Рішення

від 16.01.2025 по справі 305/1646/24

РАХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 305/1646/24

Провадження по справі 2/305/57/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2025 року місто Рахів

Рахівський районний суд Закарпатської області у складі: головуючого судді Дочинця С.І., при секретарі Веклюк А.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача Прокіп`юк О.Ю., відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рахівського районного суду Закарпатської області цивільну справу за позовною заявою адвоката Прокіп`юк Оксани Юріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Рахівська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Прокіп`юк О.Ю. звернулися до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Рахівська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 11.01.2024 Рахівською державною нотаріальною конторою Закарпатської області видано, 25 жовтня 2022 року, відповідачу ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на нерухоме майно, житловий будинок АДРЕСА_1 , в цілій частині та здійснено реєстрацію права власності за останнім. Про даний факт, позивач ОСОБА_1 дізналася 11 січня 2024 року, коли отримала від Центру надання адміністративних послуг Ясінянської селищної ради, Рахівського району, Закарпатської області, повідомлення про зняття її із зареєстрованого місця проживання АДРЕСА_1 , за заявою власника житла ОСОБА_2 , відповідно до ст. 18 Закону України 1871-ІХ та Постанови №265 КМУ від 07.02.2022. У зв`язку з наведеним, вбачаються обставини порушення її спадкових прав та інтересів, які підлягають судовому захисту способом, який встановлений чинним законодавством, у визначених законом випадках (ч.2 ст.16 ЦК України). Зокрема, даний житловий будинок АДРЕСА_1 за життя належав ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Після смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , його частку у спільному майні успадкувала дружина, ОСОБА_7 , яка фактично прийняла спадщину, вступивши в оперативне управління та володіння спадковим майном, залишившись проживати в даному будинку. За життя, ОСОБА_7 , 23 вересня 1987 року склала заповіт, за яким усе своє майно, де б воно не було, з чого б воно не складалося, а також належний їй житловий будинок з прилеглими до нього прибудовами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , заповіла в рівних частинах своїм дітям, ОСОБА_2 , жителю АДРЕСА_2 , ОСОБА_8 , жителю АДРЕСА_3 , ОСОБА_9 , мешканці АДРЕСА_1 . Проте, ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 померла, внаслідок чого в порядку положень статей 524, 525 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 року) відкрилася спадщина на все спадкове майно, яке належало їй на праві приватної власності або на яке вона мала майнове право. Після смерті ОСОБА_5 , у встановлений законом шестимісячний строк, спадкоємці за заповітом у нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини не зверталися. Однак, спадкоємці, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , фактично прийняли спадщину, вступивши в оперативне управління та володіння спадковим майном, житловим будинком АДРЕСА_3 , проживаючи на день та після смерті матері в даному в житловому будинку. ОСОБА_2 , визначений у заповіті як спадкоємець майна після смерті матері, ОСОБА_5 , спадщину не прийняв, оскільки заяви про прийняття спадщини, у встановлений законом шестимісячний строк, до нотаріальної контори не подавав, фактично спадщину не приймав, оскільки не проживав та не був зареєстрований у спадковому житловому будинку на день та після смерті матері, отже в оперативне управління та володіння спадковим майном не вступав. Згідно відповіді Ясінянської селищної ради Рахівського району, Закарпатської області №07.1-05/555 від 26.03.2024, на адвокатський запит, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований у житловому будинку за адресою АДРЕСА_4 з 29 грудня 1999 року. Отже, спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 , фактично прийняли ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . В подальшому, ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_8 