Постанова

від 22.01.2025 по справі 177/631/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/499/25 Справа № 177/631/22 Суддя у 1-й інстанції - Суботіна С. А. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Корчистої О.І.

суддів: Агєєва О.В., Бондар Я.М.

за участю секретаря Черняєвої С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №177/631/22 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління, треті особи: Військова частина НОМЕР_1 , Лозуватська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області, Головне управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області (Управління надання адміністративних послуг відділ № 4), Криворізька районна державна адміністрація Дніпропетровської області, Новолатівська територіальна громада в особі Новолатівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, Криворізька районна рада Дніпропетровської області, про усунення перешкод у користуванні власністю, вилучення частини земельної ділянки, скасування державної реєстрації земельної ділянки, з закриттям поземельної книги, та скасування кадастрового номеру в Державному земельному кадастрі,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,

на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2024 року,

встановив:

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Міністерства оборони України, Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління, треті особи: Військова частина НОМЕР_1 , Лозуватська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області, Головне управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області (Управління надання адміністративних послуг відділ № 4), Криворізька районна державна адміністрація Дніпропетровської області, Новолатівська територіальна громада в особі Новолатівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, Криворізька районна рада Дніпропетровської області, про усунення перешкод у користуванні власністю, вилучення частини земельної ділянки, скасування державної реєстрації земельної ділянки, з закриттям поземельної книги, та скасування кадастрового номеру в Державному земельному кадастрі.

Позов мотивований тим, що на підставі договорів купівлі-продажу від 09 грудня 1999 року та від 27 грудня 2006 року позивачу належать житлові будинки АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

Рішенням Кіровської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 12 червня 2001 року ОСОБА_1 передано безкоштовно у власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку і споруд площею 0,24 га, що за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, державний акт на її ім`я не виготовлявся та не видавався.

Окрім того, рішенням Кіровської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 29 грудня 2011 року позивачу надано дозвіл на виготовлення технічної документації з землеустрою щодо складання документів, що посвідчує право власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд площею 0,24 га (із земель житлової та громадської забудови), що за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивачем замовлено та виготовлено технічну документацію, проте рішенням ДЗК від 29 травня 2013 року позивачу відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру про земельну ділянку з підстав відсутності технічної можливості внесення змін до індексної кадастрової карти про земельні ділянки, розташовані по АДРЕСА_2 .

Також, позивачу неодноразово за її зверненнями надходили повідомлення від ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області відділу у Криворізькому районі, ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з підстав невідповідності електронного документа встановленим вимогам, а саме: помилка в індексній кадастровій карті.

Виявлена помилка носить суто технічний характер та полягає в тому, що відповідно до адміністративно-територіального устрою Криворізького району, земельна ділянка розташована в межах с. Червона Поляна, а за матеріалами індексної кадастрової карти - за межами населеного пункту.

У зв`язку з тим, що територіальні органи Держземагентства не наділені повноваженнями внесення змін до індексної кадастрової карти кадастрової зони за межами адміністративно-територіальних одиниць, отже виправити помилку неможливо.

Земельні ділянки по АДРЕСА_2 , розташовані на території дії Державного акта на право користування земельною ділянкою серії Б № 009798, виданого у 1980 році Широківським райвиконкомом Квартирно-експлуатаційній частині Криворізького району, на підставі якого здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 5137,3879 га, із цільовим призначенням для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України та присвоєно кадастровий номер 1225884400:09:001:0038, форма власності - державна, перебуває у власності держави в особі Міністерства оборони України та передана у постійне користування Квартирно-експлуатаційному відділу м. Дніпро для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України.

Таким чином, під час оформлення земельної ділянки під своїм житловим будинком, у ОСОБА_1 виникла проблема у її приватизації, оскільки земельна ділянка під її будинком вже має кадастровий номер 1225884400:09:001:0038, з іншим цільовим призначенням та оформлена на праві власності за Міністерством оборони України.

На звернення позивача до Головного квартирно-експлуатаційного управління ЗСУ про вилучення земельної ділянки з кадастровим номером 1225884400:09:001:0038, листом від 2017 року повідомлено, що за обліковими даними Квартирно-експлуатаційного відділу у м. Дніпро, земельна ділянка за вказаним кадастровим номером, площею 5137,3879 га, розташована на території Зеленобалківської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області, відноситься до категорії земель оборони.

Позивач також вказувала, що у 2020 році сільською радою виготовлено генеральний план для встановлення меж селища розмежування Криворізького та Широківського району, у процесі розробки якоговиявлено, що частина селища, а саме АДРЕСА_2 та господарські будівлі і споруди мешканців цієї вулиці, знаходиться на території земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро, унаслідок чого жителі села не можуть приватизувати земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд, що перебувають у їх приватній власності.

У подальшому, позивач та інші мешканці АДРЕСА_2 неодноразово зверталися до органів місцевого самоврядування, Міністерства оборони України та Квартиро-експлуатаційного відділу м. Дніпроз листами про вирішення даної ситуації, однак, безрезультатно.

У зв`язку з порушенням права позивача на оформлення землі в межах норм безоплатної приватизації, яка безпідставно перебуває у власності держави та в постійному користуванні відповідачів, а також з огляду на неможливість врегулювання вказаної ситуації в досудовому порядку, з метою захисту свого законного права на землю, ОСОБА_1 змушена звернутися до суду з даним позовом.

Також позивачем разом з позовною заявою подано клопотання, в якому вона просила суд поновити їй строк позовної давності на звернення з даним позовом до суду. Як на поважність причини пропуску такого строку ОСОБА_1 зазначає, що про порушення своїх прав дізналася в 2012 році, під час розроблення документації з землеустрою для присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці, та почала активно вирішувати це питання шляхом багаторазових звернень до органів місцевого самоврядування та державної влади, а також і шляхом звернення в 2017 році до суду. Після цього позивач намагалася вирішити питання шляхом досудовому врегулюванні спору, що не призвело до позитивного результату, тому у січні 2022 року вона звернулася до Криворізького місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги для отримання юридичної допомоги з метою звернення до суду. Через місяць розпочалася війна в Україні, і тільки в червні 2022 року у неї з`явилася можливість звернутися до суду з позовом, а тому позивач вважає, що трирічний строк на звернення до суду з позовом пропущено нею з поважних причин (том 1 а.с.72-73).

