був проведений слідчим Шостого слідчого (з дислокацією у місті Ужгород) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_13 в будинку за адресою: с. Березово, Хустського району Закарпатської області, де фактично проживає ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в період з 07.23 по 09.47 год., в ході якого виявлено та вилучено: 3 сітки-путанки, які поміщені в поліетиленовий чорний пакет та гладкоствольну мисливську рушницю НОМЕР_2 .

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області (справа № 308/18193/24, провадження 1-кс/308/1181/25) від 28.02.2025 року надано стороні кримінального провадження слідчим групи слідчих та прокурорам групи прокурорів у кримінальному провадженні за №42024072210000249 від 02.07.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 426-1, ч. 3 ст. 332 КК України, дозвіл на проведення обшуку в приміщенні будинку, надвірних будівель, споруд та інших приміщень розташованих на території земельної ділянки №976 з кадастровим номером 2125380600:01:001:0004 у с. Березово, Хустського району Закарпатської області, де фактично проживає ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою відшукання та вилучення мобільних телефонів та інших засобів зв`язку, які використовуються ОСОБА_6 , чорнових записів, блокнотів, щоденників, нотаток та інших рукописних чи друкованих носіїв інформації, електронних носіїв інформації, що можуть містити інформацію, яка свідчить про вчинення кримінального правопорушення..

Постановою слідчого Шостого слідчого (з дислокацією у місті Ужгород) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_13 від 13.032025 року у кримінальному провадженні за №42024072210000249 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.07.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 426-1, ч. 3 ст. 332 КК України вилучені речі визнано речовими доказами.

Відповідно до ч.2 ст.167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Зазначене майно відповідає критеріям, визначеним ч.2 ст.167 КПК України, тобто є тимчасово вилученим майном.

Згідно ч.2 ст.168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Відповідно до положень ч.5 ст.171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

З досліджених матеріалів клопотання вбачається, що внесене прокурором в межах кримінального провадження за №42024072210000249 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.07.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 426-1, ч. 3 ст. 332 КК України, клопотання про арешт майна відповідає вимогам ч.2 ст. 171 КПК України та подано у визначений КПК України строк.

Частиною 10 ст.170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Метою поданого клопотання про арешт майна прокурор визначив збереження речових доказів та конфіскації майна як виду покарання у відповідності до п.1, 3 ч.2 ст.170 КПК України та .

Речовими доказами, відповідно до ст. 98 КПК України, є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

У ч.2 ст.173КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Як вбачається з матеріалів клопотання досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснюється за попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення за передбачених ч. 5 ст. 426-1, ч. 3 ст. 332 КПК України.

Частиною ч. 5 ст. 426-1 КК України передбачено відповідальність за перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень, тобто умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих цій особі прав чи повноважень, крім передбачених частиною другою цієї статті, якщо ці дії заподіяли істотну шкоду, застосування нестатутних заходів впливу щодо підлеглого або перевищення дисциплінарної влади, якщо ці дії заподіяли істотну шкоду, а також застосування насильства щодо підлеглого, діяння, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені із застосуванням зброї, а також діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, чинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці

Частиною ч. 3 ст. 332 КК України передбачено відповідальність за незаконне переправлення осіб через державний кордон України, організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод, вчинені способом, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яку незаконно переправляли через державний кордон України, чи вчинені щодо кількох осіб, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, вчинені організованою групою або вчинені з корисливих мотивів.

Відповідно до ч.11 ст.170КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження. Водночас наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ст.317ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 321ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 41Конституції України встановлено, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Крім того, відповідно до ч.5 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються (частина 1 статті 59 КК України). Кримінальний закон не встановлює прямого співвідношення чи обмеження обсягу конфіскації майна як виду покарання із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Покарання у вигляді конфіскації майна, як і будь-яке інше покарання, встановлюється вироком суду. Оскільки на цьому етапі кримінальне провадження ще не розглянуто судом по суті та вирок не ухвалений, слідчий суддя не має змоги передбачити ні сам факт його ухвалення, ні можливий обсяг конфіскації майна як виду покарання, вказані події на цьому етапі повинні розглядатися лише як вірогідні.

Дослідивши матеріали клопотання, оцінивши надані сторонами докази, встановивши обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту з потребами кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, а саме: мобільний телефон Айфон 16 Pro, що належить ОСОБА_8 , який поміщено до спец. пакету ДБР №S1003048; три сітки-путанки, які поміщені в поліетиленовий чорний пакет; гладкоствольна мисливську рушницю з номером НОМЕР_2 , відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, зокрема могло зберегти на собі його сліди кримінального правопорушення, містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Завданням арешту майна у даному кримінальному провадженні є забезпечення збереження речових доказів, запобігання можливості їх використання, перетворення, передачі, відчуження, оскільки існують відповідні ризики.

На цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою забезпечення кримінального провадження, оскільки не застосування такого заходу може призвести до настання негативних наслідків.

Доказів настання негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна для власника такого майна під час розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено.

Слідчий суддя вважає, що накладення арешту на вказане майно на даному етапі кримінального провадження є виправданим і необхідним, оскільки сприятиме досягненню мети щодо всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування, а відсутність такого арешту може сприяти втраті доказів.

При цьому, слідчим суддею враховано, що відповідно до положень ч. 2 статті 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином, після проведення певних процесуальних та слідчих дій, буде встановлена належність або неналежність вилученого майна до обставин, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженню, що не позбавляє права зацікавлених осіб ставити питання про скасування арешту в порядку статті 174 КПК України.

Слідчий суддя звертає увагу, що на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходу забезпечення кримінального провадження - арешту майна.

У зв`язку із наведеним клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 170-173, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на тимчасово вилучене майно, яке вилучено 12.03.2025 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , а саме:

- мобільний телефон Айфон 16 Pro, що належить ОСОБА_8 , який поміщено до спец. пакету ДБР №S1003048;

- три сітки-путанки, які поміщені в поліетиленовий чорний пакет;

- гладкоствольну мисливську рушницю з номером НОМЕР_2 .

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1