помер, внаслідок чого в порядку відкрилася спадщина на все спадкове майно, яке належало йому на праві приватної власності. Зокрема на частку житлового будинку АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_8 заповітних розпоряджень не складав, одружений не був, дітей не мав, відповідно відсутні спадкоємці першої черги спадкування за законом. Після смерті ОСОБА_8 , спадщину фактично прийняла його рідна сестра, спадкоємець другої черги спадкування за законом, ОСОБА_9 , вступивши в оперативне управління та володіння спадковим майном, житловим будинком АДРЕСА_1 , проживаючи на день та після смерті брата в даному в житловому будинку до дня своєї смерті. Проте, ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_9 померла, внаслідок чого відкрилася спадщина на все спадкове майно, в тому числі житловий будинок АДРЕСА_1 . За життя, ОСОБА_9 , 30 квітня 2007 року склала заповіт, за яким, все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що на день її смерті буде їй належати і на що вона за законом матиме право, заповіла дочці, ОСОБА_1 . Згідно Витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) заповіт ОСОБА_9 чинний, ніким не скасований. У встановлений ч.1 ст. 1270 ЦК України, шестимісячний строк, 01 березня 2010 року, ОСОБА_1 звернулася до Рахівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, що стверджено Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі. Будучи, спадкоємцем за заповітом, після смерті матері ОСОБА_9 , прийнявши спадщину, з метою отримання правовстановлюючих документів на спадкове майно, ОСОБА_1 звернулася до Ясінянської селищної ради та КП «БТІ» Рахівської районної ради із відповідними заявами. Однак, у видачі документів їй було відмовлено, оскільки нею не було пред`явлено документів, на підставі яких може бути проведена реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна, а правовстановлюючий документ наданий спадковий будинок відсутній. У зв`язку з чим, у грудні 2012 року позивач звернулася до Рахівського районного суду Закарпатської області із відповідним позовом, де рішенням суду від 21 лютого 2013 року у справі №709/3115/2012, за ОСОБА_1 визнано право власності на спадкове майно, житловий будинок АДРЕСА_1 , разом з надвірними та господарськими спорудами. Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 12 грудня 2017 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Рахівського районного суду від 21 лютого 2013 року скасовано, у позові ОСОБА_1 відмовлено, з тих підстав, що вирішуючи спір, суд першої інстанції не з`ясував коло спадкоємців та право на спадкування осіб, визначених у заповіті відповідно до вимог ст.ст.1222,1223 ЦК України, оскільки після смерті ОСОБА_5 у спадковому будинку проживали ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 та фактично вступив в управління спадковим майном після смерті матері, а також ОСОБА_9 , яка проживала також у спірному будинку і вступила в управління спадковим майном та ОСОБА_2 , який визначений у заповіті як спадкоємець майна. Матеріали справи не містять відомостей щодо визначення частки у майні за ОСОБА_9 і висновок суду, що майнового спору з приводу спадкування не існує не ґрунтується на вимогах закону і судом не з`ясовано коло спадкоємців, у даному спадковому майні і до участі у справі не залучено ОСОБА_2 . В мотивувальній частині вищезазначеного рішення апеляційного суду судом встановлено, що після смерті ОСОБА_5 у спадковому будинку проживали ОСОБА_8 , який фактично вступив в управління спадковим майном після смерті матері, а також ОСОБА_9 , яка проживала також у спірному будинку і вступила в управління спадковим майном та ОСОБА_2 , який визначений у заповіті як спадкоємець майна, тобто про те, що останній вступив в управління спадком майном судом не встановлено. Таким чином, вказане рішення апеляційного суду в даному спорі має преюдиційне значення щодо обставин фактичного прийняття спадщини нині померлими ОСОБА_8 і ОСОБА_9 після смерті їх матері ОСОБА_5 за заповітом, та фактичного прийняття спадщини ОСОБА_9 після смерті рідного брата ОСОБА_8 . А також щодо неприйняття спадщини відповідачем ОСОБА_2 .