На підставі наведеного вище позивач просила суд усунути перешкоди в користуванні нерухомим майном за адресою: АДРЕСА_3 ; вилучити частину земельної ділянки, загальною площею 0,48 га із земель площею 5137,3879 га з кадастровим номером 1225884400:09:001:0038, що перебуває у власності держави в особі Міністерства оборони України та передана в постійне користування Квартирно-експлуатаційному відділу м. Дніпро, згідно з Державного акта на право постійного користування серії Б № 009798, виданого у 1980 році Широківським райвиконкомом, для розміщення та постійної діяльності Збройних сил України під випробувальним полігоном (танкодром) військової частини НОМЕР_1 ; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1225884400:09:001:0038 у Державному земельному кадастрі Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області з закриттям Поземельної книги та припиненням речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки, у зв`язку з обмеженим доступом у володінні та розпорядженні нерухомістю, що перебуває у власності позивача, а також позбавленням права на передачу у власність земельної ділянки за адресами: АДРЕСА_3 .

Рішенням Криворізького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 червня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Додатковим рішенням Криворізького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 липня 2024 року з ОСОБА_1 стягнуто у дохід держави судовий збір у розмірі 2977, 20 гривень.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 ,посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що предметом доказування позовних вимог позивача, в даному випадку, не є доведення підстав будівництва житлових будинків у 1949 та 1953 роках, при цьому, відповідно до вимог чинного законодавства, громадяни, які збудували житлові будинки до 05 серпня 1992 року, могли, за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями отримати право установлюючи документи на будинок, якщо навіть його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, якаа перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності.

На час забудови житлових будинків, що належать позивачу, діяв Земельний Кодекс УСРР, всі громадяни, незалежно від статі, віросповідання та національності, наділялись правом на одержання землі в користування.

Статтею 377 ЦК України, чинній в редакції 01 січня 2004 року по 01 січня 2010 року, на час набуття позивачем права власності на житлові будинки, визначалось, що до особи, яка придбала житловий будинок, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані без зміни цільового призначення, та така правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/18560/16.

Апелянт зазначає, що нею надано суду першої інстанції докази користування нею спірними земельними ділянками, одак суд першої інстанції не перевірив доводи позивача та не врахував того, що користування будинком неможливе без використання земельної ділянки, достатньої для розміщення й обслуговування будинку.

Також зазначає, що суд першої інстанціїх дійшов помилкового висновку про володіння відповідачем спірними земельними ділянками, що знаходяться під житловими будинками позивача ще з 1945 року, оскільки на неодноразові питання до відповідача про наданняядоказів визначених меж земельної ділянки (відвід земельних ділянок на підставі землевпорядного проекту) для потреб військової частини з 1945 року на площу 12247 га або з 1980 року на площу 9819,7 га для випробувального полігону, відповідачем не надано суду такої інформації.

Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення були встановлені обставини, які викладені позивачем в позовній заяві та встановлено що відповідач добровільно відмовляється надавати на вилучення спірних земельних ділянок згідно законодавчо врегульованої процедури, що перешкоджає позивачу вільно володіти, користуватись та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, за наступних підстав.

Відповідно ч. 1ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 3 статті3 ЦПК Українивизначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 1статті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1, 2ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ч. 1, 2, 5ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 09 грудня 1999 року, серії АВЕ № 481940, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Перекопською І.С., зареєстровано в реєстрі за № 1-3308, ОСОБА_1 є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності зареєстровано в КП «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» 14 січня 2000 року у реєстровій книзі № 25 стр. 48. Технічний паспорт на дане домоволодіння з господарськими побудовами виготовлено 15 грудня 1990 року (том 1 а.с.58, 59-61).

На підставі заяви ОСОБА_1 , згідно з рішенням Кіровської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» від 12 червня 2001 року, декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92, ОСОБА_1 передано безкоштовно в приватну власність земельну ділянку для обслуговування жилого будинку і споруд (присадибна ділянка), площею 0,24 га у АДРЕСА_1 , для ведення особистого підсобного господарства (том 1 а.с.68).

За відомостями Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області про реєстрацію місця проживання особи, ОСОБА_1 з 06 липня 2012 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а.с.8 зворот).

Також, ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 27 грудня 2006 року, серії ВЕМ № 629120, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Убієнних Л.М., зареєстровано в реєстрі №5437, є власником домоволодіння з господарчими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Право власності зареєстровано в КП «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» 05 квітня 2007 року, номер запису 10195 у книзі 31с-195, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 14154836. Технічна документація на дане домоволодіння виготовлена 24 березня 1999 року (том 1 а.с.53, 54, 55-57).

Згідно рішення Кіровської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 29 грудня 2011 року, ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, яка посвідчує право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, у розмірі 0,2400 га (із земель житлової та громадської забудови), розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (том 1 а.с.48).

За зверненням ОСОБА_1 07 січня 2012 року розроблено технічну документацію з землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , складену Криворізьким міськрайонним виробничим відділом ДРФ ДП «ЦДЗК» у 2012 році, відповідно до якої, встановлення меж земельної ділянки проводилося за фактичним користуванням. Фактична площа земельної ділянки складає 0,2400 га, в тому числі, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). На земельній ділянці знаходяться будівлі та споруди, які належать ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу домоволодіння від 27 грудня 2006 року. Цільове призначення земельної ділянки, відповідно до КВЦПЗ, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Складено акт встановлення меж земельної ділянки в натурі, кадастровий план, експлікація по формі № 6-зем, абрис польових вимірювань (том 1 а.с.45-64).

Звернувшись 29 травня 2013 року до Управління Держземагентства в Криворізькому районі Дніпропетровської області з заявою про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, ОСОБА_1 рішенням від 29 травня 2013 року № РВ-1200030882013 відмовлено, через відсутність технічної можливості, оскільки індексної кадастрової карти не знайдено (том 1 а.с.44).

