Постанова

від 21.01.2025 по справі 198/279/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1222/25 Справа № 198/279/24 Суддя у 1-й інстанції - Гайдар І. О. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Макарова М.О., Свистунової О.В.

за участю секретаря Попенко Ю.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Мандрика Владислава Володимировича на рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Павлоградського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), Міністерства оборони України, третя особа Військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту батьківства,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Павлоградського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), Міністерства оборони України, третя особа Військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту батьківства.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що з 14 жовтня 2021 року по 26 травня 2023 року вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу та вели спільне господарство зі ОСОБА_2 . Разом з ними проживала їх спільна донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З початком повномасштабного військового вторгнення на територію України 26 травня 2023 року ОСОБА_2 мобілізовано до лав Збройних сил України. Позивач вказує, 06 березня 2024 року вона отримала від військової частини НОМЕР_1 повідомлення на зниклих безвісно від 30 жовтня 2023 року №0501/13/274, в якому повідомлено, що 26 жовтня 2023 року ОСОБА_2 зник безвісти під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Андріївка Бахмутського району Донецької області. З повідомлення про захоплених в полон від 18 квітня 2024 року №0501/18/19 позивачеві стало відомо, що з 29 березня 2024 року ОСОБА_2 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10 квітня 2024 року № 1167 вважається таким, що захоплений в полон. Позивач зазначає, ОСОБА_2 не був записаний батьком в свідоцтві про народження дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 вказує,встановлення фактубатьківства ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,необхідне для отримання належного грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон. На підставі викладеного ОСОБА_1 просила суд встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що знаходиться в полоні держави-агресора, є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Павлоградського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) та Міністерства оборони України, третя особа Військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту батьківства.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 адвокатМандрик В.В.просить рішення суду від19вересня 2024року скасуватина ухвалитинове рішенняпро задоволенняпозовних вимог ОСОБА_1 ,посилаючись нанеповне з`ясуваннясудом обставину справі,порушення судомнорм матеріального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини.

Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 122 СК України права та обов`язки матері, батька та дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленими статтями 122 (визначення походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою) та статті 125 (визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою) цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Частиною першою статті 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки чи чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно дост.130СК Україниу разісмерті чоловіка,який неперебував ушлюбі зматір`юдитини,факт йогобатьківства можебути встановленийза рішеннямсуду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.

Частиною першою статті 135 СК України визначено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для встановлення факту батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

Тлумачення норм ст. 130 СК України свідчить, що законом не встановлено переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України (ст. 128 СК України).

Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини.

Рішення про встановлення факту батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.

Тобто при вирішенні спору про встановлення факту батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення Європейського суду з прав людини у справі Калачова проти Росії від 07 травня 2009 року, заява № 3451/05).

У справі встановлено, позивач ОСОБА_1 є матір`ю дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.22).

Батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в свідоцтві про народження, виданому 05 серпня 2022 року Павлоградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), записаний ОСОБА_4 (а.с. 22).

За твердженням позивача ОСОБА_1 біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З довідки №1007, виданої виконкомом Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області 30 жовтня 2023 року, та акта обстеження місця проживання вбачається, ОСОБА_2 з 14 жовтня 2021 року по 26 травня 2023 року фактично проживав з дітьми ОСОБА_5 , 2018 року народження, ОСОБА_3 , 2022 року народження, та позивачем ОСОБА_1 , вів з останньою спільне господарство (а.с. 17, 18).

26 травня 2023 року ОСОБА_2 був призваний на військову службу, а з 29 березня 2024 року на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10 квітня 2024 року №1167 ОСОБА_2 вважається таким, що захоплений в полон (а.с. 14).

Відповідно до наданого позивачем висновку експерта № СЕ-19/121-23/25317-БД від 29 листопада 2023 року проведеного Харківським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України на підставі постанови від 03 листопада 2023 року винесеної слідчим Харківського районного управління поліції №2 ГУНП в Харківській області у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 жовтня 2023 року за №1202322117000755, з результатами проведення судової молекулярно-генетичної експертизи встановлено генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка буквального епітелію малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є біологічною донькою безвісно зниклого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.19-21).

Молекулярно-генетично експертиза є одним із видів біологічної експертизи, до завдань якої серед іншого віднесено встановлення спорідненості (родинних зв`язків). Порядок проведення експертизи встановлений Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5.

Об`єктом молекулярно-генетичного дослідження є ядерна ДНК (ДНК, розташована в ядрі клітини), отримана з крові, слини, букального та іншого епітелію, волосся (за наявності волосяного фолікула), а також часток тканин і органів людини.

Для визначення батьківства обов`язковою є присутність ймовірного батька і дитини для проведення забору вихідного біологічного матеріалу або наявність заздалегідь відібраного від таких осіб генетичного матеріалу.

Разом з тим, в результаті проведення експертизи встановлено генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка букального епітелію тільки малолітньої ОСОБА_3 , на вирішення експерта взагалі не ставилось питання про спорідненість ОСОБА_2 та малолітньої дитини, біологічний матеріал батька на дослідження та порівняння не представлений, а інформація про те, що дитина є його біологічною донькою, ґрунтується виключно на повідомленні позивачки ОСОБА_1 .

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги висновок експерта №СЕ-19/121-23/25317-БД від 29 листопада 2023 року, наданий позивачем, як доказ на підтвердження батьківства ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що наданий позивачем лист, який не містить підпису ОСОБА_2 , що він особисто підтвердив зазначену в ньому інформацію про своє батьківство відносно дитини ОСОБА_6 ; соціально-демографічні дані військовослужбовця ОСОБА_2 , фотокартки та виписки по її картковому рахунку не є належними та допустимими доказами на підтвердження заявлених нею позовних вимог.

Крім того, позивач ОСОБА_1 , приймаючи участь у судових засіданнях у суді першої інстанції, будучи обізнаною зі своїми процесуальними правами, а також забезпеченою правовою допомогою адвоката, не зверталася до суду першої інстанції із відповідним клопотанням про призначення у справі судової молекулярно-генетичної експертизи.

Колегія суддів також звертає увагу, що доказів загибелі чи смерті ОСОБА_2 матеріали справи не містять, тому ОСОБА_2 , про встановлення батьківства якого позивач просить у своїй позовні відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мав бути залучений до участі у справі у якості відповідача, однак, з позовними вимогами безпосередньо до ОСОБА_2 позивач у цій справі не зверталася.

Отже, оцінюючи подані позивачем докази у їх сукупності та кожний доказ окремо, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог позивача та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства за недоведеністю.

Доводи апеляційної скарги про неповне зясування обставин у справі, наявність підстав для задоволення позовних вимог не підтверджуються належними доказами у справі.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін.

На підставівикладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представникапозивача ОСОБА_1 адвокатаМандрика ВладиславаВолодимировича залишити без задоволення.

Рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2024 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І.А.Єлізаренко

Судді М.О.Макаров

О.В.Свистунова