Отже, відповідач, ОСОБА_2 не прийняв спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 та за законом після смерті рідного брата ОСОБА_8 , оскільки до нотаріальної контори, у встановлений законом шестимісячний строк, заяви про прийняття спадщини не подавав, а також фактично спадщину не прийняв, шляхом проживання із спадкодавцями, вступу в управління та володіння спадковим майном померлих протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Спадщину після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_8 прийняла мати позивача ОСОБА_9 , що доведено матеріалами позову. Таким чином, було порушено порядок видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки не було враховано факт не прийняття спадщини відповідачем ОСОБА_2 як за заповітом так і за законом.

На підставі викладеного представник позивача просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, на спадкове майно в цілій частині на ім`я ОСОБА_2 , зокрема на житловий будинок з надвірними та господарськими спорудами АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_9 , право власності на спадкове майно, житловий будинок з надвірними та господарськими спорудами АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_10 у судовому засіданні просили позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві. Крім того представник позивача зазначила, що оскаржене свідоцтво про право на спадщину за заповітом суперечить нормам чинного законодавства, оскільки відповідач не прийняв спадщину після смерті матері. Позивач в свою чергу надала достатньо доказів, що прийняла спадщину після смерті своєї матері. У зв`язку з чим просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину та визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування право власності на спадкове майно.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечили проти задоволення позову та зазначили, що ОСОБА_11 правомірно набув право власності, останній десять років він утримує будинок. Крім того, у матеріалах справи, окрім заповіту, відсутні інші документи, які б доводили, що оспорюваний будинок належав ОСОБА_5 . Разом з тим, представник відповідача просила застосувати строки позовної давності.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, Рахівська державна нотаріальна контора, про місце, дату та час проведення судового засідання з розгляду даної цивільної справи повідомлений належним чином, шляхом отримання судового виклику особисто представником. Разом з тим, від представника третьої особи надійшла заява, в якій він зазначив про розгляд справи без його участі.

Окрім наведеного, у ході судового розгляду, суд, за клопотанням представника позивача допитав у судовому засіданні свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

Так, свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні зазначила, що вона є сусідкою позивача та відповідача, живуть город в город, знайомі все життя. Після смерті ОСОБА_5 в будинку проживала постійно її донька ОСОБА_14 зі своєю донькою, яка в подальшому вийшла заміж та поїхала. Син ОСОБА_15 періодично проживав у будинку, оскільки їздив на заробітки. Син ОСОБА_16 женився та жив окремо, проте час від часу приходив додому, бо не ладилося сімейне життя. Після смерті ОСОБА_14 десь коло 2000 року ОСОБА_16 почав постійно проживати у будинку.

Під час надання пояснень свідком ОСОБА_12 , у неї виникали дрібні сварки та конфліктні ситуації з відповідачем. У зв`язку з чим суд приймає покази через призму перебування сторін у неприязних стосунках.

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні надала пояснення, що після смерті ОСОБА_5 в будинку проживали лиш ОСОБА_14 з донькою, яка в подальшому вийшла заміж і поїхала жити в ОСОБА_17 , проте час від часу приїжджала. ОСОБА_15 їздив на заробітки. ОСОБА_16 жив у дружини у ОСОБА_18 , проте періодично на деякий час приходив жити у вищезазначений будинок. Постійно почав проживати там після смерті сестри ОСОБА_14 .

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та додані до неї письмові докази, суд встановив наступні обставини.

З свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 07.09.2010, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Рахівського районного управління юстиції Закарпатської області, вбачається, що ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як вбачається з заповіту,складеного ОСОБА_19 , мешканкою АДРЕСА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , усе її майно, де б воно не було, з чого б воно не складалося, а також належний їй житловий будинок з прилеглими до нього прибудовами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , заповіла в рівних частинах своїм дітям, ОСОБА_2 , жителю АДРЕСА_2 , ОСОБА_8 , жителю АДРЕСА_3 , ОСОБА_9 , мешканці АДРЕСА_1 .

Згідно Витягу зі Спадкового реєстру № 26952808 від 17.05.2011 заповіт ОСОБА_5 чинний.

Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого виконкомом Ясінянської селищної ради народних депутатів Рахівського району Закарпатської області від 28.02.1997, ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 . Вказане підтверджується також і повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00046091732 від 19.07.2024.

Відповідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 26.11.2009, виданого виконкомом Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області України, ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . Вказане підтверджується також і повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00046091762 від 19.07.2024.

Як вбачається з заповіту від 03.05.2007, складеного за життя ОСОБА_9 , все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що на день її смерті буде їй належати і на що вона за законом матиме право, заповіла дочці, ОСОБА_1 .

Згідно Витягу зі Спадкового реєстру № 28009755 від 08.09.2011 заповіт ОСОБА_9 чинний.