На звернення позивача на «Урядову гарячу лінію» від 03 липня 2013 року, Головним управлінням Держземагентства в Дніпропетровській області 12 липня 2013 року повідомлено, що за результатами опрацювання технічної документації з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, у зв`язку з виявленими зауваженнями, підготовлено рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) доДержавного земельного кадастру. Підставою відмови є невідповідність електронного документа встановленим вимогам - помилка в індексно-кадастровій карті. Внесення змін до геодезичної, картографічної основи, індексних кадастрових карт (планів) відповідних адміністративно-територіальних одиниць, індексної кадастрової карти, кадастрової зони за межами адміністративно-територіальних одиниць та відомостей про кадастрове зонування земель, управлінням неможливо (том 1 а.с.16).

За дорученням ГУ Держземагентства в Дніпропетровській області, Управлінням Держземагентства в Криворізькому районі Дніпропетровської області розглянуто звернення ОСОБА_1 стосовно присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 на території Кіровської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, про що повідомлено ОСОБА_1 15 липня 2013 року, де зазначено, що для можливості правильного визначення кадастрових номерів та здійснення державної реєстрації земельної ділянки в межах адміністративно-територіального устрою Криворізького району, управлінням надіслано лист до Головного управління Держземагентства в Дніпропетровській області та ДРФ ДП «Центр ДЗК» щодо внесення змін в індексну кадастрову карту Криворізького району (т.1 а.с.17).

Головним управлінням Держземагентства в Дніпропетровській області 25 березня 2015 року та 28 квітня 2015 року ОСОБА_1 направлено повідомлення про прийняття рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, із підстав невідповідності електронного документа встановленим вимогам, а саме: помилка в індексній кадастровій карті. Дана помилка носить суто технічний характер та полягає в тому, що відповідно до територіально-адміністративного устрою Криворізького району, земельна ділянка розташована по АДРЕСА_2 за матеріалами індексної кадастрової карти - за межами даного населеного пункту (том 1 а.с.18, 19).

Головним управлінням Держгеокадастру в Дніпропетровській області ОСОБА_1 направлено повідомлення від 12 лютого 2016 року, відповідно до якого, за інформацією, наданою управління Держгеокадастру в Криворізькому районі Дніпропетровської області, відповідно до індексної кадастрової карти, земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відноситься до земель, підпорядкованих Широківському району Дніпропетровської області, але адміністративно землі с. Червона Поляна відноситься до земель Криворізького району. На вулицю Бокову с. Червона Поляна накладається земельна ділянка з кадастровим номером 1225884400:09:001:0038, площею 5137,3879 га (для розміщення та постійної діяльності Збройних сил України). Здійснення реєстрації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , буде можливе після внесення відповідних змін про межі земельної ділянки (том 1 а.с.20).

Відповідно повідомлення Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області від 17 березня 2016 року, за інформацією, наданою управлінням Держгеокадастру в Криворізькому районі, згідно довідника з адміністративно-територіального устрою Дніпропетровської області, с. Червона Поляна піпорядковане Кіровській сільській раді Криворізького району Дніпропетровської області. Згідно з картографічними матеріалами щодо формування території та даних державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності форми 6-зем, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , до земель Криворізького району не відноситься. Відповідно до індексної кадастрової карти земельна ділянка, що за адресою: АДРЕСА_1 , відноситься до земель Широківського району. Також на вулицю Бокову накладається земельна ділянка з кадастровим номером 1225884400:09:001:0038. За інформацією, наданою відділом Держгеокадастру в Широківському районі, згідно з відомостей державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності форми 6-зем, с. Червона Поляна у Широківському районі не обліковується. Запитувана земельна ділянка розташована на території дії Державного акта на право користування земельною ділянкою серії Б № 009798, виданого в 1980 році Широківським районним виконавчим комітетом Квартирно-експлуатаційній частині Криворізького району. На підставі зазначеного акта та за результатами проведеної в 2014 році інвентаризації земель МОУ, здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 5137,3879 га, із цільовим призначенням для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України та присвоєно кадастровий номер 1225884400:09:001:0038, форма власності державна. Проте, інформація про вилучення частини земельної ділянки з користування Збройних Сил України у відділі Держгеокадастру в Широківському районі відсутня.

Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру розглянуто лист ОСОБА_1 щодо державної реєстрації земельної ділянки та 23 червня 2016 року повідомлено, що земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , згідно з Класифікатором об`єктів адміністративно-територіального устрою України, підпорядкована Кіровській сільській раді Криворізького району Дніпропетровської області, згідно з індексної кадастрової карти належить до земель Широківського району Дніпропетровської області. Межі села на сьогодні не визначені, відомості про межі села у Державному земельному кадастрі відсутні (том 1 а.с.23-24).

Начальником Дніпровського КЕУ (колишнім КЕВ) 18 липня 2017 року позивачу ОСОБА_1 направлено повідомлення, з якого слідує, що на засіданні робочої групи розглянуто її лист до МОУ від 30 травня 2017 року стосовно припинення права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1225884400:09:001:0038. Визначено, що для аналізу матеріалів інвентаризації земель, які виконувались по вказаній земельній ділянці, необхідно направити запит до ПП «Геохора», як виконавця робіт, та ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», як замовника, для отримання копій зазначених технічних документацій із інвентаризації земель. Також, листом від 27 листопада 2017 ОСОБА_1 повідомлено, що 22 листопада 2017 року Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпро (Дніпровське КЕУ) звернулося до Дніпропетровської обласної державної адміністрації з клопотанням про отримання примірника документа для опрацювання, у зв`язку з ненадходженням протоколу засідання робочої групи з опрацювання земельних питань на території області (том 1 а.с.30).

Як слідує з повідомлення голови Данилівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 02 червня 2017 року, відповідно до Класифікатора об`єктів адміністративно-територіального устрою України, затвердженого наказом Державного комітету статистики України від 08 грудня 1997 року № 78, селище ОСОБА_2 з кодом КОАТУУ-1221882907, адміністративно підпорядковано Данилівській (Кіровській) сільській раді та засновано в 1949 році (том 1 а.с.43).

Відділом у Криворізькому районі головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області 15 березня 2018 року повідомлено позивачу про неможливість внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки, розташовані по АДРЕСА_2 , внесення відповідних змін до індексної кадастрової карти, оскільки проекти землеустрою щодо зміни меж населених пунктів розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів (том 1 а.с.25).

Депутатами Данилівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області на засіданні ХХІ сесії VІІ скликання, яке відбулося 18 грудня 2018 року, розглянуто звернення громадян, у тому числі ОСОБА_1 , та 04 січня 2019 року повідомлено, що виготовлення генерального плану на селище Червона Поляна та проекту землеустрою по встановленню меж у натурі є першочерговим завданням на 2019 рік, яке буде вирішено при першій можливості (том 1 а.с.27 зворот).

Головою Данилівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області листом від 19 серпня 2020 року повідомлено ОСОБА_1 проте, що АДРЕСА_2 не перейменовувалась. Генеральний план селища Червона Поляна виготовлено сільською радою в 2020 році. Для встановлення меж селища потрібно зробити розмежування ОСОБА_3 та Широківського районів. Згідно з індексною кадастровою картою, вулиця Бокова селища Червона Поляна помилково була внесена до танкодрому в/ч НОМЕР_1 (том 1 а.с.28 зворот).

Розглянувши за дорученням Держгеокадастру колективне звернення мешканців АДРЕСА_2 надано 30 вересня 2020 року відповідь, з якої слідує, що на теперішній час відсутня інформація про наявність рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про вилучення частини земельної ділянки з ділянки, із кадастровим номером 1225884400:09:001:0038, а також інформація про згоду КЕВ м. Дніпропетровська (Дніпровського КЕУ) на вилучення зазначеної частини земельної ділянки з користування. Питання щодо відведення громадянам присадибних земельних ділянок по АДРЕСА_2 може бути вирішено шляхом вилучення частини земельної ділянки після отримання згоди на таке вилученняКвартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська та Міністерства оборони України (том 1 а.с.26).

Юридичним департаментом Дніпропетровської обласної державної адміністрації позивачу надано відповідь від 23 жовтня 2020 року, з роз`ясненням щодо порядку впорядкування відомостей про земельну ділянку (кадастровий номер 1225884400:09:001:038) відповідно до Земельного кодексу України. Повідомлено про направлення копії звернення позивача до Данилівської сільської ради Криворізького району, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро (Дніпровського КЕУ), Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області для надання повної інформації та пропозицій відповідно до повноважень (том 1 а.с.33-35).

Відповідно розпорядження Кабінету Міністрів України «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Дніпропетровської області» від 12 червня 2020 року № 709-р, затверджено території територіальних громад Дніпропетровської області, у тому числі Лозуватської територіальної громади, до якої увійшли території Лозуватської, Вільненської, Гейківської, Грузької, Данилівської, Софіївської, Христофорівської, Чкаловської територіальних громад; адміністративним центром Лозуватської територіальної громади є с. Лозуватка, а також Новолатівської територіальної громади, до якої увійшли території Новолатівської та Зеленобалківської терироіальних громад; адміністративним центром Широківської територіальної громади є с. Новолатівка, що входить до Широківського району.

Згідно Постанови Верховної Ради України № 807-ІХ від 17 липня 2020 року «Про утворення і ліквідацію районів», ліквідовано у Дніпропетровській області, серед інших Широківський район та утворено Криворізький район (з адміністративним центром у місті Кривий Ріг) у складі територій Апостолівської міської, Вакулівської сільської, Глеюватської сільської, Гречаноподівської сільської, Грушівської сільської, Девладівської сільської, Зеленодольської міської, Карпівської сільської, Криворізької міської, Лозуватської сільської, Нивотрудівської сільської, Новолатівської сільської, Новопільської сільської, Софіївської селищної, Широківської селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Головою Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області направлено листи від 12 березня 2021 року № 630 та від 28 квітня 2021 року № 1127 на ім`я начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро (Дніпровського КЕУ), від 28 квітня 2021 року № 1128 на адресу МОУ, від 28 квітня 2021 року № 1129 на ім`я голови Криворізької РДА, із повідомленням про те, що на території Криворізького району знаходиться в постійному користуванні земельна ділянка площею 5137,3879 га, із кадастровим номером 1225884400:09:001:0038, з цільовим призначенням: 15.01 - для розміщення та постійної діяльності ЗСУ під випробувальним полігоном (танкодромом) в/ч НОМЕР_1 . Данилівською сільською радою виготовлено генеральний план селища ОСОБА_2 та планувалось у подальшому виготовлення проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж даного населеного пункту. Під час проведення даних землевпорядних робіт виявлено, що частина селища ОСОБА_2 , а саме АДРЕСА_2 та господарські будівлі і споруди на ній, знаходяться на території земельної ділянки, яка перебуває в постійному користуванні Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро, внаслідок чого жителі АДРЕСА_2 не можуть приватизувати земельні ділянки для будівництва й обслуговування належних їм житлових будинків, господарських будівель і споруд, що перебувають у приватній власності. Для зняття соціальної напруги жителів селища Червона Поляна, голова сільради просив розглянути можливість щодо припинення частини земельної ділянки, на якій знаходиться АДРЕСА_2 та господарські двори (том 1 а.с.9-13).

На звернення ОСОБА_1 від 23 квітня 2021 року, головою Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області повідомлено, що для виготовлення проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Червона Поляна, необхідно провести вилучення земельної ділянки, на якій знаходиться АДРЕСА_2 та господарські будівлі, із земельної ділянки площею 5137,3879 га , із кадастровим номером 1225884400:09:01:0038, яка знаходиться в постійному користуванні Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро (Дніпровського КЕУ) для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України під випробувальним полігоном (танкодромом) в/ч НОМЕР_1 , власником якої є Держава в особі Міністерства оборони України (том 1 а.с.14).