У довідці за №6060 від 06.11.2017 року виданою виконавчим комітетом Ясінської селищної ради зазначено, що житловий будинок, який належав до дня смерті ОСОБА_20 на даний час розташований, згідно книги перенумерації будівель смт. Ясіня за адресою: АДРЕСА_5 (бувша адреса АДРЕСА_6 .

Відповідно до рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 21.02.2013 (справа № 709/3115/2012, провадження по справі № 2/305/236/13) позов задоволено, визнано за ОСОБА_1 , право власності на спадкове майно, житловий будинок АДРЕСА_1 , разом з надвірними та господарськими спорудами.

Згідно рішення апеляційного суду Закарпатської області від 12.12.2017 апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_21 задовольнити частково. Рішення Рахівського районного суду від 21 лютого 2013 року скасувати. У позові ОСОБА_1 відмовити.

У довідці за №1836 від 28.03.2017 року виданою виконавчим комітетом Ясінської селищної ради зазначено,що ОСОБА_2 на даний час проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 , замовником є ОСОБА_1 .

Згідно відповіді Ясінянської селищної ради Рахівського району, Закарпатської області №07.1-05/555 від 26.03.2024, на адвокатський запит, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований у житловому будинку за адресою АДРЕСА_4 з 29 грудня 1999 року.

Згідно витягу з реєстру територіальної громади, ОСОБА_1 була зареєстрована в АДРЕСА_1 з 14.06.2013 до 01.11.2022 року.

Відповідно до повідомлення про зняття із зареєстрованого місця проживання від 11.01.2024 №12-08/15 Центру надання адміністративних послуг Ясінянської селищної ради Рахівського району, Закарпатської області, ОСОБА_1 знято з зареєстрованого місця проживання АДРЕСА_1 , за заявою власника житла ОСОБА_2 , відповідно до ст. 18 Закону України 1871-ІХ та Постанови №265 КМУ від 07.02.2022.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №361495105 від 11.01.2024 ОСОБА_2 25.10.2022 Рахівською державною нотаріальною конторою Закарпатської області видано, свідоцтво про право на спадщину за заповітом на нерухоме майно, житловий будинок АДРЕСА_1 , в цілій частині та здійснено реєстрацію права власності за останнім.

З довідки №477 від 03.12.2024 року, виданої виконавчим комітетом Ясінської селищної ради вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований та фактично проживає у житловому будинку матері за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 у вищезазначеному будинку не проживає згідно акту обстеження матеріально-побутових умов від 03.12.2024.

Аналогічна інформація зазначена і у акті обстеження матеріально-побутових умов від 03.12.2024.

На виконання ухвали суду від 26.09.2024 року від Рахівської державної нотаріальної контори надійшла копія спадкової справи за спадкодавцем ОСОБА_19 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Так, згідно заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.02.2018 №56, спадкова справа №31, до Рахівської державної нотаріальної контори звернувся ОСОБА_2 . Факт прийняття спадщини - проживання спадкоємця і спадкодавця однією сім`єю до моменту відкриття спадщини.

Згідно довідки №582 від 02.02.2018 року виданою виконавчим комітетом Ясінської селищної ради, ОСОБА_7 до дня смерті проживала в АДРЕСА_1 (бувша адреса АДРЕСА_1 .

Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 50846198 від 08.02.2018 заповіт ОСОБА_5 чинний.

Відповідно до заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину заповіту від 25.10.2022 №635, спадкова справа №31/2018, до Рахівської державної нотаріальної контори звернувся ОСОБА_2 . Факт прийняття спадщини - проживання спадкоємця і спадкодавця однією сім`єю до моменту відкриття спадщини.

Згідно довідки №1478 від 20.10.2022 року виданою виконавчим комітетом Ясінської селищної ради, ОСОБА_2 на день смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 проживав у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 (колишня адреса АДРЕСА_1 .

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №114094614 від 15.02.2018, власником нерухомого майна - житлового будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_7 , додаткові відомості особа померла.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, серія та номер І-1341, видане 25 жовтня 2022 року, Рахівською державною нотаріальною конторою посвідчено на підставі заповіту спадкоємцем майна ОСОБА_5 є її син ОСОБА_2 . Спадкове майно, на яке видано свідоцтво, складається з житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Вирішуючи заявлені позивачем позовні вимоги, суд керується наступними положеннями законодавства.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7, відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР.