Центральним управлінням інженерно-інфраструктурного командування сил логістики Збройних Сил України Міністерства оборони України за зверненням Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області надано повідомлення від 28 квітня 2021 року, згідно з яким, межа земельної ділянки з кадастровим номером 1225884400:9:01:0038, загальною площею 5137,3879 га, засвідчена правом постійного користування землею, Державний акт серії Б № 009798, 1980 року, на загальну площу 9819,7 га. Межа державного акта чітко відображена на Публічній кадастровій карті України. У державному акті відсутні будь-які записи про селище Червона Поляна (том 1 а.с.69).

Начальником Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро (Дніпровським КЕУ) направлено голові Лозуватської сільської ради повідомлення від 17 травня 2021 року, про обстеження представниками управління та складання акта обстеження земельної ділянки 1225884400:09:001:0038, яка входить в площу 5137,3879 га, призначена для розмежування та постійної діяльності Збройних сил України під випробувальним полігоном (танкодромом) в/ч НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 а.с.32).

Головою Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області 30 серпння 2021 року начальникові Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро (Дніпровського КЕУ) направлено запит про надання інформації стосовно обстеження спірної земельної ділянки (том 1 а.с.15).

Водночас, згідно розпорядження Ради Міністрів УРСР від 02 квітня 1945 року та рішенням виконкому Дніпропетровської обласної ради депутатів трудящих від 05 квітня 1945 року, для потреб військових частин за Криворізьким гарнізоном закріплено земельну ділянку під полігон та табір площею 12247 га (том 3 а.с.156).

Відповідно Державного акта на право користування землею серії Б № 009798 від 1980 року, виконавчим комітетом Широківської районної Ради депутатів трудящих Квартирно-експлуатаційній частині Криворізького району у безстрокове та безоплатне користування надано 9819,7 га землі в межах плану землекористування для випробувального полігону. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 2 (том 1 а.с.192-198).

Згідно копії технічної документації з землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки, зробленої на підставі розпорядження Широківської райдержадміністрації від 11 жовтня 2013 року № 374-Р-13 та затвердженої Квартирно-експлуатаційним відділом м. Дніпропетровська наказом від 20 лютого 2014 року № 59, об`єктом інвентаризації були землі на території Широківського району Дніпропетровської області за межами населених пунктів у межах Державного акта на право користування землею серії Б № 009798 від 1980 року, що посвідчує право Криворізької квартино-експлуатаційної частини набезстрокове й безкоштовне користування земельною ділянкою площею 9819,7 га для випробувального полігону (танкодрому) військової частини НОМЕР_1 . Об`єкт інвентаризації має складну конфігурацію меж та складається з п`яти земельних ділянок, опис меж яких зазначено на кадастрових планах земельних ділянок. Земельна ділянка відноситься до земель оборони та розташована на території Зеленобалківської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області. У зв`язку з тим, що Постановою Верховної Ради України «Про зміну меж міста Кривого Рогу Дніпропетровської області» від 24 жовтня 2002 року № 217 ІV було включено до меж м. Кривого Рогу 548,6 га за рахунок земель Зеленобалківської сільської ради Широківського району, 433,7918 га земель Криворізькій квартирно-експлуатаційній частині (району) увійшли в межі м. Кривий Ріг. Враховуючи усі інші вилучення на користь сторонніх землевласників та землекористувачів з Державного акта на право користування землею серії Б № 009798 від 1980 року (згідно з табл. 1), остаточна площа про інвентаризованих земель на території Зеленобалківської сільської ради Широківського району складає 5796,3 га (том 2 а.с.190-207, том 3 а.с.3-37).

Як слідує з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 1225884400:09:001:0038, державна реєстрація земельної ділянки здійснена на підставі проведення інвентаризації земель під час здійснення землеустрою 23 січня 2014 року ПП «Геохора», дата державної реєстрації - 05 березня 2014 року (том 1 а.с.65, том 2 а.с.6).

Відповідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 11 серпня 2016 року, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 1225884400:09:001:0038 відбулася 07 червня 2016 року, форма власності державна, власник - Держава в особі Міністерства оборони України, цільове призначення: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (том 2 а.с.9-10).

Згідно відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 1225884400:09:001:0038, з цільовим призначенням: 15.01 - для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України, категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, вид використання - під випробувальним полігоном (танкодром) військової частини НОМЕР_1 , форма власності державна, площа земельної ділянки 5137,3879 га, місце розташування - Зеленобалківська сільська рада Широківського району Дніпропетровської області, право власності зареєстровано 07 червня 2016 року (номер запису 15363870) Широківською районною державною адміністрацією, власником є Держава в особі Міністерства оборони України. Суб`єктом речового права є Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровськ (Дніпровське КЕУ)(т.1 а.с.36).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року у задоволені позову ОСОБА_1 до Управління Держгеокадастру в Криворізькому районі Дніпропетровської області, Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області, треті особи: Широківська районна державна адміністрація, Кіровська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області, Відділ Держгеокадастру в Широківському районі Дніпропетровської області, Міністерство оборони України, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровськ, про зобов`язання вчинити певні дії, відмовлено. Даним рішенням встановлено, що земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , розташована на території дії Державного акта на право користування земельною ділянкою серії Б № 009798, виданого в 1980 році Широківським районним виконавчим комітетом Квартирно-експлуатаційній частині Криворізького району. На підставі зазначеного акта здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 5137,3879 га із цільовим призначенням для розміщення постійної діяльності Збройних Сил України та присвоєно кадастровий номер 1225884400:09:001:0038, форма власності державна. Надавши позивачу відмову у здійснені державної реєстрації земельної ділянки, відповідачі діяли в межах Закону, оскільки судом підтверджено існування підстав, визначених ч. 6 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» № 3613-VІ. Встановлена відповідачами помилка в індексній карті не є технічною, а тому, вирішення питання щодо належності земельної ділянки та подальше її використання внаслідок присвоєння відповідного кадастрового номеру, має бути вирішено в судовому порядку (том 1 а.с.37-39).