Отже, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_7 , залишивши по собі заповіт, за яким спірний житловий будинок заповіла в рівних частинах своїм дітям, ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Відповідно до вимог ст.524ЦК УРСР в редакції 1963 року, діючої на час виникнення вказаних правовідносин, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно зі ст.525ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Згідно із ст. 548, 549ЦК УРСР для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Таким чином, Цивільний кодекс УРСР 1963 року передбачав фактичне прийняття спадщини. Відповідно до статті 549 ЦК УРСР спадщина вважалася прийнятою, якщо спадкоємець фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном. Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, слід мати на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо. Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась.

Аналіз вказаних норм та судової практики дає підстави вважати, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути зокрема довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним або протягом шестимісячного терміну після його смерті проживав у спадковому домоволодінні. Факт продовження проживання спадкоємця у спадковому домоволодінні відразу після смерті спадкодавця є беззастережним доказом того, що спадкоємець своєчасно прийняв спадщину, тобто вступив в управління чи володіння спадковим майном.

Як вбачається з вищезазначеної довідки №1478 від 20.10.2022 року, виданої виконавчим комітетом Ясінської селищної ради, ОСОБА_2 на день смерті матері ОСОБА_5 , проживав у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 (колишня адреса АДРЕСА_1 .

Вказане підтверджується також і показами свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які зазначили, що ОСОБА_16 женився, проте час від часу приходив додому і жив там, а з 2000 року постійно проживав у будинку.

Таким чином, ОСОБА_2 фактично вступив у володіння та управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини смерті своєї матері ОСОБА_5 .

В подальшому, 08.02.2018 ОСОБА_2 звернувся до Рахівської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину по закону, а 25.10.2022 з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину по заповіту, факт прийняття спадщини - проживання спадкоємця і спадкодавця однією сім`єю до моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 560 ЦК УРСР спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину.

Такі ж положення щодо отримання спадкоємцями свідоцтва про право на спадщину містяться і в ЦК України 2003 року, зокрема, ст. 1296 даного Кодексу передбачає, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Отже, щодо спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року, допускається фактичний вступ у володіння нею, а тому за наявності документів, що підтверджують фактичне прийняття спадщини, нотаріусом може бути видане свідоцтво про право на спадщину. При цьому спадкоємець, який фактично вступив у володіння й управління спадщиною до 01 січня 2004 року, не обмежений строком у праві на отримання свідоцтва про право на спадщину.

Оскільки відповідач ОСОБА_2 після смерті матері прийняв спадщину, вступивши в управління та володіння спадковим майном, так як на час відкриття спадщини проживав у спірному будинку та користувалася спадковим майном, то він має право на отримання свідоцтва про право на спадщину на належну йому частку спадкового будинку.

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно поживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини..

Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що після смерті матері ОСОБА_5 прийняли спадщину також син ОСОБА_8 та донька ОСОБА_9 . ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , а в подальшому, ІНФОРМАЦІЯ_10 померла ОСОБА_9 , про що свідчать свідоцтва про смерть.

Після смерті ОСОБА_9 позивачка ОСОБА_1 у передбачений законом 6-місячний строк звернулася до Рахівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Як зазначила позивачка, після смерті матері (яка в свою чергу прийняла спадщину за законом після смерті свого брата) у неї були відсутні належним чином оформлені правовстановлюючі документи на спадковий житловий будинок. А тому оформити своє право на спадщину та отримати відповідне свідоцтво позивачка також не мала можливості.

Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивачка прийняла спадщину юридично, оскільки її воля, як спадкоємиці, була виражена у її діях по своєчасній подачі заяви про прийняття спадщини.

Таким чином, позивачка прийняла спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, оскільки своєчасно подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини та не заявила про відмову від неї.

А тому позивач ОСОБА_1 просить суд визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, на спадкове майно, а саме на житловий будинок, в цілій частині на ім`я ОСОБА_2 .