Старостою Данилівського старостинського округу надано довідки від 03 лютого 2022 року, зі змісту яких слідує, що земельна ділянка по АДРЕСА_2 , не знаходиться під випробувальним полігоном (танкодром в/ч НОМЕР_1 ), та згідно з господарської книги № 8 за період з 2011 року по 2015 року по господарському обліку № 1164-1, правовласником будинку АДРЕСА_2 ще ОСОБА_2 , є ОСОБА_1 (том 1 а.с.40,41).

Відповідно довідки виконавчого комітету Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 03 лютого 2022 року, згідно з переліку назв населених пунктів та назв АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 житлових будинків (том 1 а.с.42).

Згідно наданого Лозуватською сільською радою Криворізького району Дніпропетровської області генерального плану селища Червона Поляна Данилівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, розробленого згідно з рішенням VІІ скликання ХХІІІ сесії сільради від 10 квітня 2019 року, основною його метою є, серед іншого, зміна параметрів територіального розвитку населеного пункту та коригування меж. Генеральний план складено в 2019 році. Вказаний населений пункт засновано в 1949 році у зв`язку з утворенням полігону та розташовується на межі Криворізького району з південного боку східної частини та Широківського району. Генеральний план с. Червона Поляна до цього часу не розроблявся. У плані також зазначено про те, що проектом передбачаються коригування планувальної структури селища та визначення проектних меж і відповідно до наданих показників, загальна площа (територія) села за результатами проведених заходів має збільшитися з 28,47 га до 66,48 га. Водночас, реалізація плану здійснюється на розрахунковий період, який складає 20 років, тобто, до 2039 року (том 1 а.с.134-184).

Зі змісту повідомлення Головного управління земель оборони та фондів Міністерства оборони України від 13 жовтня 2023 року, слідує, що в Головному управлінні відсутня інформація щодо прийнятих Міністром оборони України рішень про відмову від земельних ділянок у межах дії Державного акта серії Б № 009798. Наказами Міноборони від 19 грудня 2018 року № 680 «Про затвердження Інструкції з обліку земельних ділянок в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України» (зі змінами), встановлено механізм відмови відземлекористування землекористувачами Збройних Сил України та Міноборони (том 3 а.с.103).

Звертаючись до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю, вилучення частини земельної ділянки, скасування державної реєстрації земельної ділянки з закриттям поземельної книги та скасування кадастрового номеру в Державному земельному кадастрі, позивач посилалась на порушення її права на оформлення землі в межах норм безоплатної приватизації, яка безпідставно перебуває у власності держави та в постійному користуванні відповідачів.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем ОСОБА_1 не доведено порушення її права на володіння житловими будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та користування спірними ділянками. Водночас, розпорядитися вказаними земельними ділянками остання не може, оскільки не набула права власності на них. Спірні земельні ділянки перебувають у межах дії Державного акта серії Б № 009798, який засвідчує право власності держави в особі Міністерства оборони України на землі оборони загальною площею 5137,3879 га, що передані в безстрокове користування Дніпровському квартирно-експлуатаційному управлінню. При цьому, реалізація позивачем права на спірні земельні ділянки може мати місце за умови дотримання законодавчо врегульованої процедури щодо вилучення частини земельної ділянки в Міністерства оборони України та прийняття КМУ із цього питання відповідного рішення за зверненням органу місцевого самоврядування. На теперішній час Лозуватська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області не наділена повноваженнями розпоряджатися землями державної власності.

При цьому суд першої існатнцїі послався на те, що за вищевказаних обставин, вилучення земельної ділянки та скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером не є ефективним способом захисту прав позивача, оскільки у разі дотримання процедури вилучення частини земельної ділянки із земель оборони, вилучені земельні ділянки передаються органам місцевого самоврядування, після чого останні будуть наділені правом розпорядитися землями територіальних громад, зокрема, передати їх у власність громадян.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист, передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак, суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц).

Існує спір між позивачем та Міністерством оборони України щодо права користування земельною ділянкою та повноваженнями щодо розпорядження запитуваною земельною ділянкою між Кіровською селищною радою Криворізького району та Широківською районною державною адміністрацією.

Правові норми, які визначали долю земельної ділянки, наданої у власність чи користування, у разі відчуження розташованих на ній будівель чи споруд неодноразово змінювалися. Так, при відчуженні об`єктів нерухомого майна під час дії ст. 30 ЗК України (у редакції 1992 року) закон передбачав автоматичний перехід права власності на земельну ділянку до набувача з необхідністю подальшого оформлення набувачем цього права. За приписами ст. 120 ЗК України (у редакції від 25 жовтня 2001 року (у період з 01 січня 2002 року до 20 червня 2007 року) при відчуженні об`єкта нерухомого майна, розташованого на відповідній ділянці, до набувача могло переходити право на цю земельну ділянку. Водночас автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди передбачала ст. 377 ЦК України.

Стаття 120 ЗК України (у редакції Закону України № 997-V від 27 квітня 2007 року) знову закріпила автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди. Поточна редакція ст. 120 ЗК України (зі змінами, внесеними Законом України №1702-VI від 05 листопада 2009 року) також передбачає автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі або споруди, і ці норми мають імперативний характер.

Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш, знаходить свій вияв у правилах ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України.

Стаття 92 ЗК України обмежує коло осіб, які можуть бути постійними користувачами земельних ділянок.

Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості, розташованого на ній.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18).

Стаття 30 ЗК УРСР 1991 року в імперативній формі передбачала автоматичний перехід права власності на земельну ділянку у разі переходу права власності на будівлю і споруду. Стаття 120 ЗК України (у чинній редакції), стаття 377 ЦК України (у чинній редакції) також передбачають припинення права власності чи користування земельною ділянкою та перехід такого права до особи, що набуває право власності на нерухоме майно. Особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття

Разом з цим, передбачений законодавцем принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди не знаходить належного втілення у нормах, які регулюють перехід прав на земельну ділянку при переході права власності на споруду, яка на ній розташована, коли такий об`єкт нерухомого майна знаходиться на земельній ділянці, що перебуває на праві постійного користування.

Відповідно наявних в матеріалах справи письмових доказів, домоволодіння, яке знаходиться у АДРЕСА_2 , розташоване на земельній ділянці, яка переходить у користування або володіння покупцеві ( ОСОБА_1 ) після належного оформлення прав на неї, що підтверджується договором купівлі-продажу домоволодіння від 27 грудня 2006 року серії ВЕМ № 629120 (том 1 а.с.53).

Договір купівлі продажу від 09 грудння 2009 року серії АВЕ № 481940 містить посилання на те, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , придбаний ОСОБА_1 , розташований на земельній ділянці, яка переходить в її тимчасове користування і підлягає оформленню в особисту власність згідно з діючим законодавством.

Згідно з даними технічних паспортів, будинок АДРЕСА_2 , 1953 року побудови та ОСОБА_1 є його четвертим власником, а будинок АДРЕСА_1 - 1949 року побудови та ОСОБА_1 є його третім власником (том 1.а.с.55-57,59-62).

Будь-які рішення чи інші документи, які б свідчили про правові підстави будівництва житлових будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , в матеріалах справи відсутні, що позивачем ОСОБА_1 не спростовано та підтверджено поясненнями представника Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області Гончаруком О.В., наданими в суді першої інстанції.

Отже, будь-які документи, які б свідчили про виділення земельної ділянки для будівництва житлових будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 як ОСОБА_1 , так і попереднім власникам зазначених житлових будинків, матеріалами справи не містять та учасниками процесу в судовому засіданні не надані.

Водночас, матеріалами справи встановлено, що спірні земельні ділянки є землями оборони та перебувають у державній власності.

Відповідно ч. 2 ст. 3 ЗК УРСР № 2874а-07, у редакції, яка діяла, на момент видачі Державного акта серії Б № 009798 від 1980 року, передбачено, що земля є виключною власністю держави і надається тільки в користування. Дії, які в прямій або прихованій формі порушують право державної власності на землю, забороняються.

Водночас, ЗК УРСР № 2874а-07, у редакціях від 14 жовтня 1977 року та від 25 жовтня 1998 року, не передбачав такої категорії земель, як «землі оборони».

Разом з тим, передана в користування згідно з розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 02 квітня 1945 року та рішенням виконкому Дніпропетровської обласної ради депутатів трудящих від 05 квітня 1945 року, для потреб військових частин Криворізьким гарнізонам земельна ділянка під полігон та табір площею 12247 га,перебувала в державній власності.

Редакція ЗК України № 561-ХІІ почала діяти з 18 грудня 1990 року. При цьому, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 3 ЗК України № 561-ХІІ, відповідно до цільового призначення, всі землі Української РСР поділяються, зокрема, на землі промисловості, транспорту, зв`язку, оборони та іншого призначення.

Отже, аналіз правового регулювання дозволяє стверджувати про те, що така категорія земель, як «землі оборони», запроваджена з прийняттям ЗК України № 561-ХІІ.

За приписами ч. 1 ст. 70 ЗК України № 561-ХІІ, землями для потреб оборони визнаються землі, надані для розміщення та постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил і внутрішніх військ.

Нормами ст. 19 ЗК України № 2768-ІІІвизначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, на землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

У державній власності перебувають усі землі України, окрім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі оборони (ч. ч. 1, 2 і 4 ст. 84 ЗК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно ч. 1, 2 і 4 ст. 77 ЗК України№ 2768-ІІІ,землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

В силу ч. 2 ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України», земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.

На підставі ст. 1 Закону України «Про використання земель оборони», землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

Міністерство оборони України всебічно забезпечує життєдіяльність Збройних Сил України, їх функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань та застосування, комплектування особовим складом та його підготовку, постачання озброєння та військової техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна, згідно з потребами, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил України в межах коштів, передбачених державним бюджетом, і здійснює контроль їх ефективного використання, організує виконання робіт в інтересах Збройних Сил України і надання послуг (ст. 10 Закону України «Про оборону України»від 06.12.1991 № 1932-ХІІ, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України (ст.6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних силах України» №1075-ХІV від 21 вересня 1999 року, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтями13,41 Конституції Українипередбачено, що від імені Українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначенихКонституцією України.

Суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є, зокрема, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності та територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Згідно з п. а) ч. 1ст. 13 ЗК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Статтею 12 ЗК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин.

Зокрема, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад (п. «а»), передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цьогоКодексу(п. «б»).

Як визначено ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст.123 ЗК України,сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках, передбачених законом, або на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). При цьому розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, передбаченихст. 122 цього Кодексу.

При цьому слід звернути увагу на те, що процесуальна форма передачі відповідних територій із прийняттямЗК України № 2768-ІІІне змінилася, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 77 згаданого нормативного акта в редакції від 25 жовтня 2001 року, яка за своєю природою є бланкетною, порядок використання земель оборони встановлюється законом. У свою чергу, наведена правова нормавідсилає до приписів Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затверджених наказом Міністра оборони України 22 грудня 1997 року № 483.

Згідно з даним Положенням № 483, землі, які виділені в користування Міністерству оборони України, забороняється займати для будівництва індивідуальних і кооперативних житлових будинків, гаражів, інших господарських будівель, а також під дачі та садово-городні ділянки.

Передача земель у постійне користування землекористувачам інших міністерств та відомств здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України (2768-14). За відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади згідно з ст. 27 Земельного кодексу України (2768-14). Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Відповідно абз. 3 п. 5 постанови Верховної Ради Української РСР «Про порядок введення в діюЗемельного кодексу Української РСР» від 18 грудня 1990 року № 562-ХІІі за змістом п. 6розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, Дніпровське КЕУ зберегло право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 5137,3879 га, на підставі Державного акта на право користування землею серії Б № 009798 від 1980 року.

Отже, земельні ділянки під будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 позивача ОСОБА_1 , що по АДРЕСА_2 , входять до складу земельної ділянки Міністерства оборони України площею 5137,3879 га, а тому відноситься до земель оборони. Таким чином, ці земельні ділянки перебувають у державній власності. Державний акта на право користування землею серії Б № 009798 від 1980 року є чинним.

Рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 5137,3879 га, яка відноситься до земель оборони, Кабінет Міністрів України не приймав і Міністерство оборони України відповідного подання на розгляд останнього не вносило.

У постанові від 29 листопада 2018 року у справі № 924/1025/14 Верховний Суд дійшов висновку, що, оскільки землі оборони перебувають лише у користуванні Міністерства оборони України, а розпоряджається ними Кабінет Міністрів України, відповідно дост. 142 ЗК України, виключно Кабінет Міністрів України має право припиняти право користування земельною ділянкою, що входить до складу земель оборони. А тому, істотною передумовою для припинення права постійного користування землями оборони, які закріплені за структурними одиницями Збройних Сил України, та подальшої передачі таких ділянок у власність або у користування іншим особам, є прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення за поданням Міністерства оборони України.

На підставі наведеного вище колегія суддів апеляційного суду погоджується з висноком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що предметом доказування позовних вимог позивача, в даному випадку, не є доведення підстав будівництва житлових будинків у 1949 та 1953 роках, при цьому, відповідно вимог чинного законодавства громадяни, які збудували житлові будинки до 05 серпня 1992 року, могли, за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями отримати право установлюючи документи на будинок, якщо навіть його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, якаа перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності, оскільки в даному випаду, згідно з розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 02 квітня 1945 року та рішенням виконкому Дніпропетровської обласної ради депутатів трудящих від 05 квітня 1945 року, для потреб військових частин за Криворізьким гарнізоном закріплено земельну ділянку під полігон та табір площею 12247 га, на якій були збудовані домоволодіння, які наразі належать позивачу на праві приватної власності (том 3 а.с.156).

Підставою припинення права постійного користування земельними ділянками державної власності, закріпленими за державними юридичними особами, відповідно ст. 142 Земельного кодексу України, є згода саме органу управління такої юридичної особи на вилучення земельних ділянок, тобто, у даному випадку, Міністерства оборони України та Кабінету Міністрів України.

Статтями 9, 14 Закону України «Про Збройні Сили України», ст. 9 Закону України «Про оборону України» унормовано, що земля, інші природні ресурси, а також майно, яке закріплено за військовими частинами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю та належить їм на праві оперативного управління. Кабінет Міністрів України встановлює порядок надання Збройним Силам України в управління об`єктів державної власності, у тому числі, земельних ділянок. Заборона відчуження земель оборони знайшла своє законодавче втілення в Законі України «Про внесенні змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізму використання земель оборони», який набув чинності 06 травня 2012 року, яким внесено зміни до Законів України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», «Про використання земель оборони», а також до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, вкотре дублюючи правило, що відчуження земельних ділянок оборони здійснюється лише в порядку, встановленому Кабінетом Міністерства України. Порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил України закріплений постановою КМУ від 28 грудня 2000 року № 1919, та визначає, що рішення про відчуження військового майна приймає Кабінет Міністрів України, із затвердженням за пропозицією Міністерства оборони України, погодженого з Міністерством економіки України.

Оскільки вказана земельна ділянка є власністю держави, в особі Міністерства оборони України, та на законних підставах передана у безстрокове користування Квартирно-експлуатаційному відділу ще до придбання будинків позивачем ОСОБА_1 , якій спірні земельні ділянки у власність не виділялися, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Також колегією суддів апеляційного суду не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги позивача про те, що на час забудови житлових будинків, що належать позивачу, діяв Земельний Кодекс УСРР, всі громадяни, незалежно від статі, віросповідання та національності, наділялись правом на одержання землі в користування, оскільки, як зазначено вище, спірні земельні ділянки є власністю держави, в особі Міністерства оборони України, та на законних підставах передані у безстрокове користування Квартирно-експлуатаційному відділу ще до придбання позивачем будинків.

Посилання апеляційної скарги на те, що статтею 377 ЦК України, чинній в редакції 01 січня 2004 року по 01 січня 2010 року, на час набуття позивачем права власності на житлові будинки, визначалось, що до особи, яка придбала житловий будинок, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані без зміни цільового призначення, та така правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/18560/16 колегія суддів вважає безніжставними, оскільки дійно чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш, знаходить свій вияв у правилах ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України.

Разом з цим, передбачений законодавцем принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди не знаходить належного втілення у нормах, які регулюють перехід прав на земельну ділянку при переході права власності на споруду, яка на ній розташована, коли такий об`єкт нерухомого майна знаходиться на земельній ділянці, що перебуває на праві постійного користування.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що нею надано суду першої інстанції докази користування нею спірними земельними ділянками, одак суд першої інстанції не перевірив доводи позивача та не врахував того, що користування будинком неможливе без використання земельної ділянки, достатньої для розміщення й обслуговування будинку, не є належними правовими підставами для задоволення позовних вимог позивача.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанціїх дійшов помилкового висновку про володіння відповідачем спірними земельними ділянками, що знаходяться під житловими будинками позивача ще з 1945 року, оскільки на неодноразові питання до відповідача про наданняядоказів визначених меж земельної ділянки (відвід земельних ділянок на підставі землевпорядного проекту) для потреб військової частини з 1945 року на площу 12247 га або з 1980 року на площу 9819,7 га для випробувального полігону, відповідачем не надано суду такої інформації також не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог позивача, оскільки рішенням виконкому Дніпропетровської обласної ради депутатів трудящих від 05 квітня 1945 року, для потреб військових частин за Криворізьким гарнізоном закріплено земельну ділянку під полігон та табір площею 12247 га та спірні земельні ділянки перебувають у межах дії Державного акта серії Б № 009798, який засвідчує право власності держави в особі Міністерства оборони України на землі оборони загальною площею 5137,3879 га, що передані в безстрокове користування Дніпровському квартирно-експлуатаційному управлінню, що підтверджено належними та допустими доказами.

Колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст. 367,374,375,382 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді

Повний текст постанови складено 22 січня 2025 року.

Головуючий О.І. Корчиста