Згідно зпунктами 4.9.-4.12.Глави10Порядку вчиненнянотаріальних дійнотаріусами України,затвердженого наказомМіністерства юстиціїУкраїни від22лютого 2012року №296/5 свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною другою статті 1270, статтею 1276 Цивільного кодексу України, - не раніше заз начених уцих статтяхстроків. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена .Для спадкоємця,який постійнопроживав разомзі спадкодавцемна моментвідкриття спадщини,заява провидачу свідоцтвапро правона спадщинує первиннимдокументом,на підставіякого заводитьсяспадкова справа.При цьомунотаріус маєвиконати всідії,які передбаченіцим Порядком. Свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

Статтею 1301 ЦК України передбачено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Так, згідно правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду від 23.09.2020 року в справі № 742/740/17 свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18) і від 14 травня 2018 року в справі № 296/10637/15-ц (провадження № 61-2448св18).

Виходячи з того, що ОСОБА_2 у зв`язку з отриманням свідоцтва про право на спадщину порушив право на спадщину ОСОБА_1 , яка також є спадкоємцем за заповітом після смерті своєї матері, відповідно ст. 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину І-1341, від 25 жовтня 2022 року на спадкове майно на ім`я ОСОБА_2 слід визнати недійсним в частині, що стосується житлового будинку АДРЕСА_1 .

Таким чином, позивачу ОСОБА_1 як спадкоємцю за заповітом після смерті матері ОСОБА_9 належить право власності на спадкове майно, а саме на частини житлового будинку з надвірними та господарськими спорудами АДРЕСА_1 .

Що стосується посилання представника відповідача на застосування до спірних правовідносин строки позовної давності, суд вважає за потрібне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Як передбачено ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

При цьому, згідно з ч. 1 ,ч. 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі № 385/321/20 (провадження № 61-9916сво21) зроблено висновок, що «факт видачі спадкоємцю свідоцтва про право власності в порядку спадкування на спадкове майно, право на яке має інший спадкоємець, або видача свідоцтва особі, яка не має прав на спадщину, доводить порушення прав та інтересів особи і саме тому перебіг позовної давності необхідно пов`язувати із фактом видачі свідоцтва про право на спадщину другому із спадкоємців (чи особі, яка не є спадкоємцем), а в разі якщо особа, права та інтереси якої порушені видачею такого свідоцтва, доведе, що про існування такого свідоцтва, яким порушуються його права, йому стало відомо пізніше, то перебіг позовної давності варто пов`язувати саме з таким моментом».

Позивач ОСОБА_1 дізналась про порушення свого права 11.01.2024, коли отримала від Центру надання адміністративних послуг Ясінянської селищної ради, Рахівського району, Закарпатської області, повідомлення про зняття її із зареєстрованого місця проживання за заявою власника житла ОСОБА_2 . Представником позивача було зроблено запит та отримано відповідь, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.01.2024 відповідачу ОСОБА_2 25.10.2022 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спірний житловий будинок АДРЕСА_1 .

Отже, суд приходить до висновку, що строки позовної давності, в межах якої позивач міг звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, не пропущені.

Таким чином, позов підлягає до часткового задоволення.

У позовній заяві позивач зазначила про залишення судових витрат за собою, тому суд вважає за необхідне залишити такі за позивачем ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 4, 76- 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву адвоката Прокіп`юк Оксани Юріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Рахівська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання права власності на спадкове майнов задовольнити частково.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, серія та номер І-1341, видане 25 жовтня 2022 року Рахівською державною нотаріальною конторою на спадкове майно на ім`я ОСОБА_2 в частині, що стосується житлового будинку з надвірними та господарськими спорудами АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_9 , право власності на спадкове майно, а саме на частини житлового будинку з надвірними та господарськими спорудами АДРЕСА_1 .

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешканка АДРЕСА_7 .

Представник позивача, адвоката Прокіп`юк Оксана Юріївна, місцезнаходження: м. Рахів, вул. Карпатська, буд. 8а Закарпатської області.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Рахівська державна нотаріальна контора, м. Рахів, вул. Миру, 1 Рахівського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ 02883989.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення проголошено упродовж 5 днів.

Суддя Рахівського районного суду

Закарпатської області Дочинець С.І.